Міністерство освіти і науки України
Національний університет "Львівська політехніка"
Кафедра техногенно-екологічної безпеки
Розглянуто і схвалено
на засіданні кафедри ТЕБ
25 вересня 2007 р. (протокол № 2)
Зав. кафедри _____________Мохняк С.М.

Тема 6 (лекція 2)
Види,способи і засоби знезараження
з дисципліни "Цивільна оборона"
для студентів всіх спеціальностей

Укладач :
доц., к.ф.м.н. Гончарук В.Є.
Львів - 2007
П л а н
Дезактивація.
Профілактика радіаційних уражень.
Дегазація.
Дегазаційні розчини.













Знезараження
Знезараження – комплекс заходів по дезактивації, дегазації та дезінфекції, забруднення зараженних поверхонь.
Дезактивація
Дезактивація – видалення радіактивних речовин із забруднених поверхонь, об”єктів до допустимих норм забруднення. Основні способи: механічний та фізико-хімічний .
Знезараження необхідно починати за принципом від простого до складного. Зокрема необхідно суворо контролювати перебування людей в засобах індивідуального захисту, чітко визначити оцінку обстановки в зоні ураження, по можливості спрогнозувати розвиток подій. Слід пам”ятати, що не всі речовини для знезараження сумісні між собою. На результат знезаражування суттєво впливає кількість води та тиск. Зокрема використання пару під високим тиском може призвести до утворення зараженого аерозолю, має здатність поширюватися за межі осередку. З”являються додаткові труднощі при низьких температурах. Успіх при проведенні знезараження, у значеній мірі, залежить від суворого дотримання правил і рекомендації щодо його проведення, особистої підготовки працівників штабів з цивільного захисту, навчання населення.
Механічний спосіб.
Дезактивацію ділянок території які мають тверде покриття, може проводитись змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливально-мийних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-прибиральними машинами.
Ділянки території які не мають твердого покриття, дезактивуються зняттям зараженого шару грунту завтовшки 5-10 см дорожними машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого грунту завтовшки 8-10 см, переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, прибиранням снігу та льоду з метою зменшення перенесення радіаційного пилу з одного місця в інше, використовують в”яжучі рецептури, які створюють плівку перешкоджаючи пилеутворенню. Пористі матеріали краще дезактивувати за допомоою порохотягів.
Фізико-хімічний спосіб
Фізико-хімічний спосіб дезактивації передбачає застосування водних розчинів поверхнею активних речовин (ПАР), що сприяє відриву радіоактивних частинок із забруднених поверхонь. В якості поверхнево активних речовин застосовують спеціальні порошки СФ-2, СЯ-2У, СН-50 та ін. А також застосовують мийні речовин ОГ-7, ОП-10 (пральні речовини). При відсутності поверхнево активних речовин застосовують водні розчини мила, керосина, дизельне паливо, дихлоретан: ClCН2-СН2Cl (отруйна речовина), етиловий спорт та ін.
Деяка частина ізотопів міцно закріпляється на поверхні об”єктів і їх не вдається видалити з допомогою ПАР. Для їх видалення в дезактивуючі розчини вводяться комплексоутворюючі речовини. Роь їх зводиться до того, що вони виступають з ізотопами у взаємодію, утворюють комплексні сполуки, які добре розчиняються у воді.
До них відносяться: фосфати натрію, щавелева та лимонна кислоти, винна кислота їх солі. Із фосфатів застосовують : гексаметафосфат натрію, пірофосфат натрію, тринатрій фосфат.
Металічні дахи, стіни, керамічну плитку дезактивують струменем води або 0.15% водним розчином СФ-2У з добавкою 2% щавелевої кислоти.
Дезактивація бавовняного одягу і взуття проводиться витрушуванням і вибиванням, а також чищенням щітками. Якщо цими способами ступінь забруднення одягу понизити до допустимих величин неможливо, то він підлягає дезактивації шляхом прання за спеціальною технологією.
Дуже ефективний метод дезактивації із застосуванням легкозйомних дезактиваційних полімерних покрить. Спочатку застосовується композиція яка утворює пінку, вона складається з “активної добавки” пластифікатора і наповнювача. “Активною добавкою” можуть служити агресивні реагенти (кислоти, фтористі сполуки, окислювачі). Вони частково розчиняють забруднену поверхню разом з радіоактивними речовинами. Полімерне покриття формується 4-6 годин. Плівку ховають як тверді радіоактивні відходи (РАВ).
Повна дезактивація автомобіля з досвіду на ЧАЕС проводилась з допомогою дезактивуючого розчину на основі порошку СФ-2У або пасти РАС-1.
Забруднення продукції рослинництва і тваринництва може бути поверхневим внаслідок прилипання радіоактивних частинок і структурним – при всмоктуванні радіонуклідів через поверхню листя і надходження її з грунту через кореневу систему.
Структурне забруднення продукції тваринництва відбувається при годівлі тварин кормами, що містять (радіоактивні речовини) РР, а також при надходженні з водою і повітрям.
При вмісті РР у сільськогосподарській продукції понад допустимі норми проводять дезактивацію. Є три способи дезактивації: механічне видалення РР, технологічна переробка продукції, зниження вмісту РР у продовольстві та кормах шляхом розбавлення чистою продукцією.
Зерно, фрукти, овочі дезактивують промиванням водою. Із зерна, огірків, кавунів яблук, слив, груш радіоактивний пил змивається добре. Погано піддається дезактивації цим способом картопля, малина, суниці, полуниці. Очищення картоплі, качанів кукурудзи, гороху, люпину, бобів, сої знижує забрудненість РР у десятки разів.
Промивання нарізаних овочів, фруктів, грибів 0,1%-м розчином соляної кислоти і наступним промиванням водою знижує вміст цезію-137 на 98%.
При переробці зерна, картоплі, цукрових буряків, ягід, фруктів на спирт цезій і стронцій у кінцевому продукті відсутні. В десятки разів зменшується їхній вміст у крохмалі та цукрі. Такий результат одержують і при переробці олійного насіння на олію, особливо у процесі екстрагування.
У 2-3 рази зменшується вміст цезію-137 у засолених огірках. При заводській переробці молока на вершки, масло, в сироватку від сумарної активності молока переходить у середньому 79-85 % РР.
Воду можна дезактивувати відстоюванням, фільтруванням і перегонкою. Невелику кількість води можна дезактивувати відстоюванням. Для цього в ємність із водою необхідно додати природних іонітів – глину, чорнозем і ретельно перемішати, дати відстоятися і злити верхній чистий шар води, забрудненість якого РР на 50-60% менша. Відстоювання можна поєднати з фільтруванням, пропусканням води крізь шар піску, тирси, подрібненого вугілля, бо навіть шар землі очищає її від РР на 80-90%, або якщо, є можливість, використовувати іоннообмінні смоли найкращий спосіб дезактивації води – перегонка, але це можливо при невеликій кількості води, після дезактивації вода підлягає дозиметричному контролю.
Профілактика радіаційних уражень.
Для своєчасного проведення профілактичних заходів мешканці не тільки близько розташованих до ядерних об'єктів районів, але і все населення повинно чітко уявляти собі необхідність профілактичних заходів і тактику поведінки при виникненні радіаційної небезпеки.
Паніка та різноманітні неймовірні чутки набагато менше виникають тоді коли населення отримує об'єктивну інформацію.
В більшості випадків мешканці районів, які ближче розташовані до ядерних об'єктів, довіряють керівннитву та технічному персоналу.
Більші побоювання викликають у людей, які мешкають на більшій відстані від атомних об'єктів.
Населення повинно знати про несподіване радіаційне зараження і суворо виконувати всі вказівки відповідних органів.
При загрозі зовнішнього опромінення та інгаляційного надходження радіонуклідів в першу чергу потрібно обмежити перебування населення на зараженій території.
Зона необхідного зовнішнього опроміненія, як правило, невелика і коливається від десятків і сотень метрів до кількох кілометрів. Для більш віддалених районів і відповідно для більшості населення, особливо в початковий період, найбільш небезпечне опромінення внаслідок попадання радіоактивннх речовин в організм при диханні. Радіоактивні аерозолі знаходяться в повітрі і повільно, інколи десятками діб випадають на поверхню землі, траву, дерева, дахи будинків та інше.
Залежно від кліматичних умов повітряні течії можуть перенести їх на великі відстані, інколи на сотні кілометрів.
Якщо існує загроза підвищення зовнішнього опромінення, необхідно до мінімуму скоротити знаходження на відкритій місцевості, а знаходитися в приміщенні. Необхідно, по можливості, проводити ретельне вологе прибирання приміщень, транспорту та інше, ретельно виконувати правила особистої гігієни: миття рук перед вживанням їжі, приймати душ, менше користуватися косметичними засобами (помада, крем, пудра).
Бажано обмежити, а ща краще кинути куріння через небезпечне попадання разом з тютюновим димом в органи дихання не тільки пилу, але і радіонуклідів.
Поряд із щоденним ретельним прибиранням необхідно слідкувати, шоб в квартирі не було протягів. Сипучі продукти необхідно зберігати в герметичній упаковці.
Основна, небезпека, безпосереднього зовнішнього опромінення, а також опромінення внаслідок інгаляційного надходження в першу чергу визначається складом та концентрацією в оточуючому середовищі радіоактивного йоду-131. Як правило, цей радіонуклід хімічно дуже активний складає більше половини всіх радіоактивних викидів в атмосферу під час аварії і особливо небезпечний при попаданні в організм. Тому необхідно свосчасно проводити .профілактичні заходи, які заважають надходженню та накопиченню в організмі. З цією, метою починаючи з першого дня підвищеного радіаційного впливу, рекомендується кожний день вживати препарати йоду (по одній таблетці - 0.25 г йодистого калію один раз на добу або по 3 -6 капель розчину йодиду калію в молоці один раз на добу) упродовж 7-10 діб. Такі невеликі дози блокують щитовидну залозу і значною мірою (приблизно в 10 разів) зменшують накопичення радіоактивного йоду-131. Необхідно пам'ятати, шо йодна профілактика ефективна тільки в початковий період. Через 24 години після радіактивного впливу починати прийом препарату йоду практично не потрібно, оскільки його дія слабо ефективна .
За продуктами харчування необхідно встановити постійний радіометричний контроль.
Харчування в період радіаційного впливу повинно бути повноцінним, різноманітним, висококалорійним. Мікроелементи (натрій, калій, кальцій, фосфор та інші) є конкурентними до деяких радіонуклідів. Тому при зменшенні в організмі якогось із них різко підвищується небезпека накопичення радіоізотопів.
Наприклад, радіоактивний стронцій засвоюються у кишківнику, але значно повільніше ніж кальцій, який є іонним конкурентом. Тому достатня кількість кальцію в організмі перешкоджає накопиченню стронцію, сприяє його виведенню.
Навпаки дефіцит кальцію сприяє накопиченню в організмі стронцію.
Для нормальної кальцієвої рівноваги необхідно кожний день вживати з їжею:
- дорослим - 0,4 - 0.5 г кальцію;
- підліткам - 0.4 - 0.7 г кальцію;
- вагітним жінкам -1 -1,2 г кальцію.
З погляду більшості вчених, в період підвищеної фонової радіації та загрози надходження радіонуклідів в організм, денну дозу необхідно збільшити в 2 - 3 рази (до І - 2 г).
Наприклад, в І л молока міститься І-1,2 г кальцію. Рекомсндусться збільшити в харчовому раціоні згущене молоко, тверді та плавлені сири, кальційований хліб, яловичину та яйця, а також рослинні продукти, які багаті мінеральними солями та вітамінами (абрикоси, айва, вишні, черешні, цитрусові, смородина, кабачки, петрушка, кріп та інші ).
Іонним конкурентом іншого розповсюдженого радіонукліду ЦЕЗІЙ-137. Який є небезпечним для внутрішнього опромінення, є калій. Вживання калію з такими продуктами як баклажани, зелений горошок, картопля, помідори, кавуни та ніші також деякою мірою зможе понизити накопичення радіоактивного цезію в критичних органах.
В харчовому раціоні повинні бути у великій кількості вітаміни. Основним джерелом вітаміну Е є неочищена рослинна олія (соя кукурудза, соняшник, обліпиха, шипшина). Вітамін В найбільше є в печінці риби, яєчному жовтку, молоці, вершках, сметані, сирі, в хлібному квасі та дріжджовому хлібі.
Безумовно, овочі та фрукти, які ростуть в районах, які потрапили під значне забруднення радіоактивними речовинами, вживати а страву не можна. Слід нам”ятати про те, що внаслідок технологічної переробки продуктової сировини і кулінарної обробки продуктів наявність в них радіонукліди зменшуєтьса. Під час варіння картоплі, буряків, а також капусти, гороху, квасолі щавлю, грибів та зелені активність радіонуклідів зменшується па 10 - 20 %. Отже всі сільськогосподарські продукти повинні ретельно чиститися, митися та проходити відповідну кулінарну обробку.
Небажано виварювати та запікати картоплю в шкірці. При варінні овочів доцільно спочатку відварити їх до півготовності, потім воду злити, залити овочі новою водою. Перед приготуванням м'ясо слід спочатку замочитн в холодній воді невеликими кусочками протягом 1 - 2 год. потім залити холодною і варити при слабкому кипінні до півготовності без солі.
Необхідно пам'ятати про те. шо під час смаження м”яса та риби вони обезводнюються і на поверхні утворюсться шкірка, яка перешкоджає виведенню шкідливих речовин. Тому потрібну віддати перевагу відварним м”ясним та рибним стравам, а також стравам, приготовленим на парі. Такі субпродукти, як легені та вим'я краше в страву не вживати. Молоко та молочні продукти, які надходять в торгівлю, практично безпечні
Для виведення радіонукліді, які потрапили в організм, застосовуються такі способи:
- головна частина радіонуклідів виводиться через стравохід. Тому потрібно слідкувати за своєчасним звільненням кішківника. Кращий спосіб боротьби із затриманням своєчасного звільнення кішківника с раціонапьне харчування, до складу якого входять в достатній кількості продукти, які викликають механічне, хімічне та теплове подразнення кішківника Корисні такі продукти: хліб грубого помолу, перлова та гречана каші, холодні овочеві і фруктові борщі, варені та сирі овочі, кефір, кисле молоко, кумис;
- для профілактичних заходів корисно випивати зранку натщесерце стакан холодної води з медом або кефіру. Корисні також напій чорносливу з цукром, відвар пшеничних відходів (висівки), морська капуста (в перших стравах);
бажано більше вживати в страву різноманітних рослинних олій (оливкової кукурудзяної , соняшникової (по 2-3 столових ложки в день) з різними салатами, а також буряковий сік (по 0.25 склянки три рази в день). Під час ранкової гімнастики рекомендується виконувати вправи. які підвищують внутрішній стан (напруження м'язїв живота, нахили. скорочення
діафрагми під час глибокого дихання, масаж живота);
- якшо протягом 10 - 14 днів функція кишок не нормалізується, доцільно користуватися легкими послаблюючими засобами рослинного походження (спориш, корінь кульбаби, насіння льону, насіння подорожника) можна корисгуватися більш сильнодіючими рослинами (кора крушини, листя сенни, корінь ревеню, алоє та інш.) Лікувальні трааи. як правило, заварюють кип'ятком (1 столова ложка на один стакан кип”ячої води) наливають, фільтрують. Вживається від І - 2 столових ложок до 1/3 стакани 2-3 рази на день за 15 хв до прий їжі;
- під час підвищеного радіаційного впливу не можна обмежувати вживання води. Але необхідно пам'ятати про те, шо вода не повинна затримуватися в організмі, а по можливості, виводитись яж можно швидше. Хоча питна вода суворо контролюється на наявність радіонуклідів, але її краще кип”ятити, відстоювати та пропіджувати для видалення осаду.
При плануванні профілактичних заходів у період підвищення радіаційного фону особливу увагу слід надавати здоров'ю дітей та підлітків. При цьому першочергове значення має правильна організація харчування - 4-5 разів на день (білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мінеральні речовини).
Невбхідно ще раз підкреслити, шо своєчасне та чітке виконання профілактичних заходів в період підвищення радіаційного фону може повністю запобігти можливим наслідкам і сприяти збереженню здоров'я людей.
В післяаварійний період медичні органи та установи зобов”язані постійно інформувати населення про стан радіаційної обстановки і давати пропозиції щодо характеру життя, режиму поведінки та харчування. Для цього використовується радіо, телебачення, засоби масової інформації, санітарне навчання
Дегазація це розклад (нейтралізація) отруйних речовин, небезпечних хімічних речовин (НХР) до нетоксичних продуктів або їх механічні видалення із зараженої поверхні..
Дегазація може проводитись хімічним, фізико-хімічним та фізичними способами. Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйними речовинами внаслідок чого утворюються нетоксичніі речовини.. Цей метод дегазації здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазуючими розчинами або обробкою їх водними кашками ДТС ГК (або хлорним напном). При відсутності штатних дегазуючих речовин можливе використовування промислових відходів. які містять у собі речовини лужноі та окислюавальнохлоруючої, діі.
ВІДХОДИ:
- при обробці нафтопродуктів
- при обробці вовни, льону, бавовни, візкози
- при митті склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв
-при знезаражені металевих поверхонь
- при переробці целюлози та ін. на підприємствах хімічної промисловості..
Лужність відходів можливо встановити за допомогою лакмусового пааеру або лабораторним аналізом.
Відходи, які мають у свосму склалі речовини окислювально-хлоруючої дії:
- при відбілюванні бавовняних і штапельних тканин:
- відбілюванні целюлози:
- виробництві хлору, азотно-тукового добрива.
Лакмусовий папір у таких розчинах червоніє.
гуюпся. а розчиняються і вндаляюікя п чож^^V 6\тн бензин, і ас. дмодьнс
Фізико-хімічний спосіб базується на ОР із забрудненої поверхні за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку), або розчину у аміачній воді (взимку).
При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і видаляютьсяіз зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути бензин, гас, дизельне пальне, дихлоретан, спирт.
Фізичний спосіб - випаровування ОР із зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високотемпературного газовог потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.
Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом. Хімічний спосіб здіійснюсться дегазаційними розчинами чи розсипанням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин. Механічний спосіб – зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7-8 см, а снігу - 20 см, або нейтралізація забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дошок і т.і.
Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервно-паралітичними ОР, проводиться обробка розчином хлорного вапна.
Приміщення дегазують 10—21%-м хлорно-вапняним (або 5%-м сірчанонатрієвим) розчином. Замість хлорного вапна можна застосувати гіпохлорит кальцію або негашеного вапна.
Металеві предмети (відра, лопати та ін.) дегазують обпалюванням, кип'ятінням протягом 2 год у воді (з добавкою 1-2 % лугу) або протиранням шматою змоченою у гасі (бензині).
Дерев'яні предмети (відра, лопати) дегазують хлорновапняною кашкою або розчинами інших дегазуючих засобів з наступним (через 1,5—2 год) промивання водою.
Дегазація кип'ятінням проводиться в бучильних установках БУ-4М або інших ємностях для верхнього одягу і головних уборів зі штучного хутра (дегазацію хутряних і шкіряних виробів цим способом проводити неможливо).
Дегазація способом прання полягає в розкладі та змиванні отруйних речовин водними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації пранням підлягають вироби з бавовняних тканин, а також ватяний одяг. Як миючий розчин використовується 0,3 %-й розчі;:і порошку СФ-2У (СФ-2).
Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття й індивідуальних засобів захисту. Вона проводиться, якщо є час і немає інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить у літніх умовах при температурі 18—25°С.
Речі та предмети, які не можна кип'ятити, необхідно провітрювати 6 діб влітку і 45 діб взимку або дегазувати в спеціальних камерах (приміщеннях) при температурі 70—80°С.
Зерно, уражене парами і туманами ОР і СДЯР, дегазують провітрюванням на відкритому повітрі. Самодегазація в теплий період може настати: при ураженні зарином і табуном — через 2-4 доби, іпритом через 5-10 діб, зоманом через 20-45 діб.
Фураж (зерно, сіно, солому), заражений ОР типу зарин, зоман, Ві-Ікс, обробляють розчином 4 %-го гідроокису натрію і 2 %-го пергідролю при витратах 6—10 л/м2. Фураж залишають після обробки на 1-2 доби і потім обстежують на залишкову зараженість.
Воду дегазують фільтруванням і хлоруванням. Із колодязя воду відливають або відкачують, а дно і стінки шахти обробляють хлорно-вапняною кашкою, із дна знімають шар 10 см. Після наповнення водою, її знову відливають і після нового наповнення перевіряють на наявність ОР.
Засоби захисту дегазують пароаміачним способом або гарячим повітрям.
Шкіряні та інші вироби дегазують гарячим повітрям при температурі 70°С протягом 6 год.
Дегазаційні розчини:
дегазаційний розчин № І є 2% (за вагою) розчином дихлораміну ДТ-2 у дихлоратані і призначається для дегазації техніки, засобів індивідуального захисту місцеврсті заражених іпрітом V-газами. Використовується при температурі повітря до -35°С при нормі витрати 0.5-0.6 л/м2.Термін придатності розчину з моменту виготовлення не більше 5-7 діб:
- дегазашйний розчин № 2 6ш є водним розчином 10% їдкого натрію і 25% |моноєтаноламіна і призначений для дегазації техніки, 313, місцевості. Заражених зоманом. Температура замерзання розчину –300С. Норма витрати 0,5-0.6 л/м2. 'Термін придатності розчину не більше одного року .
- дегазаційний розчин № 2 аш (аміачно-лужний являє собою розчн 2% їдкого натрію, 5% моноетаноламіну: 20-25% аміачної води. Призначення і норма витрати та сама, шо і розчину №2 бш. Температура замерзання розчину – 400С .
Для виготовлення 100 л розчину у ємність заливають 10 л води і розчиняють у ній 2 кг розтертого їдкого натрію. Додають 85 л 20—25% зміачної води 5 моноетаноламіну. Одержаний розчин перемішують З хв. Розчин готовий:
І % водна суспензія ДТСГК — призначена для дегазашї техніки, .засобів
індивідуального захнсту шкіри, місцевості заражених зоманом та іпрітом. Використовується прн температурі повітря +5 *С та вище. Норма витрати 1.5 л/м2:
- водна кашка ДТСГК — (дві частини ДТСГК та одна частка води).
Використовується для дегазації металевих та дерев'яних поверхонь заражених VХ. зоманом та іпрітом при температурі повітря не нижче +5 "С.
- 1% водний розчин порошку СН-50 — призначений для дегазашї (дезактивації) техніки, зараженої X. Заманом, іпрітом за допомогою комплекту ДК - прн температурі повітря від 25 до 400 С. У каністру місткістю 20 л висипають І пакет (200 г) порошку СН-50 і перемішують 1-3 хвилини.
Ці ж розчини можуть застосовуватись для дизенфекції техніки, яка заражена бактеріальними засобами.
Дезинфекція
Дезинфекція – комплекс заходів по знешкодженню хвороботворних мікроорганізмів та руйнуванню їх токсинів.
Дезинфекція може проводитися хімічним, механічним га комбіновани способами.
Хімічний спосіб – знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дизинфікуючими речовинами – основний спосіб дезинфекції.
Фізичній спосіб дезинфекції - кипіння білизни, посуду та інших речей. Використовуються в основному при кишкових інфекціях.
Механічний спосіб здійснюється тими ж методами, що і передбачає видалення зараженого грунту або використання настилів.
Дезинфекція може бути газова, волога і термічна. Проводять після встановлення санепідемстанцією, ветлабораторією зараженості людей, тварин, кормів, території, продуктів харчування, води.
Дезинфекція одягу, взуття та інших індивідуальних засобів захисту здійснюється обробкою пароповітряною або пароформаліновою сумішшю, кип'ятінням, замочуванням у розчинах для дезинфекції (або протиранням ними), пранням.
Обробка пароповітряною сумішшю використовується для дезинфекції всіх видів одягу та індивідуальних засобів захисту крім хутряних виробів, які підлягають обробці пароформаліновою сумішшю, відповідно до інструкцій експлуатації дезинфекційно-душових автомобілів (ДДА), дезинфіційно-душових автомобілів-причепів (ДДП).
Дезинфекція шкіряного і гумового взуття при зараженні вегетативними формами мікробів здійснюється шляхом протирання 5% водним розчином фенолу 9лідолу, нафтолізолу або 3% видним розчином могохлораміну. Через 1 годину шкіряне взуття промивається водою і після висихання змащується кремом.
Обробка кип'ятінням використовується для дезинфекції виробів з бавовняних тканин та індивідуальних засобів захисту, виготовлених з гуми і прогумованих тканин. Дезинфекція кип'ятінням проводиться в бучильній установці БУ-4М, дезинфекційних бучильниках і в різних підручних засобах (баках, котлах, бочках тощо).
Дезинфекція одягу та індивідуальних засобів захисту при зараженні вегетативними формами мікробів проводиться замочуванням у 5 %-му водному розчині фенолу, лізолу або нафталізолу (при зараженні вірусом натуральної віспи концентрація збільшується до 8%), 3 %-му розчині монохлораміну або в 2,5 %-му розчині формальдегілу протягом 1 год. При зараженні споровими формами мікробів замочування проводиться в 10 %-му розчині формальдегіду протягом 2 год.
Дезинфекція одягу і індивідуальних засобів захисту методом прання проводиться за спеціальними технологіями.
Приміщення і території сильно зрошують дезінфікуючим розчином, а потім проводять механічне очищення. Обробку повторюють тричі з інтервалом 1 год. Для дезинфекції застосовують розчин хлорного вапна з вмістом 5 %-го активного хлору. 10%-й розчин їдкого натрію, 4%-й розчин формальдегіду, 5%-й розчин однохлористого йоду та інші препарати.
Для газової дезинфекції приміщень застосовують бромистий метил, картос (суміш окису етилену з вуглекислим газом у співвідношенні 1 : 9) для знищення спорових і вегетативних форм мікробів, а також хлорпікрин - для знищення вегетативних форм. Перед дезинфекцією приміщення герметизують. Бромистий метил застосовують прямо з балонів, а хлорпікрин з апарата 2-АГ.
Зерно, крупи, концентровані корми, заражені неспоровими збудниками, можна знезаражувати пропарюванням, кип'ятінням або прожарюванням.
М'ясо, поверхня якого заражена спорами сибірки, витримують 7 діб у спороцидному розсолі - 15 % -й розчин кухонної солі, 1 % -й - перекису водню і 1 %-й - оцтової кислоти. М'ясо заражене поверхнево бактеріальними аерозолями, необхідно варити 2 год, жири, вершкове масло необхідно перетопити, молоко прокип'ятити. Хлібобулочні вироби, крупи, вермішелі прожарити в духовці при температурі 120 °С протягом ЗО хв.
Найбільш простий і доступний спосіб дезинфекції води — кип'ятіння. При зараженні споровидними формами мікробів воду кип'ятять не менше 2 год.
Використання знезаражених продуктів і води можуть дозволити санітарно-епідеміологічна і служба ветеринарної медицини.
Дезинфікуючі речовини і розчини:
- формальдегід — безбарвний задушливий газ, що розчиняється у воді, 35-40-процентний водяний розчин формальдегіду — формалін. Формалін має різкий запах, активно діє на вегетативні і спорові форми мікробів і використовується для дезинфекції техніки, 313, одягу, взуття, зберігається в металевих бочках і скляних бутлях по 40 л;
- фенол — тверда речовина жовто-коричневого кольору, добре розчиняється у воді. Водний розчин фенолу (90%) називається карболовою кислотою, її 3-5-процентний розчин знищує вегетативні форми мікробів. Фенол є отрутою, зберігається в бочках і скляних бутлях;
- крезол - темно-бура масляна рідина із запахом фенолу, слабко розчиняється у воді, добре в кислоті і лузі. Використовується у вигляді 5-процентного мильно-крезольного розчину для знищення вегетативних форм мікробів. Крезол є отрутою;
- лізол — чорно-бура масляниста рідина, розчин крезолу і калійного мила. У воді розчиняється добре. Використовується у вигляді 5-процентного водного розчину, зберігається в 100 л металевих бочках;
- нафталізол — суміш 35-процентного крезолу і 65-процентного нафтенового мила, 10-процентний водний розчин нафталізолу має дезинфікуючі і миючі властивості.
Для дезинфекції об'єктів, які заражені споровими формами мікробів, використовують розчини:
10-процентного монохлораміну Б і 17-20-процентного формальдегіду;
5-процентна водяна суспензія ДТС-ГК при температурі повітря +50 С.
Для дезинфекції об'єктів, що заражені вегетативними формами мікробів, використовують розчини:
3-5-процентного формальдегіду;
2-процентного моно хлораміну;
3-5-процентного фенолу;
5-процснтного крезолу і лізолу;
5-ІО-процентного нафталізолу;
І -процентної водної суспензії ДТС-ГК;
2-процентного порошку СН-50.
Для місцевості, зараженої вегетативними формами мікробів, використовується 20-25-процснтна водна суспензія ДТС-ГК, а при спорових формах мікробів суспензії, які мають 20-12% активного хлору.
Для токсинів можна використовувати 10% водний розчин їдкого натрію.
В умовах низьких температур використовують дегазаційний розчин №1 – для техніки і транспорту, а ….. покриву – 0.5% розчин монохрохаміну Б.
Санітарна обробка
Це є комплекс заходів з ліквідації забруднення радіоактивними речовинами, зараження небезпечними хімічними речовинами та біологічними засобами формувань цивільного захисту та населення. Санітарна обробка поділяється на часткову і повну.
Часткова активна обробка проводиться після зараження і повторюється після виходу із зони зараження.
При. проведенні часткової санітарної обробки у зоні раоіактмвного іараженкя іасооїв індивідуального захисту не знімають. Спочатку протираються забруднені засоби захисту, одяг, взуття, а потім видаляються РР з викритих частин рук. шиї. Якщо особовий склад опинився: у зараженій зоні без засобів захисту, то після часткової санітарної обробки необхідно їх одягнути. При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються такої послідовності:
- знімають засоби захисту шкіри і витріпують їх, протирають ганчіркою змоченою водою (дезактивуючим розчином);
- не знімаючи протигазу, обмести радіоактивний пил з одягу;
- помити чистою водою відкриті частини тіла, протерти та обмити шолом-маску
протигазу;
- зняти протигаз і старанно помити водою;
- прополоскати рот і горло.
Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла розтирають ганчіркою, змочению подою.
При заражені крапельно-рідкими ОР нообхідіїо. не знімаючи протигазу, негайно провести обробку відкритих шкіряних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття і лицеву частину протигазу. Ця обробка проводиться з використанням індивідуального протихімічного пакета.
При зараженні біологічними збудниками (БЗ) часткову санітарну обробку проводять в такій посдідовності: не знімаючн протигазу, обмітають та стряхують БЗ, які осіли на одяг, взуття. ЗІЗ.
Для проведення часткової санітарної обробки недопустимо використовувати розчинники дихлоретан, бензин, спирт, тому шо вони посилюють ступінь ураження (ОР розчиняються у розчинниках, розподіляються на бшьшій площі і значно легше проходять крізь шкіру).
Повна санітарна обробка полягаг в обмиванні тіла .людини тешіою водою з милом і обов'язковою зміною білизни та одягу. Обробку необхідно проводити не пізніше 5 годин після забруднення.
При забрудненні крапельно-рідкими ОР необхідно негайно провести часткву санітарну обробку. При зараженні БЗ повній санітарній обробці підлягає весь особовий склад, який знаходиться у районі дії БЗ, незалежно від того, використовувалися 313,а також проводилася часткова санітарна обробка чи ні. Одночасно з миттям обов'язково проводиться дезинфекція забрудненого одягу чбо його заміна.
Для проведення спеціальної обробки використовуються різні комплекти, а також технічні засоби:
- індивлуальний протихімічний пакет ІПП-8;
- індивоуалкннй дегазаційний пакет 1ДП;
- індиваужяьний компяехт іля спеціальної обробки автотранспорту ІДК-1;
- автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4;
- авторозливочні станції АРС-12У:
- теплові машини ТМС-65, ТМ-59Д;
- димої машини ТДА-М;
- дезинфекційно-душеві установки ДДА-53А;
- поливально-мийні, підмітально-прибиральні та пожежні машини;
-сільськогосподарські машини для обприскування рослин;
бульдозери, скрепери, грейдери та інші.
Можливості фізико-матиматичного моделюання для оцінки і прогнозу поширення забруднень у довкіллі.
У результаті діяльності людини в атмосферу попадає значна кількість шкідливих речовин, які, осідаючи на поверхню Землі, забруднюють великі території. Під час обробки сільськогосподарських угідь часто в поверхневі шари грунту зносят. кількість мінеральних речовин, що їхня концентрація стає небезпечною для людини та тварин. Після чорнобильської катастрофи дуже актуальною стала проблема зіабруднення біосфери радіонукідами. Вивченню та прогнозуванню поведінки радіоактивних домішок у грунтах і водоймах присвячені дослідження в природних умовах і під час лабораторних експериментів у багатьох науково-дослідних інститутах. Міграція шкідливих речовин, які потрапили у грунт, приводить до забруднення ґрунтових вод, водойм, рослин. Особливості просторового перерозподілу домішок у значній мірі залежить від фізико-хімічного стану, в якому перебувають частинки, процесів їхньої локальної' трансформації в системі “грунт — вода”, структурних особливостей середовища, впливу зовнішніх фізичних факторів, таких як вібрації, електромагнітні поля тощо. Оцінка ступеня забрудненості природного середовища та прогноз щодо поширення шкідливих домішок з актуальними та важливими проблемами техногенно-екологічної безпеки.
У зв'язку з цим особливої ваги набуває побудова їх фізико-математичних моделей переносу шкідливих речовин у приповерхневі шари Землі, проведення кількісних досліджень переносу домішок в грунти та розробка на цій основі ефективних методик оцінки і прогнозу динаміки забрудненості природного се-редовиша.
Зокрема, залежно від властивостей конкретного радіонукліда і переважаючих його фізико-хімічних форм у даному типі грунту для дослідження міграції радіонуклідів у природних об'єктах вибираеться та чи інша математична модель. Кожна математична модель повинна враховувати найбільш суттєві ефекти та параметри дослідження для конкретного випадку.
На основі побудованих математичних моделей та аналітичних розв'язків відповідних задач масопереносу шкідливих домішок можна проводити кількісні дослідження та здійснювати ааналіз припинення домішкових речовин для різних параметрів моделей.
В цілому має бути розроблений технологічний ланцюжок: модель-алгоритм-код програми.такі дослідження успішно проводяться в окремих наукових колективах м.Львова. зокрема в Центрі математичного моделювання НАН України, Львівському національному університеті ім.Івана Франка та НУ “Львівська політехніка”.
Такі підходи можуть дозволити превективні (попереджувальні) заходи, сприяти виробленню об”єктивних управлінських рішень.

Тлумачення окремих абрівіатур та розчинів
ДТС ГК - …………………………… кальцію [Са (ОСl)2 · СаО · 4Н2О]. Містить 28-35% активного хлору.
Водка кашка ДТС ГК – 2 об”єми ДТС ГК на один об”єм води.
Дегазуючий розчин №1 складається з 10% дихлораміну і 90% дихлоретану.
Дегазаючий розчин №2 – ащ (аміачно-лужний) складається з 2% їдкого натрію NаОН, 5% моноетаноламіну НОСН2СН2NН2 і 20% аміаку NН3, які розчинені у воді.