Як впливає наш погляд на життя на наше життя
Ваші думки – насіння, кинуте в
родючий грунт розуму.
Своєю сповіддю (автобіографічна повість "Збіг складних обставин") Юрій Петрович Власов, відомий спортсмен і журналіст, ніби простягнув руку допомоги всім, у кого похитнулася віра в себе, у свою здатність протистояти хворобам, недузі, життєвим невдачам.
Справді, ситуація в той час для Юрія Власова була критична. Найсильніша людина у світі і... раптом приречена на смерть. Лікарі не могли допомогти йому. І ось тут... він сам собі допомагає і стає знову здоровою та життєрадісною людиною. Що ж це за допомога? Позитивне мислення, самонавіювання, фізичні навантаження, загартовування й сила волі.
Публікуємо лише окремі фрагменти цього гімну життю та вірі у свої сили.
"...Людина спроможна витерпіти надзвичайне, якщо загартований її дух. Справді, спочатку хворіє дух, потім тіло! Ця проста думка мене приголомшила. Саме так — я засмічував діяльність організму всім хламом переживань, непотрібних почуттів. Я повністю позбавляв себе радощів.
І ще я зрозумів дещо важливе — найважливіше, із чого в майбутньому виросла ціла система поглядів і стала можливою їх еволюція: тіло саме, як і дух, потребує керівництва.
...З пережитого я зробив цілком певний висновок: смерть збирає врожай там, де дух спить або хворіє.
...Дурниці, нібито людина не може втручатися в діяльність внутрішніх органів. Адже людина починає хворіти в більшості випадків під впливом певного душевного стану, який стає домінуючим. Внаслідок цього неминуче виникає і ослаблення організму. Це означає присутність сильного зв'язку між духом і внутрішніми органами.
І якось уночі я зрозумів, що ліки та лікування безсилі. Накопичення важких переживань, слабка воля зробили мене рабом недугів.
Не існує безслідних думок. Усі думки впливають наші фізіологічні системи. Вони звужують або розширюють судини, затримують діяльність органів травлення, порушують сон і врешті решт призводять до хвороби серця. Неможливо прослідкувати всю різноманітність відповідних реакцій. Погані думки, горе, злість, роздратування, жах, скарги, сумнів, турбота — все це призводить до ослаблення організму, а протягом тривалого часу — вже до серйозних захворювань.
Потрібно виховувати себе, а точніше, перевиховувати, щоб нещастя, горе, втома та біди не перетворювалися в пригніченість, безпорадність, жах, а навпаки, розбивалися енергією опору. Потрібно, щоб єдиною відповіддю на такі почуття й випадки була поведінка, організована на подолання сумних і важких обставин. З цього моменту я почав вірити, що нема безвихідних ситуацій. Є кволість душі та нездатність правильно організувати своє життя й поведінку. Будь-який складний збіг обставин повинен викликати одну реакцію: організацію протидії їм.
Життя — це величезний подарунок, не можна жити тьмяно, а я вже звик до постійних турбот, сумнівів, жахів. Як можна жити, коли нема радощів у житті, коли не чекаєш з цікавістю кожного дня!? Як не захворіти, коли ти в постійних жахах то за своє здоров'я, то за якісь неприємні обставини. Дні в сумнівах, хворобах, жахах — це не життя. Воно втрачає привабливість, його заступають біди, турботи, і ми всі не живемо, а існуємо за звичкою. А все це визначає і відповідний стан наших внутрішніх органів, їх тонус, характер реакцій, здатність до опору негативним факторам. Організм буксує, чадить, самозатравлюється і в результаті ламається в багатьох ланках.
Справді, потрібно змінити головне — ставлення до життя, погляди на біди, нещастя і взагалі на все. Коли я це зрозумів, мене охопила неймовірна радість. Знайшов! Це те, що я шукав! Тепер уже не має значення, чим я хворію. Цей опір універсальний. Він виведе мій організм з глухого кута! З цього часу будь-яка біда, невдача — це об'єкти роботи й ніщо інше. Нема безвиході — вихід завжди існує!
... Я ставав усе менш чутливим до невдач. Чим більше ми реагуємо на невдачі, біди, болі, тим, отже, більше боїмося їх і повніше опиняємося у владі жахів, які сильніше всіх отрут і хвороб знищують організм. Я почав підрубувати цей зв'язок. Звільнився від жахів і сумнівів!
Під час усіх випробувань я додержувався правил: подолати будь-які труднощі, дотримуватися програм оздоровлення, а організм сам виправить наші помилки, він навчений цьому природою. Вся проблема в тому, що ми не віримо йому і не вміємо терпіти. Ми від усього майже без вагань відгороджуємося мікстурами, уколами, таблетками та скаргами на самопочуття — самі нічого не хочемо робити. Ми постійно вносимо в організм безладдя і цим ослаблюємо його. Але найголовніше — ми боїмося. Жах -могутній інстинкт. Все, що пов'язане з жахом, організм сприймає передовсім і запам'ятовує досить надійно. Так вживлюються погані думки, хворобливий стан руху, а до них уже пристосовуються відповідні функції організму - адже жах оберігає життя, інакше не можна! Організм поважає жах як свого верховного вартового.
Я дав собі слово триматися в будь-якому випадку, навіть якщо весь світ стане переконувати мене, що я безнадійний. Доки сам не згоджуся, ніщо не зможе зламати мене — це генеральна настанова для роботи організму. Потрібно лише слідкувати за складом мислення, не засмічувати організм небезпечними і непотрібними командами.
Я почав розуміти: головне — вірити. Потрібно непохитно вірити в правоту і цілющість того, що твориш. Ні на йоту не сумніватися в собі та в результатах роботи. Навіть невеличка фальш, іронія і сумнів можуть призвести до поразки. Організм настроєний на кожен, найнезначніший рух думки, яка перетворюється в фізіологічні реакції,— це все від великого пристосування організму в боротьбі за виживання. Біда в тому, що мозок посилає не тільки розумні команди; з цієї причини виникає неузгодження важливих життєвих процесів. Інакше бути не може: при накопиченні певної інформації, відповідному рівні сигналу організм неминуче робить поворот в бік, який визначається психічним станом. Щоб цього не було, потрібно нести в собі правило: будь володарем своїх думок, будь-яка думка переходить у твій фізичний стан, засвоюй дисципліноване мислення, стримуй негативні почуття.
...Немає поганого життя — є невміння жити. В усіх невдачах винен я, а не життя. Я не зумів повести себе розумно. У хворобах, невдачах, складних ситуаціях, які мені траплялись, було невміння жити. В усіх провалах винен я, а не життя! Ці слова по-новому визначили ставлення до життя,! вони робили мене сильнішим.
...Ніколи не можна втрачати віру в себе, які б біди не звалювалися і які б вироки не ухвалила доля. Кінцевий лише твій вирок. До того часу, доки не ухвалиш його, доки сам не визнаєш себе зламаним, ти непереможний, організм бореться і є можливість для подолання найбільш чорних і безнадійних ситуацій. Все залежить від сили вольового опору, від уміння обрати правильну поведінку і засоби боротьби. Безвихідних ситуацій немає, безвихідна ситуація — це слабкість духу і визнання поразки. Межі опору немає. Організм надзвичайно стійкий і живучий, якщо ним керує загартована воля. Найвища опора - ти сам! Нема нічого надійнішого цієї опори.
Головне завдання — берегти мозок. Дуже часто цей верховний керівник життя змучений, перевантажений, отруєний командами та почуттями. Тривалі й стійкі перевантаження мозку збивають роботу всього організму, обертаються тяжкими несподіваними недугами...
...Я домігся того, чого прагнув. Я подолав хвороби і витягнув себе із смерті. Ні, я не виключаю деяких негараздів з боку організму — дуже серйозна шкода була йому завдана. Але ж я не сумніваюся, що впораюся з ними".