ЛЬВІВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОРДЕНА ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ ІНСТИТУТ
ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
проведення групового заняття з навчальної дисципліни
«Загальна тактика»
Тема № 9: Пересування військ
Час: 2 години
Місце: навчальна аудиторія






І. ВСТУП – 10 хв.
Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять. Оголосити тему та мету заняття, навчальні питання.
Зазначити взаємозв’язок вивчення даної теми із темами інших дисциплін.
Сучасний загальновійськовий бій, що характеризується високоманевренними, динамічними діями, триває, як правило, недовго і ведеться у високих темпах. І щоб здійснювати маневр, наносити потужні удари у фланг і тил противнику, потрібні високі швидкості пересування.
Високоманевренний характер сучасного бою з розвитком бойових дій на широкому фронті та на велику глибину обумовлює часте пересування військ із тилу до фронту та вздовж лінії фронту з метою перегрупування в ході бойових дій, а також переугрупування з одної ділянки фронту на іншу для подальшого наступу та вирішення інших бойових завдань.
Марші з метою переугрупування військ в ході бойових дій часто здійснювалися як у роки ВВВ, так і в післявоєнні роки під час локальних бойових дій і в ході тактичних навчань військ на маневрах (навчаннях).
В умовах відсутності суцільної лінії фронту, осередкового характеру бойових дій з використанням ЗМУ та ВТЗ марш у прифронтовій смузі майже завжди буде здійснюватися при загрозі зіткнення з противником, що висувається, тобто у передбаченні зустрічного бою.
Тому, при здійсненні маршу, від кожного військовослужбовця потрібно дотримання маршової дисципліни, організованості та пильності. Марш будуть здійснювати не тільки бойові підрозділи (частини). Під час ведення наступу, а також в ході бою його тилові та спеціальні підрозділи часто будуть здійснювати пересування самостійно із тилу до фронту.
От чому Ви, як майбутні офіцери, повинні добре знати порядок організації, забезпечення та здійснення маршу, уміти підготовляти і керувати підрозділами на марші.
Сутність маршу, способи пересування підрозділів (частин), їх маршові можливості ми з вами і розглянемо у першому навчальному питанні та і в ході всього заняття.
ІІ. ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ - 80 хв.
1. Способи пересування військ. Сутність маршу, основні показники маршу, райони і рубежі, що призначаються в ході маршу – 32 хв.
Механізовані (танкові) та інші підрозділи (частини), як правило, здійснюють пересування в ході бойових дій своїм ходом (т.п. маршем) або перевозяться транспортом:
залізничним;
морським (річковим);
повітряним.
Крім того, пересування їх може здійснюватися і комбінованим способом.
Підрозділи (частини) завжди повинні бути готові до маршу і перевезення в умовах постійної загрози застосування противником ЗМУ, ВТЗ і систем дистанційного мінування, дії його авіації, повітряних десантів, аеромобільних та диверсійних груп, радіоактивного, хімічного і біологічного зараження, руйнування доріг та переправ.
Марш – організоване пересування військ в колонах по дорогах та колонних шляхах з метою виходу в призначений район або на вказаний рубіж.
Він є основним способом пересування підрозділів (частин). Під час здійснення маршу танки та інша гусенична техніка може перевозитися на автопоїздах.
Умови здійснення маршу.
Марш може здійснюватися у передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником.
За напрямками руху марш може здійснюватися:
-до фронту
-вздовж фронту
-від фронту в тил.
У всіх випадках марш здійснюється потай, як правило вночі або в інших умовах обмеженої видимості, а у бойовій обстановці і в глибокому тилу своїх військ – і вдень.
У будь-яких умовах підрозділи (частини) повинні прибути в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі і готовності до виконання бойового завдання.
Для своєчасного і організованого початку та здійснення маршу підрозділами (частинами) призначаються:
вихідний пункт (рубіж) – 5-10 км від вихідного району або району зосередження; час його проходження;
пункти (рубежі) регулювання і час їх проходження;
місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку;
маршрут руху.
Привали та денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану озброєння і техніки, їх технічного обслуговування, прийому їжі та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3-4 години руху тривалістю до 1 години і один привал тривалістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок – під кінець кожного добового переходу тривалістю 6-8 годин.
Похідний порядок підрозділів (частин) будується:
у передбаченні вступу до бою – виходячи із задуму майбутнього бою та умов обстановки;
поза загрозою зіткнення з противником – з врахуванням зручності руху, захисту від ЗМУ і ВТЗ противника та маскування від його технічних засобів розвідки.
Отримавши завдання на марш, командир батальйону (роти, взводу) під час з’ясування завдання та оцінки обстановки крім звичайних питань, вивчає по карті:
маршрут руху, його протяжність та прохідність, умови здійснення маршу, рубежі та час імовірної зустрічі з противником або до яких дій бути готовими;
місця і час привалів, а також місця, час і порядок дозаправки техніки, прийому їжі та поповнення запасів матеріальних засобів, які витрачаються в ході маршу;
оцінює маршові можливості штатних і приданих підрозділів;
визначає допустимі швидкості руху та величину дистанції між машинами по ділянках маршруту і розраховує час руху по кожному з них;
оцінює характер місцевості, умови захисту і маскування в районах привалів, денного (нічного) відпочинку та зосередження;
визначає обсяг інженерного обладнання районів та проводить інші необхідні розрахунки;
визначає порядок спостереження і підтримки зв’язку в ході маршу.
Управління на марші здійснюється з КСП, який знаходиться в бойовій машині (танку). Командир роти керує підлеглими підрозділами особисто, а командир батальйону – особисто і через штаб.
Управління до початку маршу полягає у віддачі розпоряджень командиром про підготовку до маршу, а також в організації контролю і наданні допомоги підлеглим у підготовці особового складу, озброєння, бойової та іншої техніки до майбутніх дій.
Забезпечення маршу організується на основі рішення на марш та вказівок (розпоряджень) старшого командира. Воно включає бойове, технічне та тилове забезпечення.
Розвідка на марші ведеться з метою своєчасного здобуття необхідних розвідувальних відомостей про противника та місцевість. Основний спосіб ведення розвідки на марші – спостереження. У передбаченні зустрічі з противником може висилатися БРД. Дані про противника і місцевість отримуються від органів похідної охорони, а також від старшого командира і органів розвідки.
Охорона в підрозділах організовується з метою недопущення проникнення розвідки противника до підрозділів , що охороняються, виключення його раптового нападу і забезпечення підрозділам вигідних умов для розгортання та вступу в бій.
При організації захисту від ЗМУ та вирішенні задач хімічного забезпечення визначається порядок і способи ведення радіаційної, хімічної та бактеріологічної (біологічної) розвідки з врахуванням організації її старшим командиром, доводяться сигнали оповіщення, а також визначається порядок подолання зон зараження, строки проведення санітарно-гігієнічних заходів та заходів щодо ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ.
Маскування на марші організовується на основі прийнятого рішення та вказівок старшого командира. При цьому визначається обсяг, строки та порядок виконання заходів щодо маскування, сили та засоби, які для цього виділяються, а також порядок дотримання підрозділами маскувальної дисципліни. Маскування повинно бути активним, безперервним, різноманітним, переконливим. Необхідно своєчасно виявляти та приймати міри щодо негайного усунення демаскуючих ознак.
Інженерне забезпечення на марші вирішується в основному своїми силами та засобами.
Під час дій підрозділів в ГПЗ, авангарді, передовому загоні, вони посилюються інженерно-саперними підрозділами, звичайно до інженерно-саперного взводу, та інженерними засобами (шляхопрокладачами, мостоукладачами, тощо). В цьому випадку для ведення інженерної розвідки до складу головного дозору виділяється до інженерно-саперного відділення, а до складу БРД, крім того, 2-3 саперів.
Технічне забезпечення маршу організовується на основі рішення командира та вказівок старшого командира щодо технічного забезпечення. При підготовці до маршу проводиться підготовка засобів технічного забезпечення, технічне обслуговування бойових машин та ремонт озброєння та техніки.
Тилове забезпечення маршу організовується також на основі рішення командира та вказівок старшого командира щодо тилового забезпечення.
Перед маршем необхідно прийняти міри щодо своєчасного підвозу підрозділам та поповнення до встановлених норм боєприпасів, пального, харчів, медичного майна та інших матеріальних засобів.
Маршові можливості підрозділів.
Під маршовими можливостями підрозділів (частин) розуміється здатність долати своїм ходом на протязі одної і більше діб максимально можливу відстань при збереженні боєздатності і повної готовності до виконання поставленої задачі. Основними показниками маршових можливостей підрозділів (частин) являються:
- середня швидкість руху;
- величина добового переходу.
Визначальним показником маршових можливостей є середня швидкість руху підрозділів на марші без врахування часу на привали. Середня швидкість пересування механізованих і танкових підрозділів залежить передусім від середньої технічної швидкості колісних і гусеничних машин, які знаходяться в похідній колоні. Середня технічна швидкість руху сучасної бойової машини (танк, БМП, БТР) досягає на грунтових дорогах 35-45 км/год, по шосе – 45-60 км/год. Однак, як вказує досвід маршової підготовки військ. середня швидкість руху на 25-30% нижча за середню технічну швидкість одиночної машини.
Це пояснюється тим, що під час руху в колоні збільшується час долання перешкод, зростає нерівномірність руху, знижується ефективність водіння механіків-водіїв високої кваліфікації, виявляються організаційні недоліки.
Коли дистанції між машинами змінюються пропорційно швидкості, рух машин в колоні практично не відрізняється від вільного руху (руху одиночної машини) і швидкість колони буде дорівнювати швидкості головної машини. Коли ж на маршруті зустрічаються перешкоди або ділянки з поганим зчепленням і різко зростаючим опором руху, ритмічний рух порушується.
При розрахунку маршу потрібно також визначити швидкість руху при витягуванні та зосередженні колони. Як вказує досвід, вона приймається рівною від 0,5 до 0,75 середньої швидкості руху колони підрозділу на марші.
Під час планування маршу необхідно також наперед передбачити максимальні та мінімальні дистанції між машинами і підрозділами відповідно до обстановки і умов руху. Визначені статутом дистанції між машинами 25-50 м в нормальних дорожніх умовах та збільшення їх (за досвідом навчань – до 100-150 м)під час руху у складних дорожніх умовах, а також під час руху з підвищеною швидкістю забезпечують дотримання мір безпеки та мобільність колони на марші.
Таким чином, керуючі рухом колони командири, на основі вивчення маршруту на карті та особистого спостереження за дорожньою обстановкою повинні своєчасно подавати підлеглим команди (сигнали) про зміну швидкості та дистанцій для дотримання розрахункового графіку руху та дисципліни маршу.
У всіх випадках марш повинен здійснюватися з максимальною для даних умов швидкістю.
На величину добового переходу впливає не тільки середня швидкість руху, але і час безпосереднього руху колони на протязі доби. Досвідом ВВВ та післявоєнних навчань встановлено, що механіки-водії (водії) зберігають високу працездатність при русі 10-12 годин на протязі доби. З врахуванням встановленої швидкості руху 25-30 км/год, а також часу безпосереднього руху і визначається величина добового переходу.
Запас ходу підрозділу по пальному визначається із розрахунку витрат тільки їх штатних, возимих запасів. Він обчислюється відношенням запасу пального в баках машин (з врахуванням незнижуваного запасу – 0,2 заправки) до витрат пального на 1 км шляху і залежить від місткості баків для пального, витрат пального на 1 км шляху під час руху в колоні та наявності військових запасів в підрозділі.
Командири підрозділів на марші повинні постійно слідкувати за справністю бойової техніки і проводити необхідні заходи з тим, щоб з підходом до району (рубежу) виконання бойового завдання вона була технічно справною і повністю заправленою.
Основні маршові нормативи.
2. Завдання і органи похідної охорони –20 хв.
Для виключення раптового нападу противника на колону головних сил, забезпечення її вигідних умов для вступу в бій і недопущення проникнення до неї наземної розвідки противника, а також розвідки противника на місцевості під час здійснення маршу можуть призначатися такі органи похідної охорони:

Похідний порядок батальйону (роти), що призначається в передовий загін або авангард (похідну заставу), будується з врахуванням швидкого розгортання підрозділів в бойовий порядок і вступу їх в бій. Він складається з колони головних силі і похідної охорони.
Колона головних сил батальйону (роти) в залежності від умов обстановки може мати різну побудову. Танковий підрозділ, приданий механізованому батальйону (роті) їде звичайно в голові колони, а механізований підрозділ, приданий танковому батальйону (роті), звичайно розподіляється між танковими ротами (взводами) і їде в їх похідних порядках за танками або призначається в похідну охорону.
Мінометна (артилерійська) батарея їде за бойовими підрозділами батальйону (роти). Гранатометний взвод – звичайно за головною ротою головних сил батальйону.
Протитанковий взвод батальйону їде за головною похідною заставою або за головною ротою головних сил батальйону.
Більша частина зенітних засобів зенітного підрозділу їде ближче до голови колони головних сил, а частина з них – з ГПЗ.
Останніми в колоні батальйону їдуть підрозділи технічного забезпечення і тилу.
Головна похідна застава висилається від передового загону, авангарду або головних сил бригади (батальйону) в напрямку руху на відстань 5-10 км.
ГПЗ силою до роти висилає від себе головний дозор у складі взводу на відстань 3-5 км, ГПЗ силою до взводу і ГД – дозорне відділення (танк) на відстань, яка забезпечує спостереження за ними та підтримку його вогнем.
Тильна похідна застава їде за охороняємою колоною, а бокова похідна застава – на рівні голови охороняємої колони. Їх віддаленість від колони може бути до 5 км.
Дії головної похідної застави.
Рота (взвод), яка призначена в ГПЗ, у встановлений час проходить вихідний пункт і рухається по маршруту батальйону з встановленою швидкістю. Командир роти (взводу) їде в голові колони і слідкує за маршрутом.
Тіснини, тунелі і мости вона проходить без зупинок. Зруйновані ділянки доріг, мости, завали на маршруті руху та заміновані ділянки ГПЗ обходить, позначаючи показчиками місця руйнувань (мінування) і напрямок обходу. При необхідності вона може проробити в них прохід.
Про загородження, зони зараження, райони руйнувань та шляхи їх обходу, а також про зустріч з противником командир роти (взводу) доповідає командирові, що його вислав.
Під час зупинки на привал ГПЗ за командою командира, що її вислав, зупиняється на вигідному рубежі, організовує спостереження і знаходиться в постійній готовності до відбиття нападу противника.
З виходом в район відпочинку ГПЗ, захопивши вигідний рубіж, виконує завдання сторожової охорони і знаходиться в постійній готовності до відбиття нападу противника. Командир роти вказує взводам позиції, смуги вогню і порядок дій при появі противника. В районі відпочинку охорона може здійснюватися сторожовою охороною.
Дрібні групи противника ГПЗ, як правило, знищує, а зразки озброєння, топографічні карти та інші документи захоплює і продовжує виконувати завдання.
При зустрічі з переважаючим за силою противником вона діє залежно від обстановки: раптовим вогнем з вигідної позиції та рішучою атакою знищує його, а якщо своїми силами ГПЗ не в змозі знищити противника, вона стійко утримує позицію, яку займає, та забезпечує розгортання і вступ у бій колони, яку охороняє.
Дозорне відділення (танк) просувається у вказаному йому напрямку стрибками від укриття до укриття, ведучи спостереження за прилеглою місцевістю.
Закриті ділянки місцевості, окремі будови, узлісся, входи в ущелини і тунелі, де можливе приховане розташування противника і раптовий його напад із засад, а також вузькі проходи, мости та інші об’єкти воно оглядає і при необхідності позначає попереджувальними знаками. Про все виявлене на шляху руху і про зустріч з противником командир дозорного відділення (танка) негайно доповідає командиру, який його вислав.
Висновок: Вихідними даними для вироблення розрахунків є: маршрути руху; вихідний рубіж (пункт); рубежі (пункти) регулювання; райони та тривалість привалів і відпочинку; призначений район зосередження або рубіж розгортання; бойовий та чисельний склад; побудова похідного порядку та інше. Ці дані можуть бути одержані із бойових документів старшого командира (штабу), рішення командира на марш та його вказівок щодо планування маршу, а також із облікових даних та донесень підлеглих, які маємо.
Кількість та характер бойових документів, що розробляються і оформлюються в процесі організації маршу, визначаються умовами обстановки і , головним чином, наявністю часу.
3. Дії особового складу і підрозділів під час маршу – 20 хв.
Під час підготовки до маршу проводиться поповнення запасу ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, здійснюється технічне обслуговування озброєння і техніки, евакуація поранених і хворих, а також майна, яке перевищує норми та несправних озброєння та техніки, які не можуть бути відремонтовані до початку маршу.
Для своєчасного й організованого початку і здійснення маршу батальйону, призначеного в передовий загін, вказуються вихідний пункт і час його проходження, а батальйону, який діє в авангарді або прямує у складі колони головних сил полку, крім того, пункти регулювання і час їх проходження, місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку.
Рота (взвод), яка призначена в головну похідну заставу, в установлений час проходить вихідний пункт та рухається по маршруту батальйону з установленою командиром батальйону швидкістю. Командир роти (взводу) іде в голові колони та звіряє по карті маршрут руху.
Тіснини, тунелі та мости головна похідна застава проходить безупинно. Зруйновані ділянки доріг, мости, завали на маршруті руху та заміновані ділянки рота (взвод) обходить, позначаючи покажчиками місця зруйнувань (мінування) і напрямок обходу. Якщо обхід неможливий або на влаштування проходу в зруйнуваннях (завалах) потрібно часу менше ніж на обхід, то головна похідна застава пророблює прохід. При дистанційному мінуванні маршруту руху вихід із мінного поля головна похідна застава здійснює в колоні по проходу, проробленому в найкоротшому напрямку.
Про загородження, зони зараження, райони зруйнувань та шляхи їхнього обходу, а також про зустріч з противником командир роти (взводу) доповідає командиру, який його вислав.
Батальйон (рота) здійснює марш одною колоною. Дистанція між підрозділами і машинами в колоні батальйону можуть бути 25-50 м. Під час руху по запорошених дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають стрімкі підйоми, спуски та повороти, а також під час руху з підвищеною швидкістю дистанції між машинами збільшуються.
Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником РУК, ВТЗ дистанції між машинами (підроздлами) збільшуються і можуть бути 100-150 м.
Машини, які вийшли із ладу в ході маршу, зупиняються на правій обочині дороги або відводяться в бік. Після усунення несправностей машини продовжують рух, приєднуючись до любої колони,що проходить.Місця в колонах своїх підрозділів вони займають лише на привалах. Обгон колон під час руху заборонений.
Привали та денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану озброєння та техніки, їхнього технічного обслуговування, харчування та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3-4 години руху тривалістю до 1 години і один привал тривалістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок — у кінці кожного добового переходу.
Під час зупинки на привал головна похідна застава за командою командира, який вислав її, зупиняється на вигідному рубежі, організовує спостереження і знаходиться в постійній готовності до відбиття противника.
З виходом у район відпочинку головна похідна застава, зайнявши вигідний рубіж, виконує завдання сторожової охорони, знаходячись у постійній готовності до відбиття нападу противника. Командир роти вказує взводам позиції, смуги вогню та порядок дій при появі противника. У районі відпочинку головна похідна застава може замінюватися сторожовою охороною.
На привалах шикування колони не порушується, машини зупиняються на правій обочині дороги не ближче 10 м одна від одної або на дистанції, яка встановлена командиром. Бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки ставляться під крони дерев, у радіолокаційній тіні місцевих предметів, а на відкритій місцевості маскуються штатними маскувальними покриттями та місцевими матеріалами.
Особовий склад виходить з машин тільки за командою (сигналом) своїх командирів і розташовується для відпочинку праворуч від дороги. У машинах залишаються тільки спостерігачі, чергові кулеметники (навідники гармат) та радіотелефоністи (радисти-заряджаючі) командирських машин.
Черговий зенітний підрозділ займає вказану командиром стартову (вогневу) позицію, а чергові стрільці-зенітники розташовуються поблизу своїх машин у готовності до знищення повітряних цілей противника. Інші зенітні, засоби залишаються в колоні на своїх місцях у готовності до відкриття вогню.
Екіпажі машин (обслуга, водії) проводять контрольний огляд озброєння, техніки і разом з призначеним для допомоги їм особовим складом проводять технічне обслуговування.
Підрозділи рухаються тільки по правій стороні дороги, додержуючись встановленої швидкості руху, дистанції між машинами та заходів безпеки. Тіснини, тунелі і мости колона батальйону (роти) проходить безупинно з максимально можливою швидкістю. Під час руху по мостах, залізничних переїздах, тунелях та небезпечних ділянках маршруту вживаються заходи, які забезпечують безпеку руху, виключають затори на маршруті та загазованість тунелів.
Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, які утворюються складками місцевості та місцевими предметами, населені пункти і придорожня рослинність. Під час руху по відкритих та незамаскованих ділянках маршруту не допускається скупчення машин та зупинка колон, швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються.
Вночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення, світломаскувальних пристроїв, а під час руху на ділянках місцевості, які проглядаються противником, і в світлу ніч — з повністю вимкненим світлом (вимкненими приладами нічного бачення).
Під час здійснення маршу в лісі та під час руху в місті віддаленість похідної охорони та дистанції між машинами в колоні скорочуються. На перехрестях, де утруднене орієнтування, виставляються добре видні покажчики або організовується регулювання руху.
Відбиття ударів повітряного противника на марші здійснюється під час руху або з коротких зупинок вогнем зенітного підрозділу та виділених для цього механізованих (танкових) підрозділів.
За сигналом оповіщення про повітряного противника зенітний підрозділ, а також підрозділи, які виділені для ведення вогню по повітряних цілях, приготовляються до відкриття вогню, люки бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків (крім люків, із яких буде вестись вогонь) зачиняються. Особовий склад переводить протигази в положення «напоготові».
За сигналом оповіщення про радіаційне, хімічне, біологічне зараження батальйон (рота) продовжує рух. У бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і танках перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі зачиняються, включається система захисту від зброї масового ураження. Особовий склад під час прямування в пішому порядку і на відкритих машинах одягає засоби індивідуального захисту.
Зони з високим рівнем радіації, райони зруйнувань, пожеж та затоплень на маршруті руху, як правило, обходяться; при неможливості обходу зони зараження долаються з максимальною швидкістю з використанням засобів індивідуального захисту та систем захисту від зброї масового ураження, які є на машинах.
Часткова спеціальна обробка проводиться після виходу із зон радіоактивного зараження, а при застосуванні противником отруйних речовин — негайно. Повна спеціальна обробка проводиться, як правило, в районі денного (нічного) відпочинку або після прибуття в призначений район.
При нанесенні противником ядерних та хімічних ударів по колоні командир батальйону (роти) вживає заходів щодо відновлення боєздатності підрозділів, ліквідації наслідків ударів та продовження руху.
У випадку застосування противником запалювальної зброї, а також під час змушеного подолання району пожеж люки, бійниці, жалюзі танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) зачиняються. Командир батальйону (роти) швидко виводить колону із району пожеж вперед або в навітряну сторону, зупиняє її, організовує гасіння осередків вогню на озброєнні та техніці, рятування особового складу і надання першої медичної допомоги тим, хто постраждав, після чого колона продовжує рух.
Мінні поля, встановлені системами дистанційного мінування противника, обходяться, а при неможливості їхнього обходу долаються по проходах, які пророблені інженерними підрозділами, групою розгородження батальйону, групами розмінування рот і з використанням возимих комплектів розмінування.
Нерухома бокова застава у складі роти (взводу) призначається для прикриття колон підрозділів, які здійснюють марш, виходить на вказаний їй рубіж, повністю або частиною сил розгортається в бойовий порядок, організовує оборону і знаходиться на рубежі до вказаного часу, а потім діє відповідно до вказівок командира, який її вислав.
Тильна похідна застава іде слідом за колоною, яку охороняє, а бокова похідна застава — на рівні голови колони, яку охороняє, їхнє віддалення від колони, яка охороняється, може бути до 5 км.
Дрібні групи противника, які опинилися в тилу, тильна і бокова похідні застави знищують і потім продовжують виконувати завдання. При загрозі нападу переважаючих сил противника вони займають вигідний рубіж і не допускають удару по колоні, яку охороняють.
При зміні завдання і напрямку руху командир передового загону, авангарду (головної похідної застави) повинен негайно зупинити підрозділи, які виконують завдання щодо ведення розвідки й охорони, і вказати їм порядок подальших дій. Колона в попередньому похідному порядку або після необхідного перешикування по найкоротших шляхах виводиться на новий напрямок (маршрут) і виконує нове завдання.
Машини, які вийшли із ладу в ході маршу, зупиняються на правій обочині дороги або відводяться в сторону. Екіпажі (водії) машин визначають причини несправностей і вживають заходів щодо їх усунення. Після усунення несправностей машини продовжують рух, приєднуючись до похідної колони, місця в колонах своїх підрозділів вони займають на привалах. Обгін колон під час руху забороняється.
Замикання колони батальйону надає допомогу екіпажам (водіям) під час усунення несправностей, організовує передачу несправних (які не підлягають ремонту своїми силами) машин та машин, які застряли, евакуаційним і ремонтним підрозділам бригади (полку) і забезпечує прибуття машин батальйону, які відстали, в призначений район. Про машини, які відстали на шляху, заступник командира батальйону (роти) з озброєння (технічної частини, старший технік роти) та командири підрозділів особисто доповідають командиру батальйону (роти).
Поранені та хворі після надання їм медичної допомоги евакуюються в найближчі медичні пункти (заклади), а при неможливості евакуації ідуть слідом зі твоїми підрозділами або з медичним пунктом батальйону.
Командир батальйону, як правило, пересувається в голові колони батальйону, командир роти — завжди в голові колони роти. Звіряючи по карті маршрут руху, командир батальйону (роти) управляє діями висланого розвідувального (бойового розвідувального) дозору, похідної охорони і суворо підтримує встановлений порядок маршу.
Зв’язок на марші здійснюється рухомими засобами, а в підрозділах, крім того, встановленими сигналами. Радіозасоби працюють тільки на прийом. У ході маршу командир батальйону через комендантські пости та диспетчерські пункти повідомляє номер своєї колони, інформацію про стан пройденої ділянки дороги та обстановку на ній, а від старшого комендантського поста (чергового диспетчера) одержує накази і розпорядження, які надійшли для нього, інформацію про стан наступної ділянки руху та про об’їзди. Для управління військами можуть також використовуватися канали опорної мережі зв’язку Збройних Сил України та державної мережі зв’язку.
ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА – 5 хв.
1. Підвести підсумок заняття.
2. Відповісти на запитання курсантів.
3. Дати завдання на самостійну підготовку.
Розробив:
кандидат військових наук, професор кафедри тактики
майор Ю.А. ДЗЮБЕНКО
« ___» ___________2006 р.