13.2. Розміщення і стан розвитку будівельного комплексу
Будівництво – головна ланка комплексу, воно створює основні фонди виробничого та невиробничого призначення. Та обставина, що продукцією галузі є нерухомі об’єкти (будівлі, споруди), орієнтує виробництво виключно на споживача. Тому діяльність деяких будівельних організацій, особливо таких, що спеціалізуються на виконанні певних видів будівельно-монтажних робіт, передбачає пересування працівників і техніки від одного об’єкта до іншого.
Залежно від того, в яких галузях здійснюється будівництво, воно поділяється на промислове (спорудження заводів, фабрик та інших промислових об’єктів), транспортне (автомобільні, залізничні шляхи, аеропорти, трубопроводи), сільське (спорудження тваринницьких ферм, зерносховищ). У межах промислового будівництва слід виділити будівництво гідротехнічних споруд (водосховища, канали), енергетичне (електростанції, електромережі), для видобування корисних копалин (шахти, кар’єри) тощо. Цивільно-житлове будівництво забезпечує спорудження житла та об’єктів соціально-культурної сфери (заклади та установи освіти, культури, охорони здоров’я, комунальної, фінансової сфер, системи державного управління).

Будівельні роботи – це не тільки нове будівництво, а й реконструкція, відновлення і технічне переоснащення існуючих будівель та споруд. У складі будівельних робіт розрізняють загальнобудівельні та спеціальні. Загальнобудівельні – земляні, бетонні, опоряджувальні, теслярські роботи, монтаж будівельних конструкцій і т. ін. До спеціальних відносяться гідро- і теплоізоляційні, санітарно-технічні роботи тощо. Будівельні роботи поділяються також на підготовчі (пошукові, підготовка території), основні (всі види загальнобудівельних робіт) і допоміжні (ущільнення ґрунту, спорудження риштування, благоустрій території тощо).
Кошти для здійснення будівельних робіт входять до складу капітальних вкладень, які є також джерелом для придбання інших основних фондів – машин, механізмів, обладнання тощо. В капітальних вкладеннях вартість будівельних та монтажних робіт склала у 1998 р. 57,4%. Їх було виконано у відповідному періоді на 6,9 млрд. грн. (у 1990 р. – на 37,3 млрд. грн.). Кількість будівельних організацій перевищувала у 1998 р. 4,7 тисячі (у 1990 р. діяло менше як 2,6 тис. організацій). Найбільшим серед них є „Київміськбуд”, чисельність персоналу якого склала 16,7 тис. працівників і за цим показником організація зайняла 26-е місце серед інших підприємств та компаній України.

Будівельна індустрія – досить матеріаломістка галузь. Значним є перелік матеріалів, що використовуються у будівництві. Це й сировинні матеріали, які видобуваються з надр (глина, пісок, камінь), це також і матеріали, які створються штучним шляхом (цемент, вапно, гіпс). До певної частини штучних матеріалів будівельного призначення прийнято також застосовувати такі поняття як виріб чи деталь. Виробами з дерева є віконні рами та двері, з глини – цегла, плитка, черепиця, з бетону – блоки, панелі, плити. До складу будівельних матеріалів названі вироби відносяться за тією ознакою, що вони також є предметами праці, прямо і, як правило, одноразово використовуються під час будівельних робіт і повною своєю вартістю включаються до вартості об'єктів, що споруджуються.  
Галузь, у якій створюються матеріали, що використовуються в будівництві, відноситься до промислових галузей і тому вона називається відповідно промисловістю будівельних матеріалів.

Асортимент продукції промисловості будівельних матеріалів досить широкий – понад 400 назв.
Підприємства промисловості будівельних матеріалів відносно рівномірно розміщені по країні. Це, насамперед, зумовлено тим, що в структурі будівельних робіт значною була частка житлового будівництва, основні матеріали для якого (бетон та вироби з нього, цегла) економічно недоцільно транспортувати на великі відстані. Значна кількість сировини для виготовлення цих матеріалів, зокрема пісок, глина, видобувались на місці, в межах регіону , який обслуговувався цегляним чи бетонним (бетонних виробів, залізобетонних конструкцій) заводом.
Відносно більша кількість підприємств з виробництва будівельних матеріалів спостерігається у промислових центрах, де попит на ці матеріали зростає за рахунок потреб у капітальному ремонті, реконструкції і новому будівництві промислових об'єктів.
Багато підприємств діє за місцезнаходженням сировини, з якої виготовляються будівельні матеріали. Це підприємства з виробництва крейди, вапна, будівельної кераміки тощо. До складу промисловості будівельних матеріалів відносяться і підприємства, які розробляють сировинну базу галузі – видобувають камінь, пісок, глину, цементну сировину тощо. Таких підприємств (головних чином, кар'єрів) нараховується багато сотень.

У цілому всю сукупність будівельних матеріалів можна класифікувати таким чином:
природні кам'яні матеріали;
лісоматеріали;
керамічні матеріали та вироби;
в'яжучі речовини, бетони і будівельні розчини;
метали для будівельних потреб;
матеріали та вироби з мінеральних розплавів;
полімерні матеріали;
опоряджувальні матеріали;
матеріали зі спеціальними властивостями.

Природними кам'яними матеріаламиє природний стіновий (туф, вапняки) і будівельний (міцні осадові, магматичні та метаморфічні породи – граніт, базальт) камінь та пісок. Родовища піску та бутового каменю трапляються майже в усіх областях України. Особливо багаті на них Житомирська, Вінницька, Запорізька, Кіровоградська та Закарпатська області.
Україна – традиційний виробник усіх видів архітектурно-будівельних та облицювальних виробів із твердих порід каменю – гранітів, габро, лабродориту.
Найвідомішими та найкращими за декоративними властивостями є граніти, які видобуваються в Лезниківському (Житомирська обл.), Новомосковському (Дніпропетровська обл.) та Янцевському (Запорізька обл.) родовищах. В Головінському, Турчинському, Горбудівському та Володар-Волинському родовищах (усі – Житомирська обл.) видобуваються лабродорити, в Берестовецькому, Базальтовому, Костопільському та Рафалівському родовищах (всі – Рівненська обл.) – базальти. Мармуровидний вапняк і мармур видобувають в декількох родовищах Закарпатської області, в Київській області (Негребівське р-ще) та Республіці Крим (Кадиківське і Чоргунське р-ща).

До лісоматеріалів, які виготовляються переважно із деревини хвойних порід, відноситься так званий круглий ліс (колоди), пиломатеріали (дошки, бруски), вироби та напівфабрикати з деревини (столярні вироби, паркет, фанера, шпон). Детальніше про сировинну базу цих матеріалів та місце їх виготовлення розповідалось у темі „Лісовиробничий комплекс”.

До керамічних матеріалів та виробів, які одержують з глинистої сировини, відносяться глиняна цегла, керамзит, облицювальна плитка, черепиця, труби, санітарно-технічні вироби з фаянсу та фарфору. Значні потужності з виробництва глиняної цегли зосереджені в Києві, Полтаві, Запоріжжі, Чернівцях, Івано-Франківську. Вона виробляється також в багатьох інших містах і в сільській місцевості. На 25-30% від глиняної дешевша силікатна цегла, яку виготовляють з кварцевого піску з домішками вапна. Остання більш декоративна і краще транспортується, оскільки міцніша, але можливості її застосування обмежуються високою питомою вагою і гіршими теплоізоляційними та санітарно-гігієнічними характеристиками. Виробництво в значних розмірах налагоджене в Чернігові, Дніпропетровську, Кривому Розі, Херсоні та інших містах.
За період з 1990 р. до 1998 р. виробництво цегли в Україні зменшилось з 8,4 до 1,8 млрд. шт. в рік. Обсяги продукції цегельної промисловості складають п'яту частину продукції промисловості будівельних матеріалів.
З легкоплавких глинистих порід виробляють керамзит – штучний пористий матеріал, що, головним чином, служить наповнювачем для легких бетонів, які, в свою чергу, використовуються для виготовлення стінових панелей житлових будинків. Сировина для виробництва керамзиту є в багатьох місцях – в Харківській, Полтавській, Сумській, Житомирській, Одеській областях, біля Кривого Рогу, Могилева-Подільського та в інших районах. З тією ж метою, що й керамзит, використовують термозит-шлакову пемзу, яку виготовляють з доменних шлаків, тому виробництво цього наповнювача розміщене в центрах чорної металургії.
Широкий перелік виробів з глини для будівельної галузі виготовляється на керамічних заводах у Києві, Львові, Артемівську, заводі керамічної плитки у Слов'янську, заводі облицювальної плитки та керамічних труб у Харкові, Будівельний фарфор і фаянс виробляють в Славуті (Хмельницька обл.) та на деяких підприємствах Донбасу.

До в'яжучих матеріалів відносяться крейда, вапно, гіпс, цемент.
У будівництві крейду використовують для малярних робіт, виготовлення віконної замазки і шпаклівки. Вона застосовується також для виготовлення інших матеріалів – фарб, будівельного вапна, цементу. Значні запаси крейди є на Донбасі, в Сумській, Харківській, Волинській, Рівненській і Чернівецькій областях. Щорічний видобуток крейди для будівельних потреб в середньому складає 2 млн. т, а для цементної промисловості – 7 млн. т.
Вапно виробляється з крейди, вапняків, мармуру та інших карбонатних порід. Воно поділяється на будівельне (щорічне виробництво в межах 0,7 млн. т) і технологічне – для цукрової та металургійної промисловості (7 млн.т). Основними виробниками будівельного вапна є Донецька, Запорізька, Сумська, Харківська, Херсонська, Львівська, Вінницька та Хмельницька області (в останній його виробляється найбільше).
Середньорічне виробництво будівельного гіпсу, сировина для якого видобувається в Донбасі і Придністров'ї, складає 130 тис. т.
Найважливішим будівельним матеріалом є цемент. Він використовується у виготовленні різноманітних будівельних виробів та конструкцій, але найбільше його йде на виробництво бетону. Для виготовлення цементу використовуються карбонатні породи (вапняк, мергель, крейда) й глини певної якості. Співвідношення між карбонатами й глинами приблизно 3:1.
Україна має значні запаси цементної сировини, серед якої переважають вапняки. Високоякісні карбонатні породи залягають в Донбасі, тому тут споруджено найбільші цементні підприємства України – Амвросіївський цементний комбінат (до нього належать п'ять заводів і чотири кар'єри), Краматорський і Єнакієвський цементні заводи. Великі цементні заводи розташовані в Дніпропетровській області (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг). Крім портланд-цементу вони випускають шлакопортланд-цемент, використовуючи для виробництва останнього шлаки металургійних заводів. Третім (після Донецької та Дніпропетровської областей) регіоном за обсягом виробництва цементу є Харківська область (Балаклія).
На заході України цемент виробляється в Івано-Франківській (Ямниця), Львівській (Миколаїв), Рівненській (Здолбунів) та Хмельницькій (Кам'янець -Подільський) областях. На півдні – в Одесі, Бахчисараї (Автономна Республіка Крим), Ольшанскому (Миколаївська область). На півночі – в Новгород-Сіверському (Чернігівська область).
Значна частина цементу витрачається на виробництво покрівельного шиферу. В цьому зв'язку для спрощення виробничих зв'язків і економії коштів на деяких підприємствах виробництво цементу доповнюється виробництвом шиферу, що перетворює дані підприємства у комбінатні структури. Цементно-шиферні комбінати діють у Балаклії, Здолбунові, Ямниці. Асбест для виробництва шиферу, асбоцементних труб на вказані та деякі інші підприємства (в Амвросієвку, Краматорськ, Запоріжжя, Київ) надходить з Уралу.
Загальна потужність підприємств цементної промисловості України становить 24 млн. т на рік. У 1990 р. ними було вироблено 22,7 млн. т цементу, а у 1998 р., у зв'язку з різним падінням попиту – лише 5,6 млн. т. Неекономним є основний, так званий „мокрий” спосіб виробництва цементу (85% всього обсягу), при якому на тонну продукції витрачається майже180 кг умовного палива (при „сухому” способі – 120 кг у.п.). Для підвищення ефективності цементного виробництва варто також прискорити перехід від імпортованого газу до дешевих сортів вугілля. Цемент є одним з основних компонентів для виготовлення будівельного розчину, бетону, бетонних і залізобетонних конструкцій та виробів. Бетон і вироби з нього виготовляються, як правило, в стаціонарних, заводських умовах. Поряд з товарним бетоном, продукцією таких підприємств є залізобетонні палі і фундаментні блоки, стінові панелі, плити перекриттів, колони, ферми, дорожні плити, шпали та інші вироби. Матеріалами для виготовлення бетонних і залізобетонних виробів, крім цементу, служить пісок, щебінь, гравій, керамзит, арматурна сталь. На бетонні вироби та збірні залізобетонні конструкції припадає понад 40% товарної продукції промисловості будівельних матеріалів, що визначає цю підгалузь як одну з провідних.
Особливістю фізичних властивостей бетонних та залізобетонних виробів є те, що вони важкі, при перевезенні можуть руйнуватися, тому в цілому залізобетонні вироби та конструкції малотранспортабельні. Внаслідок цього їх виробництво тяжіє до споживача, насамперед, до індустріальних центрів, де в значних масштабах здійснюється промислове та житлове будівництво. Сьогодні в Україні налічується декілька сотень заводів, що виготовляють бетонні й залізобетонні вироби. Але виробничі потужності майже всіх цих підприємств в умовах економічного застою завантажені далеко не в повній мірі.

Такий матеріал, як метал (стальний прокат, залізо, чавун, сплави алюмінію) досить у великих обсягах застосовується у будівництві. Зокрема, із сталі, шляхом зварювання виготовляють конструкції, необхідні для спорудження промислових та цивільно-житлових об'єктів. Багато стального прокату (арматура, кут) йде на виготовлення залізобетонних конструкцій та виробів. З металу виготовляється покрівля для будинків і споруд. Металеві труби застосовуються для спорудження водопроводу, каналізації, системи водяного опалення приміщень.
Метал для будівельних потреб виготовляється на металургійних заводах та комбінатах, місцезнаходження яких вивчалось в темі „Металургійний комплекс”.
Матеріали та вироби з мінеральних розплавів – це будівельне скло, кам'яне литво та деякі інші матеріали (ситали, шлакоситали).
Для виготовлення скла потрібні кварцеві піски, кальцинована сода, крейда, доломіт. Для виробництва так званих шлакоситалів використовуються металургійні шлаки. Основним компонентом є кварцеві піскі, що містять не менше як 90% кремнезему. В Україні родовища скляних пісків є в Донбасі (Авдіївське та Михайлівське родовища), Харківській області (Новоселівське та Берестовеньківське), Чернігівській (Папірнянське та Глібівське), Львівській (Великоглібовицьке та Задвір'ївське), Рівненській (Рокитнянське родовище) областях.
Виготовлення скла – дуже теплоємний процес. На виробництво тонни готової продукції витрачається майже стільки ж за вагою палива (в показниках умовного палива – 970 кг). Тому підприємства з виготовлення скла розташовуються поблизу паливних баз.
Найбільшим центром виготовлення скла в Україні є Костянтинівка в Донбасі. Тут виробляють віконне, армоване, вітринне скло та інші його види. Склоробні заводи є також у Лисичанську, Запоріжжі, Херсоні, Керчі, Одесі, Львові і деяких інших містах.
На перспективу в загальному виробництві скла зростатиме питома вага таких видів, як міркове, віконне, поліроване, теплозахисне, архітектурно-будівельне, кольорового візерунку тощо.

До полімерних будівельних матеріалів відносяться матеріали та вироби на основі пластичних мас: лінолеум, релін, полівініл-хлоридна плитка, декоративні плівки і т. ін. Лінолеум в Україні виробляється в Одесі, пластмасові сантехнічні вироби – у Виноградово (Закарпатська обл.).

До опоряджувальних будівельних матеріалів відносяться лаки і фарби – синтетичні, масляні та водоемульсійні матеріали для декоративного і захисного покриття будівельних конструкцій. Найбільшими спеціалізованими підприємствами України з виготовлення лаків та фарб є Дніпропетровський, Одеський, Львівський, Київський лакофарбові заводи, Бориславський (Львівська область) і Черновицький хімічні заводи, Криворізький суриковий завод та інші.

Будівельні матеріали зі спеціальними властивостями – матеріали звукопоглинаючі, звуко-, гідро-, теплоізоляційні тощо.
Серед цих матеріалів найважливіше місце належить теплоізоляційним матеріалам. Їх виробництво налагоджене в Києві, Запоріжжі, Маріуполі та Донецьку.

Науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи в будівельній індустрії здійснюють десятки спеціалізованих закладів. Для промисловості будівельних матеріалів такі роботи виконують: Південдіпроцемент (Харків), НДІ будівельних матеріалів і виробів (Київ), Державний проектний інститут будівельних матеріалів (Київ).