РОЗДІЛ ІІІ
ОБГРУНТУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ЗНОШУВАНОСТІ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ
Знос основних виробничих фондів являє собою явище яке неодмінно зустрічається в господарській діяльності підприємства, його уникнення є неможливим. Тому неодмінно необхідно проводити заходи для уникнення негативного впливу даного явища. Тому доцільним є підвищення ефективності використання річного робочого часу, а також застосування методу прискореної амортизації. Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості підприємства матеріально-технічним та трудовими ресурсами, організації виробництва та попиту на продукцію підприємства. Щодо амортизації, то у зв’язку з тим, що при тривалому використанні основних виробничих фондів підприємства потужність підприємства знижується внаслідок зношення основних виробничих фондів підприємства, тому важливим заходом є запровадження прискореної амортизації, тобто більших амортизаційних відрахувань у роки більшої потужності роботи підприємства є важливим заходом.
Збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів супроводжується збільшенням обсягу виробництва продукції, зниженням собівартості одиниці продукції, а також підвищення продуктивності праці. А прискорена амортизація допомагає уникнути морального старіння .
Для збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства необхідно використовувати заходи, які спрямовані на підвищення технічного стану основних виробничих фондів (технічне обслуговування, зниження тривалості перебування основних виробничих фондів в ремонтах, перехід на дво-трьохзмвнну їх роботу, поліпшення збуту продукції, забезпечення всіма видами необхідних ресурсів).
Для дослідження ефективності запропонованих заходів вибрано підприємство 96.
Для проведення дослідження відібрано необхідні дані:
Ов=3700 тис.грн.;
Чп=500 осіб;
В=3000 тис.грн.
Вр.ч.=-13%;
Ровф 1зм=1500 тис.грн.; Ровф 2зм=1000тис.грн.; Ровф 3зм=800тис.грн.,
де Ов – обсяг виробництва, тис.грн.;
Чп – чисельність персоналу, осіб;
В – витрати виробництва, тис.грн.
Вр.ч – витрати робочого часу, %;
Ровф 1зм, 2зм, 3зм – робота основних виробничих фондів у 1,2,3 зміни, тис.грн.
Для дослідження впливу збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства необхідно визначити величину збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства: ?р.ч.=10%=0,1.
Використовуючи визначену величину необхідно розрахувати загальну величину тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства у плановому періоді:
Рч.п.=Рч.зв.+Рч.зв.×?р.ч., (3.1)
Рч.зв.=1-0,08-0,04-0,01=0,87,
Рч.п.=0,87+0,87×0,1=0,957,
Рч.зв=0,87×365=317 днів,
Рч.п.= 0,957×365=355 днів,
?Рч.=355-317=38 днів,
де Рч.п. – тривалість робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства з врахуванням пропозиції щодо збільшення, днів;
Рч.зв – тривалість робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства у звітному періоді, днів;
?р.ч. – збільшення тривалості використання основних виробничих фондів підприємства за пропозицією, %.
Необхідно визначити число змін тривалості використання основних виробничих фондів підприємства з врахуванням пропозиції:
Змп=Рч.п.×Кзм (3.2)
Змп=355×2,4=852 змін,
де Змп – число змін використання основних виробничих фондів підприємства з врахуванням пропозиції, змін;
Кзм – коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів підприємства у звітному періоді.
Наступним кроком є визначення обсягу виробництва продукції при врахуванні пропозиції, тобто за планом:
Овп=Ов.зм.×Змп (3.3)
Овп=3700/2,4×2,64=4070 тис.грн.,
Де Овп – обсяг виробництва продукції з врахуванням пропозиції, тис.грн.;
Ов.зм. – обсяг виробництва продукції у звітному періоді в одну зміну, грн./зміна.
Важливим є визначення зниження собівартості продукції в результаті збільшення тривалості використання основних виробничих фондів підприємства, за рахунок зниження частини річних амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції.
Частка цих витрат визначається наступним чином:
у базовому періоді
Ав.б.=Бв.б.×ар/Ов.б. (3.4)
Ав.б.=1800×0,1/3700=0,0484 грн./грн.,
де Ав.б. – частка річних амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції базового періоду, грн./грн.;
Бв.б. – балансова вартість основних виробничих фондів підприємства у базовому періоді, тис.грн.;
ар – норма річних амортизаційних відрахувань, %.
Ов.б. – обсяг виробництва продукції у базовому періоді, тис.грн.
за планом:
Ав.п.=Бв.п.×ар/Ов.п. (3.5)
Ав.п.=1800×0,1/4070=0,0442 грн./грн.,
де Ав.п. – частка річних амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції панового періоду, грн./грн.;
ар – норма річних амортизаційних відрахувань, %.
Ов.п. – обсяг виробництва продукції у плановому періоді, тис.грн.
Визначається економія втрат за рахунок зниження частки амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції
?Са.в.=(Ав.б.-Ав.п.)×Ов.п., (3.6)
?Са.в.=(0,0484-0,0442) ×4070=17,094 тис.грн.,
де ?Са.в. – зниження витрат виробництва за рахунок зниження частки амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції, тис.грн.
Далі необхідно визначити зниження собівартості продукції в результаті збільшення тривалості використання основних виробничих фондів підприємства з врахуванням додаткових витрат, пов’язаних із збільшенням тривалості робочого часу їх використання. Величину додаткових витрат запропоновано аналогічно до збільшення терміну використання і вона становить 0,4 тис.грн. на один додатковий робочий день використання основних виробничих фондів підприємства.
?Сз.п.=?Са.в.-?Ст.в., (3.7)
?Сз.п.= 17,094-0,4×38=1,894 тис.грн.
?Сз.п./1 грн. прод.=1,894/4070=0,0004653грн./грн.,
Де ?Сз.п. – зниження собівартості продукції в результаті збільшення тривалості використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства, тис.грн.;
?Ст.в. – додаткові витрати, пов’язані з збільшенням тривалості використання робочого часу основних виробничих фондів.
?Сз.п./1 грн. прод. – зниження собівартості продукції в результаті збільшення тривалості використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства на 1 гривню випущеної продукції, грн./грн.
Визначається ріст продуктивності праці за рахунок збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів:
Вб=Овб/Чпб (3.8)
Вп=Овп/Чпп
Вб=3700/500=7,4 тис.грн./прац.,
Вп=4070/500=8,14 тис.грн./прац.,
?В=(Вп-Вб)/Вб×100%,
?В=(8,14-7,4)/7,4×100%=10%,
Де Вб – виробіток у базовому періоді, тис.грн.;
Вп – виробіток у плановому періоді, тис.грн;
?В – ріст продуктивності праці, %.
Далі визначено зміну фондовіддачі основних виробничих фондів за рахунок збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів:
Фвзв=Овб/Бв (3.9)
Фвзв=3700/1800=2,05грн./грн.,
Фвп= Овп/Бв=4070/1800=2,26грн./грн.,
?Фв= (Фвп-Фвзв)/Фвзв×100%,
?Фв=(2,26-2,05)/2,05×100%=10,24%,
де Фвп,Фвзв – рівень фондовіддачі відповідно у звітному та плановому роках, грн./грн.
?Фв- відносна зміна фондовіддачі основних виробничих фондів за рахунок збільшення тривалості використання робочого часу основних виробничих фондів, %.
Провівши дослідження, щодо наслідків після збільшення тривалості використання робочого часу основних виробничих фондів на 10%, отримано наступні результати:
Зниження собівартості продукції в результаті збільшення тривалості використання основних виробничих фондів підприємства з врахуванням додаткових витрат, пов’язаних із збільшенням тривалості робочого часу їх використання становить 1,894 тис.грн. в цілому, або 0,0004653грн./на 1 грн. продукції. Цей результат досягнуто за рахунок зниження частки амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції.
Продуктивність праці зросла на 10% за рахунок збільшення тривалості використання основних виробничих фондів підприємства, причому чисельність персоналу залишається незмінною.
Фондовіддача основних виробничих фондів в свою чергу за рахунок збільшення тривалості використання основних виробничих фондів підприємства зросла на 10,24%.
Як уже згадувалося амортизаційні відрахування також мають значний вплив на зменшення негативного впливу зносу.
Розрахування амортизаційних відрахувань прямолінійним методом.
Припустимо, що ліквідна вартість становитиме 1тис.грн., термін корисного використання даного підприємства становить 12,5 років, балансова вартість 1800тис.грн., тому
А=Бв-Лв, (3.10)
А=1800-1000=1700тис.грн.
Ар=А/Тк.в., (3.11)
Ар=1700/12,5=136тис.грн.,
де Бв,Лв – відповідно балансова та ліквідна вартість основних виробничих фондів, тис.грн.;
Тк.в. – термін корисного використання основних виробничих фондів, роки.
Отже використовуючи рівномірний метод протягом усього терміну корисного використання амортизаційні відрахування становитимуть 136тис.грн. Звичайно це є негативним явищем, оскільки при збільшенні терміну корисного використання обсяг виробництва значно зменшиться і внаслідок великої частки амортизаційних відрахувань собівартість продукції буде зростати.
Тепер розраховують амортизаційні відрахування використовуючи прискорену амортизацію, а саме метод регресії:
Ар=1,5×а×Зв, (3.12)
Ар1= 1,5×0,1×1800=270, Ар2=1,5×0,1×(1800-270)=229,5,
Ар3=1,5×0,1×1300,5=195,075, Ар4=1,5×0,1×1105,425=165,81
Ар5=1,5×0,1×939,615=140,94, Ар6=1,5×0,1×798,675=119,8,
Ар7=1,5×0,1×678,875=101,83, Ар8=1,5×0,1×577,045=86,55
Ар9=1,5×0,1×490,495=73,574, Ар10=1,5×0,1×416,921=62,538,
Ар11=1,5×0,1×354,383=53,15, Ар12=1,5×0,1×301,233=45,18.
З розрахунків видно, що з кожним наступним роком амортизаційні відрахування зменшуються, що є досить позитивним явищем, бо відповідно з спрацюванням зменшується обсяг.
ВИСНОВКИ
Ефективність виробництва значною мірою визначається рівнем використання основних виробничих фондів та їх станом. Оскільки у собівартості виготовленої продукції витрати на експлуатацію основних виробничих фондів становлять 20%-30%, о підвищення ефективності використання основних виробничих фондів повинно збільшувати обсяг виробництва продукції і відповідно забезпечувати зниження собівартості продукції, що безпосередньо впливає на ефективність виробництва на підприємстві.
Основні фонди в процесі експлуатації піддаються зносу. Знос основних фондів — це втрата ними своєї вартості. Розрізняють два види зносу — фізичний та моральний.
Фізичний знос — це поступова втрата основними фондами своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їх функціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу, корозії).
Моральний знос, як правило, настає раніше фізичного зносу, тобто основні фонди, які ще можуть бути використані, економічно вже не ефективні.
За мету дослідної роботи було поставлено виявлення впливу зносу на оборотність, ефективність виробництва, фондовіддачу та показати вплив терміну корисного використання на зношеність основних виробничих фондів.
Після проведення відповідних розрахунків отримані наступні результати:
дослідження впливу терміну корисного використання на зношеність основних виробничих фондів показало, що між даними показниками існує прямий зв’язок, тобто при збільшенні терміну корисного використання знос також збільшується, настає старіння основних виробничих фондів. Це видно при аналізі коефіцієнта кореляції, він має додатне значення, а це означає, що зв’язок прямий, та рівняння регресії. Після визначення критерію Стьюдента, видно, що зв’язок суттєвий, оскільки розрахункове значення є більшим за теоретичне значення даного критерію.
між фондовіддачею та зношеністю основних виробничих фондів навпаки спостерігається обернений зв’язок, оскільки коли основні виробничі фонди зношуються, то вони стають менш потужними і фондовіддача також зменшується. Про це свідчить від’ємний кофіцієнт кореляції. Зв’язок є суттєвим між досліджуваними показниками.
між зношеністю та оборотністю основних виробничих фондів існує обернений зв’язок, оскільки лінійний коефіцієнт кореляції має від’ємне значення. Цей висновок є очевидним, оскільки при старінні основних виробничих фондів їх оборотність зменшується.
між ефективністю виробництва та зносом основних виробничих фондів існує обернений зв’язок, даний висновок отримується після аналізу коефіцієнта лінійної кореляції (обернений зв’язок спостерігається коли коефіцієнт лінійної кореляції має від’ємне значення).
З отриманих результатів видно, що вплив збільшення зносу основних виробничих фондів негативно впливає на всі показники. В наш час дана проблема досить актуальною. Тому необхідно розробляти певні заходи для зниження негативного впливу даного показника. І саме в третьому розділі необхідно внести певні пропозиції щодо даної проблеми. Тому було внесено пропозиції щодо застосування методів прискореної амортизації та збільшення терміну річного робочого часу основних виробничих фондів, тобто збільшити інтенсивність використання основних виробничих фондів протягом року.
Дані заходи дозволили досягти економії за рахунок амортизаційних відрахувань на одиницю продукції (у розмірі 0,0004653грн./грн. випущеної продукції), а також підвищити фондовіддачу та продуктивність праці відповідно на 10% та 10,24%. Застосування прискореної амортизації допомагає знизити собівартість продукції у роки зменшення потужності основних виробничих фондів та уникнути морального зносу, що дуже характерно в наш час у зв’язку з швидким науково-технічним прогресом.
Виконання навчально-дослідної роботи закріпило наше переконання, що ефективне використання основних виробничих фондів є дуже важливим економічним завданням. Оскільки воно забезпечує збільшення обсягу виробництва без додаткового залучення капіталу, прискорює відновлення засобів праці і цим самим зменшує збитки від морального зносу, а також знижує собівартість продукції за рахунок амортизаційних відрахувань на одиницю продукції.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Бойчин І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства – Львів, 1999
2. Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка підприємства, - Навч.посібник. – Рівне, РДТУ, 1999 – 247с.
3. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навч. Закладів. – К.,2006
4. Економіка підприємства. Підручник./За заг. ред. д. е. н., профессора С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001, - 528с,
5. Економіка підприємства: навчальний посібник / О.В. Ареф’єва, В.Г. Сахаєв та ін. – К.: Видавництво Європейського університету, 2003.-237с.
6. Круш П.В., Подвігіна В.І, Сердюк Б.М. Економіка підприємства: навчальний посібник. – К.,2007
7. Примак Т.О. “Економіка підприємства”, навчальний посібник. – Київ, “Вікар”, 2001р.
8. Самуельсон П. Економіка.- Видав-во “Світ” Львів : 1993 р.
9. Економіка підприємства: навчальний посібник / О.В. Ареф’єва, В.Г. Сахаєв та ін. – К.: Видавництво Європейського університету, 2003.-237с.