ЛЕКЦІЯ 5 АНАЛІЗ РИЗИКУ І НЕВИЗНАЧЕНОСТІ В ПРОЕКТІ 1. Поняття ризику та невизначеності. Класифікація проектних ризиків. 2. Причини виникнення та наслідки проектних ризиків. 3. Методи аналізу й оцінки ризиків інвестиційних проектів. 4. Методи зниження ризику. ПОНЯТТЯ РИЗИКУ ТА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОЕКТНИХ РИЗИКІВ У проектному аналізі використовуються орієнтовні розрахунки вартості, цін, обсягів продукції і строків для того, щоб передбачити майбутні події. Якою б не була якість орієнтовних розрахунків, майбутнє завжди залишається невизначеним. Рішення про вклад капіталу, засноване на майбутніх витратах і прибутках, має певну міру невизначеності, яку не можна не брати до уваги. Елементи невизначеності, пов’язані з проектом, повинні бути оцінені так, щоб зробити мінімальним вплив можливих несприятливих подій у майбутньому. Певна кількість параметрів, яка використовується для обчислення вартості капіталовкладень, поточних витрат, обігового капіталу для розрахунку фінансової та економічної ефективності проекту, вимагає визначення часових меж виконання проекту і стадій його виконання. Усі ці ключові елементи є вирішальними для успішного завершення проекту, а кожний елемент — предметом невизначеності. Наприклад, витрати на будівництво можуть перевищувати бюджет, реалізація проекту зайняти часу більше, ніж заплановано, витрати на реалізацію проекту можуть несподівано збільшитися або зменшитися. Випуск готової продукції не завжди збігається з планами. Вимоги або смаки споживача можуть змінитися, рівні загальних цін коливатися, темпи виробництва прискоритися або уповільнитися, ніж очікувалося. При оцінці проекту ці невизначеності можуть бути опрацьовані формально за допомогою різних форм аналізу. Різниця між ризиком та невизначеністю полягає в тому, що особа, яка приймає рішення, має різні уявлення про ймовірність очікуваних подій. Тому ризик присутній тоді, коли ймовірність можна визначити на підставі попереднього періоду, невизначеність існує у той час, коли можливість наслідків визначається суб’єктивно, оскільки дані відсутні. Під ризиком у проектному аналізі розуміють ймовірність визначеного рівня втрат фірмою частини своїх ресурсів або недоотримання доходів, або появу додаткових витрат при реалізації проекту. В аналітика зацікавленість викликає не тільки можливість настання несприятливих, але й сприятливих подій. Тому, якщо термін «ризик» вживається стосовно проекту, то тут повинні бути розглянуті обидві можливості: і збитків, і прибутку, що виникають з обставин невизначеності, пов’язаних з виконанням проекту. Досвідчений аналітик намагається оцінити обставини невизначеності і міру їх позитивного чи негативного впливу на реалізацію проекту, а також те, чи являються ці обставини невизначеності внутрішніми або зовнішніми щодо проекту. Прийняття рішення за наявності обставин невизначеності є спірним. Тут можливі різні підходи. Найбільш ефективними методами аналізу обставин невизначеності є аналіз чутливості та аналіз міри ризику. У сьогоднішніх умовах розвинутої ринкової економіки аналіз фінансів звичайно зосереджується навколо визначення міри ризику при інвестиціях або прибутку. Існує співвідношення між мірою ризику і прибутком, яке зазвичай точно визначає, що інвестиції, при яких очікується великий прибуток, неминуче підлягають високому ступеню ризику. Тут треба мати на увазі, що при виборі інвестицій чим більшою мірою з проектом пов’язаний усвідомлений ризик, тим більшим буде прибуток, що компенсує цей ризик. Таке співвідношення має вирішальне значення при прийнятті рішення про вклад капіталу. Ризик як зворотну сторону фінансової винагороди не можна не брати до уваги. Ризик існує незалежно від того, якими будуть наслідки: невизначеними чи невідомими. Деякі види діяльності прийнято вважати більш ризикованими, ніж інші. Вкладник часто усвідомлює, що, роблячи вклади, він наражається на ризик отримати невеликий прибуток або зазнати збитків, або рух ліквідності виявиться меншим за очікуваний і розцінюватиметься як відносно «ризиковане». З іншого боку, якщо інвестор впевнений у результаті проекту, то він може передбачити, чи є ризик, чи його взагалі немає. Таким чином, якщо міра досягнення результату може коливатися у певних межах, такі дії повинні розглядатися як ризиковані. Чим вищим є ступінь непередбаченості дій, тим більший ризик. Проектний аналіз бере до уваги можливість існування ризику. Розрізняють два його види, пов’язані з підготовкою і реалізацією проекту, — систематичний і несистематичний. Систематичний ризик належить до зовнішніх факторів, пов’язаних з проектом, таких як стан економіки в цілому, і перебуває поза загальним контролем над проектом. Прикладами систематичного ризику є політична нестабільність, зміни умов оподаткування, фактори, пов’язані з діями держави. Інші види систематичного ризику відображають вплив факторів конкурентного середовища, у тому числі загального ринкового попиту, рівня конкуренції і цін на сировину і робочу силу в галузі. Дані фактори повинні розглядатися, тому що проект замалий, щоб впливати на зміну цих факторів. Несистематичним ризиком є ризик, що безпосередньо стосується проекту. Рівень рентабельності виробництва, період початку будівництва і сам процес будівництва, вартість основного капіталу і продуктивність — все це є видами несистематичного ризику. Інші види включають зовнішні фактори, які можна контролювати або на які можна впливати у межах проекту. Це — заробітна плата персоналу проекту, ціни збуту продукції проекту, ціни постачальників на сировину і навіть урядові податки, такі як митний та акцизний збір тощо. Сучасна практика розрізняє й інші класифікаційні ознаки проектних ризиків. За тривалістю дії ризики можуть бути короткостроковими, тобто пов’язаними з фінансовими інвестиціями, що впливають на ліквідні позиції фірми, або довгостроковими, що виникають при виборі напряму інвестування. За мірою впливу на фінансовий стан фірми розрізняють ризики допустимі (пов’язані із загрозою певної втрати прибутку), критичні (пов’язані з можливою втратою очікуваної виручки) і катастрофічні (що виникають при втраті всього капіталу фірми і супроводжуються банкрутством).
Рис. 1. Систематичні і несистематичні ризики За можливістю усунення ризики поділяють на недиверсифіковані, що не підлягають усуненню, і диверсифіковані, для яких існують можливі шляхи подолання. За мірою впливу на зміну реальних активів фірми можна виділити: динамічні ризики непередбачених змін вартості основного капіталу, що відбуваються внаслідок прийняття відповідних управлінських рішень, ринкових або політичних обставин, які можуть призвести як до втрат, так і до збільшення прибутків; статичні ризики — це втрати реальних активів внаслідок заподіяння збитків власності через некомпетентність керівництва. 2. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА НАСЛІДКИ ПРОЕКТНИХ РИЗИКІВ Реалізація великих проектів, пов’язаних з будівництвом, піддається «ризику незавершення», причинами якого можуть бути банкрутство підрядників, зміни в наміченому проекті, розбіжності у кошторисі, зміни в економічному середовищі реалізації проекту (ціни, податки). Ризик перевищення витрат виникає внаслідок зміни початкового плану реалізації проекту або заниження розрахункових витрат на будівництво, затримання строків будівництва. Після завершення проекту можлива поява виробничих ризиків, пов’язаних з проблемами технічної підготовки і розробки проекту, поганого інжинірингу, незадовільного навчання персоналу, нестачі сировини і зростання витрат виробництва. Такий підхід до вивчення проектних ризиків базується на їх поетапній (пофазовій) оцінці (див. табл.1). Таблиця 1 Види ризиків, що виникають на різних стадіях життєвого циклу проекту Стадія Види ризиків
Передінвестиційна помилковість у розробці концепції проекту неправильне визначення розташування проекту ставлення до проекту місцевої влади прийняття рішення про доцільність інвестування
Інвестиційна платоспроможність замовника непередбачені витрати на будівельні роботи перевищення строків будівництва, вартості обладнання несвоєчасність постачання обладнання невиконання контрактних зобов’язань підрядниками несвоєчасна підготовка персоналу
Експлуатаційна поява альтернативного продукту неплатоспроможність споживачів неправильно визначені обсяг і сегмент ринку, на якому реалізується продукт проекту зміна цін на сировину і матеріали, перевезення, заробітної плати зміна вартості капіталу і рівня інфляції загроза екологічній безпеці зміна ставлення населення проекту до його реалізації
У ході підготовки та експлуатації на проект можуть впливати різноманітні фактори технічного, комерційного, фінансового і політичного характеру (причини їх виникнення, ознаки і наслідки за функціональними критеріями проекту подані у табл. 2). Таблиця 2 Причини виникнення, ознаки та наслідки різних функціональних ризиків проектів Причини виникнення Наслідки Ознаки
ТЕХНІЧНІ РИЗИКИ
Помилки в проектуванні; недоліки технології; неправильний вибір обладнання; неправильне визначення потужності виробництва. Недоліки в управлінні; нестача кваліфікованої робочої сили; відсутність досвіду роботи на імпортному обладнанні у місцевого персоналу. ( Неможливість виходу на проектну потужність. ( Випуск продукції нижчої якості. 1. Новизна проекту. 2. Відсутність проектної організації відповідного рівня. 3. Відсутність маркетингових досліджень. 4. Відсутність залучення іноземних менеджерів.
Порушення договорів поставок сировини, матеріалів, комплектуючих. порушення термінів субпідрядниками. ( Збільшення термінів будівництва. ( Вихід на повну потужність у віддаленому періоді. 1. Нечіткі щодо термінів та обсягів контракти. 2. Контракти без штрафних санкцій. 3. Вибір постачальників з нестабільних регіонів; з ненадійною репутацією. 4. Відсутність у контракті механізму запуску проекту.
Порушення термінів будівництва. Підвищення цін на сировину та електроенергію; збільшення вартості обладнання через валютні ризики; підвищення витрат на проект. ( Підвищення розрахункової вартості проекту. 1. Відсутність у контракті фіксованих цін, механізмів захисту від валютних ризиків. 2. Облік заробітної плати у місцевій валюті.
Зміни торговельно-політичного режиму та митної політики, у податковій системі, системі валютного регулювання й регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Зміна в системах експортного фінансування в країнах — учасницях проекту. ( Неможливість збуту продукції 1. Розрахунок собівартості продукції за нижчою ціною. 2. Невраховані всі нові заходи із захисту від ризиків в інших країнах.
Нестабільність політичної ситуації в країні, небезпека націоналізації та експропріації. ( Втрата проекту. 1. Відсутність підтримки в силових структурах та уряді. 2. Відсутність підтримки державних і місцевих структур.
Зміна законодавства, особливо в частині регулювання іноземних інвестицій. Складність з репатріацією прибутку. ( Зниження ефективності, звертання проекту. 1. Застаріла технологія. 2. Непродумана екологічна політика. 3. Низькі вимоги до екологічності проекту. 4. Відсутність відпрацювання питань утилізації відходів. 5. Відсутність дозволу наглядових органів.
Неправильний вибір товару та його випуск. Випуск товару низької якості або морально застарілого. Неправильний вибір ринків збуту, неточний розрахунок місткості ринку. Непродуманість або відсутність на передбачених ринках збутової мережі. Неправильна цінова політика. Відсутність чи нестача реклами. ( Неможливість реалізації продукції проекту у розраховані терміни і визначеному ціновому діапазоні. ( Відсутність потрібних доходів для того, щоб погасити кредит. 1. Відсутність маркетингових досліджень. 2. Нечітка орієнтація на покупця. 3. Відсутні закупівельні контракти. 4. Відсутність програми збуту. 5. Відсутність програми з реклами. 6. Товар не має сертифікації. 7. Відсутність урахування особливостей політики, торгівлі на даному ринку.
ФІНАНСОВІ РИЗИКИ
Нестабільність економік країн — учасниць проекту. Коливання курсів обміну валют. Державне регулювання облікової банківської ставки. ( Зростання процентної ставки. ( Подорожчання фінансування. 1. Різна валюта надходжень і валюта кредиту. 2. Відсутність механізму перерахунку валют. 3. Плаваюча ставка за кредити. 4. Відсутність чіткої фіксованої ціни на товари в контракті.
Підвищення витрат фірми. ( Зростання цін за зарубіжними контрактами. Відсутність чіткої фіксації цін на товари і послуги у контракті.
Економічна криза, затоварювання ринку. Монополізм провідного виробника. Конкурентна боротьба через зниження ціни. ( Заподіяння фінансових збитків інвесторам та іншим учасникам проекту. 1. Відсутність маркетингових досліджень. 2. Надто оптимістичні ціни, закладені при розрахунку.
3. МЕТОДИ АНАЛІЗУ Й ОЦІНКИ РИЗИКІВ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ Головний наслідок ризику — перевитрати часу й засобів на його виконання за рахунок підвищення обсягу робіт і тривалості їх виконання за проектом. Мета аналізу ризику — дати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібні дані для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат. Тому аналіз може проводити кожен учасник проекту. Розрізняють такі види аналізу ризику: якісний — визначення показників ризику, етапів робіт, при яких виникає ризик, його потенційних зон та ідентифікація ризику; кількісний — передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту в цілому. До якісних методів ризику слід віднести експертний аналіз ризиків. Як правило, даний вид оцінки застосовується на початкових етапах роботи над проектом. До основних переваг даного методу належать: можливість оцінки ризику до розрахунків показників ефективності, відсутність необхідності у точних первинних даних і сучасному програмному забезпеченні, а також простота розрахунків. Однак експертний аналіз ризиків, як і будь-яка експертна оцінка, достатньо суб’єктивний і не завжди дає змогу дати незалежну характеристику події, що аналізується. Процедура експертної оцінки ризику передбачає: визначення видів ризику і граничного рівня його припустимої величини; встановлення ймовірності настання ризикової події і небезпечності даного ризику для успішного завершення проекту; визначення інтегрального рівня за кожним видом ризику і вирішення питання про прийнятність даного виду ризику для учасників проекту. У разі невеликої кількості змінних і можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна скористатися методом дерева рішень, яке будується на основі виділених робіт (подій), що відображають життєвий цикл проекту, визначають ключові події, що впливають на проект, час їх настання і можливі рішення, які можуть бути прийняті в результаті настання кожного ключового виду роботи з визначення ймовірності їх прийняття і вартості робіт. За результатами побудови дерева рішень встановлюються ймовірність та ефективність кожного сценарію розвитку проекту, а також інтегральна ефективність самого проекту. Ризик за проектом може вважатися прийнятним у випадку позитивної величини інтегрального показника ефективності проекту, наприклад чистої теперішньої вартості. Як правило, аналіз ризику проводиться кількома методами. Метою аналізу чутливості, який у літературних джерелах з інженерної економіки і теорії прийняття рішень інколи зустрічається під назвою «ранжування параметрів», є використання змін заданих параметрів для визначення життєздатності проекту в умовах невизначеності. Експерт розраховує можливу зміну кожного фактора або змінної величини, визначає вплив цієї зміни на показник певного рішення і виділяє суттєві фактори або змінні величини для більш поглибленого вивчення. Він визначає кількість і вказує на вплив невизначеності та намагається виразити математичним способом відношення серед змінних величин, що складають просування ліквідності і рентабельність. Аналіз чутливості надає можливість судити про наслідки невід’ємної невизначеності в проектах. Зміни можуть відбуватися в фінансових оціночних даних про капітал, тривалість будівництва, вартість сировини та інших витрат, пов’язаних з реалізацією проекту, вартістю збуту, коефіцієнтом завантаження і ціною на продукцію, бо вони не можуть бути передбачені заздалегідь. Ці різні зміни впливають на завершення реалізації проекту. Розробка проекту фактично є прогнозуванням розвитку ситуації з проектом. Проведення аналізу чутливості передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних змінних проекту, для якої визначається величина чистої теперішньої вартості (NPV). Ця величина є основою порівняння з припустимими можливими змінами, які необхідно проаналізувати. Алгоритм проведення аналізу чутливості передбачає: визначення критичних змінних, що впливають на величину чистої теперішньої вартості (NPV); оцінку впливу зміни однієї змінної проекту (при незмінності всіх інших) на величину чистої теперішньої вартості; розрахунок впливу зміни змінної, що досліджується, на величину відхилення одержаної NPV від базової (оцінка еластичності, чутливості до зміни чистої теперішньої вартості від зміни змінної проекту); визначення межового (критичного) значення змінної і можливого допустимого її відхилення від базового сценарію проекту; розрахунок показника чутливості і критичного значення для кожної змінної проекту і ранжування їх за убуванням (чим вища чутливість NPV, тим важливіша перемінна для значення чистої теперішньої вартості, а значить, для проекту). Основна проблема проведення подібного аналізу полягає у неможливості з однаковою мірою достовірності подати всі значення змінних, що існують в проекті, оскільки деякі з них ледве підлягають прогнозу, а для інших немає сенсу давати точний прогноз, оскільки вже укладено договір про поставки певного збуту продукції за фіксованою ціною, що дозволяє спрогнозувати ці показники безпомилково. Таким чином, суть даного методу полягає у вимірюванні чутливості основних результуючих показників проекту (NPV або IRR) до зміни тієї чи іншої змінної величини. Як показник чутливості проекту до зміни тих чи інших змінних використовують показник еластичності чистої теперішньої вартості (NPV), який обчислюються за формулою (1) Перевага цього показника в тому, що величина його не залежить від вибору одиниці вимірювання різних змінних. Чим більша еластичність, тим вищою є міра залежності NPV або внутрішньої норми дохідності (тобто її чутливість) від аналізованої змінної проекту. Відомо, що існує зворотна залежність між витратами на здійснюваність інвестиційного проекту і показниками ефективності. Це означає, що збільшення витрат на заробітну плату призведе до зменшення чистої теперішньої вартості. Таким чином, чисельник у нашій формулі буде негативним, а знаменник — позитивним, що дасть у результаті негативний коефіцієнт еластичності. Навпаки, у випадку зменшення заробітної плати чисельник буде позитивним, а знаменник негативним, що знову дасть нам негативний коефіцієнт. Спеціалісти взяли за правило ігнорувати негативний знак, відмічаючи лише абсолютну величину еластичності. Тому в подальшому ми не звертатимемо увагу на негативне значення коефіцієнта і прийматимемо тільки його абсолютну величину. У табл. 3 представлені основні характеристики факторної еластичності показників ефективності інвестиційного проекту. Таблиця 3 Факторна еластичність показників ефективності проекту Величина коефіцієнта еластичності NPV Термінологія Пояснення термінів Вплив фактора на ризик проекту
Більше або дорівнює одиниці ENPV ? 1 Еластичний ENPV > 1 Одинична еластичність і ENPV = 1 Процентна зміна факторного показника менша за відносну зміну показника чистої теперішньої вартості Небезпечний фактор проекту
Менше одиниці ENPV < 1 Нееластичний ENPV < 1 Процентна зміна факторного показника перевищує або дорівнює відносній зміні показника чистої теперішньої вартості Менш небезпечний фактор проекту
Розрахунок еластичності внутрішньої норми рентабельності і чистої теперішньої вартості можна виконати за формулами: , (2) , (3) де — еластичність внутрішньої норми дохідності за i-м фактором; — еластичність чистої теперішньої вартості за i-м фактором; — первісне значення i-го фактора; — кінцеве значення i-го фактора. Наступним кроком проведення аналізу чутливості є визначення аналізу критичних змін змінних. Критичним називають значення змінної, при якому величина чистої теперішньої вартості дорівнює нулю (0). Розрахунок критичних значень можна здійснити за формулою: . Після визначення критичного значення кожної змінної необхідно проаналізувати її важливість для проекту та можливість прогнозування. Розробляючи стратегію управління ризиком, необхідно звертати увагу на фактори, в яких межа безпеки найбільш низька. Наприклад, укласти довгострокові контракти на поставку продукції за бажаними цінами і оформити страховку на покриття витрат у випадку перевищення встановленого рівня заробітної плати. При цьому не слід також ігнорувати інші фактори, що впливають на результат інвестиційного проекту. Кожен з них більше одиниці, а значить, несе потенційну можливість небезпечних змін результату, вимагає ретельної оцінки та розробки окремої стратегії управління. Для аналізу важливості змінних і можливості їх прогнозу можна скористатися матрицею, поданою на рис. 2. Важливість змінної
Висока чутливість Середня чутливість Низька чутливість
Можливістьпрогнозу змінної Низька
Обсяг продажу Ставка дисконту
Середня Витрати на заробітну плату
Інвестиції
Висока Ціна реалізації Матеріальні витрати
Рис. 2. Матриця співвідношення важливості змінної та можливості її прогнозу Розподіл змінних у матриці перевірочних процедур залежно від важливості змінної проекту та можливості її прогнозу (рис. 3) дає можливість визначити ті елементи проекту, які вимагають особливого контролю або подальшої перевірки моніторингу, або можливо лише тільки встановлення дійсних проектних значень без наступних перевірок. Важливість змінної
Висока чутливість Середня чутливість Низька чутливість
Можливістьпрогнозу змінної Низька Подальша перевірка Необхідністьвідслідковувати зміни фактора Контрольза зміноюфактора
Середня Уважно відслідковувати зміни фактора Уважно відслідковувати зміни фактора Встановитибез подальших перевірочних процедур
Рис. 3. Матриця перевірочних процедур залежно від важливості змінної проекту та можливості її прогнозу Аналіз чутливості привабливий при виявленні змінних, на які слід звернути увагу на вході проекту, оскільки вони найбільш важливі. Кожна змінна, за винятком процентних платежів, приймається у цьому аналізі за рівну припустимому значенню. Насправді це не зовсім так, оскільки високі значення одних змінних нерідко обумовлюють низькі значення інших. Тобто, економічні відношення між перемінними часто перекручені допущеннями, які робляться в ході аналізу. Для невеликих проектів, що не мають компонентів, розташованих у верхньому лівому куті матриці, це не створює ніякої проблеми. Однак для проектів, в яких передбачається значне витрачання ресурсів і в яких такі компоненти присутні, необхідно виконати подальший розгляд з більш реалістичними припущеннями про взаємодію змінних. Міра ризику аналізується кількома способами. Непрямий спосіб припускає, що міра ризику впливає на коефіцієнт окупності проекту. Фінансовий аналіз базується на розрахунках коефіцієнта дисконтування, що відображає допустиму міру ризику. Коефіцієнт дисконтування, передбачений проектом, може складатися з трьох компонентів: реальна ставка дисконту, що немає ризику, інфляційна надбавка і винагорода за ризик. При визначенні міри винагороди за ризик експерт повинен вміти оцінити ступінь ризикованості руху ліквідності або частину, яка повинна бути одержана від неї, і обрати призначену винагороду. З іншого боку, прямий спосіб полягає в орієнтовних розрахунках щодо природи ризику та визначення кількості його видів в умовах розподілу ймовірностей. Оскільки непрямий спосіб математично більш простий, він не забезпечує структуру мінливих умов реалізації проекту і не може використовуватись для прийняття рішення, що дозволило б знизити міру ризику. Це є основною перевагою прямих методів, таких як аналіз сценаріїв та моделювання Монте-Карло. При аналізі сценаріїв експерт об’єднує всі можливості для невизначених змінних величин у більшу кількість сценаріїв, кожний з яких передбачає тільки одну комбінацію оцінки окремої змінної величини. Це тотожно проведенню повного аналізу чутливості для кожного можливого випадку з такими важливими особливостями: аналіз міри ризику бере до уваги відносну ймовірність значущості для кожної змінної величини на відміну від аналізу чутливості, який не обумовлює відносну ймовірність сценаріїв; аналіз міри ризику дасть ймовірність розподілу, яка вказує на відносну випадковість появи різних результатів масштабів реалізації проекту, а не тільки кількість можливих змін його середньої значущості. Метою аналізу сценаріїв є розглянути екстремальні результати та ймовірність розподілу чистої теперішньої вартості проекту. Його звичайно готують за трьома сценаріями: очікуваним (базовий випадок, що був основою проведення аналізу чутливості) та двома додатково розробленими — оптимістичним і песимістичним. Найкращий, або оптимістичний, сценарій відображає уяву аналітика про те, наскільки поліпшуються умови реалізації проекту у тому випадку, коли всі обставини будуть більш сприятливими, ніж заплановано. Однак усі ці зміни повинні бути реалістичними. Фактично експертна підготовка оптимістичного сценарію проводиться з точки зору найбільш сприятливого оточення проекту під девізом «як поведе себе проект, коли компанії надзвичайно повезе». Найгірший, або песимістичний, сценарій показує, наскільки невдалим виявиться проект, якщо умови його реалізації будуть набагато гіршими, ніж передбачається. Реалістичність набору подій базується на інформації, наскільки поганими є справи в проекті, якщо компанії не повезе. Ці два додаткових сценарії повинні бути внутрішньо послідовними. Для розглянутого вище проекту з придбання устаткування підготуємо усі види сценаріїв. Песимістичний сценарій: Обсяг інвестицій збільшився на 10%. Обсяг продажу знизився на 10%. Ціна реалізації впала на 15%. Змінні витрати зросли на 10%. Ставка дисконту дорівнює 15%. Чиста теперішня вартість — (–) 61311,74.
Очікуваний сценарій: Чиста теперішня вартість становить (+) 3924,5 грн. Оптимістичний сценарій: Обсяг інвестицій скоротився на 5%. Обсяг продажу збільшився на 5%. Ціна реалізації попередня. Змінні витрати знизились на 10%. Ставка дисконту дорівнює 9%.
Чиста теперішня вартість — + 31724,64 грн. Таблиця 4 Сценарії розвитку проекту Сценарії Ймовірність NPV, грн. NPV з урахуванням ймовірності, грн.
Оптимістичний 0,2 + 31724,64 + 6344,93
Очікуваний 0,7 + 3924,5 + 2747,15
Песимістичний 0,1 – 61311,74 – 6131,17
В цілому 1
+ 2960,91
Таким чином, з урахуванням ймовірності настання кожного сценарію значення чистої теперішньої вартості проекту дорівнює 2960,91 грн., що свідчить про можливості реалізації цього проекту. За винятком дуже великих проектів, що залучають значні капітальні інвестиції, аналізу сценаріїв буде досить для того, щоб керівництво одержало уяву про характеристики рентабельності проекту. Якщо ця робота виконується ретельно, то такий аналіз здатний достатньо точно показати розподіл екстремальних результатів. Однак через складні взаємозв’язки між змінними він не дуже вдало показує середину розподілу значень NPV. Потрібні додаткові сценарії для того, щоб продемонструвати точки між двома екстремальними значеннями. Це підвищить точність прогнозу, і аналітик з більшою впевненістю зможе визначити центр розподілу значень чистої теперішньої вартості (NPV). На жаль, звичайний і відомий спосіб розробки таких сценаріїв складний і вимагає значного часу. Ефективність підвищується у тому разі, коли роботу проводять за допомогою програмного забезпечення та електронних таблиць. У випадку, коли визначення ймовірності настання нового сценарію реалізації проекту можна прорахувати за допомогою електронних таблиць, проводять аналіз ризику за методом імітаційного моделювання, або методом Монте-Карло. Він полягає в тому, що аналітик визначає вид і ймовірність розподілу масштабів реалізації проекту і методом відбору мір значущості невизначених змінних розраховує можливість розвитку кожної моделі. Алгоритм проведення моделювання Монте-Карло передбачає: визначення інтервалів можливої зміни основних ризикованих змінних проекту, всередині яких ці змінні є випадковими величинами; оцінка всередині заданих інтервалів видів розподілу ймовірностей (нормальний, дискретний, пірамідальний, трикутний); встановлення коефіцієнта кореляції між залежними перемінними; багаторазовий (понад 500 сценаріїв) розрахунок результуючого показника, що дозволяє побачити розподіл частоти для чистої теперішньої вартості проекту; визначення ймовірності попадання результуючої величини у той чи інший інтервал та перевищення мінімально допустимого значення. Метод Монте-Карло можна розглядати як свого роду імітацію майбутнього в лабораторних умовах. Оскільки відповідна програма вибирає значення вхідних змінних з випадкових розподілів ймовірностей, то кожний одержаний результат відображує можливий стан справ у майбутньому. Кожна з цих комбінацій справді може здійснитися, причому з однаковою ймовірністю. Тому й одержувані результати також можливі в майбутньому і однаково ймовірні. Насправді ж, звичайно, реалізується лише один з таких результатів, і ми не можемо передбачити, який саме. Але завдяки даному методу в руках аналітика виявляється важливий інструмент управління ситуацією: якщо багато з цих однаково ймовірних результатів виявляються небажаними, він може запобігти їх появі шляхом відмови від відповідних інвестицій. І навпаки: якщо достатньо велика кількість цих результатів виявиться сприятливими, ми можемо зважитись і піти на ризик заради одержання одного з цих результатів. Метод моделювання дозволяє: 1) досліджувати комбінований вплив ризиків; 2) аналізувати наслідки нагромадження ризикованих ситуацій; 3) визначати вплив ризиків на фінансовий стан учасників проекту, який може відбуватися у формі затримок в одержанні доходу і збільшенні позички. На першому етапі відбираються ключові змінні ризику, визнаються граничні значення їх можливих змін та від розподілу, характерного для цих змінних, встановлюються межі діапазону (мінімального та максимального значення), які дозволяють описати значення, яке може прийняти змінна, що розглядається. Потім задаються прогонні моделі, в яких імітується величезна кількість сценаріїв розвитку події. Далі на основі цих моделей програма видає вірогідність отримання різного рівня чистої теперішньої вартості для проекту, що розглядається. Метод імітаційного моделювання дозволяє визначити ймовірність характеристик, що потрібні для аналізу проекту. Наприклад, ймовірність завершення проекту в строк становить 70% або перевищення планового кошторису будівництва — 20%. Після визначення ймовірності настання заданих результатів проекту необхідно прийняти рішення, яке б дозволило збалансувати ризик, пов’язаний з проектом. Як правило, після такого аналізу ризику приймаються поправки, що дають змогу зменшити ризикованість специфічних дій і планів. Наприклад, після проведення робіт з аналізу проектних ризиків слід передбачити, щоб договори з постачальниками сировини ґрунтувались на фіксованих цінах, були складені довгострокові договори продажу, продажі застраховані, а також передбачена точна система управління проектом з метою забезпечення контролю за його виконанням. У будь-якому разі аналітик може балансувати мірою ризику та величиною прибутку. Наприклад, керівники проекту запропонують покупцю більш низькі ціни за гарантований обсяг майбутніх закупок, що знизить не тільки прибутки, але й ризик неспроможності збути продукцію. 4. МЕТОДИ ЗНИЖЕННЯ РИЗИКУ Управління ризиком передбачає не тільки ідентифікацію, аналіз та оцінку ризику, але й розробку заходів по його зниженню. До методів зниження ризиків слід віднести: розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям); резервування коштів на покриття непередбачених витрат; зниження ризиків у плані фінансування; страхування. Розподіл ризику фактично реалізується у процесі підготовки проекту і конкретних документів. Підвищення ризику в одного з учасників повинно супроводжуватись адекватною зміною у розподілі доходів від проекту. Тому під час переговорів необхідно: визначити можливості учасників проекту по запобіганню наслідків настання ризикових подій; визначити міру ризику, яку бере на себе кожний учасник проекту; домовитися про прийнятну винагороду за ризик; слідкувати за дотриманням паритету у співвідношенні ризику і доходів між усіма учасниками проекту. Резервування коштів на покриття непередбачених витрат являє собою спосіб боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збою у виконанні проекту. Роботи по резервуванню коштів мають таку послідовність: проводиться оцінка потенційних наслідків ризиків, тобто визначаються суми на покриття непередбачених витрат; встановлюється структура резерву на покриття непередбачених витрат; визначається напрям використання встановленого резерву. З метою зниження ризиків у плані фінансування необхідно створити достатній запас міцності, що враховував би такі види ризиків: ризик незавершеного будівництва (додаткові витрати і відсутність запланованих на цей період доходів); ризик тимчасового зниження обсягу продажу продукції проекту; податковий ризик (неможливість використання податкових пільг і переваг, зміна податкового законодавства); ризик несвоєчасної виплати заборгованості з боку замовника. У випадку, коли учасники проекту неспроможні забезпечити реалізацію проекту при настанні тієї чи іншої ризикової події власними силами, необхідно застосовувати страхування ризику, яке по суті є передачею певних ризиків страховій компанії. Ефективність заходів по зниженню ризиків визначається за допомогою такого алгоритму: розглядається ризик, що має важливий вплив на проект; визначається перевитрата коштів з урахуванням ймовірності настання несприятливих подій; встановлюється перелік можливих заходів, направлених на зменшення ймовірності та небезпеки ризикової події; визначаються додаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів; порівнюються необхідні витрати на реалізацію запропонованих заходів з можливою перевитратою коштів внаслідок настання ризикової події; приймається рішення про здійснення протиризикових заходів або відмову від них; процес порівняння ймовірності та наслідки ризикових подій з витратами на заходи по їх зниженню повторюється для наступного за вагомістю ризику. Практика розробки заходів, які дозволяють знизити ризик певних подій у майбутньому проекті, дуже часто повинна планувати можливі дії, що зможуть запобігти збільшенню інвестиції, підвищенню цін на продукцію проекту, зменшенню фізичного обсягу продажу, збільшенню тривалості виробничого і збутового циклу тощо. У табл. 5 наведені можливі дії, які деякою мірою зможуть знизити ризик проекту. Таблиця 5 Можливі реакції на зміни умов реалізації проекту Можливі події при реалізації проекту Дії, які знижують ризик Наслідки
1. Зменшення фізичного обсягу продажу 1. Зниження ціни на продукцію проекту. 2. Посилення реклами 3. Розвиток дистриб’ютерської мережі. 4. Стимулювання попиту. 5. Підвищення якості продукції. 1. Збільшення відносного обсягу продажу у грошовому виразі. 2. Додаткові витрати на рекламу. 3. Витрати на відкриття нових збутових агентств. 4. Втрати на знижках та інших пільгах для споживачів. 5. Додаткові витрати на НДДКР* і виробництво.
2. Зниження цін на продукцію 1. Активне проведення цінової та нецінової політики. 2. Розробка заходів по зниженню витрат на виробництво. 1. Зниження надходжень від продажу одиниці продукції. 2. Додаткові витрати на маркетинг.
3. Збільшення прямих (змінних) виробничих витрат 1. Закупка більш дешевих матеріалів. 2. Зниження матеріалоємності конструкції. Пошук нових альтернативних матеріалів. 3. Створення більших виробничих запасів матеріалів і комплектуючих за «старими» цінами. 1. Скорочення обсягу збуту продукції внаслідок зниження якості. 2. Додаткові витрати на НДДКР. 3. Зростання загальних (постійних) витрат внаслідок виплат процентів за кредитами, використаними на придбання матеріалів і комплектуючих про запас.
4. Збільшення загальних (постійних) витрат 1. Скорочення витрат на маркетинг. 2. Скорочення витрат на заробітну плату. 3. Скорочення витрат на споживання енергоресурсів. 4. Скорочення витрат на транспортні послуги. 5. Скорочення витрат на оренду приміщення. 1. Зниження обсягів збуту. 2. Зниження кваліфікації персоналу і, як наслідок, погіршення якості продукції. 3. Витрати на придбання нового, менш енергоємного технологічного устаткування. 4. Придбання власного транспорту. 5. Будівництво власного приміщення.
6. Збільшення тривалості виробничо-технологічного циклу 1. Придбання більш продуктивного технологічного устаткування. 2. Збільшення завантаженості устаткування внаслідок зміни режиму роботи (збільшення змінності). 3. Розробка нової, більш технологічної конструкції продукту. 1. Збільшення інвестиційних витрат. 2. Збільшення витрат на заробітну плату і обслуговування устаткування. 3. Витрати на проведення НДДКР і підготовку виробництва.
7. Тривалість збуту продукції на ринку 1. Розвиток дистриб’ютерської мережі. 2. Рекламна кампанія. 3. Стимулювання попиту шляхом впровадження пільгових умов збуту. 4. Модернізація дизайну та упаковки. 5. Покращання споживчих властивостей продукту порівняно з продукцією конкурентів. 6. Зниження ціни. 1. Витрати на рекламну кампанію. 2. Зниження обсягу збуту у грошовому виразі у зв’язку з додатковими витратами на знижки. 3. Витрати на проведення дизайнерських робіт. 4. Витрати на НДДКР. 5. Скорочення відносного обсягу продажу у грошовому виразі.
8. Тривалість затримки платежів за реалізовану продукцію 1. Відвантаження тільки після передплати. 2. Освоєння нових ринків з більш розвинутою системою платежів. 3. Орієнтація тільки на гарантовано платоспроможних клієнтів. 1. Скорочення обсягу продажу внаслідок зниження попиту. 2. Витрати на маркетинг. 3. Скорочення обсягу продажу внаслідок зниження попиту.
9. Коливання попиту на продук-цію Скорочення страхового запасу готової продукції на складі. Додаткові виробничі і маркетингові витрати.
10. Нестабіль-ність поставок матеріалів та комплектуючих виробів Створення страхового запасу матеріалів та комплектуючих виробів. 1. Додаткові витрати на створення страхового запасу. 2. Додаткові витрати на будівництво чи оренду складських приміщень, а також їх обслуговування.
