2.1.Структура вн екон механізму та принципи його побудови
ЕК. Механізм під-тва є складовою заг. Господ. Механізму.
Господарський механізм п-ва забезпечує взаємодію підсистеми, яка управляє і підсистеми якою управляють. Він складається з сукупності конкретних форм і методів свідомого впливу на економіку. Господ.механізм є складною суп.си-мою, для якої характерний досить високий ступінь невизначеності притаманних їй зв»язків і відносин. Осн елементами б/я господарського механізму є господарюючі суб’єкти або організатори ви-тва і відносини, у які вони вступають з приводу організації суспільного в-ва (господарські відносини).
Господарюючими суб’єктами можуть бути як окремі особи, так і цілі п-ва, основне – щоб вони мали достатню самостійність. Госп суб’єкти у своїй д-ті спираються на матер фактори в-ва, які виконують ф-ції ЕК.орієнтирів та важелів, носіїв господ.і-ції. До матеріальних факторів ви-тва належать: засоби в-ва, обсяг і структура прод-ї та пропорції продуктообміну. Суб’єкти господ-ня вступають в екон відносини, які можуть бути прямими і непрямими;вир-чими і невир-чими, юрид оформленими і неоформленими.
Центральним у с-мі господ механізму є екон механізм, який діє через екон інтереси, як усвідомлені матер.потреби і складається з комплексу екон способів, методів, важелів, нормативів, пок-ків, за доп яких реалізуються об’єктивні екон закони.
Екон механізм п-ва має складну структуру, але осн його складовими є:
- механізм формування і використання ресурсів;
- механізм управління затратами;
- механізм управління фінансами;
- мотиваційний механізм;
- механізм взаємодії з ринком.
Екон механізм п-ва має забезпечувати зовн зв’язки і створювати умови для отримання доходу. З ін боку екон механізм п-ва повинен бути спрямований на розвиток виробн-х відносин всередині п-ва.
Функціонування п-ва як си-ми господарюючих підрозділів забезп-ся через його вн екон механізм. Осн складовими ВЕМ є:
1)організаційно-технічна система п-ва, тобто формування горизонт і вертик зв’язків; визнач-ся переважно формою зв’язків між окремими підрозділами; розрізняють 3 типи технолог зв’язків п-ва: послідовний, паралельний і послідовно-паралельний;
2) с-ма план-ня д-ті підрозділів – здійсн-ся шляхом встановлення осн пок-ків виробничо-господ д-ті підрозділів та баз на прогресивних нормах матер, труд і грош витрат
3)с-ма контролю і оцінки д-ті підрозділів – дає змогу визначити причини відхилень, місце їх виникнення і вжити відпов заходів щодо усунення недоліків і поширення прогресивних (позитивних) результатів;
4)с-ма матер відповідальності підрозділів – передбачає компенсацію збитків одного підрозділу за рахунок прибутку або собівартості іншого, з вини якого вони виникли;
5) мотиваційний механізм функціонування - охоплює 3 підсистеми мотивів: 1)мотивац механізм високопродуктивної праці; 2)мотивац механізм наук-техн розвитку в-ва; 3)мотивац механізм підприємництва.
Принципи ВЕМП:
- принцип цільової сумісності та зосередженості – озн створення такої системи управління, у якій всі ланки формують єдиний механізм, направлений на вирішення заг завдання;
- принцип безперервності та надійності – озн створення таких організац-господарських та техн. умов, за яких забезпечується стійкість і безперервність заданого режиму виробн-чого процесу;
- принцип планомірності та динамізму – озн, що с-ма управління повинна бути направлена на вирішення не лише поточних, але й довгострокових стратегічних завдань;
- демократичний принцип розподілу ф-й упр-ня – озн., що підготовка управлінського рішення і відповідальність за його реаліз-цію на практиці повинні покладатись на той орган, який краще за інших проінформований про стан справ на п-ві, найб зацікавлений у реалізації прийнятого рішення та може нести матер, амін та юрид відповідальність за якість прийнятого рішення;
- принцип науковості та обґрунтованості методів упр-ня – озн, що методи, форми та засоби упр-ня мають бути науково обґрунтовані та перевірені на практиці.
- принцип ефективності управління – означає, що досягнення однієї і тої самої мети пов»Рязане з наявністю декількох шляхів.
2.2.Організац передумови функціонування вн екон механізму
Для забезпечення ефект-ті орг-ції с-ми вн-виробн екон відносин на п-ві мають бути створені відповідні умови:
- майнова відокремленість виробн-х підрозділів п-ва – озн закріплення за ними частини ОВФ, яка може бути надана підрозділу в операт упр-ня;
- відносна екон самостійність вир-чих підрозділів може бути забезпечена скороченням кількості план пок-ків, що доводяться підрозділу і використання у виробн-х підрозділах деяких елем-тів ринк економіки – Наприклад:на п-ві вводиться механізм внутр планово-розрахункових цін на прод-ю, роботи і послуги для здійснення взаємних розрах-в між підрозділами;
- прогресивна нормат база – є основою планування, регулювання і контролю ді-сті структурних підрозділів, порівняння виробничих витрат з досягнутими результатами, розмежування відповідальності за результати ді-сті підрозділів і т.д.;
- раціональна с-ма обліку руху матер цінностей, витрат і под-ї – дає змогу одержувати інф-цію про стан і результати роботи п-ва та його підрозділів, відображає надходження, внутр-виробниче переміщення, використання і реалізацію виробничих рес-сів та дає змогу визначити оптимальність їх використання;
- впровадження оптим си-ми оцінки і матер стимулювання д-ті;
- екон відповідальність за кінц рез-ти роботи – озн безумовне виконання план завдань і договірних зобов’язань, що сприяє досягненню оптим співвідношеня між отриманими результатами і витраченими ресурсами.
2.3.Форми функціонування ВЕМП.
ВЕМП може мати різні форми ф-ціонув. Вони різняться між собою ступенем свободи поведінки підрозділів, формами їх зв»язків і показниками еф-сті ді-сті.
Розрізняють 2 осн.форми ф-ціонув.підрозділів під-тва:
1. підрозділи, що є центрами витрат;
2. підрозділи, що є центрами прибутку:
- підрозділи, що формують розрахунковий умовний П;
- підрозділи, що є центрами реального П.
Підрозділи, що є центрами витрат вигот.прод-цію внутр.-кооперац.призначення. ді-сть таких підрозділів досить жорстко регламентується, а ефективність оцінюється за показниками витрат.До цієї групи відносяться цехи та дільниці технологічної спеціалізації, яким притаманні зв»язки в межах технологічної послідовності обробітку.
Підрозділи, що є центрами прибутку виготовляють кінцеву продукцію, яку реалізують на ринку, або проміжну продукцію внутрішнього призначення, яку передають іншим підрозділам за внутр.планово-розрахунк.цінамиі створюють таким чином розрахунковий умовний П, як частину П під-тва. До цієї групи відносять підрозділи предметної та змішаної спеціалізації.
ЕК.механізм може мати різні режими ф-ціонув.: від жорсткого амін.-наказного з високою централізацією прийняття рішень до повного саморегулювання в умовах ринку.
Вибір режиму ф-ціонув. ВЕМ визнач.призначенням прод-ції, величиною під-тва та розмірами його підрозділів.
До осн. Форм ф-ціонув. ВЕМ належать:
1.Пряме планове регулювання ді-сті з боку центрального апарату управління за деталізованою си-мою показників. Сферою застосування такої форми, як правило, виступають держ.під-тва та переважна більшість АТ.
ПЕРЕВАГИ: - визначеність, простота ф-ціонув.та впровадж.;
- деталізований розподіл ф-ціонального навантаження;
- високий ступінь координації і контролю.
НЕДОЛІКИ: - низька адекватність до змін у структурі господарюв.;
- низький ступінь самостійності підрозділів;
- висока залежність від апарату управління.
Головним завданням такої форми ф-ціонув. ВЕМ є виконання планових завдань ді-сті суб»акта господарювання.
2.договірне регулювання ді-сті – ця форма передбач. Налагодження конструктивних відносин між під-твом і його пі дрозд.на основі укладених угод. Сферою застосув.цієї форми, в основному, є під-тва колективної і приватної форм власності.
ПЕРЕВАГИ: - наявність реального ЕК. Інтересу;
високий ступінь самостійності підрозділів;
висока відповідальн. Підрозділу за результати праці.
НЕДОЛІКИ: - функціональна, а іноді і структурна відокремленість може призвести до порушення технологічної си-ми;
- породжує складність взаємостосунків окр.підрозділів та під-тва вцілому. Головним завданням ф-ціонув.такої форми є отримання П.
3. синтезоване регулювання ді-сті – передбачає поєднання в собі окремих рис двох попередніх форм. Сферою застосув.є переважно під-тва, що знаходяться в кризовому стані.
ПЕРЕВАГИ: - визначає основні та другорядні напрямки ді-сті підрозділів і зосереджує увагу на домінуючих;
- спрощує відносини між підрозділами і апаратом управління;
- поєднує координацію і контроль з відносною самостійністю.
НЕДОЛІКИ: - практично відсутність матер.стимулювання роботи підрозділів;
- ускладнюються взаємовідносини підрозділів та під-тва;
Головним завданням такої форми ф-ціонув. ВЕМ є забезпечення виконання критичних показників ді-сті під-тва і підрозділів при використанні мінімуму ресурсів.
Подальший ЕК.розвиток сус-тва може привести до утворення нових форм функціонування ВЕМ.
На форму ф-ціонув.ек.механізму під-тва істотно впливає тип ви-тва. Від нього залежить виробнича структура під-тва та його підрозділів, ха-р технологічних процесів та їх оснащеність, форми о-ції ви-тва , праці та управління.
По мірі підвищення стійкості ви-тва розширюється застосування високопродуктивного спец.обладнання, прогресивних технологічних процесів та зменш.необхідність жорсткого контролю за функт-ням окремих підрозділів та централізації управляння під-твом взагалі.
Сучасний період розвитку промислового ви-тва ха-ється високим ступенем оновлення об»єктів ви-тва.
Виробничий апарат промислових під-тв оновлюється повільніше, ніж вироби, що виготовляються. У зв»язку з цим виникає проблема адаптації під-тва до динамічної зміни продукції. Тому сучасна виробнича си-ма,на якій ґрунтується ЕК.механізм має відповідати наступним умовам:
1. бути високоефективною,тобто мати високу продуктивність при мінімальних витратах ви-тва;
2.мати високий рівень сучасної техніки і технології, який забезпечував би мінімум витрат трудових і матер.ресурсів при оновленні об»єктів ви-тва;
3. виробнича си-ма під-тва має бути стабільною, тобто ха-ся постійним складом і структурою технічних засобів, технологічного процесу та о-ції ви-тва протягом певного періоду часу.