Лібералізм як теорія й ідеологія. Лібералізм (від лат. НЬегаіі - вільний) - це політична та ідеологічна течія, яка об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва, демократичних свобод. У широкій суспільно-політичний вжиток термін був введений на початку XIX ст. французькими просвітниками, а на середину XIX ст. сформувався як ідеологія та філософія. Засновниками лібералізму є Б. Констан та А. де Токвіль. До фундаторів ліберальної ідеології відносяться англійські мислителі Цж. Локк, А. Сміт, І. Бентам, французькі вчені - Ш.-Л. Монтеск'є, Ф. Гізе, німецькі - /. Кант, В. Гум-больт, американські - Т. Джеферсон, Д. Мєдісон та ін. Серед українських мислителів ідеологію лібералізму розвивали М. Драгоманов, Б. Кістяківський та ін.
Виникнення лібералізму пов'язано з розвитком капіталістичного способу виробництва, буржуазними революціями.
Основні ідеї лібералізму:
можливості людського розуму є необмежені;
індивідуальна свобода є найважливішою умовою реалізації творчого потенціалу особи;
рівність усіх громадян перед законом;
принципи політичного плюралізму;
розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову;
приватна власність, конкуренція, вільне підприємництво - найважливіші рушії суспільного прогресу;
свобода думок, поглядів, переконань, совісті, слова;
ліквідація будь-якої регламентації державою економічного життя;
свобода вибору роду занять;
запровадження загального виборчого права.
На початку XX ст. у багатьох державах, в основі політики яких була ліберальна ідеологія, відбулася гостра економічна криза, в умовах якої ліберали переглядали деякі теоретичні положення і принципи свого вчення. В основу новоутвореної форми лібералізму -неолібералізму - покладені ідеї англійського економіста Ц. Кейнса. Серед неолібералів - Ф. Хайєк, Дж. Гелбрейт, Р. Даль, Ф. Д. Рузвел
Основні ідеї неолібералізму:
є до функцій держави відносяться захист підприємниці'!"!, ринку і мчи. \ ренції від монополізму, розробка загальної стратегії економічного ритміку,
соціальний захист громадян; безплатна освіта, державна медична допомога, створення системи соціального забезпечення;
забезпечення рівних соціальних можливостей у здійсненні основнихправ людини.
Вищою метою лібералізму була ідея індивідуальної свободи. Ліберальне розуміння свободи включає гарантію прав особи, захист від сваволі влади, можливість впливати на рішення влади. У баченні лібералів, людина є вільною істотою, яка підкоряється лише собі, а завдання держави -забезпечити умови для самореалізації особи. Ідеологи лібералізму розглядали його як заснований на особистій ініціативі та свободі вибору спосіб дій, готовність до сприйняття нових ідей, заперечення проти диктату влади. Найважливіше твердження лібералізму - необхідність встановлення балансу між сферами суспільства та особистими інтересами людини.
Сучасний ліберальний рух включає понад 100 партій з чисельністю понад 3 мільйони членів. Більшість ліберальних партій об'єднані у Ліберальний Інтернаціонал, створений ще у 1947 р. В Україні станом на 1 червня 1999 р. зареєстровано дві ліберальні партії - Ліберально-демократична партія України і Ліберально-демократична партія України (оновлена).Але на відміну від тоталітарного суспільства, що також засновується на пріоритеті суспільної власності, тепер допускається діяльність політичних партііі. що становлять весь спектр групових інтересів.Влада постійно веде діалог з представниками політичних партій у владних структурах.
Ліберальний режим мав місце в країнах Західної Європи, де до влади приходили соціалісти (Швеція, Фінляндія, Франція). Але виникав ліберальний режим в умовах економіки, яка ефективно розвивається, і суспільства, що вже йде по демократичному шляху. Соціалістичний експеримент в таких умовах переслідував зовсім певну мету, знайти оптимальну рівновагу між свободою особистості і суспільними інтересами. Застосовуючи засоби насилля, соціалісти, не заперечуючи в далекому майбутньому необхідності заміни приватної власності суспільною, спробували підпорядкувати державному контролю і регулюванню основні сфери виробництва та споживання. Але ініціювавши бурхливий розвиток політичних свобод, гласності, врахування суспільної думки, альтернативних політичних і державних структур, ліберальний режим зазнає крах у сфері економіки - її ефективність різко впала вже при перших кроках націоналізації.
В сучасних умовах соціалісти Франції та Іспанії, що перебувають у владі, відмовилися від ідеї націоналізації економіки, вбачаючи її руйнівний вплив. Більш того, процеси роздержавлення ведуться саме за їх наполяганням. Але соціалісти не відмовилися від утопічної ідеї про можливість одночасного досягнення повної рівності людей і соціальної справедливості. Привабливість соціалістичних ідей, як і ліберального політичного режиму, тепер невелика в країнах так званого «дальнього зарубіжжя», але продовжує залишатися предметом дискусій в політичних колах Співдружності незалежних держав і демократичних країнах Східної Європи.