РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ЗАХОДИ ПОЛІПШЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЮ
3.1. Підвищення ліквідності та платоспроможності підприємств України
Найважливішою характеристикою фінансового стану підприємства є його платоспроможність або стійкість діяльності з позиції довгострокової перспективи та стратегічного менеджменту.
Необхідність аналізу стану ліквідності підприємств у ринкових умовах зумовлюється насамперед тим, що жодне з них у цих умовах не гарантоване від банкрутства, тобто становища, коли воно не може розрахуватися за своїми боргами і зазнає фінансового краху.
Перш ніж аналізувати ліквідність необхідно з’ясувати наступне:
– чи існують обмеження в свободі розпорядження активами;
– можливість швидкої втрати цінності активу внаслідок його морального або фізичного зносу;
– доступ активів для поточного зобов’язання;
– контрольованість активів;
– наявність умовних зобов’язань.
Аналіз ліквідності проводиться за допомогою системи показників, при цьому вчені – економісти використовують неоднакові методики аналізу, які відрізняються кількістю показників та різною їх направленістю. Відмінності у методичних підходах ускладнюють розрахунок ліквідності, що призводить до труднощів у намаганні визначити фінансові позиції підприємства по відношенню до своїх конкурентів.
З точки зору ефективності оцінки ліквідності підприємства сформульовані вимоги, яким повинна відповідати система фінансових коефіцієнтів:
– фінансові коефіцієнти повинні бути максимально інформативними і
давати цілісну картину діяльності підприємства;
– в економічному змісті фінансові коефіцієнти повинні мати однакову спрямованість (зростання коефіцієнта означає покращення діяльності);
– для всіх коефіцієнтів повинні бути вказані нормативи мінімально задовільного рівня або діапазону змін;
– фінансові коефіцієнти повинні розраховуватися тільки за даними публічної бухгалтерської звітності підприємств;
– фінансові коефіцієнти повинні давати можливість проводити рейтингову оцінку підприємств як у просторі (порівняно з іншими підприємствами) так і в часі (за ряд періодів).
Аналіз ліквідності як уже було сказано в розділі І здійснюється за допомогою показників: коефіцієнта абсолютної ліквідності, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта покриття.
Наведені показники оцінки ліквідності слід розглядати в їхній єдності і взаємообумовленості. Широке застосування показників ліквідності очевидне:
– вони визначають ступінь покриття поточними активами поточних пасивів. Чим більша величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більша вірогідність, що ці пасиви можуть бути оплачені за рахунок цих активів;
– вони характеризують резерв ліквідних грошових засобів, межу безпеки для компенсації невпевненості і випадкових порушень, об'єктом яких є потік грошових коштів на підприємстві.
Однак у показників ліквідності є недоліки, до основних з яких можна віднести:
– статичність – визначені показники розраховуються на основі балансових даних, що характеризують майнове положення підприємства на конкретну дату, і отже, вони одномоментні. Звідси необхідність аналізу їхньої динаміки за декілька періодів;
коефіцієнти не дають реальної картини стану ліквідності, бо є
можливість завищення величин показників у результаті включення до складу поточних активів неліквідних запасів, товарно-матеріальних цінностей. Оскільки неплатежі стали масовим явищем, то значна частка дебіторської заборгованості прострочена, деяку її частину становить заборгованість, яка не буде погашена взагалі. У результаті сума дебіторської заборгованості збільшується в балансі саме внаслідок низької платіжної дисципліни; – можливість підвищення показників за рахунок «неліквідної» дебіторської заборгованості;
– в сучасних умовах в Україні відсутні орієнтовні (нормативні) величини зазначених коефіцієнтів, розраховані на основі глибокого аналізу стану підприємств різних галузевих структур, рівень коефіцієнтів західних країн не відповідає вітчизняній практиці. Перераховані недоліки не знижують значимості показників ліквідності в аналізі фінансового стану підприємств. Тому для того, щоб підвищити об'єктивність аналізу показників ліквідності, слід попередньо оцінити реальність всіх статей бухгалтерського балансу господарюючого суб'єкту. Підвищення ліквідності суб’єкта господарювання можна досягнути шляхом оптимізації грошового обороту, ефективного управління грошовими потоками, забезпеченням підвищення ліквідності активів та постійної платоспроможності. Із цією метою можна запропонувати наступні напрями:
– управління оборотними активами;
– управління необоротними активами;
– управління інвестиціями;
– скорочення короткострокових фінансових зобов’язань суб’єкта господарювання;
Ефективне управління ліквідністю складається із трьох ступенів, за допомогою яких фінансова група розпізнає, управляє і оптимізує ліквідність. Ці ступені є взаємопов’язаними, кожна з яких вимагає успішного виконання двох інших і допомагає оптимально управляти ліквідністю.
Розпізнавання ліквідності є моментом, від якого залежить весь процес управління ліквідністю. На цьому рівні зачіпаються всі баланси і положення на рівні всього підприємства. Потрібно дістати доступ і зібрати інформацію
про валюту і рахунки. Розпізнавання ліквідності є, перш за все, функцією
збору даних і не включає фактичний рух або використання фондів.
Оптимізація ліквідності є процесом управління ліквідністю, що продовжує
його. Як стратегічний аспект управління оптимізація балансів ліквідності
вимагає сильного і деталізованого розуміння положень ліквідності установи
через валюту, рахунки, сферу діяльності і контрагентів.
Основні кроки для управління ліквідністю:
– поліпшити технологічний процес оплати;
– зменшити витрати з електронним виконанням платежів;
– зменшити помилкові платежі, які приводять до витрат.
Отже, на нашу думку важелями оптимізації ліквідності організації можуть бути:
– збільшення власних засобів;
– збільшення долі власних джерел фінансування може бути досягнуте за рахунок підвищення прибутковості діяльності організації і подальшого напряму чистому прибутку на збільшення власних засобів;
– вдосконалення роботи по управлінню оборотним капіталом. Резерви оптимізації оборотного капіталу визначаються на етапі аналізу оборотності і можуть полягати в скороченні періодів звороту елементів поточних активів і (або) збільшенні періодів звороту елементів поточних пасивів. Безумовно, під збільшенням періодів обороту елементів поточних пасивів не мається на увазі порушення умов договорів з постачальниками і розрахунків з бюджетів (не мається на увазі створення прострочених заборгованостей перед постачальниками, бюджетом, персоналом);
– оптимізація інвестиційної політики. Під оптимізацією інвестиційної політики мається на увазі приведення масштабів капітальних вкладень у відповідність реальним фінансовим можливостям організації;
– оптимізація фінансової політики. Під оптимізацією фінансової політики мається на увазі, зокрема, відмова від фінансування капітальних вкладень за рахунок короткострокового кредитування;
– залучення довгострокового фінансування;
– реалізація частини постійних активів, не використовуваних в процесі виробництва.
Однак, як уже зазначалося раніше показники, які характеризують ліквідність не можуть в достатній мірі оцінити ліквідність підприємства [1].
3.2. Управління ліквідністю та платоспроможністю ПП «Техенерго Плюс» за допомогою розрахунку коефіцієнта операційної ліквідності. Шляхи підвищення ліквідності та платоспроможності ПП «Техенерго Плюс»
Більш точним індикатором оцінки ліквідності підприємства може виступати коефіцієнт операційної ліквідності. Операційна ліквідність – це відповідність груп активів та пасивів за строками їх оборотності в умовах стабільного функціонування підприємства, якщо немає необхідності здійснення швидкої реалізації певних активів. Розрахунок даного показника доцільно провести за останній рік діяльності (2010 рік) в декілька етапів, що дасть реальну картину ліквідності ПП «Техенерго Плюс».
На першому етапі вводимо коефіцієнт дозрівання заборгованості і-ї групи (Сі), який визначається відношенням 1/?tі, де ?tі – період, який залишився до сплати і-ї групи. Розрахунок проведемо за допомогою таблиці 3.1.
Кожна приведена група заборгованості має свій період погашення. Найбільш термінові пасиви повинні бути погашені протягом поточного місяця, тому ми для даної групи обрали період 31 день. Друга група пасивів включає короткострокові кредити банків з терміном погашення до одного року. На жаль нам не відомо період погашення довгострокових зобов’язань, тому ми вирішили взяти період 731 день (2роки). Постійні пасиви періоду погашення не мають, адже власний капітал постійно перебуває в розпорядженні підприємства.
Таблиця 3.1
Розрахунок коефіцієнта дозрівання заборгованості і-ї групи
ПП «Техенерго Плюс» за 2010 рік
Заборгованість і-ї групи

Сума,
тис.грн.
Період сплати, днів
Коефіцієнт дозрівання заборгованості і-ї групи
(1/ ? ti)

Найбільш термінові пасиви (П1)
291
31
0,03

Короткострові пасиви (П2)
195
365
0,003

Довгострокові пасиви (П3)
333,06
731
0,001

Постійні пасиви (П4)
862,54
0
0

Як видно з таблиці найменше значения коефіцієнта дозрівання заборгованості мають довгострокові зобов’язання, період сплати яких є найбільшим. Найбільше значения даний коефіцієнт складає для термінових пасивів, сплата яких настане протягом місяця.
На другому етапі розраховуємо середню швидкість дозрівання всіх поточних зобов’язань, за формулою 3.1.
? Ci*КЗi (3.1)
де КЗi- сума і-ї групи кредиторської заборгованості підприємства.
Отже, середня швидкість дозрівання всіх поточних зобов’язань за 2010 рік буде становити:
291x0,03+195,4x0,003+333,06x0,001+862,54x0=9,65 дня.
Третім етапом буде оцінка середньої швидкості конвертованості поточних активів в грошові кошти, яка розраховується за формулою 3.2.
? Лі*Аi (3.2)
де Аі - сума і-го виду поточних активів.
Розрахунок середньої швидкості конвертованості поточних активів в грошові кошти проведемо за допомогою таблиці 3.2.
Таблиця 3.2
Розрахунок середньої швидкості конвертованості поточних активів ПП «Техенерго Плюс» в грошові кошти за 2009 рік
Групи активів
Сума, тис.грн
Період
конвертованості
(1/? ti)
Отримане значения

Високоліквідні активи (А1)
211,4
0
0
0

Швидколіквідні активи (А2)
52
90
0,01
0,52

Повільноліквідні активи (А3)
660
180
0,005
3,3

Важколіквідні активи (А4)
852
370
0,002
1,704

Середня швидкість конвертованості поточних активів в грошові кошти
5,524

Готівка та поточні фінансові вкладення не мають періоду конвертованості, що дає нам право відносити їх до високоліквідних активів. Ліквідність другої групи активів залежить від вчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків та інше, тому період для даного виду активів становить 90 днів. Для трансформування в готівку важко ліквідних активів потрібен значно більший термін, який в нашому випадку складає 180 днів. Платежі за останньою групою очікуються більше ніж через 12 місяіців, для ПП «Техенерго Плюс» через 370 днів. З отриманих розрахункових значень видно, найменшу швидкість конвертованості поточних активів в грошові кошти мають третя та четверта групи.
Останнім етапом є розрахунок коефіцієнта операційної ліквідності, за формулою 3.3, шляхом відношення середньої швидкості конвертованості поточних активів в грошові кошти і середню швидкість дозрівання всіх поточних зобов’язань.
? Лі*А / ? Сі*КЗі (3.3)
Отже, отримане значения коефіцієнта операційної ліквідності за 2010 рік буде становити: 5,54/9,65=0,572479
Коефіцієнт операційної ліквідності більш реалістично відображає ліквідність підприємства з врахуванням рівня конвертованості активів та термінів настання погашения заборгованості.
Виходячи з отриманого значення коефіцієнта операційної ліквідності ми бачимо, що підприємство здатне покрити лише 57% своїх зобов’зань.
Для підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства можна збільшити активи чи з мене шити зобов’язання. Відновлення платоспроможності підприємства може здійснюватися з допомогою зменшення зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язань, з однієї сторони, і збільшення ліквідних активів, - з другої.
До найважливіших заходів зі скорочення поточних зобов'язань треба віднести:
-скорочення рівня витрат на виробництво і реалізацію продукції, у тому числі за рахунок зменшення обсягів виробництва нерентабельної чи тої, яка не користується попитом, продукції, скорочення апарату управління тощо; пролонгація короткострокових банківських кредитів й іншої кредитної заборгованості;
-скорочення обсягів капітальних вкладень, у тому числі витрат на капітальний ремонт; прискорення оборотності оборотного капіталу; відстрочка виплати дивідендів і винагород за виробничі результати.
До найважливіших заходів із збільшення ліквідних активів можна віднести:
-реалізацію частини основних фондів підприємства, яка безпосередньо не бере участі в процесі виробництва; використання оберненого лізингу (операція, яка передбачає продаж основних фондів лізингової компанії з одночасним отриманням назад таких основних фондів в оперативний чи фінансовий лізинг);
-ліквідацію портфеля короткострокових фінансових вкладень;
-оптимізацію структури оборотного капіталу (у тому числі за рахунок реалізації надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей, сировини, незавершеного виробництва);
-реорганізацію маркетингових служб з метою підвищення ефективності їх функціонування в напрямі збільшення обсягів збуту продукції;
-рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо)продукції, що не користується попитом, відповідне скорочення обсягу фінансових ресурсів тощо;
У випадку ПП «Техенерго Плюс» доцільним буде зменшення саме поточних зобов’язань. Оскільки короткострокова кредиторська заборгованість перевищує довгострокову заборгованість, то першу доцільно перевести також у довгострокову.
Довгостроковий кредит має ряд істотних переваг, як те:
- дозволяє здійснювати стратегічне планування діяльності, фінансових показників і ризиків;
- залучення довгострокових ресурсів не знижує ліміту сум кредитування на поповнення оборотних коштів, тобто є можливість роздільного фінансування інвестиційних і поточних цілей;
- залучення короткострокових кредитів з розрахунком на подальшу пролонгацію або так звану перекредитування має ризик зміни умов надання подальших кредитів (їх погіршення для позичальника аж до відмови від подальшого фінансування) протягом реалізації проекту, тоді як довгострокове фінансування гарантує позичальникові незмінність умов (окрім впливу макроекономічних чинників);.
- зниження витрат по оформленню майна в заставу (що особливо вимагає реєстрації) за довгостроковими кредитними договорами в порівнянні з короткостроковими, при яких потрібна оплата реєстрації кожного обтяження;
- зниження організаційних витрат або тимчасових витрат на збір документів для оформлення і пролонгації короткострокових кредитів;
- відсутність необхідності резервування (вилучення з обороту) грошових коштів або пошуку джерел покриття короткострокових (середньострокових) розривів (зниження) ліквідності на період оформлення чергової позики після погашення тієї, що діяла[7].
Останній пункт є головною перевагою для ПП «Техенерго Плюс» тому в наступному звітному році підприємству доцільно відмовитись від нових короткострокових кредитів та залучати лише довгострокові кредити.
Аналіз ліквідності проводиться за допомогою системи показників, при цьому вчені – економісти використовують неоднакові методики аналізу, які відрізняються кількістю показників та різною їх направленістю. Відмінності у методичних підходах ускладнюють розрахунок ліквідності, що призводить до труднощів у намаганні визначити фінансові позиції підприємства по відношенню до своїх конкурентів.
Ефективне управління ліквідністю складається із трьох ступенів, за допомогою яких фінансова група розпізнає, управляє і оптимізує ліквідність. Ці ступені є взаємопов’язаними, кожна з яких вимагає успішного виконання двох інших і допомагає оптимально управляти ліквідністю.
Розпізнавання ліквідності є моментом, від якого залежить весь процес управління ліквідністю. На цьому рівні зачіпаються всі баланси і положення на рівні всього підприємства. Потрібно дістати доступ і зібрати інформацію
про валюту і рахунки. Розпізнавання ліквідності є, перш за все, функцією
збору даних і не включає фактичний рух або використання фондів.
Оптимізація ліквідності є процесом управління ліквідністю, що продовжує
його.
Для підвищення ліквідності та платоспроможності ПП «Техенерго Плюс» був використаний коефіцієнт операційної ліквідності, на основі якого та даних балансу було запропоновано в наступних звітних періодах відмовитись від короткострокових кредитів, а використовувати лише довгострокові, оскільки вони не потребують резервування грошових коштів або пошуку джерел покриття короткострокових розривів ліквідності на період оформлення чергової позики після погашення тієї, що діяла.