Стаття
«Газетна інформація про з’їзд культурно-освітніх працівників і пропагандистів у Львові»
Чортківська думка –1944 – 12 березня – с. 2
Об’єкт аналізу – газетна інформація про з’їзд культурно-освітніх працівників і пропагандистів у Львові.
Стаття призначена розгляду питання пропаганди в Галичині.
Актуальність теми пропаганди обумовлена тим, що від неї прямим чином залежить напрямок розвитку культури.
Автор ставить завдання описати водневий з’їзд культурно-освітніх референтів і під референтів Українських комітетів і пропагандистів, присвячений проблемам пропаганди в Галичині. Мета статті – переконати людей в тому, що під владою Австрії культура розвивалась краще, ніж під владою СССР, а також в тому, що большевизм – це зло.
На початку статті автор зазначає про факт проведення конференції. Потім описує виступ губернатора, який переконує, що Галичина стала українським П’ємонтом завдяки тому, що була під владою європейської Австрії. Після цього розповідає про промови Вергуца і Гааса. Також описує другий день наради.
У статті на перше місце висувається твердження про те, що саме під владою європейських Німеччини та Австрії українська культура найкраще розвивається і що якби Галичина не була стільки часу під останньою, то не було б українства, а тим самим не було б його б там під Росією.
Автор підтверджує свою думку вдалими прикладами. Автор справедливо зазначає, що Галичина – це український П’ємонт, аргументовано обґрунтовує, що якби вона була під владою СССР, то не було б українства. Думки оповідачів описані чітко, переконливо. Важко не погодитись з думкою автора про те, що пів владою Австрії українська культура розвивалась, а під Росією взагалі не розвивалась.
Серед недоліків статті те, що занадто переоцінено вклад Австрії в розвиток української культури. Автор помилково вважає, що єдиний правильний боротьби з більшовизмом – це бути під владою Гітлера, і що той, хто не згідний з цією владою – зрадник народу.
Загалом це цікава й корисна робота, адже вона дозволяє нам з висоти ХХІ століття оцінити ситуацію, яка була в далекому 44-му.
Фірчук Мирослава, Док-15 12 грудня, 2012 рік