ВСТУП
Економіка різних країн світу терпить сьогодні швидкі і часом суперечливі зміни. Дві сили направляють ці зміни. Перша – глобалізація, вибух світової торгівлі і міжнародної конкуренції. Сьогодні жодна країна уже не може ігнорувати міжнародний поділ праці. Якщо вона закриє свої ринки для іноземних конкурентів, її громадяни будуть більше платити за низькоякісні товари. Але якщо країна відкриває свої кордони для іноземних компаній, вона зіштовхується з жорсткою конкуренцією, яка нашкодить багатьом фірмам.
Другою силою є технологічні зміни. В останні десятиліття ми стали свідками відкриттів в області доступу до інформації і швидкості комунікацій, нових матеріалів, лікувальних засобів, чудес електроніки.
Парадокс полягає в тому, що глобалізація і технологічні відкриття, порушуючи статус-кво, одночасно створюють багато нових можливостей. З розвитком технологій з’явились такі компанії-мільярдери, як Microsoft, Dell Computer, Sun Microsystems.
Старі компанії зникають, а на їх місце приходять нові. Успіху на ринку досягають ті фірми, котрі найкращим шляхом пристосувались до факторів зовнішнього середовища. Ці фірми дають людям те, що вони готові купити. Окремим людям, компаніям, містам і цілим країнам необхідно шукати способи виготовити те, що буде цінуватися на ринку, - товари і послуги, котрі інші захочуть купити.
Сучасні ринки змінюються надзвичайно швидко. На додаток до глобалізації і технологічних перемін ми є свідками переходу влади від виробників до величезних роздрібних торговців, швидкого росту і прийняття населенням внутрішньо магазинних марок товарів, нових форм роздрібної торгівлі, зменшення ролі масового маркетингу і реклами і падіння лояльності до торгових марок. Все це заставляє керівників компаній постійно переглядати свої стратегії. Щоб захистити прибуток, компанії першочергово намагаються зменшити свої затрати, зменшити об’єм робочої сили. Але навіть ті, що досягли успіху в зниженні можливих витрат можуть так і не отримати більших доходів, якщо їм не вистачає маркетингової інтуїції і маркетингових ноу-хау.
На жаль, більшість людей, в тому числі і керівники, не розуміють, що таке маркетинг. Вони вважають його занадто сильним і в той же час прискіпливим засобом для просування і торгівлі. Маркетинг, на їх думку, полягає в тому, щоб заставити людей купувати непотрібні їм речі.
Багато керівників вважають, відділ маркетингу – це лише один із відділів фірми, де працюють люди-кар’єристи: дослідники, спеціалісти з реклами і просуванню товарів, працівники служб обслуговування покупців, розробники нових товарів, менеджери товарів, і, звичайно, продавці. Їх загальна робота полягає в аналізі ринку, виявленні нових можливостей, формуванні маркетингових стратегій, розробці конкретних заходів і контролі за всім цим. Але така точка зору не зовсім коректна. Крім вищесказаного, маркетинг повинен орієнтувати компанію на задоволення потреб як всього ринку, так і окремих споживачів. Кількість споживачів обмежена, а без них компанія існувати не зможе. Для того, щоб привернути і втримати споживачів, потрібно приймати найрізноманітніші дії. Задоволення споживачів залежить від великої кількості факторів, багато з яких – надійність доставки, чіткість виписаного рахунку – виходять за рамки відділу маркетингу. Тому маркетологам доводиться застосовувати значні зусилля для того, щоб вся компанія працювала на клієнтів і виконувала свої обіцянки.
Суть маркетингу та його роль в системі управління підприємством
Теорія і практика маркетингу народжені з проблем і вимог, які не охоплювала материнська наука маркетингу – економіка. Століттями підприємці зосереджували увагу на вдосконаленні виробництва , запровадженні нових технологій та форм управління з метою скорочення витрат, підвищенні продуктивності праці та зниженні собівартості продуктивних виробів. Це давало змогу знижувати час від часу ціни на товари та утримувати позиції підприємства на ринку або навіть збільшувати продаж товарів. Подібна тактика діяльності на ринку одержала назву цінової конкуренції.
Тактика цінової конкуренції через недостатню результативність з другої половини 20 ст. у більшості промислово розвинутих країн світу почала поступово втрачати свої позиції: по-перше, зниження собівартості виробництва товарів не нескінченний процес, і зменшення на цій підставі ціни товару має свою межу; по-друге, зменшення ціни, як виявляється, не завжди стимулює попит і збільшує продаж товарів. Навпаки, як свідчать останні дослідження, зниження ціни товару все частіше наводить покупця на думку, що цей товар нижчого рівня якості або застарілих конструкції, моделі, фасону і що, як правило, зниження ціни товару передує появу на ринку товару-новинки.
З огляду на непридатність цінової конкуренції, безліч фірм виробничої та торговельної сфер зіткнулися з проблемою, сутність якої полягала в значних ускладненнях продажу виготовлених та запропонованих покупцю товарів на ринку. Цю проблему не можна було пояснити та вирішити за допомогою класичної економіки. Адже за її канонами вся увага підприємця концентрувалася на виробничих , технологічних процесах , категоріях вартості, собівартості, продуктивності праці. Питання продажу , атим більше перебування товару у сфері споживання виготовлених продуктів або користування ними, випадали з поля зору бізнесу виробничої сфери. Маркетинг став тим відгалуженням економіки, яке заповнило утворені прогалини між виробництвом, продажем і споживанням. Шляхом застосування маркетингу процеси виробництва, продажу та споживання товару об’єднані в єдине нерозривне ціле. І це, безумовно, оцінено як звичайний і суттєвий поступ у сфері підприємництва.
Термін маркетинг виник на рубежі 20 ст.в США.
Маркетинг – від англійського кореня слова market – ринок та суфікса ing – дії, тобто маркетинг означає дії на ринку. Погляли на маркетинг, тлумачення самого терміна неоднозначні. Найбільш поширене тлумачення маркетингу подане Американською асоціацією маркетингу у 1960 р., яка визначає його як різноманітні види господарської діяльності , що спрямовують потік товарів від виробництва до споживача.
Трактування поняття маркетингу евоціонувало. Залежно від теоретичних розробок, практичного запровадження концепції маркетингу на підприємствах погляди на маркетинг, його дефініції змінювалися. Згідно цієї концепції маркетинг це:
система заходів щодо вивчення ринку, активного впливу на попит з метою збільшення продажу;
система управління фірмою, основана на вивченні процеів, які відбуваються на ринку;
різноманітні види господарської діяльності, які спрямовують потік товарів від виробника до споживача;
творча діяльність, яка сприяє збільшенню виробництва та максимальному продажу товарів і грунтується на виявленні запитів ринк, наукових дослідженнях, розробках новинок;
діяльність, спрямована на освоєння ринків, активацію потенційних можливостей обміну та задоволення запитів ринку;
виявлення потреб, створення та пошук нових способів їх задоволення на основі обміну та поліпшення рівня життя людини.
Підкреслимо, що маркетинг та повязану з ним діяльність підприємств України запозичено від західних країн. І робляться не вдалі спроби ідентифікувати цю діяльність з відомою пересічному підприємцю в повсякденній роботі. Тому не дивно, що і тепер маркетинг ототожнюють з вивченням попиту на товари, рекламою товарів, продажем товарів. І повторюють помилки, свого часу допущені підприємцями Заходу. Насправді маркетинг набагато складніше і ширше поняття.( Скибінський ст.10-15)
Маркетинг являє собою комплексну систему організації виробництва і збуту продукції, яка включає аналіз ринку, взаємодію різних видів діяльності підприємства: планування, ціноутворення, продаж (покупку), постачання сировини, продукції (товарів) і надання послуг, у яких існує потреба в реальних і потенційних покупців.
Сукупність поглядів (представлень) на джерела, рушійні сили, напрямки і перспективи розвитку маркетингу називають концепцією маркетингу.
В даний час виділяють п'ять основних концепцій, на основі яких ведеться маркетингова діяльність:
виробнича;
товарна;
інтенсифікації комерційних зусиль:
маркетингова;
соціально-етичного маркетингу.
Виробнича концепція виходить з того, що основним є виробництво і широке поширення товару при забезпеченні його доступності за ціною. Ця концепція прийнятна, коли продаж товару гарантований, коли попит перевищує пропозицію. Дана концепція переважала в колишньому СРСР. Продаж гарантувався централізованими планами з реалізації продукції. Перехід до ринку і насичення його «заморськими», більш якісними і відносно недорогими товарами привели до того, що продукція багатьох вітчизняних виробників стала неконкурентоспроможною, перестала задовольняти вимоги покупців.
Товарна концепція пропонує приділяти основну увагу найвищим якісним і експлуатаційним характеристикам товару. Ця концепція життєва, однак, захоплення цими показниками може привести підприємство до повної втрати прибутку. Крім того, інтереси покупців мають тенденцію змінюватися, тому удосконалювання якісних і експлуатаційних характеристик не гарантує постійного збуту.
Концепція інтенсифікації комерційних зусиль чи концепція збуту, з'явилася в результаті розвитку виробничої і товарної концепцій, що, приділяючи увагу нарощуванню виробництва й удосконаленню товару, не займалися вивченням і формуванням ринку. Відповідно до даної концепції споживачі будуть купувати вироблені товари в достатніх кількостях у тому випадку, якщо будуть застосовуватись значні зусилля в сфері збуту і стимулювання. Концепція орієнтується в основному на продавця, іноді її пов'язують з нав'язуванням товару.
Концепція маркетингу орієнтує на успіх шляхом виявлення потреб покупців і задоволення їх більш ефективним, ніж у конкурентів, способом. Ця концепція побудована на пріоритеті інтересів споживачів. Роблячи ті товари, що потрібні споживачу, підприємство забезпечує їхній збут і одержання прибутку. «Знайдіть потребу і задовольніть її” - це відоме в маркетингу вираження достатньо повно характеризує суть концепції маркетингу.
Концепція соціально-етичного маркетингу передбачає збалансованість прибутку підприємства, купівельних потреб і інтересів усього суспільства. Відповідно до цієї концепції поряд із задоволенням потреб споживачів необхідно одночасно забезпечувати збереження і зміцнення суспільства в цілому (розвиток сфери соціально-побутових послуг, збереження навколишнього середовища і т.п.). Поява цієї концепції викликана значною мірою критикою підприємців з боку громадськості за високі ціни товарів, оплату посередників і реклами, ігнорування інтересів незаможних споживачів, недостатній випуск суспільно необхідних товарів, витиснення культури рекламою. Реалізація даної концепції покликана звести до мінімуму названі негативні аспекти.
Кожна з перерахованих концепцій має право на існування на визначених етапах розвитку суспільства й економіки. Маючи на увазі перспективи розвитку вітчизняних підприємств і насиченість ринку закордонними товарами, у даний час найбільш кращою є концепція маркетингу. Саме ця концепція в найбільшій мірі відповідає інтересам покупців і є ефективним інструментом для надвиробництва продукції і відсутності попиту на неї. Ефективність цієї концепції підтверджує і досвід багатьох закордонних підприємств.
Концепція маркетингу визначає стратегію підприємства у вирішенні ним задач розробки, виробництва, продажу і післяпродажного обслуговування товарів.
Увага до концепції маркетингу обумовлено наступними обставинами:
ускладненням процесів розробки, виробництва і продажу продукції, товарів (збільшується ступінь ризику на всіх стадіях створення, виробництва і продажу товарів);
різким розширенням асортименту товарів;
загостренням конкурентної боротьби, тобто на ринок виходить усе більше виробників і торгових посередників;
прискоренням темпів соціально-економічного і науково-технічного прогресу;
зростанням дії невизначених і надзвичайних ситуацій в зовнішньому стосовно підприємства середовищі.
Маркетинг як системне явище виступає насамперед як єдність підходів до досліджень, розробки і реалізації товарів. Поряд з цим маркетинг виступає як концепція керування підприємством, орієнтована на успіх у зовнішньому світі, де необхідними і твердими елементами виступають конкуренти, споживачі, усе зовнішнє середовище. І нарешті, маркетинг виступає як своєрідна філософія бізнесу, що повинний бути соціально-етичним: підприємство зобов'язане діяти на строгих моральних принципах, на всебічному обліку і повазі думок і вимог споживачів продукції. Чесність, порядність, послідовність, професіоналізм виступають як найважливіші вимоги до маркетингової діяльності, і одночасно ці якості виступають як основний капітал кожного бізнесмена, учасника ринкової угоди.
Сучасний маркетинг перетворюється в єдиний технологічний процес, що володіє орієнтацією не тільки на одержання комерційного успіху, але і на розвиток соціальних відносин, зміцнення норм суспільної етики і моралі.
Маркетинг є об'єктом керування, і до нього застосовані всі принципи, усі функції і методи керування - економічні, організаційно-розпорядницькі, соціально-психологічні. Маркетинг особливо має потребу в прогнозуванні, організації, контролі.
У зв'язку з об'єктивними умовами розвитку ринок у відомій мірі втрачає хаотичність і підпадає під регулюючий вплив заздалегідь встановлених господарських зв'язків. Особлива роль при цьому приділяється споживачу. Споживач висуває свої вимоги до продукту (його якості, кількості, техніко-економічних характеристик, термінів постачання і т.п.). Зростає значення конкуренції, боротьби за споживача. Це змушує виробників ретельно і глибоко вивчати конкретних потенційних.споживачів і запити ринку. (Бревнов 39-43)
Отже, маркетинг – це комплекс дій підприємця, спрямований на забезпечення руху потоків товарів чи послуг від виробників до споживачів. У 1985 р. відповідно до нових умов господарювання маркетинг стали визначати як процес планування та втілення в життя задуму (ідеї товару чи послуги), ціноутворення, просування і реалізації ідей, товарів, послуг тощо за рахунок обміну, який задовольняє потреби окремих осіб чи організацій.
(Войчак 29-30)
Знання умов ефективного застосування маркетингу на підприємстві , володіння інструментом кожного з різновидів маркетингу значно полегшує вирішення проблем його запровадження на підприємстві.
Однак запровадження маркетингу на підприємстві повязане з багатьма труднощами. По-перше, застосування концепції маркетингу вимагає докорінної перебудови апарату управління, визначення нових пріоритетів, що викликає певну опозицію до маркетингових структур. По-друге, маркетингова діяльність вимагає значних фінансових витрат. Тому переорієнтація на маркетингові принципи повинна бути обгрунтованою, цьому передують аналіз роботи , певні розрахунки. Перед усім слід виявити причини ,що спонукають до запровадження підприємством маркетингової концепції.
Достатньо аргументованим є запровадження концепції маркетингу, якщо підприємство у своїй діяльності на ринку стикається хоча б з однією з таких проблем:
скорочення обсягів продажу товарів;
уповільнення темпів зростання продажу товарів або прибутків;
зміна попиту покупців на товари виробництва підприємства;
загострення конкуренції на ринку;
зростання витрат на продаж товарів.
Скорочення обсягів продажу товарів підприємства – це найбільш поширена причина, яка спонукає до запровадження концепції маркетингу. Уповільнення темпів зростання продажу товарів або прибутків розцінюють як перший симптом неблагополуччя підприємства і вагому причину яка спонукає запровадження концепції маркетингу. У жодній країні світу не існує шкали бажаних темпів зростання прибутковості, за якою можна визначити доцільність упровпадження концепції маркетингу. У деяких країнах на підприємствах існують свої виняткові погляди на бажані і небажані темпи зростання прибутків. У більшості випадків,не одержавши запланованих прибутків, на підприємстві проявляють зацікавленість маркентинговою діяльністю.
Важливим аргументом щодо запровадження маркетингу на підприємстві є зміна попиту покупців на товари виробництва підприємства у зв’язку зі зміною способу задоволення традиційної потреби. Переважна більшість підприємців орієнтується на запити покупців на ринку.Однак, одну і ту ж потребу можна задовільнити різними способами , а отже і різними товарами.
Попит на товари в останні десятиліття набуває особливої динамічності передусім внаслідок кращої інформованості та освіченості покупців, появи нових пріоритетів у людей і суспільства. Певні зміни відбулися і в психології покупців та споживачів товарів. Необізнаність в цих змінах і призводить до падіння темпів зростання, а пізніше до скорочення обсягів продажу товарів та валових доходів.
Загострення конкуренції на ринку спонукає до застосування концепції маркетингу. За поодинокими винятками, загальний обсяг продажу-купівлі товарів та послуг – величина досить статична. Верхню межу обсягу продажу товарів стримують доходи людей, тому збільшення частки ринку одного підприємства неодмінно супроводжується зменшенням частки іншого, або навіть декількох підприємств. Для того, щоб зберегти позиції на ринку або завоювати нові, потрібні заходи маркетинговвого спрямування. Підприємства, які не застосовують маркетингової концепції, мають значно менші шанси на ринку товарів та послуг.
Зростання витрат на продаж товарів змушує підприємство запроваджувати маркетингову концепцію діяльності на ринку. Залежно від товару ,специфіки ринку, конкурентного середовища застосовують ті чи інші методи продажу , розповсюдження товарів , фактори активізації ринку, а значить, і обсяги витрат, пов’язані із продажем товарів. Якщо ж витрати виходять за раніше визначені межі,то це спричиняє зменшення доходів. З огляду на це необхідно мати різнобічну інформацію , яка б пояснювала, а головне, обгрунтувала збільшення витрат на продаж товарів та програму дій на ринку. Розробку такої програми пов’язують із запровадженням концепції маркетингу.
Помилково вважати, що в застосуванні концепції маркетингу зацікавлені лише підприємці. Однаково в цьому зацікавлені і громадяни, тому,що:
маркетинг розглядають як ключовий інгредієнт економічного зростання . Засобами маркетингу стимулюють інноваційну діяльність, розробку нових товарів, зростання зацнятості населення, розширення виробництва, збільшення доходів, поліпшення добробуту людей;
маркетинг все більше оточує нас у повсякденному житті. Завдяки маркетингу через газети, журнали, радіо та телебачення нас знайомлять з товарами, правилами користування ними або їз споживання, послугамит, цінами. Пересічні покупці та споживачі, глядачі, учні, студенти, відвідувачі концертів, спортивних змагань – активні учасники системи маркетингу;
значну частку доходів громадяни витрачають на маркетинг;
концепція маркетингу дозволяє більш ефективно провадити власну індивідуальну діяльність незалежно від сфери та посади, контактувати з людьми, задіяними і незадіяними в сфері маркетингу, обирати та робити власну кар’єру.
Оскільки на підприємствах України маркетингові структури перебувають у стадії становлення, в штатних розкладах багатьох підприємств маркетологи або професії з кола маркетингових відсутні. (Скибінський 94-97)
Принципи та способи ефективної організації маркетингу на підприємстві.
Для того щоб підприємство могло виконувати свої функції у господарському комплексі, у суспільстві і досягати запланованої мети, на ньому повинна бути створена певна структура. Структура підприємства – це його схема, яка забезпечує логічні взаємовідносини окремих рівнів управління та функціональних областей, побудована у формі, що дозволяє найбільш ефективно реалізувати цілі підприємства.
Структура підприємства залежить від багатьох чинників. Зокрема, її зумовлюють:
сфера, вид діяльності;
виконувані підприємством функції;
масштаби підприємства;
регіон діяльності підприємства;
концепція, покладена в основу діяльності підприємства.
Принципи маркетингу, як відомо можуть застосовувати підпририємства будь-якої сфери діяльності: виробничої, торговельної, страхової, банківської. Кожне з підприємств має свою структуру, властиву для підприємств цієї сфери, хоч окремі сфери можуть бути однаковими або подібними. Наприклад, підприємство кожної сфери (рекламне агенство, страхова компанія, торговельна фірма, виробнича фірма) може мати відділ маркетингу, але водночас його структура буде різною.
Підприємства однієї сфери можуть виконувати різні функції. На виробничому підприємстві можуть бути присутні, крім виробничих, ще й дослідницькі, конструкторські, функції з продажу виробів та ін. Підприємства відрізняються обсягами, причому в основу поділу можуть бути покладені різні ознаки: обсяг виробництва, обсяг продажу товарів, вартість основних фондів, кількість працівників. Регіон діяльності підприємства також впливає на його структуру. Суттєвим чинником, який зумовлює структуру підприємства, є концепція покладена в основу його діяльності. Ф.Котлер виокремлює п’ять концепцій, які наведені вище. Перехід від однієї концепції до іншої зумовлений певною ситуацією на ринку та акцентами на підприємстві. Для виробів пвдприємства, в основу діяльності якого покладено концепцію вдосконалення виробництва, властиве перевищення попиту над пропозицією, і тому вся увага зосереджена на вирішенні виробничих проблем, аби наростити обсяги виробництва. Для підприємства, яке опанувало концепцію соціально-етичного маркетингу, виникає протилежна ситуація: пропозиція перевищує попит. Тому акценти на цьому підприємстві зміщуються від виробничих до проблем підвищення рівня життя суспільства.
Неважко дійти висновку про те, що саме ринок, ситуація на ньому, співвідношення попиту та пропозиції товарів підприємства зумовлюють зміни в концепції управління, а водночас і структуру підприємства та апарату управління зокрема.
Що характерно для підприємства, структура якого зорієнтована на виробництво. По-перше, належність фахівців, які забезпечують споріднені види діяльності, пов’язані конструюванням та та моделюванням товарів, їх виготовленням, продажем та післяпродажним сервісом, до різних структур.
По-друге, широкий діапазон різнопланових функцій окремих служб, об’єднаних в одній структурі, ставлять під сумнів компетентне управління ними. Цілком зрозумілі функції підготовки кадрів або нормування витрат, визначення цін чи бюджетів для управління фінансів.
По-третє, невідповідність між характером роботи окремих служб та основним напрямом управління унеможливлює ефективний контроль за роботою цих служб та окремих фахівців.
Що ж стосується апарату підприємства, зорієнтованого на збут, то тут відбулися суттєві зміни, і вони зумовлені ситуацією на ринку. Невластиві для управління фінансів та управління кадрів функції вилучені. Цілеспрямованіше виглядає управління збутом. В ньому зосереджені всі основні операції від дослідження ринку до стимулювання збуту та реклами, а також обробки замовлень.
Якщо розглядати структуру апарату управління підприємством, в основу якого покладено концепцію маркетингу, то слід передусім звернути увагу на зосередженість усіх служб, повязаних з дослідженням маркетингу, плануванням асортименту, реклами та збутових операцій, в єдиній структурі маркетингу. Спостерігається також розподіл праці в межах цієї структури та створення відповідних відділів, за кожним з яких закріплені функції певного спрямування. І це для того, аби підвищити здатність відділу маркетингу та фірми загалом стежити за ринком, пропонувати необхідні рішення та досягати поставленої мети. Є різні варіанти подолання перешкод у справі запровадження маркетингу на фірмах малого та середнього бізнесу.
Перший варіант. Кілька дрібних фірм кооперуються для спільного фінансування централізованої маркетингової лабораторії, в обов’язки якої входило б виконання робіт, пов’язаних з дослідженням ринку, тестуваням асортименту товарів та їх якості, збором маркетингової інформації, науково-дослідними дослідженнями, проведенням рекламних кампаній, заходів стимулюванняпродажу тощо.
Другий варіант. Фірми малого та середнього бізнесу можуть скористатися послугами спеціалізованих маркетиногових агенств, які на замовлення виконують окремі види маркетингових робіт.Якщо фірмі належать роботи рекламного характеру, до її послуг належать спеціальні рекламні агенства.
Третій варіант. Фірми можуть скористатися послугами платних консультантів: співробітників науково-дослідних інститутів та лабораторій, маркетингових і рекламних агенств.
Четвертий варіант. Наймання на роботу за сумісництвом працівників маркетингових агенств, науково-дослідних інститутів, лабораторій.
За умов невизначеності структур національних підприємств, неукомплектованості управлінських служб фахівцями з маркетингу зазначені варіанти виконання окремих маркетингових робіт на фірмах або запровадження концепції маркетингу загалом є цілком слушні і знаходять широке застосування на сучасному етапі на підприємствах України.
Уже зазначалося, що з переорієнтацію підприємства на концепцію маркетингу провідне місце на ньому посідає структура маркетингу. Таке її становище зумовлене тим, що з одного боку, саме ця структура перетворює , досліджені нею запити ринку через інші структури підприємства на готовий виріб, а, з іншого боку, готовий виріб засобами маркетингу перетворює у гроші для підприємства. Тобто структура маркетингу виступає центральною ланкою, що забезпечує обмін виробів підприємства на гроші клієнтів і тим самим значною мірою сприяє ефективності всього процесу виробництва. Тому варто більше уваги приділити побудові апарату саме цієї структури маркетингу.
(Скибінський 142-147)
Організація маркетингу на підприємстві має базуватися на відповідних організаційних структурах. Саме в цих підрозділах мусять здійснюватися усі планові, оперативні і контрольні функції маркетингового менеджменту. Створення таких підрозділів вимагає дотримання певних принципів:
1. Цілеспрямованість. Організація маркетингу має відповідати сучасним цілям, філософії та політиці підприємства, бути чітко сформульованою, мати кількісні виміри. Організація маркетингу мусить мати спеціальні підрозділи, спрямовані на вирішення суто маркетингових проблем, бути орієнтованою на інтереси споживачів і на активну наступальну діяльність на ринку.
2. Чіткість організаційної структури. Вона має бути розумно спеціалізованою, відповідати напрямкам діяльності підприємства, комплексно вирішувати проблеми виробництва і збуту, забезпечувати єдність керівництва маркетинговою діяльністю.
3. Структуризація стадій. В організації маркетингу треба об'єднати перспективне (стратегічне), тактичне й оперативне управління підприємством, при цьому тактика мусить бути підкорена стратегії.
4. Гнучкість. Організація маркетингу на підприємстві має оперативно реагувати на зміни у навколишньому середовищі.
5. Стимулювання активності й творчості працівників. Це досягається делегуванням прав, автономією і відповідальністю за результати роботи, системою заходів матеріального та морального заохочення.
6. Скоординованість і узгодженість дій окремих підрозділів і виконавців.
Створення ефективної організації маркетингу на підприємстві потребує вирішення трьох основних завдань:
- як згрупувати працівників;
- хто для кого є керівником;
- хто які функції виконує.
З 1960 р. вчені почали займатись розробкою моделей організації «з погляду факторів навколишнього середовища». В результаті Берне і Сталкер у 1961 р. побудували дві протилежні організаційні моделі - механічну (бюрократичну) й органічну (підприємницьку).
Основна ідея механічної структури полягає у миттєвій реакції на якусь подію. Її відмінні ознаки: спеціалізація працівників, чітке розмежування функцій, формалізація відносин, централізація прийняття рішень, односторонній зв'язок вищого і нижчого ешелонів, мала гнучкість.
Основна ідея органічної структури полягає у спробі випередити подію. Ознаками такої структури є не формальність, гнучкість, інтенсивний обмін інформацією як вертикально, так і горизонтально, постійна зміна функцій, автономія підрозділів.
Умови використання механічних та органічних структур наведені в табл.
Таблиця
Умови використання механічних та органічних структур
Умови навколишнього середовища
Організаційні структури


Механічна
Органічна

Клієнти (споживачі)
Пасивні
Сильні, агресивні

Конкуренція
Відсутня
Сильна

Технологія
Стабільна
Змінна

Розвиток продукції
Немає
Динамічний

Ціни
Поточні ринкові
Залежність від цінової політики підприємства

Система розподілу
Стабільна
Динамічна


Не існує раз і назавжди даного ідеального типу організації. Треба постійно шукати оптимальне співвідношення між стратегією підприємства, навколишнім середовищем і організацією маркетингу.
Планування функцій маркетингу, які виконують окремі працівники, може здійснюватися з використанням таких методів:
- затратний - праця має тривати повний робочий день і бути доцільною; між виконавцями окремих функцій має існувати логічний зв'язок;
- управлінський - створення умов, які дають змогу керувати роботою так, щоб вона здійснювалася послідовно і в одному напрямку;
- соціальний — робота має відповідати статусу працівників, бути повноцінною, давати задоволення;
- гнучкий — зміст функцій і час на їх виконання мають залишати простір для швидкого реагування на зміну умов навколишнього сере- довища.
Створюючи ефективну організацію маркетингу на підприємстві, необхідно керуватися деякими загальними правилами.
Насамперед необхідно визначитися із тим, до якого бізнесу ви належите, на які ринки спрямована діяльність підприємства, адже саме вони е головним фактором, котрий визначає структуру організації. Динамічні ринки потребують гнучкої організаційної структури, що швидко й адекватно змінюється. Проте жорстка конкуренція потребує централізації для підвищення ефективності діяльності організації, а це, у свою Чергу, супроводжується зростанням бюрократії і стандартизації всього виробничого процесу.
Щоб з'ясувати, наскільки раціональною є організація маркетингу на підприємстві, необхідно відповісти на такі запитання:
- чи працює організація цілеспрямовано (які цілі організації, чи реалізуються вони, чи можна їх перелічити і проконтролювати)?
- чи достатньо гнучка структура організації (як швидко вона реагувала на останні зміни, наскільки швидко може приймати рішення)?
чи добре помітна організаційна структура працівникам, клієнтам, чи є схеми побудови структури організації, опис виконуваних функцій та процедур?
- чи достатні права делеговані працівникам, якою є міра свободи прийняття ними рішень?
- чи достатня інформація для прийняття рішень кожним підрозділом чи працівником?
- що є опорою організації (головний клієнт, провідні працівники)?
- як працює організація з економічного погляду (витрати на маркетингові підрозділи, заробітна плата працівників та її залежність від виробничих досягнень)?
- чи є в керівника досить часу для обговорення стратегічних завдань?
- чи існує в організації дух співробітництва. як часто виникають конфлікти?
Маркетингові організаційні структури підприємства є сукупністю підрозділів: групи (бюро, сектори, відділи тощо) досліджень ринку, замовлень і планування асортименту продукції, управління процесами товарного руху, збуту готової продукції, ціноутворення, комунікацій, сервісу, організації фірмової торгівлі, маркетингового контролю та аналізу, закупівель матеріально-технічних ресурсів та ін.
Кожне підприємство самостійно формує свою маркетингову структуру, а тому існує безліч прикладів її побудови. Разом із тим можна виділити кілька типових моделей. Серед них насамперед слід назвати інтегровані й неінтегровані маркетингові структури.
Неінтегровані маркетингові структури - це сукупність відповідних підрозділів, не скоординованих у своєму впливі на споживача (рис. 71),
Інтегровані маркетингові структури здійснюють свою діяльність комплексно і управляються з одного координуючого центру (рис. 72).
Рис. Неінтегрована маркетингова структура.
Рис. Інтегрована маркетигнова структура
Інтегровані маркетингові структури можуть бути побудовані за функціональним чи товарним принципом, з орієнтацією на споживачів чи ринки, з лінійною чи матричною взаємозалежністю окремих складових.
Крім стаціонарних маркетингових організаційних структур у вигляді відділів, бюро, секторів і т.п., на підприємствах можуть створюватись також тимчасові. Вони складаються найчастіше з однієї чи кількох груп працівників різних підрозділів основної організації і ство-рюються для вирішення завдань тимчасового характеру.
Такими тимчасовими маркетинговими організаційними структурами можуть бути ради з маркетингу (дорадчі органи, які включають Провідних спеціалістів підприємства і періодично збираються для ви-рішення якихось проблем) або венчурні групи (невеликі групи спеціалістів, які працюють деякий час спільно над реалізацією запропо-нованої ідеї).
Для створення тимчасових маркетингових організаційних структур необхідно чітко сформулювати їх основне завдання, визначити відповідальність кожного, організувати чітке планування роботи, призначити відповідальних виконавців.
Відомі також неформальні маркетингові структури. Вони не мають чіткого розподілу задач і відповідальності. Це можуть бути найбільш досвідчені працівники фірми, які самі приймають рішення (але при цьому керівник має підтвердити свою згоду підписом). (Войчак 238-246)
1.3 Функції та взаємозв’язки служби маркетингу з іншими підрозділами підприємства
Маркетинг являє собою систему організації і збуту продукції, орієнтовану на задоволення потреб покупців і отримання прибутку на основі дослідження і прогнозування ринку, вивчення внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, розроблення заходів із покращення товару, його асортименту, вивчення покупців, конкурентів, цінової політики, формування попиту, стимулювання збуту і реклами.
Основними принципами маркетингу, які відбивають його сутність і допускають ефективне досягнення його цілей, є такі:
виробництво продукції, яке базується на точному знанні потреб споживачів, ринкової ситуації і реальних можливостей підприємства
ефективна реалізація продукції і послуг на конкретних ринках в запланованих обсягах і у визначені терміни
забезпечення довгострокової результативності (прибутковості) виробничо-комерційної діяльності підприємства, що допускає постійний заділ науково-технічних ідей і розроблень для підготовки товарів ринкової новизни
єдинство стратегії і тактики поведінки підприємства з метою активної адаптації довимог покупців, які швидко змінюються, при одночасній взаємодії на формування і стимулювання їх потреб.
Відділ маркетингу є самостійним структурним підрозділом підприємства і підпорядковується безпосередньо директору підприємства.
Відділ маркетингу очолюється начальником відділу, котрий назначається і звільняється з посади директором підприємства.
Структура і штати відділу затверджуються директором підприємства, виходячи із особливостей виробництва, а також обсягу робіт, покладених на відділ.
Відділ керується у своїй роботі діючими законодавчо-нормативними актами, наказами і розпорядженнями по підприємству.
Задачами відділу маркетингу є:
комплексне вивчення ринку і розробка на основі його результатів довгострокових, середньострокових і короткострокових прогнозів потреб у продукції, що випускається
забезпечення стійкої реалізації продукції,
ринкова орієнтація виробництва - у виробництво запускається тільки та продукція яка продається
формування і проведення в життя товарної, цінової і збутової політики, визначення і реалізація заходів щодо формування попиту і стимулюванню збуту
забезпечення потреб підприємства в сировинних і матеріально-технічних ресурсах
своєчасна підготовка і висновок договорів на постачання готової продукції і ресурсів
контроль і облік відвантаження продукції і постачань ресурсів
орієнтація керівництва підприємства і виробництва на виконання вимог покупців до продукції, що випускається.
Функції
Обов'язком відділу маркетингу є реалізація трьох функцій:
аналітичної, що включає дослідження ринку,
продажу продукції,
забезпечення потреб підприємства ресурсами
Реалізація аналітичної функції припускає вивчення ринку і прогноз його розвитку, аналіз вимог покупців до якості і споживчих властивостей продукції, аналіз найбільш ефективних методів продажів і реклами.
Вивчення ринку і прогноз його розвитку може містити аналіз і прогноз кон'юнктури, ємності, розвитку структури ринку, аналіз діяльності і якісних характеристик продукції конкурентів, аналіз поводження покупців, партнерів по бізнесі, цін.
Аналіз вимог до якості і споживчих властивостей продукції включає:
аналіз впливу науково технічного прогресу на продукцію, що випускається, вивчення можливих змін технічного про і технологічний напрямок
відповідність показників якості і споживчих властивостей продукції вимогам покупців
визначення конкурентноздатності продукції на різних ринках, виявлення і реалізація передових тенденцій у світовому виробництві
Аналіз методів продажів і реклами припускає вивчення й оцінку каналів товароруху їхнього розміщення, наявності складських і інших приміщень, що забезпечують процес продаж, витрат на організацію продажів, стимулювання продажів з відстрочкою платежів, пільгових продажів, аналіз ефективності рекламних заходів.
Основною функцією відділу маркетингу, як і всього підприємства є продаж продукції, що включає:
організацію оптового продажу продукції і просування її до споживача в те місце, де вона потрібна, в той час, коли вона потрібна, у таких кількостях у яких вона потрібна, і такої якості, яка задовольняє покупців
підбір покупців і заключення договорів постачання,
вибір місця збереження запасів готової продукції й організація належного її збереження
визначення системи переміщення готової продукції до місць збереження і продажу
впровадження автоматизованої системи керування запасами
впровадження автоматизованої системи обробки замовлень, договорів,
вибір способів і маршрутів транспортування продукції до місць продажів,
організацію вантажно-розвантажувальних робіт,
організацію системи формування попиту, стимулювання збуту, реклами,
проведення цілеспрямованої асортиментної політики,
проведення цілеспрямованої цінової політики,
узгодження з зацікавленими підрозділами підприємства асортименту й обсягів продукції, цін, знижок і надбавок до них, витрат на рекламні заходи і ресурси;
розгляд і задоволення претензій і рекламацій, поступивших від покупців і партнерів по бізнесі на продукцію підприємства,
формування попиту і реалізація продукції на нових ринках України й інших країн
організацію участі і проведення виставок, ярмарків, виставок продажів і інших заходів щодо формування споживчого попиту на продукцію підприємства
підготовку щоденних довідок про продажі, щомісячних, квартальних і річних звітів про продаж.
Забезпечення потреб підприємства ресурсами припускає:
визначення джерел ресурсів
забезпечення скоординованих із планом виробництва по термінах, обсягам і асортименту постачань сировини і матеріально технічних ресурсів
вироблення і реалізацію найбільш раціональних схем ресурсного забезпечення
організацію найбільш повного й ощадливого використання на підприємстві матеріальних ресурсів, а саме: контроль за раціональним використанням сировини, матеріалів, дотримання норм їхніх витрат
встановлення обґрунтованих нормативів виробничих запасів,
скорочення втрат і максимальне використання виробничих відходів,
вивчення можливості і доцільності встановлення тривалих господарських зв'язків з постачальниками,
організацію належної збереження матеріальних ресурсів і високого рівня механізації транспортно-складських операцій,
здійснення належного обліку ресурсів, представлення достовірних звітних даних. (Бревнов 322-325)
Таблиця
Взаємовідносини відділу маркетингу з підрозділами підприємства
Відділ маркетингу отримує
Відділ маркетингу презентує

Планово-економічний відділ

Плани виробництва для укладання договорів з покупцями і постачальниками ресурсів
Затвердження ціни на продукцію, що випускається, розміри знижок, націнок, умов продаж
Проекти цін на нові види продукції
Затвердження частки витрат на рекламу і стимулювання збуту
Положення про оплату і стимулювання праці. Штатний розклад. Колективний договір
Звіти про продаж, залишок готової продукції і ресурсів
Дані про недопостачання продукції і ресурсів
Пропонування зміни цін на продукцію виходячи із стану ринку і попиту.
Пропонування по вдосконаленню організації і стимулювання праці працівників відділу.
Пропонування зміни обсягів і асортименту продукції на поточний період і на перспективу.

Відділ кадрів

Плани підготовки і підвищення кваліфікації працівників відділу
Заяви на необхідність в кадрах і підвищення кваліфікації працівників відділу

Юрисконсульт

Завізовані проекти:
Господарських договорів, контрактів, наказів, розпоряджень і інших документів правового характеру.
Висновки і відповіді на заявлені конрагентами претензії і іски на рахунок неналежного виконання договорів, контрактів, окремих обов’язків.
Готові претензії, іски до інших підприємств, організацій, фізичних осіб
Проекти господарських договорів, контрактів, наказів, розпоряджень для перевірки їх відповідності вимогам діючого законодавства.
Претензії і іски контрагентів на рахунок неналежного виконання договірних обов’язків підприємства.
Матеріали для заявлення претензій і ісків до інших підприємств, організацій і фізичних осіб.
Документи, довідки,розрахунки і інші дані, необхідні для виконання завдань, покладених на юрисконсульта.

Бухгалтерія

Підсумки інвентаризації готової продукції і ресурсів.
Заробітну плату.
Відомості про покупців, які допустили прострочення оплати рахунків за відвантажену продукцію
Дані про наявність на складах відділу готової продукції і ресурсів на перше число кожного місяця.
Товарно-транспортні накладні і накладні і документи на відвантаження готової продукції
Табелі обліку робочого часу
Частки витрат на рекламу і стимулювання збуту
Звіти про проведення рекламних заходів
Договори про доставку продукції і ресурсів

Головний інженер

Інструкції з техніки безпеки вантажно-розвантажувальних робіт, охорони праці, санітарії
Пропозиції по вдосконаленню технологічних процесів, якості продукції, її упаковки і цілісності
Звіти про виконання записів, указів і розпоряджень з питань охорони праці, техніки безпеки, санітарії

Лабораторія якості

Сертифікати якості на продукцію підприємства
Сертифікати якості на сировину і ресурси

Виробничі підрозділи

Замовлення на сировину і ресурси
Готову продукцію
Сировину матеріали, ресурси
Акти-претензії, обумовлені низькою якістю виробника, упакування і зберігання продукції
Претензії про зриви строків доставки продукції

Транспортні підприємства (підрозділи)

Транспортні засоби
Договори на транспортне обслуговування.
Заявки на подачу транспортних засобів, контейнерів на рік, квартал, місяць, день


В принципі всі функції організації повинні бути узгоджені, щоб забезпечити досягнення її цілей. На практиці, проте, для характеристики зв’язків між відділами більше підходять слова “конкуренція” і “недовіра”. Деякі внутрішні конфлікти виникають через розбіжності у поглядах відносно того, що краще відповідає інтересам компанії, деякі – через те, що і компанії повинно бути добре, і відділам також повинно якось жити. Конфлікти можуть виникати і через невдалі стереотипи і , які існують у відділах.
У нормальній організації кожна функція здійснює вплив на задоволення клієнта. Маркетингова концепція така, що всі відділи повинні в першу чергу думати про клієнта і працювати спільно, щоб задовільнити його потреби і виправдати сподівання. Слідкувати за цим повинен відділ маркетингу. У віце-президента з маркетингу є два завдання: 1) координувати внутрішню маркетингову діяльність компанії і 2) координувати маркетинг і фінанси, виробництво і інші функції, які повинні служити покупцю.
Правда, думки про те, яку владу повинен мати відділ маркетингу над рештою відділами для забезпечення узгодженої роботи, розходяться. Як првило, віце-президент з маркетингу повинен діяти за допомогою переконань, а не влади. Ця ситуація добре простежується на прикладі віце-президента із маркетингу однієї великої європейської авіакомпанії. Його завдання – створити визначену частку ринку для компанії. В той же час він не наділений іншими функціями, які впливають на задоволення клієнта. Він не може наймати або навчати екіпажі (відділ кадрів). Він не може тип і якість їди, яка пропонується під час польоту (відділ обслуговування). Він не може підвищити стандарти чистоти літаків, не може змінювати розклад (технічний відділ). Він не може навіть впливати на вартість білетів (фінансовий відділ). А що ж він може? Віце-президент з маркетингу контролює дослідження, торговий персонал, рекламу і просування. Але щоб забезпечити задоволення вимог пасажирів, він повинен працювати і з іншими відділами також.
А інші відділи часто не хочуть перевантажуватись і працювати на інтереси клієнтів. Так само, як маркетинг робить наголос на покупців, інші відділи вказують на важливість своїх власних завдань. Кожний відділ
В таблиці перераховані основні розбіжності між відділом маркетингу і іншими відділами фірми. (Котлер 818-820)
Таблиця
Організаційні конфлікти між відділом маркетингу і іншими відділами.
Відділ
Інтереси відділу
Інтереси відділу маркетингу

Конструкторській відділ
Прості дослідження
Якість “як вийде”
Функціональні характеристики
Прикладні дослідження
Якість “як потрібно”
Характеристики, які необхідні ринку

Відділ розроблень
Давгий час розробки
Декілька моделей
Стандартні компоненти
Короткий час розробки
Багато моделей
Необхідні компоненти

Відділ закупівель
Вузький спектр товарів
Стандартні компоненти вартість матеріалів
Вигідні розміри партій
Рідкі закупівлі
Широкий спектр продуктів
Нестандартні компоненти
Якість матеріалів
Великі партії, щоб уникнути дефіциту
Термінові закупівлі в міру необхідності

Виробничий відділ
Довготривалий цикл виробництва
Довготривала робота з невеликою кількістю моделей
Немає модифікацій моделей
Стандартні замовлення
Простота виготовлення
Середній контроль якості
Короткий виробничий цикл
Короткочасна роботаз великою кількістю моделей
Часті зміни моделей
Замовлення, підлаштовані під споживача
Естетичний зовнішній вигляд
Жорсткий контроль якості

Операційний відділ
Зручність роботи персоналу
Нормальне розміщення
Звичайний сервіс
Зручність для споживачів
Приємне розміщення
Незаурядний сервіс

Фінансовий відділ
Строгораціональний підхід до витрат
Ціни повинні покривати витрати
Жорсткі і швидкв бюджети
Інтуїтивний підхід до витрат ресурсів
Ціноутворення направлене на подальший розвиток ринку
Гнучкі бюджети, які відповідають змінам потреб

Бухгалтерія
Стандартні угоди
Мало звітів
Спеціальні умови і знижки
Багато звітів

Відділ кредитування
Повне дослідження фінансового стану покупців
Кредитування без ризику
Жорсткі умови надання кредиту
Жорсткі процедури повернення кредиту
Мінімальне дослідження фінансового стану покупців
Кредитування з деяким рівнем ризику
Прості умови надання кредиту
Прості процедури повернення кредиту

Розділ 2. Аналіз передумов формування системи управління діяльністю Самбірбуд на засадах маркетингу
2.1 Загальна виробничо-господарська характеристика ВАТ “Самбірбуд”
Відкрите акціонерне товариство “Самбірбуд” /надалі ТОВАРИСТВО/ засновано відповідно до наказу Української державної будівельної корпорації “Укрбуд” від 01.02.94р. №58 шляхом перетворення державного підприємства ДБМФ “Самбірбуд” у відкрите акціонерне товариство “Самбірбуд” відповідно до Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.93р.
Право юридичної особи товариство набуває з моменту державної реєстрації.
Товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. Товариство не несе відповідальності за зобов’язаннями його засновників та/або акціонерів, а засновники та/або акціонери несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства тільки в межах своїх вкладів до статутного фонду.
Назва Товариства:
повна: українською мовою - Відкрите акціонерне товариство “Самбірбуд”.
скорочена: ВАТ “Самбірбуд”.
У своїй діяльності Товариство керується законодавством України та цим Статутом.
Метою діяльності ТОВАРИСТВА є: підвищення рентабельності виробництва та послуг, ріст прибутковості діяльності товариства, вдосконалення на базі впровадження прогресивних технологій і розширення масштабів виробництва номенклатури та обсягу послуг, забезпечення надійності, якості та ефективності виконання прийнятих замовлень і договірних зобов'язань, зміцнення прямих зв’язків товариства з суміжниками і споживачами його продукції та послуг.
Предметом діяльності ТОВАРИСТВА є:
1. Проектування, будівництво, обслуговування та експлуатація об’єктів соціально-культурного, комунального, побутового, сервісного, виробничого та промислового значення;
2. Ведення житлового та промислового будівництва, ремонт, реставрація, та реконструкція житлових та адміністративних будинків і промислових споруд, а також їх експлуатація;
3. Придбання, ремонт, реконструкція, експлуатація та реалізація об’єктів житлового, соціально-культурного та виробничо-технічного призначення, нерухомого майна, в тому числі об’єктів санаторно-курортного оздоровлення;
4. Виконання проектно-конструкторських, інженерно-пошукових, графічних, художніх, дизайнерських робіт, науково-технічні послуги, впровадження новітніх технологій.
Юридична інформація про підприємство.
Форма власності – колективна
Повна назва підприємства – Відкрите акціонерне товариство „Самбірбуд”;
Юридична адреса –Україна, 81400, Львівська обл., м. Самбір, вул. Коперніка, 37
Контактний телефон – 2-74-34
Галузь економіки – Будівельна промисловість
Статутний капітал:
Статутний фонд – 23,2 тис. гривень
Вид цінного паперу – проста іменна акція номінальною вартістю 0,25 грн.
Кількість випущених цінних паперів – 15703 шт.
СТАТТЯ 7. ПОРЯДОК РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ ТА ПОКРИТТЯ ВИТРАТ
Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.
З балансового прибутку Товариства сплачуються відсотки по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.
Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрямки його використання.
Порядок розподілу чистого прибутку та покриття збитків визначається вищим органом Товариства відповідно до цього Статуту та чинного законодавства України.
Товариство створює:
резервний (страховий) фонд;
фонд сплати дивідендів;
фонд розвитку виробництва;
фонд соціального забезпечення;
інші фонди, що створюються за рішенням вищого органу Товариства.
Резервний фонд Товариства створюється у розмірі не менше 25 відсотків статутного фонду Товариства.
Резервний фонд Товариства використовується для покриття витрат, пов’язаних з відшкодуванням збитків та позапланових витрат.
Резервний фонд створюється шляхом щорічних відрахувань у розмірі не менше 5 відсотків чистого прибутку Товариства до досягнення необхідного розміру.
Рішення про використання коштів резервного фонду приймається вищим органом Товариства.
Фонд сплати дивідендів створюється за рахунок чистого прибутку Товариства.
7.10.1. Розмір планової та нарахованої за рік суми цього фонду затверджується вищим органом Товариства за поданням правління Товариства.
7.10.2. Кошти з фонду сплачуються акціонерам пропорційно до загальної номінальної вартості належних їм акцій. Сплата дивідендів здійснюється один раз на рік шляхом перерахування коштів на рахунок акціонера або іншим чином за рішенням вищого органу Товариства.
7.11. Кошти фонду розвитку виробництва спрямовуються на:
фінансування витрат по технічному переозброєнню, реконструкції та освоєння нових виробництв;
фінансування витрат по підготовці і освоєнню нової і модернізованої продукції, робіт, послуг та освоєння нових технологічних процесів;
проведення та фінансування витрат по комплексу науково-дослідних, дослідно-конструкторських і проектних робіт, включаючи витрати на придбання прав інтелектуальної власності;
компенсацію витрат на виробництво нової продукції, робіт, послуг в період її освоєння;
витрати на навчання та підвищення кваліфікації персоналу Товариства;
природоохоронні заходи;
будівництво чи придбання споруд та іншого майна, що відповідає меті діяльності Товариства та т.п.
Розмір фонду встановлюється як плановий відсоток від річного чистого прибутку Товариства, що визначається вищим органом Товариства. Напрями використання, розміри та порядок використання коштів фонду встановлюється за рішенням правління Товариства.
Кошти фонду соціального забезпечення можуть використовуватися на:
додаткові, понад передбачені чинним законодавством, соціальні заходи в тому числі на лікування та оздоровлення працівників Товариства та членів їх сімей;
заходи, пов’язані з забезпеченням зайнятості персоналу Товариства;
додаткові. понад передбачених чинним законодавством, виплати працівникам Товариства у разі звільнення, пов’язаних із скороченням кількості працюючих, або втратою працездатності працівником Товариства;
страхування життя і здоров’я персоналу Товариства, крім передбаченого законодавством обов’язкового страхування;
додаткові виплати членам родини працівника у випадку загибелі чи каліцтва працівника Товариства;
будівництва житла;
благодійні цілі та інші напрямки.
Правління Товариства визначає розміри та напрями використання коштів фонду соціального забезпечення за погодженням органу, що представляє інтереси трудового колективу Товариства.
Розмір фонду соціального забезпечення затверджується вищим органом Товариства як плановий річний відсоток від чистого прибутку Товариства.
У випадку створення інших фондів - джерела формування, порядок створення, призначення та використання цих фондів визначається правлінням Товариства та затверджується загальними зборами акціонерів Товариства.
Пропозиції щодо планових розмірів і напрямів витрачання коштів фондів готує Голова правління Товариства. Пропозиції виносяться на розгляд загальних зборів акціонерів Товариства.
Правління Товариства на підставі цього Статуту та рішень загальних зборів акціонерів здійснює розпорядження коштами фондів.
Кошти одного з фондів можуть бути використані для фінансування заходів, запланованих по іншому фонду, за умов, якщо буде забезпечене відшкодування тимчасово запозичених коштів.
Рішення про тимчасове запозичення коштів фондів Товариства приймається правлінням Товариства. Прийняте рішення обов’язково доводиться до відома загальних зборів акціонерів Товариства.
Контроль за використанням коштів фондів Товариства здійснюють в межах своїх повноважень Ревізійна комісія Товариства.
У річному звіті правління на загальних зборах акціонерів в обов’язковому порядку повинні міститися дані про фактичне формування та витрати коштів фондів Товариства за звітний фінансовий рік. Затвердження на загальних зборах акціонерів балансу та річного звіту Товариства означає схвалення акціонерами напрямів витрачання коштів фондів Товариства у звітному році.
СТАТТЯ 8. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТОВАРИСТВОМ.
8.1. Управління Товариством здійснюють:
- вищий орган Товариства;
- правління Товариства;
- ревізійна комісія.
8.1.1. Посадовими особами органів управління Товариством є Голова та члени правління, Голова ревізійної комісії,.
8.2. Вищий орган Товариства.
8.2.1. Вищим органом Товариства є Загальні збори акцiонерiв Товариства.
СКЛИКАННЯ ЗБОРІВ:
8.2.1.1. Чергові Збори скликаються правлінням Товариства раз на рік.
8.2.1.2. Місце проведення Зборів визначається рішенням правління Товариства та обов’язково зазначається у повідомленні про скликання Зборів.
8.2.1.3. Правління Товариства формує перелік питань, які заплановані до порядку денного Зборів та готує проекти рішень з зазначених питань.
8.2.1.4. Питання, запропоновані до розгляду загальними зборами, включаються правлінням до порядку денного Зборів обов’язково за винятком питань, які можуть бути вирішені іншим чином.
8.2.1.5. Позачергові Збори скликаються правлінням Товариства за обставин, що зазначені у Статуті. При цьому всі витрати на скликання та проведення позачергових зборів акціонерів, що скликаються акціонерами, котрі в сукупності володіють більше ніж 10% акцій, авансово оплачує сторона, на вимогу якої скликаються позачергові збори. Витрати на скликання та проведення Зборів на вимогу Ревізійної комісії покриває Товариство.
8.2.1.6. Вимога про скликання Зборів подається правлінню виключно у письмовому вигляді із зазначенням :
( мотивів, які спричинили необхідність скликання Зборів;
( пропозиції щодо порядку денного Зборів;
( перелік акціонерів, які підтримують вимогу скликання Зборів із зазначенням кількості голосів кожного акціонера із засвідченням особистим підписом ( для акціонера – фізичної особи ), чи підпис керівника та печатка ( для акціонера – юридичної особи ).
8.2.2. Правомочнiсть Загальних зборiв акцiонерiв, прийняття ними рiшень та строки їх скликання визначаються вiдповiдно до чинного законодавства України та цього Статуту.
8.2.3. До компетенції вищого органу Товариства належить:
затвердження та внесення змін і доповнень до Статуту Товариства;
обрання, переобрання та відкликання членів Правління Товариства та членів Ревізійної комісії;
затвердження річних результатів діяльності Товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів);
створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх Статутів та положень;
прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Вищий орган Товариства може розглядати й інші питання діяльності Товариства.
Повноваження, передбачені пунктами “а”, “c”, "d", ”е” належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам Товариства.
8.2.4. Рiшення Загальних зборiв акцiонерiв приймається бiльшiстю у 3/4 голосiв акцiонерiв, якi беруть участь у зборах з таких питань:
а) внесення змін та доповнень до Статуту Товариства;
б/ прийняття рiшення про припинення дiяльностi Товариства;
в/ cтворення та припинення дiяльностi дочiрніх пiдприємств, фiлiй та представництв Товариства, затвердження їх статутів та положень.
Вci iншi рiшення приймаються простою бiльшicтю (>50%) голосiв акцiонерiв або їх представникiв, які беруть участь у зборах.
8.2.5. Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу.
8.2.6. Про проведення загальних зборів акціонерів власники іменних акцій повідомляються персонально листом або вручається під розписку повідомлення щодо проведення загальних зборів акціонерів. Повідомлення вважається таким, що надіслане (передане) вчасно, якщо воно надане безпосередньо акціонеру або передане для відправлення поштовій організації не пізніше ніж за 45 днів до Зборів. Датою надання вищезазначеного повідомлення вважається дата, зазначена на штемпелі поштового відділення відправника. Скарги акціонерів щодо несвоєчасного повідомлення їх про скликання Зборів у зв’язку з порушенням установами встановлених термінів обігу поштової кореспонденції залишаються без задоволення. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням Товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення Зборів та порядку денного. Якщо до порядку денного включено питання про зміну статутного фонду Товариства, то одночасно з порядком денним друкується наступна інформація:
мотиви, спосіб та мінімальний розмір збільшення або зменшення статутного фонду;
проект змін до статуту Товариства, пов'язаних із збільшенням або зменшенням статутного фонду;
дані про кількість акцій, що випускаються додатково або вилучаються, та їх загальну вартість;
відомості про нову номінальну вартість акцій;
права акціонерів при додатковому випуску акцій або їх вилученні;
дата початку і закінчення підписки на акції, що додатково випускаються, або їх вилучення;
порядок відшкодування власникам акцій збитків, пов'язаних із змінами статутного фонду.
Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів. У разі необхідності може бути зроблено повторне повідомлення в зазначених засобах масової інформації.
Будь-хто з акціонерів вправі вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 30 днів до їх скликання. Рішення про включення цих пропозицій порядку денного приймається правлінням Товариства. Пропозиції акціонерів, які володіють більше як 10 відсотками голосів, вносяться до порядку денного зборів обов’язково. Повідомлення про зміни в порядку денному зборів друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням Товариства і в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, держателі іменних акцій отримують остаточний порядок денний загальних зборів акціонерів підчас реєстрації на зборах акціонерів.
Якщо збори скликаються не правлінням Товариства, а акціонерами, які володіють у сукупності не менше як 10 відсотками голосів, і протягом 20 днів правління Товариства не прийняло рішення про скликання зборів, - акціонери мають право самі скликати збори шляхом заключення угоди з реєстратором про інформування акціонерів та проведення реєстрації акціонерів на зборах.
Реєстроутримувач на вимогу і за рахунок акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, зобов'язаний опублікувати два повідомлення в пресі, направити повідомлення власникам іменних акцій про скликання позачергових зборів акціонерного товариства та провести реєстрацію учасників зборів під час їх проведення, оголосити результати реєстрації та при досягненні кворуму здійснити вибори голови та секретаря зборів та лічильної комісії. Підрахунок голосів до виборів лічильної комісії при цьому здійснюють представники реєстроутримувача. Голова зборів зобов’язаний протягом трьох днів оформити протокол Зборів та надати його правлінню Товариства. Матеріали реєстрації, видання в яких здійснено публікацію, реєстр, списки учасників зборів реєстроутримувач передає в день проведення зборів(не пізніше трьох днів після проведення зборів) правлінню Товариства.
8.2.7. Голосування на Загальних зборах акцiонерiв проводиться за принципом: одна акцiя - один голос.
8.2.8. Докладно питання скликання, підготовки та проведення Загальних зборів акціонерів викладені в “Регламенті Загальних зборів”, котрий затверджується Загальними зборами акціонерів.
8.3. Правління товариства.
8.3.1. Виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правлiння Товариства.
8.3.2. До компетенції правління належить:
визначення основних напрямів діяльності Товариства;
затвердження поточних планів діяльності Товариства та заходів, необхідних для їх вирішення;
прийняття рішень про отримання довгострокових кредитів;
визначення планових показників розміру, джерел утворення та порядку використання фондів Товариства;
створення підрозділів, необхідних для виконання прийнятих планів діяльності Товариства;
виконання рішень Загальних зборів, та вимог цього Статуту;
встановлення режиму роботи, умови i розмiри оплати працi, а також матерiального заохочення працівників Товариства;
підготовка правил процедури, правил внутрiшнього трудового розпорядку та iнших внутрiшнiх документiв Товариства;
визначення організаційної структури Товариства;
розробка штатного розпису (змін до нього);
призначення (звільнення) керівників дочірніх підприємств, філій та представництв;
прийняття рішення про скликання чергових зборів акціонерів та порядок денний зборів, підготовка та організація проведення цих зборів;
вирішення питання про придбання Товариством акцій, що випускаються ним, прийняття рішення про перепродаж або розповсюдження викуплених Товариством власних акцій;
розробка планів фінансово господарської діяльності Товариства та забезпечення їх виконання;
погодження щодо продажу, обміну, передачі в оренду майна дочірніх підприємств, філій та представництв;
затвердження переліку фондів дочірніх підприємств, розміри відрахувань до них, розміри відрахувань на користь Товариства;
затвердження змін в структурі дочірніх підприємств, філій та представництв;
визначення посадових окладів та умов преміювання керівників дочірніх підприємств, філій та представництв;
прийняття рішення про створення спільних виробництв, входження до числа засновників(учасників) та здійснення спільної діяльності з іншими суб’єктами господарської діяльності;
прийняття рішення про входження засновником чи учасником підприємств, господарських товариств, інших акціонерних товариств, об’єднань будь-яких форм власності, фондів і громадських організацій, спільних підприємств на території України та за її межами;
визначення порядку покриття збитків;
затвердження внутрішніх положень Товариства;
визначення умов оплати праці посадових осіб органів Товариства;
прийняття рішення про випуск Товариством облігацій;
винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб, органів управління Товариством;
проведення операцій розпорядження нерухомим майном Товариства, балансова вартість якого не перевищує 50% активів Товариства на дату проведення операції. На чергових зборах акціонерів голова Правління Товариства повинен доповісти про проведення таких операцій;
іншi питання дiяльностi Товариства, крiм тих, що згiдно з чинним законодавством України та цим Статутом або рішенням Вищого органу Товариства, вiднесенi до виключної компетенцiї iншого органу Товариства. Вищий орган Товариства може прийняти рiшення про передачу частини належних йому прав до компетенцiї Правління Товариства.
8.4.3. Правління Товариства складається з 5 членiв: голови правління, його заступника та членів правління. Очолює Правління – Голова Правління.
8.4.4. Голова Правління Товариства обирається Загальними зборами акціонерів терміном на 3 роки.
Питання повноважень, умови діяльності та матеріального забезпечення Голови Правління визначаються в Контракті, що укладається між Головою Правління та Головою Загальних зборів Товариства чи особою, уповноваженою ними. Головою Правління Товариства може бути особа, яка перебуває зТовариством в трудових відносинах.
8.4.5. Голова Правління діє в межах своєї компетенцiї та вiдповiдно до чинного законодавства й цього Статуту:
здiйснює керiвництво роботою Товариства, несе вiдповiдальнiсть за результати роботи Товариства, дотримання вимог цього Статуту;
виконує рішення Вищого органу;
розпоряджається майном та коштами Товариства в межах визначених цим Статутом;
без доручення здійснює дії від імені Товариства, виконує рішення вищого органу Товариства, представляє Товариство в відносинах з третіми сторонами, веде переговори та укладає контракти, угоди та iншi юридичнi акти, видає довiреностi, вiдкриває в банках розрахунковий та iншi рахунки Товариства, організовує ведення протоколів;
приймає на роботу та звiльняє з роботи працiвникiв Товариства, згiдно штатного розкладу у вiдповiдностi з чинним законодавством України;
приймає рiшення та видає накази по оперативних питаннях внутрiшньої дiяльностi Товариства, обов'язковi до виконання всiма спiвробiтниками Товариства;
керує всiма поточними справами Товариства;
укладає контракти з працівниками Товариства та посадовими особами дочірніх підприємств;
видає, на підставі рішень Правління, накази та iншi розпорядчi документи щодо дiяльностi Товариства;
підписує колективний договір з трудовим колективом Товариства;
виступає, в разі необхідності, ініціатором проведення позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності Товариства;
приймає рiшення по iнших питаннях, зв'язаних з керiвництвом, дiяльнiстю Товариства в межах чинного законодавства та цього Статуту.
8.4.6. На час тимчасової відсутності Голови Правління його обов’язки виконує його заступник.
8.4.7. Виконання окремих функцій Голова Правління може покласти на інших членів правління Товариства.
8.4.8. Право на підпис від імені Товариства без доручення або відповідного наказу має Голова Правління та його заступник.
8.4.9. Докладно питання діяльності Правління Товариства викладені в “Положенні про Правління ВАТ “Самбірбуд”.
8.5. Ревізійна комісія.
8.5.1. Перевірка господарсько-фінансової діяльності правління, дочiрніх пiдприємств, фiлiй та представництв проводиться ревізійною комісією, яка обирається/відкликається вищим органом Товариства.
Перевірки здійснюються за дорученням вищого органу Товариства, Правління Товариства, за власною ініціативою ревізійної Комісії або на вимогу акцiонерiв, що володiють у сукупностi не менше як 10 вiдсотками акцiй.
8.5.2. Ревізійна комісія обирається Загальними зборами акціонерів Товариства строком на 3 роки в кількості 3 осіб з числа акціонерів, що не обрані до правління Товариства і не посідають інших керівних посад в Товаристві.
Голова Ревізійної комісії обирається на засіданні Ревізійної комісії.
Ревізійна комісія звітує тільки вищому органу Товариства. Матеріали перевірок комісія надає вищому органу Товариства.
Ревізійна комісія при згодi Правління Товариства, має право залучати до своєї роботи експертів, аудиторські організації.
8.5.3. Ревізійна комісія складає висновки на підставі річних звітів та балансів. Без висновків ревізійної комісії вищий орган Товариства не може затверджувати баланс.
8.5.4. Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів, якщо виникла загроза інтересам Товариства або виявлені зловживання, допущені посадовими особами органів управління Товариства.
С Т А Т Т Я 9. ГОСПОДАРСЬКА ДIЯЛЬНIСТЬ. СОЦIАЛЬНI ГАРАНТIЇ.
9.1. Плани фiнансово-господарської дiяльностi Товариства розробляються правлінням Товариства та затверджуються Вищим органом Товариства.
9.2. Матерiально-технiчне забезпечення дiяльностi Товариства здiйснюється через систему прямих угод або через бiржу та iншi пiдприємства рiзних форм власностi.
9.3. Товариство здiйснює реалiзацiю послуг, продукцiї за цiнами i тарифами, що встановлюються самостiйно або на договiрнiй основi, а у випадках, передбачених чинним законодавством України за державними цiнами i тарифами.
9.4. Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.
9.5. Перший фінансовий рік починається з дати реєстрації Товариства і завершується 31 грудня цього самого року, наступні фінансові роки визначаються відповідно до календарних.
9.6. Товариство самостiйно встановлює форми, cистеми та розмiри оплати працi, а також iншi види доходiв працiвникiв. Товариство самостiйно визначає фонд оплати працi без обмежень його зростання з боку державних органiв.
Усi громадяни, якi своєю працею беруть участь у дiяльностi Товариства на пiдставi трудової угоди або контракту, укладених у письмовій формі, становлять трудовий колектив Товариства.
Iнтереси трудового колективу в Товаристві представляє уповноважений трудовим колективом орган, який укладає з Головою правління Товариства колективний договір від імені трудового колективу.
Колективний договір укладається в письмовій формі. Строк дії колективного договору – два роки.
Колективний договір поширюється на всіх працівників Товариства.
Соцiальнi та трудовi гарантiї робiтникiв Товариства гарантуються чинним законодавством України.
Працівники Товариства пiдлягають соцiальному та медичному страхуванню та соцiальному забезпеченню вiдповiдно та на умовах, передбачених чинним законодавством України.
Товариство вiдраховує внески для соцiального страхування, соцiального забезпечення, вiдповiдно до чинного законодавства України.
Локальними нормативними актами Товариство може встановлювати додатковi трудовi та соцiально-побутовi пiльги для своїх працівникiв або окремих їх категорiй.
С Т А Т Т Я 10. ЗОВНIШНЬОЕКОНОМIЧНА ДIЯЛЬНIСТЬ ТОВАРИСТВА.
Товариство самостiйно здiйснює всi види зовнiшньо-економiчної дiяльностi у вiдповiдностi з чинним законодавством України.
Зовнiшньо-економiчна дiяльнiсть Товариства спрямована на здiйснення мети та предмету його статутної дiяльностi.
Товариство реєструється як учасник зовнiшньо-економiчної дiяльностi у встановленому законодавством порядку i користується всiма правами суб'єкта зовнiшньо-економiчної дiяльностi.
Товариство встановлює прямi виробничi, торговельнi та науково-технiчнi зв'язки з пiдприємствами, фiрмами та громадянами закордонних країн.
Товариство проводить спiльну виробничу дiяльнicть з iноземними пiдприємствами i фiрмами у будь-яких формах, не заборонених чинним законодавством України, здiйснює посередництво в проведеннi експортно-iмпортних операцiй, реалiзовує i закуповує товари за кордоном, здiйснює бартернi операцiї з закордонними партнерами.
Валютний прибуток Товариства пiсля сплати податкiв використовується Товариством самостiйно.
Товариство має право в порядку, встановленому законодавством, отримувати кредити та інвестиції вiд своїх закордонних партнерiв, закордонних банкiв i банкiв України в iноземнiй валютi.
Товариство може купувати iноземну валюту в юридичних та фiзичних осiб України та інших держав, відповідно до чинного законодавства України.
Товариство несе майнову вiдповiдальнiсть за ефективнiсть своєї зовнiшньо-економiчної дiяльностi i рацiональне використання валютних коштiв. Товариство компенсує збитки всiм своїм майном, в тому числi валютними коштами, а також сплачує, штрафи за рахунок валютних накопичень, у разi порушення угод з партнерами, якi виникли з його вини.
У всiх питаннях зовнiшньо-економiчної дiяльностi, що не передбаченi даною статтею, Товариство керується чинним законодавством України.
C Т А Т Т Я 11. ВНЕСЕННЯ ЗМIН ДО СТАТУТУ.
Внесення змін до Статуту Товариства є компетенцією вищого органу Товариства.
Рiшення Загальних зборiв акцiонерiв з питань змiни Статуту Товариства приймаються бiльшiстю у 3/4 голосiв акцiонерiв, якi беруть участь у зборах.
Змiни до Статуту набувають чинностi з моменту їх державної реєстрацiї.
С Т А Т Т Я 12. ПРИПИНЕННЯ ДIЯЛЬНОСТI ТОВАРИСТВА.
Припинення діяльності Товариства здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації.
Реорганізація Товариства здійснюється за рішенням вищого органу Товариства.
При реорганізації Товариства сукупність його прав та обов'язків переходить до правонаступників.
При прийнятті рішення про реорганізацію, Товариство зобов'язане здійснити оцінку та викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, у випадку, коли ці акціонери не голосували за прийняття загальними зборами рішення про реорганізацію і звернулись до Товариства з письмовою заявою.
Товариство може бути ліквідовано:
за рішенням вищого органу Товариства;
на підставі рішення суду або господарського суду за поданням органів, що контролюють діяльність Товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Ліквідація Товариства проводиться призначеною вищим органом Товариства ліквідаційною комісією, а в разі ліквідації Товариства за рішенням суду або арбітражного суду - ліквідаційною комісією, що призначається цими органами.
З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління справами Товариства.
Ліквідаційна комісія несе відповідальність за збитки, завдані її діяльністю Товариству, його акціонерам та третім особам.
Про початок ліквідації Товариства та про строк подання заяв про претензії до нього ліквідаційна комісія сповіщає в офіційній пресі.
Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно Товариства, визначає його кредиторів та дебіторів, розраховується з ними, вживає заходів до сплати боргів Товариства третім особам та акціонерам, складає ліквідаційний баланс та надає його вищому органу Товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію.
Наявні грошові кошти Товариства, включаючи надходження від розпродажу його майна після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, а також після оплати праці працівників Товариства, розподіляються відповідно до чинного законодавства.
Ліквідація Товариства вважається завершеною, а Товариство таким, що припинило існування, з моменту внесення запису про це в державний реєстр.