Мета: набути навиків у організації режимно – секретний орган (РСО) та службу охорони РСО в державній установі, на якій циркулює державна таємниця.
Завдання: Організувати та правильно розмістити режимно – секретний орган (РСО) та службу охорони РСО в державній установі, на якій циркулює державна таємниця. Встановити необхідне обладнання. Обрати та розмістити засоби для забезпечення безпеки режимно – секретного органу. Назва підприємства, вид його діяльності, перелік основних та допоміжних технічних засобів обробки, передавання та приймання інформації наведені у таблиці 1 та вибираються згідно варіанту. Допускаються зміни при виборі об’єкта захисту, за бажанням студента, які повинні узгоджуватись з викладачем.
Таблиця №1.
№ п/п
Назва підприємства
Перелік ОТЗ та взірців приладів (є носіями таємної інформації), які знаходяться в приміщенні РСО
Перелік ТЗПІ, які не є основними та розміщені в приміщенні служби охорони
Перелік ДТЗС
Інформація, яка підлягає захисту

3
Державна галузева лабораторія приладів для високоточних вимірювань
Чотири персональні комп’ютери з’єднані в локальну мережу (з виходом за межі приміщення РСО), спеціальні вимірювальні прилади, принтер, сигнальні лінії локальної мережі Ethernet, переговорний пристрій
Проводовий телефон та радіотелефон, ПК, сканер, відеомагнітофон
кабелі телефонного зв’язку, лінії мережі електроживленя, пристрій для знищення паперу, кондиціонер, лінії пожежної сигналізації
Інформація стосовно досліджень, які проводяться в лабораторії, частина з якої є державною таємницею та інформацією для службового користування


Огляд нормативно – правових документів та законів які регулюють діяльність РСО.
Одним з перших законодавчих актів незалежної України, спрямований на реалізацію функції безпеки держави, став Закон "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р., який не тільки закріпив право громадян на отримання інформації, а і визначив її категорії(відкрита і з обмеженим доступом), встановив режим доступу до відкритої та закритої інформації. Закон встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус
учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.
Закон України "Про інформацію" дав можливість розвивати сферу охорони державної таємниці. Так, на підставі цього Закону був розроблений Закон України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 р., а 21 вересня 1999 р. в нього були внесені значні зміни і доповнення. Цей Закон регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Творці Закону “Про державну таємницю” прагнули врахувати об`єктивні умови, що склались в державі, у зв`язку з відмовою від командно – адміністративної системи управління економікою. Саме поняття державна таємниця визначено в Законі (ст.1) як ”вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою”.
Випливаючи з балансу інтересів держави, суспільства і громадян, галузь застосування Закону “Про державну таємницю” обмежена певними видами діяльності: обороною, економікою, наукою, технікою, зовнішніми відносинами, державної безпекою та охороною правопорядку. Законодавчо закріплені можливі обмеження прав громадян, які допускаються до державної таємниці, і право держави на проведення у відношенні до них перевірочних заходів. При цьому обмеження розповсюджуються тільки на осіб, які добровільно вступили з державою у правовідносини по охороні державної таємниці, тому що основою допуску громадян до державної таємниці є їх добровільність на умовах, передбачених цим Законом та інших законодавчо – правових актів, які регулюють правовідносини в цій сфері. Закон визначає основні організаційно – правові заходи щодо охорони державної таємниці; порядок віднесення інформації до державної таємниці; засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації; права та обов’язки дддержавного експерта з питань таємниць. Згідно з Закону “Про державну таємницю” в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО). Цей Закон визначаєосновні права і обов’язки РСО. РСО комплектуються спеціалістами, яким надано допуск до державної таємниці із ступенем секретності "цілком таємно", якщо характер виконуваних робіт не вимагає допуску до державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості". Прийняття до РСО тимчасових працівників не допускається.
Крім цього необхідно враховувати й інші закони та деякі нормативні документи та стандарти, які регламентують роботу з державною таємницею, які наведені в наступному переліці.
Державні стандарти:
ДСТУ 3396.0-96.Захист інформації. Технічний захист інформації. Основні положення.
ДСТУ 3396.1-96. Захист інформації. Технічний захист інформації. Порядок проведення робіт.
ДСТУ 3892-1999. ”Засоби інженерно-технічного укріплення та захисту об’єктів. Терміни та визначення”.
ДСТУ 3960-2000. “Системи тривожної сигналізації. Системи охоронної і охоронно-пожежної сигналізації. Терміни та визначення”.
ГСТУ 78.11.03.99. “Засоби інженерно-технічного укріплення та захисту об`єктів. Захисне скло. Методи випробувань панцерованого скла на тривкість до обстрілу”.
ГСТУ 78.11.004-2000. “ Засоби інженерно-технічного укріплення та захисту об`єктів. Об’єкти, що охороняються фізичною охороною. Загальні технічні вимоги”.
ГСТУ 78.11.005-2000. “Засоби інженерно-технічного укріплення та захисту об`єктів. Захисне скло. Методи випробувань ударотривкого скла”.
ГСТУ 78.11.006-2001. “Засоби інженерно-технічного укріплення та захисту об’єктів. Панцерові конструкції, деталі та вузли. Методи випробувань на тривкість до обстрілу”.
ГСТУ 78.11.008-2001. “Засоби інженерно-технічного укріплення та захисту об’єктів. Захисна кабіна. Загальні технічні вимоги та методи випробувань ”.
Документи, видані Департаментом спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України:
НД ТЗІ 1.1-002-99. Загальні положення щодо захисту інформації в комп'ютерних системах від несанкціонованого доступу.
НД ТЗІ 1.4-001-2000. Типове положення про службу захисту інформації в автоматизованій системі.
НД ТЗІ 2.5-004-99. Критерії оцінки захищеності інформації в комп’ютерних системах від несанкціонованого доступу.
НД ТЗІ 3.6-001-2000.Технічний захист інформації. Комп’ютерні системи. Порядок створення, впровадження, супроводження та модернізації засобів технічного захисту інформації від несанкціонованого доступу.
НД ТЗІ 3.7-001-99. Методичні вказівки щодо розробки технічного завдання на створення комплексної системи захисту інформації в автоматизованій системі.
Накази та положення:
Наказ ГУДСО при МВС України від 18.03.98 р. № 70 “Про затвердження основних критеріїв та умов вибору технічних засобів охорони для застосування на об’єктах, що охороняються підрозділами ДСО”.
“Положення про технічний захист інформації в Україні”, затверджене Указом Президента України від 27.09.1999 № 1229/99;
“Положення про контроль за функціонуванням системи технічного захисту інформації”, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.01.2000 за № 10/4231;
“Тимчасове положення про категоріювання об’єктів” (ТПКО-95), затверджене наказом № 35 від 10.07.1995;
Державні будівельні норми України ДБН А.2.2.-2.96;
Тимчасові рекомендації з технічного захисту інформації ТР ТЗІ - ПЕМВН-95, ТР ЕОТ-95, затверджені наказом № 25 від 09.06.1995;
Відомчі нормативно-правові акти міністерств і відомств із питань ТЗІ;