Анотація Темою дипломного проекту є “ Покращення процесів стратегічного фінансового планування ВАТ “Бродівський консервний завод з метою досягнення фінансової стійкості підприємства”. У роботі розкрито зміст фінансової стійкості. В аналітичній частині висвітлено проблеми фінансової стійкості за допомогою періодичної, монографічної літератури та за допомогою оцінки нормативно – правової бази створення та функціонування акціонерних товариств плодоовочевої промисловості. Дослідницька частина розкриває зміст моделей дослідження фінансової стійкості. У рекомендаційній частині подані приклади для розв’язання проблеми фінансової стійкості ВАТ “Бродівський консервний завод”. Annotation "Estimation of methods of planning of financial work at the Brodіvscomou canning plant is the theme of bachelor qualifying work. In the work concept of an estimation of financial stability is uncovered. Estimation of normative base and methods of organizouvannya financial work VAT is the purpose of bachelor cvalificaiynoi work the "Brodivsciy cannery". Research of illumination of problem in periodic, monographic literature, estimation normatively - legal base of creation and functioning of joint-stock companies of fruit and vegetable industry, and also analysis of financial activity of joint-stock company, is the task of work. ВСТУП При дослідженні будь – якого підприємства дуже велику роль відіграє дослідження та вивчення фінансового стану та фінансової стійкості підприємства. Саме тому дослідження фінансової стійкості як складової системи фінансового аналізу набуває актуальності у теперішньому періоді. Дослідження фінансової стійкості є першочерговим завданням при здійсненні аналізу фінансової стану підприємств, оскільки важливі поняття й платоспроможності та ліквідності є зовнішніми її проявами. Вчасне виявлення причин нестійкого фінансового стану дозволяє попередити банкрутство, а аналіз джерел їх виникнення - розробити заходи фінансової стабілізації підприємства. Вивчення фінансового стану підприємства, і фінансової стійкості зокрема, необхідні не лише для розробки відповідних фінансових стратегій. Результати фінансового аналізу є необхідним інформаційним ресурсом для інвесторів, банків, власників (акціонерів), державних органів влади. Забезпечення відновлення фінансової стійкості українських підприємств є першим кроком до стабілізації економіки країни в цілому. В умовах ринку, коли господарська діяльність підприємства здійснюється за принципами самофінансування, а при нестачі власних фінансових ресурсів за рахунок позичкових коштів, дуже важливо проаналізувати фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел. Фінансовий стан підприємства – це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентровішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобовязанями. Таке трактування суті поняття “фінансовий стан” дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, у якій, як у дзеркалі, знаходяться відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства в тому числі роботи з управління фінансовими ресурсами. В даному дипломному проекті досліджується фінансова стійкість ВАТ “Бродівський консервний завод”, проводиться факторний аналіз позикового капіталу та коефіцієнта незалежності. Проводиться дослідження економіко – математичної моделі оцінки фінансового стану. Дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел. Робота також містить додатки, таблиці та схеми. Розділ 1. Теоретична частина. 1.1 Покращення процесів стратегічного фінансового планування. Стратегічне фінансове планування як і будь-який інший вид діяльності має свою мету і свої задачі. Метою стратегічного фінансового планування є визначення можливих обсягів надходження грошових коштів і їх витрачання на плановому періоді. Воно потрібне, в першу чергу, для збереження фінансової рівноваги підприємства, тобто його фінансової стійкості а , з іншого боку - для уникнення накопичення зайвих ліквідних засобів.(7) Стратегічне фінансове планування – необхідний елемент управління економікою промислових підприємств, який суттєво впливає на виробничо – господарські процеси встановленню оптимального обсягу фінансових ресурсів для їх здійснення. Розглянуто різні тлумачення вченими – економістами категорії “стратегічного фінансового планування”, запропоновано новий підхід до її визначення. Доктор економічних наук Мельник О. Г. Дослідив так цей методи. Вивчена література та дослідження дають змогу стверджувати, що стратегічне фінансове планування – це процес формування фінансів для конкретних об’єктів на нетривалий період з метою визначення на засадах багатоваріантного аналізу видатків і надходжень, оптимізація їхньої структури для досягнення цілей організації з нарахуванням наявності певних обмежень і впливу чинників середовища функціонування. Процес стратегічного фінансового планування є видом управлінської діяльності, який пов’язаний із розробленням в організації фінансів різних видів і для різних об’єктів, формування моделі їхньої консолідації для отримання зведених фінансів організації[25, с.43]. Особливістю сучасного перехідного періоду розвитку економіки є те, що механізм ринкового регулювання суспільного виробництва перебуває в стадії зародження. Промислові підприємства опинилися в складному становищі, лишившись наодинці із невизначеним зовнішнім середовищем, передбачуваною поведінкою інших суб’єктів ринкових відносин. Саме тому сучасні умови господарювання спонукають промислові підприємства до максимального розширення прогнозування тастратегічного фінансового планування, подальшого удосконалення методології й методики розроблення як прогнозів так і планів. Відомо чим вищий рівень планування фінансової роботи, тим ефективнішим є управління фінансовою діяльністю промислових підприємств. Фінансовий план визначає конкретну мету й передбачає детальний фінансовий розвиток об’єкта, що досліджується. Перед тим як розглянути правовий режим стратегічного фінансового планування роботи в Україні, доцільно докладніше зупинитися на визначення цього процесу вченими – економістами. Місце і роль стратегічного фінансового планування у діяльності промислових підприємств можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо теоретичне обґрунтування його необхідності.[13,с.75]. Стратегічне фінансове планування на рівні суб’єктів господарювання– “це процес планування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних співвідношень у розподілі доходів підприємства.” [7,с.54]. Розглянуто різні тлумачення вченими – економістами тлумачення “стратегічне фінансове планування”. Стратегічне фінансове планування – це управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів на підприємстві, яке реалізується в деталізованих фінансових планах.[30, с. 44]. Підтверджує цю думку О.С. Філімоненко: “Стратегічне фінансове планування – це процес розрахунку надходження видів фінансових ресурсів і їх розподілу на покриття відповідних витрат за різноманітними видами діяльності підприємства у запланованому періоді[32,с.24]. Інші вчені вважають, що трансформація підприємства в Україні вимагає врахування впливу оподаткування на процеси планування і регулювання діяльності окремих підприємств. Хоча певні теоретичні і практичні аспекти податкового менеджменту і досліджені у працях вітчизняних та зарубіжних економістів, сьогодні немає єдиного підходу до наукового трактування суті податкового планування, формування його концептуальних основ, принципів та інструментів оптимізації справляння податків і податкових платежів. За своєю суттю стратегічне фінансове планування – це сукупність методів і засобів визначення джерел одержання фінансових ресурсів і напрямків їхнього використання для забезпечення господарської діяльності”[11, с.54]. Розглядаючи це визначення, слід зауважити, що процес стратегічного фінансового планування повинен втілювати мету маркетингової діяльності промислового підприємства. Такої думки дотримується А.М. Поддєрьогін, який вважає, що “стратегічне фінансове планування - процес забезпечення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.” [26, с.64]. Але тут автор не уточняє, на якому етапі планування фінансової роботи доцільно врахувати виробничі та маркетингові показники діяльності промислового підприємства. Відповіддю на цю думку, якраз і є тлумачення поняття “стратегічне фінансове планування” А.В. Чупісом. Він зазнає, що під стратегічним фінансовим плануванням розуміють управлінський процес утворення та підтримання фінансової відповідності між цілями підприємства, його потенційними можливостями і можливостями у сфері маркетингу.[33, с. 65]. Отже, завершальною фазою стратегічного фінансового планування є прийняття управлінських рішень в умовах, коли реальне виконання планів не відповідає бажаному стану. 1.2 Методика розробки процесів стратегічного фінансового планування. Відомий вчений Петренко Ю. В. у своїй монографії звернув увагу на таку проблему - формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів підприємницьких структур для фінансування необхідного обсягу затрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань фінансів цих структур. У ринковій економіці фінансові ресурси вкладаються в будь - які види діяльності виключно за критерієм максимум прибутку. Власник капіталу підприємства, його менеджери повинні оцінювати будь – яке рішення у сфері управління наявними коштами, порівнюючи витрати з прибутком , тим більше, що фінансові ресурси завжди обмежені певними обсягами, а одержаний прибуток – це фінансовий ресурс для здійснення нових вкладень.[26, с. 65]. Кембелл Р. Макконел і Стенлі Л. Брю поділяють ресурси на матеріальні та людські, що використовуються для виробництва товарів і послуг. Контроль за використання фінансових ресурсів може бути ефективним, якщо він охоплює всі ланки фінансової діяльності підприємства: формування витрат на виробництво, надходження виручки від реалізації, використання грошових надходжень, формування і використання коштів на створення основних і оборотних засобів. При цьому цей контроль має бути безперервним і доповнюватися комплексним аналізом фінансового стану. [23, C.31]. У науковій економічній літературі існують різні точки зору щодо визначення понять “фактори виробництва” та “ресурси”. Більшість економістів ототожнюють ці поняття.[15, с. 28]. Переважна більшість економістів ототожнюють поняття “фактора виробництва” та “ресурсу”. Наприклад, Фонотов А.Г. вважає ресурсом суспільного виробництва такий фактор, на використання якого в межах виробничого циклу поширюється хоча б одне із таких обмежень: порівнянність обсягу потреби в цьому факторі з обсягом його запасів, що фактично перебуває в розпорядженні господарської системи. [33, с. 75]. Інтенсивність використання такого фактору залежить від обсягу його запасів, від видатків на поповнення та розширення запасів, на залучення цього фактору до господарського обороту. Ресурсний потенціал – це сукупність запасів пов’язаних із характеристикою джерел ресурсів., до якого вводять запаси природних, матеріальних, фінансових, інформаційних ресурсів населення. Ресурсний потенціал потрібен для оцінки майбутнього періоду. Фактори виробництва – це елементи у виробничому процесі, які прямо чи опосередковано впливають на його здійснення і отримання кінцевого результату. Тоді як виробничий ресурс – це джерело формування факторів виробництва, запаси певних елементів, що можуть мати як матеріальну, так і нематеріальну природу, фактично перебувати у розпорядженні господарської системи і “перероблюються” у виробничому процесі. Віханський О. С дотримувався твердження, що ресурсний потенціал пов’язаний із формуванням та ефективним використанням ресурсів. Автор вважає, що процес формування і мобілізації ресурсів починається з того що механізм використання ресурсного потенціалу організації проводиться у відповідності із наявною стратегією. Для цього вище керівництво привести характер і напрям діяльності функціональних підрозділів у відповідність із завданням реалізації стратегії.[12,с. 23] У монографії Загороднього А. Г і Єлисєєва А. В. розглянуто основні функціональні ознаки податків та їхня роль у регулюванні підприємницької діяльності, проаналізовано чинну систему оподаткування та її вплив на фінансово – господарську діяльність підприємницьких структур, обґрунтовано потребу реалізації у підприємницькій діяльності елементів податкового менеджменту й податкового планування. Автори слушно наголошують, що послабити негативний вплив чинної системи оподаткування та фінансово – господарської діяльності суб’єктів господарювання можна як через реформування податкового законодавства, яке передбачає зменшення податкового навантаження на підприємство та стабілізацію системи оподаткування на тривалий час, так і через реалізацію на підприємстві системи податкового планування. Заслуговує на увагу і те, що авторами чи не вперше визначено суть завдання і відмінності між плануванням податкових платежів та податковим плануванням, розроблено пропозиції щодо організації податкового планування на підприємстві, сформульовану систему показників оцінки податкового навантаження на підприємство і реалізація заходів щодо його зменшення, зокрема методами податкового планування.[17, с.75]. Мізюк Б. М. дослідив перехід економіки до ринкових відносин спричинив ускладнення діяльності кожного підприємства незалежно від форми власності, галузі і напрямів прикладання зусиль, правового статусу тощо. В міру ускладнення зовнішнього середовища, змін технологій, на якій базується робота підприємства, поява нових цілей висуває на перший план необхідні застосування ідеології стратегічного планування. .[24, с.87]. Кандидат економічних наук Довгань Л. П. у своїх працях показав державне регулювання фінансової діяльності акціонерних товариств. Розвиток форми власності на підприємстві, де розширилась сфера і напрями політики державного регулювання економіки. У процесі державного регулювання визначаються масштаби, форми і методи такого регулювання. Найефективнішими інструментами регулювання виявилися державні фінанси, грошовий обіг та кредит. На сучасному етапі державне регулювання фінансів підприємницьких структур здійснюється за двома напрямами: проведення бюджетно – податкової та кредитно – грошової політики; створення системи державної підтримки розвитку підприємницьких структур і з метою і фінансової діяльності. 1.3. Сукупність показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства. Запорукою стабільності стану підприємства є його фінансова стійкість. Фінансова стійкість – це результат діяльності, що свідчить про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрями їх розміщення. Вона має тісний зв’язок з ефективністю виробництва, а також із кінцевими результатами діяльності підприємства. У своєму розумінні Котляр М. Л. проаналізував фінансову стійкість підприємства, яка має понад двісті аналітичних показників. На теперішній стан постає важливе питання щодо розроблення методики оцінки фінансового стану підприємства. Головну роль у терміні фінансової стійкості відіграє ліквідність. Під цим терміном розуміється здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання перед усіма контрагентами і державою. Тобто стан ліквідності показує, що підприємство знаходиться під банкрутством і зазнає фінансового краху.[22, с.32]. Білик М. Д. трактує поняття “фінансової стійкості підприємства”, як комплексне, що характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства. [9, с. 13]. Фінансова стійкість підприємства, за Коробовим М.Я., - це складна інтегрована з багатьма показниками характеристика якості діяльності, яку можна визначити, як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами.[21, с. 34]. Фінансова стійкість підприємства – це сукупність показників, які відображають його спроможність погасити свої боргові зобов’язання.” Інший вчений вважає, фінансова стійкість – це комплексне поняття, що відображає якісну сторону його виробничої та фінансової діяльності та є результатом реалізації усіх елементів зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства.[16,с. 19]. Звужено описали поняття фінансової стійкості підприємства Ковальова А. І. і Привалова В. Вони показали фінансову стійкість, як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.[20,с.5]. Проте на думку іншого вченого фінансова стійкість підприємства – це також комплексне поняття, але яке характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами необхідними для нормальної виробничої діяльності комерційних та інших суб’єктів господарювання, доцільністю та ефективністю їх розміщення. Підсумовуючи сказане можна стверджувати, що фінансова стійкість – комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово – економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативність їхнього розміщення і використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку і активів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності. 1.4 Огляд законодавчо-нормативної бази підприємства Будь – яка діяльність в нашій державі чи іншій регулюється законодавством для підтримки порядку і урегульованості будь – яких процесів. Існує ряд інструкцій, які регулюють і контролюють фінансову стійкість і всі її складові. В Україні правове забезпечення підприємницької діяльності гарантується насамперед Господарським кодексом, ухваленим Верховною Радою. Ключовими його розділами є: 1) загальні положення щодо підприємництва (суб'єкти, свобода, обмеження, принципи та організаційні форми); 2) умови здійснення підприємництва (державна реєстрація, право наймання працівників і соціальні гарантії, відповідальність суб'єктів, припинення діяльності); 3) стосунки підприємця і держави (гарантії прав, державні підтримка та регулювання, діяльність іноземних підприємств, міжнародні договори).[1, с.1]. Важливе значення має Закону України ”Про господарські товариства ”В законі вказано найменування товариства, строк його діяльності, державна реєстрація та інше. Господарськими товариствами цим Законом визначаються підприємства, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни. В Законі також вказано, що якщо в установчих документах товариства не вказано строк його діяльності, то товариство визначається створеним на невизначений строк. Акціонерні товариства за Законом повинно діяти на підставі установчого договору і статуту. [2, с.2]. У таблиці представлено перелік чинних законів, постанов, указів та інших офіційно-розпорядчих документів нормативної та довідкової бази, що регулюють діяльність даного підприємства. Таблиця 1.1. Нормативно-законодавчі акти, що регулюють діяльність ВАТ №№п/п Нормативно законодавчий акт Дата Короткий зміст
11 Господарський кодекс Від 24.08.91р. №436-ВР Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання.
2 2 Закон України “Про господарські товариства” Від 19.01.91р № /91-ВР Цей закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов’язки їх учасників та засновників.
3 3 Закон України “Про податок на додану вартість” Від 1.10.97р №168/97-ВР Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій.
4 4 Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” Від 28.12.94р №334/94-ВР Цей Закон стосувався даного підприємства по результатах роботи за 2004 рік, коли воно було на загальній системі оподаткування.[4, с.2].
5 5 Указ Президента України “Про державну підтримку малого підприємництва” Від 26.12 00р №201/00-ВР Указ був прийнятий з метою формування і реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва.[5, с.3].
6 6 Постанова”Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього приро-дного середовища і стягнення цього збору” Від 1.03.99р №303/99-ВР У Постанові показано затвердження Порядку встановлення нормативів збору та забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору.[6, с.1].
Підведемо підсумки, що процес стратегічного фінансового планування є необхідним елементом управління економікою промислових підприємств. На мою думку, процес стратегічного фінансового планування – це процес планування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимальних співвідношень у розподілі доходів підприємств. Процес стратегічного фінансового планування потрібний, в першу чергу, для збереження фінансової роботи підприємства, а з іншого боку – для уникнення накопичення зайвих ліквідних засобів. Основне завдання процесу – це забезпечення нормального відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування та використання. Кожне підприємство, організація чи установа повинна базуватися на певних Законах України, Постановах Верховної Ради, Указах Президента України. ВАТ “Бродівський консервний завод” також підпорядковується певним законам, постановам і указам, які вже вище згадувалися. По них чітко видно, що підприємство діє на підставі статуту. Товариство може займатися будь – якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Закон України “Про господарські товариства” визначає поняття і види господарських товариств( акціонерне товариство), правила їх створення, діяльності, а також права і обов’язки їх учасників та засновників. Під організаційно – господарськими відносинами у Кодексі розуміють відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно – господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Кризовий стан, в якому опинилася значна частина промислових підприємств України в період політичної та економічної трансформації, потребує застосування жорстких, але водночас ефективних заходів, спрямованих на зміцнення фінансової стійкості. Мамонтова Н. А. притримується думки, що для підтримання фінансової стійкості підприємства необхідно використовувати фінансову стратегію. Поняття “стратегія” означає розробку конкретних завдань і альтернативних шляхів їх реалізації, сукупність яких дає змогу досягнути поставленої мети. Серед стратегічних цілей підприємства необхідно визначити напрями його діяльності на перспективу: вдосконалення якості своєї продукції, досягнення ефективності виробництва за найменших витрат, забезпечення результативності технологій, зниження собівартості й забезпечення достатнього рівня рентабельності [28, с.106]. Німецький вчений Д. Чалдер вважає, що стратегія — це визначення основних довгострокових завдань і мети підприємства, прийняття курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для досягнення поставленої мети. На основі розробленої фінансової стратегії необхідно забезпечити фінансову стійкість підприємства, тобто: щоб стабільно реалізовувалась продукція підприємства і своєчасно надходила оплата за неї від дебіторів, а отриманих коштів було достатньо для виконання зобов'язань із бюджетом, постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Організація стратегічного управління фінансовою стійкістю на вітчизняних підприємствах дасть змогу зміцнити рівень стійкості фінансового стану, створити ефективне підґрунтя для системи заходів антикризової політики управління фінансами підприємств в умовах трансформації економічного механізму в Україні. Розділ ІІ. Аналітична частина 2.1Фінансово – господарська діяльність ВАТ “Бродівський консервний завод” ВАТ “ Бродівський консервний завод” засновано згідно наказу РВ ФДМУ по Львівській області від 26.03.1997р. №420 шляхом перетворення державного підприємства Бродівський консервний завод у відкрите акціонерне товариство із збереженням його профільності, технологічної єдності виробництва та цілісності майнового комплексу і технологій відповідно до законів України. Матеріально-технічною базою послужили приміщення млина та будинку перестарілих, які не були зруйновані під час війни. Для розширення асортименту продукції та максимальної механізації виробничих процесів було використано обладнання, яке було використано заводу/ фірми “Ланг”- Угорщина. ВАТ “Бродівський консервний завод” аналізується по випуску плодоовочевих консервів, тому метоюдіяльності підприємства є задоволення потреб його послугами. Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний і інші рахунки в банках; товарний знак, який затверджується правлінням товариства і реєструється згідно з чинним законодавством; печатку зі своєю назвою. Фінансовий стан підприємства, його стійкість багато в чому залежить від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позичкових коштів), від оптимальності структури підприємства і, в першу чергу, від співвідношення власних і обігових коштів, а також від зрівноваженості активів і пасивів підприємства за функціональною ознакою. Тому спершу необхідно проаналізувати структуру джерел підприємства й оцінити ступінь фінансової стійкості фінансового ризику. З цією метою розраховують певні показники. Відповідні фінансові показники відтворюють якісну характеристику фінансової стійкості підприємства в розрізі найважливіших складових фінансово - господарської діяльності. Використаємо дану методику для визначення показників фінансової стійкості ВАТ “Бродівський консервний завод”. Наведені показники розглянуті в динаміці за 3 роки роботи даного підприємства (2003 – 2005роки). При визначенні фінансових співвідношень використані дані бухгалтерського балансу та "Звіту фінансові результати" підприємства. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) Ка = власний капітал/загальна валюта нетто-балансу Ка2003 = 500/ 19130,3 * 100 = 2 Ка2004 = 2022,1 / 12231,4 * 100 =16 Ка2005 = 982,3 /13912,1 * 100= 7
Рис. 2.1Динаміка зміни коефіцієнта незалежності протягом 2003 – 2005р.р. Він характеризує, яка частина активів підприємства сформована за рахунок власних і прирівняних до них джерел коштів. Провівши розрахунки показників ефективного фінансового стану підприємства за 2003 і 2005 роки, робимо висновки, що цей показник не дотягує до 0,51. Він характеризує частку власників підприємства в загальній сумі валюти балансу. Що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість даного підприємства та незалежність його від кредиторів. Наприклад у першому випадку 0.02 — означає, що активи підприємства на 2% забезпечено власними коштами. Решта 98% фінансуються за рахунок боргових зобов’язань. Така величина є неприйнятною — борги не покриваються власним капіталом. Якщо К < 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Коефіцієнт незалежності - наріжний камінь аналізу ділової активності спільних, малих, середніх, акціонерних та інших підприємств, оскільки характеризує інтереси засновників, власників акцій та кредиторів. При аналізі кредитного ризику в зарубіжній практиці вважають, що коефіцієнт автономії слід підтримувати на достатньо високому рівні через те, що він відображає стабільну фінансову структуру саме таких коштів, якій віддають перевагу кредитори. Вона виражається в невисокій питомій вазі позичкового капіталу і більш високому рівні фондів, забезпечених власними коштами. Це знижує рівень кредитного ризику, оскільки є захистом від великих втрат у період депресії та гарантією одержання кредиту. Коефіцієнт фінансової залежності Кфз = загальна валюта нетто-балансу/власний капітал Кфз2003 = 19130,3 / 500 = 38,2 2)Кфз2004 = 12231,4 / 2022,1 = 6,04 2) Кфз2005 = 13912,1 / 982,3 = 14,16
Рис.2.2.Динаміка зміни коефіцієнта залежності протягом 2003 – 2005р.р. Це обернений показник до показника фінансової незалежності. Він показує, яка сума активів припадає на рубль власних коштів. Якщо його величина дорівнює 1, то це означає, що всі активи підприємства сформовані тільки за рахунок власного капіталу. Коефіцієнт фінансової стійкості Кфс = власний капітал+довгост.зобов’язання/загальна валюта нетто-балансу 3) Кфст2003 = (500+6583,5)/19130,3 * 100 = 37 3) Кфст2004 = (2022,1+6528,6)/12231,4 * 100= 69 3) Кфст2005 = (982,3+25,8)/13912,1 * 100 = 57
Рис. 2.3Динаміка зміни коефіцієнта фінансової стійкості протягом 2003 – 2005р.р. Особливо велике значення при аналізі фінансового стану всіх підприємницьких структур, у тому числі й зарубіжних, надається коефіцієнту фінансової стійкості. Він показує питому вагу в загальній вартості майна від усіх джерел коштів, які підприємство може використати в своїй поточній діяльності без втрат для кредиторів, обмежує вкладення короткотермінових позичених коштів у формуванні майна підприємства тільки тими активами, які легко реалізуються і швидко повертаються в грошову форму Загальноприйнятим є оптимальне значення на рівні 70-75%. Якщо цей показник менший 50%, підприємство може бути банкрутом. Розглянувши одержані дані можна зробити висновок, що даний коефіцієнт є досить високим та стабільним, що і свідчить про те, що ВАТ “Бродівський консервний завод” є фінансово стійким в йому не загрожує банкрутство, хоча цю стабільність потрібно підтримувати. На мою думку, для підтримання фінансової стійкості доцільно залучати кошти від внесків засновників або отримані в результаті додаткового випуску акцій. Адже при використанні цих коштів не потрібно сплачувати відсотків за користування ними, а сплачуються лише дивіденди наприкінці року за наявності прибутку. Але таких джерел часто не вистачає для забезпечення виробничих потреб підприємства, тому воно змушене залучати позики банків. Коефіцієнт поточної заборгованості: К пз = короткострокові зобов’язання / загальна валюта нетто-балансу 4) Кпз2003 = 13046,8/19130,3 * 100 = 68 4) Кпз2004 = 3680,7/12231,4 * 100 = 30 4) Кпз2005 = 12904,0/13912,1 * 100 = 92
Рис.2.4. Динаміка зміни коефіцієнта коефіцієнт заборгованості протягом 2003 – 2005р.р. Показує, яку частину активів сформовано за рахунок позикових ресурсів короткострокового характеру. Коефіцієнт заборгованості - найвагоміший показник, що свідчить про фінансову автономність підприємства (незалежність) від залучення позичених коштів. Він показує, скільки позичених коштів залучає підприємство на 1 грошову одиницю власних коштів. Оптимальне значення 0,3-0,5 (30 – 50%). Критичним значенням цього коефіцієнта вважається одиниця. Якщо цей показник більший від одиниці фінансова автономність підприємства сягає критичної точки. Однак, економісти вважають, що при високих показниках оборотності коштів критичне значення коефіцієнта може перевищувати одиницю без істотних наслідків для фінансової автономії. У свою чергу для характеристики структури довгострокових джерел фінансування розраховують і аналізують такі показники: Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел Кнкдж = власний капітал / власний капітал + довгострокові зобов’язання 5) Кнкдж2003 = 500/(500+6583,5) * 100 = 7 5) Кнкжд2004 = 2022,1/(2022,1+6528,6) * 100 = 23 5) Кнкжд2005 = 982,3/(982,3+25,8) * 100 = 97
Рис.2.5. Динаміка зміни коефіцієнта фінансової незалежності капіталізованих джерел за 2003-2005р.р. Коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел Кфзкд = довгострокові зобов’язання / власний капітал + довгострокові зобов’язання 6) Кзкдж2003 = 6583,5/(500+6583,5) * 100=92 6) Кзкдж2004 = 6528,6/ (2022,1+6528,6) * 100 = 76 6) Кнздж2005 = 25,8/(982,3+25,8) * 100 = 2
Рис.2.6. Динаміка зміни коефіцієнта фінансової залежності капіталізованих джерел за 2003-2005р.р. Підвищення рівня цього показника, з одного боку, свідчить про посилення залежності від зовнішніх кредиторів, а з іншого про ступінь фінансової надійності підприємства і довіри до нього з боку банків і населення. Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом (коефіцієнт платоспроможності) К покр = власний капітал / залучений капітал 7) Кпокр2003 = 500/(6583,5+13046,8) * 100 =25 7) Кпокр2004 = 2022,1/(6528,6+3680,7) * 100 =19 7) Кпокр2005 = 982,3/(25,8+12904,0) * 100 =7
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення цього коефіцієнта позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами. Коефіцієнт фінансового лівереджу, або коефіцієнт фінансового ризику Кфл = залучений капітал / власний капітал 9) Кфл2003 =(6583,5+13046,8)/500 * 100 =39,26 9) Кфл2004 =(6528,6+3680,7)/2022,1 * 100 =50,4 9) Кфл2005 = (25,8+12904,0)/982,3 *100 = 13,16
Рис.2.8.Динаміка зміни коефіцієнта фінансового лівериджу за 2003-2005р.р. Цей крефіцієнт вважається одним із основним індикаторів фінансової стійкості.Чим вище його значення, тим вищий ризик вкладення капіталу в це підприємство. У ринковій економіці велика частка власного капіталу і її зростання зовсім не означають поліпшення становища підприємства,можливості швидкого реагування на зміну ділового клімату. Навпаки, використання позикових коштів свідчить про гнучкість підприємства, його здатність знаходити кредити і повертати їх, тобто про довіру до нього в діловому світі. Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством залучених коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Тобто фінансовий леверидж уявляє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою залучених коштів в обсязі капіталу, що використовується підприємством, що дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал. Найбільш узагальнюючим показником серед розглянутих вище є коефіцієнт фінансового лівереджу.усі ці показники тією чи іншою мірою визначають його величину. Динаміка коефіцієнта фінансового лівереджу залежить від зміни: структури активів підприємства (зі збільшенням частки необоротних і скорочення оборотних активів коефіцієнт фінансового лівереджу за інших однакових умов має знижуватися, і навпаки) фінансової політики (консервативної, помірної, агресивної) коефіцієнт фінансового лівереджу є не лише індикатором фінансової стійкості, а й дуже впливає на збільшення або зменшення величини прибутку і власного капіталу підприємства. Він складається з двох основних елементів: диференціала фінансового лівереджу, тобто з різниці між рентабельністю сукупних активів і середньою ціною залученого капіталу. Коефіцієнт фінансового лівереджу. Він є саме тим важелем, за допомогою якого збільшується позитивний чи негативний ефект , одержаний за рахунок диференціала. Він показує у скільки разів темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту до виплати процентів і податків. Це перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового важеля, однією зі складових якого є його плече. Збільшуючи, чи зменшуючи плече важеля залежно сформованих умов , можна впливати на прибуток власного капіталу. Зростання фінансового лівереджу супроводжується підвищенням ступення фінансового ризику, повязаного з можливою недостатністю коштів для виплати процентів за кредит і позики. Незначна зміна бруто – прибутку і рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого лівереджу може призвести до значної зміни чистого прибутку, що небезпечно при спаді виробництва. Таблиця 2.1 Аналіз показників фінансової стійкості ВАТ ”Бродівський консервний завод” за 2003-2005рр. Показники На 1.01.03р На 1.01.04р На 1.01.05р.
Показники рентабельності - є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства. Всі вони показують, скільки одиниць прибутку (чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо). Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу. На рівень показників рентабельності впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Кількісна оцінка кожного чинника на рентабельність допомагає оцінити саме його внесок і прийняти рішення про розробку певного напрямку щодо досягнення бажаного рівня рентабельності. З метою аналізу рентабельності підприємства були розраховані наступні показники: Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації; Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності; Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності; Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком. 1 Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації -показує, скільки припадає прибутку від реалізації на одиницю виручки. Рр= Прибуток від реалізації/виручка Рр2003 = 1173,5-48,8/4994,9 = 0,23 Рр2004 = 1913,6-955,6-12,5/5421,3 = 0,18 Рр2005 = 2171,6-1391,1-8,7/4837,1 = 0,16 2 Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності показує, скільки прибутку від операційної діяльності припадає на одиницю виручки. Ро = прибуток від операційної діяльності/виручка Ро = 3055,5 / 4994,9 = 0,62 Ро = 574,2 / 5421,3 = 0,11 Ро = 3627,8/ 4837,1= 0,75 З Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності показує, скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи. Ра = чистий прибуток / виручка Ра2003 = 01913,6/ 4994,9 = 0,38 Ра2004 = 574,2 / 5421,3 = 0,11 Ра2005 = 2522,1 / 4837,1 = 0,53 4 Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком -показує, скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки. Ррп = чистий прибуток/виручка Ррп = 574,2 / 4994,9 = 0,11 Ррп = 2522,1 / 5421,3 = 0,46 Ррп = 1039,8 / 4837,1 = 0,21
Найповніше фінансову стійкість підприємства може бути розкрито на основі вивчення рівноваги між статтями активу і пасиву балансу. Здійснимо оцінювання фінансової стійкості активів і пасивів аналізованого підприємства. Власний капітал у балансі відображають загальною сумую в розділі І пасиву балансу. Щоб визначити, скільки власногокапіталу вкладено в довгострокові активи, необхідно від загальної суми активів відняти довгострокові кредити банку для інвестицій у нерухомість. Частку власного капіталу і частку залученого капіталу у формувані необоротних активів визначають так: Частка власного капіталу Чвк2003 = (10687,2-6583,6)/10687,2 = 0,38 Чвк2004 = (9515,8-6528,6)/9515,8 =0,31 Чвк2005 =(7766,0-25,8)/7766,0 =0,99 Частка залученого капіталу Чзк 2003 = 6583,5/10687,2=0,61 Чзк2004 = 6528,6/9515,8 =0,68 Чзк2005 = 25,8/7766,0 = 0,003 Щоб дізнатися, яка сума власного капіталу використовується в обігу, необхідно від загальної суми власного капіталу і довгострокових зобовязань відняти ту частину, яка вкладена в необоротні активи і витрати майбутніх періодів: Власний оборотний капітал = р.260 – р.620 Вок2003 = 8443,1 – 13046,8 = -4603,7 Вок2004 = 2715,6 - 3680,7 = -965,00 Вок2005 = 6146,1 – 12904,0 = -6757,9 Цей самий результат можна отримати і іншим способом: від загальної суми поточних активів відняти поточні зобовязання. Частка власного і позичкового капіталу у формуванні оборотних активів визначається так: Чвк = Власний оборотний капітал/оборотні активи Чвк2003 =(8443,1-13046,8)/8443,1 =-0,55 Чвк2004 = (2715,6-3680,6)/2715,6 = -0,36 Чвк2005 =(6146,1-12904,0)/6146,1 =-1,1 Чпк = Короткострокові зобовязання/оборотні активи Чпк2003 = 13046,8/8443,1 = 1,55 Чпк2004 = 3680,6/2715,6 = 1,36 Чпк2005 = 12904,0/6146,1 = 2,10 Одним із індикаторів фінансового стану підприємства є його платоспроможність, тобто наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобовязання. Розрізняють поточну платоспроможність, що очікується в короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі. Поточна(технічна) платоспроможність означає наявність у достатньому обсязі коштів і їхніх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення.Звідси основними індикаторами поточної платоспроможності є наявність достатньої суми коштів і відсутність у підприємства прострочених боргових зобовязань. Перспективна платоспроможність забезпечується погодженістю зобовязань і платіжних засобів протягом прогнозного періоду, що, в свою чергу, залежить від складу, обсягів, складу і швидкості лозрівання поточних зобовязань до погашення. При внутрішньому аналізі платоспроможність прогнозується на підставі вивчення грошових потоків. Зовнішній аналіз платоспроможності здійснюється, як правило, на основі вивчення показників ліквідності. В економічній літературі прийнято розрізняти ліквідність активів, ліквідність балансу і ліквідність підприємства. Під ліквідністю активів розуміється здатність його до трансформації у грошові засоби, а ступінь ліквідності активу визначається проміжком часу, необхідним для його перетворення у грошову форму. Ліквідність балансу – можливість суб’єкта господарювання перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобовязання , а точніше – це ступінь покриття боргових зобовязань підприємства його активами , термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобовязань. Якісна відмінність цього поняття від ліквідності активів у тому, що ліквідність балансу відбиває міру погодженості обсягів і ліквідності активів з розмірами і термінами погашення зобовязань, тоді як ліквідність активів визначається безвідносно до пасиву балансу. Ліквідність підприємства – більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел. Але підприємство може залучити позикові засоби зі сторони, якщо в нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості. Тому, оцінюючи ліквідність підприємства, треба враховувати його фінансову гнучкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел, збільшувати акціонерний капітал, продавати активи, швидко реагувати на конюнктуру ринку. Таким чином поняття платоспроможності та ліквідності дуже близькі, але друге більш містке. Від ступення ліквідності балансу залежить платоспроможність. Разом з тим ліквідність характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому і навпаки. На рис 2.9 показано блок – схема, що відбиває взаємозв’язок між платоспроможністю, ліквідністю підприємства і ліквідністю балансу, яку можна порівняти з багатоповерховим будинком, у якому усі поверхи рівнозначні, але другий поверх не можна звести без першого., третій – без першого і другого. Отже, ліквідність балансу, що базується на рівновазі активів і пасивів, є основою платоспроможності і ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність – це спосіб підтримки платоспроможності. Але разом з тим, якщо підприємство має високий імідж і постійно платоспроможне, то йому легше підтримувати свою ліквідність. Рис. 2.9. Взаємозв’язок між показниками ліквідності і платоспроможності підприємства. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівняні коштів за активом, згрупованих за ступенем спадної ліквідності з короткостроковими зобов’язаннями за пасивом, що групуються за ступенем терміновості їхнього погашення. До першої групи входять абсолютно ліквідні активи, такі як готівка і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи належать швидко реалізовані активи: векселі отримані і всі види поточної дебіторської заборгованості. До третьої групи відносять активи, що повільно реалізуються, до яких належать запаси сировини, матеріалів, готової продукції, незавершеного виробництва продукції. Четверта група – це важко реалізовані активи, до яких входять основні засоби. Нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість та інш. Поряд з абсолютними показниками для оцінювання ліквідності підприємства розраховують такі відносні показники : коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, і коефіцієнт абсолютної ліквідності. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням коштів і короткострокових фінансових вкладень до всієї суми короткострокових боргів підприємства. Коефіцієнт швидкої ліквідності – відношення коштів, короткострокових фінансових вкладень і короткострокової дебіторської заборгованості, платежі за якою очікуються протягом 12 місяців після звітної дати. До суми короткострокових фінансових зобов’язань. Коефіцієнт поточної ліквідності – відношення всієї суми оборотних активів включно із запасами за мінусом витрат майбутніх періодів до загальної суми короткострокових зобов’язань. Він показує ступінь покриття оборотними активами оборотних запасів. Кпл = оборотні активи / короткострокові зобов’язання К пл2003 = 8443,1 / 13046,8 = 0,64 К пл2004 = 2715,6 / 3680,7 = 0,73 Кпл2005 = 6146,1 / 12904,0 = 0,47 Перевищення оборотних активів над короткостроковими фінансовими зобов’язаннями забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх оборотних активів, крім готівки. Чим більша величина цього запасу, тим більша впевненість кредиторів, що борги буде погашено. Зазвичай задовольняє коефіцієнт >2. Однак обґрунтувати єдиний норматив цього показника для всіх галузей практично неможливо, тому що його рівень залежить від сфери діяльності, структури і якості активів, тривалості операційного циклу, швидкості погашення кредиторської заборгованості тощо.
Рис. 2.10. Структурно – логічна модель факторного аналізу коефіцієнта поточної ліквідності Для оперативного внутрішнього аналізу поточної платоспроможності, щоденного дебіторської заборгованості й інших надходжень коштів, а також для контролю за виконанням платіжних зобов’язань перед постачальниками, банками й іншими кредиторами складається платіжний календар, у якому, з одного боку, підраховуються наявні й очікувані платіжні засоби, а з іншого боку – платіжні зобов’язання на цей же період. Оперативний платіжний календар складається на основі даних про відвантаження і реалізацію продукції, про закупівлі засобів виробництва, документів про розрахунки з оплати праці, на видачу авансів працівникам, виписок з рахунків банків. Для визначення поточної платоспроможності необхідно платіжні засоби на відповідну дату порівняти з платіжними зобов’язаннями на цю саму дату. Ідеальний варіант, якщо коефіцієнт буде становити одиницю або трохи більше. Низький рівень платоспроможності, що виражається в нестачі готівки і наявності прострочених платежів, може бути випадковим і хронічним. Тому аналізуючи стан платоспроможності підприємства, треба розглядати причини фінансових труднощів, частоту їхнього утворення і тривалість прострочених боргів. Причинами неплатоспроможності можуть бути: а) невиконання плану з виробництва і реалізації продукції, підвищення її собівартості, невиконання плану прибутку і, як наслідок, нестача власних джерел самофінансування підприємства; б) неправильне використання оборотного капіталу: відволікання засобів у дебіторську заборгованість, вкладення в надпланові запаси та інші сфери, що тимчасово не мають джерел фінансування; в) іноді причиною неплатоспроможності є не безгосподарність підприємства, а неплатоспроможність його клієнтів; г) високий рівень оподаткування, штрафних санкцій за невчасну чи неповну сплату податків також може стати однією з причин неплатоспроможності суб’єкта господарювання. Для з’ясування причин зміни показників платоспроможності велике значення має аналіз виконання плану з припливу і відпливу коштів. Для цього дані звіту про рух коштів порівнюють з даними фінансової частини бізнес – плану. У першу чергу слід установити виконання плану з надходження коштів від операційної, інвестиційної, та фінансової діяльності і з’ясувати причини відхилення від плану. Особливу увагу слід звернути на використання коштів, тому що навіть при виконанні дохідної частини бюджету підприємства перевитрати і нераціональне використання коштів можуть призвести до фінансових ускладнень. Видаткова частина фінансового бюджету підприємства аналізується за кожною статей із з’ясуванням причин перевитрати, що може бути виправданою і невиправданою. За підсумками аналізу повинні бути виявленні резерви збільшення планомірного припливу коштів для забезпечення стабільної платоспроможності підприємства в перспективі. Інформація про рух грошових засобів і виконання бюджету з припливу і відпливу грошових ресурсів дозволяє підприємству контролювати поточну платоспроможність, оперативно вживати коригувальних засобів для її стабілізації. Кредитори й інвестори можуть судити про здатність підприємства генерувати грошові ресурси, балансувати і синхронізувати грошові потоки. Комплексне оцінювання фінансового стану підприємства ґрунтується на системі фінансових коефіцієнтів, що характеризують структуру джерел формування капіталу і його розміщення, рівновагу між активами й пасивами підприємства, ефективність і інтенсивність використання капіталу, ліквідність і якість активів, його інвестиційну привабливість та інше. З цією метою вивчають динаміку кожного показника, проводять зіставлення із середнім й нормативи значення по галузі. Усе сказане вище дозволяє зробити висновок, що фінансовий стан аналізованого підприємства залишається поки що досить стабільним.и отже акціонери, ділові партнери й інвестори підприємства можуть не сумніватися в його платоспроможності. Підприємство вміє заробляти прибуток, забезпечувати досить високі дивіденти своїм акціонерам, вчасно повертати кредити і сплачувати за ними проценти. Ризик утрати ресурсів у ситуації, що склалася, не значний.
Розрахунок факторного аналізу Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу. аналіз позикового капіталу Позиковий капітал = довгострокові кредити банків + інші довгострокові фінансові зобов’язання + короткострокові кредити банків. Коефіцієнт незалежності обчислюється за формулою: Кn = ВК / ЗВ, Де ВК – власний капітал, ЗВ -загальна валюта нетто - балансу. Модель має мультиплікативну частину ВК / ЗВ . Отже, для проведення факторного аналізу використовуємо метод ланцюгових підстановок. Метод ланцюгових підстановок – дозволяє розкрити взаємозв’язок окремих факторів і виміряти їх вплив на той чи інший показник. Умовою для застосування прийому є наявність прямої і непрямої пропорційної залежності між досліджуваними факторами і розміром показника. Аналіз за допомогою ланцюгових підстановок здійснюється за наступними правилами: в першу чергу обчислюють вплив кількісних факторів, а після цього – якісних; при умові, що вплив певного фактора не визначений, беруть його базисну (з якою порівнюють) величину, якщо визначено – фактичну, яку порівнюють, величину; у всіх випадках із показників, які порівнюють, віднімають величини, з якими порівнюють; якщо розраховують вплив більше двох факторів, насамперед встановлюють вплив найбільш загального кількісного показника. Отже, для проведення факторного аналізу даного коефіцієнта використовується метод ланцюгових підстановок. Розрахунок факторного аналізу методом ланцюгових підстановок Ка = власні кошти (ВК)/пасиви(П) – коефіцієнт фінансової незалежності Показник
2003
2004
Абсол. зміна Зміна Ка за рах. зміни ВК Зміна Ка за рах. зміни П
2005
Абсол. зміна Зміна Ка за рах. Зміни Вк Зміна Ка за рах. Зміни П
Обчислення факторного аналізу паралельним методом Паралельний метод заснований в 1965 році на основі наступних принципів: 1) зміна факторів виникає непереривно і рівномірно, 2) фактор – умова змінюються паралельно один до одного, а не поочереді. Розрахунок факторного аналізу паралельним методом ?У1 = ?Х1/Х20 + ½ (?Х1/?Х2) ?У2 = Х10/?Х + ½ ?Х1/?Х2 Вихідні дані: Фактори 2002 2003 2004 2005
В умовах ринку, коли господарська діяльність підприємства здійснюється за принципами самофінансування, а при нестачі власних фінансових ресурсів за рахунок позичкових коштів, дуже важливо проаналізувати фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел. Фінансовий стан підприємства – це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентровішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобовязанями. Таке трактування суті поняття “фінансовий стан” дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, у якій, як у дзеркалі, знаходяться відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства в тому числі роботи з управління фінансовими ресурсами. Якщо параметри діяльності підприємства і розміщення його фінансових ресурсів відповідають критеріям позитивної характеристики фінансового стану, говорять про фінансову стійкість підприємства. За всіх умов підприємство(і це одна з найважливіших ознак його фінансової стійкості) повинне дбати про певний рівень своєї фінансової незалежності, тобто не допускати залучення фінансових ресурсів у розмірах, які перевищують його власні фінансові ресурси, бо в такому разі воно стає неспроможним покрити свої фінансові зобовязання власними коштами. Показник, який характеризує фінансову незалежність підприємства (фінансової “автономії”), є коефіцієнт, який визначає питому вагу власного капіталу підприємства у загальній сумі його власних і залучених коштів.
2.3.Розрахунки прогнозу зміни показників діяльності організації статистичними методами. Для того щоб визначити перспективу розвитку підприємства на майбутнє, розробимо прогноз за допомогою методів найменших квадратів. Він полягає у тому, що шляхом застосування ряду алгебраїчних розрахунків знаходиться така теоретична лінія, яка найбільш вдало вирівнює ряд динаміки. Ця лінія називається трендом. Для рядів динаміки економічних показників характерним є відображення динамічності економіки. На основі рівнів динаміки визначають систему показників, які дають всебічну характеристику напрямів та інтенсивності змін явища у часі. Ця система включає такі показники : абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту. Ці показники називають аналітичними характеристиками рядів динаміки. Їх обчислюють, порівнюючи ряди динаміки. Оскільки розвиток явищ у часі немає зворотного напрямку, то порівнюють завжди наступний рівень ряду з попереднім, що прийнятий за базу порівняння, а не навпаки. Якщо порівнюють лише з одним і тим самим початковим рівнем, то отримують базисні показники динаміки. Якщо база змінювана – то отримують ланцюгові показники динаміки. В даній роботі розрахунок цих показників будемо проводити на основі періодів зміни обсягів довгострокових кредитів банків. Розрахунок абсолютного базисного і ланцюгового приросту. ? yi=yi-y –базисні абсол. прирости ?yi=yi-yi-1-ланцюгові абсол. прирости ?y2=5,8-5=0,8 ?y2=5,8-5=0,8 ?y3=5,1-5=0,1 ?y3=5,1-5,8=-0,7 ?y4=5,4-5=0,4 ?y4=5,4-5,1=0,3 ?y5=5,2-5=0,2 ?y5=5,2-5,4=-0,2 ?y6=5,7-5=0,7 ?y6=5,7-5,2=0,5 ?y7=5,3-5=0,3 ?y7=5,3-5,7=-0,5 ?y8=6-5=1 ?y8=6-5,3=0,7 ?y9=5,8-5=0,8 ?y9=5,8-6=-0,2 ?y10=5,6-5=0,6 ?y10=5,6-5,8=-0,2 Розрахунок базисного і ланцюгового темпу зростання показника: -базисні коеф. -ланцюгові коеф. зростання зростання K2=5,8/5=1,16 К2=5,8/5=1,16 K3=5,1/5=1,02 К;3=5,1/5,8=0,87 K4=5,4/5=1,8 К4=5,4/5,1=1,06 K5=5,2/5=1,04 К5=5,2/5,4=0,96 K6=5,7/5=1,14 К6=5,7/5,2=1,09 K7=5,3/5=1,06 К7=5,3/5,7=0,92 K8=6/5=1,2 К8=6/5,3=0,96 K9=5,8/5=1,16 К9=5,8/6=0,96 K10=5,6/5=1,12 К10=5,6/5,8 Розрахунок базисного і ланцюгового темпу приросту Ti=(Ki-1)*100% Базисні темпи приросту Ланцюгові темпи приросту T2= (1,16 – 1) * 100%= 16% Т2=(1,16-2)*100%=16% T3= (1,02- 1)*100%= 2% Т3= (0,87-1)*100%=(-13)% T4= ( 1,08 – 1) * 100%= 8% Т4=(1,06-1)*100%=6% T5=(1,04-1)*100%=4% Т5=(0,96-1)*100%=(=4)% T6=(1,14-1)*100%= 14% Т6=(1,09-1)*100%=9% T7=(1,06-1)*100%= 6% Т7=(),92-1)*100%=(-8)% T8= ( 1,2-1)*100%= 20% Т8 =( 1,13-1)*100%=13% T9= (1,16-1)*100%=16% Т9=(0,96-1)*100%=(-4)% T10=(1,12-1)*100%= 12% Т10=(0,96-1)*100%=(-4)% Cередній темп зростання показника
Середні темпи приросту показників Т=(К-1)*100% Тб=(1,1-1)*100%=10% № Кредити, тис.грн. t t² t*y Базисні абсолют. прирости Ланцюгові абсолютні прирости Базисні коеф. зростання Ланцюгові коеф. зростання Базисні темпи приросту,% Ланцюгові темпи приросту,% _ y
Рис.2.12. Динаміка зростання кредиторської заборгованості за товари та послуги Розділ ІІІ Рекомендаційна частина. 3.1.Дослідження економіко-математичної моделі оцінки фінансового стану ВАТ“Бродівський консервний завод” В сучасних умовах господарювання фінансовий аналіз є вагомим елементом фінансового менеджменту та аудиту. В зв’язку з цим ринок потребує нового підходу до господарювання, а також для прийняття рішень більш глибокого аналізу фінансового стану, що дозволить прийняти різноманітні оперативні управлінські рішення. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств використовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень, які стосуються оптимізації своїх інтересів. Частіше всього річна та квартальна звітність являються єдиними джерелами зовнішнього фінансового аналізу. Важливим завданням аналізу фінансового стану є дослідження показників фінансової стійкості підприємства. В умовах ринку балансова модель, за рахунок якої проводиться аналіз, має наступний вигляд: F + Z + RQ= ИС + КТ + К1 + КО + RР , (3.1) де: F – основні засоби; Z – запаси і затрати; RQ – інші оборотні активи; ИС – власний капітал; КТ – довгострокові кредити банків; К1 – короткострокові кредити банків; КО – протерміновані позики; RР – розрахунки і інші пасиви. Враховуючи, що довгострокові кредити використовуються, в основному, на придбання основних засобів і на капітальні вкладення, модель набуває наступного вигляду: Z + RР=[(ИС+КТ) – F] + [К1 + КО + RР] (3.2) З даної формули можна вивести , що при умові обмеження запасів та затрат Z величиною (ИС+КТ)–F буде здійснюватись умова платоспроможності підприємства. Структура запасів і витрат ВАТ “Бродівський консервний завод” в таблиці 3.1 Таблиця 3.1 Структура запасів і витрат ВАТ “Бродівський консервний завод” Запаси і витрати (тис. грн.) 2003 2004 2005
Виробничі запаси 845,5 955,8 828,1
Незавершене виробництво 921,8 2158,2 1603
Витрати майбутніх періодів 1,6 1,5
Готова продукція 1925,9 953,5 707,5
Товари
651 500,6
Разом 3694,8 4720 3639,2
Тепер, згідно теорії, можна виділити чотири типи фінансової стійкості підприємства (таблиця 3.2). Таблиця 3.2 Аналіз та оцінка стійкості фінансового стану підприємства. Тип ситуації (критерій оцінки) Коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат Надлишок (+) або нестача (-) коштів Надлишок або нестача коштів на 1 грн.
Де-Скк–кредиторська заборгованість; Ес – власний капітал; Ез – запаси і витрати; С0 – джерела, що послаблюють фінансову напругу. Для аналізу фінансової стійкості, вхідні дані зводимо в таблицю 3.3. Таблиця 3.3 Вхідні дані для проведення аналізу фінансової стійкості ВАТ “Бродівський консервний завод” Вхідні даніі (тис. грн.) 2003 2004 2005
Кредиторська заборгованість 3472,3 2551,9 3195
Власний капітал 4725,7 3276,2 3273,4
Запаси і витрати 3694,8 4720 3639,2
Першим кроком при аналізі фінансової стійкості, буде розраховано, який тип стійкості спостерігається на ВАТ “Бродівський консервний завод” протягом 2003 – 2005.р. Дані розрахунки відображено в таблиці 3.4 Таблиця 3.4 Визначення типу фінансової стійкості ВАТ “Бродівський консервний завод” протягом 2003 – 2005.р. Тип стійкості 2002 2003 2004
Не стійкий стан Ез = Ес + Скк + С0 ------ ------ ------
Кризовий стан Ез > Ес + Скк ------ ------ ------
Як видно з таблиці 3.4, протягом 2003 – 2005р.р., підприємство було абсолютно стійким. Це означає, що сума запасів і витрат менша суми власних оборотних коштів, довготермінових і короткотермінових кредитів та позикових коштів. Тепер, коли відомо тип стійкості, можна обрахувати показники, які були відображені в таблиці 3.2. результати розрахунків подані в таблиці 3.5 Таблиця 3.5 Аналіз фінансової стійкості ВАТ “Бродівський консервний завод” протягом 2003 – 2005р.р. Абсолютна стійкість 2002 2003 2004
Коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат 2.2 1.2 1.7
Надлишок (+) або нестача (-) коштів +4503.2 +1108.1 +2829.2
Надлишок або нестача коштів на 1 грн. +1.2 +0.2 +0.7
Аналізуючи таблицю 3.5, можна сказати, що підприємство є абсолютно стійке, адже з 2003 по 2005р.р. жодного разу коефіцієнт забезпеченості не становив одиниці. Наступним кроком буде об’єднання даної моделі з теорією ігор. Дане об’єднання відбувається з тієї причини, що балансова модель є дещо поверхневою і не дає точного результату, з її допомогою не можна провести точних розрахунків. З іншої сторони, можна вважати, що балансова модель є логічним продовженням теорії ігор. Давайте проаналізуємо: за допомогою балансової моделі провелося дослідження показників фінансової стійкості підприємства ВАТ “Бродівський консервний завод”, я мала змогу визначити до якого типу фінансової стійкості відноситься дане підприємство. Крім цього відомо, що особливо велике значення при аналізі фінансового стану всіх підприємницьких структур, у тому числі й зарубіжних, надається коефіцієнту фінансової стійкості. В умовах падіння купівельної спроможності грошей підприємства цілком обґрунтовано прагнуть до високого рівня коефіцієнта фінансової стійкості, оскільки банківські умови видачі довготермінових кредитів жорсткі, а процентні ставки за кредитування ними високі, - короткотермінові позичені кошти не можуть бути використані для інвестицій у розвиток виробництва. Можна зауважити, що між фінансовою стійкістю та кредитуванням є багато спільного, тобто чим вищий коефіцієнт фінансової стійкості, тим швидше підприємство одержить кредит. А саме, завдання теорії ігор полягає у визначенні оптимальних стратегій гравців, тобто стратегій, які при багаторазовому повторенні гри забезпечують гравцям максимально можливий середній виграш. У грі можуть брати участь дві і більше сторін. У першому випадку гра називається парною, у другому - множинною. В даному випадку у грі бере участь дві сторони – підприємство ВАТ “Бродівський консервний завод” та кредитор. Саме тому логічним наступним кроком буде застосування саме теорії ігор, яка поєднує в собі математичні моделі та методи, які пов’язані з прийняттям раціональних рішень в умовах конфлікту та невизначеності. Ситуація називається конфліктною, якщо інтереси сторін, які беруть у ній участь, є повністю або частково протилежними. Кожна взята з практики конфліктна ситуація дуже складна. Для можливості її економіко-математичного аналізу потрібно абстрагуватись від деяких чинників і побудувати модель ситуації. При цьому повинні бути відомі можливі способи поведінки (дії) учасників (правила гри) і результати, до яких приводять різні комбінації дій учасників конфлікту. Така модель конфліктної ситуації називається грою. В кожній грі присутня стратегія. Стратегія гравця - це план, згідно з яким він здійснює вибір своєї дії у будь-якій можливій ситуації і при будь-якій можливій інформації. Розглянемо стратегічну гру з нульовою сумою (сума виграшів обох гравців дорівнює нулю). Гра складається з двох ходів: гравець Р1 вибирає одну з своїх стратегій Aі (i = 1,2,...,m) , а гравець Р2 - одну зі своїх можливих стратегій Вj (j = 1,2,..., n) , причому вибір одного здійснюється при повному незнанні вибору іншого. При виборі першим гравцем і-тої стратегії (Аі) , а другим гравцем j -тої (Bj) результат гри визначається числом aij, яке означає виграш першого гравця і програш другого. Величини aij утворюють прямокутну матрицю А = (aij), яка складається з m рядків і п стовпців. Ця матриця називається платіжною або матрицею виграшів першого гравця. У розгорнутому вигляді ця матриця записується так: (3.3) Нехай перший гравець обирає стратегію Аi, тоді в найгіршому випадку він одержить виграш . Величина – це найменший елемент і -того рядка платіжної матриці. Перший гравець повинен обрати таку стратегію, щоб максимізувати свій мінімальний програш. Отже, величина – це гарантований виграш першого гравця, який називається нижньою ціною гри. Другий гравець при виборі стратегії Bj у найгіршому випадку програє величину (неповернення кредиту). Величина – це найбільший елемент у j -тому стовпці платіжної матриці. Другий гравець повинен обрати таку стратегію, щоб мінімізувати свій максимальний програш. Отже, величина – це гарантований програш другого гравця, який називається верхньою ціною гри. Якщо ? = ? , то гра називається цілком визначеною або грою із сідловою точкою, а спільне значення верхньої і нижньої цін гри - ціною гри. Згідно з основною теоремою ігор кожна закінчена гра має хоча б один розв'язок, який визначає певна змішана стратегія. Виграш (програш) 1-го (2-го) гравця при застосуванні змішаних стратегій визначається як математичне сподівання виграшу (програшу), тобто: (3.4) Використання змішаної стратегії дає можливість 1-му (2-му) гравцю одержати виграш (програш) Z (? ? Z ? ?), який називається ціною гри. (3.5) Для апробації даної економіко-математичної моделі введемо розрахункові значення коефіцієнтів (показників фінансової стійкості) з точки зору оцінки стану підприємства. Крім коефіцієнта абсолютної стійкості, результати обрахунку якого подано в таблиці 3.5, розрахуємо значення коефіцієнта фінансової стійкості: Kфс = ВК + ДЗ/ ЗВ (3.6) де: ВК –власний капітал; ДЗ –догострокові зобовязання; ЗВ –загальна валюта нетто - балансу. 3) Кфст2003 = (500+6583,5)/19130,3 = 0,37 3) Кфст2004 = (2022,1+6528,6)/12231,4 = 0,69 3) Кфст2005 = (982,3+25,8)/13912,1 = 0,57 Даний коефіцієнт показує питому вагу в загальній вартості майна від усіх джерел коштів, які підприємство може використати в своїй поточній діяльності без втрат для кредиторів, обмежує вкладення короткотермінових позичених коштів у формуванні майна підприємства тільки тими активами, які легко реалізуються і швидко повертаються в грошову форму. Розглянувши одержані дані можна зробити висновок, що даний коефіцієнт є досить високим та стабільним, що і свідчить про те, що ВАТ “Бродівський консервний завод” є фінансово стійким і йому не загрожує банкрутство. Найнижчим коефіцієнт фінансової стійкості був в 2003 році і становив 0,37, а найвищим в 2004році – 0,69. Нормативне значення даного коефіцієнта 0,5. Наступним кроком буде обрахунок коефіцієнта фінансової стійкості, який характеризує співвідношення власних та позикових коштів: 7) Кпокр2003 = 500/(6583,5+13046,8) =0,25 7) Кпокр2004 = 2022,1/(6528,6+3680,7) =0,19 7) Кпокр2005 = 982,3/(25,8+12904,0) =0,7 Нормативне значення даного коефіцієнта 1. В 2003 – 2005 роках цей показник значно погіршується за рахунок позик, які значно зросли. Тож завданням підприємства буде зменшення величини довго- та короткострокових кредитів (позикового капіталу). Коефіцієнти фінансової стійкості зведемо в таблицю 3.6 Таблиця 3.6 Динаміка показників фінансової стійкості ВАТ “Бродівський консервний завод” за 2003 – 2005р.р. показники 2003 2004 2005
Коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат (абсолютна стійкість) 2,2 1,2 1,7
коефіцієнта фінансової стійкості 0,37 0,69 0,57
коефіцієнта фінансової стійкості (співвідношення власних та позикових коштів) 0,25 0,19 0,7
Дані показників фінансової стійкості підставляємо в матрицю згідно з (3.3):
А =
= max (1,2; 0,69; 0,19) = 1,2 = min (2,5; 2,2; 1,2; 1,7) = 1,2 ? = ? = 1,2 – це означає, що гра є цілком визначеною або є грою із сідловою точкою. 3.2.Покращення фінансової стійкості ВАТ “Бродівський консервний завод” У період кризи, яка набуває світових масштабів, економіка України опинилась в дуже скрутному становищі. Загальновідомо, що світова економіка становить своєрідну систему сполучених посудин, де постійно циркулюють грошові потоки. Україна нині є складовою світової фінансової системи, і від того, наскільки сприятливе зовнішнє середовище, великою мірою залежить інтенсивність грошових надходжень у вітчизняну економіку. Однак провідну роль можуть відігравати і внутрішні чинники. Якщо їх вдало використовувати. Сучасний стан розвитку економіки України характеризується платіжною кризою. Це відображається на діяльності кожного підприємства: порушується своєчасність і повнота погашення зобов'язань щодо оплати праці, розрахунків з постачальниками; погіршуються взаємовідносини з партнерами; скорочуються обсяги капітальних вкладень. За таких умов, щоб уникнути банкрутства та фінансової кризи, виникає потреба оцінити перспективу розвитку підприємства, спрогнозувати майбутній фінансово-господарський стан та накреслити можливі шляхи попередження негативних явищ. Протягом останніх десяти років фінансове положення ВАТ “Бродівський консервний завод”, як і більшість підприємств – виробників товарів народного споживання довгострокового використання було нестабільним і важким. Основні причини: Об’єктивні: нестабільне політичне і економічне становище у державі, знецінення заощаджень населення, обігових коштів підприємств внаслідок інфляції у 1991 – 1996р.р., велике безробіття, низька заробітна плата, що призвела до вкрай низької покупної спроможності товарів довгострокового користування; відсутність стабільних законів і їх недосконалість, наявність високих податків на фонд оплати праці, на соціальні потреби, на прибуток, на ПДВ і інші. Висока плата за землю, енергоносії, процентів за користування кредитами і інше. Суб’єктивні: незадовільне використання існуючих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів; відсутність роботи по зниженню собівартості виробів і в першу чергу операційних витрат; відсутність маркетингу ринку, належної роботи по рекламі, що призвело до відпуску продукції по взаєморозрахунках: бартерними операціями за сировину, матеріали, енергоносії, податки, зарплату і інше; збереження всієї інфраструктури і майже всієї чисельності при різкому спаді виробництва у натуральному виразі; вкрай низька фондовіддача і продуктивність праці; недосконалість структури управління та системної, аналітичної, економічної і фінансової роботи; наявність на складах і цехах наднормативних запасів готової продукції, сировини і матеріалів та незавершене виробництво. Все це вкрай негативно позначилось на підприємстві, призвело до зниження показників фінансової стійкості. Проблеми фінансового оздоровлення й ефективного управління фінансовою стійкістю стоять перед будь-яким підприємством і потребують оперативного розв'язання. Для цього слід виробити універсальний підхід до управління з урахуванням індивідуальних особливостей діяльності підприємств. Такий підхід має ґрунтуватися на об'єктивних закономірностях функціонування й розвитку економічних систем, враховувати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, особливості діяльності підприємства. В умовах переходу до ринку, стоїть завдання так перебудувати або адаптувати всю систему управління підприємством, щоб вона відповідала вимогам ринкових відносин. Саме тому необхідно створити ефективну систему цілісного управління підприємством. Визначення й реалізація стратегій управління фінансовою стійкістю належать до складних і трудомістких завдань, які на вітчизняних підприємствах, як правило, не виконувалися на належному рівні. Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення і зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства — запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання. На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства за такими показниками фінансової стійкості не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності. За певних умов кредити (збільшувати поточні та довгострокові зобов’язання) вигідно брати тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражається через відношення заборгованості до власного капіталу. По вище розрахованих показниках можна зробити певні висновки, тобто потрібно вдосконалити фінансово – економічний стан підприємства, бо певний перелік показників, які характеризують фінансовий стан підприємства не справляють хорошого враження: Коефіцієнт фінансової незалежності “не дотягує до 50%” — для цього необхідно збільшити І розділ Пасиву (статутний капітал, нерозподілений прибуток, резервний капітал). Цього можна досягнути прямим внеском додаткових основних запасів, запасів, готової продукції власниками підприємства у статутний фонд. Або зменшувати поточні зобов’язання: з бюджетом, з оплати праці, з страхування. Коефіцієнт фінансової залежності необхідно також зменшувати до “одиниці”. Нормальним співвідношенням є “1 до 1”. Тобто коли ти маєш майно у вартості 100 гривень, як заставу, і позичаєш гроші у еквіваленті 100 грн., і то майно (вартістю 100 грн.) йде у заставу. І виходить оптимальне забезпечення банківського кредиту. Але тут ми маємо справу не тільки з короткостроковими кредитами банку, а і: кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги; поточними зобов’язаннями за розрахунками з бюджетом, працівниками, з страхування. Тому у цьому випадку необхідно збільшувати “заставне майно” — Форма І, Актив, розділ І (Основні фонди, незавершене будівництво), або зменшувати Форма І, Пасив, розділ ІV — “позичкове майно” Як було розраховано раніше, коефіцієнт фінансової стійкості є не досить високим та стабільним, що і свідчить про те, що ВАТ ”Бродівський консервний завод” є не досить фінансово стійким і йому може загрожувати банкрутство, тому постійно потрібно підтримувати стабільність. В діяльності підприємства були допущені певні помилки у стратегії управління, в політиці фінансування тощо. У процесі аналізу кредитного ризику виробників користуються коефіцієнтом маневрування (мобільності), що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення цього коефіцієнта позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами. . Розмір цього коефіцієнта не повинен бути нижче 0,5. Даний коефіцієнт розраховується за формулою: Км = Власні обігові кошти / власні кошти Згідно формули наш коефіцієнт маневрування становить: 8) Км 2003= ( 962,4 + 364,3 - 9524,9) / ( 962,4+ 364,3) = - 6,2 8)Км2004 = (5162,0 – 12114,2) / 5162 = -1,35 8) Км2005 = (2022.1 – 9515.8) / 2022.1 = -3.7 Згідно з розрахунків, можна побачити, що розмір даного коефіцієнта далеко нижчий нормативного значення 0,5. Це означає, що потрібно покращувати даний показник шляхом збільшення оборотних коштів. Для початку потрібно знайти оптимальне значення власних оборотних коштів, при якому б коефіцієнт маневрування досяг оптимального значення – 0,5. За допомогою формули Км ми здійснюємо наступне перетворення: Візьмем на прикладі 2005 року – 2022,1*0,5 = 1011,05. ми одержали новий показник власних оборотних коштів. Таким чином можна підрахувати, що (1011,05-9515,8) / 2022,1 = 1,2 Як можна побачити, новий, теоретичний коефіцієнт маневрування значно зріс і навіть перевищив оптимальне значення 0,5. Наступним кроком буде збільшення джерел власних коштів на 10%. Шляхом множення джерел власних коштів на 10% одержимо ту частку на яку збільшиться даний показник: 2022,1 * 0,1 = 202,21 тис. грн. Просумувавши одержаний результат з фактичним значенням одержимо теоретичне значення джерел власних коштів: 2022,1 + 202,21 = 2224,31тис. грн. Підрахуємо теоретичне значення коефіцієнта маневрування шляхом зміни власних оборотних коштів та джерел власних коштів: Км = (1011,05-951,58)/2224,31 = 1,1 Можна зауважити, що за рахунок збільшення власних оборотних коштів, ми теоретично збільшили коефіцієнт маневрування. На жаль, це здійснено тільки теоретично. Насправді низький рівень власних обігових коштів це не тільки проблема ВАТ “Бродівський консервний завод” - це проблема і сотні інших вітчизняних підприємств. 3.3. Рекомендації щодо вдосконалення зовнішніх фінансових зв’язків Прикладом удосконалення економічних стосунків з акціонерними товариствами можуть бути заходи, впроваджені в сусідніх країнах. Так засновником акціонерного товариства в Росії може бути єдина юридична чи фізична особа. Тепер складається становище коли можуть утворюватися акціонерні товариства, які повністю діятимуть на базі приватної власності або іноземного капіталу, бо юридичною чи фізичною особою ( громадянами) разом з радянськими можуть бути і іноземні фірми та громадяни. Дочірні підприємства, філії та представництва акціонерних товариств дозволено відкривати на території Росії і за кордоном. Багато положень прийнятих у постанові Ради Міністрів, ліберальніші, ніж у відповідній українській. Наприклад, для реєстрації товариства до Мінфіну Росії необхідно подавати такі нотаріальні завірені документи: заявку про реєстрацію, статут і протокол установчих зборів ( якщо засновників більше одного) відмова у реєстрації може бути лише у випадку порушення положень цієї постанови. Протягом 30 днів після реєстрації засновники акціонерного товариства в Росії повинні сплатити 50% вартості акцій, згідно із Законом України “Про господарські товариства” – 60%. Мінімальний статутний фонд відкритого акціонерного товариства Росії- 100 тис. Грн.. Засновники акціонерного товариства Росії не зобов’язані володіти 25% статутного фонду як мінімальним пакетом акцій. Акції відкритого акціонерного товариства можуть передаватися без згоди інших акціонерів. Прибуток товариства оподатковується відповідно до податкового законодавства Росії для підприємств та організацій ( за постановою – не більше 38% від прибутку). Це створює сприятливі умови для розвитку за короткий час вільного підприємства Росії за допомогою акціонерних товариств. Багато цих положень потрібно було б використати в українському акціонерному товаристві. Нині Закон про господарські товариства на Україні повинен дати розвиток діловій активності підприємців. Підвищити економічний рівень та якість роботи підприємств. Удосконалити галузеву структуру народного господарства, піднести прибутковість підприємств. Звільнити трудові колективи від опіки міністерств, відомств, налагодити ефективні зв’язки між господарськими одиницями під час виробництва, обігу та реалізації продукції , підвищити відповідальність господарських організацій за господарювання і користування господарськими та державними коштами, які були притягнуті для їх розвитку , розширити можливість маневру фінансовими коштами, скоротити ризик при використанні державного бюджету, збільшити можливість використання приватних нагромаджень громадян для розвитку української економіки, значно розширити можливості використання іноземного капіталу. Перед власниками даного підприємства ВАТ ”Бродівський консервний завод” постають невирішені питання щодо вдосконалення роботи із забезпечення організацією зовнішніх інформаційних зв’язків. Оперативний, бухгалтерський, та статистичний облік і звітність товариства здійснюються в порядку, встановленому законодавством України. Фінансові підсумки діяльності товариства встановлюються на основі річного бухгалтерського звіту. Фінансовий рік товариства збігається з календарним роком. Серед великої кількості існуючих механізмів запровадження на практиці стандартів ефективного корпоративного управління найголовнішим є розкриття компаніями на рівні річного звіту інформації про їх дотримання. Сутність цього механізму полягає у тому, компанія вільна у виборі щодо дотримання або недотримання положень Принципів корпоративного управління. Водночас вона повинна відверто про це сказати своїм акціонерам і потенційним інвесторам для того, щоб останні могли зрозуміти, як функціонує товариство і у чиїх інтересах приймаються ключові рішення. Наявність такої інформації дає можливість акціонерам та потенційним інвесторам об’єктивно оцінити існуючу у компанії практику корпоративного управління і приймати виважені управлінські та інвестиційні рішення. З метою запуску цього механізму у практику українських компаній Спеціальною робочою групою з питань корпоративного управління були розробленні методичні рекомендації щодо розкриття інформації про дотримання положень Принципів корпоративного управління в окремому розділі річного звіту – стан корпоративного управління. Робота, яка здійснюється в такому напрямі , дає підстави сподіватися , що поява вже найближчим часом у річному звіті акціонерного товариства окремого розділу, який висвітлює стан його корпоративного правління, стане правилом доброго тону у практиці корпоративного правління українських компанії [28,с.33]. На мою думку, для того, щоб вдосконалити роботу зовнішніх інформаційних зв’язків на підприємстві, потрібно частіше проводити зустрічні перевірки зі сторони Державної Податкової Адміністрації, Центрального чи Обласного Статистичного Управління. Тільки раз в рік проводяться документальні перевірки всієї фінансової роботи. Я вважаю, що така перевірка повинна проводитися частіше. Повинні надаватися певні консультації по питаннях податкового законодавства. Повинне проводитися навчання фінансової роботи для працівників фінансового відділу. Працівники підприємства мусять знати про всі зміни та новини, які відбулися в податковому законодавстві. Повинна випускатися спеціальна преса з рекомендаціями і пропозиціями щодо вдосконалення організації акціонерного товариства загалом. Преса по наданню інформації зовнішньоекономічної інформації, щодо управління товариством, щодо ведення звітності на підприємстві. Встановити певну спеціалізовану програму на комп’ютері, яка б послабила обрахунок всієї звітності. ВИСНОВКИ При досліджені та покращені процесів стратегічного фінансового планування ВАТ “Бродівський консервний завод” з метою досягнення фінансової стійкості можна зробити певні висновки. Фінансова стійкість підприємства є першочерговим завданням при здійсненні аналізу фінансової стану підприємств, оскільки важливі поняття й платоспроможності та ліквідності є зовнішніми її проявами. Вчасне виявлення причин нестійкого фінансового стану дозволяє попередити банкрутство, а аналіз джерел їх виникнення - розробити заходи фінансової стабілізації підприємства. Вивчення фінансового стану підприємства, і фінансової стійкості зокрема, необхідні не лише для розробки відповідних фінансових стратегій. Результати фінансового аналізу є необхідним інформаційним ресурсом для інвесторів, банків, власників (акціонерів), державних органів влади. В даному дипломному проекті, була здійснена спроба оцінити ступінь фінансової стійкості ВАТ “Бродівський консервний завод”. Для цього було здійснено певні розрахунки. Можна зауважити, що за рахунок збільшення власних оборотних коштів, ми теоретично збільшили коефіцієнт маневрування. На жаль, це здійснено тільки теоретично. Насправді низький рівень власних обігових коштів це не тільки проблема ВАТ “Бродівський консервний завод” - це проблема і сотні інших вітчизняних підприємств. Проте, як і на будь – якому підприємстві ВАТ “Бродівський консервний завод” має певні проблеми. Це і високий рівень заборгованості, і низький коефіцієнт незалежності, що свідчить про низький рівень власних коштів., а високий, відповідно, позикових. Крім цього також видно, що підприємство , неефективно використовує кошти, які воно має в своєму розпорядженні, але, за допомогою метода найменших квадратів, було розраховано, що позиковий капітал до 2007 року зменшиться і це свідчить про поступове зменшення користування банківськими кредитами і може означати, що поступово буде збільшуватись фінансова стійкість підприємства, воно почне більш раціонально використовувати фінансові ресурси, що є в нього в наявності. На основі розрахунків коефіцієнтів, було здійснено ряд рекомендацій, які можуть суттєво покращити фінансовий стан ВАТ “Бродівський консервний завод”.
