Реферат на тему:
Життєвий шлях, роль і місце В’ячеслава Липинського в історії України


План
Життєвий шлях В.Липинського. Його дитячі роки, освіта у Європі.
Перші міркування стосовно незалежності України.
Діяльність на посаді посла України у Відні до і після правління гетьмана Скоропадського. Його погляди у цей період та допомога державі.
Вступ
Думаю, доречно розпочати вступ до моєї наукової роботи запитанням: хто такий В’ячеслав Казимирович Липинський? Пересічному українцеві його ім’я не говорить нічого. Можливо, причиною цього є те, що В.Липинський більшість свого життя провів за кордоном – частково через свою роботу, яка була спрямована на розширення контактів українців з людьми – громадянами інших держав (а почалося все в 1918 році, коли гетьман П. Скоропадський призначив В.Липинського послом в Австрії), частково через стан власного здоров’я, яке, власне, ніколи не було відмінне. Проте, навіть живучи за кордоном, Липинський залишився в курсі всіх політичних справ України, був активним громадським діячем, про що свідчить заснування ним Українського Союзу хліборобів-державників, редагування журналу “Хліборобська Україна”.
В’ячеслав Липинський - поляк за походженням, українець за політичними поглядами - був найоригінальнішим українським політичним теоретиком, провідним істориком та соціологом, визначним ідеологом та політичним діячем XX століття. В еволюції політичного мислення В. Липинського можна виділити три головні періоди: 1) ранній - демократичний (1908-1919); 2) середній - консервативно-монархічний (гетьманський) (1919-1929); 3) пізній - незалежний, консервативний (1929-1931). Найвагоміший внесок Липинського у галузі політичної теорії. Зокрема в аналізі суспільно-політичних систем та теорії еліт він займає передове місце серед європейських теоретиків свого часу і окреслюється на заході "українським Вебером". Як засновник державницької школи в українській новітній історіографії, присвятив основну частину свого творчого життя дослідженню ключових питань національної самостійності та державності України.
Інтелектуальна і теоретична творча спадщина В. Липинського величезна. Серед його головних творів треба згадати такі: “Szlachta па Ukrainie” (1909), “? dziejow Ukrainy” (1912), “Україна на переломі, 1657-1659” (1920), “Листи до братів-хліборобів (1919-1926), "Покликання «Варягів» чи організація хліборобів” (1925), “Релігія і церква в історії України” (1925) тощо. Неопубліковані архівні матеріали включають його неоцінене листування, яке готується до друку.
Вплив В. Липинського на українську історіографію і політичну думку триває до сьогоднішнього дня, що засвідчується відновленням інтересу до його творчої спадщини як у США, так і в Україні та інших країнах.
Найважливішим твором В. Липинського треба вважати “Листи до братів-хліборобів”. Центральною темою цього твору, як і всієї творчості Липинського, є побудова української самостійної держави і організація її суспільства. Автор трактує державу як перманентну і абсолютну вартість та найвищу форму організації суспільства у розвинених народів, у тому числі й українського. Зазначаючи у вступному слові, що дух його книги - це “державництво і патріотизм”, Липинський наголошує, що українська держава повинна бути національною, оскільки держава, особливо національна відіграє вирішальну роль в організації, управлінні та обороні суспільства. На підставі такої тези, він приходить до висновку, що без держави немає нації, є лише народ в етнічному сенсі.
Суспільство Липинський ділить на три верстви, кожна з яких відіграє визначену їй роль: еліти, продуценти, інтелігенція. Найважливіше місце Липинський відводить елітам (за його термінологією - правлячій верстві, провідній верстві, національній аристократії), оскільки вони (а не народ чи маси) є провідниками і організаторами нації, головним мотором побудови національної держави та творцями історії. Кожна верства має власну еліту, яка функціонує згідно з динамічним принципом постійного поповнення і кругообігу (циркуляції).
Продуценти (робітники, хлібороби, буржуазія, пролетаріат), тобто верства, яка виробляє матеріальні блага, є в концепції Липинського основою суспільства. Найважливішу роль відіграють хлібороби (як селяни, так і, в часи Липинського, землевласницька шляхта), оскільки вони, зв'язані з землею і територією, на котрій живуть і працюють, а тому є найстабільнішою, отже - найкориснішою верствою суспільства. Саме тому Липинський адресує до братів-хліборобів свій найважливіший твір, про який тут мова.
Врешті, функція інтелігенції - посередництво між усіми суспільними групами, завдяки культурницькій та інтелектуальній праці.
В “Листах до братів-хліборобів” Липинський обґрунтовує також концепцію української монархічної держави на базі дідичного гетьманату, спираючись на ідеологію українського консерватизму.
“Листи до братів-хліборобів” не слід вважати виключно теоретичним твором в академічному сенсі. Його зміст, включно з полемічною передмовою, має актуальне значення й сьогодні, зокрема - у зв'язку з сучасним будівництвом української держави. Усі найважливіші питання, порушені в творі як, наприклад, побудова української національної держави, аналіз політичних систем і політичної культури, функціонування еліт, їх кругообігу та переходу колишніх еліт у нові державні структури, концепція громадянства не на етнічно-культурному, а на територіально-політичному принципі, співвідношення між державою, суспільством і громадянином та між корінним народом і національними меншостями, у сфері економічній - справа приватної власності, зокрема, земельної як підстави цивілізаційного та культурного розвитку держави і суспільства, організація аграрної системи тощо, яскраво віддзеркалюють сучасні проблеми українського державного будівництва. Тому перевидання “Листів до братів-хліборобів”, що пропонується сьогодні увазі читачів України вперше, здається вельми важливим і актуальним. Цей твір може стати своєрідним путівником для людей, які в особливо важких соціальних, економічних та ідеологічних умовах розбудовують державу в Україні, що впродовж багатьох століть перебувала у стані бездержавності, а сьогодні отримала найперспективніший в історії шанс на успіх.
В даній науковій роботі перш за все я ставив за мету чіткіше висвітлити погляди В’ячеслава Липинського, його ставлення до української державності і в деякій мірі відродження призабутого імені.