Білет №1
1.Сутність податків та їх функції
1. Податки – це система обов’язкових платежів підприємств, організацій і населення, які є одним із джерел доходів державного бюджету.
Закон України «Про систему оподаткування» визначає, що встановлення і скасування податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів здійснює ВРУ і відповідні інші ради, функція яких регулюється законами України про оподаткування.
В сучасних умовах у суспільстві податки виконують три функції:
1. Фіскальна – податки повинні забезпечувати надходження доходів до бюджету.
2. Регулююча – податкова система має регулювати економічні відносини у суспільстві і сприяти розвитку економіки (підприємницька діяльність, інвестиційна активність, зовнішньоекономічні зв'язки та ін.).
3. Соціальна — підтримування соціальної рівноваги через зменшення надто великої розбіжності реальних доходів окремих соціальних груп населення.
2.Засоби та умови реалізації державного соціального захисту населення
Засобами та умовами реалізації державного соціального захисту населення є:
прийняття законодавчих актів, спрямованих на соціальний захист населення;
формування соціальних прогнозів;
визначення показників соціально-економічних нормативів і показників соціального захисту та рівня життя в державних індикативних планах та засобів їх реалізації;
розробка та реалізація соціальних комплексних цільових програм;
використання системи оподаткування доходів населення;
впровадження системи фіксованих цін на певні види товарів і послуг.
Білет №2
1.Сутність та складові частини державного регулювання оплати праці
Державне регулювання оплати праці – держава оплачує працю шляхом визначення мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях і установах, розмірів посадових окладів керівників державних підприємств.
Державне регулювання оплати праці здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України "Про оплату праці" (1995 р.), Кодексу Законів про працю України.
Вихідним елементом державного регулювання оплати праці є поняття мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата - це визначений державою розмір заробітної плати, нижче якого не можна провадити оплату за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) норму праці (робочого часу). її регулюють з урахуванням рівнів економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартісної величини мінімального споживчого бюджету. Розмір мінімальної заробітної платні визначається з урахуванням вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни; загального рівня середньої заробітної плати; продуктивності праці; рівня зайнятості та інших економічних умов.
2.Структура права та обов’язки Державної служби зайнятості
Державна служба зайнятості складається з:
Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України;
центру зайнятості АРК;
обласних, районних, міських центрів зайнятості;
центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення;
інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Обов’язки Державної служби зайнятості:
аналізує та прогнозує попит і пропозицію на робочу силу;
інформує населення й державні органи управління про стан ринку праці;
консультує громадян, власників підприємств, установ про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги до професій та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення;
здійснює облік вільних робочих місць і громадян, які звергаються з питань працевлаштування;
надає допомогу громадянам у доборі відповідної роботи, а власникам — у доборі необхідних працівників;
організовує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості та в інших установах.
Державної служби зайнятості має право:
- одержувати від підприємств незалежно від форм власності дані про наявність вакантних робочих місць;
- розробляти і вносити на розгляд місцевих органів влади пропозиції про встановлення для підприємств незалежно від форм власності, квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;
- направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи;
- надавати громадянам допомогу по безробіттю тощо.
Білет №3
1.Сутність та мета соціальної політики держави
Соціальна політика – це система правових, управлінських, організаційних, регулятивних та саморегулятивних заходів і дій, цілеспрямованої діяльності суб'єктів господарювання, скерована на забезпечення оптимального функціонування соціальних відносин, умов для їх розвитку, всебічної самореалізації соціального потенціалу особистості, її соціальної безпеки.
Важливу роль у соціальній політиці відіграють суб'єкти:
- людина, держава, суспільство;
- соціальні спільноти та інститути;
- політичні партії, громадські організації, асоціації громадян, фонди, колективи тощо.
Метою соціальної політики держави є забезпечення соціальної безпеки, тобто стабільної життєдіяльності суспільства, соціальної злагоди, цілісності, належного рівня добробуту людей.
2.Система охорони здоров'я в Україні
Охорона здоров'я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров'я в Україні та забезпечує її реалізацію.
Основу державної політики охорони здоров'я формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров'я, визначення її мети, головних завдань, напрямів, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затвердження переліку комплексних і цільових загальнодержавних програм охорони здоров'я.
Білет №4
1.Податкова система України її основні принципи
Система податкових органів складається із законодавчо визначених органів державної податкової служби, до якої входять:
Головна державна податкова адміністрація України – здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів і державних цільових фондів податків, зборів та інших обов'язкових платежів;
державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
державні податкові інспекції в районах, у містах (крім Києва та Севастополя), районах у містах;
міжрайонні державні податкові інспекції;
податкова міліція України – захищає конституційні права громадян та інтереси держави у сфері оподаткування.
До основних принципів оптимального оподаткування відносять:
Оподаткування не повинно бути надмірним. Якими б великими не були потреби у фінансових засобах, необхідних для забезпечення витрат держави, податки не повинні підривати зацікавленості платників у господарській діяльності.
Один дохід не повинен оподатковуватися більше одного разу, тобто необхідно запобігати подвійному і багаторазовому оподаткуванню.
Система і процедура сплати податків мають бути простими, зрозумілими і зручними для платників і економічними для установ, що збирають податки. Це означає, що оподаткування повинно здійснюватись з мінімальними адміністративними витратами.
Податкова система має бути гнучкою, легко адаптованою до зміни економічних і суспільно-політичних умов.
Податкова система повинна відповідати критерію фіскальної достатності, тобто залучати до державного бюджету доходи, достатні для задоволення розумних потреб держави.
Податкова система не повинна залишати сумніву у платників щодо неминучості сплати податків. Система штрафів і санкцій, громадська думка мають бути такими, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менш вигідними, ніж своєчасне виконання обов’язків перед податковими органами.
Податкова система має відповідати критеріям справедливості.
2.Засоби державного регулювання доходів населення
Державне регулювання здійснюється шляхом реалізації таких заходів:
визначення мінімальної заробітної платні, мінімальних споживчих бюджетів, прожиткового мінімуму;
створення державних і недержавних пенсійних фондів та фондів соціального захисту;
зміни умов оплати праці, розробки нової системи пенсійного забезпечення, допомог, стипендій, окладів у бюджетних організаціях і установах та їх фінансове забезпечення;
запровадження системи індексації доходів і збережень населення;
розробки загальнодержавних і регіональних програм допомоги окремим верствам населення;
реалізації заходів щодо захисту внутрішнього споживчого ринку; запровадження компенсаційного механізму для населення у зв'язку з підвищенням. цін на товари і послуги.
Білет №5
1.Сутність та складові частини державного регулювання оплати праці
Державне регулювання оплати праці – держава оплачує працю шляхом визначення мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях і установах, розмірів посадових окладів керівників державних підприємств.
Державне регулювання оплати праці здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України "Про оплату праці" (1995 р.), Кодексу Законів про працю України.
Вихідним елементом державного регулювання оплати праці є поняття мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата - це визначений державою розмір заробітної плати, нижче якого не можна провадити оплату за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) норму праці (робочого часу). її регулюють з урахуванням рівнів економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартісної величини мінімального споживчого бюджету. Розмір мінімальної заробітної платні визначається з урахуванням вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни; загального рівня середньої заробітної плати; продуктивності праці; рівня зайнятості та інших економічних умов.
2.Законодавча основа забезпечення та стимулювання зайнятості
Згідно Конституції України засади регулювання праці і зайнятості населення визначаються виключно законами України. Такими законами є:
Кодекс законів про працю України.
Закон України “Про зайнятість населення”.
Закон України “Про охорону праці”.
Закон України “Про колективні договори і угоди”.
Закон України “Про оплату праці”.
Інші законодавчі акти та міжнародні угоди.
Виконання державної політики зайнятості згідно Конституції України покладено на вищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів України, який розробляє та втілює в життя конкретні програми регулювання цієї сфери відповідно до законів, що їх приймає Верховна Рада України.
Білет №6
1.Основні напрямки соціальної політики в Україні
Основні напрямки соціальної політики в Україні:
- підвищення добробуту за рахунок особистого трудового внеску, підприємництва та ділової активності;
- надання відповідної допомоги по безробіттю, збереження робочих місць, фахова перепідготовка осіб, що втратили роботу;
- проведення ґрунтовної пенсійної реформи, що буде забезпечувати справедливу систему пенсійних виплат з урахуванням трудового вкладу особи;
- надання адресної допомоги найнужденнішим у грошовій та натуральній формах;
- сприяння всебічному державному захисту інтелектуального потенціалу суспільства, його ефективному використанню та примноженню;
- запобігання комерціалізації, забезпечення стабільного фінансування та державної підтримки розвитку духовної сфери, освіти, науки і культури;
- широка підтримка сім'ї, материнства та дитинства;
- проведення активної екологічної політики.
2.Основні принципи державної політики в галузі охорони здоров’я
Необхідність формування державної політики полягає в наступних принципах на яких повинна бути побудована дана система:
Здоров’я громадянина є основним пріоритетом діяльності держави.
Профілактика захворювань є одним з пріоритетів в галузі охорони здоров'я
Надання кожному громадянину гарантованого переліку безоплатних медичних послуг.
Підготовка та підвищення кваліфікації працівників сфери охорони здоров'я.
Запровадження єдиної системи показників якості роботи медичних закладів;
Відновлення системи охорони здоров'я в кожному місті та селі
Зміщення акцентів у фінансуванні охорони здоров'я на користь первинної допомоги;
Запровадження обов'язкового медичного страхування та заохочення додаткового добровільного медичного страхування;
Сприяння становленню інституту сімейних лікарів;
Створення умов для повноцінної життєдіяльності інвалідів, пріоритетного оздоровлення ветеранів війни і праці;
Безоплатне забезпечення дітей-інвалідів ліками, медичними засобами, спеціальним харчуванням, створення умов для їх повноцінного життя у суспільстві;
Розроблення і впровадження дієвого механізму контролю за виробництвом, імпортом та реалізацією фармацевтичної продукції;
Впровадження телемедицини як засобу доступності до якісного медичного обслуговування усього населення, в тому числі у віддалених регіонах:
Пропагування здорового способу життя;
Білет №7
1.Сутність загальнодержавних податків та зборів
Загальнодержавні податки та збори визначає Верховна Рада України
Загальнодержавні податки та збори:
1. Податок на додану вартість.
2. Акцизний.
3. Податок на прибуток.
4. Прибутковий податок з громадян.
5. Мито.
6. Державне мито.
7. Податок на нерухоме майно.
8. Плата за землю.
9. Рентні платежі.
10. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
11. Податок на промисел.
12. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
13. Збір за спеціальне використання природних ресурсів.
14. Збір за забруднення НПС.
15. Збір на обов’язкове соціальне страхування.
16. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
17. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
18. Фіксований с/г податок.
19. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
20. Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.
21. Збір за використання радіочастотних ресурсів України.
22. Збір до фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
2.Сутність поняття ринок праці
Ринок праці – це частина економічної системи, її елемент і характеристика, в межах яких відбувається залучення праці як економічного ресурсу до сфери національного виробництва.
Ринком праці називається система відносин між роботодавцем і працездатним населенням з укладання трудових договорів (контрактів) щодо кількості, умов та оплати праці; між населенням і органами державного управління з забезпечення права здійснювати будь-яку економічну діяльність, захисту від дискримінації в сфері праці, допомоги і компенсацій при безробітті.
Білет№8
1.Сутність та складові частини державного регулювання оплати праці
Державне регулювання оплати праці – держава оплачує працю шляхом визначення мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях і установах, розмірів посадових окладів керівників державних підприємств.
Державне регулювання оплати праці здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України "Про оплату праці" (1995 р.), Кодексу Законів про працю України.
Вихідним елементом державного регулювання оплати праці є поняття мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата - це визначений державою розмір заробітної плати, нижче якого не можна провадити оплату за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) норму праці (робочого часу). її регулюють з урахуванням рівнів економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартісної величини мінімального споживчого бюджету. Розмір мінімальної заробітної платні визначається з урахуванням вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни; загального рівня середньої заробітної плати; продуктивності праці; рівня зайнятості та інших економічних умов.
2.Система освіти в Україні
Для управління освітою в Україні створено систему державних органів управління і органи громадського самоврядування. Органи управління освітою і громадського самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.
До державних органів управління освітою в Україні належать:
Міністерство освіти і науки України;
Міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади;
Вища атестаційна комісія України;
Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;
Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.
Білет№9
1.Сутність та мета соціальної політики держави
Соціальна політика – це система правових, управлінських, організаційних, регулятивних та саморегулятивних заходів і дій, цілеспрямованої діяльності суб'єктів господарювання, скерована на забезпечення оптимального функціонування соціальних відносин, умов для їх розвитку, всебічної самореалізації соціального потенціалу особистості, її соціальної безпеки.
Важливу роль у соціальній політиці відіграють суб'єкти:
- людина, держава, суспільство;
- соціальні спільноти та інститути;
- політичні партії, громадські організації, асоціації громадян, фонди, колективи тощо.
Метою соціальної політики держави є забезпечення соціальної безпеки, тобто стабільної життєдіяльності суспільства, соціальної злагоди, цілісності, належного рівня добробуту людей.
2.Система органів управління охороною здоров’я в Україні
Реалізація державної політики охорони здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади. Особисту відповідальність за неї несе Президент України. Він у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я. Президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров'я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров'я через систему органів державної виконавчої влади проводить у життя державну політику охорони здоров'я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.
Кабінет міністрів України:
організує розробку та здійснення комплексних і цільових загальнодержавних програм;
створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров'я;
забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я;
укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров'я.
Білет№10
1.Характеристика місцевих податків та зборів
Місцеві податки та збори:
1. Готельний збір.
2. Ринковий збір.
3. Збір за парковку машини.
4. Збір за видачу ордера на квартиру.
5. Збір з власників собак.
6. Курортний збір.
7. Збір за участь у бігах на іподромі.
8. Збір за виграш у бігах.
9. Збір з осіб, котрі беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.
10. Податок з реклами.
11. Збір за право використання місцевої символіки.
12. Збір за право проведення кіно- і телезйомок.
13. Збір за проведення місцевих аукціонів,
14. Збір за проведення конкурсного розіграшу і лотереї.
15. Комунальний податок.
16. Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.
17. Збір за надання дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.
2.Характеристика сучасного національного ринку праці
Становлення національного ринку праці в Україні пов'язують з ухваленням Закону "Про зайнятість населення" (1991 р.). З цього часу держава відмовилася від права на працевлаштування, почала здійснювати перехід від політики повної зайнятості населення до політики ефективної зайнятості, взявши на себе певні обов'язки щодо матеріальної та соціальної підтримки безробітних. Для цього нею створені спеціальні служби інфраструктури ринку праці — Державна служба зайнятості та Державний фонд сприяння зайнятості населення.
У багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою головні функції регулювання ринку праці здійснюють профспілки. У країнах, які перебувають в стадії формування ринкових відносин, коли елементи ти інфраструктури ринку праці ще не діють достатньо ефективно, не відпрацьований механізм громадського та інституціального регулювання, застосовують державне регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці.
Білет№11
1.Сутність та складові частини державного регулювання оплати праці
Державне регулювання оплати праці – держава оплачує працю шляхом визначення мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях і установах, розмірів посадових окладів керівників державних підприємств.
Державне регулювання оплати праці здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України "Про оплату праці" (1995 р.), Кодексу Законів про працю України.
Вихідним елементом державного регулювання оплати праці є поняття мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата - це визначений державою розмір заробітної плати, нижче якого не можна провадити оплату за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) норму праці (робочого часу). її регулюють з урахуванням рівнів економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартісної величини мінімального споживчого бюджету. Розмір мінімальної заробітної платні визначається з урахуванням вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни; загального рівня середньої заробітної плати; продуктивності праці; рівня зайнятості та інших економічних умов.
2.Основні принципи державної політики в галузі освіти
Державна політика в галузі освіти ґрунтується на таких основних принципах:
доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
гуманізм, демократизм;
пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними і класовими інтересами;
органічний зв’язок з національною історією, культурою, традиціями;
незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших громадських і релігійних організацій.
Білет№12
1.Характеристика моделей соціальної політики
Світова практика господарювання виробила декілька типів моделей соціальної політики.
Модель соціального захисту в плановій економіці органічно вписувалася в комплекс взаємовідносин між державою та суб'єктами господарювання:
- переважання в доходах громадян трудового доходу, отриманого в державному секторі економіки (державне регулювання оплати праці розглядалося як інструмент уникнення нерівності в розподілі доходів. Пенсійна система також орієнтувалася на перерозподіл трудового доходу між поколіннями);
- політика заробітної платні спрямовувалася на загальну зайнятість населення (частка активного населення була досить високою);
- держава заохочувала колективні форми споживання (дошкільні дитячі установи, освіта, відпочинок), робила акцент на натуральні форми споживання (безкоштовні житло, охорона здоров'я, освіта тощо).
- основним каналом перерозподілу зароблених благ були державні підприємства.
Модель ліберальної соціальної політики характерна для американського суспільства. Вона базується на відокремленні соціального захисту від функцій ринкового господарювання; обмеженому, але досить високому захисті лише тих верств населення, які не мають, окрім соціальних, інших доходів. Ця модель забезпечує високий рівень і якість життя основної частини населення, стимулює членів суспільства до самовдосконалення.
Скандинавська модель соціальної політики вважається найбільш соціалізованою, оскільки найбільшою мірою працює на задоволення потреб суспільства. В Швеції, Норвегії, Фінляндії та інших північноєвропейських країнах соціальна політика виступає як мета економічного розвитку держави.
4.Західноєвропейська модель (Франція, Австрія, Німеччина, Італія) соціальної політики базується на ефективній системі соціального захисту, в основі якої лежать значні державні (понад 50 %) та недержавні кошти.
5.Соціальна політика України формується з урахуванням світового досвіду та вищезазначених факторів.
2.Функції та компетенція Міністерства охорони здоров’я України
Міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади в межах своєї компетенції:
розробляють програми і прогнози в галузі охорони здоров'я;
визначають єдині науково-обґрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров'я населення;
формують і розміщують державні замовлення з метою матеріально-технічного забезпечення галузі;
здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в галузі охорони здоров'я.
Білет№13
1.Система класифікації податків в Україні
В Україні існує така система класифікації податків:
1. Залежно від бюджетного устрою держави:
- податки, які сплачують у державний бюджет (ПДВ, акцизний збір, мито та ін);
- податки, які сплачують у місцеві бюджети (податок на прибуток, прибутковий податок з громадян, плата за землю, податок на транспортні засоби, місцеві податки і збори).
2. Залежно від системи ціноутворення:
- податки, які відносяться на собівартість (цільові державні фонди, місцеві податки і збори);
- податки, які сплачують з прибутку (податок на прибуток, плата за землю, та ін).
3. Залежно від розміру ставки податку:
- пропорційні (усі види податків, крім прибуткового податку з громадян);
- прогресивні (прибутковий податок з громадян).
4. Залежно від способу стягнення:
- прямі (податок на прибуток, прибутковий податок з громадян, плата за землю, та ін);
- непрямі (ПДВ, акцизний збір).
5. Залежно від об’єкта оподаткування:
- ПДВ;
- податок на прибуток підприємств та доходи громадян;
- податки на майно, землю, транспортні засоби, природні ресурси.
6. Залежно від суб’єкта оподаткування:
- податки з юридичних осіб (усі податки, крім прибуткового податку з громадян);
- податки з фізичних осіб (ПДВ, акцизний збір, прибутковий податок, та ін).
2.Тенденції розвитку національного ринку праці
Становлення національного ринку праці в Україні пов'язують з ухваленням Закону "Про зайнятість населення" (1991 р.). З цього часу держава відмовилася від права на працевлаштування, почала здійснювати перехід від політики повної зайнятості населення до політики ефективної зайнятості, взявши на себе певні обов'язки щодо матеріальної та соціальної підтримки безробітних. Для цього нею створені спеціальні служби інфраструктури ринку праці — Державна служба зайнятості та Державний фонд сприяння зайнятості населення.
Білет№14
1.Характеристика та особливості договірного регулювання оплати праці
Договірне регулювання оплати праці найманих працівників підприємств провадять за системою тарифних угод, які укладають на міжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору) рівнях.
Угода на державному рівні (генеральна угода) в частині, що стосується заробітної плати і трудових доходів в цілому, згідно з Законом України "Про колективні договори і угоди" (ст. 8), повинна включати такі складові: розмір прожиткового мінімуму і мінімальних соціальних нормативів, мінімальні соціальні гарантії в сфері оплати праці усіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя, умови зростання фондів оплати праці та міжгалузеві співвідношення в оплаті праці.
Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо нормування й оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації (за мінімальною межею єдиної тарифної сітки) та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі), умов зростання фондів оплати праці, міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. Галузева угода не може погіршувати становище трудящих порівняно з генеральною угодою.
Угоди на регіональному рівні регулюють норми соціального захисту найманих працівників підприємств, включають вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги. Значна самостійність підприємств в умовах ринкової економіки спричинює розширення сфери договірних відносин на цьому рівні.
2.Основні проблеми державної освітньої політики в Україні
Проблеми реформування системи освіти:
суттєві порушення у строках проведення певних дій, розробки та затвердження документів, програм, планів;
непослідовність у реалізації стратегічних завдань реформування освіти;
відсутність механізму оцінки впливу освітніх реформ, окремих програм на освітню галузь та суспільство в цілому.
Недоліками сучасної системи управління освітою є:
- недостатнє поєднання державних і громадських важелів, надмірна централізація, ігнорування умов для участі міської громади в управлінні навчальними закладами;
- для ефективного управління освітою необхідно поєднувати засоби державного впливу з громадським управлінням;
- неабияку роль в оцінці достатності обсягів фінансування освіти відіграють досконалість принципів розподілу і використання виділених коштів, сформованість механізму інвестувань у сферу освіти тощо;
- суттєвої шкоди розвитку системи освіти завдає її безглузда комерціалізація.;
- недостатня контрольованість платних послуг в освіті, значне скорочення видання безкоштовних підручників, соціальне розшарування суспільства – все це ускладнює умови доступу і одержання освіти;
- з’явилася нова проблема – охоплення навчанням дітей біженців, емігрантів.
Білет№15
1.Соціальний захист:сутність та необхідність
Соціальний захист — це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах. Організаційно-правові заходи передбачають створення інститутів соціального захисту і законів, які повинні керувати їх діяльністю, економічні — формування механізмів перерозподілу доходів, тобто стягнення податків та інших платежів і трансфертів. Отже, з позицій економіки соціальний захист — це правила перерозподілу суспільного багатства на користь людей, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства: від багатих до бідних, від здорових до хворих, від молодих до літніх.
2.Нормативно-правове забезпечення охорони здоров’я
Основу державної політики охорони здоров'я формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих основ охорони здоров'я, визначення її мети, головних завдань, напрямів, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затвердження переліку комплексних і цільових загальнодержавних програм охорони здоров'я.
Реалізація державної політики охорони здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади. Особисту відповідальність за неї несе Президент України. Він у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я. Президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров'я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров'я через систему органів державної виконавчої влади проводить у життя державну політику охорони здоров'я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.
Білет№16
1.Основні принципи оптимального оподаткування
До основних принципів оптимального оподаткування відносять:
Оподаткування не повинно бути надмірним. Якими б великими не були потреби у фінансових засобах, необхідних для забезпечення витрат держави, податки не повинні підривати зацікавленості платників у господарській діяльності.
Один дохід не повинен оподатковуватися більше одного разу, тобто необхідно запобігати подвійному і багаторазовому оподаткуванню.
Система і процедура сплати податків мають бути простими, зрозумілими і зручними для платників і економічними для установ, що збирають податки. Це означає, що оподаткування повинно здійснюватись з мінімальними адміністративними витратами.
Податкова система має бути гнучкою, легко адаптованою до зміни економічних і суспільно-політичних умов.
Податкова система повинна відповідати критерію фіскальної достатності, тобто залучати до державного бюджету доходи, достатні для задоволення розумних потреб держави.
Податкова система не повинна залишати сумніву у платників щодо неминучості сплати податків. Система штрафів і санкцій, громадська думка мають бути такими, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менш вигідними, ніж своєчасне виконання обов’язків перед податковими органами.
Податкова система має відповідати критеріям справедливості.
2.Сутність поняття зайнятість. Основні принципи державної політики України щодо регулювання зайнятості населення
Зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі у вигляді заробітної платні, утримання, додаткових виплат і допомог.
Основні принципи державної політики України щодо регулювання зайнятості населення:
- забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;
- координація діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державних і регіональних програм зайнятості;
- співробітництво професійних спілок, асоціацій підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення.
Білет№17
1.Шляхи вдосконалення системи оплати праці і доходів населення
Для стабiлiзацiї рiвня життя i удосконалення системи оплати працi передбачається:
1. Забезпечити встановлення заробiтної плати як головного джерела доходiв працюючих в залежностi вiд кiнцевого результату їх роботи.
2. Переглянути мiнiмальної зарплати i встановити рiвень соцiального нормативу для забезпечення захисту низькооплачуваних працiвникiв.
3. Здiйснити поступове (5 рокiв) збiльшення мiнiмальної заробiтної плати до рiвня 60% середньої зарплати у н\г.
4. Забезпечити запровадження погодинної системи оплати працi.
5. Контролювати механізми нарахування iндексацiї грошових доходiв i заощаджень населення з врахуванням iндексу споживчих цiн.
2.Система органів управління освітою в Україні
Для управління освітою в Україні створено систему державних органів управління і органи громадського самоврядування. Органи управління освітою і громадського самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.
До державних органів управління освітою в Україні належать:
Міністерство освіти і науки України;
Міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади;
Вища атестаційна комісія України;
Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;
Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.
Білет№18
Характеристика моделей соціальної політики.
Світова практика господарювання виробила декілька типів моделей соціальної політики.
Модель соціального захисту в плановій економіці органічно вписувалася в комплекс взаємовідносин між державою та суб'єктами господарювання:
- переважання в доходах громадян трудового доходу, отриманого в державному секторі економіки (державне регулювання оплати праці розглядалося як інструмент уникнення нерівності в розподілі доходів. Пенсійна система також орієнтувалася на перерозподіл трудового доходу між поколіннями);
- політика заробітної платні спрямовувалася на загальну зайнятість населення (частка активного населення була досить високою);
- держава заохочувала колективні форми споживання (дошкільні дитячі установи, освіта, відпочинок), робила акцент на натуральні форми споживання (безкоштовні житло, охорона здоров'я, освіта тощо).
- основним каналом перерозподілу зароблених благ були державні підприємства.
Модель ліберальної соціальної політики характерна для американського суспільства. Вона базується на відокремленні соціального захисту від функцій ринкового господарювання; обмеженому, але досить високому захисті лише тих верств населення, які не мають, окрім соціальних, інших доходів. Ця модель забезпечує високий рівень і якість життя основної частини населення, стимулює членів суспільства до самовдосконалення.
Скандинавська модель соціальної політики вважається найбільш соціалізованою, оскільки найбільшою мірою працює на задоволення потреб суспільства. В Швеції, Норвегії, Фінляндії та інших північноєвропейських країнах соціальна політика виступає як мета економічного розвитку держави.
Західноєвропейська модель (Франція, Австрія, Німеччина, Італія) соціальної політики базується на ефективній системі соціального захисту, в основі якої лежать значні державні (понад 50 %) та недержавні кошти.
Соціальна політика України формується з урахуванням світового досвіду та вищезазначених факторів.
Існуюча на сьогодні модель економічної політики зорієнтована переважно на захист соціально вразливих верств населення. Логіка нової стратегії передбачає принципове коригування політики доходів — перенесення основних акцентів соціальної політики на працюючу частину населення. Існуюче заниження вартості робочої сили відчутно гальмує розвиток внутрішнього ринку, динаміку економічних процесів. Практично повністю втрачено стимулюючу функцію заробітної платні, її вплив на розвиток виробництва, науково-технічний прогрес зведено до мінімуму.
Програми державного та регіонального значення з питань забезпечення охорони здоров’я
1. Охорона здоров'я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров'я в Україні та забезпечує її реалізацію.
Основу державної політики охорони здоров'я формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров'я, визначення її мети, головних завдань, напрямів, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затвердження переліку комплексних і цільових загальнодержавних програм охорони здоров'я.
Необхідність формування державної політики полягає в наступних принципах на яких повинна бути побудована дана система:
Здоров’я громадянина є основним пріоритетом діяльності держави.
Профілактика захворювань є одним з пріоритетів в галузі охорони здоров'я
Надання кожному громадянину гарантованого переліку безоплатних медичних послуг.
Підготовка та підвищення кваліфікації працівників сфери охорони здоров'я.
Запровадження єдиної системи показників якості роботи медичних закладів;
Відновлення системи охорони здоров'я в кожному місті та селі
Зміщення акцентів у фінансуванні охорони здоров'я на користь первинної допомоги;
Запровадження обов'язкового медичного страхування та заохочення додаткового добровільного медичного страхування;
Сприяння становленню інституту сімейних лікарів;
Створення умов для повноцінної життєдіяльності інвалідів, пріоритетного оздоровлення ветеранів війни і праці;
Безоплатне забезпечення дітей-інвалідів ліками, медичними засобами, спеціальним харчуванням, створення умов для їх повноцінного життя у суспільстві;
Розроблення і впровадження дієвого механізму контролю за виробництвом, імпортом та реалізацією фармацевтичної продукції;
Впровадження телемедицини як засобу доступності до якісного медичного обслуговування усього населення, в тому числі у віддалених регіонах:
Пропагування здорового способу життя;
Білет№19
Сутність поняття – оплата праці
1. Оплата праці - це будь-який заробіток, обчислений, зазвичай, у грошовому вираженні, який за трудовою угодою працедавець або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.
За умов класичної ринкової економіки оплата праці регулюється законом вартості робочої сили та законом попиту і пропозиції.
Складається оплата праці з основної заробітної плати і додаткової.
2.Характеристика механізму регулювання зайнятості
2. Зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі у вигляді заробітної платні, утримання, додаткових виплат і допомог.
Механізм регулювання зайнятості населення включає такі складові:
розробку загальнодержавної та регіональних програм зайнятості;
організацію і забезпечення функціонування державної служби зайнятості;
створення мережі центрів служб зайнятості для реєстрації безробітних і фінансової допомоги їм, допомоги в працевлаштуванні, консультацій, сприяння вирішенню кадрових проблем на підприємствах
участь підприємств, установ і організацій у реалізації державної політики зайнятості;
функціонування Державного фонду сприяння зайнятості населення;
професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовки незайнятих громадян;
надання компенсацій громадянам., що втратили роботу або проходять перекваліфікацію;
контроль державних органів влади за дотриманням законодавства України про зайнятість населення;
законодавче запровадження умов праці залежно від її видів, місця виконання, особи працівника. Воно охоплює час праці і відпочинку, техніку безпеки, вимоги до кваліфікації, взаємовідносини між власниками засобів виробництва і найманою робочою силою, профспілками і підприємцями тощо;
створення державної системи дослідження і прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці;
розробку програм державної допомоги у створенні нових робочих місць.
Білет№20
Законодавча основа державного регулювання оплати праці.
4.Згідно Конституції України засади регулювання праці і зайнятості населення визначаються виключно законами України. Такими законами є:
Кодекс законів про працю України.
Закон України “Про зайнятість населення”.
Закон України “Про охорону праці”.
Закон України “Про колективні договори і угоди”.
Закон України “Про оплату праці”.
Інші законодавчі акти та міжнародні угоди.
Виконання державної політики зайнятості згідно Конституції України покладено на вищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів України, який розробляє та втілює в життя конкретні програми регулювання цієї сфери відповідно до законів, що їх приймає Верховна Рада України. З метою сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці Кабінетом Міністрів України і виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів розробляються річні та довгострокові державні і територіальні програми зайнятості населення.
Нормативно-правове забезпечення освіти.
Для управління освітою в Україні створено систему державних органів управління і органи громадського самоврядування. Органи управління освітою і громадського самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.
До державних органів управління освітою в Україні належать:
Міністерство освіти і науки України;
Міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади;
Вища атестаційна комісія України;
Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;
Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.
Білет№21
Сутність податків та їх функції.
Податки – це система обов’язкових платежів підприємств, організацій і населення, які є одним із джерел доходів державного бюджету.
Закон України «Про систему оподаткування» визначає, що встановлення і скасування податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів здійснює ВРУ і відповідні інші ради, функція яких регулюється законами України про оподаткування.
В сучасних умовах у суспільстві податки виконують три функції:
1. Фіскальна – податки повинні забезпечувати надходження доходів до бюджету.
2. Регулююча – податкова система має регулювати економічні відносини у суспільстві і сприяти розвитку економіки (підприємницька діяльність, інвестиційна активність, зовнішньоекономічні зв'язки та ін.).
3. Соціальна — підтримування соціальної рівноваги через зменшення надто великої розбіжності реальних доходів окремих соціальних груп населення.
Засоби та умови реалізації державного соціального захисту населення
Засобами та умовами реалізації державного соціального захисту населення є:
прийняття законодавчих актів, спрямованих на соціальний захист населення;
формування соціальних прогнозів;
визначення показників соціально-економічних нормативів і показників соціального захисту та рівня життя в державних індикативних планах та засобів їх реалізації;
розробка та реалізація соціальних комплексних цільових програм;
використання системи оподаткування доходів населення;
впровадження системи фіксованих цін на певні види товарів і послуг.
Білет№22
1.Сутність та складові частини державного регулювання оплати праці.
Державне регулювання оплати праці – держава оплачує працю шляхом визначення мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях і установах, розмірів посадових окладів керівників державних підприємств.
Державне регулювання оплати праці здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України "Про оплату праці" (1995 р.), Кодексу Законів про працю України.
Вихідним елементом державного регулювання оплати праці є поняття мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата - це визначений державою розмір заробітної плати, нижче якого не можна провадити оплату за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) норму праці (робочого часу). її регулюють з урахуванням рівнів економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартісної величини мінімального споживчого бюджету. Розмір мінімальної заробітної платні визначається з урахуванням вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни; загального рівня середньої заробітної плати; продуктивності праці; рівня зайнятості та інших економічних умов.
2.Структура, права та обов’язки Державної служби зайнятості
Основне завдання центру зайнятості – допомогти населенню в пошуках роботи, а роботодавцю – в пошуках потрібного співробітника.
Державна служба зайнятості складається з:
Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України;
центру зайнятості АРК;
обласних, районних, міських центрів зайнятості;
центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення;
інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Обов’язки Державної служби зайнятості:
аналізує та прогнозує попит і пропозицію на робочу силу;
інформує населення й державні органи управління про стан ринку праці;
консультує громадян, власників підприємств, установ про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги до професій та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення;
здійснює облік вільних робочих місць і громадян, які звергаються з питань працевлаштування;
надає допомогу громадянам у доборі відповідної роботи, а власникам — у доборі необхідних працівників;
організовує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості та в інших установах.
Державної служби зайнятості має право:
- одержувати від підприємств незалежно від форм власності дані про наявність вакантних робочих місць;
- розробляти і вносити на розгляд місцевих органів влади пропозиції про встановлення для підприємств незалежно від форм власності, квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;
- направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи;
- надавати громадянам допомогу по безробіттю тощо.
Білет№23
1.Сутність та мета соціальної політики держави.
Соціальна політика – це система правових, управлінських, організаційних, регулятивних та саморегулятивних заходів і дій, цілеспрямованої діяльності суб'єктів господарювання, скерована на забезпечення оптимального функціонування соціальних відносин, умов для їх розвитку, всебічної самореалізації соціального потенціалу особистості, її соціальної безпеки.
Метою соціальної політики держави є забезпечення соціальної безпеки, тобто стабільної життєдіяльності суспільства, соціальної злагоди, цілісності, належного рівня добробуту людей.
2.Система охорони здоров’я України.
Охорона здоров'я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров'я в Україні та забезпечує її реалізацію.
Основу державної політики охорони здоров'я формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров'я, визначення її мети, головних завдань, напрямів, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затвердження переліку комплексних і цільових загальнодержавних програм охорони здоров'я.
Необхідність формування державної політики полягає в наступних принципах на яких повинна бути побудована дана система:
Здоров’я громадянина є основним пріоритетом діяльності держави.
Профілактика захворювань є одним з пріоритетів в галузі охорони здоров'я
Надання кожному громадянину гарантованого переліку безоплатних медичних послуг.
Підготовка та підвищення кваліфікації працівників сфери охорони здоров'я.
Запровадження єдиної системи показників якості роботи медичних закладів;
Відновлення системи охорони здоров'я в кожному місті та селі
Зміщення акцентів у фінансуванні охорони здоров'я на користь первинної допомоги;
Запровадження обов'язкового медичного страхування та заохочення додаткового добровільного медичного страхування;
Сприяння становленню інституту сімейних лікарів;
Створення умов для повноцінної життєдіяльності інвалідів, пріоритетного оздоровлення ветеранів війни і праці;
Безоплатне забезпечення дітей-інвалідів ліками, медичними засобами, спеціальним харчуванням, створення умов для їх повноцінного життя у суспільстві;
Розроблення і впровадження дієвого механізму контролю за виробництвом, імпортом та реалізацією фармацевтичної продукції;
Впровадження телемедицини як засобу доступності до якісного медичного обслуговування усього населення, в тому числі у віддалених регіонах:
Пропагування здорового способу життя;
Білет№24
Податкова система України та її основні принципи
Сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, а також сукупність державних податкових органів та їх компетенція — становлять податкову систему.
Головними принципами побудови системи оподаткування в Україні згідно з положенням Закону України «Про систему оподаткування» є:
стимулювання підприємництва, виробництва та інвестиційної активності шляхом запровадження пільг з оподаткування прибутку;
обов’язковість податкових зобов’язань;
залежність обсягу податкових зобов’язань від розміру доходів.
Засоби державного регулювання доходів населення
Державне регулювання здійснюється шляхом реалізації таких заходів:
визначення мінімальної заробітної платні, мінімальних споживчих бюджетів, прожиткового мінімуму;
створення державних і недержавних пенсійних фондів та фондів соціального захисту;
зміни умов оплати праці, розробки нової системи пенсійного забезпечення, допомог, стипендій, окладів у бюджетних організаціях і установах та їх фінансове забезпечення;
запровадження системи індексації доходів і збережень населення;
розробки загальнодержавних і регіональних програм допомоги окремим верствам населення;
реалізації заходів щодо захисту внутрішнього споживчого ринку; запровадження компенсаційного механізму для населення у зв'язку з підвищенням. цін на товари і послуги.
Білет №25
Сутність та складові частини державного регулювання оплати праці.
Державне регулювання оплати праці – держава оплачує працю шляхом визначення мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях і установах, розмірів посадових окладів керівників державних підприємств.
Державне регулювання оплати праці здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України "Про оплату праці" (1995 р.), Кодексу Законів про працю України.
Вихідним елементом державного регулювання оплати праці є поняття мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата - це визначений державою розмір заробітної плати, нижче якого не можна провадити оплату за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) норму праці (робочого часу). її регулюють з урахуванням рівнів економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартісної величини мінімального споживчого бюджету.
Розмір мінімальної заробітної платні визначається з урахуванням вартісної величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни; загального рівня середньої заробітної плати; продуктивності праці; рівня зайнятості та інших економічних умов.
Законодавча основа стимулювання та забезпечення зайнятості
Згідно Конституції України засади регулювання праці і зайнятості населення визначаються виключно законами України. Такими законами є:6
Кодекс законів про працю України.
Закон України “Про зайнятість населення”.
Закон України “Про охорону праці”.
Закон України “Про колективні договори і угоди”.
Закон України “Про оплату праці”.
Інші законодавчі акти та міжнародні угоди.
Виконання державної політики зайнятості згідно Конституції України покладено на вищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів України, який розробляє та втілює в життя конкретні програми регулювання цієї сфери відповідно до законів, що їх приймає Верховна Рада України.\
Білет №26
Основні напрямки соціальної політики в Україні
- підвищення добробуту за рахунок особистого трудового внеску, підприємництва та ділової активності;
- надання відповідної допомоги по безробіттю, збереження робочих місць, фахова перепідготовка осіб, що втратили роботу;
- проведення ґрунтовної пенсійної реформи, що буде забезпечувати справедливу систему пенсійних виплат з урахуванням трудового вкладу особи;
- надання адресної допомоги найнужденнішим у грошовій та натуральній формах;
- сприяння всебічному державному захисту інтелектуального потенціалу суспільства, його ефективному використанню та примноженню;
- запобігання комерціалізації, забезпечення стабільного фінансування та державної підтримки розвитку духовної сфери, освіти, науки і культури;
- широка підтримка сім'ї, материнства та дитинства;
- проведення активної екологічної політики.
2. Основні принципи державної політики в галузі охорони здоров’я
Необхідність формування державної політики полягає в наступних принципах на яких повинна бути побудована дана система:
Здоров’я громадянина є основним пріоритетом діяльності держави.
Профілактика захворювань є одним з пріоритетів в галузі охорони здоров'я
Надання кожному громадянину гарантованого переліку безоплатних медичних послуг.
Підготовка та підвищення кваліфікації працівників сфери охорони здоров'я.
Запровадження єдиної системи показників якості роботи медичних закладів;
Відновлення системи охорони здоров'я в кожному місті та селі
Зміщення акцентів у фінансуванні охорони здоров'я на користь первинної допомоги;
Запровадження обов'язкового медичного страхування та заохочення додаткового добровільного медичного страхування;
Сприяння становленню інституту сімейних лікарів;
Створення умов для повноцінної життєдіяльності інвалідів, пріоритетного оздоровлення ветеранів війни і праці;
Безоплатне забезпечення дітей-інвалідів ліками, медичними засобами, спеціальним харчуванням, створення умов для їх повноцінного життя у суспільстві;
Розроблення і впровадження дієвого механізму контролю за виробництвом, імпортом та реалізацією фармацевтичної продукції;
Впровадження телемедицини як засобу доступності до якісного медичного обслуговування усього населення, в тому числі у віддалених регіонах:
Пропагування здорового способу життя;