Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства і природокористування
Кафедра економічної теорії
Реферат
з дисципліни “Міжнародна економіка ”
на тему:
“ Інвестиційний клімат в Україні і заходи щодо його поліпшення”


Зміст
Вступ……………………………………………………………………3
1.Інвестиційний клімат України……………………………………...4
2.Обмеженість залучення інвестицій в Україну через приватизацію державних……………………………………………………………….7 3.Переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової системи……………………...…………………………………………..84. Суттєве податкове навантаження…………………………………..9
5. Недієздатність механізмів забезпечення ринкових прав і свобод інвесторів, а також низький рівень захисту інвесторів………………………….11
6. Низький рівень ефективності законодавства з питань корпоративного управління……………………………………………………………..12
Висновки………………………………………………………………15
Використана література………………………………………………16
Вступ
Кожен індивід намагається вкласти свій капітал так, щоб він приніс найбільший доход. Він, як правило, не має наміру забезпечувати суспільні інтереси і не знає, наскільки він їх забезпечує. Він піклується лише своїм добром. І в цьому ним керує невидима рука, аби досягти мети, яка не є частиною його намірів. Переслідуючи свої власні інтереси, він часто забезпечує інтереси суспільства ефективніше, ніж коли він має намір забезпечити їх насправді
Метою даного реферату є розкрити сутність Інвестиційного клімат в Україні і заходи щодо його поліпшення .
Досліджено причини зниження оцінок інвестиційного клімату України в міжнародних рейтингах попри існування певного прогресу в Україні в його організаційно-правовому забезпеченні та збільшення кількісних показників залучених інвестицій.
В суспільстві назріло розуміння того, що без докорінних змін практики здійснення та механізмів реалізації декларованих в національному законодавстві норм поліпшення інвестиційного клімату, Україна буде позбавлена гідних перспектив у міжнародному поділі праці. Наголошується, що подальше залучення ефективних інвестицій в економіку України залежатиме від оперативності усунення невиправданих витрат, ризиків і бар'єрів для конкуренції, які стимулюють інвесторів здійснювати інвестиційні вкладення в розбудову нашої економіки.
Пропонується в невідкладному порядку реалізувати ряд ініціатив, які мають на меті поліпшити стан інвестиційного клімату та сприяти залученню в Україну прямих іноземних інвестицій.
1.Інвестиційний клімат України
Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать соціально-економічна динаміка, ефективність залучення в світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки.
Проблемі покращення інвестиційного клімату на державному рівні увага приділяється ще з 1991 року. На сьогодні в Україні вже створено правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, ця сфера діяльності регулюється низкою Законів України ("Про інвестиційну діяльність", "Про режим іноземного інвестування" тощо), понад 10 Указами Президента, а також Постановами та Розпорядженнями КМУ.
Згідно цих нормативно-правових актів, в Україні передбачено рівні права і гарантії захисту інвестицій для всіх суб'єктів інвестиційної діяльності. Водночас на захист іноземних інвестицій та формування рамкових умов для міжнародної інвестиційної діяльності додатково спрямовано ратифікацію Вашингтонської Конвенції про порядок вирішення інвестиційних суперечок між державами та іноземними особами та угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій, які підписані з 70 країнами світу.
Між тим, попри суттєві зусилля у формуванні відповідних організаційно-економічних та правових засад зміцнення інвестиційного клімату, міжнародними експертами відзначається зниження інвестиційної привабливості України. Так, за версією Economist Intelligence Unit (EIU), Україна за показниками якості бізнес-середовища посідає 75 місце серед 82 країн. Попри прогнози цієї організації щодо певного зростання рейтингу протягом 2007-2011 рр. (на 5 позицій), Україна й надалі суттєво відставатиме від ключових конкурентів за іноземні інвестиції на світовому ринку.
Перебіг сучасних політичних процесів та практична реалізація встановлених цілей та пріоритетів поліпшення інвестиційного клімату в Україні, переважно негативно впливають на інвестиційний клімат й, зокрема, міжнародну інвестиційну привабливість України, підвищують ризики для інвесторів, зумовлюючи тим самим втрати в конкурентній боротьбі за світові інвестиційні ресурси. Приріст ПІІ в Україну в 2006 р. (без нерозподілених за видами економічної діяльності та надходжень від приватизації), за попередніми даними Держкомстату, склав 3966,5 млн дол.США, що в 2,1 разу більше остаточного показника 2005 р. Разом із тим, суттєвим проривом у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки таке надходження ПІІ назвати не можна, оскільки 64,3 % ПІІ надішли в фінансову діяльність, операції з нерухомістю та торгівлю, в той час як частка промисловості в ПІІ 2006 року (без надходжень від приватизації) зменшилася до 20,9 % проти 33,9 % рік тому.
Протягом останніх років Україна залучила прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в декілька разів менше, ніж інші країни Центральної та Східної Європи, а частка країни в світових потоках ПІІ залишається надзвичайно низькою у 2005 р. – 0,8 % і близько 0,4 % у 2006 р. У 2005 р. до країн Центральної та Східної Європи та СНД надійшло 74,3 млрд дол. ПІІ, в 2006 р. – 77,6 млрд дол., що складає близько 7-8 % загальносвітового рівня ПІІ, причому з них 60 % або 48,8 млрд дол. (в 2005 р.) залучили 5 країн (Чехія, Угорщина, Польща, Румунія та Росія). Частка України в ПІІ, які надійшли в країни Центральної та Східної Європи та СНД, в 2005 р. становить близько 10 %, а в 2006 р. знизилась вдвічі до 5 % (високий показник 2005 р. був забезпечений насамперед купівлею «Криворіжсталі»).
При цьому надалі, за незмінних умов, немає підстав прогнозувати помітного збільшення припливу в Україну. По-перше, традиційно значна частка в країни регіону надходить в енергетичний сектор (який є найбільш інвестиційно привабливим в Азербайджані, Росії, Казахстані), в якому Україна об’єктивно не має значних переваг. По-друге, в Україні скорочуватиметься потенціал такого джерела залучення як приватизація. Відтак потенційні обсяги в Україну, за нашими оцінками знаходитимуться у найближчі 5 років на рівні 4-6 млрд дол. на рік, що не відповідає інвестиційним потребам національної економіки. Таким чином, Україна потребує нових механізмів залучення та суттєвого поліпшення інвестиційного клімату.
Натомість в Україні дедалі більше дається взнаки нечіткість інвестиційної стратегії, а непрозорість процесу обговорення та формування інвестиційних та інноваційних пріоритетів розвитку національної економіки перешкоджає виробленню об’єктивних цілей та напрямків цієї політики, послаблює суспільну легітимність урядової політики у цій сфері. В суспільстві, а також серед економічної еліти, вже назріло розуміння того, що без докорінних змін практики впровадження та механізмів реалізації декларованих в національному законодавстві норм забезпечення інвестиційного клімату Україна буде позбавлена гідних перспектив у міжнародному поділі праці.
Існуючі в Україні перешкоди реалізації пріоритетів формування інвестиційного клімату мають системний характер і охоплюють правову, економічну, науково-технологічну та фінансову складові. Ключовими характерними особливостями, які стримують поліпшення інвестиційного клімату, є:
1. Відсутність в Україні сталої стратегії та відповідного національного плану дій, який є прийнятним та наслідується усіма політичними «командами» й орієнтований на забезпечення усім суб’єктам економічних відносин рівних економічних прав та обов’язків у здійсненні фінансово-економічної діяльності. Суттєвою вадою розбудови сприятливого інвестиційного клімату є фокусування політики переважно на розвитку великого бізнесу і відставання у здійсненні регуляторної реформи, що гальмує розвиток підприємницького середовища в країні.
Зосередження заходів державних стратегій і програм на розподілі державних коштів чи наданні преференцій окремим групам господарюючих суб’єктів призвело до викривлення конкурентних можливостей на національному ринку та непрозорості в сфері розподілу ресурсів, не дозволило сформувати на державному рівні єдине нормативно-правове поле реалізації економічної діяльності, яке у кінцевому підсумку і формує високо мотиваційний інвестиційний клімат, привабливий для вітчизняних та іноземних інвесторів. Важливим негативним наслідком створення «інвестиційного клімату для обраних» стала втрата довіри суспільства до влади.
Зміни, які сталися внаслідок політичної реформи, не сприяли підвищенню впевненості суспільства в наступності економічного курсу, зокрема – ключових його складових – політики щодо захисту прав приватної власності, ринку землі, механізмів ПДВ, стабільності курсу національної валюти, напрямів зовнішньоекономічної інтеграції тощо.
2. Обмеженість залучення інвестицій в Україну через приватизацію державних підприємств.
Попри існування певної кількості державних підприємств, під які можна залучати інвестиції, перспектива розвитку цього джерела залучення інвестицій є обмеженою вже у короткостроковому періоді. Подальше залучення в економіку України залежатиме від оперативності усунення невиправданих витрат, ризиків і бар'єрів для конкуренції, які стимулюють інвесторів здійснювати інвестиції. Малоперспективними є також сподівання виграти в конкуренції за залучення інвестицій на основі низької вартості трудових ресурсів, оскільки цей чинник дозволяє залучати інвестиції лише в сировинні та низькотехнологічні сектори економіки.
3. Переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової системи.
Так, за даними Світового Банку, Україна за рівнем якості середовища для здійснення господарської діяльності посідає 128 місце з 175 країн, поступаючись всім країнам Центрально-Східної Європи, та навіть більшості пострадянських країн, таким як Вірменія (34), Грузія (37), Казахстан (63), Киргизстан (90), Росія (96), Азербайджан (99), Молдова (103).
В Україні нараховується 98 видів податкових платежів, на опрацювання та сплату яких компанії витрачають 2185 годин робочого часу щороку. При цьому підприємство має заповнити 92 сторінки податкових декларацій, тоді як середній в світі показник становить 35 сторінок (табл.2). Між тим, наприклад, в Естонії підприємства сплачують 11 видів податків, на які витрачається лише 104 години, в Болгарії – відповідно 27 і 616, Польщі - 43 і 175, Казахстані - 34 і 156. Фактично податкова система України є однією з найбільш ускладнених та громіздких серед країн Центрально-Східної Європи, для яких ці показники складають 50 і 423 відповідно. За даним критерієм вона значно поступається країнам ЄС-25 (найбільша кількість податків в Польщі - 43, Словенії - 34).
4. Суттєве податкове навантаження.
Ставка податку на прибуток в Україні (25 %) є вищою, ніж у багатьох країнах Центрально-Східної Європи (табл. 1), проте, зважаючи на високу порівняно з країнами ЄС прибутковість вкладення капіталу, ця різниця не є значною перепоною для інвестицій. Водночас стримуючим чинником для поліпшення інвестиційного клімату є механізм адміністрування податків, зборів та обов’язкових платежів, а також непрогнозованість дій уряду щодо встановлення та адміністрування інших податків та податкових платежів;
5. Недієздатність механізмів забезпечення ринкових прав і свобод інвесторів, а також низький рівень захисту інвесторів.
Значним є відставання за цими показниками України від «країн-еталонів» ОЕСР (табл.3), з розвиненим корпоративним законодавством та менеджментом. Зокрема, найбільше відставання спостерігається за критерієм розкриття інформації, що ускладнює прихід на український ринок іноземних інвесторів, а також підвищує ризики придбання пакетів акцій, які не є контрольними, внаслідок зростання витрат на вивчення потенційних партнерів та загроз втрати оперативного управління інвестиціями.
Попри наявність важливих передумов, зокрема макроекономічної стабільності, значного прориву у лібералізації підприємницької діяльності, лібералізації зовнішньої торгівлі, міжнародного руху капіталу та оздоровленні фінансового сектору, в Україні зберігаються такі системні загрози для інвесторів як: політична нестабільність, нестабільне й непередбачуване правове поле, вади системи державного правочинства (зокрема, у сферах захисту прав власників та загрозливого поширення «рейдерства», дисципліни виконання законодавчих актів), високий рівень корупції, тінізація економіки. Негативну роль відіграє пасивність держави у забезпеченні інституційного поля для поліпшення інвестиційного клімату через моніторинг та контроль за дотриманням прийнятих норм законодавства. За рейтингом захищеності прав власності, складеним
Property Rights Alliance, Україна серед 70 найбільших країн світу посіла 58 місце і поступається всім країнам Центрально-Східної Європи, зокрема, за такими критеріями, як незалежність судів, довіра населення до судів, корупція, захист прав інтелектуальної власності, авторських прав тощо (табл.4). Недосконалість судової системи України де-факто використовується окремими бізнесменами як додаткова конкурентна перевага, що призводить до зниження рівня конкуренції та перенесення її у позаекономічну сферу.
6. Низький рівень ефективності законодавства з питань корпоративного управління.
Що обумовлює виникнення конфліктів та протистоянь із залученням силових органів, блокування діяльності підприємств, нагнітання соціальної напруженості. Зокрема, найгострішими проблемами є непрозорість системи реєстрації та можливість викривлення відомостей про акціонерів, розмивання капіталу внаслідок додаткових емісій акцій, блокування проведення зборів акціонерів тощо. Неврегульованим залишається питання прав міноритарних акціонерів, що знижує гарантії захисту прав власників та значно підвищує ризики інвестицій в економіку України.
7. Негативний міжнародний імідж України.
Який склався внаслідок відсутності масових «успішних» інвестиційних історій, які б могли слугувати засобом реклами національного інвестиційного клімату; низький рівень підготовки суб’єктів національної економіки до формування інвестиційних пропозицій; значні диспропорції регіонального та галузевого розвитку, що обумовлюють концентрацію інвестицій у вузьких сегментах ринків та територій; застарілість інфраструктури тощо.
Виходячи з вищезазначеного, необхідними завданнями державної політики є якісна ревізія існуючої системи формування та підтримання інвестиційного клімату України, стратегічний аналіз пріоритетів розвитку національної економіки, а також ідентифікація чинників, які обумовлюють неефективність нормативно-правових актів, що приймаються з метою підтримання сприятливого інвестиційного клімату України.
Враховуючи ці обставини і усвідомлюючи важливість поліпшення інвестиційного клімату в Україні, головним завданням на короткострокову перспективу є підготовка необхідної правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення інвестиційного клімату й формування основи збереження та нарощування конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Для цього необхідно здійснити низку першочергових заходів з послідовної деполітизації економіки, формування єдиних стратегічних цілей та послідовності економічних реформ, незмінних за приходу до влади будь-яких політичних команд, забезпечення незмінності та гарантованості захисту ринкових прав і свобод інвестора. Зокрема:
1.    Підготувати план дій щодо забезпечення сприятливого інвестиційного клімату у межах проголошених пріоритетів соціально-економічного розвитку, залучити до його розробки та обговорення широке коло експертів, науковців, представників органів державної влади та бізнесу.
2.    Розробити регіональні плани підвищення інвестиційної привабливості областей з урахуванням особливостей їх поточних рейтингів інвестиційної привабливості, забезпечити державний моніторинг їх виконання як одного з критеріїв успішності діяльності місцевих державних адміністрацій.
3.    Поширити реалізацію обласними державними адміністраціями навчальних програм серед бізнесменів з підготовки інвестиційних пропозицій, складання інвестиційних бізнес-планів, юридичного супроводу інвестиційних проектів, управління інвестиційними проектами. Передбачити механізми надання державою послуг щодо підвищення кваліфікації та атестації фахівців у сфері інвестиційної діяльності.
4.    Суттєво розширити спектр заходів конкурентної політики, зокрема – щодо запобігання антиконкурентним діям національних та іноземних інвесторів на українському ринку, удосконалити методики та критерії виявлення проявів недобросовісної конкуренції з урахуванням реалій сучасної української економіки (останній Указ Президента “Про основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 рр.” був прийнятий 19.02.2003 р.).
5.    Підготувати перелік заходів щодо посилення відповідальності представників органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування за вчинення корупційних та інших дискримінаційних дій щодо інвесторів.
6.    Поширити практику укладання прозорих угод між інвесторами та владою щодо взаємних зобов’язань у сфері конкурентної поведінки бізнесу та конкурентної політики держави на певних ринках на визначений середньо- і довгостроковий період часу.
7.    Сформувати на основі спільної розробки Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства транспорту і зв’язку, Міністерства промислової політики, Міністерства палива та енергетики, а також галузевих об’єднань підприємців довгострокову програму державного та змішаного інвестування в розвиток телекомунікаційної, транспортної та енергетичної інфраструктури.
Додатки
 Таблиця 1
Рівень оподаткування прибутків підприємств в країнах ЦСЄ та СНД, %
Країна
Податок на прибуток підприємств
Країна
Ставка податку на прибуток підприємств

Вірменія
20
Литва
15

Азербайджан
24
Македонія
15

Білорусь
24 % на прибутки до оподаткування + 4% на прибутки після оподаткування (транспортний податок)
Польща
19

Болгарія
15
Румунія
16

Хорватія
20
Росія
24

Чехія
26
Словаччина
19

Естонія
24
Словенія
25

Грузія
20
Таджикистан
25% на прибутки або 1% від обороту

Угорщина
16
Туреччина
30

Казахстан
30
Україна
25

Киргизія
20
Узбекистан
15% на прибутки до оподаткування + 8% на прибутки після оподаткування (податок на розвиток інфраструктури)

Латвія
15
 
 

Джерело: Paying Taxes: The global picture 2006 / PricewaterhouseCoopers, World Bank
 
 Таблиця 2
Кількість податкових платежів та час, який витрачається на їх сплату, в країнах ЄС, ЦСЄ та СНД у 2005 р.
Країна
Загалом
Податки на прибуток корпорацій
Податки на робочу силу
Інші податкові платежі

 
к-сть податкових платежів
години
кількість податкових платежів
години
к-сть податкових платежів
години
к-сть податкових платежів
години

Албанія
42
240
13
120
12
96
17
24

Вірменія
50
1,120
13
160
12
480
25
480

Австрія
20
272
1
80
4
96
15
96

Азербайджан
36
1,000
4
250
12
150
20
600

Білорусь
125
1,188
24
960
36
180
65
48

Бельгія
10
160
1
24
2
40
7
96

Боснія і Герцеговина
73
100
12
25
36
40
25
35

Болгарія
27
616
4
40
12
288
11
288

Китай
44
872
5
200
12
288
30
384

Хорватія
39
196
1
60
24
96
14
40

Чехія
14
930
1
150
4
420
9
360

Данія
18
135
1
25
2
70
15
40

Естонія
11
104
1
20
1
36
9
48

Фінляндія
19
264
13
16
2
200
4
48

Франція
33
128
1
24
24
80
8
24

Грузія
35
423
4
144
12
67
19
212

Німеччина
32
105
15
30
3
35
14
40

Греція
33
204
1
12
12
48
20
144

Угорщина
24
304
1
16
8
192
15
96

Ірландія
8
76
1
10
1
36
6
30

Італія
15
360
2
24
1
320
12
16

Казахстан
34
156
12
60
4
64
18
32

Киргизія
89
204
12
60
30
72
47
72

Латвія
8
320
1
32
2
192
5
96

Литва
13
162
1
28
2
76
10
58

Македонія
54
96
12
30
24
36
18
30

Молдова
44
250
4
100
28
100
12
50

Чорногорія
75
208
12
16
48
96
15
96

Нідерланди
22
250
1
40
12
150
9
60

Норвегія
3
87
1
24
1
15
1
48

Польща
43
175
12
50
3
100
28
25

Португалія
7
328
2
40
1
192
4
96

Румунія
89
198
4
42
60
96
25
60

Росія
70
256
12
64
36
96
22
96

Сербія
41
168
12
48
12
60
17
60

Словаччина
30
344
1
80
12
120
17
144

Словенія
34
272
1
80
24
96
9
96

Іспанія
7
602
1
26
1
288
5
288

Швеція
5
122
1
50
2
36
2
36

Таджикистан
55
224
12
80
12
48
31
96

Туреччина
18
254
2
50
2
84
14
120

Україна
98
2,185
5
425
60
800
33
960

Сполучене Королівство
7
105
1
35
1
45
5
25

Узбекистан
130
152
24
32
12
48
94
72

Джерело: World Bank
 
 
Таблиця 3
Оцінка бізнес середовища в Україні за критерієм захисту інвесторів у 2006 р.
Показник
Україна
ЦСЄ та СНД
ОЕСР

Індекс розкриття інформації
1
4,7
6,3

Індекс відповідальності директора
3
3,8
5,0

Індекс судових позовів акціонерів
7
6,0
6,6

Індекс захисту інвесторів
3,7
4,8
6,0

Джерело: Doing Business / World Bank
 
 
Таблиця 4
Рейтинг захищеності прав власності (IPRI) країн ЦСЄ в 2006 р.
Місце
Країна
IPRI

30
Угорщина
5,5

37
Литва
4,9

38
Туреччина
4,8

39
Чеська Республіка
4,7

49
Польща
4,0

53
Болгарія
3,8

57
Румунія
3,5

58
Україна
3,4

63
Росія
3,2

Всього країн в рейтингу – 70


Висновок
На основі аналізу й урахування всіх вищезгаданих показників і формується рейтинг інвестиційної привабливості України, так і рейтинг зусиль держави щодо поліпшення інвестиційного клімату.
Оцінка інвестиційних ризиків, у свою чергу, дає базу для розробки програм регулювання інвестиційного клімату. Стосовно України, можна сформулювати правила інвестиційних чинників.
Корпоративне й державне управління. До цього напрямку входить комплекс заходів із урегулювання корпоративних прав, діяльності державної адміністрації та приватизації державної власності.
Заходи щодо реформування державного апарату мають привести до перегляду ролі чиновників у регулюванні приватного сектора. Необхідно створити таку систему взаємовідносин між державою та бізнесом, яка б мінімізувала можливості для корупції на всіх рівнях.
Метою приватизаційних процесів має стати підвищення ефективності виробництва й використання ресурсів, мінімізація державного регулювання підприємницької діяльності, зниження державних витрат на підтримку неефективних виробництв і вивільнення ресурсів уряду для підвищення ефективності управління в суспільному секторі.
Першочерговому врегулюванню підлягають такі сфери:
— митна й транспортна політика, в тому числі боротьба з контрабандою, створення уніфікованої митної практики в різних областях країни;
— сертифікація, включно зі спрощенням повільної й непрозорої процедури отримання сертифікатів на товари, імпортовані до країни, взаємне визнання сертифікатів якості продукції та міжнародної організації стандартів ISO;
— страховий ринок, що передбачає вдосконалення законів українського страхового ринку, які суперечать європейським та світовим стандартам;
— ринок праці, що зазнає браку професіоналів на українському ринку праці, особливо в державному секторі. І потребує спрощення процедури прийняття на роботу іноземних фахівців високої кваліфікації.
Зараз в Україні залученням інвестицій багато хто займається, як на державному, так і на регіональному рівнях. Відсутність у більшості учасників досвіду із залучення й управління інвестиціями, їхні неузгоджені дії та відсутність заставних механізмів призводить до неефективної роботи в цьому напрямку. Вважаю, що сьогодні процес залучення інвестицій в економіку України має координуватися на державному або, щонайменше, на муніципальному рівні. Основну увагу слід приділити підготовці фахівців та розробці інвестиційних проектів за єдиними вимогами.
Нині від ефективності інвестиційної політики залежать оновлення виробництва, модернізація й нарощування основних фондів підприємств народного господарства, успіх структурної перебудови економіки, розв’язання соціальних і екологічних проблем. Слід зазначити, що в нинішніх умовах надходження іноземних інвестицій в економіку є чинником зростання ВВП, важливим джерелом створення робочих місць, врешті, сприяє успішній інтеграції України до європейського та світового господарства.
Вищевказані заходи, звісно ж, не вирішують усіх проблем із залучення інвестицій в економіку країни, але їх можна розглядати як основні напрямки у сфері вдосконалення інвестиційного процесу.
Список використаної літератури
Архипов, Борис Васильевич, Романова, Ольга Николаевна. Міжнародна економіка : Учеб. пособие. - М. : Союз, 2002. - 195 с.
Корнійчук, Людмила Яківна, Татаренко, Наталія Олексіївна. Міжнародна економіка: Підручник. - К.: КНЕУ, 2005. - 564 с.
Павлов, Константин Викторович. Міжнародна економіка / К. В. Павлов; М-во общ. и проф. образования. Удмурт. гос. ун-т. Ин-т экономики и упр. - Ижевск : Изд-во Ин-та экономики и упр. УдГУ, 1999. - 174 с.
Фридмен, Милтон. Если бы деньги заговорили... / Милтон Фридмен; Пер. с англ. проф. Л. С. Микша, канд. физ.-мат. наук А. М.Семёнов.- М. : Дело, 2000.-156 с.