Аналіз прямих витрат ( матервальних та на оплату праці).
Зміст.
Вступ……………………………………………………………………3
1. Економічний зміст і класифікація витрат………………………….4
2. Аналіз загальної суми затрат на виробництво……………………10
3. Аналіз матеріальних затрат………………………………………...12
4. Аналіз затрат на оплату праці та на обслуговування
виробництва і управління……………………………………………18
5. Аналіз затрат за елементами і статтями калькуляції……………..22
Висновок……………………………………………………………….25
Список літератури……………………………………………………..26
Додаток .
Вступ
Перш за все , на мою думку, необхідно підкреслити актуальність цієї теми. Проблема зменшення затрат на підприємстві , відповідно собівартості, що веде до підвищення прибутку ,завжди була і буде на першому місці . Самтому я обрала цю цікаву тему «Прямі затрати на виробництво .» Кінцева мета будь-якої діяльності --одержання прибутку. А для визначення кінцевого результату прибутку необхідно вести облік і аналіз затрат.
Управління підприємством неможливе без аналізу затрат ,тому що цей аналіз висвітлює усі економічні закономірності і механізми , які відбуваються на підприємстві .
Затрати--це головний фактор , що впливає на пропозицію товарів . Тому , перед тим , як прийняти рішення про те , скільки товарів виробляти , фірма повиння проаналізувати свої витрати .[1]
Зменшення аналізу затрат на підприємстві можна прослідити у взаємозв`язку між всіма процесами , що відбуваються на підприємстві . Підприємство--це система , в якій всі процеси взаємозв`язані . Якщо , наприклад , питома вага заробітної плати у виробничих витратах зменшиться , то збільшиться доля покупних комплектуючих виробів , напівфабрикатів .[2]
Управління затратами--важливий елемент управління господарством .[3] А управління затратами неможливе без їх аналізу . Аналіз затрат підприємства має виключно важжливе значення . Він дозволяє з`ясувати тенденції змін затрат, рівень виконання плану , виявити вплив факторів на зменшення та збільшення затрат , і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по вико ристанню можливостей та встановити резерви зменшення собівартості продукції .
На основі аналізу затрат роблять обгрунтування рішень про зняття з виробництва застарілих виробів , визначають ціну продукції , рентабельність , будують внутрішньо-господарські відносини , обгрунтовують доццілльність організаційно-технічних заходів тощо .
Економічний зміст і класифікація витрат .
Використані у процесі виробництва різні речовини на виготовлення нового продукту праці формують поняття затрат . Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість .Зміст термінів затрати і собівартість опоєднується в понятті затрати виробництва .[3] Так тлумачить термін “затрати” В. Сопко .
У Типовому положенні з планування , обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості витрати також ототожнюються з собівартістю “ Собівартість промислової продукції (робіт , послуг )--це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво утворюють виробничу собівартість , а витрати на виробництво і збут -- повну собівартість промислової продукції “ .[4]
Затрати розглядалися різними економістами з різних боків і з різною метою .
К. Маркс пов`язував дослідження затрат з намаганням дослідити особливості експлуатації найманої праці , які відображаються у вартості і , зрозуміло , в затратах . Затрати праці вінтлумачить як затрати суспільства .
Затрати виробництва , за Марксом , менше за суспільні витрати на неоплачену додаткову працю, яка є джерело прибутку . Тобто , у Маркса прибуток знаходиться за межами затрат .[1]
На відміну від К Маркса участі западні економісти включають прибуток підприємця в затрати ,розцінюючи його як плату за ризик . В їх теорії затрати виробництва , які включають в себе нормальний середній прибуток , називаються економічними затратами .
Існує дуже складна класифікація витрат . Виникає питання : « А навіщо взагалі потрібно класикувати витрати ? » Тому я вважаю за потрібне навести слідуючий приклад : у підприємства « Амега » є можливість отримати заказ на велику партію деталей . По розрахункам підприємства « Амега » повна собівартість деталі--23 грн. , але замовники згодні заплатити лише 20 грн. За штуку . Підприємство « Амега » відмовляє замовникам , бо не хоче працювати за збитком . Робота підприємства зупиняється , але вагома частина затрат підприємства --постійні затрати , і немає коштів , щоб їх покрити . Вихід з такої ситуації --управління затратами .
Припустимо що змінні затрати на одну деталь --15 грн. Тоді , при продажі виробів по 20 грн. , підприємство має з кожноє деталі 5 грн. На покриття постійних затрат . І , хоча можливо , що усі постійні затрати не вдастся компенсувати , але покрити якусь їх частину--краще ,ніж нічого . Також слід подумати про скорочення постійних витрат .[5]
Тобто ,класифіккація затрат на постійні і змінні дозволяє покращити якість управління затратами ,допомагає приймати вірні управлінські рішення . Дана інформація грає важливу роль в плануванні і контролі . Класифікація затрат потрібна для управління ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління .
Згідно Типовому положенню [4]витрати на виробництво класифікуються за слідуючими ознаками (див. Таблицю 1 ).
Таблиця 1. Класифікація витрат
Першу ознаку класифікації витрат ( за місцем виникнення ) також тлумачить ,як поділ затрат за належністю їх до виду діяльності .
В економічній практиці види виробничої діяльності поділяють на : основну , допоміжну і непромислове господарство .[4]
До основного виробництва належать цехи , дільниці ,що беруть безпосередньо участь у виготовленні продукції .
Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва : виконання робіт по ремонту основних фондів , забезпечення інструментом , запасними частинами для ремонту устаткування , різними видами енергії ,транспортними та іншими послугами . До нього належать ремонтні цехи,експериментальні , енергетичні ,транспортні та інші підрозділи.
До непромислового господарства належать : незаводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, інші культурні підрозділи , які беруть участь у виробництві продукції . Усі витрати на виробництво включаються до собівартості товарів .
За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції .Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат (див. Таблицю 2 ) .
Амортизація основних засобів. Відрахування на соціальне стахування . Затрати на опту праці ; Таблиця 2. Витрати за економічними елементами .
Матеріальні затрати ( сировина матеріали , напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, електроенергія ) за вийнятком зворотних відходів виробництва;
Системи групування затрат на будь-яке виробництво за елементами.
Інші затрати ( знос нематеріавльних активів , орендна плата , обов`язкові платежі , відсотки по кредитам банка, податки включені у собівартість продукції ,відрахування у позабюджетні фонди тощо.)
Групування затрат за елементами необхідне для того , щоб вивчити матеріалоємкість ,енргоємкість ,трудоємкість , фондоємкість та встановити вплив технічного прогресу на структуру затрат .[2] Поелементний розріз затрат потрібний для визначення їх структури , питомої ваги окремих затрат , визначення розміру національного доходу тощо.Поелементне групування затрат використовують для складання кошторисів , утворення нормативної бази виробництва ,аналізу тощо .Цей план групування затрат є вихідним у формуванні практично всіх вартісних параметрів економіки , визначенні ефективності виробництва .[5] Кожна галузь має свої особливості структурної побудови затрат у розрізі елементів . Наприклад , у добувних галузях висока питома вага на оплату праці , у машинодобуванні матеріальні затрати майже дорівнюють затратам на оплату праці .
Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів , а також витрати на основне і допоміжне виробництво. [4] Групування затрат за статтями калькуляції вказує куди ,на яке ціле та в яких розмірах використані ресурси . Воне необхідне для розрахунку собіртості окремих видів виробів у багатономенклатурному виробництві , встановлення центрів акумулювання затрат та пошуку резервів їх скорочення . Основними положеннями про склад затрат на виробництво не передбачена система групуваня статей затрат .Це питання вирішують сьогодні самі підприємства .Найпоширенішою є слідуюча система групування ( див. Таблицю 3 ).
Таблиця 3. Групування затрат за статтями калькуляції .[3]
Система групування затрат на виробництво за ознаками статей затрат.
Сировина і матеріали ;
Зворотні відходи (відраховуються );
Куповані вироби ,напівфабрикати ;
Паливо та енергія на технологічні потреби ;
Основна зарплата працівників, зайнятих у виробництві ;
Додаткова зарплата працівників, зайнях у виробиві ;
Вірахвання на соціане страхування ;
Відрахування на обов`язкове медичне страхування ;
; Затрати на утримання і експлуатацію машин і
обладнання;
Загальновиробничі затрати ;
Загальногосподарські затрати ;
Втрати від браку ;
Інші виробничі затрати ;
Позавиробничі затрати .
У деяких галузях відхилення від наведеної системи групування затрат у розрізі статей калькуляції значне . За свом складом статті калькуляції можутьбути одноелементними або комплексними ,які складаються з кількох елементів затрат .Таке групування має істотне значення для проведення економічного аналізу , визначення факторів ,які впливають на собівартість продукції в системі внутрішньогосподарського обліку .
За способом перенесення вартості на продукцію витрат поділяються на прямі інепрямі . До прямих витрат належать витрати , пов`язані з виробництвом окремих видів продукції , які можуть бути безпосередньо включені дот їх собівартості . Іншими словами , це вартість усього , що надаються .[3] До них входять:
--матеріальні затрати ,тобто вартість сировини і деталей кінцевого продукту;
--трудові затрати ,тобто витрати на заробітну плату робітникам виробникам за час , затрачений ними на виробництво продукції .
До непрямих витрат належать витрати , пов‘язані з виробництвом кількох видів продукції , вони включають до собівартості шляхом розподілення пропорційно відповідній базі. Параметри розподілу визначають у галузевих рекомендаціях , інструкціях . Ними можуть бути : маса сировини або матеріалів, сума затрат за якоюсь ознакою (оплата праці ,технологічна собівартість ) . Непрямі витрати називають також накладними , до них включають оренду приміщень і обладнання ,витрати на електроенергію і опалення ,виплату зарплати персоналу ,безпосередньо не зайнятому у виробництві продукції ,витрати на утримання офісу (плата за телефон , поштові послуги , канцелярське обладнання ), затрати на реалізацію продукції , відсоткові ставки по кредитам .Розподіл затрат на прямі і непрямі дозволяє управляти собівартістю продукції . Знизити собівартість можна як за рахунок зниження непрямих затрат , так і за рахунок збільшення обігу виробництва і реалізації продукції .
За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні і умовно-постійні . До умовно-змінних належать витрати , абсолютна величина яких зростає із збільшенням обігу виробництва і зменшується із його зниженням . До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину і матеріали , покупні комплектуючі вироби , напівфабрикати , технологічне паливо і енергію , на оплату праці робітникам ,зайнятим у виробництві продукції тощо . Їх “поведінку “ в залежності від обсягу виробництва можна представити графічно [5] (див. Графік 1 ) :
Умовно-постійні –це витрати , абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням )випуском продукції істотно не змінюється . До умовно-постійних належать витрати , пов‘язані з обслуговуванням і управлінням виробничої діяльності цехів , а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва .
На графіку 2 зображені разом крива постійних затрат ( Fixed Cost ) , крива змінних затрат VC (variable Cost ) та загальні затрати ТС ( Total Cost ) [7]
ТС=VС+FС
Графік 2 . “Поведінка” змінних , постійних і загальних затрат .
Слід пам‘ятати , що постійні затрати є незмінними тільки в межах певного діапазону обсягу виробництва . Тому їх часто називають умовно-постійними . Діапазон , у межах якого “поведінка “ постійних затрат не змінюється , називається областю релевантності . [5] При обсягу виробництва столів , наприклад , від 500 до 5000 шт. , постійні затрати – 36000 грн. за рік . Якщо обсяг виробництва буде більше релевантного діапазону , ( тобто більше 5000 шт. ) , то будуть потрібні додаткові затрати на оренду і постійні затрати збільшаться . Тому і у деяких джерелах наведена класифікація витрат за ступенем залежності від прийняття рішень – релевантні і нерелевантні .
В ринковій економіці затрати ще класифікують на бухгалтерські (явні ) і альтернативні (неявні ) [1] , [2] .
Бухгалтерські затрати – це фактичні затрати на виробництво певної кількості продукції , затрати факторів виробництва за цінами їх придбання .
Неявні затрати – це альтернативні суми грошей , які можна було б стримати при іншому використанні ресурсів .
Для виміру затрат на одиницю продукції використовують категорії середніх загальних затрат (АTC=TC/Q ) ,середніх постіцйних затрат (AFC=TFC/Q) ,середніх змінних затрат (АVC=TVC/Q ) . Середні затрати важливі для визначення прибутковості фірми : якщо ціна дорівнює середнім затратам , то фірма має кульовий ефект , прибуток відсутній . Якщо ціна менше середніх затрат , то фірма несе збитки і навпаки .[1]
З метою встановити максимальний обсяг виробництва , на який може розраховувати фірма , розраховують маржінальні затрати . Маржінальні затрати (МС = ТС/ Q) – це додаткові затрати на виробництво кожної додаткової одиниці у порівнянні з існуючим обсягом випуску . Вони дуже важливі для стратегії фірми .
Дуже важливою ознакою класифікації затрат є розмежування їх за собівартістю. Існують затрати, які включаються до собівартості і які не включаються до собівартості. Склад затрат, які включаються або не включаються до собівартості продукції, визначається законодавчо.
2. Аналіз загальної суми затрат на виробництво.
Підприємство, затрати якого аналізуються, називається " Шик". Воно випускає і реалізує ковдри і подушки з гусиного пуху. Продукція дуже дорога, бо використовується дорогі матеріали: гусиний пух , атлас , шовкові нитки. Закупівля пуху відбувається у трьох , так званих , приймальних пунктах у селах, які створима , сама фірма з метою забезпечення себе матеріалом. Пух приймається у селян за ціною 40 гривен за кілограм.
Основні засоби і технологія виробництва:
У наявності є два вантажних автомобіля для забезпечення рітмічного постачання виробництва матеріалами і розвозки готових виробів до пунктів реалізації ( Кожний автомобіль коштує 22 500 гривень. Ці цифри необхідні для розрахунку суми амортизації):
машина по очистці пуху та вдуванню його в подушки та ковдри (коштує 4 500 грн.) , очищує пух від пилу та під натиском повітря вдуває його в потрібній кількості в вироби.
електронний ніж для різання тканини (коштує 501 грн.). Закрійщик вимірює на верхньому слої атласу площу подушки чи ковдри. За допомогою кількох розрізів цього ножа отримуємо багато готових викройок з атласу.
чотири швейні машини (900 грн. кожна). Три швачки зшивають викройки ковдр. Одна викройки подушок. Маленький шматочок виробу залишається незашитим для того , щоб в нього вдувати пух. Після цього швачки зашивають цей шматочок тканини.
Потрібно розподілити пух рівномірно вздовж ковдри. Це робить руками закрійщик. В ньго робота набагато легша , тому залишається час.
Три швачки вздовж ковдри прошивають нитками, щоб закріпити пух рівномірно по площі виробу.
Матеріали ( за планом ) :
На одну ковдру: ниток – 100 метрів ( 20 коп./метр),
пуху - 3 кілограми ( 50 грн./кг після обробки (чистки)),
атлас - 8 кв. метрів ( 15 грн./кв.метр)
Планові затрати матеріалу на одну ковдру = 290 гривень.
На одну подушку: ниток – 2,5 метрів ( 20 коп./метр),
пуху - 1 кілограм ( 50 грн./кг після обробки ( чистки)),
атлас - 1,7 кв.метрів ( 15 грн./кв. метр)).
Планові затрати матеріалів на одну подушку = 80 гривень. Матеріали (фактичні). Підприємство вирішило змінити на краще дизайн ковдр: вишити його різноманітним орнаментом. Тому затрати ниток збільшились. Підприємство збільшило обсяг виробництва продукції. Йому потрібно більше пуху. Тому на приймальних пунктах вирішили залучити більше селян які б приносили пух. Тому підвищили ціни за кілограм до 45 гривень. Після очищення ціна за кілограм становить 55 гривень. Підприємство вирішило змінити норму витрат пуху на одну ковдру до 2,5 кг і норму витрат атласу до 7,5 (не за рахунок площі ковдри, а за рахунок залишків атласу на шви). Це все значно змінило собівартість виробів. Аналіз матеріальних затрат див. у п. 2.3. Продуктивність праці швачок та обсяги виробництва:
По плану: передбачалось , що одна швачка шиє 5 ковдр в день , тобто 3 швачки шиють 15 ковдр в день , за місяць – 345 шт. Передбачалось , що у швачки, яка відповідає за пошиття подушок витрачається 15 хвилин на одну подушку, тому за 8 годин роботи вона шиє 32 подушки, а за місяць – 736.
Фактично: директор підприємства став наполягати на підвищенні продуктивності праці і встановив такі норми, що 1 швачка шиє 8 ковдр в день. Відповідно 3 швачки за місяць шиють 552 штуки. Швачка повинна шити подушку за 10 хвилин , 48 в день і 1104 за місяць.
Фонд заробітної плати.
За планом на підприємстві працює слідуючий персонал - 20 чоловік: робочий по машині № 1 (див. осн. Засоби) з окладом 300 грн. , закройщик – 300 грн. , 4 швачки – по 300 грн. кожна , директор 500 грн. , головний бухгалтер – 450 грн. , менеджер по забезпеченню матеріалами – 350 грн. , менеджер по реалізації – 350 грн. , механік – 300 грн. , електрик – 300 грн. , 2 водія по 300 грн. кожний кладовщик – 200 грн. , 3 прийомщика пуху на селах – 200 грн. Кожний , грузчик – 200 грн. , прибиральниця – 150 грн.
Фактично: підприємство взяло на роботу художника дизайнера для того , щоб він розробив оригінальний орнамент для ковдр. Він працює 1 місяць по трудовій угоді за 200 грн. На підприємстві залишили 1 менеджера , який займається і забезпеченням матеріалами і реалізацією готових виробів. Його зарплата – 420 грн. На підприємстві залишили 1 робітника , який працює і механіком і електриком . Його заробіток 390 грн.
Детальний аналіз змін , що відбулись , див. у розділі 4 .
Підприємство знімає в оренду приміщення . З прийомних пунктів , 2 склада (для матеріалів і готової продукції ) , цех та кабінети директора , менеджера , головного бухгалтера , кімнату для робочих . Загальня платня 5040 грн.
За енергію підприємство платить 700 грн. , за воду –70 грн. , за топливо – 1000 грн. , за утримання офісу ( факс , телефон , канцелярія ) – 300 грн. , за послуги банку – 55 грн. Амортизація –2842 грн. (2машини –2 група основних засобів ; машина №1 , 4 швейні машини – 3 група основних засобів ).
3. Аналізматеріальних затрат .
Як правило , найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції займають затрати на сировину і матеріали . Тому дуже важливим джерелом зменшення собівартості продукції є скорочення матеріальним. Загальна сума затрат залежить від обсягу випуску продукції , її структури та змін питомих затрат на окремі вироби .
Прямі матеріальні затрати на виробництво продукції Обсяг вироб-ництва товар-ної продукції
Структура Товарної продукції Рівень зат-рат на оди-ницю прод .
продукції Затрати сировини і Матеріалів на Одиницю продукції Середня вартість Одиниці сировини і матеріалів
Схема 1. Факторна система прямих матеріальних затрат .[2]
Аналіз матеріальних затрат полягає в порівнянні факторного обсягу їх з плановим чи базовим і в обчисленні дії окремих факторів на виявленні відхилення .
На підприємстві випускається два види продукції і матеріальні затрати на кожний зовсім різні матеріальні затрати на одну ковдру .
Таблиця 4.
При загальній економії матеріалів наковдру на 16 грн. Були перевитрати по одному виду матеріалів – ниткам – 4 грн. Це й є резерв зниження матеріальних затрат у розрахунку на 1 виріб . Що ж відбулося на підприємстві ? За видами матеріалів :
Нитки . Підприємство вирішило покращити дизайн , вишивши ковдру гарними нитками , тому затрати ниток зросли . Ціна не змінилась .
Пух . По-перше змінпилась ціна на нього , бо на приймальних пунктах потрібно було привернути увагу більшої кількості людей , що бажали б здати пух . Тому його почали приймати за 45 грн./кг. Після очистки він вже коштує 55 грн./кг . По-друге , зменьшили норму використання пуху на одну ковдру до 2,5 кг. Це не змінить якості ковдри . Вона буде така ж тепла і легка . Пух розподіляється рівномірно вздовж усієї площини ковдри .
Атлас . Ціна не змінилась . Але “на шви “ тепер залишають менше тканини . Це дуже прекрасний спосіб зекономити за допомогою майстерності швачки .
Матеріальні затрати на 1 подушку.
Таблиця 5.
За рахунок збільшення ціни на 1 кг пуху збільшили затрати матеріалів на 1 подушку на 5 грн.
При аналізі матеріальних затрат слід виявити вплив таких факторів :
зміни питомих затрат сировини та матеріалів на одиницю продукції – фактор “ норм “ ;
зміни собівартості заготовлення одиниці сировини та матеріалів – фактор «цін » .
1.Одіяло .
Нитки : фактор “норм “ (120-20)*коп.=4 грн.
Фактор “цін “ : (20-20)*120 м=0
Всього : +4 грн.
Пух : фактор “ норм “ : (2,5-3)*50 грн.=-2,5 грн
Фактор “цін “ : (55-50)*2,5 кг =12,5 грн.
Всього : -12,5 грн.
Атлас : фактор “ норм “ : (7,5-8)*15=-7,5 грн
Фактор “цін “ : (15-15)*7,5=0
Всього : -7,5 грн.
Резерв економії становить 16,5 грн. (4+12,5) у той час як на першому етапі деталізації показників цей резерв був лише 4 гривні . Тут можна більш точно побачити вплив кожного фактору .Якщо , наприклад , на першому етапі деталізації відхилення видно , що зміна норм цін і пуху призвела до зменшення затрат на 12,5 гривень , то тут можна побачити , що це відбулось завдяки позитивного за змістом впливу зміни “ норм “ пуха на 25 гривень (зі знаком “-“) і негативного впливу зміни “ цін “ на 12,5 ( зі знаком “ + ” , тобто збільшення затрат ) .
Подушка .
1. Нитки : фактор “норм “ =0
фактор “цін “ =0
2.Пух : фактор “норм ”=0
Фактор “цін “=(55-50)*1=5
Атлас : фактор “норм “ : =0
Фактор “цін “ =0
Всього за 3 матеріалами :5 грн.
Ніяких додаткових резервів економії не виявлено .
Це ті ж самі 5 гривень через підвищення цін на пух .
Зменьшити затрати можна було б за допомогою норм використання пуха на 1 подушку, але зменьшення ваги пуху у подушці може привести до зниження якості виробу бо у подушці такі зміни дуже помітні так як в ній пух завжди пресується під тиском голови на відміну від ковдри , де такі зміни вмісту пуха ( якщо вони не дуже значні ) зовсім не помітні для користувача .
Обов‘язково слід проаналізувати матеріаломісткість виробництва виробів .
Таблиця 6.
Дані про зміну затрат матеріалів на одиницю продукції див. Таблиця 4 і 5 . Дані про зміни осягу виробництва через зміну продуктивності праці див. На сторінці ?? курсової роботи .
Перш за все , слід зазначити , що ковдри дуже матеріалоємкі вироби . За планом вони займають 32 % випуску продукції , але 63 % загальних затрат . Облік матеріаломісткості ведеться у натуральній і вартісній оцінці . Зниження матеріаломісткості одиниці продукції в натуральному вимірнику приведено у таблиці 4 . Увартісному вимірнику відбулося підвищення матеріаломісткості (див. Таблиця 4 ). Але в загальному затрати матеріалів на одиницю продукції зменьшились . Незважаючи на це в загальному обсягу матеріаломісткість випуску ковдр зменьшилась лише на 1 % (62 - 63) . Що ж до подушок , за рахунок збільшення матеріаломісткості у вартісній оцінці одинирці продукції , загальна матеріаломісткість випуску подушок збільшилась на 1% . Проблема зниження матеріаломісткості і постійний пошук потенційних можливостей такого зниження при виробництві товарів виступає у якості важливої техніко-економічної задачі , яка часто потребує залучення спеціалістів – ехніків , технологів , економістів .[12 ]
Щодо залежності матеріальних затрат від структури випуску продукції ( схема 1 ) , то на одному підприємстві зміна обсягу випуску не веде до зміни структури випуску ( тільки на 1 % , таблиця 6 ) , і тому в нашому випадку це не має значення .
Обов‘язково слід проаналізувати вплив факторів на зміну матеріальних затрат на випуск продукції .
Фактори впливу на зміну матеріальнимх затрат на випуск ковдр
Таблиця 7.
Загальний вплив : 51198
Затрати матеріалів на виробництво ковдр зросли на 51198 грн., в тому числі :
За рахунок зміни обсягу випуску на +60030.
За рахунок зміни норм матеріалів на одиницю виробу на -15732.
За рахунок зміни цін матеріалів на 6900.
В даному випадку знак “-“ являє собою позитивний вплив фактора , бо це означає , що затрати зменьшується .
Те , що затрати значно збільшились при підвищенні обсягу випуску (перша підстановка ) – це природньо . Те , що вплив зміни норм затрат матеріалів позитивний (зі знаком “-“ )можна пояснити так : змінились норми використання двох видів матеріалів – норми затрат ниток збільшується і норми витрат пуха на одиницю виробу зменьшується . Зміна останніх має більше значення , бо – пух найдорожчий з усіх матеріалів , що використовуються .
При зміні цін на матеріали затрати зросли , бо ціна на 1 кг пуха підвищилась . Затрати зросли незначно , бо одночасово з підвищенням цін зменьшилась норма затрат пуха .
Фактори впливу на зміну матеріальних затрат на випуск подушок .
Таблиця 8 .
Загальний вплив : 29992
Затрати матеріалів на випуск подушок зросли на 29992 грн. , в тому числі за рахунок зміни обсягу випуску (збільшується ) на 29440 , за рахунок зростання цін на матеріали – на 5520.
4. Аналіз затрат на оплату праці та на обслуговування виробництва та управління .
Затрати на оплату праці мають меньшу притому вагу в собівартості продукції , ніж матеріальні затрати . Загально відомо , що одним із найважливіших джерел зниження собівартості продукції є більш швидке зростання продуктивності праці порівняно із середньою оплатою праці .
На підприємстві ,що аналізується так і відбулось .
Затрати на оплату праці на підприємстві “ Шик “.
Таблиця 9.
Фонд зарплати плановий = 5800 грн.
Кількість працюючих = 20 чоловік.
Загальне відхилення =-290 грн.
Фонд зарплати фактичний = 5510 грн.
Кількість працюючих = 19 чоловік.
Середня зарплата планова ==290 грн. Дорівнює середній зарплаті фактичній .
Продуктивність праці по пошиттю ковдр зросла в 1,6 рази , по пошиттю подушок – в 1,5 рази .
Тобто середня зарплата не зростає , а продуктивність праці зростає великими темпами .
Затрати на оплату праці на підприємстві зменьшились за рахунок того , що форма зекономила 280 грн., залишивши одного менеджера і підвищив йому платню ; замість механіка і електрика взяли одну компітентну людину також з підвищеною платнею (на цьому зекономили ще 210 грн. ) . З метою майбутніх прибутків взяли на роботу по трудовому договору художника-дизайнера , який розробляє вишивки для ковдр . На підприємстві відбулося скорочення трудозатрат в натуральній формі з значним скороченням передозатрат в вартісній формі , причому темпи скорочення затрат в грошовій формі відстають від темпів скорочення затрат в натуральній формі . Це раціоналізація виробництва [12 ] . Кожний підприємець намагається до скорочення трудомісткості одиниці продукції шляхом раціоналізації виробництва . В нашому випадку відбулося скорочення затрат на оплату праці з одночасним ростом випуску продукції , що призвело до значного зменьшення трудомісткості .
Трудомісткіть виробів .
Таблиця 10.
Розподілення комплексних затрат на оплату праці було пропорційно матеріаломісткості виробів .
Трудомісткість одиниці виробу значно зменьшилась .
При аналізі фонду оплати праці визначають вплив факторів на його зміну.
Вплив зміни середньооблікової чисельності : ( 19-20 ) * 290 = -290
Одночасно з зменьшенням кількості робітників на одного чоловіка , відбулося змен6ьшення фонду оплати праці на суму середньої заробітної плати.
На даному підприємстві ведеться політика заохочення працюючих . Це необхідно зробити , тим паче , що продуктивність праці за рішенням керівництва має зростати . Чи доцільно ввести іншу форму оплати праці ? Почасову оплату на цьому підприємстві не слід вводити , бо це може погано відбитися на продуктивності випуску продукції . Платити за кожний готовий виріб теж , я думаю , не слід , бо це може привести до надмінного випуску продукції , а на ринку стільки не потрібно . Проблема з реалізацією товарів можуть привести до збиртків , крім того надмірна пропорція часто приводить до зменьшення ціни товару . Тому я пропоную залишити робітників на ставці , яку треба підвищити . Чи (другий варіант ) ставку залишити без змін , але ввести у кадрову політику підприємства таке поняття як “ доплата у зв‘язку зі змінами умов праці “ . Ця доплата повинна бути дуже значною і давати її слід лише тим робітникам , які працюють з продуктивністю праці в ковдр за годину (48 подушок за годину ). Слід зауважити , що від затрат на оплату праці залежить обсяг відрахувань до бюджету в пенсійний фонд , фонд соціального страхування і фонд безробіття , які також включаються у собівартість продукції.
Відрахування планові = 37,5 % * 5800 = 2175 грн.ї
Відрахування практичні = 37,5 % * 5510 = 2066,25 грн.
Відхилення = 108,75 грн.
Витрати на обслуговування виробництва та управління включають три комплексні статті :[10]
Витрати на утримання і експлуатацію устаткування : 2842 грн.
Загальновиробничі витрати : 5040 грн.
Загальногосподарські витрати : 425 грн.
Аналіз цих затрат доцільно проводити лише у розрахунку на 1 грн. товарної продукції . [11] Показник затрати на гривню товарної продукції розраховується відношенням загальної суми затрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості продукції в діючих цінах .[2] Так як об‘єктом досліджень цієї курсової роботи є тільки виробничі затрати , то такий аналіз можна зробити лише приблизно .
Якщо ціна на ковдру = 502 грн . , а на подушку = 156 грн. , то
на 1 грн. Ковдри по плану припадає : (1790 / ( 502 * 345 ) ) * 100 % = 1,03 % затрат (на утримання і експлуатацію устаткування ) ;
фактично : ( 1762 / (502 * 552 ) ) * 100 % = 0,6% .
на 1 грн подушки по плану : (1080 / ( 156 * 536 ) )*100 % = = 0,9 % затрат ;
фактично : (1080 / (156 * 1104 ) ) * 100 % = =0,6 % затрат .
Можна зробити два висновки : по-перше ці затрати зовсім незначні , по-друге , так як вони постійні , то в зв‘язку зі збільшенням обсягу виробництва вони зменшуються .
5. Аналіз затрат за елементами і статтями затрат .
Витрати на виробництво продукції планують і обліковують за двома напрямками : зап економічними елементами і за статтями калькуляції . Визначення і класифікацію витрат за цими озноками див. У пункті 1 кутсової роботи . Найбільш корисним для вивчення змін у структурі затрат на виробництво є аналіз собівартості за елементами затрат .[11] Він дозволяє вивчити їх склад , визначити питому вагу кожного елементу , долю оплати праці у загальних витратах на виробництво . [10] Аналіз затрат за елементами затрат дозволяє не лише вивчити зміни у структурі собівартості , але й зрозуміти , якого характеру продукцію випускає підприємство ( матеріаломістку , енергомістку , фондомістку , тощо ).
Затрати на виробництво .
Таблиця 11.
Дані цієї таблиці свідчать , що виробництво дуже матеріаломістке . У зв‘язку з тим , що зріс обсяг виробництва , матеріальні затрати зросли . Фонд оплати п а і зменшився і став займати ще меншу питому вагу у загальних виробничих затратах . Це погано , бо ріст випуску продукції повинен бути відповідно оплачений робітникам . У пункті 4курсової роботи я проаналізую це детальніше . Амортизаційні затрати – постійні , тому із збільшенням загальних затрат , їх питома вага зменшується .
На наступному етапі аналізу вивчається собівартість продукції за калькуляційними статтями . Уданій роботі повна собівартість не аналізується , бо об‘єктом досліджень є виробничі затрати ( тобто без затрат на реалізацію і збут ).
Планування і облік витрат за калькуляційними статтями дозволяє встановити цільові напрями витрат , зв‘язок з технологічним процесом , а також обчислити собівартість одиниці окремих видів продукції , узагальнити витрати за місцем їх винекнення , забезпечити контроль за використанням ресурсів на кожному місці виникнення витрат . Для аналізу за статтями калькуляції необхідно усі непрямі затрати пропорційно розподілити по видам продукції .
У даній роботі усі комплексні статті витрат я розподіляю пропорційно матеріальним витратам по видам продукції .
Аналіз собівартості ковдри за статтями калькуляції .
Таблиця 12.
Аналіз собівартості ковдри свідчить , що загальний розмір економії на одній ковдрі = 29 грн. Основна економія відбулася за допомогою економії матеріалів . Питома вага усіх інших статей калькуляції також зменшилась . За рахунок того , що зменшилась собівартість продукції , підприємство отримає великий прибуток .
Повна собівартість продукції дорівнює виробнича собівартість плюс позавиробничі витрати . Як правило , позавиробничі витрати являють собою дуже маленьку частку собівартості . Повна собівартість плюс прибуток плюс податок на додану вартість дорівнює ціна . Навіть при незмінній ціні підприємство збільшить свій прибуток на 29 гривень на кожній ковдрі ( а їх фактично випускають 552 штуки ) . З таким прибутком можна розширяти виробництво і стимулювати працюючих , збільшуючи платню .
Аналіз собівартості подушки за статтями калькуляції.
Таблиця 13.
Аналіз собівартостіодиниці цього виду продукції показав ,що перевитрати у розрахунку на одну подушку становлять 1,93 гривні . Хоча по статтям калькуляції (2-7) всюди була економія (усі затрати на одиницю продукції зменьшиличь ), але за рахунок того , що ціна на матеріали ( асаме на пух ) збільшилась на 5 гривень , собівартість зросла , бо продукція є дуже матеріаломісткою , і основну роль у збільшенні чи зменшенні собівартості грають ціни на матеріали . Але (!) завдяки тому , що на кожній ковдрі підприємсво має великий прибуток ( на 29 гривень ), незважаючи на ці збитки (майже 2 гривні на кожній подушці ) , підприємство всерівно дуже збільшило свої прибутки.
Висновок .
При аналізі затрат на виробництво одного підприємства я намагалася використовувати усі можливі методи аналізу затрат , бо , як відомо, на практиці результати аналізу можуть відрізнятися один від одного , в залежності від методу , який використовувався при аналізуванні . Тому для того , щоб врахувати усі фактори впливу на затрати , різноманітні випадки , які можуть трапитись на підприємстві , доцільно аналізувати затрати за допомогою різ них підходів .
Перш за все слід відмітити , що основні затрати на виробництво на підприємстві “ Шик “—це матеріальні затрати . Матеріали , які йдуть на випуск продукції дуже дорогі . Але за рахунок змін факторів “ норм “ і “ цін “ матеріальних затрат , вони зменьшились у розрахунку на 1 ковдру на 16 гривень і підвищились у розрахунку на одну подушку на 5 гривень . Крім того , дуже підвищилась продуктивність праці і відповідно обсяг виробництва . Тоді усі постійні затрати у розрахунку на одиницю продукції зменьшились . Але так як матеріальні затрати – це 93,3 % загальних виробничих затрат , то їх зміна – це основний критерій зміни виробничої собівартості виробу .Тому загальновиробничі затрати на ковдру зменьшились , що привело до підвищення прибутку , а загальні виробничі затрати на подушку збільшились , що привело до зменьшення прибутку . Але так як збільшення прибутку за рахунок випуску ковдр значно перекриває зменьшення прибутку через підвищення матеріаломісткості подушок , то в цілому підприємство має великий прибуток ( усі цифри наведені утаблицях ).
Слід прийняти до уваги , що змінилися умови кращі на підприємстві (продуктивність зросла в 1,5 раза , тобто працівники працюють набагато швидше ), а на заробітній платні це не відобразилося .Тому необхідно звернути увагу на кадрову політику підприємства щодо робітників основного виробництва .
Щодо пошуків поточних резервів зниження собівартості , то слід приділити увагу виявленню так званого прихованого браку . Він може фігурувати як доброякісні готові вироби і приносити несподівані збитки .
Щодо пошуку перспективних резервів зниження собівартості , то можна збільшити обсяги виробництва . Але цей раз не за рахунок підвищення продуктивності праці ( рорбітники і так працюють в повну силу ), а за рахунок розширення виробництва . Якщо директор і головний бухгалтер розмістяться в одному кабінеті , то без змін орендної плати з‘явиться територія для залучення ще 2-3 швачок .
Ще одна пропозиція : щоб знизити показник затрат на 1 гривню , тобто збільшити прибуток , можна підвищити ціни . Це я вважаю реальним , бо за таку ціну покупці купують ковдри і подушки з пір‘я , а такі вироби з пуху мають коштувати набагато більше.
