Комунікація в широкому сенсі цього слова позначає значеннєвий аспект соціальної взаємодії. Коли ж кажуть про комунікацію у вузькому значенні слова , то насамперед мають на увазі той факт, що в ході спільної діяльності люди обмінюються різними уявленнями, ідеями, інтересами ,настроями, почуттями й інше.
Специфіка людського комунікативного процесу, по-перше, полягає в тому, що в цьому процесі ми маємо справу зі стосунками двох або більшої кількості індивідів, кожний з яких є активним суб’єктом
По-друге , характер обміну інформацією між людьми , а не кібернетичними приладами , визначається тим , що за допомогою системи знаків партнери можуть вплинути один на одного.
По-третє, комунікативний вплив як результат обміну інформацією можливий лише тоді , коли людина , що направляє інформацію ( комунікатор ) людина , що приймає її ( реципієнт ) , мають єдину або подібну систему кодифікації і декодифікації .
По-четверте, в умовах людської комунікації можуть виникати зовсім специфічні комунікативні бар’єри. Ці бар’єри пов’язані не з уразливими місцями у будь-якому каналі або комунікації, а з погрішностями кодування і декодування. Вони мають соціальний або психологічний характер. Це можуть бути соціальні, політичні, релігійні, професійні розходження , що не тільки породжує різну інтерпретацію спільних понять, але і взагалі різне світовідчуття, світогляд, світорозуміння. Такого роду бар’єри породжені об’єктивними при належністю партнерів по комунікації до різних соціальних груп.