Тема 1: Поняття про організацію виробництва.
1.Предмет і завдання дисципліни.
Розвиток в-цтва і поглиблення суспільного поділу праці обумовлюють необхідність розробки певних правил впровадження процесу створення готової п-кції,тому серед усіх знань поступово відокремились спеціально галузь,яка розробляє такі методи і правила організації людської діяльності,яка б забезпечувала найбільш ефективне використання технічних,матеріальних,трудових і фінансових ресурсів.
З економічної точки зору виробництво – це процес споживання засобів в-цтва ( засобів і предметів праці) та робочої сили. Але проста наявність цих елементів ще не означає здійснення процесу в-цтва на певному п-стві. Для того,щоб такий процес відбувався його необхідно організувати,тобто зробити його здатним створювати п-кцію.
Головною умовою здійснення процесу в-цтва на п-стві є зосередження необхідних засобів в-цтва і робочої сили у просторі( забезпечується створенням виробничих підрозділіа).Другою умовою є відповідна побудова і регулювання процесу в-цтва в часі( забезпечується виробничим процесом).Третя умова - управління виробничими підрозділами і виробничим процесом.
Організація виробництва – це раціональне поєднання в просторі і часі засобів в-цтва і робочої сили з метою досягнення у визначені строки найкращих виробничих результатів з найменшими затратами.
Об'єктом дисципліни є п-ство,яке розглядається як виробнича система.
Предметом є вивчення методів і засобів найбільш раціональної ор-ції в-цтва.
Основні завдання вивчення дисципліни:
ознайомлення
з категоріями, принципами та методами ор-ції в-цтва;
засвоєння раціональних методів ор-ції виробничих процесів в часі,розміщення їх у просторі; забезпечення виробничих систем необхідними ресурсами; супроводження в-цтва нової п-кції; контроль якості виробів і процесів;
самостійне виконання розрахунків, обґрунтування виробничих процесів та вибір ефективних варіантів і їх перетворення.
2.Основні закони організації.
Виробничі системи функціонують з метою створення певних готових продуктів, вони є дуже різноманітними з залежності від масштабів в-цтва.
Під виробничою системою розуміють і світове і народне господарство окремих країн. В даному курсі розглядаються відносно невеликі виробничі системи ( підприємство – це робоче місце ). Виробничі системи мають складну структуру. В добре організованих системах кожний елемент ( як частва) є необхідним для функціонування цілої системи і поза цієї системи існувати не може. Інакше кажучи, кожний елемент є необхідний для існування системи,а система в свою чергу забезпечує функціонування окремих елементів.
Основні закони організації:
закон синергії;
закон єдності аналізу-синтезу;
пропорційності
композиції;
самозбереження;
інформованості – організованості
онтогенезу.
Ці закони діють не ізольовано , а у взаємозв'язку.
Тема 2 : Виробнича структура підприємства.
1.Основні виробничі підрозділи підприємства..
Виробнича структура являє собою форму організації виробничого процесу,тобто склад,кількість,взаємозв'язок та просторове розміщення виробничих підрозділів(цехів, дільниць, господарств).
Побудова виробничої структури п-ства впливає на його економічні показники. Так, укрупнення виробничих цехів і дільниць дозволяє більш ефективно використовувати техніку і обладнання,співвідношення між основними і допоміжними цехами впливає на рівень продуктивності праці та величину загальновиробничих витрат. Від типу побудови цехів та дільниць суттєво залежить управління ними і можливість впровадження нових технологій.
До факторів,які визначають виробничу структуру п-ства відносять:
характер продукції що виробляється та технологія її виготовлення;
масштаби в-цтва;
ступінь спеціалізації в-цтва;
форми кооперування іншими підприємствами;
ступінь охоплення життєвого циклу товарі.
Основною структурною виробничою одиницею п-ства найчастіше є цех.
Цех – це виробничий,адміністративно-відокремлений підрозділ п-ства в якому виробляється певна п-ція,або виконується певна стадія в-цтва. Але необхідно зауважити,що в окремих випадках малі та середні п-ства можуть бути побудовані на без цеховій основі і в таких випадках п-ство поділяється безпосередньо на виробничій дільниці.
За призначенням на п-стві розрізняють: основні,допоміжні ,обслуговуючі та виробничі цехи і дільниці.
В основних цехах або виконується певна стадія виробничого процесу по перетворенню основної сировини в готову п-кцію(наприклад: ливарні, механічні або складальні цехи) або виконуються всі стадії виробництва по безпосередньому виготовленню певного виробу (напр.. холодильники). В першому випадку цехи побудовані за технологічною ознакою , в другому – за предметною.
Допоміжні цехи сприяють випуску п-кції створюючі умови для нормальної роботи основних цехів.
Обслуговуючі цехи та дільниці виконують роботу по обслуговуванню основних та допоміжних цехів.
Побічні цехи забезпечують використання та переробку відходів основного виробництва.
Загальний склад цехів п-ства:
Основні цехи:
технологічні ознаки ( заготівельні, обробні, складальні);
предметні ознаки ( цех виготовлення виробу №1,..№2 і т.д.).
Допоміжні цехи: ( інструментне господарство,ремонтне госп.,енергетичне госп.)
Обслуговуючі цехи: ( транспортне госп.,складське госп.)
Побічні цехи: ( цех утилізації відходів ).
Цехи,як правило,поділяються на виробничі дільниці, за якими закріплюються певне технічне обладнання та сталий склад робітників.
Виробнича дільниця –це сукупність територіально – відокремлених робочих місць , на яких колектив робітників виконує технічну однорідну роботу чи різні операції по виготовленню однорідної п-кції.
Виробнича дільниця очолюється майстром, старшим майстром або начальником дільниці. Залежно від масштабів в-цтва і його спеціалізації розрізняють:
майстерня – відносно велика і слабо спеціалізована дільниця;
відділення цеху – велика дільниця або декілька функціонально поєднаних дільниць;
лінія – вузько спеціалізована дільниця в потоковому в-цтві;
конвеєр – вузько спеціалізована дільниця в серійному в-цтві.
Дільниця має оперативну і організаційну самостійність , тобто отримує окреме виробниче завдання і виділяється в окремому оперативному обліку.
Первинним елементом організації процесу в-цтва є робоче місце.
Робочим місцем називається частина виробничої площі на якій робітник чи група робітників виконує окремі операції по виготовленню п-кції ( чи обслуговування виробничого процесу ) викорчовуючи при цьому відповідне обладнання, інструменти та сировину. На робочому місці може працювати 1 робітник або бригада, в певних випадках створюється багатоверстатне робоче місце( коли 1 робітник обслуговує декілька одиниць обладнання ).
В залежності від характеру п-кції і виду технологічного процесу робочі місця бувають універсальні та спеціалізовані.
2.Види спеціалізації виробничих цехів і дільниць.
Виробничі дільниці можуть бути організовані за технологічною або предметною ознакою.
При технологічній спеціалізації кожна дільниця виконує технологічні операції певного виду. При цьому дільниці сполучені між собою таким чином, що кожна наступна дільниця продовжує обробіток деталі, яку отримує від попередньої. За такої спеціалізації номенклатура виробів, що обробляються на 1 дільниці , може бути досить різноманітною але обов'язково з однорідним технологічним процесом.
Якщо змінюється номенклатура виробів п-ства,то змінюється технологія в-цтва, відповідно змінюється послідовність виконання операцій, тому обладнання при такій спеціалізації розташовується не відповідно до технологічного процесу ,а за групами однорідних верстатів. Таке розташування обладнання призводить до збільшення часу на транспортування деталей між операціями, часу на перелагодження обладнання, а також до збільшення тривалості виробничого процесу.
Цехи і дільниці,які спеціалізовані за технологічною ознакою переважають на п-ствах металургійної , хімічної і текстильної промисловості. На машинобудівних і металообробних п-ствах вони характерні для одиничного і дрібно серійного в-цтва.
При предметній спеціалізації на дільниці здійснюються різнорідні технологічні операції , які утворюють замкнений цикл по виготовленню певного вибору або його складових частин.
На предметно – замкнених дільницях здійснюється повна обробка сировини , в результаті якої отримується завершена готова п-кція.
Предметна спеціалізація в порівнянні з технологічною має ряд переваг :
забезпечується прямоточність виробничого процесу , так як обладнання розташоване за ходом технологічного процесу.
зменшується тривалість виробничого процесу, так як деталі що обробляються не мають зворотних маршрутів;
спрощуються міждільничі зв'язки , що покращує оперативно – виробниче планування і скорочує внутрішньо-цехові перевезення;
створюються можливості впровадження групових і потокових методів в-цтва.
У випадку, коли не можливо організувати предметну спеціалізацію у зв'язку з невеликими обсягами виготовлення п-кції, застосовують спеціалізації цехів за змішаною предметно-спеціалізованою ознакою.
Тема 7: Методи організації виробничих процесів.
1.Непотокове в-цтво та його характеристика.
В залежності від особливостей виробничого процесу та типу в-цтва використовують різні методи організації в-цтва.
Метод організації в-цтва – це спосіб здійснення виробничого процесу , головними ознаками якого є:
взаємозв'язок між послідовністю виконаних технологічних операцій та розміщенням обладнання;
ступінь безперервності виробничого процесу.
Розрізняють 2 методи організації в-цтва:
не потоковий;
потоковий.
Під не потоковим методом розуміють ор-цію в-цтва п-кції в одиничних екземплярах або невеликими партіями які не повторюються. Не потоковий метод використовується в основному в одиничному і дрібносерійному в-цтвах і є характерним для експериментального ремонтно-механічного виробництв та виробництв по виготовленню дослідних зразків. Не потокове в-цтво характеризується ознаками:
1.Обладнання розташоване за групами верстатів незалежно від технологічної послідовності операцій;
2.На кожному робочому місці обробляються різні за конструкцією та технологією виготовлення предмети праці;
3.Виготовлення продукції здійснюється як правило на універсальному обладнанні з використ. універсальних пристосувань і інструментів. Для не потокового в-цтва характерна наявність значних допусків на обробку;
4.Деталі переміщуються з одного робочого місця не інше складними маршрутами. Найчастіше після кожної операції деталь надходить на проміжний склад або проходить технологічний контроль і лише після цього надходить на наступне робоче місце. Таке транспортування предметів праці призводить до утворення довготривалих перерв в обробці деталей;
5.Розробка детальної технології не проводиться .Замість цього на кожний виріб розробляються укрупнені нормативи в яких вказуються основні виконавці, порядок операцій, групи обладнання, основні інструменти;
6. Для виконання робіт залучаються універсальні бригади робітників. Часто на дільницях застосовують багатоверстатне обслуговування та суміщення професій;
7.не потокове в-цтво характеризується відносно довготривалим виробничим циклом та значним обсягом незавершеного в-цтва.
2.Основні ознаки та види потокового виробництва.
Найбільш прогресивним методом організації в-цтва є потоковий , при впроваджені якого предмет праці переміщується під час обробки за встановленим маршрутом у відповідності із заданим темпом . Потоковий метод є основний при організації потокового в-цтва ( або масового в-цтва). Цей метод використовується також для організації велико і середньосерійного в-цтва, а в одиничному в-цтві використовується при виготовлені уніфікованих та стандартних деталей.
Потоковий метод характеризується ознаками:
1.Технологічний процес розділяється на окремі операції, які закріплюються за конкретними робочими місцями;
2.Розміщення робочих місць лише за порядком здійснення технологічного процесу ( предметний принцип );
3.Чітко визначена тривалість (синхронність) операцій;
4.Робочі місця оснащенні спеціалізованим інструментом та обладнанням;
5.Одночасність виконання операцій на всіх або більшості робочих місць;
6.Використання спеціалізованих транспортних засобів, які призначені для переміщення предметів праці з одного робочого місця на інше та для підтримання заданого ритму в-цтва.
При потоковому методі найбільш повно використовуються основні принципи раціональної організації виробничого процесу,а саме спеціалізація робочих місць, пропорційність,ритмічність,паралельність і безперервність в-цтва.
При потоковій організації в-цтва необхідно обов'язково витримувати синхронність процесів в-цтва.
Під синхронізацією в-цтва розуміють забезпечення рівності (або кратності) тривалості окремих операції такту потокової лінії та спів падання завершення однієї операції з початком іншої – суміжної з нею.
Основною ланкою потокового в-цтва є потокова лінія, під якою розуміють сукупність робочих місць розміщених відповідно до послідовності операцій технологічного процесу та призначених для виконання окремих закріплених за ними операцій.
Потокові лінії класифікують за:
за кількістю найменувань виробів в обробці:
одно предметні лінії ( масове в-цтво);
багато предметні лінії ( серійне в-цтво);
за масштабом охоплення в-цтва:
потокові лінії;
предметно-замкнені дільниці;
цехові лінії;
міжцехові лінії;
наскрізні лінії;
за видом транспортних засобів:
конвеєрні лінії;
не конвеєрні лінії.
Вищою формою організації потокових ліній є автоматизовані потокові лінії , які характеризуються поєднанням в єдиний синхронізований комплекс основних,допоміжних та транспортних процесів, які здійснюються без безпосередньої участі робітників.
3.Основні параметри потокової лінії.
Під час організації потокового в-цтва необхідно дотримуватись наступних вимог:
1.забезпечити оптимальну величину виробничих засобів;
2.забезпечити отримання розрахункового такту;
3.своєчасно подавати транспортні партії деталей на конвеєр;
4.дотримуватись регламентованих перерв на відпочинок;
5.забезпечити освоєння робітниками суміжних професій і операцій на лінії;
6.здійснювати періодичне переміщення робітників по операціях лінії;
7.обладнання розташовувати таким чином , щоб маршрути переміщення деталей були найкоротшими;
8.необхідно забезпечити такий розподіл праці, який гарантував би максимально можливий рівень її продуктивності;
9.потокова лінія повинна являти собою систему з єдиним управлінням.
Потокова лінія проектується в такому порядку:
вибирається тип потокової лінії;
розробляється схема складання виробу;
розраховується такт потокової лінії;
здійснюється синхронізація операцій;
визначається кількість робочих місць;
розраховується швидкість і довжина потокової лінії.
Основою організації потокового в-цтва є такт потокової лінії – це час між запуском або випуском двох суміжних виробів. Розраховується за формулою:
Тл=ФРЧ/Пз , де
ФРЧ – корисний фонд робочого часу потокової лінії за певний період,хв..;
Пз –виробниче завдання ( програма запуску) на відповідний період,шт..
На безперервних потокових лініях з повною синхронізацією операцій встановлюється єдиний для всіх операцій такт. Для перервних ліній встановлюється середній такт з величиною що максимально наближена до середньої за тривалістю операції або такої операції, тривалість якої найбільш часто повторюється.
Плановий фонд робочого часу потокової лінії розраховується з врахуванням регламентованих перерв протягом зміни:
ФРЧ = ФРЧзм – Трегл. , де
ФРЧ зм – фонд робочого часу потокової лінії за зміну, хв..
Трегл – тривалість регламентованих перерв.
Як правило,на потокових лініях брак у виробництві відсутній. Але в деяких випадках існує так званий технологонеминучий непоправний брак ( мікросхеми, пресовані деталі, вироби з скла). В цьому випадку потокову лінію треба розраховувати на більшу програму запуску для того щоб забезпечити виконання виробничого завдання ( програма випуску ):
Пз = Пв*100/100-L ,де
L – частка неминучого браку,%.
Показник обернений до такту лінії називається ритмом потокової лінії :
r = 1/Тл
який характеризує кількість виробів , які випускаються в одиницю часу . Кількість робочих місць на кожній операції лінії визначається як:
пр..м. = сума ti /Тл ,де
ti – тривалість окремої операції,хв..
Загальна кількість робітників на потоковій лінії визначається з врахуванням багатоверстатного обслуговування та наявності робочих місць дублерів.
Загальна довжина потокової лінії залежить від її кроку , який визначається габаритами виробів що обробляються.
Крок потокової лінії – відстань між центрами двох суміжних робочих місць. Розраховується:
Дл = l *пр..м. ,де
l – крок потокової лінії,метри;
Пр..м. – кількість робочих місць на лінії.
Для безперервних потокових ліній розраховують також швидкість руху:
V = l/Тл
Робоча довжина , швидкість руху та крок конвеєра визначається аналогічно відповідним показникам потокової лінії.