Спрямованість особистості — це система
домінуючих цілей і мотивів її діяльності, які визначають її самоцінність
і суспільну значущість. Спрямованість разом зі світоглядом є вищим
регулятором поведінки і дій людини.
Важливу роль у формуванні спрямованості особистості відіграє її
самосвідомість. Самосвідомість — це усвідомлювання людиною себе
самої у своєму ставленні до зовнішнього світу та інших людей. Вона
має багато різних форм прояву. Одна з них пов’язана з пізнавальним
аспектом психічної діяльності та виявляється в самовідчутті, самоспо-
стереженні, самооцінці, самоаналізі. Самоусвідомлення особистістю
змін і процесів, що в ній відбуваються, сприяє глибшому самопізнан-
ню, об’єктивності, критичності їх оцінки. З емоційною цариною са-
мосвідомості пов’язані такі її прояви, як самолюбство, самовихва-
ляння, скромність, самоприниженість, почуття власної гідності,
пихатість та ін. У них у формі певних переживань відображується
ставлення людини до самої себе порівняно з іншими людьми. Такі про-
яви самосвідомості, як стриманість, самовладання, самоконтроль, са-
модисципліна, ініціативність пов’язані з вольовим аспектом психічної
діяльності людини. Основні форми прояву самосвідомості особис-
тості тісно пов’язані з усіма аспектами її життя та діяльності.
Особистість як суспільна істота формується у процесі навчання,
виховання, у праці та спілкуванні з іншими людьми. Разом з тим важ-
ливу роль в становленні особистості відіграють природжені особли-
вості. Зовнішні впливи діють на особистість через її внутрішнє, приро-
джене, раніше набуте. Тому, щоб пізнати особистість, її психологію,
треба з’ясувати конкретні умови її життя, виховання, праці, особливості
середовища та взаємодії з ним.