Вступ
Безперервне виробництво матеріальних благ виступає об’єктивною передумовою функціонування будь-якого суспільства. Створювана будівельна продукція, як частина суспільного продукту, складається із закінчених будівель і споруд, інших об’єктів, які функціонують як основні фонди в різних галузях народного господарства. Тому постійне збільшення її обсягів виступає однією з умов задоволення культурно-побутових потреб населення країни, підвищення його добробуту.
Будівельна продукція — це прямий, корисний результат виробничої діяльності працівників, що зайняті в сфері будівництва, яка виступає у вигляді закінчених об’єктів чи робіт по підтримці цих об’єктів у робочому стані.
У цьому визначенні окреслені головні ознаки будівельної продукції, з яких випливає, що не вся продукція будівельної організації відноситься до будівельної продукції. Наприклад, продукція підсобного виробництва (розчинного вузла, столярної майстерні і інші), або обслуговуючих господарств (транспорт) не відноситься до будівельної продукції, а до продукції відповідних галузей народного господарства — промисловості, вантажного транспорту, або сільського господарства, якщо в будівельній організації є відгодівельне господарство або теплиця. А це значить, що будівельна продукція — це прямий корисний результат основної діяльності, тому до її складу входять об’єкти зведені на будівельному майданчику, де здійснюється переробка будівельних матеріалів і конструкцій. Закуплені предмети праці не включаються до складу будівельної продукції до моменту, коли вони не будуть включені в дію. Не є прямим результатом будівельного виробництва, а значить не відноситься до будівельної продукції монтаж і демонтаж будівельних машин або механізмів, зведення тимчасових споруд, навісів, які зводяться за рахунок накладних витрат і які враховані в кошторисних одиничних розцінках.
Розділ I. Теоретична частина
1. ПОНЯТТЯ БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ І ЗНАЧЕННЯ ЇЇ СТАТИСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ
Будівельна продукція — це лише корисний результат виробничої діяльності, тобто те, що можна використовувати за призначенням. З огляду на це не можна вважати будівельною продукцією виробничий брак, який підлягає виправленню. Не відносяться і не включаються до складу будівельної продукції відходи будівельного виробництва — бита цегла, розібрані риштування і інше, хоч вони можуть бути реалізовані.
Продукція будівництва має речову форму, або форму виробничих послуг. Речова форма будівельної продукції — це будівлі і споруди, причому, будівлями вважаються об'єкти, що мають розміри площі і місткість, вони призначені для перебування в них людей чи зберігання майна, вони мають стіни і дах. Споруди, на відміну від будівель характеризуються протяжністю (мости, канали, дороги, греблі), місткістю (доменні печі, шахти) та інше.
Створення будівель і споруд відбувається шляхом виконання будівельних робіт, серед яких виділяються: складання стін, підготовка фундаменту, опоряджувальні роботи, робота по встановленню даху та підлоги; санітарно-технічні роботи; електротехнічні роботи; інші спеціальні роботи.
Будівельна продукція, що має форму виробничих послуг — це роботи, які приводять до збільшення створеної раніше споживної вартості, або ж відновлення втраченої в процесі експлуатації вартості. Зокрема, це монтаж виробничого обладнання, який здійснюється спеціалізованими будівельними організаціями, а не робітниками заводу-виготовлювача. Сюди відносяться також капітальний ремонт об'єктів будівництва, в процесі здійснення якого виконується практично той же комплекс робіт, що і при створенні нових об'єктів.
Важливою особливістю продукції будівництва є те, що до її складу не входить вартість виробничого, чи силового обладнання, що встановлюється на об'єкті. Зумовлено це тим, що воно є продукцією промисловості і в процесі його установки не піддається будівельній переробці.
В той же час обладнання, що встановлюється на об'єкті, яке є конструктивним елементом будови відноситься до продукції будівництва. Наприклад, ліфти, санітарно-технічне обладнання та інше. Це обладнання піддається обробці в будівельному процесі, є органічною частиною будівельного об'єкта і відноситься до будівельної продукції.
Створення будівельної продукції пов'язане з виконанням робіт, зумовлених підготовкою будівництва, зокрема, геологорозвідувальних та проектно-пошукових, що виконуються спеціалізованими організаціями. Вони також є елементом продукції будівництва.
.
2. ЕЛЕМЕНТИ БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ І ЇЇ СКЛАД ПО СТУПЕНЮ ГОТОВНОСТІ
Очікуваним результатом діяльності будівельного комплексу є об'єкт, який готовий для використання його по прямому призначенню як виробничі потужності чи для задоволення культурно-побутових потреб. Для заводського цеху — це здатність забезпечувати в ньому нормальне протікання виробничого процесу, для житлового будинку як об'єкта будівництва — це здатність служити населенню в якості житла.
Проте, спорудження об'єктів це процес, який займає певний час, що розтягується на місяці, а то й роки. Це тривалий процес, і в кожний даний момент виробничого циклу будівельна продукція знаходиться на різних стадіях її завершеності або готовності. Тому, щоб визначити її загальний обсяг потрібно чітко відмежувати елементи продукції з цієї точки зору.
Основою для ділення будівельної продукції за ступенем готовності є рівень завершення технології виробництва всіх робіт по об'єкту. З цієї точки зору вона може бути поділена на дві великі групи: готова, або завершена продукція і незавершене будівельне виробництво.
Готова продукція — це кінцева продукція будівельного виробництва у вигляді підприємств, комплексів, які можуть виконувати передбачені проектом функції основних фондів по виробництву продукції та надання послуг.
Признання цього факту знаходить в акті його прийому в експлуатацію, що оформляється державною приймальною комісією. Якраз ця готовність відображається в державній звітності про введення в дію основних фондів і виробничих потужностей.
Незавершене будівельне виробництво — це обсяг будівельно-монтажних робіт, які виконані на об'єктах, що знаходяться в стадії виробництва, тобто в незакінчених і не зданих в дію.
Ознака, що свідчить про незавершеність робіт це: по-перше, не відповідність готовності робіт рівню, передбаченому проектом, по-друге, відсутність на ці роботи акту про їх прийом. Незавершене будівельне виробництво по своєму обсягу складає найбільшу частину незавершеного будівництва, тобто обсягу капітальних вкладень, які інвестовані в будівництво.
3. ОБЛІК БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ В НАТУРАЛЬНОМУ ВИРАЗІ
Облік будівельної продукції, який веде кожна організація, здійснюється в натуральному і вартісному виразі. Він необхідний для визначення обсягу продукції, характеристики його зміни в часі. Кожен з цих способів має самостійне значення у вирішенні окремих економічних завдань.
Облік продукції в натуральному виразі зводиться до того, що її обсяг визначається в одиницях, які характеризують її споживні якості. Це площа, місткість, обсяг і таке інше. Облік будівельної продукції в натуральних вимірниках необхідний, по-перше, для оперативної роботи будівельників, зокрема, для планування та контролю роботи окремих бригад, дільниць чи колективів; по-друге, для визначення показників обсягів будівельної продукції окремих її видів, які використовуються при характеристиці механізації будівельного виробництва, продуктивності праці. Наприклад, при вивченні
продуктивності праці розраховують показники виробітку робітників, які зайняті на окремих видах робіт — земляних, кам'яних, штукатурних, малярних, бетонних та інших. По-третє, натуральний облік продукції необхідний для розрахунку заробітної плати робітників у відповідності з кількістю і якістю виробленої продукції.
Окремі елементи продукції в натуральному виразі безпосередньо не можуть сумуватись, але їх використання дозволяє на основі вартісних вимірників розраховувати узагальнюючі показники продукції.
Одиницею спостереження в обліку обсягу будівельної продукції може бути окрема частина будівлі чи споруди, конструктивний елемент, вид робіт чи цілий об'єкт.
Об'єкт — це окремо розміщена будівля чи споруда з усіма пристроями, що відносяться до нього. Для характеристики будівель використовують показники їх об'єму та площі, пропускної спроможності, а для споруд — вимірники, що виражаються мірами довжини об'єкта (погонні метри, кілометри) чи мірами місткості і інше.
Найбільш простий спосіб натурального обліку кінцевої продукції будівництва зводиться до кількісного обліку споруджуваних об'єктів. В житловому і комунальному будівництві, в будівництві шкіл, лікарень і інших об'єктів невиробничого призначення їх кількість визначається числом окремо розміщених будівель (житлових будинків, шкіл, театрів і інше) з приналежними до них пристроями, які передбачені кошторисом об'єкта. У будівництві об'єктів виробничого призначення рахунок ведеться по числу підприємств (заводів, фабрик, шахт, рудників, електростанцій) або ж по числу окремих потужностей (домна, мартен, прокат). Проте, такі показники дозволяють зробити найзагальнішу характеристику явища. Більш точну характеристику дають показники, які відображають обсяг чи потужність об'єктів. Обсяг об'єктів визначається у виробничих одиницях виміру, а потужність — в споживних. Так, в житловому будівництві обсяг об'єктів, метрами квадратними площі, або ж кількістю окремих квартир чи кімнат. В будівництві будівель цивільного чи виробничого призначення обсяг об'єктів виражається кубатурою, а їх потужність — кількістю учнівських місць — в школах, кількістю ліжок в лікарні і таке інше.
В багатьох галузях промисловості використовують єдиний узагальнюючий показник потужності і в натуральному виразі — величина виробничої потужності підприємства.
Натуральні показники виробничої площі в квадратних метрах разом з даними проектної потужності підприємства по випуску продукції у відповідних одиницях виміру використовуються для оцінки ефективності споруджуваних об'єктів.
4. ОБЛІК БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ В ГРОШОВОМУ ВИРАЗІ
Натуральний облік продукції не дає можливості визначити узагальнюючі показники, які характеризують обсяг всієї виробленої продукції як окремої організації, так і галузі загалом. Ця обставина зумовлює залучати інші одиниці виміру, зокрема вартісні.
Необхідність такого обліку виникає у будь-якій будівельній організації, котра виконує різнорідні роботи, а до них якраз відноситься переважна маса всіх робіт. Ще більше значення вартісний облік має при визначенні показників будівельної продукції по певній сукупності цих організацій. Слід врахувати також і ту обставину, що вартісний облік на відміну від натурального охоплює не тільки готову продукцію, але і продукцію, яка незавершена будівельним виробництвом, а також і капітальний ремонт.
В періодичній і річній звітності будівельних організацій облік продукції ведеться у вартісних вимірниках її обсягу, що дозволяє визначити показники продуктивності праці і інші показники діяльності будівельних організацій, розрахувати показники динаміки і інше. Дані цього обліку необхідні також і для оцінки виконання будівельниками встановленої програми робіт.
В будівництві продукція може бути оцінена і по собівартості і в
кошторисних цінах. Проте ні собівартість, ні договірні ціни не можуть виконати цю роль. Перша — тому, що не включає в себе прибутків, які створені і повинні бути враховані у вартості виробленої продукції. Друга — тому, що включає елементи, які не є елементами продукції даної організації — компенсації і таке.
Тому лише, з допомогою цін, які відображають повні розміри затрат суспільне необхідної праці, можна правильно виразити обсяг продукції. Проте в будівництві надзвичайно складно визначити єдині відпускні ціни на продукцію, як не робиться в промисловості. Специфіка створення будівельної продукції, що проявляється в індивідуальному характері споруджуваних об'єктів, відкладає відбиток на умори будівельного процесу. В кожному випадку вони унікальні, неповторні. Ось чому вартість
будівельної продукції визначається на базі кошторису затрат, який разом з проектом складається на кожний об'єкт. І ця вартість називається кошторисною.
Суть вартісного методу обліку будівельної продукції полягає Р тому, що "х обсяг визначається за допомогою цін, тобто де q — обсяг окремих елементів продукції, а PR — його кошторисна ціна де кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт складається з трьох частин: прямих затрат, накладних видатків і планових нагромаджень. Методологія визначення кошторисної вартості полягає в тому, щоб розрахувати величину названих складових по конкретних видах будівельних і монтажних робіт.
Розглядаючи вартісний облік будівельної продукції, слід пам'ятати: було б помилкою вважати, що рівні кошторисних цін для однорідних робіт завжди однакові. Все залежить від умов, в яких здійснюється будівництво. Адже кошторисні калькуляції складають з врахуванням конкретних умов будівельних робіт, заготовок і способу доставки матеріалів і таке інше. Тому коливання кошторисних цін досить помітні по окремих районах.
Кошторис відображає нормативну потребу будівництва в ресурсах. Цим пояснюється зв'язок кошторисних цін з діючими в країні оптовими цінами та тарифами. Зміна цін, в яких складають кошторис, відбувається під впливом загальної зміни оптових цін на промислову продукцію і тарифів на послуги. Тим якраз і пояснюється незмінність кошторисних цін протягом відносно незначного відрізку часу. В період 1955-1969 pp. для складання кошторисів використовувалися ціни 1955 p., в 1970-1983 pp. — ціни 1969, а починаючи з
1991 р., за кошторисними цінами на 1 січня 1991 р.
Зміна кошторисних цін зумовлена змінами відпускних цін галузей, рівень яких періодично переглядається в зв'язку із зміною умов ціноутворення. В свою чергу зміна рівня кошторисних цін викликає потребу визначення коефіцієнтів (індексів) відхилення нових кошторисних цін від раніше діючих. На їх базі здійснюється перерахунок обсягу капітальних вкладень для характеристики їх динаміки. Якраз в даний час обсяг капітальних вкладень обліковується в цінах 1991 року.
Коефіцієнти (тобто індекси) слугують не тільки для вирішення статистичних завдань. Зміна рівня кошторисних цін потребує перерахунку кошторисної документації по всіх перехідних будовах в нові ціни. Це складна і трудомістка операція, яка потребує значної підготовчої роботи. Тому до закінчення робіт по перерахунку кошторисів фінансування і оплата виконаних робіт здійснюється по старій кошторисній документації з поправкою на розглянуті коефіцієнти (індекси) .
Таким чином, в статистиці використовуються як поточні, так і незмінні (фіксовані) кошторисні ціни. Поточні, або діючі кошторисні ціни, використовують для характеристики наслідків господарської діяльності і виробничих зв'язків. Для вивчення динаміки будівництва використовують незмінні кошторисні ціни.
5.ВАЛОВА І ТОВАРНА ПРОДУКЦІЯ БУДІВНИЦТВА
Загальний обсяг виробленої будівельної продукції будівельною організацією за певний період за своїм економічним змістом є не що інше як валова продукція будівництва, що характеризує її кінцевий результат. Проте термін «валова продукція будівництва» в практиці облікової роботи окремих будівельних організацій на відміну від промисловості не закріпився і не застосовується. В будівництві він застосовується і розраховується в масштабах всієї галузі і розглядається як частина сукупного суспільного продукту країни. Проте такий підхід до трактування показника валової продукції будівництва дещо однобокий і значно спрощує його суть і звужує аналітичні можливості. Очевидно, поняття «валова продукція» слід розглядати в двох аспектах: у вузькому, який обмежується рамками окремої підрядної будівельної організації; і більш широкому, або галузевому, який фактично співпадає з тлумаченням, яке подається в ряді економічних досліджень. Зупинимося на кожному з названих аспектів показника валової продукції будівництва, розглянувши його суть, методику розрахунку та сферу використання.
Валова продукція будівельної організації характеризує обсяг сукупної продукції як наслідок виробничо-будівельної діяльності будівельників за певний період часу. По своєму складу, обсягу і сукупності елементів, що її формують, вона тотожна показнику
обсягу виконаних будівельно-монтажних робіт організацією і є не що інше як продукція будівельного виробництва, або, як часто мовлять, будівельної індустрії. Валова продукція будівельних організацій розраховується як сума готової продукції (ГП) і незавершеного будівельного виробництва. Величину незавершеного будівельного виробництва знаходять як різницю його залишків на кінець і початок періоду (РЗнбв). При умові зменшення залишків незавершеного будівельного виробництва обсяг валової продукції буде меншин величини готової продукції і навпаки.
ВП = Б + М+КР + РЗнбв
Необхідні дані для визначення цього показника містяться в облікових
реєстрах будівельних організацій, які наводяться в статистичній звітності і довідці ф. № 3, що подається забудовнику в кінці кожного місяця. Припустимо, що обсяг виконаних будівельних робіт за звітний період склав 100 млн. крб., монтажних — 50 мли. крб., а вартість капітального ремонту будівель — 20 млн. крб. В цей же період залишки незавершеного будівельного виробництва склали на початок періоду 20 млн. крб., а на кінець — 10 млн. крб., а вартість виконаних проектних робіт 5 млн. крб. Тоді валова продукція будівельної організації за звітний період складе
ВП= 100 + 50 + 20,+ (10—20) = 160 млн. крб.
Тобто валова продукція будівельної організації виявилась на 10 млн. крб. менша обсягу готової продукції.
Валова продукція будівельної організації, як і в інших галузях матеріального виробництва, включає в себе затрати як уречевленої, так і живої праці, тобто складається із затрат матеріалів, вартості сантехнічного, електротехнічного, підйомного і іншого обладнання будівлі чи споруди, якщо воно є його конструктивним елементом. Ліфт, наприклад, є невід'ємною частиною будівлі, так як і вентилятор, чи, скажімо, опалювальна система і таке інше. Проте виробниче обладнання, яке встановлюється на місцях його майбутньої експлуатації, не є конструктивною частиною споруджуваного об'єкта, і не відноситься до продукції будівництва. Адже воно не піддається переробці в цій галузі, може бути демонтоване і переміщене в іншу будівлю і тому розглядається як продукція промисловості, а не капітального будівництва.
Ось чому величина валової продукції будівельної організації в значній мірі
залежить від вартості використаних матеріалів, тобто несе на собі тягар матеріаломісткості, що робить цей показник не завжди прийнятним для оцінки ефективності будівельного виробництва.
Валова продукція може розглядатись в більш широкому розумінні, як кінцевий результат діяльності всієї галузі, що складає загальний обсяг продукції, створеної основною діяльністю пошукових, проектних і будівельних організацій та окремих забудовників по індивідуальному будівництву.
До складу валової продукції будівництва входить:
- продукція проектно-пошукових організацій, що оплачується за рахунок засобів на капітальне будівництво;
- геологорозвідувальні роботи, що оплачуються за рахунок коштів на капітальне будівництво;
- продукція будівельного виробництва;
- продукція індивідуального будівництва населення. Обсяг валової продукції галузі може бути визначений як вартість виконаних робіт по новому будівництву, розширенню і реконструкції і відновленню діючих будівель та споруд. В цьому випадку він складається із вартості таких елементів:
- будівельних, монтажних, бурових і інших робіт;
глибокому бурінню на нафту і газ, що здійснюються за рахунок асигнувань на капітальне будівництво;
- проектно-пошукових робіт, що відносяться до конкретних об'єктів;
- капітального ремонту будівель та споруд.
Для розрахунку показника валової продукції будівництва використовують звіти підрядних будівельних організацій, проектно-пошукових та геологорозвідувальних організацій, до якої долучаються відомості спеціально організованих спостережень по індивідуальному будівництву та будівництву, здійснюваному господарським способом. Дані про капітальний ремонт будівель та споруд, що виконується підрядним та господарським способом, одержують із звітності відповідних відомств, що проводять такий ремонт. Розрахунок показників продукції будівництва і обсягу капітальних вкладень (мли. крб.)
Для оцінки діяльності будівельних організацій використовуються різні показники будівельної продукції. В сімдесятих роках для узагальнюючої характеристики діяльності використовувався показник реалізованої продукції, що виражав кошторисну вартість будівельно-монтажних робіт по об'єктах, етапах і комплексах спеціальних будівельних і монтажних роботах, які закінчені і здані замовнику в звітному періоді. Однак цей показник не зайняв відповідного місця в оцінці роботи підрядних організацій і він був замінений іншим.
У восьмидесятих роках для оцінки наслідків виробничої діяльності будівельних організацій використовувалися нові показники будівельної продукції, зокрема, товарна будівельна продукція. Цей показник затверджувався в п'ятирічних і річних планах підприємств і відомств і по ньому здійснювався контроль за виконанням планів. В даний час товарна будівельна продукція не використовується в практиці будівельного виробництва, хоча з теоретичної точки зору має певне значення, хоч і не позбавлений методологічних недоліків.
Товарна будівельна продукція — це показник кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт на закінчених будівництвом і зданих в звітному році в експлуатацію підприємствах, пускових комплексах і об'єктах, підготовлених до випуску продукції і наданню послуг.
Розрізняють показники загального обсягу товарної продукції, обсяг товарної будівельної продукції, виконаної власними силами, і обсяг товарної будівельної продукції по підприємствах і об'єктах, що передаються замовникам.
До складу загальної величини обсягу товарної будівельної продукції включаються такі елементи:
- вартість робіт по зданих замовниками об'єктах по генеральних і прямих договорах;
- вартість закінчених комплексів робіт на раніше зданих замовнику об'єктах (благоустрій території, робіт, що не входять до пускового комплексу);
- вартість зданих генеральному підряднику закінчених комплексів спеціальних будівельних і монтажних робіт на споруджуваних підприємствах і об'єктах по договорах субпідряду;
- вартість робіт по закінченому капітальному ремонту будівель та споруд;
- вартість інших підрядних робіт, також робіт, обсяг і способи виконання яких уточнюються тільки в процесі будівництва.
Виходячи з наведеного визначення і складу обсягу товарної будівельної продукції, можна зробити висновок про те, що цей показник головною своєю ціллю має стимулювати прискорення завершення будівництва і введення в дію
підприємств і об'єктів і при його розрахунку орієнтуватися на готову продукцію будівельної організації. Ця обставина зумовила появу деяких порушень методологічного плану. По-перше, включення до складу товарної продукції поряд з кінцевою продукцією галузі окремих комплексів робіт по незакінчених об'єктах є певним відхиленням від принципу побудови цього показника (виконаних по субпідрядних договорах), адже враховуватись повинні лише роботи по об'єктах, які готові до випуску продукції чи наданню послуг. По-друге, до складу товарної будівельної продукції включається кошторисна вартість виконаних робіт по закінчених об'єктах, пускових комплексах, незалежно від того, коли вони були розпочаті, а не тільки вартість робіт, виконаних в
звітному періоді.
Це, звичайно, призводить до неспівпадання цього показника з показником обсягу створеної продукції в звітному періоді, і не дивлячись на певну його стимулюючу роль, він також не знайшов широкого застосування в практиці. Він не прийнятний для розрахунку показників продуктивності праці, фондовіддачі і інше.
Продукція капітального будівництва, як складова суспільного продукту за вартісним складом поділяється на перенесену вартість і на новостворену вартість. Ось чому в будівництві поряд з показником валової продукції визначають чисту продукцію. Для цього з валової продукції будівництва віднімають вартість матеріальних затрат.
Якщо позначити вартість виробленої продукції через (C + V + m), вартість спожитих засобів виробництва через С, а нову створену вартість за рік через V+m, то, віднімаючи з вартості всієї продукції вартість спожитих засобів виробництва, одержують нову створену вартість, яка в практиці дістала назву чистої продукції
ЧП=ВП—МЗ
Головна складність в розрахунку чистої продукції будівництва зв'язана з визначенням розміру матеріальних затрат в складі валової продукції, тому що в звітності забудовників відсутні дані про затрати на виконання будівельно-монтажних і проектно-пошукових робіт. В свою чергу в підрядних і проектно-пошукових організаціях ведеться облік по економічних елементах лише в межах того обсягу робіт, що вони виконали. Крім того, певна частина будівельних робіт виконується самими забудовниками, а тому не охоплена обліком підрядних будівельних організацій. Ось чому по даних забудовника не можна визначити чисту продукцію, хоч вони і є вихідним матеріалом для таких розрахунків. В статистичній практиці матеріальні затрати в валовій продукції будівництва визначають непрямим умовним розрахунком на основі даних звітності підрядних і проектно-пошукових організацій по собівартості їх продукції і вибіркових досліджень затрат на виробництво, що здійснюють статистичні органи.
Обсяг чистої і валової продукції виражають в поточних і фіксованих цінах. Облік в поточних цінах необхідний для визначення суми національного доходу, що реально створений протягом певного періоду. При вивченні динаміки чистої і валової продукції виникає питання порівняння. В даний час використовуються фактичні ціни 1991 року, в яких виражаються обсяги валової і чистої продукції. Для характеристики динаміки їх перераховують з допомогою індексів цін, що показують відношення фактичної і кошторисної вартості виконаних робіт.
6. ПОКАЗНИКИ ОБСЯГУ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА І МЕТОДИ ЇХ РОЗРАХУНКУ
Облік будівельної продукції в натуральному чи вартісному виразі відбиває
кінцевий результат діяльності організації, незалежно від ступеня її участі в досягненні цього результату. Водночас практичне значення має встановлення внеску кожного колективу у виробництво продукції, тобто визначення обсягу його виробництва. Адже при однаковому обсязі вартості виробленої продукції обсяг виробництва не завжди буде однаковим, і залежить це від багатьох причин, які не мають відношення до обсягу продукції, насамперед вартості спожитих матеріалів і сировини. Інакше кажучи, кошторисна вартість будівельної продукції залежить при всіх рівних умовах від співвідношення у
вартості продукції живої і уречевленої праці.
Так, якщо при опоряджуванні споруди замінити традиційну штукатурку рідкісним облицювальним каменем, то кошторисна вартість одиниці поверхні виявиться набагато вища поверхні, зробленої з названого матеріалу. А це призведе до значного росту вартості продукції при незмінному її фізичному обсязі. Ось чому використання кошторисної вартості робіт для характеристики динаміки фізичного обсягу будівельної продукції, вимірювання рівня та динаміки продуктивності праці, фондовіддачі і інших показників може дати викривлену уяву про розмір і динаміку обсягу продукції.
Виходячи з цього, для характеристики результатів виробничої діяльності організації потрібні показники обсягу як продукції, так і виробництва. Дані про обсяг продукції кожної організації необхідні для розрахунку загальних показників по галузі, складання балансів народного господарства, визначення прибутку і рентабельності. В той же час для розрахунку необхідної чисельності робітників на виробництві, визначення рівня продуктивності праці і її динаміки, використання основних фондів, розрахунку фонду споживання і інше виходять з обсягу виробництва.
Серед показників обсягу виробництва в практиці будівельного виробництва відомі такі: обсяг виробництва за нормативною вартістю робіт
(НВР), нормативною трудомісткістю (НТ), кошторисно-нормативною трудомісткістю (КНТ), умовно-чиста продукція (УЧП) і нормативна умовно-чиста продукція і інші. Кожен з цих показників розрізняється ступенем повноти складу суспільно-необхідних затрат живої і уречевленої праці і мірою наближення до показника чистої продукції.
Показник нормативної вартості робіт характеризує обсяг всіх виконаних будівельно-монтажних робіт, виражених в нормативній вартості їх виробництва. До складу НВР входять кошторисні затрати на заробітну плату робітників основного виробництва, витрати на експлуатацію будівельних машин і механізмів і накладні витрати. На відміну від кошторисної вартості всіх виконаних будівельно-монтажних робіт їх нормативна вартість робіт не включає затрати на сировину, матеріали і інші предмети праці, а також прибуток, який закладений в кошторисну вартість. Тим самим цей показник є не що інше як неповна чиста продукція і по своєму складу наближається до неповної кошторисної собівартості. З огляду на це нормативна вартість робіт дещо згладжує вплив деяких факторів, які не пов'язані з виробництвом даної продукції, зокрема, це вплив матеріаломісткості і рентабельності робіт. Ось чому показник нормативної вартості робіт може виразити розмір участі даного колективу у виробництві продукції, його вклад у це виробництво, хоч сам-по-собі він, не усуває всіх недоліків вартісного показника, зокрема впливу різного рівня рентабельності виконуваних робіт на обсяг показника.
Обсяг виробництва по нормативній трудомісткості визначають шляхом множення обсягу робіт q на нормативну трудомісткість Ін. Сумуючи ці добутки по всіх виконаних роботах, одержують загальну трудомісткість всіх виконаних робіт даним колективом чи організацією, яка виражена в нормативних одиницях часу (люд. год., люд. дні і таке інше). На відміну від нормативної вартості робіт цей показник відображає участь у виробництві лише живої праці, тому він ще відомий під назвою обсягу виробничої роботи. При розрахунку нормативної трудомісткості робіт слід використовувати єдині для всієї галузі кошторисні норми трудомісткості, хоч і використовуються планові норми,
визначені окремою організацією. Використання останніх не дає змоги визначити узагальнюючі показники обсягу виробництва по сукупності організації, а значить здійснювати співставлення між ними.
Різновидністю розглянутого показника, що може використовуватися будівельними організаціями (проходив експериментальну перевірку), є показник обсягу виробництва по кошторисно-нормативній трудомісткості робіт. Його визначають таким чином: розраховують нормативу трудомісткість будівельно-монтажних робіт в людино-днях і одержана величина множиться на середній виробіток по кошторисній вартості одного нормо-дня в базисному періоді. Проте і цей показник, як і нормативна трудомісткість роботи, не
враховує складність і якість роботи, слабо відображає вплив на зміну обсягу робіт рівня їх механізації.
Ось чому в практиці пошук показників обсягу виробництва йшов по шляху наближення до чистої продукції. Зокрема таким показником є показник умовно-чистої продукції. До його складу входить не тільки новостворена вартість і сума амортизації основних фондів, тобто елемент уречевленої праці, що робить показник чистої продукції дещо умовним. При визначенні цього показника слід відняти від кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт вартість спожитих у виробництві основних і допоміжних матеріалів, палива, електроенергії і інших матеріальних витрат, крім амортизації основних фондів. Якщо врахувати, що розмір прибутку, який входить до складу умовно-чистої продукції все ж таки залежить від величини перенесеної вартості, так як розраховується у вигляді ставки від кошторисної вартості, то прибуток будівельної організації не завжди відповідає наслідкам її діяльності. Ця обставина звужує можливості використання показника умовно-чистої продукції в практиці будівельного виробництва. '
В роки попереднього десятиріччя для оцінки роботи підрядних організацій використовувався показник нормативної чистої продукції. До складу цього показника входять всі види оплати праці і відрахування на соціальне
страхування. Норматив чистої продукції по кожному виду робіт визначають як різницю між кошторисною вартістю і вартістю матеріальних затрат на виробництво одиниці робіт. Проте складність і трудомісткість використання цього показника на практиці зумовили пошук і розробку інших показників обсягу виробництва.
Починаючи з 1980 року, в ряді будівельних організацій країни здійснювався перехід на оцінку продуктивності праці за нормативною умовно-чистою продукцією (НУЧП). До складу НУЧП входять такі складові елементи: основна і додаткова заробітна плата робітників, відрахування на соціальне страхування, затрати на експлуатацію будівельних машин і механізмів і планові нагромадження.
Розрахунок нормативної умовно-чистої продукції передбачає формування для цієї цілі стабільної кошторисно-нормативної бази. Для цього в Єдиних районних одиничних розцінках, розцінках на монтаж обладнання, укрупнених кошторисних нормативах виділяються поряд з кошторисними складові елементи нормативно умовно-чистої продукції. Наявність таких нормативів спрощує розрахунок цього показника в будівельних організаціях, дозволяє оперативніше і, головне, більш об'єктивно оцінювати ефективність їх роботи. Це підтвердила експериментальна перевірка використання показника НУЧП в будівельних організаціях, її результати свідчать про те, що цей показник пом'якшує залежність обсягу виробництва від матеріаломісткості, більш об'єктивно оцінює участь колективу у виробництві, зацікавлює будівельників v виконанні трудомістких робіт, а не тільки матеріаломістким. Переваги цього показника проявляються також і при СТРУКТУРНИХ зрушеннях в складі виконуваних будівельно-монтажних роботах порівняно з планом чи базисним періодом.
7. СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ДИНАМІКИ ОБСЯГУ БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ
В статистичному аналізі виконання завдання та динаміки обсягу будівельної продукції широко використовується індексний метод. Здійснюючи його, моделюють індекси фізичного обсягу продукції, які можуть бути індивідуальними і загальними. Індивідуальні індекси використовуються при характеристиці окремих видів будівельної продукції, або ж кінцевої продукції. Наприклад, обсяг виконаних малярних робіт чи введених в дію потужностей і об'єктів основних фондів..
Більш складною є проблема побудови загального індексу фізичного обсягу продукції, який відображає динаміку обсягу різної будівельної продукції окремої організації чи галузі в цілому. Зумовлена вона не сумарністю різних видів робіт, або будівельної продукції, пошуком вимірника. Ним у статистиці капітального будівництва є кошторисні ціни, на бязі яких і розраховуються показники обсягу виконаних будівельно-монтажних робіт або чистої продукції.
Загальний індекс фізичного обсягу продукції, що застосовується у вітчизняній статистиці.
В індексі обсягу продукції ціни для одержання її вартісного обсягу повинні були взяті однаковими для обох порівнювальних періодів. Згідно з статистичною теорією таким періодом вважається базисний період. Проте в практиці будівельного виробництва, на відміну від інших галузей, використовують кошторисні ціни звітного періоду.
Вирахувати індекс фізичного обсягу будівельної продукції безпосередньо за наведеною формулою можна лише за умови, що кошторисні ціни за цей період залишалися незмінними. Проте такий стан може мати, і як правило, має місце лише протягом незначного відрізку часу, а потім спостерігається зміна цін на окремі матеріали, норми накладних витрат і інше. Все це потребує відповідного коректування цін, яке забезпечило б співставлення обсягів робіт.
Розрахуємо загальний індекс фізичного обсягу будівельної продукції

Таким чином, при збільшенні вартості виконаних робіт на 10% фізичний обсяг виконаних робіт зменшився на 1,7%.
Загальний індекс фізичного обсягу будівельної продукції можна обчислити і як середній арифметичний з індивідуальних , що характеризують зміну обсягу продукції в натуральному виразі. З курсу загальної теорії статистики відомо, що індекси зважують по вартості продукції базисного періоду.
Підставивши значення q1 в агрегатний індекс

Слід зауважити, що величина середнього арифметичного індексу співпадає
з величиною агрегатного індексу лише за умови тотожності виконаних робіт, за якими проводиться підрахунок. Тому його використовують при відсутності статистичних даних за звітний період, а є дані про індекси обсягу робіт чи продукції окремих видів і дані про вартість виробництва в звітному періоді. Індекс фізичного обсягу продукції можна визначити також, виходячи з системи взаємозв'язаних індексів:
Якщо поділити перший індекс на другий, то одержимо індекс фізичного обсягу:

Наприклад, вартість будівельних робіт у фактично діючих цінах зросла у звітному періоді порівняно з базисним на 3%, а кошторисні ціни за цей період — на 2%, тоді індекс, фізичного обсягу становитиме - - 1,0098 або 100,98%.
Отже, фізичний обсяг продукції в цінах базисного періоду зріс на 0,98%.
Однією з важливих проблем статистики продукції будівництва залишається розрахунок індекса обсягу продукції за тривалий період, протягом якого діяли різні порівняльні ціни.
Окрім статистичних індексів, що характеризують динаміку чи виконання завдання по обсягу продукції і відомі R статистиці як динамічні індекси, розраховуються також і статичні індекси фізичного обсягу продукції. Ці індекси визначаються і використовуються для просторових порівнянь, коли потрібно співставити дані двох районів, умови будівельного виробництва яких не співпадають, а значить і застосовуються різні ціни так як кошторисні ціни диференційовані по територіальних поясах, то один і той же обсяг будівельно-монтажних робіт для різних територіальних міст, країни буде мати різну величину.
Ось чому для розрахунку територіальних індексів обсягу будівельно-монтажних робіт слід попередньо перерахувати порівнювані обсяги в кошторисні ціни одного і того ж територіального поясу, прийнятого для порівняння, тобто взятого за базу. Для цього ділять обсяг будівельно-монтажних робіт на коефіцієнт відхилення кошторисних цін даного поясу від кошторисних цін поясу взятого за еталонний.
8. ВИДИ СОБІВАРТОСТІ БУДІВНИЦТВА
В практиці діяльності будівельних організацій розрізняють такі види собівартості: кошторисну, планову, фактичну. Кожна з них має своє певне значення в плануванні і обліку і тісно пов'язана з її кошторисною і плановою вартістю.
Кошторисна собівартість характеризує затрати будівельних організацій на виконання будівельно-монтажних робіт у відповідності з кошторисними нормами витрат. Це по суті розмір грошових засобів, котрі будівельна організація одержує від замовника для заміщення витрат на виробництво будівельно-монтажних робіт. Вона складається з двох частин: перша — це прямі затрати, друга — накладні витрати, і може бути визначена шляхом їх
сумування або ж вирахування з кошторисної вартості планових нагромаджень.
Прямі затрати складаються з чотирьох груп: витрати на матеріали, витрати на експлуатацію машин і механізмів, витрати на основну заробітну плату робітників-будівельників і інші прямі затрати. Затрати на матеріали, деталі і конструкції складають одну із найбільших частин затрат будівельних організацій на виконання будівельних і монтажних робіт. Загальна сума витрат на матеріали, деталі і конструкції залежить від кількості витрачених матеріалів і цін на них. Витрати матеріалів на виконання будівельних і монтажних робіт регламентується кошторисними нормами витрачання матеріалів і конструкцій на одиницю виконуваних робіт. Загальна ціна на .матеріали вкладається з купівельної (відпускної з галузі) ціни, затрат на тару і упаковку, транспортних і заготівельно-складських витрат, а також націнок торговельних (постачально-збутових) організацій.
Витрати на експлуатацію машин і механізмів;, включають затрати на оплату праці робітників, які обслуговують їх при експлуатації і ремонті, на пальне, мастильні матеріали, на електроенергію, на придбання запасних частин і орендної плати за машини, якщо вони орендовані в управліннях механізації.
Витрати на основну заробітну плату складаються із суми нарахованої
заробітної плати робітникам, які зайняті на виконанні будівельно-монтажних робіт. Сюди включаються також суми по соціальному страхуванні працівників, що нараховані на їх заробітну плату.
До групи інших прямих затрат входять суми вартості послуг транспорту, який здійснює перевезення ґрунту і матеріалів від приоб’єктного складу до місця їх укладки.
Друга частина кошторисної собівартості складається з накладних витрат, які об'єднують всі види затрат будівельних організацій на керівництво і обслуговування будівельного виробництва. Так, кожна будівельна організація в процесі виконання будівельно-монтажних робіт здійснює певні адміністративно-господарські витрати, наприклад, витрати на утримання адміністративних будівель де розміщується управлінський персонал,
канцелярські видатки, заробітну плату інженерів і техніків і інші витрати, нарешті, витрати пов'язані з організацією виробництва — доставка робочої сили, зимове подорожчання, доплата за пересувні умови праці.
Величина накладних витрат визначається згідно норм, які встановлені для окремих відомств і можуть диференціюватися для окремих організацій. Норми накладних витрат встановлені в % від суми прямих затрат по будівельних і монтажних роботах. До 1984 р, норма накладних витрат диференціювалася в залежності від структури і виду виконуваних робіт: так для будівельних робіт вона коливалася в межах 12,5% до 19% від суми прямих затрат, а для монтажних робіт — від 70% до 144% від суми основної заробітної плати робітників. Починаючи з 1 січня 1984 р. сума накладних витрат на монтажні роботи включається до кошторисної вартості цих робіт в такому ж порядку як і по будівельних роботах, тобто визначається у вигляді нормативу від суми прямих затрат. Однак, слід підкреслити, що в яких би процентах не встановлювалася диференційована норма накладних витрат, - в розрахунках з замовником використовується середня норма по галузі.
Облік кошторисної собівартості робіт здійснює кожна будівельна організація і на основі цього має можливість співставляти нормативну собівартість з сумами, що виплачені замовником.
Планова собівартість будівельно-монтажних робіт відображає затрати на виконання будівельних і монтажних робіт при зведенні будівельних об'єктів з врахуванням передбаченого завдання зниження їх собівартості. А це значить, що планова собівартість характеризує рівень допустимих затрат на виконання будівельно-монтажних робіт в плановому періоді. Практика будівельного виробництва останніх років виробила певний порядок визначення планової собівартості і оцінки рівня її виконання. З цією метою використовується встановлена гранична величина рівня затрат на 1 крб. кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт, перемножуючи яку на кошторисну вартість виконаних будівельно-монтажних робіт визначають планову собівартість фактично виконаних будівельно-монтажних робіт.
Розрахована таким чином планова собівартість співставлена з фактичною собівартістю будівельно-монтажних робіт і використовується крім того для визначення суми прибутку будівельних організацій за виконану і передану замовнику будівельну продукцію.
Граничний рівень затрат на 1 грн. будівельно-монтажних робіт визначається діленням нормативної суми затрат планового обсягу робіт на його кошторисну вартість, причому враховується обґрунтований планом організаційно-технічних заходів, яким передбачено певне зниження затрат. До 1990 p., коли показник собівартості будівельної продукції був директивним, планову собівартість визначали виходячи з встановленого диференційованого для кожної організації завдання зниження собівартості у вигляді процента від кошторисної вартості робіт. Планову собівартість будівельно-монтажних робіт визначали виходячи із даних про кошторисну вартість робіт. У цьому випадку вона рівнялась кошторисній вартості мінус планові нагромадження, мінус встановлене планом завдання по зниженню собівартості, плюс компенсації, які виплачуються понад кошторисну вартість будівельно-монтажних робіт.
Планова собівартість будівельно-монтажних робіт відіграє важливу роль в діяльності будівельних організацій.
Будучи синтетичним показником він відображає не тільки запланований рівень затрат, але і визначає систему заходів, які б забезпечили стан, коли фактичні затрати не перевищували б витрати, передбаченні планом.
Фактична собівартість будівельно-монтажних робіт — це сума фактичних грошових затрат на обсяг робіт, виконаних будівельною організацією за умов, що склалися. На відміну від кошторисної і планової собівартості до її складу, крім нормативних затрат, передбачених проектом і кошторисом, входять також не виробничі витрати, зокрема, штрафи, пені, втрати матеріалів, а також втрати в зв'язку з виробничим браком.
Фактичну собівартість будівельно-монтажних робіт визначають за даними бухгалтерського обліку і вона необхідна для виявлення наслідків господарської
діяльності будівельних організацій від здачі робіт.
У відповідності до принципів господарського розрахунку величина фактичних затрат повинна бути меншою від планової собівартості: тільки в цьому випадку будівельна організація матиме запланований прибуток, який забезпечить їй вирішення завдань подальшого розвитку виробництва і стимулювання працівників.
Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт — це нормативна вартість робіт, яка визначається сумою затрат на ці роботи та плановими нагромадженнями. Цей вартісний показник слугує базою для порівнянь і визначення інших вартісних показників.
Планова, або так звана договірна вартість будівельно-монтажних робіт характеризує суму, що виплачує замовник за виконані роботи.
Для забезпечення методологічної співставності планової собівартості виконаних будівельно-монтажних робіт з їх фактичною собівартістю, а також при розрахунку прибутку будівельної організації до планової собівартості виконаних робіт включають компенсації, які виплачують понад кошторисну вартість виконаних робіт. Показники кошторисної, планової і фактичної собівартості у відповідності з встановленим порядком калькулювання визначаються для виробленої будівельної продукції, зокрема, для готового будівельного об'єкту, технологічного етапу, чи етапу робіт.