Статистика науки і науково-технічного прогресу
Науково-технічний прогрес як соціально-економічне явище суспільного розвитку характеризується корінними перетвореннями науки, техніка і виробництва, суть яких полягає в систематичному накопиченні і вдосконаленні знань і досвіду, в створенні і впровадженні нових прогресивних елементів виробництва, в науковій організації праці і управління. Економічним і соціальним результатами науково-технічного прогресу є зростання економічної ефективності суспільного виробництва, збільшення національного доходу, підвищення рівня народного добробуту, створення кращих умов для високопродуктивної праці і посилення його творчого характеру.
Показники статистики науки і наукового обслуговування. Статистика науки як самостійний розділ статистики сформувалася відносно недавно. В даний час у зв'язку з посиленням її ролі в технічному прогресі вона набуває характеру галузі соціально-економічної статистики, тісно пов'язаної із статистикою технічного фпоказателей, що відображають, по-перше, науковий потенціал як комплексну характеристику стану науки, по-друге, наукову діяльність і її фактичний результат, по-третє, ефективність наукової діяльності і її вплив на ефективність суспільного виробництва і його результат.
Науковий потенціал як складне поняття повинне бути розкрите поряд статистичних показників, які можна об'єднати в наступні три групи:
1) показники чисельності і структури науковців;
2) показники чисельності і складу наукових установ;
3) показники матеріально-технічної бази наукових установ. Сукупність наукових установ вельми різнорідна по своєму призначенню, підлеглості і іншим ознакам, що приводить до необхідності вивчення її складу. З цією метою наукові установи групують по видах (галузям) наукової діяльності, галузях народного господарства, підлеглості і формах підпорядкування, величині організацій, союзних республіках, територіальному розміщенню і так далі
Завершуюче уявлення про науковий потенціал дає статистична характеристика його матеріально-технічної бази. Найважливішу складову частину останньою утворюють основні фонди наукових установ. Природно, структура основних фондів наукових установ і їх галузевих груп по натурально-речовому складу неоднакова, що обумовлене різною галузевою приналежністю установ. Проте в даний час для наукових установ в цілому характерне застосування дорогої вимірювальної апаратури, ЕОМ, випробувальних установок, машин, устаткування експериментальних підприємств, цехів, майстерень і так далі У складі основних фондів наукових установ важливо визначати питому вагу цих груп в загальній вартості основних фондів, а також питома вага груп машин, установок, приладів і так далі по їх ролі (функціям) в здійсненні науково-дослідних робіт, по їх технічній досконалості. Ці структурні угрупування дають, певною мірою, уявлення про рівень технічної оснащеності наукових установ.
Другий напрям характеризується показниками, що відображають різні сторони процесу наукової діяльності і його кінцевого результату. У круг цих питань перш за все входять витрати на виконання науково-дослідних робіт. З урахуванням особливостей витрат на науку статистика ділить їх на дві групи: 1) витрати на розвиток науки і її матеріально-технічної бази і 2) поточні витрати на здійснення науково-дослідних робіт.
Перша група включає показники об'ємів капітальних вкладень в області науки в цілому, зокрема на будівельно-монтажні роботи, придбання і створення устаткування, вимірювальної, обчислювальної і випробувальної апаратури і так далі У планах капітального будівництва і звітах виділяються капітальні вкладення на створення основних фондів нових наукових установ і на розширення, реконструкцію і технічне переозброєння дослідно-експериментальних заводів, що діють, і цехів при академіях наук, НДІ і інших наукових установах. Капітальні вкладення на науку також плануються і враховуються в розрізі галузей народного господарства, джерел фінансування і так далі Абсолютні і відносні показники структури капітальних вкладень і їх динаміка дають уявлення про стан і розвиток науки.
Найважливішою характеристикою наукової діяльності є її результат, який статистика виражає поряд показників. Перш за все — це кількість фактично виконуваних научно-исследовательских тим в цілому, зокрема передбачених тематичним планом, цільовими науково-технічними програмами. Кінцевий результат наукової діяльності виражається кількістю закінчених і упроваджених в звітному році тим.
Третій напрям статистичного вивчення науки охоплює показники економічної і соціальної ефективності наукової діяльності і вплив її на результати суспільного виробництва. Принцип побудови цих показників аналогічний принципу побудови показників ефективності суспільного виробництва (співвідношення ефекту і витрат).
Узагальнювальним показником ефективності наукової діяльності прийнято вважати величину, що отримується як відношення фактичного річного економічного ефекту від впровадження наукових розробок в національному господарстві до фактично проведених витрат на їх здійснення. Фактичний річний економічний ефект і витрати на виконання відповідних науково-дослідних робіт визначаються на основі типової методики. Проте цей показник не завжди представляється можливим визначити через відсутність початкових даних, наприклад, по теоретичних розробках в різних галузях науки.
Система показників статистики науково-технічного прогресу. Науково-технічний прогрес як багатогранний процес зачіпає всі сфери народного господарства, тому статистично може бути відбитий не одним або декількома показниками, а багатопозиційною системою показників. Ця система показників повинна задовольняти як вимогам статистичної методології, так і найекономічнішій і соціальній суті явища, що вивчається.
Показники, що входять в систему, повинні охарактеризувати перш за все рівень науково-технічного прогресу і особливості його розвитку, результат від впровадження відповідних заходів і його ефективність. Система повинна включати як загальні показники, що дають звідну характеристику процесу, що вивчається, так і приватні;
що відображають його окремі сторони. Відповідно до представлень економічної теорії статистика визначає показники науково-технічного прогресу по його основних напрямах, в розрізі класифікації галузей народного господарства, а також по основних етапах технічного прогресу і елементах виробничого процесу.
До узагальнювальних можна віднести показники, що характеризують об'єм виробництва на нових підприємствах сучасних галузей промисловості (атомне машинобудування, електронна, мікробіологічна промисловість, виробництво штучних алмазів, нових синтетичних матеріалів і так далі), на досконалих в технічному відношенні підприємствах всіх галузей народного господарства, а також його частку в загальному виробництві. До цієї групи можна віднести показники, що виражають інтеграцію науки з виробництвом, як, наприклад, число тих, що діють на звітну дату і знов утворених в звітному періоді науково-виробничих об'єднань, об'єм створеної ними продукції і її частка в сукупному суспільному продукті. Узагальнювальними можна рахувати і показники озброєності праці новою технікою (у одиницях потужності або вартісному виразі на одного робочого), озброєності виробництва (наприклад, в сільському господарстві величина енергетичних потужностей в цілому і по видах на 100 га посівної площі).
Заглиблюючи уявлення про стан науково-технічного прогресу, статистика визначає цілий ряд приватних показників по його окремих напрямах і етапах здійснення.
Важливим напрямом науково-технічного прогресу є електрифікація всіх галузей народного господарства.
Статистика характеризує масштаб електрифікації суспільного виробництва в цілому і окремих галузей економіки, розвиток нових сучасних  напрямів  виробництва  електроенергії  і  електрифікації, електроозброєності праці робочих.