Організаційні форми побудови бухгалтерського обліку





Зміст та передумови раціональної організації обліку



Побудова та належне функціонування обліку передбачає органічне поєднання методологічних та організаційних принципів його здійснення.Це, у свою чергу, забезпечує його відповідність як загальнодержавним вимогам з урахуванням галузевих особливостей, так і потребам самого підприємства в інформаційному забезпеченні оперативного управління, контролю та складання звітності. Принципи побудови обліку відповідають вимогам відповідного господарського механізму, процеси якого облік відображає і контролює, будучи його складовою частиною.За цих умов облік може або сприяти зміцненню господарського механізму, або гальмувати його розвиток. Усе залежить від того, наскільки облік відповідає вимогам діючого господарського механізму. Останній зумовлює мету і завдання обліку, а нерідко й відповідні методологічні рішення.Проте, якщо методологічні рішення обліку розробляються і встановлюються централізовано - органами, які здійснюють керівництво ним, то організаційні принципи побудови облікового процесу вирішуються самостійно кожним підприємством, виходячи з його структури, особливостей технології та організації виробництва. Отже, організація обліку є творчим процесом на кожному підприємстві і значною мірою залежить від його специфіки, обсягу господарської діяльності, наявності кваліфікованих облікових кадрів, рівня механізації та автоматизації облікових процесів, системи управління, чинної звітності, її періодичності тощо.Під раціональною організацією обліку розуміють систему заходів, які забезпечують найефективніше виконання функцій бухгалтерського обліку. Цю систему спрямовано на організацію такої побудови обліку, яка забезпечувала б контроль за виконанням зобов'язань підприємства, наявністю й рухом його майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів, уможливлювала б своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, формування повної й вірогідної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства (установи), необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, податковими, статистичними і банківськими установами та іншими заінтересованими органами й організаціями.До важливих передумов раціональної організації обліку належать: визначення обсягу та складу облікової інформації, необхідної для управління та контролю, встановлення структури облікового апарату та розподілу обов'язків між окремими виконавцями, розробка документування та документообороту, обґрунтований вибір форми обліку та графіка звітності. Першочерговим завданням в організації обліку є також глибоке, детальне вивчення організаційної структури підприємства, особливостей технології та організації конкретного виробництва, системи постачання сировини та реалізації виготовленої продукції. З урахуванням цього визначається обсяг та склад облікової інформації як для підприємства в цілому, так і для його структурних одиниць. При цьому особливого значення набуває вивчення законодавства щодо господарської діяльності підприємства та нормативних актів, котрі стосуються побудови та порядку ведення обліку.За сучасних умов, коли відбуваються часті зміни в обліку, у механізмі господарювання, у податковій системі, забезпечення підприємства чинними нормативними актами, їх детальне вивчення та впровадження є важливою передумовою забезпечення раціональної організації обліку. Нині облік регламентується кількома нормативними актами.Найважливішими з них є: Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затверджене Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88; «План рахунків бухгалтерського обліку» та інструкція щодо його застосування, затверджені Мінфіном України ЗОЛ 1.99 № 291, а також положення (стандарти) щодо обліку відповідних об'єктів та складання звітності.Водночас практичне застосування нормативних актів з урахуванням специфіки підприємства, запровадження прогресивних форм і методів обліку, посилення контрольних і аналітичних функцій його цілком залежать від облікової служби підприємства. Отже, органічне, гармонічне поєднання завдань побудови обліку на загальнодержавному рівні та на рівні окремих підприємств є найважливішою передумовою його раціональної організації.Якщо в цілому по підприємству облікова інформація необхідна для складання звітності, а показники, що підлягають першочерговому контролю, визначаються централізовано відповідними нормативними актами (положеннями, інструкціями), то облікові дані, потрібні для управління структурними підрозділами, визначає підприємство самостійно.Увесь обліковий процес на кожному підприємстві здійснює бухгалтерський апарат. Залежно від обсягу діяльності підприємства, особливостей технології та організації виробництва, системи управління ним визначається кількісний склад та структура цього апарату. Він і повинен забезпечити практичне здійснення обліку як на підприємстві в цілому, так і в його структурних підрозділах.З урахуванням специфіки підприємства, наявності облікових кадрів, рівня їх кваліфікації та досвіду роботи на кожному підприємстві головний бухгалтер визначає структуру облікового апарату та розподіл обов'язків між окремими працівниками.На практиці найбільш широко застосовується так звана предметна структура облікового апарату, коли створюють окремі відділи або облікові групи відповідно до найважливіших ділянок облікового процесу: облік основних засобів та нематеріальних активів, облік матеріалів та малоцінних предметів, облік коштів і фінансових результатів, облік розрахунків, облік розрахунків з оплати праці, облік виробництва й калькуляції собівартості продукції та ін. В окремих господарствах нерідко структура бухгалтерського апарату будується за виробничою ознакою. Так, у сільськогосподарських підприємствах нерідко виділяється відділ (група) обліку роботи автотранспорту, машинно-тракторного парку, тваринництва та ін. На промислових підприємствах за цим принципом створюють групи обліку діяльності основних і допоміжних цехів та ін. Кожний з розглянутих варіантів має як переваги, так і недоліки.Якщо предметну структуру бухгалтерського апарату підпорядковано, головним чином, забезпеченню облікової інформації в цілому по підприємству, то виробничу структуру націлено на забезпечення контролю за здійсненням технологічного процесу, за діяльністю окремих підрозділів.Визначальним для встановлення структури облікового апарату є обсяг облікових робіт. Так, на великих підприємствах, як правило, застосовується перший варіант. Він сприяє ефективнішому використанню апарату, збільшенню оперативності виконання облікових робіт, спеціалізації та підвищенню професійного рівня облікових працівників.На порівняно невеликих підприємствах з нескладною структурою управління може застосовуватись другий варіант. Він сприяє наближенню облікового апарату до об'єкта обліку, унаслідок чого поглиблюються та конкретизуються знання конкретних облікових працівників про характер та особливості роботи закріпленого підрозділу, підвищується персональна відповідальність за доручену справу.Проте така система потребує облікових працівників більш високої кваліфікації з одночасним виконанням ними технічних облікових робіт, відтак знижується можливість розподілу облікових робіт між працівниками та ефективність використання обчислювальної техніки.Досить тісно з структурою облікового апарату переплітається і розподіл обов'язків між конкретними обліковими працівниками. Це є важливою частиною організації облікового процесу на підприємстві, яка є у віданні головного бухгалтера.Він стежить за тим, щоб усі облікові роботи було розподілено між конкретними виконавцями залежно від часу, потрібного для обробки відповідних даних і забезпечення належної інформації.Для конкретних облікових працівників розробляється посадова інструкція, якою і визначається коло їхніх службових обов'язків.При цьому за кожним працівником закріплюється ведення відповідних облікових регістрів, складання певних звітних форм тощо.Основною засадою побудови бухгалтерського обліку є бухгалтерські документи. Адже будь-який запис в обліку може здійснюватись лише на підставі належно оформлених та перевірених документів. Тому визначення та обґрунтоване використання документів є невід'ємним елементом раціональної організації всього облікового процесу.Згідно з установленою структурою бухгалтерського апарату підприємства та розподілом обов'язків між окремими його працівниками організовується документооборот, тобто шлях проходження документа від його складання до здачі в архів. У графіку документообороту вказується призначення документа, хто і коли його складає, хто підписує, які показники контролює, коли і кому передає та наступне використання цього документа. Графік документообороту затверджує головний бухгалтер, який і здійснює контроль за його дотриманням.Наявність такого графіка та дотримання його дає можливість запровадити належну ритмічність у роботу облікового персоналу, посилити контрольні функції обліку, забезпечити необхідну інформацію для складання відповідної звітності в установлені строки.Виходячи з конкретних умов діяльності підприємства, обсягу облікової інформації, рівня її механізації та автоматизації, наявності кваліфікованих кадрів, необхідності та можливостей здійснення оперативного контролю на певних стадіях виробничого процесу головний бухгалтер встановлює (вибирає) належну форму ведення обліку. Ця форма має забезпечувати максимум інформації за мінімальних витрат на здійснення облікового процесу.Кінцевим етапом організації обліку є встановлення складу й обсягу оперативної, бухгалтерської і статистичної звітності та строків її подання. Це дає змогу заздалегідь визначити обсяг і склад інформації, необхідної для складання звітності, а також для встановлення напрямків, за якими слід узагальнювати дані поточного обліку для потреб звітності та контролю.Отже, продумана, обґрунтована система заходів з побудови обліку має гарантувати своєчасне, повне інформаційне забезпечення для прийняття управлінських рішень та вжиття заходів щодо вдосконалення виробництва й управління.Відтак організація обліку передбачає попереднє вивчення всіх передумов, що сприяють його раціональності, тобто такій побудові поточного обліку, котра забезпечує, як уже було сказано, необхідну облікову інформацію за мінімальних витрат на її створення.

Порядок складання, затвердження і подання звітності



Підприємства складають звітність за такими формами:Баланс.Звіт про фінансові результати. З.Звіт про власний капітал.Звіт про рух коштів.Декларація про прибуток підприємства.Розрахунок комунального податку.Декларація про податок на додану вартість.Розрахунок акцизного збору.Звіт про нарахування страхових внесків та інших надходжень і витрачання коштів Пенсійного фонду.Розрахункова відомість щодо коштів державного соціального страхування.Розрахункова відомість щодо коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення.Розрахунок внесків до інноваційного фонду.Звіт з праці.Звіт про дебіторську заборгованість.Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг.З названих звітних форм деякі подаються лише органу, перед яким звітує підприємство, як, наприклад. Пенсійному фонду, органам соціального страхування та ін.До складу періодичної фінансової звітності входять балансові звіти та звіт про фінансові результати.Періодична звітність подається не пізніше 25 числа наступного після завершення звітного періоду місяця. Найбільш повно характеризує роботу підприємства річна звітність.Підприємство складає місячну, квартальну й річну бухгалтерську звітність, в якій відображає склад майна та джерела його формування, включаючи майно підприємств, філій, представництв та інших відокремлених підрозділів, виділених на окремий баланс.Звітним роком для всіх підприємств установлено період з 1 січня по 31 грудня включно.Роботи, зв'язані з підготовкою річного бухгалтерського (фінансового) звіту, є складним організаційним комплексом (рис. 10.4).Це зумовлено, з одного боку, тривалістю облікового періоду (календарний рік), а з другого - складністю виконуваних робіт.Основою організації робіт зі складання річної звітності є нормативно-правові документи, що регламентують порядок формування, методику і техніку заповнення окремих форм звітності.Показники фінансової звітності на кінець звітного року мають бути обґрунтовані результатами ретельно проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів. До подання річного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником підприємства пропозицій постійно діючих інвентаризаційних комісій про врегулювання виявлених під час інвентаризації розходжень фактичної наявності цінностей проти даних бухгалтерського обліку вносяться відповідні записи в регістри й рахунки бухгалтерського обліку.Нагадаємо, що проведення річної інвентаризації (другого етапу підготовчих робіт до складання річної бухгалтерської звітності) зумовлюється однією з основних вимог до річної бухгалтерської звітності - обов'язковим дотриманням вірогідності показників звітності. Дані річного звіту мають базуватися на об'єктивній обліковій інформації. І хоч кожна господарська операція, як правило, документується, в практиці господарювання мають місце випадки відхилень фактичного стану від даних обліку. Іноді вони виникають з об'єктивних причин (природний убуток, усушка тощо), іноді - із суб'єктивних (недостачі, крадіжки, псування цінностей). Для виявлення всіх цих відхилень і приведення у відповідність даних обліку з реальним станом справ і проводиться річна інвентаризація. Відомість результатів інвентаризації майна, коштів та розрахунків додається до річного звіту.У кінці календарного року перед складанням річної звітності доцільно зробити перевірку й уточнення даних синтетичного та аналітичного обліку, а також показників періодичної бухгалтерської звітності. Це зумовлюється як тим, що працівники бухгалтерської служби можуть допустити певні помилки в обліку, так і тим, що протягом звітного року могли бути внесені зміни в організацію і методику ведення бухгалтерського обліку окремих видів майна, господарських процесів, капіталу, зобов'язань тощо.Виправлення помилок (перекручень), які допущені в поточному році та виявлені також у поточному році до затвердження і подання річного звіту, здійснюються в бухгалтерському обліку виключенням (сторнуванням) неправильних записів та заміною їх на правильні у тому місяці, в якому їх було виявлено, але не пізніше звіту за грудень поточного року. Одночасно проводиться донарахування податків, платежів та пені за несвоєчасну сплату таких у бюджет та централізовані фонди. Для уникнення штрафних санкцій за помилкове заниження суми податків підприємство має письмово повідомити місцеву податкову адміністрацію або відповідні фінансові органи про донарахування податків, платежів та пені за їх несвоєчасну сплату до бюджету та централізованих фондів.Важливим етапом підготовки до річного звіту підприємств є складання перевірного бухгалтерського балансу станом на 31 грудня поточного (звітного) року. Це робиться з метою перевірки повноти і правильності відображення господарських операцій за грудень на рахунках бухгалтерського обліку і перевірки відповідності даних аналітичних рахунків синтетичним рахункам.Закриття операційних рахунків є важливим етапом підготовки до складання річного звіту.Ці операції в бухгалтерському обліку відображаються за 31 грудня звітного року.Початок робіт зі складання (заповнення) форм річного звіту оголошується наказом керівника підприємства. Проект наказу готує головний бухгалтер підприємства. У ньому визначається термін початку робіт зі складання звітності, участь окремих служб і відділів підприємства, посадові особи, відповідальні за складання звіту.Відповідальним етапом організації робіт зі складання річного звіту є заповнення окремих форм звітності.Складання кожної форми звіту доручається конкретній особі. Форми звітності складаються в строки, що їх обумовлено підпорядкованістю (супідрядністю) окремих форм і показників.Однак першою завжди готують форму «Баланс», оскільки з балансом зв'язано майже всі форми річної звітності. Для організації всіх цих робіт складається спеціальний графік.Річний бухгалтерський (фінансовий) звіт є важливим звітним документом, в якому, по-перше, у систематизованому вигляді відображається стан виконання планового завдання (бізнес-плану) стосовно основних напрямів (видів) діяльності підприємства, а по-друге, наводяться рубежі (стан), на які вийшло підприємство на кінець року. Остання інформація використовується як базова (відправна) для складання виробничих завдань (бізнес-планів) на наступні періоди. Річні звіти дають змогу також урахувати тенденції, що склалися в розвитку економіки кожного господарства, і на підставі економічного аналізу розробити комплекс заходів для поліпшення економіки підприємства і підвищення ефективності господарювання.Проте річний звіт не дає вичерпної інформації, яка необхідна для оцінки діяльності підприємств і прийняття управлінських рішень. Зокрема, там бракує інформації про фактори, що вплинули на результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства, про те, до яких наслідків вони привели. Цей недолік усувається пояснювальною запискою до річного звіту, складання якої передбачене чинним законодавством.Зміст пояснювальної записки до річного звіту нормативними документами не регулюється, але в ній обов'язково висвітлюються:основні фактори, що вплинули на виробничо-господарські та фінансові результати роботи підприємства;фінансовий і майновий стан підприємства;рівень сплати статутного фонду засновниками (учасниками) підприємства і стан розрахунків із ними;порядок визначення вартості нематеріальних активів, що внесені учасниками до статутного фонду підприємства;порядок (яким органом, зборами) і дата розгляду і затвердження річного бухгалтерського звіту підприємства;відомості про намір змінити на майбутній рік методологію відображення окремих господарських операцій;офіційний курс Національного банку України, за яким під час складання річного бухгалтерського звіту було здійснено перерахунок активів і пасивів в іноземній валюті в грошову одиницю, чинну на території України;причини зміни вступного балансу підприємства на початок року;відомості про результати інвентаризації майна, коштів та розрахунків.Підприємство, до складу якого входять дочірні підприємства та виділені на окремий баланс філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, у пояснювальній записці наводить дані про їхнє місцезнаходження, назву і вид діяльності.Річний бухгалтерський звіт підприємств до подання за встановленими адресами розглядається і затверджується в порядку, встановленому законодавством та установчими документами.У державних підприємствах показники річного звіту розглядаються на загальних зборах трудового колективу і затверджуються вищим органом управління.Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. до компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, порядок розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків. У зв'язку з тим, що термін подачі річного звіту товариства обмежений - до 20 лютого наступного за звітним року, затвердження річного звіту й розподілу прибутків в акціонерних товариствах відбувається в два етапи. Спочатку його розглядає правління акціонерного товариства, а потім рекомендує загальним зборам акціонерів для остаточного затвердження.У товариствах з обмеженою відповідальністю затвердження річних результатів діяльності товариства (включаючи дочірні підприємства), порядку розподілу прибутку, а також визначення порядку покриття збитків здійснюють збори учасників (засновників) товариства.У приватних підприємствах затвердження річних результатів діяльності підприємства, порядку розподілу прибутку, а також порядку покриття збитків проводить власник (засновник).Підприємства подають бухгалтерську звітність таким адресатам:учасникам, засновникам (відповідно до установчих документів);органу, до сфери управління якого вони належать;органу державної статистики;фінансовому органу (у разі одержання асигнувань з бюджету);регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендні підприємства та акціонерні товариства з часткою акцій, що належать державі);іншим адресатам відповідно до законодавства.Річна бухгалтерська звітність подається підприємствами не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Терміни подання бухгалтерської звітності в зазначених межах встановлює орган до сфери управління якого належить підприємство, або засновники підприємства.Спільні підприємства у формі відкритих акціонерних товариств, а також підприємства - емітенти облігацій зобов'язані подавати річний і піврічний звіти у Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку або в її територіальне відділення. Річний звіт подається емітентами цінних паперів до ЗО квітня наступного за звітним року, а піврічний - не пізніше 1 листопада звітного року.Чинним законодавством не передбачене подання квартальних бухгалтерських звітів підприємствами з іноземними інвестиціями. Проте вони зобов'язані систематично протягом поточного звітного року (щомісячно, щоквартально) подавати відповідні декларації і розрахунки внесків у централізовані фонди. Тому практично всі спільні підприємства подають за встановленими адресами періодичну (квартальну) звітність.Датою подання бухгалтерської звітності для підприємства вважається день фактичної передачі її за належністю, а в разі поштового відправлення з повідомленням про вручення адресату - дата його одержання, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. Якщо кінцева дата подання звітності випадає на неробочий день, то такою вважатиметься дата першого після вихідного робочого дня.Бухгалтерські звіти підписують керівник і головний бухгалтер підприємства, а за браком на підприємстві бухгалтерської служби - спеціаліст, який веде облік.Оприлюднення звітності - це офіційне подання бухгалтерської звітності до органів Державної податкової адміністрації Україну, Національного банку України, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України та інших установ і організацій, які відповідно до законодавчих актів України вповноважено для отримання бухгалтерської звітності від суб'єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про фінансовий стан підприємства у засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством.Емітенти цінних паперів, що в них сумарна номінальна вартість кожного виду випущених цінних паперів не перевищує 500 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на дату реєстрації останнього випуску, зобов'язані не менше одного разу на рік публікувати у друкованих засобах масової інформації, які мають тираж не менше 10000 примірників, інформацію про свою діяльність та відповідні пояснення до неї.Коли сумарна номінальна вартість кожного виду випущених цінних паперів перевищує 500 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на дату реєстрації останнього випуску, емітент таких цінних паперів зобов'язаний двічі на рік (за підсумками діяльності за рік та за півроку відповідно) публікувати у друкованих засобах масової інформації тиражем не менше 10000 примірників інформацію про свою діяльність та відповідні пояснення до неї.Під час подання бухгалтерської звітності та її камеральної перевірки мають місце випадки виявлення помилок, допущених під час складання звітів. Виявлені помилки виправляються на підприємстві записами за 31 грудня звітного року. Це і є завершальним етапом складання річного фінансового звіту.

Вимоги до звітності та її види



Звітність є основним джерелом інформації і відображає результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Тому вона має відповідати завданням управління сучасним підприємством і, відповідно, задовольняти певні вимоги.Виходячи з теорії управління, законодавчих актів, нормативно-правових документів можна сформувати систему вимог до звітності (рис. 10.2).Обов'язковість звітності випливає із самої природи функціонування ринкової економіки. Будь-яке підприємство займається господарською діяльністю, яку не заборонено державою, і зобов'язане подавати звітність до фінансових органів у встановлений термін, у визначеному обсязі та складі. Це необхідно передовсім для нарахування і сплати податків, а також для формування загальнодержавних показників розвитку економіки регіонів і країни в цілому.Державне регламентування звітності зумовлене необхідністю узагальнення показників звітності окремих підприємств, галузей у розрізі, передбаченому Держкомстатом України. Тому для всіх галузей народного господарства державні органи встановлюють єдині показники і єдині форми звітності, а також правила її складання й терміни подання. Цим самим державні та керівні органи забезпечуються відповідною інформацією, необхідною для контролю за економічним і соціальним розвитком підприємств, регіонів, окремих галузей і народного господарства в цілому, а також для прийняття управлінських рішень.У міжнародних стандартах з бухгалтерського обліку підкреслюється, що фінансові звіти мають бути зрозумілими без додаткових пояснень. Якісними ознаками звітної інформації, за допомогою яких відрізняють «добру» інформацію від «поганої» (ненадійної"), є практичність та вірогідність (надійність). Практичність і вірогідність належать до головних параметрів, завдяки яким звітна інформація стає корисною для прийняття управлінських рішень.Звітна інформація вважається практичною, якщо вона здатна вплинути на вартісну оцінку об'єкта або на рішення, яке приймається нині чи прийматиметься в майбутньому.На практичність інформації впливають такі основні фактори:- своєчасність надходження;Вірогідність, точність і повнота показників звітності - важливі вимоги до звітності підприємств. Вірогідність відображених у звітності показників підтверджується передовсім даними всіх видів обліку. У бухгалтерському обліку всі записи здійснюються на підставі належно оформлених документів та інших носіїв інформації. Перед складанням річної звітності вірогідність звітних даних підтверджується проведеними в установлений термін інвентаризаціями, перевірками, контрольними замірами, обстеженнями, звірянням розрахунків тощо.На надійність інформації впливають такі основні фактори:правдивість. Для забезпечення вірогідної звітності потрібно, щоб інформація відображала тільки ті явища, для опису яких її призначено;нейтральність та об'єктивність;обережність. Оцінюючи достовірність інформації необхідно враховувати фактори невизначеності. Хоч бухгалтерські (фінансові) звіти базуються на явищах, які мали місце в минулому, зміст багатьох із них розкривається лише після визначення їх наслідків для майбутнього. У момент підготовки звітів точно визначити ці наслідки неможливо. Тому укладачам бухгалтерських (фінансових) звітів треба бути обачними в оцінці цих наслідків;можливість перевірки. Показники, що містяться у звітності, мають бути доступні для перевірки контролюючими органами, а також і незалежними аудиторами.Точність звітності забезпечується правильним відображенням даних синтетичного та аналітичного обліку у відповідних показниках (статтях) звітних форм.Повнота звітності - це необхідність і обов'язковість заповнення всіх показників форм звітності. Пропуск окремих показників звітних форм не допускається. У разі неможливості заповнити окремі статті (рядки, стовпці) за браком активів, пасивів або операцій за цією статтею (рядком, стовпцем) ставлять прочерк.Своєчасність подання звітності має важливе значення для правильних і своєчасних управлінських рішень. За умов ринкової економіки своєчасність одержання власником (засновником) звітних даних набуває особливої актуальності, оскільки ці дані дають необхідну інформацію для управління, виявлення міри виконання завдань, а також для розробки заходів з удосконалення роботи підприємств, об'єднань, концернів, галузей. Несвоєчасне подання звітності ускладнює управління, призводить до необґрунтованих, неправильних рішень. Згідно з чинним законодавством за порушення встановлених термінів подання звітності винні посадові особи притягаються до адміністративної відповідальності, включаючи звільнення з посади.Відповідальність за своєчасне подання, достовірність, точність і повноту показників звітності покладено на керівника й головного бухгалтера підприємства.Методологічна єдність розрахунків показників звітності полягає в тому, що однакові показники звітності в усіх підприємствах, незалежно від виду діяльності і форми власності, необхідно визначати за єдиною методологією. Тільки тоді створюються умови для порівняння розрахункових показників звітності всіх галузей народного господарства країни. Тільки такі показники звітності можна узагальнювати, групувати, аналізувати, одержуючи вірогідну інформацію для оцінки роботи підприємств або галузей.Порівнянність показників звітності є однією із важливих вимог, виконання якої є можливим тільки за наявності єдиної методології планування, обліку господарської діяльності та звітності. Це суттєво підвищує контрольні функції звітності, спрощує систематичне спостереження за діяльністю підприємств, забезпечує своєчасне виявлення негативних явищ та їх ліквідацію.Звітність має бути порівнянною з показниками попередніх звітних періодів, оскільки без цього неможливі порівняння й узагальнення. Простота і ясність звітності передбачає створення таких форм звітів, які були б зрозумілими не тільки вузькому колу спеціалістів, а й трудовим колективом підприємств, акціонерам, інвесторам та ін. Доступність і гласність звітності полягає в тім, що з показниками фінансової звітності має бути ознайомлений весь трудовий колектив підприємств. Бухгалтерська звітність підприємств підлягає оприлюдненню, а звітність акціонерних товариств відкритого типу - публікації у друкованих засобах масової інформації. Гласність звітності в Україні забезпечується також систематичною публікацією статистичних даних про економічний і соціальний розвиток народного господарства в країні, окремих її регіонах, у різних галузях, міністерствах тощо.Звітність має бути раціональною, тобто в ній необхідно передбачити розумний, мінімальний обсяг необхідних для управління звітних показників. Економічність звітності полягає в тому, що затрати праці та коштів на складання звітності мають бути мінімальними.За останні роки в Україні проведено значну роботу зі спрощення й удосконалення бухгалтерської (фінансової") звітності, її максимально наближено до міжнародних стандартів.Дійовість звітності передбачає необхідність проведення наукового економічного аналізу звітних даних, виявлення недоліків у діяльності підприємств, а також внутрішніх резервів виробництва. Використовуючи аналітичні дані, необхідно в стислий термін розробити і впровадити заходи, спрямовані на підвищення економічної ефективності господарювання.Працівники економічних, фінансових та бухгалтерських служб, які складають приблизно 70% всієї звітності країни, мають глибоко усвідомити вимоги до звітності, розуміти її значення і роль у функціонуванні підприємств і держави в цілому. Це забезпечить свідомий і творчий підхід до формування й складання звітності.У народному господарстві країни існує певна науково обґрунтована система звітності. За тими чи іншими ознаками звітність узагальнюється і класифікується. На підставі законодавчих актів, нормативно-правових документів, практичного досвіду можна проводити класифікацію звітності (рис. 10.3).Залежно від джерел інформації і показників, які містяться у звітності, розрізняють бухгалтерську, статистичну та оперативно-технічну звітність.Бухгалтерська звітність містить показники (переважно у вартісних вимірниках) виробничої і фінансово-господарської діяльності, а також фінансового стану підприємства за певний звітний період. Вона складається на підставі належно оформлених документів бухгалтерського обліку і відображає системно всю діяльність підприємства. Проте окремі показники бухгалтерської звітності формуються за даними оперативно-технічного й статистичного обліку.Статистична звітність характеризує окремі сторони діяльності підприємств і країни в цілому, тобто окремі економічні та соціальні явища. Джерелами інформації для її складання також є дані оперативно-технічного, статистичного й бухгалтерського обліку.Оперативно-технічна звітність складається на підставі даних оперативно-технічного обліку. У ній наводяться показники роботи окремих підрозділів, цехів, дільниць, служб підприємства за невеликі проміжки часу - добу, п'ятиденку, тиждень, декаду. Ця звітність використовується для контролю за ходом виконання завдань і для оперативного регулювання процесу виробництва, фінансових розрахунків, придбання виробничих запасів, реалізації тощо.За значенням в управлінні народним господарством звітність поділяється на державну і внутрішньогосподарську.Державна звітність встановлюється органами державного управління і включає бухгалтерську й статистичну звітність. Вона містить показники економічного й соціального розвитку підприємств, регіонів, галузей та країни в цілому.Внутрішньогосподарська звітність - це звітність внутрішньогосподарських підрозділів підприємств. Вона містить короткі відомості про діяльність підрозділів підприємства за встановленими для них показниками.За призначенням звітність поділяють на загальнодержавну й відомчу.До загальнодержавної відносять бухгалтерську і статистичну звітність, установлену Міністерством фінансів України і Держкомстатом України.Міністерства і відомства за погодженням з Мінфіном і Мінстатом України можуть запроваджувати ще й додаткові форми звітності за умови, що вони не призведуть до дублювання або зміни чинної загальнодержавної звітності. Ця звітність затверджується наказом міністра і називається відомчою.За змістом звітних даних і їх застосуванням у галузях народного господарства виділяють типову та спеціалізовану звітність.У типовій звітності відображаються показники однакового змісту, тобто ті, що характерні для всіх підприємств незалежно від виду діяльності та форми власності. Бланки такої звітності називаються типовими формами.До спеціалізованої відносять звітність, що характеризує діяльність підприємств і організацій окремої галузі народного господарства або її підгалузей.За обсягом показників звітність поділяється на коротку й повну.Коротка звітність подається за скороченою кількістю показників за звітний місяць або квартал.Повна звітність подається за всіма показниками, затвердженими в установленому порядку, включаючи й ті, щодо яких було вже відправлено короткі звіти.За місцем використання розрізняють звітність внутрішню й зовнішню. Внутрішня звітність використовується тільки всередині підприємства. Зовнішня звітність використовується також і за межами підприємства і обов'язково має бути підписаною керівником і головним бухгалтером.Зовнішня звітність - це, як правило, звітність бухгалтерська і статистична. Оперативно-технічна звітність в основному є внутрішньою.Залежно від періоду, за який складається і подається звітність, її поділяють на періодичну й річну.Періодична (внутрішньорічна) звітність - це місячна і квартальна звітність. Вона відображає результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за відповідний місяць (квартал), а також наростаючим підсумком з початку року.Річна звітність містить показники діяльності підприємства за рік.За мірою узагальнення інформації розрізняють звітність первинну і зведену. Під первинною звітністю розуміють звітність окремих підприємств. Зведену звітність одержують через зведення первинної звітності. За відомчою належністю така звітність складається всіма міністерствами і відомствами у вищих органах управління, а за територіальним принципом і галузями народного господарства - органами статистики. Зведена бухгалтерська звітність складається щоквартально і за рік.За терміном подання розрізняють звітність термінову і звичайну. Термінова звітність подається протягом чотирьох днів після закінчення звітного періоду. Звичайна звітність подається в установлений термін.За способом відправлення звітність поділяється на поштову, телеграфну і ту, яка подається особисто.Система звітності в цілому забезпечує власників і органи державного управління інформацією для прийняття своєчасних і правильних управлінських рішень.Бухгалтерська звітність має відображати наростаючим підсумком майновий та фінансовий стан підприємства, результати господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік) і ґрунтуватися на даних синтетичного й аналітичного обліку.Типові форми бухгалтерської звітності та інструкції про порядок їх заповнення розробляються й затверджуються Міністерством фінансів України за погодженням із Держкомстатом України.Керівним організаціям забороняється вимагати подання бухгалтерської звітності за формами, не затвердженими у встановленому порядку, а також розсилання її за невстановленими адресами.

Керівництво бухгалтерським обліком



Загальне керівництво господарським обліком в країні здійснює Уряд через відповідні міністерства та відомства. Такий підхід забезпечує єдність господарського обліку, уникнення дублювання облікової інформації в різних його видах.Повсякденне, поточне методологічне керівництво бухгалтерським обліком здійснює з доручення Уряду Міністерство фінансів України, в складі якого є управління методології бухгалтерського обліку. Воно розробляє типовий план рахунків та інструкцію з його застосування, що є важливим нормативним документом стосовно ведення обліку, дотримання встановлених принципів його будови та організації. Затвердженим Міністерством фінансів «Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» встановлено загальні обов'язкові принципи складання, перевірки та використання бухгалтерських документів; Міністерство фінансів регулює також періодичність та порядок проведення інвентаризацій і відображення їх результатів в обліку, особливості побудови та ведення обліку окремих об'єктів.Здійснюючи методологічне керівництво бухгалтерським обліком в країні, Міністерство фінансів визначає основні напрями розвитку національної системи бухгалтерського обліку; розробляє і затверджує положення (стандарти) з бухгалтерського обліку, які мають загальнодержавний характер, та встановлює принципи, правила і способи ведення підприємствами обліку господарських операцій, складання й подання бухгалтерської звітності, опрацьовує інші нормативні акти та методичні вказівки з питань бухгалтерського обліку та звітності, здійснює узгодження законодавчих актів, які стосуються бухгалтерського обліку; розробляє та затверджує форми бухгалтерського обліку для всіх галузей народного господарства та національних кваліфікаційних характеристик бухгалтерів; забезпечує участь держави в міжнародній діяльності з питань бухгалтерського обліку та звітності й узагальнює міжнародний та вітчизняний досвід ведення обліку. Завдяки цьому відбувається процес створення єдиної гармонічної системи ведення обліку в Україні та її методологічного забезпечення, розробка загальнообов'язкової нормативно-правової бази облікової інформації та використання її в інтересах власників, державних органів та інших користувачів. Цю роботу спрямовано на приведення національного бухгалтерського обліку в Україні у відповідність із міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.Другою важливою організацією, яка здійснює керівництво обліком, є Державний комітет зі статистики. Він розробляє систему показників, у розрізі яких ведеться облік, уніфікує форми звітності, розробляє й затверджує типові форми первинного обліку, здійснює загальне керівництво ним. Формування та подання облікової інформації, яка використовується для складання звітності підприємствами, погоджується Міністерством із Державним комітетом зі статистики.Поряд з виробничими підприємствами в народному господарстві функціонують бюджетні установи. Методологічне керівництво бюджетним обліком здійснює головне управління Державного казначейства Мінфіну. Це дає можливість у повному обсязі відобразити значні специфічні особливості побудови обліку та здійснення контролю в бюджетних установах.Крім того, суттєві особливості має також облік у кредитних установах. У них діє свій план рахунків, який відображає специфіку їхньої роботи. Згідно з чинним законодавством керівництво обліком в кредитних установах покладається на Національний банк України. Він визначає порядок документального оформлення відповідних операцій, їх використання та контролю за ними, порядок відображення на рахунках, зміст, складання та використання звітності.Усе сказане стосується загальнодержавного керівництва бухгалтерським обліком. Проте керівництво ним здійснюється і на рівні окремих галузей. Так, міністерства і відомства, що мають в управлінні підприємства загальнодержавної та комунальної власності, забезпечують бухгалтерський облік на таких підприємствах. Вони організовують і розробляють на єдиних методологічних засадах галузеві положення, вказівки й рекомендації щодо окремих специфічних ділянок обліку, які відображають галузеві особливості, розробляють та затверджують галузеві форми первинних документів (за браком затверджених типових форм). Указані відомства вживають заходів для посилення контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищення професійного рівня кадрів і ролі бухгалтерських служб у забезпеченні ефективності виробництва. Вони постійно здійснюють контроль за додержанням підпорядкованими підприємствами правил ведення бухгалтерського обліку. Міністерства та відомства складають і аналізують зведену бухгалтерську звітність та подають її в установлені строки визначеним адресатам. Отже, на галузевому рівні міністерствами та відомствами здійснюється як методологічне, так і організаційне керівництво бухгалтерським обліком.Центральною, основною сферою практичного застосування бухгалтерського обліку є підприємство. Обліковий апарат підприємства проводить спостереження, реєстрацію та відображення всіх господарських операцій, забезпечуючи контроль за відповідними процесами, узагальнення облікової інформації та складання звітності. Керівництво бухгалтерським обліком на підприємстві здійснює головний бухгалтер. Його призначає на посаду і звільняє з посади керівник підприємства за погодженням з керівним органом у встановленому порядку. Головний бухгалтер завжди підпорядкований тільки безпосередньо керівнику.За браком штатної посади головного бухгалтера керівник підприємства призначає бухгалтера-контролера, якому надається право другого підпису на документах та ставиться за обов'язок відповідати за ведення обліку й складання звітності.У підприємствах, де облік веде особисто керівник, усі документи приймаються до виконання за одним його підписом.Функції головного бухгалтера: він несе відповідальність за формування облікової політики підприємства, стан та ведення бухгалтерського обліку, своєчасність і достовірність бухгалтерської звітності; визначає службові обов'язки підлеглих йому працівників у частині ведення бухгалтерського обліку; вимагає від керівника підприємства та керівників структурних підрозділів забезпечення належної організації бухгалтерського обліку і контролю (вимоги головного бухгалтера щодо оформлення господарських операцій, подання до бухгалтерії необхідних документів чи відомостей є обов'язковими для всіх підрозділів та служб підприємства); організовує та здійснює перевірку в структурних підрозділах та службах підприємства дотримання встановленого порядку прийняття, оприбуткування, зберігання і витрат коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей.У роботі головний бухгалтер повинен: керуватись чинними законодавчими й нормативними документами та методологічними принципами бухгалтерського обліку; забезпечувати облік і контроль руху активів, власності й зобов'язань; складати й подавати встановлені форми звітності; підписувати разом з керівником підприємства грошові й розрахункові документи, кредитні і фінансові зобов'язання.Головний бухгалтер бере участь у розробці кошторисів, укладанні угод, у роботі юридичних служб з визначення порядку відшкодування втрат від недостач і крадіжок власності підприємства та матеріальної відповідальності винних.Призначення, звільнення й переміщення матеріально-відповідальних осіб керівник підприємства здійснює тільки за погодженням із головним бухгалтером.Звільняючись, головний бухгалтер має передати справи новому головному бухгалтеру. Під час цієї передачі перевіряється стан бухгалтерського обліку та вірогідність звітних даних. Результати перевірки відображуються в акті передачі справ, який підписують колишній і новий головні бухгалтери і затверджує керівник підприємства.