Стійкість і стабільність виробничо-господарської діяльності підприємства забезпечується конкурентноздатністю продукції та ефективністю господарювання. Успіх будь-якого підприємства визначається можливістю виведення на ринок її нових продуктів. В умовах мінливих смаків споживачів, неперервного технічного прогресу і тиску конкурентів компанії не повинні задовольнятися успішним збутом виготовлених продуктів: необхідно постійно створювати нові продукти і підтримувати інноваційний клімат на підприємстві. Підвищення ефективності діяльності підприємства ґрунтується на досягненнях науки і техніки, передового вітчизняного і зарубіжного досвіду. Базою дослідження є ВАТ Сарненська ПМК №66". ВАТ”Сарненська ПМК №66” розташоване за адресою: Рівненська область ,м.Сарни, вул.Ткача,3.
Предметом діяльності Товариства є :
створення соціально-побутових умов життя жителів сіл і міст;
надання платних послуг населенню, об'єднанням і підприємствам;
розвиток і підвищення ефективності будівництва і виробництва, його інтенсифікацію, впровадження досягнень НТП, підвищення продуктивності праці;
виконання БМР на об'єктах меліоративного, цивільного, соціального, культурно-побутового призначення;
підвищення соціального рівня колективу, створення сприятливих умов для високопродуктивної праці;
охорона і покращення навколишнього середовища;
будівництво меліоративних систем, гідротехнічних споруд, доріг, природоохоронних об'єктів, об'єктів цивільного, культурно-побутового призначення і їх реконструкція;
виконання робіт по будівництву мереж водопостачання, теплопостачання, проведення земельних робіт;
очисні споруди і каналізація;
будівництво ЛЕП, монтаж зовнішніх і внутрішніх силових і освітлювальних електромереж, прокладання телефонного зв'язку, мереж радіо;
перевезення вантажів;
перевезення людей;
торгівля;
посередницькі послуги.
Сфера виробничої діяльності на даний час включає :
- земельні роботи, роботи влаштуванню водопровідних мереж, мереж теплопостачання та каналізації;
- роботи по прокладанню газопроводів низького, середнього та високого тиску;
- загально-будівельні роботи.
Для того щоб забезпечити подальший економічний прогрес суспільства, глибокі якісні зрушення в матеріально-технічній базі на основі прискорення НТП, інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення його ефективності, необхідно мати глибоке і системне уявлення про стан виробництва, його матеріально-технічну базу, ступінь прогресивності технології і організації на кожному підприємстві. Таке уявлення складається за допомогою економічного аналізу. Воно включає: оцінку вихідного стану виробництва на основі відповідних характеристик кожного компонента; економічне обгрунтування напрямків розвитку виробництва; розробку плану підвищення ефективності виробництва. Це дає можливість обгрунтованого прогнозування очікуваних результатів діяльності і економічного росту.
В економічній літературі по-різному трактується поняття рівнь виробництва: технічний, організаційний, техніко-економічний, організаційно-технічний, економічний. Ще більш різноманітний склад показників що рекомендовані для оцінки рівня виробництва. Продовжується полеміка по різним аспектам цього питання, в тому числі про місце показників рівня виробництва в системі показників діяльності підприємства. На нашу думку, призначення цієї групи показників полягає в узагальненій характеристиці можливостей підприємства по забезпеченню росту і вдосконаленню структури виробництва, підвищенню його ефективності. Всі показники, що характеризують в комплексі діяльність підприємства, постійно змінюються. Тому достовірна оцінка ефективності виробництва та його організаційно-технічного рівня можлива при поєднанні кількісних і якісних показників, що відображають джерела економічного росту.
Діяльність підприємства складається з двох груп процесів: по надаванню послуг і розвитку виробництва. Процеси надавання послуг – це процеси перетворення первинних ресурсів на основі певних технологічних методів. Звідси випливає, що потенційні можливості технологічного зростання в першій групі процесів зосереджені:
в сукупності технологічних властивостей ресурсів виробництва, що забезпечують максимальну в даних конкретних умовах економність їх використання;
у відповідності матеріально-речових структур ресурсів виробницва структурам трудомісткості, станкомісткості і матеріаломісткості виробничих процесів, що забезпечують повноту і доцільність використання всіх ресурсних елементів;
в системності організаційної структури підприємства, змісту і методів функцій управління, що забезпечує ефективну координацію робіт, послідовність і взаємозв’язок процесів у відповідності з метою діяльності підприємства.
Властивості і структурні характеристики всіх компонентів виробничих процесів, а також організаційні умови їх здійснення формуються, розвиваються і вдосконалюються на основі результатів інженерної діяльності, метою яких є матеріалізація наукових знань в об’єктах нової техніки, тобто в досконалих конструкціях виробів, прогресивній технології їх виробництва, продуктивних засобах і предметах праці, оптимальній організації виробництва. На основі цих процесів організаційного і технічного розвитку виробництва потенційні можливості його компонентів постійно розширюються і посилюються. Це досягається шляхом як цілеспрямованого впливу на систему об’єктів, що складають матеріально-технічну базу підприємства, так і на основі взаємодії різних по змісту і цільовій направленості процесів.
Для узагальненої характеристики можливостей підприємства по забезпеченню зростання і вдосконалення структури виробництва, підвищення його ефективності використовується система показників. Всі ці показники постійно змінюються. Тому достовірна оцінка ефективності виробництва та його організації можлива тільки при поєднанні кількісних та якісних показників, що відображають джерела економічного зростання. Узагальненим показником, що характеризує вищезгадані процеси є організаційно-технічний рівнь підприємства, що є невід’ємною складовою економічного рівня підприємства і включає в себе технічний, технологічний і організаційно-управлінський аспекти.
Для харакеристики технічного аспекту організаційно-технічного рівня доцільно, на наш погляд, дослідити динаміку, структуру та ефективність використання основних виробничих фондів. Очевидно, що в якості елементу організаційно-технічного рівня слід приймати середньорічну вартість та інші ознаки основних промислово-виробничих фондів, оскільки невиробничі основні фонди не пов’язані з процесом виробництва і не відносяться до організаційно-технічного рівня підприємства.
Розглядаючи технологічну складову організаційно-технічного рівня необхідно вивчити відповідність матеріально-речових структур ресурсів виробницва структурам трудомісткості, матеріаломісткості і енергомісткості виробничих процесів, що забезпечують повноту і доцільність використання всіх ресурсних елементів. Найбільш важливим показником якості технології є зниження трудомісткості виробництва.
Але економічна оцінка технологічних процесів по показнику трудомісткості недостатня, бо виконанння їх на різних видах обладнання суттєво змінює витрати предметів праці. Запровадження прогресивних технологічних процесів сприяє зниженню витрат живої і уречевленої праці. У зв’язку з цим узагальненим показником ефективності технології слід вважати зниження собівартості продукції.
Можливі і часткові критерії оцінки економічної і соціальної доцільності технологій. Наприклад, при обмеженні трудових ресурсів, основним критерієм виступає більш раціональне використання кваліфікованої робочої сили, сировинних ресурсів – підвищення коефіцієнта їх використання і т.д. Метою вдосконалення технологічних процесів є покращення умов праці. У зв’язку з цим економічні критерії економності зливаються з соціальними.
В якості інформаційних джерел аналізу рівня технології використовують технологічні карти, технічну документацію, виробничі плани, кошториси витрат на виробництво, специфікації на матеріали і комплектуючі вироби, маршрутні листи і інші документи, що характеризують або структуру операцій технологічного процесу, або показники економічної ефективності, що покращуються в результаті її змін. Узагальнені результати вдосконалення всіх напрямків технологічного процесу відображаються в калькуляції. Технологічні процеси багатостадійні і різноманітні по призначенню і змісту. Тому повне виявлення їх впливу на ефективність виробництва можливе при поєднанні аналізу економічних характеристик кожного процесу з аналізом результатів їх взаємодії.
Первинну структуру організаційно-управлінської складової організаційно-технічного рівня утворює кадровий потенціал. Особливе місце у кадровому потенціалі займає його складова кадрова політика, тобто цілеспрямована діяльність щодо роботи з кадрами: добір, розстановка, навчання, атестація, просування і закріплення кадрів, що забезпечує відповідність конкретного працівника потребам виробництва і його організаційно-технічному рівню. Кадровий рівень передбачає динамічність співвідношень між керівними працівниками, фахівцями і керівниками, певні співвідношення всередині цих категорій працівників.
Кадровий рівень підприємства та його конкретний працівник перебувають у певній взаємозалежності і взаємозв’язку: чим досконаліша структура кадрового рівня і вище організаційний рівень, тим вища ефективність діяльності конкретного працівника.
Якість праці або міра її складності визначаються знаннями, практичними навичками і іншими людськими особливостями, які прямо не піддаються вимірюванню. З цієї причини у організаційно-технічному рівню можна врахувати лише кількісну сторону людської праці, що виражається через витрати на оплату праці і продуктивність. Крім того необхідно враховувати витрати, які пов’язані з навчанням промислово-виробничого персоналу, перепідготовку і підвищенням кваліфікації.
Раціональність використовування матеріальних, трудових і фінансових ресурсів будівельної організації багато в чому визначається організаційно-технічним рівнем виробництва, який характеризується станом управління, організацією виробництва, ступенем його технічного розвитку і ефективністю організаційно-технічних заходів.
Дієвість управління обумовлюється раціональною виробничою структурою будівельної організації, ефективною організацією управління.
Таким чином, практична значимість вказаних проблем зумовлює актуальність дослідження теми.
Метою даної роботи є економічне обґрунтування резервів та шляхів підвищення організаційно-технічного рівня підприємства на прикладі ВАТ ”Сарненська ПМК №66”
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
дослідити поняття організаційно-технічного рівня підприємства;
охарактеризувати спрацювання і відтворення організаційно-технічного рівня підприємства;
виявити можливості підвищення ефективності використання організаційно-технічного рівня підприємства.
Ефективна система планування ОТР ґрунтується на таких принципах:
- єдність фінансово-економічних, маркетингових, науково-технічних і соціальних завдань розвитку підприємства;
- взаємозв’язок і узгодженість стратегічних та поточних цілей та напрямів діяльності підприємства;
- альтернативність визначення, всебічне обґрунтування способів досягнення поставлених завдань і вибір оптимальних рішень;
-бюджетна й ресурсна забезпеченість розроблених планів;
- комплексність, безперервність як взаємозв’язок і послідовність, змінність у плануванні;
- гнучкість і еластичність як адаптивність планів щодо можливих відхилень або зміни внутрішнього чи зовнішнього середовища .
Аналіз основних техніко-економічних показників показав, що організаційно-технічний рівень підприємства є середнім і для його підвищення необхідно оновити технічну базу та покращити умови праці, збільшити рівень механізації праці, економити витрати на виробництво, удосконалити технологічний процес. З метою підвищення організаційно-технічного рівня запропоновані заходи, спрямовані на підвищення удосконалення технічного рівня виробництва, удосконалення технологічного процесу, підвищення рівня організації виробництва, покращення умов праці. Для удосконалення технічної бази пропонується заміна системи регулювання електродвигунів основного технологічного обладнання, шляхом встановлення перетворювачів частоти струму та встановлення перетворювача частоти струму. З метою підвищення рівня організації виробництва пропонується скорочення рівня ручної праці за рахунок підвищення рівня автоматизації виробництва, здійснення цього можливо з впровадженням автоматизованої системи обліку та витрат матеріалів. З метою покращення умов праці пропонується встановлення захисних екранів та системи кондиціонування повітря в пультах керування кранів та машин.Впровадження техніко-економічних та організаційних новацій дозволить знизити собівартість продукції , скоротити чисельність персоналу цеху, збільшити рівень механізації праці , зменшити рівень механізовано-ручної праці , скоротити рівень ручної праці та збільшити рівень автоматизації . В результаті цього відбудеться зростання продуктивності праці , та зменшення річного фонду оплати праці на . Встановлення нового обладнання дозволить збільшити середньорічну вартість основних виробничих фондів та сприятиме збільшенню фондоозброєності праці. Покращення умов праці від впровадження запропонованих заходів дозволить знизити вплив шкідливих факторів на робітників та знизити втрати робочого часу з причин хвороби . Таким чином мету даної науково – дослідної роботи можна вважати досягненою.
Список використаної літератури :
Бойчик І.М., Харів M.I. Економіка підприємств. – Львів: Сполом, 1998. – 212 с.
Економіка підприємства: Навч. посіб. / А. В. Шегда, Т. М. Литвиненко, М. П. Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2002. – 335 с.
Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
Тарасюк Г.М., Шваб Л.I. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. – К.: "Каравела", 2003. – 432 с.
Планування діяльності підприємства: Навч. – метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М.А. Белов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк та ін.; За заг. ред. В.Є. Москалюка. – К.: КНЕУ, 2002. – 252 с.
Экономика и организация промышленного производства: Учеб. пособие / Ред. коллегия: М.Н. Тимохин и др. – М., Мысль, 1997.
Экономика предприятия: Пер. с нем. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 928 с.
Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Волкова О.И. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 416 с.