Вступ
Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхованого захисту. У цьому розумінні можна розглядати ризик збитку або можна прибуток де збиток виражається у негативному, а прибуток – у противному відношенні між плановими (очікуваними) й регулярними (фактичними) результатами.
Аналіз ризиків дозволяє класифікувати їх на дві великі групи: страхові й не страхові.
Кожна група включає об»єкти страхування, якими властиві приблизно однакові ознаки (гомогенна група). Найбільш численну групу складають ризики, які можна застрахувати.
У роботі страховика винятково важливе значення має визначення об»активного й суб»активного ризиків.
У загальному розмежуванні ризиків виділяють групи: політичні, економічні, транспортні й спеціальні.
Вивчення ризикових обставин дозволяє прогнозувати можливість настання очікуваної події в майбутньому. У транспортній діяльності страхових спеціалістів доцільно розрізняти страховий випадок і страхову подію. Наведені дані свідчать, що для страхувальників які займаються особистими страхуванням, найпривабливішим є страхування життя, а найменш привабливим – медичне страхування. В основі особистого страхування як і страхування майна, також лежить замкнутий перерозподіл страхових платежів між учасниками особистого страхування через спеціальний страховий фонд. Договір перестрахування має декілька специфічних ознак що випливають з особливостей угоди перестрахування.