1. Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку
Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання і передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність підприємства.
Об'єктом бухгалтерського обліку є господарські операції, які виникають в процесі постачання, виробництва і реалізації. В процесі виробництва об’єктами бухгалтерського обліку є засоби і предмети праці, амортизація, заробітна плата. В процесі постачання: грошові кошти, що використовують на створення виробничих запасів на оплату витрат з доставки, відвантаження зберігаючи ресурсів. На стадії реалізації: є грошові кошти, отримані від замовників, розрахунки з покупцями і визначення результатів діяльності.
Об'єкти обліку класифікують за 2 ознаками:
за складом і розміщенням;
за джерелами утворення і цільовим призначенням.
Класифікація господарських засобів за складом і розміщенням:
Господарські засоби поділяють на: необоротні активи і оборотні активи.
Необоротні активи включають:
нематеріальні активи;
основні засоби;
незавершене будівництво;
довгострокові фінансові інвестиції;
довгострокова дебіторська заборгованість;
довгострокові біологічні активи;
інвестиційна нерухомість;
гудвіл;
відстрочені податкові активи;
інші необоротні активи.
Оборотні активи поділяються на: запаси і витрати та кошти і розрахунки.
До запасів і витрат включають:
виробничі запаси;
поточні біологічні активи;
незавершене виробництво;
готова продукція;
товари;
витрати майбутніх періодів;
необоротні активи і групи вибуття..
До коштів і розрахунків включають:
векселі одержані;
грошові кошти;
поточні фінансові інвестиції;
поточна дебіторська заборгованість;
інша поточні заборгованість.
Класифікація господарських засобів за джерелами утворення і цільовим призначенням:
Джерела утворення господарських засобів поділяються на власні та позичені.
До власних відносять:
статутний капітал;
пайовий капітал;
додатково вкладений капітал;
резервний капітал;
нерозподілений прибуток;
неоплачений капітал;
вилучений капітал.
Позичені поділяють на: кредити, розрахунки та забезпечення зобов’язань і цільове фінансування.
До кредитів відносять:
довгострокові кредити;
довгострокові фінансові зобов’язання;
короткострокові кредити;
інші фінансові зобов’язання.
До розрахунків включають:
кредиторську заборгованість;
доходи майбутніх періодів.
2. Метод і прийоми бухгалтерського обліку
Бухгалтерський облік - спосіб безперервного і суцільного документального відображення господарської діяльності. Він поділяється на: фінансовий; управлінський (внутрішньо-господарський); податковий.
Метод бухгалтерського обліку – сукупність способів і прийомів з допомогою яких вивчається предмет бухгалтерського обліку.
Основні елементи методу:
документація; 2) інвентаризація; 3) рахунки; 4) подвійний запис; 5) оцінка; 6) калькуляція; 7) баланс; 8) звітність.
Документація – фіксація господарських фактів і процесів з допомогою матеріальних носіїв. Документація в БО забезпечує безперервне відображення господарської діяльності підприємства. Первинні документи повинні складатися в момент здійснення господарської операції або в слід за її здійсненням. Первинний документ повинен бути правильно оформлений. Відповідальність за правильність реєстрації інформації в ньому несуть посадові особи, які склали і підписали документ.
Інвентаризація – перевірка правильності даних бухгалтерського обліку шляхом їх співставлення з фактичною наявністю господарських засобів. Вона проводиться шляхом обміру, зважування і перерахунків.
Оцінка – подання об’єктів бухгалтерського обліку у вартісному виразі.
Калькуляція – розрахунок собівартості одиниці продукції виготовленої, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість є базою для визначення ціни.
Бухгалтерські рахунки – спосіб систематизації даних про господарську діяльність у вартісному виразі. Рахунки призначені для групування обліку і контролю за рухом господарських засобів, коштів і джерел.
Подвійний запис – запис господарських операцій на двох взаємопов'язаних рахунках одній і тій же сумі. Кожна господарська операція в бухгалтерському обліку повинна відображати на двох рахунках по дебету одного рахунку і по кредиту іншого рахунку.
Баланс – спосіб угрупування даних про господарські засоби і джерела їх утворення на відповідну дату у вартісному виразі. Бухгалтерський баланс складається за даними бухгалтерських рахунків.
Звітність – система рахунків, які характеризують підсумки господарської діяльності підприємства за відповідний період.
3. Будова бухгалтерського балансу
Бухгалтерський баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату активи, зобов’язання і власний капітал.
Схематично, баланс представляє собою таблицю, яка складається з 2 частин:
1) ліва сторона таблиці називається «Актив»;
2) права сторона таблиці називається «Пасив».
Актив балансу відображає господарські засоби підприємства, згруповані за складом і розміщенням.
Пасив балансу відображає власний капітал і зобов’язання, тобто групування господарських засобів за джерелами утворення.
Підсумок активу балансу завжди дорівнює підсумку пасиву балансу. Ця рівність досягається тим, що в активі і пасиві балансу відображають одні і ті ж засоби, але згруповані за різними ознаками.
Рівняння балансу: Актив = Власний капітал + Зобов'язання.
Структура бухгалтерського балансу визначається Міністерством Фінансів України і є єдиною для всіх підприємств, незалежно від форм власності і галузі народного господарства.
Сучасна форма балансу затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 31 березня 1999 р. зі змінами і доповненнями.
Актив і пасив балансу складається із 3 розділів, які в свою чергу представлені статтями.
Стаття балансу – група елементів однорідних господарських засобів і їх джерел.
4. Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями
Бухгалтерський баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату активи, зобов’язання і власний капітал.
В процесі здійснення господарської діяльності виконуються певні господарські операції. В результаті здійснення господарських операцій, засоби і джерела приводяться в дію і виникають зміни в балансі.
В залежності від характеру цих змін, господарські операції поділяють на 4 типи:
1) відносять господарські операції, які викликають зміни тільки в активі балансу, тобто у складі господарських засобів. У цьому випадку, одна стаття активу збільшується, а інша – зменшується на одну і ту ж суму, тому підсумок активу балансу залишається незмінним. Приклад: готова продукція, відвантажена покупцям.
2) відносять господарські операції, які впливають на зміну стану в пасиві балансу, викликані перегрупуванням джерел утворення господарських засобів, при яких збільшується одне джерело і зменшується інше на одну і ту ж суму (пасивний тип), тому стан пасиву балансу змінюється. Приклад: за рахунок короткотермінового кредиту погашається заборгованість перед постачальником.
3) відносяться господарські операції, які здійснюють вплив одночасно на актив і пасив балансу, збільшуючи в активі господарські засоби з одночасним збільшенням джерел, їх формування в пасиві (активно – пасивний тип в сторону збільшення). Приклад: оприбутковуються матеріальні цінності, що надійшли від постачальника.
Господарські операції цієї групи впливають одночасно не тільки на збільшення статті активу і пасиву балансу, але і в цілому на його підсумок в сторону збільшення.
4) відносяться господарські операції, що викликають зміни в активі і пасиві балансу, одночасним зменшенням господарських засобів і джерел їх утворення (активно – пасивний тип в сторону зменшення). Господарські операції впливають на статті активу і пасиву в сторону їх зменшення, в цілому зменшення підсумку балансу при зберіганні його рівності. Приклад: здійснено оплату постачальника з розрахункового рахунку.
Математично ці господарські операції можна відобразити:
1) (А) А + О – О = П;
2) (П) А = П + О – О;
3) (А - П ^) А + О = П + О;
4) (А – П v) А – О = П – О.
А – підсумок активу балансу;
П – підсумок пасиву балансу;
О – сума господарської операції.
6. Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку
Всі облікові дані повинні правдиво і точно відображати стан господарських засобів, їх джерел і результатів господарської діяльності, проте облікові дані не відповідають дійсності. Основні причини розбіжностей: 1) природні втрати; 2) неточності і помилки; 3) прямі зловживання матеріальних осіб при прийманні і відпуску цінностей.
Перевірка відповідності даних обліку у фактичних залишках засобів проводять шляхом інвентаризації. Інвентаризація регламентується «Інструкцією по інвентаризації основних засобів нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків».
Технічно, інвентаризація здійснюється шляхом встановлення фактичної наявності господарських засобів в натурально-вартісній формі і їх співставлення з даними обліку. Інвентаризації підлягають всі засоби, що є в господарстві, включаючи власні і прийняті на відповідальне зберігання в оренду і не обліковані з будь-яких причин.
В залежності від характеру інвентаризації поділяють на:
1) планові;
2) позапланові.
Планові інвентаризації проводяться за складеним заздалегідь планом в конкретно намічені строки.
Позапланові інвентаризації проводяться за розпорядженням керівника підприємства вищих органів, слідчих, при передачі цінностей, при переоцінці після стихійного лиха тощо.
Розрізняють повну і часткову інвентаризацію. Інвентаризацію проводить комісія, яка призначена наказом керівника підприємства.
Всі дані інвентаризації подають в інвентаризаційному описі, які підписують всі члени комісії. Оформлені інвентаризаційні описи передають в бухгалтерію, де фактичні залишки матеріальних цінностей порівнюють з даними обліку, виявляють надлишки, недостачу або пересортицю. Матеріальні цінності по яких встановлено розбіжності записують у звірені відомості. Надлишки матеріальних цінностей, виявлених при інвентаризації оприбутковують на рахунок відповідних матеріальних цінностей. Недостача понад норму, а також втрати від псування з вини матеріально-відповідальної особи відносять на винних осіб, які відшкодовують їх вартість за роздрібними цінами.
10. Документація, класифікація документів, вимоги до складання
Взагалі, документація – фіксація господарських фактів і процесів з допомогою матеріальних носіїв. Документація в БО забезпечує безперервне відображення господарської діяльності підприємства.
Бухгалтерський документ – письмово зафіксоване первинне облікове посвідченні господарської операції.
Облік, який ведеться згідно первинного документу називається первинним обліком. Ведення первинного обліку регламентується Положенням «Про документовану забезпеченість записів в бухгалтерському обліку», який затверджений наказом Міністерством Фінансів України від 24 травня 1995 р. Кожен повинен мати реквізити, без яких він вважається не дійсним, тобто не має юридичної сили.
Загальними для будь-яких документів являються реквізити:
1) найменування документу;
2) дата складання;
3) місце складання;
4) сторони, які беруть участь в господарській операції;
5) зміст господарської операції;
6) кількісна характеристика господарської операції;
7) підписи осіб, що відповідають за проведення господарської операції.
Крім загальнообов’язкових реквізитів у відповідних документах передбачені соціальні реквізити, які є обов’язковими.
Вимоги до бухгалтерських документів:
1) записи повинні виконуватися чітко;
2) не допускається помарки і підчистки;
3) не допускається виправлення касових і бланків документів. Виправлення в документі завіряються тими особам, які їх підписують.
Класифікація бухгалтерських документів:
1) за місцем складання: а) внутрішні (інвентаризаційний опис); б) зовнішні (рахунок –фактура постачальника).
2) за призначенням: а) розпорядчі (наказ про прийняття на роботу); б) виконавчі (акт прийому – передачі основних засобів); в) бухгалтерського оформлення (розрахунок амортизаційних відрахувань).
3) за змістом: а) грошові (чек на видачу готівки); б) матеріальні (накладна); в) розрахункові (платіжне доручення).
4) за обсягом: а) первинні; б) зведені.
5) за способом використання: а) разові; б) нагромаджу вальні.
6) за кількістю відображених об’єктів: а) однопозиційні; б) багатопозиційні.
12. Синтетичний і аналітичний облік витрат виробництва
Витрати виробництва – спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють в собі виконану роботу (сировину, амортизаційні відрахування, працю робітників, процесу виробництва) відповідними нарахуваннями на неї.
Засади формування в БО інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(с) БО 16 «Витрати».
Для обліку витрат можна застосовувати 3 варіанти ведення обліку:
1) передбачає застосування в обліку лише рахунки класу 9. Структура рахунку класу 9 збігається з видачами до визначення складу і оцінки витрат, викладених в П(с)БО 16, за їх дебетом відображається сума витрат, за кредитом – списання суми витрат в кінці звітного періоду на рахунок фінансових результатів;
2) передбачає застосування рахунків 8 і 9 класів одночасно. За допомогою рахунку класу 8 накопичується інформація про операційні витрати за елементами, які використовуються для заповнення 2 розділу звіту «Про фінансові результати». За дебетом рахунку 80-84 відображають суми визначення витрат, за кредитом – списання на рахунок 23 витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції або на рахунок класу 9, які відносяться до загально - виробничих витрат (91), адміністративних витрат (92), до витрат на збут (93), інших витрат (94);
3) передбачає тільки застосування рахунку класу 8. Рекомендується для застосування об’єктами малого підприємництва. За дебетом вкладених рахунків відображається сума визначених витрат, за кредитом – списання їх на рахунок 79.
Для узагальнення інформації про витрати на виробництво призначений рахунок 23. По дебету відображаються прямі матеріальні трудові та інші прямі витрати, накладні витрати та витрати від браку продукції. За кредитом списуються суми фактично виробленої собівартості, завершеної виробництвом продукції (Дт – 26 – 27), виконаних робіт та послуг (Дт – 90).
Аналітичний облік по рахунку 23 ведеться за видами виробництв, видами або групами продукції.
Синтетичний облік ведеться в журналі – ордері 5 або 5-А.
25. Аналітичний і синтетичний облік виробничих запасів
Виробничі запаси – активи, які використовують для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству виробничих запасів призначений активний балансовий рахунок 20.
По дебету рахунку 20 відображаються надходження виробничих запасів на підприємство, по кредиту – витрачання на виробництво, переробку, відпуск на сторону, оцінка тощо.
Синтетичний облік виробничих запасів ведеться в журналі-ордері №5.
Документування господарських операцій:
1. Оприбутковування запасів: а) прибутковий ордер (форма М-4); б) товарно-транспортна накладна (форма №1-ТН); в) рахунок-фактура; г) акт приймання матеріалів (форма М-7).
2. Складський облік: а) картка складського обліку матеріалів (Форма М-12); б) відомість обліку залишків матеріалу на складі (форма М-14); в) матеріальний звіт (форма М-19).
3. Відпуск запасів (внутрішнє переміщення): а) лімітно-забірна картка (форма М-8); б) акт-вимога на заміну матеріалів (форма М-10); в) накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма М-11); г) відомість обліку-видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття і запобіжних пристроїв (форма МШ-7).
26. Оцінка вибуття запасів
В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси часто змінюються під впливом чинників попиту і пропозиції. Підприємство одержує цінності впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Постає питання оцінки витрачених запасів та їх залишку на кінець звітного періоду.
П(с)БО 9 пропонує 5 можливих методів оцінки запасів при їх вибутті (списанні у виробництво, продажу, іншому вибутті):
1) метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
2) метод середньозваженої собівартості;
3) метод ФіФО;
4) метод нормативних затрат;
5) метод ціни продажу.
Запаси, які відпускаються та послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного оцінюються за ідентифікованою собівартістю.
Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишків на початок місяця вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Оцінка запасів за методом ФіФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство. Тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.
Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, робіт, послуг, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів праці, виробничих потужностей і діючих цін.
Оцінка продукції за нормативними витратами корегується до фактичної собівартості.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємством роздрібної торгівлі середнього % торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, яка змінюється з приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки.
27. Аналітичний і синтетичний облік оплати праці
Для обліку ЗП використовується рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці", який має 2 субрахунки: 661 "Розрахунки за ЗП", 662 "Розрахунки з депонентами". Аналітичний облік ведеться по кожному працівникові.
Нарахування ЗП, інших виплат відображається по К 661 і Д рахунків витрат в залежності від того, яку роботу виконує працівник, де він працював. Д 23 "Виробництво", якщо робітники працюють в основному виробництві, Д 91 "Загальновиробничі витрати" - управлінському і обслуговуючому персоналу цеху. Д 92 "Адміністративні витрати" - адміністративно-управлінському персоналу підприємства. При нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності, або відпускних по вагітності і родах, то - Д 652 "Розрахунки за соціальним страхуванням". Розподіл нарахованої ЗП, інших виплат по дебету рахунків оформлюється в окремому регістрі.
В Д 661 відображаються утримані і виплачені суми. Кредитуються різні рахунки. Коли утримується прибутковий податок: Д 661 - К 641 "Розрахунки за податками". Із ЗП крім прибуткового податку утримується 2% до Пенсійного фонду, якщо ЗП перевищує 150грн., якщо не перевищує: Д 661 - К 651.
Із ЗП утримується 0,5% до Фонду зайнятості: Д 661 - К 653. Крім цих утримань із ЗП можуть утримуватись суми за рішенням адміністрації підприємства, наприклад, утримання на покриття втрат від браку продукції, утримання за нестачу, порчу ТМЦ. Із ЗП можуть здійснюватись утримання за виконавчими листами за рішенням суду. Найбільш розповсюджені аліменти на дітей (25%). Утримання аліментів здійснюється після утримання всіх податків. Законодавство України обмежує розмір утримань за місяць. Такі утримання не можуть перевищувати 53% від суми ЗП. Коли утримуються аліменти, або інші суми за виконавчими листами: Д 661 - К 685 "Розрахунки з іншими кредиторами". Згідно до діючого законодавства ЗП на підприємствах виплачується 2 рази на місяць: за 1-шу половину як аванс: Д 661 - К 30. За 2-гу половину: Д 661 - К 30. Т.ч. на рахунку 661, як правило, має місце кредитове сальдо на 1 число кожного місяця.
Аналітичний облік по рахункам з персоналом ведеться по кожному табельному номеру (працівнику). Для цього можуть використовуватись розрахункові або розрахунково-платіжні відомості, в яких по кожному працівникові щомісячно показуються нараховані суми за видами нарахування (погодинна, премія, відпускні, по тимчасовій непрацездатності і ..., разом по кожному працівникові). І тут же відображаються утримання працівника за їх видами (прибутковий податок, до пенсійного фонду, до фонду зайнятості, разом утримано і суму до видачі на руки). Такі відомості складаються по підрозділам (розрахунково-платіжна відомість). Для того, щоб накопичувати по кожному працівникові дані про нараховані по ньому суми, на кожного працівника бухгалтерією відкривається особовий рахунок. Такі рахунки відкриваються на 1 або 3 (не більше року). І в такому особовому рахунку щомісячно накопичується інформація про нарахування за видами. Така інформація необхідна для складання розрахунків, відпускних, для визначення середньої ЗП, при призначенні пенсій, такі особові розрахунки зберігаються 75 років. Для узагальнення нарахованої ЗП і інших виплат по підприємству в цілому складається зведена відомість по розрахункам з персоналом. В цю відомість переносяться із розрахунково-платіжних відомостей підсумки. Облік операцій по виплаті ЗП депонованої ЗП.
Депонована ЗП - це ЗП (або інші виплати), яка включена для виплати в платіжну відомість, але з якихось причин не одержана працівником. Облік депонованої ЗП ведеться на підставі платіжних відомостей, в яких касир напроти неотриманих сум ставить штамп, або пише "депонована", підраховує загальну суму виплаченої ЗП депонованої. Потім складає реєстр депонованої ЗП і передає разом зі своїм звітом в бухгалтерію. Бухгалтерія після перевірки цих даних відкриває карточку на кожного депонента і складає бухгалтерську проводку Д 661 (нарахована) - К 662 (депонована). Сама невиплачена готівка наступного дня після закінчення виплати вноситься на п/р: Д 311 - К 30. Термін позивної давності по депонованій ЗП становить 3 роки.
Відповідно до Конституції України всі підприємства незалежно від форм власності обов'язково здійснюють пенсійне страхування своїх працівників. Таке страхування здійснюється за рахунок підприємства, тобто витрати підприємства на пенсійне страхування включаються до с/в продукції, робіт, послуг. Базою для розрахунку являється розрахована основна і додаткова ЗП і деякі компенсації, тобто враховуються ті суми, які беруться в розрахунок при визначенні суми пенсій. Розмір відрахувань до пенсійного фонду 32%. При цьому бухгалтерія дебетує ті ж самі рахунки, на які віднесена нарахована ЗП і кредитує рахунок 651.
Кожне підприємство здійснює обов'язкове соціальне страхування працюючих: в розмірі 5,5% від нарахованої основної і додаткової ЗП, в т.ч. 4% на соц. страхування і 1,5% на страхування на випадок безробіття. При нарахуванні внесків до фонду соціального страхування (4%): Д 23, 91, 92, 93 - К 652. До фонду зайнятості (1,5%): Д 23, 91, 92, 93 - К 653.