Ф. Шуберт (1797—1828 pp.) Франц Шуберт народився 1797 р. у передмісті Відня в сім'ї шкільного вчителя. Уже в ранньому дитинстві з допомогою батька і старшого брата Шуберт навчився грати на фортепіано і скрипці. Завдяки хорошому голосу одинадцятирічного Франца вдалось влаштувати у закритий музичний учбовий заклад, який обслуговував придворну церкву. П'ятирічне перебування там дало Шубертові основи загальної і музичної освіти. Перебуваючи в школі, Шуберт багато уваги приділяв писанню музики. На здібності його звернули увагу визначні тодішні музиканти. Але життя в цій школі було тяжким для Шуберта: він завжди жив впроголодь і, крім того, не мав можливості віддатися цілком писанню музики. У 1813 р. Шуберт залишив школу і повернувся додому, але жити на кошти батька було неможливо, і незабаром він зайняв посаду вчителя, помічника батька в школі. З трудом пропрацювавши в школі три роки, він залишив її, і це привело його до розриву з батьком, який був проти того,; щоб син займався тільки музикою, бо професія музиканта в той час не забезпечувала ні належного становища в суспільстві, ні матеріального благополуччя. Але талант Шуберта на цей час був уже настільки яскравим, що він не міг займатися чимсь іншим, крім музики. Коли Шуберту було 16—17 років, він написав першу симфонію, а потім такі чудові пісні, як «Гретхен за прядкою» і «Лісовий цар» на тексти Гете. За роки вчителювання (1814—1817 pp.) він написав багато камерної, інструментальної музики і близько трьохсот пісень. Після розриву з батьком Шуберт переїхав до Відня. Жив він там у великих злиднях, не мав навіть власного кутка, а мешкав по черзі в своїх приятелів — віденських поетів, художників, музикантів, часто в таких же бідняків, як і він сам. Нужда його доходила іноді до того, що йому не було за що купити нотного паперу і він змушений був записувати свої твори на обривках газет тощо. Веселість і життєрадісність в творчості Шуберта поєднуються з меланхолійно сумними настроями, які доходять іноді до трагічної безнадійності. Це був час політичної реакції. Жителям Відня хотілося хоч на деякий час позбутися сумних настроїв, викликаних політичним гнітом в країні. Вони прагнули до музики, розваг. Навколо Шуберта згрупувався гурток молодих художників, письменників і музикантів. Під час вечірок і позаміських прогулянок він написав багато вальсів, лендлерів 1 і екосезів 2. На зборах, або, як їх називали члени гуртка, шубертіадах, не обмежувались тільки розвагами. В цьому гуртку обговорювались питання суспільно-політичного життя, висловлювались протести і невдоволення проти тодішнього реакційного режиму, назрівали почуття тривоги, розчарованості. Це поєднувалось з оптимістичними, бадьорими настроями, вірою в майбутнє. Весь життєвий і творчий шлях Шуберта був сповнений суперечностей, які є характерними для всіх художників-романтиків тієї епохи. За винятком невеликого періоду, коли Шуберт примирився з батьком і жив у сім'ї, життя композитора було дуже важким. Крім матеріальної нужди, Шуберта пригнічувало його становище в суспільстві: музика його не була відома, його творчість не заохочувалась. Писав музику Шуберт дуже швидко, але за його життя майже нічого з його творів не друкувалось і не виконувалось. Більшість творів композитора залишилась в рукописах і була виявлена через багато років після його смерті. Один з найпопулярніших і найулюбленіших тепер симфонічних творів «Незакінчена симфонія» був знайдений лише через 37 років після смерті Шуберта. Бажання в композитора почути власні твори було до того велике, що він спеціально писав чоловічі квартети на духовні тексти, які міг виконувати його брат із своїми співаками в церкві, де він служив регентом. Останні місяці життя композитор тяжко хворів. 1828 р. Шуберт помер. Поховали його у Відні на міському кладовищі поряд з Бетховеном. На його могилі встановлено пам'ятник із скорботним написом: «Смерть поховала тут багатий скарб, але ще багатші надії». ТВОРЧІСТЬ Ф. ШУБЕРТА Шуберт написав багато творів, великих і малих. Писав він в інструментальному і вокальному жанрах. Центральне місце в творчості композитора займають пісні, яких він написав понад 600. Шуберт високо підніс значення пісні. В цю невелику музичну форму він зумів вкласти глибокий і багатий зміст. З великим теплом і проникливістю Шуберт розкриває перед нами внутрішній світ людини з її почуттями радості, смутку, любові. Велике місце в його пісні займає зображення природи. Різноманітні музично-виражальні засоби в піснях Шуберта. У вокальних партіях він не обмежується тільки пісенною мелодією, а широко використовує і декламаційні, і речитативні прийоми вираження. Фортепіанна партія в його творах набуває самостійного, рівноправного значення, створюючи яскраві музичні образи, часто зображального характеру. Одним з характерних зразків його творів є пісні «Лісовий цар», «Баркарола» і «Форель». «Лісовий цар» — це пісня-балада, глибоко драматична за своїм змістом. Характеристики дійових осіб у ній дуже контрастні: звабливе звернення Лісового царя (м'яка і вкрадлива мелодія); спокійні, стримані інтонації батька і схвильований плач дитини (речитативні інтонації, хроматизми, високий для даного голосу регістр). Фортепіанна партія допомагає розкрити характер-образ, стрімкий рух октав-акордів створює враження напруженої скачки, тривоги і, обірвавшись раптово в самому кінці, підкреслює трагізм пісні.
«Баркарола» захоплює своєю плавною мелодією і м'якою партією фортепіано, яка художньо створює враження плескоту води. «Форель» являє собою жанрову картину. У перших двох куплетах зображено жваві рухи швидкої рибки, що грається в прозорій воді. Вони передані легкою, грайливою мелодією і швидкими зльотами в супроводі, немовби сплесками води. У першій же половині куплета, коли рибалка, намагаючись впіймати рибку, каламутить воду, ловить рибку, яка б'ється в його руках, музика зовсім змінює свій характер. В голосі замість мелодії з'являється схвильований речитатив, а в фортепіано гармонія стає напружено нестійкою, рухи акордів — поривчасто різкими.
У Шуберта є чудові цикли пісень — «Прекрасна мельничиха» і «Зимовий шлях», де розповідається про мандрування юнака, про його любов і страждання'. Перший цикл пісень Шуберта складається з 20 творів, в яких переважає світлий, життєрадісний настрій. Найбільш відомі пісні цього циклу «В путь», «Куди», «Мельник і струмок» та ін. Другий цикл пісень, що складається з 24 творів, має похмурий, іноді навіть трагічний характер. Більшість пісень цього циклу сповнені почуття розчарування, смутку, самотності. Найпопулярнішою з цього циклу є пісня «Шарманщик». Інструментальна музика. Шуберт відомий не тільки як автор чудових пісень і вокальних ансамблів, але й як автор інструментальних творів — камерних і оркестрових: симфоній, струнних ансамблів, творів для фортепіано. Кращими з його симфоній є велика чотиричасткова симфонія в До-мажорі, життєрадісна, основана на народних мелодіях, і дуже популярна симфонія в сі-мінорі, так звана «Незакінчена». Ця симфонія, всупереч встановленій традиції, складається не з трьох або чотирьох частин, а тільки з двох. Але, незважаючи на це, вона справляє враження цілком закінченого твору. Основною частиною, що визначає зміст і характер всього твору, є перша частина симфонії. Вона починається із вступу, зосередженого і похмурого, переданого повільною, протяжною мелодією в низькому регістрі.
Ця мелодія в дальшому розробляється поряд з головною і побічною темами і набуває значення теми, яка визначає характер всієї частини; нею починається розробка, вона звучить також і наприкінці. Після вступу йде перша партія (головна), співуча, трохи смутна, що нагадує за своїм характером і складом пісню — спочатку вступає акомпанемент, потім звучить мелодія.
Ця тема майже без переходу змінюється другою, побічною партією, більш світлою, рухливою.
Мелодійне багатство, щирість і доступність мелодій у симфонії зробили її дуже популярною. Фортепіанні твори. Фортепіанних творів у Шуберта багато. Серед них головне місце займають невеликі - п'єси здебільшого танцювального характеру, як-от: лендлери, екосези, марші. Більше всього Шуберт любив вальси. Його вальси невеликі, чарівні за своєю простотою, в них багато безпосередності і мелодійності. З інших фортепіанних творів найбільш відомі «Експромти», «Музичні моменти», зокрема «Музичний момент фа-мінор».
Шуберт є одним з найпопулярніших композиторів, його музика чарує своєю щирістю, життєвою правдивістю, виразністю і простотою. Шуберт — переважно лірик. Основним засобом вираження в нього є мелодія, і тут він справді невичерпний. Пісенність характерна для всієї творчості Шуберта, але з особливою силою і різноманітністю виявляється вона у вокальній творчості. До нього пісня займала в творчості композиторів другорядне місце. Шуберт же підніс пісню на виняткову височінь, зробивши її за глибиною і важливістю рівноправним жанром поряд з іншими провідними в той час жанрами — оперою і симфонією.
