Міністерство освіти та науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра обліку та аудиту
Реферат
з дисципліни:
"Податки і податкова політика"
на тему:
"Непряме оподаткування в системі податків України"

ЗМІСТ
Вступ
Непрямі податки та їх місце в податковій системі.
Економічна суть непрямих податків (ПДВ, акцизний збір, мито).
Непряме оподаткування в Україні: тенденції та перспективи
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Стабільна та збалансована податкова система – ефективний інструмент економічної політики держави. Побудова раціональної податкової системи потребує розвитку теорії оподаткування, передусім досліджень окремих форм податків, їхнього взаємозв’язку із розвитком економічного і політичного життя.
Джерелом податків виступає нова вартість - національний дохід, який створюється у сфері матеріального виробництва, що включає вартість необхідного продукту (ціну робочої сили чи заробітну плату) та вартість додаткового продукту (прибуток, ренту, відсотки).
Податки є індивідуальними безповоротними цільовими платежами юридичних та фізичних осіб в бюджет певного рівня в розмірах і терміни, встановлені законом.
Фінансова наука, з огляду на певні ознаки, поділила податки на групи. Такий поділ необхідний, бо окремі групи податків потребують відповідних умов оподаткування і стягнення, відповідних адміністративно-фінансових заходів. Таким чином, структура, яка може охопити всі види податків, складається з прямих і непрямих податків. Найсуперечливішими у фіскальній науці є питання про сфери застосування непрямих податків та їх співвідношення з прямими. Саме тому в історії фінансової науки знання генезису сутності окремих форм податків, зокрема непрямих, дасть змогу осмислити світовий і вітчизняний досвід та побудувати в нашій державі збалансовану податкову систему.
Останнім часом не перестають точитися дискусії навколо непрямого оподаткування, значна кількість наукових праць присвячена миту та акцизному збору, в той же час ряд питань щодо ПДВ залишаються невирішеними.
Непрямі податки та їх місце в податковій системі.
Особливістю непрямих податків є те, що вони стягуються в ціні товарів, тобто їх види залежать від особливостей ціноутворення. Непрямі податки поділяються на дві групи залежно від характеру торговельної діяльності. Внутрішня торгівля використовує акцизи і фіскальні монополії. Зовнішня характеризується встановленням мита на товари, що експортуються.
Розглянемо ретельно кожен з видів непрямих податків:
Акцизи - непрямі податки, що встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни. В залежності від методу встановлення розрізняються фіксовані ставки акцизів (встановлюються у грошовому виразі на одиницю товарів) і пропорційні (встановлюються в процентах до обсягу реалізації). Так як товарів, що підлягають непрямому оподаткуванню багато, в залежності від обсягу товарів поділяються акцизи на специфічні (встановлюють на окремі види товарів), а також універсальні (встановлюють до всього обсягу реалізації).
Однією з форм акцизів є податок на додану вартість. Його особливість полягає в тому, що він поширюється на перенесену вартість, яка вже була раніше оподаткована. Але якщо податок і сплачується багаторазово, він охоплює щоразу тільки знову створену вартість.
Податок на додану вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб`єктами підприємницької діяльності. Крім того, оподаткування доданої вартості, а не обсягу реалізації, сплата податку пропорційно вартості, знову створеній саме на цьому етапі виробництва товару, наближають ПДВ до прямих податків з точки зору прогресивності об`єкта оподаткування.
Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.
Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об`єкта оподаткування - доданої вартості. Вона є часткою повної вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини:
вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відноситься на собівартість;
заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуги;
прибуток.
Очевидно, що перша складова частина вартості товару чи послуги не залежать від зусиль виготовлювача, вона суто арифметичне включається в повну вартість товару чи послуги. У свою чергу, заробітна плата і прибуток є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю.
Податок на додану вартість в Україні було запроваджено з 1 січня 1992 року замість раніше діючих податків з обороту та податку з продажів, стягнення яких будувалося на системі планово-централізованих цін.
Впровадження нових видів непрямих податків (податку на додану вартість та акцизного збору) передусім пов`язано з необхідністю забезпечення достатніх і стабільних доходів бюджету в умовах широкої лібералізації цін та розгортання процесів інфляції.
Платниками податку на додану вартість є всі юридичні особи та громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.
Акцизний збір, так само як і ПДВ, є одним із непрямих податків, включається до ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Акцизний збір відноситься до категорії специфічних акцизів, тобто він стягується за ставками, диференційованими по окремих групах товарів.
Акцизний збір був введений в Україні в 1992 році і разом з ПДВ замінив податок з обороту. Оподаткуванню акцизним збором підлягають здебільшого предмети споживання, котрі, як правило, не належать до предметів першої необхідності та рівень рентабельності яких достатньо високий.
Майже в усіх країнах із розвинутою ринковою економікою акцизи представлені у двох формах - універсальних і специфічних. Хоча останнім часом специфічні акцизи і поступаються універсальним своїм значенням у формуванні бюджетних надходжень, їх існування поки що не ставиться під сумнів. Причина полягає в тих відмінах, які існують між цими двома видами акцизів і зумовлюють їх різне значення і для фіскальних інтересів держави, і для інших економічних чинників.
ПДВ та акцизний збір справляють різний вплив на процеси ціноутворення, причина чого полягає як у неоднакових базах оподаткування цих податків, так і в різних ставках оподаткування. Так, акцизний збір набагато менше впливає на загальний рівень цін у країні, оскільки перелік підакцизних товарів є не дуже широким, на відміну від ПДВ, яким оподатковуються майже всі товари, роботи та послуги.
Платниками акцизного збору є всі суб`єкти підприємницької діяльності, які виробляють підакцизні товари (продукції), суб`єкти підприємницької діяльності та громадяни, що ввозять підакцизні товари (продукцію) на митну територію України, суб`єкти підприємницької діяльності, що реалізують підакцизні товари.
Третій вид непрямих податків - мито. Воно встановлюється при вивезенні і ввезенні товарів через кордон даної країни. Існують такі види мита:
Статистичне мито - встановлюється на товари з метою обліку експортно-імпортних операцій.
Фіскальне мито-встановлюється на товари сталого попиту, що дає достатні надходження.
Протекціоністське мито - вводиться з метою захисту внутрішнього ринку від конкуренцій.
Антидемпінгове мито - вводиться також для захисту внутрішнього ринку в умовах товарного демпінгу.
Зрівнювальне мито - за згодою сторін має врівноважити ціни на вітчизняні і імпортні товари.
На відміну від інших податків стягнення мита здійснюється не тільки і не стільки у фіскальних цілях (формування доходної частини бюджету), митна політика спрямована здебільшого на формування раціональної структури експорту та імпорту в умовах відсутності втручання держави в цю сферу.
Мито - непрямий податок, тобто включається до ціни товарів і сплачується за рахунок покупця.
Необхідність сплати мита виникає при переміщенні через митний кордон країни товарів та інших предметів. Митне оподаткування є одним із напрямків митної політики держави, а також засобом митного регулювання.
Основні елементи мита, що стягується на Україні. Межі митної території України є її митним кордоном, який збігається з її державним кордоном.
Існують два види мита в Україні: ввізне та вивізне. Воно нараховується митними органами виходячи з митної вартості й установлених ставок мита.
Платниками мита є будь-які юридичні або фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через митний кордон України товарі або інших предметів, що підлягають митному оподаткуванню згідно з чинним законодавством.
Перевагами непрямих податків є наступне: швидке надходження їх до бюджету, що дає змогу фінансувати видатки бюджету; непрямі податки охоплюють дуже широке коло товарів і послуг народного споживання, тому є висока ймовірність того, що надходження їх буде досить повним, але ще непрямі податки балансують місцеві бюджети, так як споживання більш-менш рівномірне в територіальному аспекті; непрямі податки також справляють значний вплив і на державу, такий вплив виражається в тому, що їй вигідно збільшувати обсяг виробництва, бо чим більше обсяг реалізації, тим більше доходів надходить до бюджету.
Головним недоліком непрямих податків є те, що їх сплата незалежить від розміру доходів платників. Таким чином, сплата непрямих податків стає тяжким тягарем для платників податків. Отже, в непрямому оподаткуванні, мабуть, потрібно мати широке коло оподатковуваних товарів з досить помірними ставками або взагалі єдиний універсальний акциз. Урахувати інтереси всього суспільства неможливо.
Нині в Україні застосовується два вида непрямих податків універсальні та специфічні акцизи і мито. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одна з головних причин полягає в різних базах оподаткування. Очевидно, що непрямі податки справляють тим значніший вплив на загальний рівень цін, чим більший обсяг виробництва товарів у країні вони охоплюють, чим вищі їх ставки, але підвищення ставок та введення нових форм непрямого оподаткування провадиться в період економічної стабільності.
Розглянемо надходження податків за останні роки до бюджету України. Порівнявши розрахунки питомої ваги непрямих податків, проаналізуємо ці дані на базі таблиці додатку 12 на прикладі найбільш поширених непрямих податках - податку на додану вартість та акцизного збору.
Економічна суть непрямих податків.
Відомо, що одним із найдієвіших важелів стимулювання розвитку економіки є податки й оподаткування. Податки регулюють основні макроекономічні процеси та пропорції. Завдяки податкам відбувається розподіл і перерозподіл у просторі і часі значної частини виробленої вартості. Вони також безпосередньо впливають на результати економічної діяльності платників, а відтак податкова політика може або зацікавити (стимулювати) платників працювати у певних галузях і на певних територіях, або – ні. Тому не випадково , що потенціал податкової системи як “вбудованого регулятора” активно використовують усі країни, зокрема з метою забезпечення сталого економічного розвитку. У цьому сенсі не є винятком й Україна, де пошук і застосування ефективних податкових інструментів розглядається як невід’ємна передумова і потужний засіб реформування національної економіки.
Податкова система – це сукупність установлених у країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння. Паралельно з поняттям “податкова система” досить часто використовується термін “система оподаткування”. Іноді ці поняття вживаються як синоніми, що не правильно, оскільки податкова система – це сукупність податків, а оподаткування – це процес установлення і справляння податків. Тобто система оподаткування характеризується її елементами – платник, об’єкт оподаткування, ставка тощо – та механізмом обчислення і сплати податків.
Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 року Закону України “Про систему оподаткування” У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування , дано перелік податків, зборів, названо платників та об’єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.
Враховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого удосконалення оподаткування, 2 лютого 1994року було ухвалено другий варіант Закону України “Про систему оподаткування”. Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 року.
Система оподаткування – це сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, встановленими відповідними законами держави.
Система оподаткування – це нормативно визначені органами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов’язки, об’єкти оподаткування, види податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджетів, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів і внесків.
Відмінності в загальному рівні оподаткування різних країн показують існування зв’язку між часткою податкових надходжень у ВВП і моделлю ринкової економіки з властивими їй масштабами та формами державного регулювання.
Непряме оподаткування в Україні: тенденції та перспективи
Податки – складна і багатогранна фінансова категорія. З одного боку – це головне джерело наповнення бюджету, з іншого – засіб регулювання діяльності суб’єктів господарювання. Саме тому проблемі оподаткування економісти приділяють значну увагу.
ПДВ є ядром податкової системи. Цей податок стосується практично кожного, адже він закладений в ціну майже всіх товарів. ПДВ – один із бюджетоутворюючих податків, але останнім часом його фіскальна ефективність падає. Якщо з 1993 до 1997 року частка податку у ВВП зменшилася з 11,6 % до 8,8 %, тобто на 2,8 % (і це за умови зниження в 1995 році ставки ПДВ з 28 % до 20 %), то в 2003 році вона становила лише 4,9 % ВВП, зменшившись порівняно з 1997 роком на 3,9 %. При цьому в 2003 році уперше частка ПДВ у ВВП була нижчою, ніж частка податку на прибуток підприємств (5,0 %) і прибуткового податку з громадян (5,2 %). Таким чином, відстежується тенденція до зменшення фіскальної ефективності ПДВ останніми роками, незважаючи на економічне зростання, коли мали зростати й надходження до бюджету.
Зокрема, фіскальна ефективність ПДВ в Україні значно нижча як у країнах-членах ЄС, де в середньому вона становить 7 % ВВП, так і в окремих розвинених державах (Бельгія, Данія, Франція, Фінляндія) – понад 8–9 %. Навіть у Росії цей показник наближається до 7 %. Близьке до України значення частки ПДВ у ВВП (5% і нижче) характерне лише для країн Південної Африки.
Падіння фіскальної ефективності ПДВ в Україні зумовлено багатьма чинниками. Головними серед них є:
1. Зростання обсягів податкового боргу з ПДВ. На 01.01.1999 р. податковий борг становив 3,8 млрд. грн., а на 01.01.2004 р. обсяг податкового боргу зріс до 6,5 млрд. грн.
2. Зростання обсягу пільг з ПДВ, від 16,9 млрд. грн. у 1998 р. до 41,4 млрд. грн. у 2003 р., тобто, у 2,5 раза.
3. Зменшення кількості платників ПДВ внаслідок запровадження в 1998 році спрощеної системи обліку, оподаткування і звітності суб’єктів малого підприємництва.
4. Підвищення частки експорту у ВВП з 42,1 % в 1997 році до 59,4 % у 2003 році. Адже наслідком зростання експорту є зростання експортного відшкодування з ПДВ.
5. Ухилення від сплати податку. За даними ДПА, не всі суб’єкти господарювання, декларуючи прибуток, декларують податкові зобов’язання з ПДВ. Але це економічно неможливо.
Таким чином, падіння фіскальної ефективності ПДВ зумовлене цілим рядом менших проблем, кожна з яких потребує окремого дослідження і вирішення.
Оптимізацію непрямого оподаткування необхідно розпочати з перегляду системи пільгового оподаткування ПДВ. За даними ДПА, пільги з ПДВ становлять 87 % загальної суми пільг і більше ніж у 3 рази перевищують суму фактичних надходжень цього податку до бюджету. Ця проблема прямо пов’язана із зростанням експортної діяльності українських підприємств, а точніше із зростанням обсягів бюджетного відшкодування ПДВ. Адже в системі пільг з ПДВ частка експортного відшкодування становить близько 76,7 %. Фактично, експортне відшкодування навіть не можна назвати пільгою, скоріше це технічна процедура стягнення ПДВ. На нашу думку, варто розглянути можливість ліквідації експортного відшкодування. Це можна обґрунтувати тим, що експортер отримує подвійну преференцію з ПДВ. Перший раз у вигляді нульової ставки ПДВ, другий – експортного відшкодування. Таким чином, буде справедливо залишити нульову ставку ПДВ на експорт з метою стимулювання виходу вітчизняних підприємств на міжнародні ринки, і ліквідувати можливість експортного відшкодування.
Упорядкування системи пільг з ПДВ передбачає диференційоване ставлення до пільг, уміння виділяти в їх системі економічно недоцільні й невиправдані пільги, та пільги, без яких можна обійтися. При цьому варто врахувати, що пільги з ПДВ повинні підтримувати не виробників, а кінцевих споживачів товарів і послуг. Цю функцію названі пільги виконують тоді, коли звільнення від податку певних видів товарів чи послуг чи обкладання їх за зниженою ставкою зумовлює відповідне зниження цін на такі товари та послуги для кінцевих споживачів. Якщо цього не відбувається, варто переглянути зазначені пільги, замінивши їх адресними дотаціями з бюджету для малозабезпечених верств населення. Прикладом такої пільги є звільнення від ПДВ продажу ліків. Фактично ця пільга стала засобом підтримки аптечного бізнесу, що приносить надприбутки, закладені в ціни лікарських препаратів [5]. На нашу думку, звільнятися від оподаткування повинні тільки життєво необхідні медичні препарати.
Натомість немає необхідності скасовувати пільги щодо продажу українських книг і періодичних видань. Це пояснюється тим, що в Росії поліграфічна галузь користується значно ширшим аспектом податкових пільг. Тому без державної підтримки українське книговидавництво не витримає конкуренції.
Зниженню рівня оподаткування могло б сприяти і запровадження відшкодування з бюджету від’ємної різниці між сумою податкових зобов’язань і податкового кредиту (на даний момент існує можливість зарахування такої різниці у рахунок майбутніх зобов’язань з ПДВ). Але механізми такого відшкодування викличуть значні ускладнення адміністрування ПДВ. По-перше, виникне ще одне поле для зловживань з боку платників податків. По-друге, як наслідок, виникне необхідність посилення контролю за таким відшкодуванням із боку контролюючих органів. Тому використання такого механізму стане тільки тоді можливим, коли податкова культура платників податків та їх платіжна дисципліна досягне необхідного рівня.
Висновок
Отже, становлення української податкової системи пов’язується із набуттям незалежності нашої країни і відбувалося в дуже складних умовах. Як результат такого стану справ наші досягнення у сфері формування податкової системи оцінюють досить неоднозначно. Зокрема, за роки незалежності відбулися суттєві позитивні зрушення: зменшено кількість податків і звільнень від оподаткування, знижено податкові ставки і розширено базу оподаткування, істотно поліпшилася практика адміністрування податків.
І все ж сучасна податкова система України зберігає низку суттєвих недоліків, які з високим ступенем впевненості можна назвати системними. Зрозуміло, що за таких обставин ефективність використання податкових важелів залишається неефективною, особливо – з огляду на потенційні можливості їх впливу на процес економічних змін у нашій країні. Це переконує, що податкова система України гостро потребує послідовної й комплексної реформи. Основою реалізації необхідних заходів має стати розширення межі використання тих принципів оподаткування, які пов’язані з фундаментальними вимогами та стратегічними пріоритетами соціально-економічного розвитку країни.
Щодо непрямих податків, то це податки, які визначаються розміром споживання і не залежать від доходу або майна платника, виступають у вигляді надбавки до ціни на товар або послугу, і платником яких є кінцевий споживач такого товару або послуги.
Специфічні риси і функціональне призначення непрямих податків:
Ознака сплати: вносить податок до бюджету, тобто є посередником між бюджетом і дійсним платником – одна особа (суб’єкт податку), а сплачує – інша (носій податку або кінцевий споживач).
Спосіб стягнення: за тарифами.
Об’єкт оподаткування: витрати та споживання товарів і послуг.
Джерело сплати: дохід.
Список використаної літератури
Корнус В.Г. Пільги з податку на додану вартість та нерівномірність
податкового навантаження // Фінанси України. – 2004. – № 11. – С. 20.
Крисоватий А.І., Десятник О.М. Податкова система: Навчальний
посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331 с.
3. Офіційний веб-сайт Держкомстату України / www.ukrstat.gov.ua.
4. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика
становлення. – К.: Знаня-Прес, 2004. – 454 с.
5. Шаблиста Л.М. Податки як засіб структурної перебудови економіки. –
К.: Ін-т економіки НАН України, 2000. – 218 с.