Оподаткування в країнах Центральної та Східної Європи
в Польщі
Оподаткування доходів досить істотно. Існують три ставки прибуткового податку для фізичних осіб:
19% (доходи до 32736 злотих на рік - тобто понад $ 8 тис.),
30% (32736-65000 злотих) і
40% (понад 65 тис. злотих).
Сукупний дохід зменшується на витрати, пов'язані з його придбанням, а також суми дивідендів, відсотків, соціальних виплат та іншого, що характерно для більшості держав. Однак існують і специфічні пільги - наприклад, на житлове будівництво (вкладаючи гроші в будівництво п'яти квартир, платник податків зменшує свій дохід на певну квоту - 133 тис.злотих). Від прибуткового податку також звільняються (на 5-10 років) іноземні інвестори, вклали $ 30 млн і більше.
Треба сказати, що податкове законодавство в Польщі переглядається, його намагаються зробити ліберальнішим. Передбачається перехід до двох ставок прибуткового податку -- 22% і 32%, а з часом - і до єдиної ставки в 22%. При цьому такі зміни проводяться в комплексі з іншими. На додаток до цього поступово знижується ставка прибуткового податку з юридичних осіб: з 38% - в 1992 році до 30% - у 2000-му. Причому польський уряд планує довести цей рівень до 22% - в 2003 році. Таким чином, уряд має намір реалізувати ідею про "дзеркальному" відповідно ставок на доходи фізичних та юридичних осіб, щоб досягти "Збалансованості в економіці".
В Угорщині
існують три ставки прибуткового податку.
При річному дохід до 400 тис. форинтів застосовується ставка 20%.
При доході від 400,001 до 1 млн форинтів ставка розраховується як 80 тис. форинтів плюс 30% суми, що перевищує 400 тис. форинтів.
З доходу 1,000,001 форинта і більше стягується 260 тис. форинтів плюс 40% суми, що перевищує 1 млн форинтів.
Крім традиційних статей зниження оподатковуваного доходу, угорське законодавство передбачає ряд специфічних пільг. Так, особи, які займаються приватним підприємництвом, можуть віднімати з доходу витрати, понесені для його отримання (від змісту квартири і автомобіля до прийому ділових партнерів). Існують також інші підстави для відшкодування частини податку. Особи, які одержують менше 1 млн форинтів на рік, мають право в період заповнення декларації (лютий-березень) одержати назад 10% сплаченого податку. Якщо дохід сім'ї не перевищує 45000 форинтів на місяць на людину, повертається 1700 форинтів в місяць на кожну дитину - до досягнення дітьми повноліття або закінчення стаціонарного відділення вузу. Сім'ї з трьома дітьми і більше щомісячно отримують відшкодування 2600 форинтів на кожну дитину.
Відрахування в соціальні фонди невисокі: 11% валової зарплати, з яких 8% йде в Пенсійний фонд, а 3% - до Фонду охорони здоров'я.
в Чехії
Законодавство про оподаткування доходів істотно відрізняється від інших країн регіону - там відсутні спеціальні відрахування в позабюджетні та інші соціальні фонди. Тому ставки прибуткового податку досить високі:
* річний дохід до 102 тис. крон на рік оподатковується за ставкою 15%;
* при доході від 102 тис. крон до 204 тис. крон стягуються 15300 крон плюс 20% суми, що перевищує 102 тис. крон;
* при доході від 204 тис. крон до 312 тис. крон - 35700 крон плюс 25% суми, що перевищує 204 тис. крон;
* для доходів понад 312 тис. крон застосовується ставка 32%.
А вже зібраний прибутковий податок розподіляється між Пенсійним фондом, фондами соціального і медичного страхованія.Уменьшеніе бази прибуткового податку також в основному має соціальну основу і пов'язане з тим, чи має платник податку на утриманні непрацюючих членів родини: дружину, старих батьків, дітей, інвалідів та ін Зменшення податку для глави такої сім'ї - спосіб державної підтримки, своєрідна соціальна дотація.
У Хорватії
існують два ставки:
25% - для доходів до 2100 хорватських кун на місяць і
35% - для доходів понад цієї суми.
На додаток до цього: міста з населенням понад 40 тис. жителів мають право стягувати додатковий місцевий прибутковий податок зі ставкою 5-22,5% суми загальнодержавного податку. Неоподатковуваний мінімум становить 700 кун на місяць.
Як і в більшості країн, прибутковий податок не стягується з соціальних виплат, дивідендів, відсотків і іншого. Податкова база також може бути зменшена на витрати, пов'язані з одержанням доходу. Зокрема, не обкладаються податком 30% доходів від прав власності та 50% - від здачі в оренду житла. Особи, що займаються приватним бізнесом, можуть віднімати з доходу свої витрати, звані "витратами діяльності" (матеріали, сировину, товари, електроенергія, різні послуги та ін.)
У Хорватії існує поняття "зони спеціального інтересу" - аналог спеціальних економічних зон, де можуть встановлюватися більш прості правила оподаткування для залучення інвестицій, особливо в сільське господарство.
Кожен працівник платить 23,85% валового заробітку на різні соціальні збори (і ці відрахування не включаються до доходу: вилучаються до розрахунку прибуткового податку). Збори включають:
* відрахування в Пенсійний фонд (Фонд пенсій і допомоги непрацездатним - 12,75%),
* медичне страхування (7%),
* внесок на боротьбу з безробіттям (1,90%),
* відрахування на допомога дітям (2,20%).
Крім того, роботодавець платить 19,75% фонду зарплати до Пенсійного фонду (12,75%) і на медичне страхування (7%). Ці виплати не повинні впливати на базу оподаткування.
У Словенії
існує досить складна система нарахування прибуткового податку і соціальних зборів. До речі, варто зауважити, що надходження від прибуткового податку складають близько 15,5% (ПДВ - 31,5%, податок на прибуток корпорацій - 2,8%), а соціальні збори -- менше 36,8% доходів консолідованого бюджету - при тому, що, як пам'ятаємо, в Словенії найвища в постсоціалістичної Європі середня зарплата.
Існують шість ставок (17%, 35%, 37%, 40%, 45% і 50%), за якими прибутковий податок стягується з сукупного доходу. Не обкладаються податком особи, чий дохід не перевищує 11% середнього по країні: пенсіонери, що живуть тільки на пенсію, а також студенти та учні, якщо їх загальний доход не перевищує 51% середнього по країні.
Крім звичайних категорій доходів, що виключаються з бази оподаткування, у Словенії дозволяється знижувати дохід на 40% вартості найму житла, приміщень для індивідуального бізнесу або гаражів, на 60% вартості найму обладнаного житла та на 40% доходів від прав власності.
Шкала прибуткового податку розраховується за двома схемами. За однією стягується податок з заробітної плати та пенсій, за іншою - з приватного підприємництва та приватної практики. В основі розрахунків лежить середня місячна зарплата (СМЗ) по країні за попередній податковий період (рік).
Соціальні збори відраховуються як працівником, так і роботодавцем - хоча реально їх утримує для виплати податковим органам роботодавець:
* у позабюджетні Пенсійний (15,50% валової зарплати платить працівник, 8,85% -- роботодавець) і
* з охорони здоров'я (6,36% і 6,89% відповідно) фонди, а також
* в бюджет на допомоги з безробіття (0,14%, 0,06%) і
* декретні відпустки (0,10%, 0,10%).
В цілому, працівник відраховує на соціальні платежі 22,10% валової зарплати, роботодавець - 15,90%.
Крім того, роботодавці (крім тих, 40% працівників яких - інваліди) платять прогресивний подушний податок:
* 0% з фонду зарплати до 110 тис.,
* 2% -- 110,001-130,000,
* 4% -- 130,001-400,000,
* 8% -- 400,001-750,000 і
* 15% - з фонду понад 750 тис. словенських толаров.
Північна Європа
У Данії
середня ставка муніципального та церковного податків в сумі складає 29,5%. Ставка державного податку диференційована залежно від доходу. Якщо простий (муніципальний) податок перевищує 134500 датських крон за рік, додатково встановлюється податок у розмірі 5% і 15% - при перевищенні доходу 243500 датських крон за рік. Гранична ставка прибуткового податку тут склала 61% в 1996 році, а з 1998 року вона знижена до 58%. У 1994 році введено новий податок у соціальні фонди. Його ставка в 1996 році склала 7% валової заробітної плати. Ці внески утримуються роботодавцем, і сплачені суми податку зменшують базу оподаткування на суму персонального вирахування, який становить у середньому 13224 датських крон на місяць. Внески в державні пенсійні та страхові фонди також можуть відніматися з оподатковуваної бази. Крім того, оподатковуваний база може бути зменшена на суми внесків зі страхування по безробіття, суми пожертвувань, деякі види транспортних витрат, витрати на виховання дітей та аліменти.
У Швеції
річний дохід у розмірі не більше 209100 шведських крон обкладається муніципальним податком за ставкою приблизно 32%. Дохід понад ці суми обкладається також національним податком у 25%. Таким чином, максимальна ставка прибуткового податку (муніципального та національного) - 57%. Дохід від капіталу обкладається окремо за ставкою 30%. Фізична особа, що знаходиться на території Швеції менше шести повних місяців, має обмежену податкову відповідальність. Податок за ставкою 25% повинен бути утриманий роботодавцем при оплаті зроблених у Швеції робіт і послуг. Нерезидент, що працює за наймом, не зобов'язаний подавати декларацію про доходи до податкових органів. Більшу частину податку в соціальні фонди (33% валової заробітної плати, включаючи вартість додаткових виплат і пільг) сплачує роботодавець, однак працівник, вік якого не перевищує 65 років, повинен також сплачувати внески на індивідуальне медичне страхування -- 3,95% і пенсійне забезпечення - 1%. З 1996 року був встановлений граничний розмір страхових внесків за рік - 271500 шведських крон.
У Фінляндії
Ставка муніципального податку встановлена на рівні 15 і 20% в залежності від місцевих законодавчих актів. Податки також сплачують парафіяни Фінської Церкви по ставкою 1-2%.
На додаток з громадян стягуються такі податки:
внески до соціальні фонди - за ставкою 1,9%,
на доходи, що перевищують 80000 фінляндських марок на рік, - 3,35%,
до Пенсійного фонд - 4,3%,
до фонду зайнятості - 1,5%.
Суми, сплачені до соціальних фондів і до фонду зайнятості, повністю вираховуються з оподатковуваної бази. Ставки державного прибуткового податку сплачуються по прогресивним ставками, диференційованими від 7 до 39% залежно від величини доходу. Доходи до 43000 фінляндських марок на рік звільнені від цього податку. Прибутковий податок розраховує і стягує з заробітної плати працівника роботодавець. Недоплачених податків утримується додатково, а переплачений -- відшкодовується. Нерезиденти сплачують податок на фінські джерела доходу за ставкою 28% на дивіденди, авторські гонорари, відсотки, а на заробітну плату і пенсії - 35%.
У Норвегії
виділяються два групи платників податків: одинокі громадяни та громадяни, які мають одного і більше утриманців на утриманні. Ставка муніципального податку дорівнює 21% плюс 7% -- податок у фонд вирівнювання, який виплачується із сум чистого доходу, що перевищують 23300 норвезьких крон на місяць для першої групи платників податків і 46000 норвезьких крон на місяць для другої групи. Індивідуальний дохід (який визначається як валовий дохід від трудової діяльності за трудовим згодою або підприємницької діяльності, включаючи пенсії) є предметом оподаткування. Національний податок має дві ставки.
* Для першої групи платників податків:
a) мають річний дохід 220501-248500 норвезьких крон, податок становить 9,5%, а
b) при доходах понад 248500 норвезьких крон - 13,7%.
* Для друга групи:
a) ставка 9,5% діє при доходах 267501-278500 норвезьких крон,
b) 13,7% - якщо дохід перевищує 278500 норвезьких крон.
З оподатковуваного річного доходу віднімається неоподатковуваний мінімум у розмірі
a 36000 норвезьких крон для першої групи платників податків і
b) 29800 норвезьких крон - для другої.
Працівники виплачують із своєї заробітної плати внески до соціальних фондів в розмірі 7,8%.
Для вільних підприємців ставка податку до соціальних фондів дорівнює 10,7% їхнього доходу, не перевищує 447600 норвезьких крон на рік, і 7,8% - при перевищенні цього рівня.
З сум пенсій також утримується податок у соціальні фонди, але за зниженою ставкою - 3%. Ця ж ставка застосовується на доходи осіб, вік яких менше 17 і більше 69 років.
Іноземні громадяни зобов'язані в загальному порядку сплачувати страхові внески, хоча може бути надано виняток із правил, якщо є відповідне податкове угоду. Іноземці, які працюють на континентальному шельфі, звільнені від сплати страхових внесків.
У нормальних (не обов'язково дуже розвинутих) країнах ЗАВЖДИ є життєво важливі витрати громадянина, на які він має право зменшити оподатковуваний дохід. І мова навіть не про підприємців, які, на відміну від України, спокійно скорочують оподатковуваний дохід на ВСІ витрати, пов'язані з веденням бізнесу. Цікаво те, що в багатьох країнах, по суті, те ж саме можуть робити звичайні громадяни. Вони зменшують оподатковуваний дохід на розмір комунальних платежів, платежі за страховками, на будівництво житла, на витрати по вихованню та освіті дітей та ін І тільки Україна гордо ігнорує цей загальнолюдський принцип сплати податків.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://tax-nalog.km.ru/