Плата за природні ресурсиСторінка: 1Розділ: Економічна теорія
1. Економічна природа і роль природоресурсних платежів
Держава в особі його повноважних органів зацікавлене в тім, щоб природні ресурси використовувалися не по-хижацькому, а більш-менш рівномірно і планомірно. Для цього служать рентні платежі за природні ресурси, ціль яких зрівняти економічні умови видобутку і керувати цими умовами. В даний час це правило складає важливу складову господарювання України.
Донедавна в літературі існувала безліч підходів до економічної оцінки природних ресурсів, але необхідність її визначення була визнана не відразу. Якийсь час широко обговорювалася концепція безкоштовності природних благ. Її автори затверджували, що, оскільки природні блага не є об'єктами купівлі-продажу, те методологічно невірно їхній якось оцінювати: введення оцінки природних ресурсів у господарську практику буде гальмувати розробку корисних копалин, розширення сільськогосподарського виробництва і т.д.
Тому розроблялися родовища з високим змістом корисних копалин у руді, цілинні землі являли собою великий резерв для екстенсивного розвитку сільського господарства, а неосяжні простори тайги - для розширення лісорозробок. Витрати, що були потрібні на освоєння нових земель, на залучення в господарський оборот нових родовищ, були невеликі. Ці обставини до деякої міри були підтвердженням концепції безкоштовності природних благ. Однак вичерпання найбільш зручних родовищ, розробка яких дозволяла одержувати дешеву сировину, різке подорожчання залучення в сільськогосподарський оборот додаткової посівної площі - усе це свідчило про помилковість представлень про природні ресурси як про "дарові блага" природи.
Прорахунки в економічній політиці останніх десятиліть привели до різкого падіння ефективності використання природних ресурсів, що продовжує залишатися вкрай низкою, а нерідко і зовсім не відповідає інтересам країни. У цьому зв'язку, такий інструмент, як платежі за природні ресурси повинний не тільки підвищити якісний рівень використання природних ресурсів, але й істотно поповнити бюджети різних рівнів.
Отже, платежі за користування природними ресурсами – є найважливішим компонентом економічного механізму природокористування. Чинним законодавством сформована правова основа для встановлення плати за користування надрами, лісами, водою, землею й іншими видами природних ресурсів на основі рентного чи підходу фіксованих платежів. Платежі, що надходять, (податки) розподіляються між федеральним бюджетом і бюджетом конкретного суб'єкта Федерації в пропорціях, установлених природно-ресурсними законами. Однак прямі надходження у федеральний бюджет від платежів за користування природними ресурсами незначні і складають не більш 5% (без обліку акцизів) від усіх податкових доходів, що надходять, що в дуже обмеженій мері забезпечує відтворення природних ресурсів, що компенсує. Збільшення розмірів платежів за природокористування можливо тільки при зменшенні частки (величини) інших податків, тому що сумарні податки, стягнуті з природокористувачів, як правило, знаходяться на гранично високому рівні.
Перш ніж оцінювати роль природоресурсних платежів у доходах бюджету, визначимо: що таке природні ресурси.
Легального визначення дається у Законі «Про охорону навколишнього середовища», відповідно до якого, природні ресурси - компонента природного середовища, природні об'єкти і природно-антропогенні об'єкти, що чи використовуються можуть бути використані при здійсненні господарської й іншої діяльності як джерела енергії, продуктів виробництва і предметів споживання і мають споживчу цінність. При цьому під використанням природних ресурсів, розуміється - експлуатація природних ресурсів, залучення їх у господарський оборот, у тому числі усі види впливу на них у процесі господарської й іншої діяльності;
Отже, яка ж роль природоресурсних платежів у доходах бюджету? Проаналізуємо відповідні розділи бюджету України за 2002 рік і проекту бюджету на 2003 рік.
Так у 2002 році надходження в бюджет від платежів за природні ресурси склали не менше 5% від загальної суми бюджетних засобів.
Загальна оцінка впливу природно-ресурсного потенціалу країни на формування дохідної частини бюджету така: Україна володіє значним природно-ресурсним потенціалом. По оцінках українських учених-економістів національне багатство країни в розрахунку на душу населення складає 400 тис. дол. США, з них на потенціал природно-ресурсного комплексу приходиться 160 тис. дол. США чи 40%, що в 10 разів вище відповідного сукупного показника США і Канади. У той же час доходи держави від використання даної частини національного багатства явно недостатні. Недоотриманий рентний доход держави від використання природних ресурсів щорічно оцінюється в 40-46 млрд. дол. США.
Як відзначається на Закінчення на проект бюджету на 2003 р., у 2003 році передбачувані сукупні доходи федерального бюджету за рахунок статей, що стосується використання природних ресурсів, включаючи акцизні податки на природний газ, платежі за користування природними ресурсами, а також відповідні неподаткові доходи, складуть близько 326 млрд. карбованців, що приблизно в 4-5 разів менше оцінного рівня недоотриманих рентних доходів від використанні природних ресурсів.
У 2003 році 61% обсягу бюджетних доходів від використання природних ресурсів відповідно до проекту федерального закону повинне зараховуватися у федеральний бюджет. У той же час доходи від деяких видів податкових надходжень (платежі за користування лісовим фондом, плата за користування водяними об'єктами, земельний податок, плата за право користування об'єктами тваринного світу) цілком надходять у бюджети суб'єктів України.
2. Контроль податкових органів за стягуванням платежів за природні ресурси
Отже, ми прийшли до висновку про те, що продовжуються тенденції загального зниження доходів (виражених у порівнянних цінах) від використання природних ресурсів у 2002-2003 роках (у тому числі від платежів за природні ресурси).
Уперше плата за природні ресурси була введена урядовою постановою №32 від 7 січня 1988 р. Держкомприроди установив порядок визначення і внесення плати. Потім цей Порядок був затверджений постановою Уряду України від 9 січня 1991 р. №13 для всіх підприємств незалежно від підпорядкованості і форм власності.
Мінекології України у 1991 році були розроблені Загальні принципи платного природокористування в умовах переходу України до ринку, а також проекти нормативно-правових актів про введення платного природокористування на території України. Пізніше платність використання природних ресурсів була закріплена в ст. 20 Закону «Про охорону навколишнього середовища». Уведені нормативи плати за викиди (скидання) забруднюючих речовин і розміщення відходів виявилися зручними для практичних розрахунків із природокористувачами, доказові з погляду позивача і відповідача при виникненні арбітражних справ.
Раніше діюча редакція Закону «Про охорону навколишнього середовища» містила окрему статтю 20 (Платність використання природних ресурсів), що закріплювала:
1. Платність природокористування включає плату за природні ресурси, за забруднення навколишньої природного середовища і за інші види впливу.
2. Плата за природні ресурси (земля, надра, вода, ліс і інша рослинність, тваринний світ, рекреаційні й інші природні ресурси) стягується:
за право користування природними ресурсами в межах установлених лімітів;
за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів;
на відтворення й охорону природних ресурсів.
3. Плата за забруднення навколишньої природного середовища й інші види впливу стягується за:
викиди, скидання забруднюючих речовин, розміщення відходів і інші види забруднення в межах установлених лімітів;
викиди, скидання забруднюючих речовин, розміщення відходів і інші види забруднення понад установлені ліміти.
Нині діючий закон «Про охорону навколишнього середовища» не містить окремої статті, присвяченої врегулюванню плати за природокористування, але це не означає, що із сучасних правовідносин виключена платність природокористування.
Даному принципу листується норми Закону «Про охорону навколишнього середовища» (Платність природокористування), відповідно до якого, плата за природні ресурси (земля, надра, вода, ліс і інша рослинність, тваринний світ, рекреаційні й інші природні ресурси) стягується:
за право користування природними ресурсами в межах установлених лімітів;
за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів;
на відтворення й охорону природних ресурсів.
І однієї з головних проблем низької прибутковості платежів за природні ресурси є явно занижені ставки плати і високий рівень тіньової діяльності.
Торкнемося, наприклад, платежів за лісові природні ресурси. У період, що пройшов після кризи 1998 року, темпи росту відповідних ставок відставали від темпів росту цін на продукцію лісового комплексу.
Особливо слід зазначити недосконалість системи розподілу доходів від надходжень плати за водяні об'єкти. У порушення діючого водяного законодавства і конституційних норм доходи від плати за водяні об'єкти цілком передаються в бюджети суб'єктів України.
Специфічними особливостями природно-ресурсного потенціалу країни є його розмаїтість, а також масштабність і комплексність вхідних у нього елементів. Одночасно для природних ресурсів України в багатьох випадках характерні, з одного боку, слабка задіяність у господарському використанні, а з іншого боку - складність і високий рівень витрат по їхньому освоєнню.




Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.uaЛінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-1603-1.html

Плата за природні ресурсиСторінка: 2Розділ: Економічна теорія
Детальний аналіз закордонного досвіду показує, що ефективне регулювання природокористування може здійснюватися при одночасному використанні двох видів платежів за природні ресурси: за їхню витрату (споживання) і за право користування природними об'єктами в межах визначеної території. За допомогою першого виду платежів регулюється інтенсивність використання природних ресурсів і забезпечується нагромадження засобів на їхнє відтворення й охорону. Платежі за право користування природними ресурсами покликані регулювати розподіл території між конкуруючими видами природокористування. За рахунок надходжень від цих платежів можна здійснювати фінансування природоохоронних, соціальних і інших нестатків даної території. Рівень цих платежі повинний корелювати з ринковими цінами на відповідне сировину з урахуванням попиту і пропозиції і, одночасно, сприяти цілям ресурсозбереження.
Україна володіє певним природно-ресурсним потенціалом. Крім того, на території України розташована значна кількість об'єктів загальносвітового і загальнонаціонального надбання, що мають особливе природоохоронне, наукове, культурне, естетичне, рекреаційне й оздоровче значення. Майбутнє України досить сильно залежить від ефективного використання природно-ресурсного потенціалу. От чому в умовах переходу до стійкого розвитку пріоритет повинний бути відданий невичерпному природокористуванню, охороні і відтворенню природних ресурсів. Тому ресурсні платежі повинні бути економічно значимими, мати істотну питому вагу в загальній структурі податків. Три групи податкових платежів покликані скласти систему оподатковування в сфері природокористування: податки за право користування природними ресурсами; платежі на відтворення й охорону природних ресурсів; платежі за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів. Податкова система повинна забезпечувати вилучення економічної ренти на користь усього суспільства.
Використана література:
Основи екологічного права. – Харків, 2000.
Природокористування: в питаннях і відповідях. – К., 2001.




Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.uaЛінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-1603-2.html