Тема 4. ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ
4.1. Склад, структура і кругообіг оборотного капіталу
Оборотним капіталом (обіговими коштами) називають засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції. Оборотним капітал називається тому, що він перебуває в постійному обороті. Обігові засоби (кошти) проходять різні форми за схемою: гроші – товар – гроші. Зокрема, за один оборот (виробничий цикл) гроші вкладаються в придбання сировини, під час виробництва сировина трансформується в готову продукцію, після продажу продукції кошти знову повертаються на підприємство у формі грошей. Таким чином, за один оборот обігові кошти проходять три основні економічні сфери: постачання, виробництво і збут.   Примітка За цю свою рухливість оборотний капітал і одержав свою назву. В англомовній літературі він називається “циркулювальним” (circulating), “поточним” (current), “обіговим” / “бігаючим” (running), “що працює” (working) капіталом. В українській мові поряд із терміном “оборотний капітал” використовують термін “обігові кошти”, що є навіть більш уживаним.   Оборотний капітал складається з двох частин – оборотних фондів і фондів обігу. Оборотні фонди у своїй речовій формі утворюють предмети праці. Вони змінюють свою натуральну форму і фізико-хімічні властивості. Оборотні фонди містять у собі: предмети праці (сировину, основні матеріали і напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тару, запасні частини тощо); засоби праці з терміном служби не більше ніж один рік, звичайно. це малоцінні та швидкозношувальні предмети (наприклад, інструменти, господарський інвентар, оснащення, спецодяг) (Положення, 2000);   Примітка До введення нових положень (стандартів) у бухгалтерському обліку існувало два критерії розмежування “малоцінки” на основні й оборотні фонди. Критерії формувалися на основі терміну служби і вартості. За вартісний критерій використовувалася сума 500 грн. (еквівалент 100 амер. доларів). Починаючи з 2000 року вартість засобу праці не має значення для його класифікації. Зараз використовується лише один критерій – тривалість експлуатації. Якщо засіб використовується не більше ніж один рік, чи протягом нормального операційного циклу, то він належить до оборотних фондів, а якщо понад одного року – до основних засобів.   незавершене виробництво; витрати майбутніх періодів. До фондів обігу належать: готова продукція, що зберігається на складах підприємства; товари, відвантажені споживачу, але ним не оплачені; кошти в розрахунках і готівка. Обігові кошти повинні забезпечувати безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні фонди циркулюють у сфері виробництва й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, отже, цілком переносять свою вартість на створений продукт. Фонди обігу пов’язані з обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участі в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу виготовлення продукції та її реалізації вартість оборотних фондів відшкодовується в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного відтворення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів виробництва. Склад і класифікація оборотного капіталу подається на рис. 4.1. Рис. 4.1. Склад оборотного капіталу  1. Виробничі запаси містять такі елементи: сировину й основні матеріали; куповані напівфабрикати; допоміжні матеріали; паливо; тару; запасні частини для ремонту машин і обладнання; малоцінний і швидкозношувальний інструмент, оснащення, господарський інвентар. 2. Незавершене виробництво утворює продукція, що підлягає подальшій обробці. У складі незавершеного виробництва виділяють напівфабрикати власного виробницва, тобто предмети праці, що цілком закінчені в одному цеху і підлягають подальшій обробці в інших цехах того самого підприємства. 3. Витрати майбутніх періодів утворюють зазнані підприємством витрати на придбання необхідних для виробництва активів, які поки що не надійшли на підприємство. Прикладом є авансовані витрати підприємства на сировину, матеріали, напівфабрикати тощо. Після одержання підприємством цих елементів у натуральній формі величина відповідних оборотних фондів переходить із групи «витрати майбутніх періодів» у групу «виробничі запаси». Фонди обігу становлять частину засобів підприємства, що перебувають в сфері обігу. До фондів обігу належать: 1. Готова продукція на складах підприємства. 2. Продукція, відвантажена покупцю, але неоплачена. 3. Вільні грошові кошти підприємства, що значаться на розрахунковому рахунку підприємства; грошові кошти, які перебувають в незакінчених розрахунках, готівка. За джерелами утворення обігові кошти підприємств поділяють на такі групи: власні і прирівняні до них; позичені (зокрема, у формі кредитів банків); залучені (зокрема, через акціонування).  Структура оборотного капіталу - це кількісне співвідношення окремих елементів у загальному обсязі обігових коштів, виражене у відсотках до підсумку (табл. 4.1). Таблиця 4.1. Склад обігових коштів, % (Статистичний, 2001)   
 
1995
1997*
1998*
1999*
2000**

Оборотний капітал
100
100
100
100
100

Товарно-матеріальні цінності
44,2
36,4
28,4
24,8
23,9

Продукція відвантажена
17,0
11,6
4,2
2,3
-

Грошові кошти
5,9
1,8
2,0
2,2
3,5

Дебіторська заборгованість
28,3
47,5
62,1
67,1
65,9

Інший обігові кошти
4,6
2,7
3,6
3,6
6,7

* Крім банків, малих підприємств та бюджетних установ.
** Крім банків та бюджетних установ

  Примітка До дебіторської заборгованості, крім безпосередніх боргів, що винні підприємству інші господарські суб’єкти (і що фіксуються у бухгалтерських розрахунках), слід також віднести ще дві складові обігових коштів, а саме: витрати майбутніх періодів (це борги постачальників, які мають поставити матеріальні цінності в обмін на перераховані їм кошти) і відвантажена, але не оплачена продукція (це борги споживачів, які мають перерахувати кошти в обмін на отримані матеріальні та/або інформаційні цінності).   У своєму пересуванні обігові кошти проходять послідовно три стадії: постачання, виробництво і збут. Перша стадія кругообігу коштів є підготовчою. Вона проходить в сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів. Рис. 4.2. Кругообіг оборотного капіталу Друга стадія пов’язана безпосередньо з процесом виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість продукції, що виготовляється. Зокрема, до вартості використаних виробничих запасів додаються витрати на заробітну плату та відповідні нарахування, а також перенесена вартість виробничих основних фондів (амортизація). Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації. На третій стадії кругообігу відбувається реалізація (продаж) готової продукції. Лише після того, як товарна форма вартості виробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані засоби повертаються на підприємство за рахунок частини виручки від реалізації продукції. Інша її сума йде на формування грошового накопичення - прибутку. Частина прибутку, призначена для розширення обігових коштів, приєднується до них і здійснює разом з ними подальші цикли обороту. Грошова форма, яку отримують оборотні кошти на третій стадії їх кругообігу, одночасно є і початковою формою нового обороту капіталу. Кругообіг оборотного капіталу, таким чином, відбувається за схемою (рис. 4.2) , (4.1) де Г – грошові кошти, які авансуються господарським суб'єктом; Т – товар (засоби виробництва); НЗВ - незавершене виробництво; П - готова продукція, здатна перетворитися в товар (Т'); Т' - готова продукція; Г' - грошові кошти, отримані від продажу продукції, що містять прибуток від реалізації продукції.   Для того, щоб процес виробництва і реалізації продукції йшов безупинно, необхідно, щоб оборотні кошти знаходилися на підприємстві одночасно на всіх стадіях і у всіх формах.