EMBED Visio.Drawing.11
Підприємства, які функціонують в умовах ринкової економіки, можуть вирішувати в процесі своєї фінансово-господарської діяльності різні завдання і ставити перед собою різну мету.
Так, метою створення неприбуткової організації може бути розв'язання певних соціальних проблем, забезпечення функціонування інших структурних одиниць у межах деякої підсистеми тощо. Метою виробничо-господарської діяльності державного підприємства або такого, що перебуває в комунальній власності, може бути участь у забезпеченні економічного зростання певного регіону, забезпечення екологічного захисту населення, відновлення природного середовища, якому було завдано шкоди, та ін.
Для суб'єктів підприємницької діяльності, тобто для переважної більшості підприємств, які функціонують в умовах ринку, метою створення є отримання прибутку, а мета фінансового менеджменту формулюється залежно від основних стратегічних цілей підприємства і основних економічних теорій, які існують на цей час і визначають мету та завдання фінансового менеджменту.
На сьогодні метою фінансового менеджменту, яка полягає в досягненні цілей підприємства, є:
EMBED Visio.Drawing.11
Рис.1.4.1. Мета фінансового менеджменту
До основних завдань фінансового менеджменту відносять:
EMBED Visio.Drawing.11
Рис.1.4.2. Завдань фінансового менеджменту
Планування фінансово-господарської діяльності підприємства включає розробку і реалізацію короткота довгострокових фінансових планів, які є невід'ємною й важливою частиною загального плану економічного розвитку підприємства. Розробка поточних фінансових планів потребує вивчення специфіки кругообігу оборотного капіталу на підприємстві, а також докладного аналізу структури та ефективності його використання в попередні періоди.
Довгострокове фінансове планування пов'язано з використанням значного обсягу фінансових ресурсів протягом тривалого часового періоду, супроводжується значними ризиками і тому потребує тривалої й напруженої праці багатьох фахівців у галузі фінансового аналізу, планування та прогнозування. Фінансове планування передбачає розробку кошторисів капіталовкладень та поточних витрат, складання середньо- та довгострокових прогнозів, формування цінової політики, здійснення аналізу ефективності капіталовкладень, розробку планів щодо придбання інших підприємств чи реалізації власних підрозділів.
Формування необхідної ресурсної бази передбачає здійснення оцінки наявних у підприємства активів та джерел фінансування, величини та складу фінансових ресурсів, необхідних для підтримання економічного потенціалу підприємства на належному рівні й забезпечення його подальшого розвитку, вивчення джерел додаткового фінансування, контроль за станом та використанням фінансових ресурсів, емісійну діяльність на фінансовому ринку.
Оцінка ефективності капіталовкладень — необхідний і важливий етап у процесі формування довгострокових фінансових планів, які, як правило, передбачають нарощення виробничого потенціалу підприємства інвестуванням значних коштів у необоротні активи. У разі проведення такої оцінки визначають основні параметри інвестиційного проекту, зокрема майбутніх обсягів реалізації, операційних витрат і обсягів фінансування, здійснюють розрахунок відносних показників рентабельності капіталу та виробничого процесу; оцінюють вартість джерел фінансування та отримують узагальнюючі оцінки ефективності вкладення коштів.
Управління грошовими фондами підприємства зосереджується переважно на управлінні грошовими розрахунками в процесі отримання та погашення позик, емісії та погашення цінних паперів, розрахунків з підприємствами-дебіторами, акціонерами, трудовим колективом, бюджетом і неможливе без організації та підтримки взаємовідносин з комерційними, інвестиційними банками, іншими фінансово-кредитними установами, пенсійними фондами, страховими компаніями тощо. Воно передбачає також управління залишком коштів на розрахунковому рахунку, страховим запасом у вигляді високоліквідних цінних паперів та контроль за рухом грошових коштів у процесі реалізації інвестиційних проектів.
Забезпечення ведення кваліфікованого бухгалтерського обліку є дуже важливою функцією фінансового менеджера, оскільки на даних первинної бухгалтерської документації та фінансових звітів ґрунтуються висновки фінансових аналітиків, які, у свою чергу, є основою для прийняття фінансових рішень менеджерами підприємства.
Формування й реалізація ефективної податкової політики потребує від фінансових менеджерів знання податкового та управлінського обліку, чинних законодавчої та нормативної бази і сприяють зниженню податкового тиску, зменшенню обсягу податкових платежів, а отже, збільшенню обсягу фінансових ресурсів, що залишаються в розпорядженні підприємства і можуть бути використані для його подальшого розвитку.
Податкова політика підприємства включає комплекс заходів, спрямованих на зменшення об'єкта оподаткування й формування грошового потоку податкових платежів, найбільш сприятливого для підприємства. Оскільки податок на прибуток, з одного боку, є одним із основних податків, які сплачує підприємство, а з другого — найбільш регульованим із боку підприємства, управління податками полягає в основному у формуванні ефективної політики щодо сплати податку на прибуток.
Велике значення в процесі управління податками мають також пільги по оподаткуванню, на які може розраховувати підприємство і які може отримати згідно з чинним законодавством.
Характер взаємовідносин менеджменту підприємства з потенційними та реальними інвесторами, зокрема з акціонерами, суттєво впливає на процес залучення джерел фінансування, оскільки капітал підприємства може формуватись за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел.
Фінансова стратегія підприємства — формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства і вибір найефективніших шляхів їх досягнення.
Фінансова стратегія є складовою загальної стратегії підприємства.
Основна мета загальної стратегії — забезпечення стабільно високих темпів економічного розвитку та зміцнення конкурентної позиції підприємства.
Фінансова стратегія узгоджується із загальною стратегією підприємства та є чинником забезпечення його ефективного функціонування і фінансового розвитку в майбутньому. Процес розробки стратегії фінансового менеджменту включає декілька етапів (рис. 1.4.3.).
EMBED Visio.Drawing.11
Рис. 1.4.3. Фінансова стратегія у загальній стратегії розвитку підприємства
Разом з тим, розробка і проведення фінансової політики підприємства, базуючись на фінансовій стратегії, дають змогу вирішувати конкретні завдання за відповідними напрямами його фінансової діяльності. Тобто фінансова стратегія орієнтує на ті варіанти рішень, які забезпечують досягнення поставленої мети фінансового менеджменту.
Стратегічний фінансовий менеджмент полягає у прогнозуванні напрямів фінансової діяльності та моделюванні параметрів фінансового розвитку підприємства на перспективу з урахуванням змін факторів зовнішнього фінансового середовища та кон'юнктури фінансового ринку. Стратегічне управління фінансами спрямоване на досягнення стратегічних цілей.
З метою досягнення стратегічних цілей підприємству необхідно розробити ефективну тактику фінансового менеджменту.На відміну від стратегічного фінансування, тактичне управління фінансами спрямовано на забезпечення відшкодування поточних витрат за рахунок отриманих доходів, регулювання обсягу поточних грошових виплат. Іншими словами, тактичний фінансовий менеджмент орієнтується на внутрішні джерела фінансування з метою забезпечення самоокупності діяльності.
Фінансова тактика підприємства — це конкретні фінансові прийоми і методи, які застосовує підприємство для вирішення стратегічних завдань. Завдання тактики фінансового менеджменту — вибір найбільш оптимального рішення і найбільш привабливих у конкретній господарській ситуації інструментів фінансового управління.
Тактичні цілі і завдання фінансового менеджменту:
забезпечення відшкодування поточних витрат за рахунок отриманих доходів підприємства;
регулювання розміру поточних грошових виплат підприємства;
ефективне використання наявних фінансових ресурсів підприємства;
оптимізація руху грошових потоків підприємства;
забезпечення ліквідності балансу підприємства;
підвищення ділової активності підприємства;
зміцнення фінансової стійкості підприємства;
підвищення платоспроможності підприємства.
EMBED Visio.Drawing.11
Організаційна структура системи управління фінансами на підприємстві значною мірою залежить від розмірів підприємства, специфіки його виробничо-господарської діяльності, форми організації підприємницької діяльності, а також стану ринку фінансових ресурсів у державі. Конкретні форми організації підприємницької діяльності викликають відповідні форми організації фінансів і відповідні методи управління ними.
Так, на невеликих приватних підприємствах, які характеризуються незначними обсягами діяльності та простою схемою руху фінансових ресурсів, власник підприємства, маючи відповідний рівень кваліфікації, може сам виконувати функції фінансового менеджера, заощаджуючи при цьому кошти на утримання фінансової служби, яка навіть у найпростішому варіанті повинна мати осіб, що здійснюють бухгалтерський облік господарських операцій та організовують взаємовідносини з податковими органами й фінансовими інститутами.
На великих підприємствах, які є колективною власністю багатьох учасників, фінансова служба має складну організаційну структуру і численний штат співробітників різного рівня фахової підготовки, які виконують різні функції.
Системи управління фінансами на малих та великих підприємствах відрізняються не тільки організаційною побудовою, а й переліком і складністю завдань, які необхідно вирішувати в процесі управління рухом фінансових ресурсів. Малі підприємства, які мають обмежений доступ до таких інструментів фінансового ринку, як акції та облігації, нарощують обсяг фінансових ресурсів переважно за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків, та за рахунок банківських позик.
Отже, проблема управління рухом фінансових ресурсів обмежується вирішенням питань, пов'язаних з банківським кредитуванням, розподілом прибутку, управлінням грошовими коштами, дебіторською та кредиторською заборгованістю тощо. Ринок цінних паперів, який для великих корпорацій є основним джерелом фінансування, практично не потребує уваги фінансових менеджерів малого підприємства.
Низка питань, які вирішують фінансові менеджери на великих підприємствах, значно ширша. Це формування оптимальної структури капіталу за рахунок банківських позик і залучення коштів шляхом емісії акцій та облігацій, планування злиття з рівнозначними підприємствами і поглинання неконкурентоспроможних підприємств, освоєння виробництва нових видів продукції та завоювання нових ринків збуту, управління ризиками й пенсійне забезпечення працівників підприємства.
Необхідність вирішувати багато різнопланових завдань потребує від фінансової служби великого підприємства складної організаційної структури, яка передбачає відокремлення функцій планування, обліку, контролю, управління грошовими коштами, податками й функціонування окремих підрозділів у структурі фінансової служби, які виконують окремі функції та перебувають у тісному взаємозв'язку один з одним (рис. 1.5.1).
EMBED Visio.Drawing.11
Рис. 1.5.1. Організаційна структура фінансової служби
До фінансової служби багатьох підприємств входять як фінансові менеджери, так і фінансові аналітики, які займаються аналізом фінансово-господарської діяльності підприємства загалом чи аналізом окремих її складових та наданням рекомендацій фінансовим менеджерам щодо прийняття оптимальних фінансових рішень у кожному окремому випадку.
Фінансові аналітики можуть безпосередньо перебувати в структурі фінансової служби або працювати в інших підрозділах підприємства, якщо діяльність останніх складна і потребує для проведення об'єктивного аналізу присутності аналітика. На середніх і малих підприємствах функцію фінансового аналітика, як правило, виконує фінансовий менеджер підприємства.
Рішення, які приймають фінансові менеджери на підприємстві, залежать від рівня, на якому вони (менеджери) перебувають. Так, менеджери найвищого рівня приймають стратегічні рішення, пов'язані з майбутнім розвитком підприємства. Менеджери нижчої ланки займаються прийняттям тактичних рішень, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю підприємства.
Тема 2: Система забезпечення фінансового менеджменту
Інформаційне забезпечення та його використання у фінансовому менеджменті
Ефективність інформації
Фінансова звітність як основне джерело інформації
Особливості організації фінансового менеджменту залежно від форми організації бізнесу і сфери діяльності
? 1 ?
Система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту являє собою безперервний і цілеспрямований добір відповідних інформаційних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень за всіма напрямками фінансово-господарської діяльності підприємства.
Інформаційна система фінансового менеджменту покликана забезпечувати необхідною інформацією не тільки управлінський персонал та власників підприємства, але й задовольняти інтереси широкого кола її користувачів.
Користувачі фінансової інформації Зовнішні Внутрішні використовують лише ту частину інформації, яка характеризує результати фінансово-господарської діяльності підприємства та його фінансовий стан. Переважна більшість цієї інформації міститься в офіційній фінансові звітності, яка надається підприємством.
використовують значний обсяг інформації про діяльність підприємства, яка становить комерційну таємницю.
Рис. 1 Користувачі фінансової інформації
На сьогоднішній день в системі показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту прийнято виділяти показники, що формуються із зовнішніх джерел та внутрішніх джерел.
До інформаційних джерел зовнішнього походження відносять показники, що характеризують загальний економічний розвиток країни; показники, що характеризують кон’юнктуру фінансового ринку; показники, що характеризують діяльність контрагентів та конкурентів.
1. Показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни, поділяються на дві групи: показники макроекономічного розвитку (обсяг доходів та витрат державного бюджету, бюджетний дефіцит, емісія грошей, індекс інфляції та ін.) та показники галузевого розвитку (обсяг виробленої продукції, загальна вартість активів, загальна сума капіталу, сума прибутку до оподаткування та чистого прибутку, індекс цін на продукцію та ін.). Система інформаційних показників даної групи слугують основою для проведення аналізу та прогнозування умов зовнішнього середовища функціонування підприємства при прийнятті стратегічних рішень у сфері фінансів.
2. Показники, що характеризують кон’юнктуру фінансового ринку, поділяють на показники фондового та грошового ринку. До складу цих показників належать: види основних фондових інструментів, що обертаються на біржовому та небіржовому ринках; котирувальні ціни попиту та пропозиції основних фондових інструментів, обсяги угод на окремі фондові інструменти, депозитні та кредитні ставки комерційних банків, офіційні курси окремих валют, курси купівлі-продажу окремих валют та ін. Система показників даної групи слугує для прийняття управлінських рішень у сфері формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій, здійснення короткострокових фінансових інвестицій та ін.
3. Показники, що характеризують діяльність контрагентів та конкурентів, включають показники діяльності банківських установ, страхових компаній, постачальників та покупців продукції, конкурентів. Джерелами надходження цих показників є публікації звітних матеріалів в пресі (за окремими видами господарюючих суб’єктів), рейтинги (банки, страхові компанії), платні бізнес-довідки, що надаються окремими інформаційними компаніями. Вони, як правило, використовуються для прийняття управлінських рішень з питань оперативної фінансової діяльності.
Інформаційні джерела внутрішнього походження посідають провідне місце в системі управління фінансами підприємства і тому заслуговують особливої уваги. Показники даної групи прийнято поділяти на групи:
1. Показники, що характеризують фінансовий стан та результати фінансово-господарської діяльності по підприємству в цілому. Формування системи показників даної групи базується на даних фінансового обліку підприємства. Фінансовий облік дає певний агрегований опис стану підприємства, який орієнтований на зовнішнього користувача, достатньою мірою формалізований і слугує основою прийняття управлінських рішень стосовно того, як слід змінити діяльність підприємства в цілому. На основі даних фінансового обліку здійснюється фінансова діагностика підприємства. Завданням фінансової діагностики – своєчасно інформувати керівництво підприємства про ті негативні зміни, які відбулися на підприємстві за останній період часу. В даному випадку мають справу з такими поняттями, як ліквідність, оборотність, рентабельність, фінансова стійкість та ін.
Дані фінансового обліку узагальнюються у таких формах фінансової звітності підприємства, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до фінансових звітів.
2. Показники, що характеризують фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів підприємства. Система показників цієї групи використовується для поточного та оперативного управління практично всіма аспектами фінансово-господарської діяльності підприємства. Формування системи показників даної групи базується на даних організованого на підприємстві управлінського обліку.
Цей вид обліку в країнах з розвинутою ринковою економікою складає один із суттєвих інформаційних фундаментів системи фінансового менеджменту на підприємстві. Найчастіше під управлінським обліком на підприємстві розуміють процес виявлення, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, яка використовується управлінським персоналом для планування та контролю діяльності підприємства.
Показники управлінського обліку формуються за такими блоками:
1) за сферами фінансово-господарської діяльності підприємства;
2) за регіонами діяльності (якщо для підприємства характерна регіональна диверсифікація фінансово-господарської діяльності);
3) за центрами відповідальності або структурними підрозділами (створеним на підприємстві центрам витрат, доходу, прибутку та інвестицій).
3. Нормативно-планові показники, пов’язані з фінансовим розвитком підприємства. Ці показники використовуються в процесі поточного та оперативного контролю за ходом здійснення фінансово-господарської діяльності. Вони формуються за такими блоками:
1) внутрішні нормативи, що регулюють фінансовий розвиток підприємства. В цей блок включаються нормативи окремих видів активів підприємства, нормативи співвідношення окремих видів активів та структури капіталу, нормативи питомих витрат фінансових ресурсів та витрат;
2) планові показники фінансового розвитку підприємства, тобто вся сукупність показників поточних та оперативних фінансових планів підприємства.
? 2 ?
Кожне підприємство розпоряджається трьома потоками фінансової інформації: нормативною, плановою і фактичною. Однак, зовнішньому користувачу доступні лише фактичні дані про фінансовий стан підприємства. Ця обставина ускладнює задачу користувача з розрахунку рівня ризиків, оскільки найбільш надійний спосіб оцінки рівня ризику, ніж дистанції між плановими і фактичними даними, зовнішньому користувачу недоступний.
В умовах ринкової економіки попит на фінансову інформацію дуже високий.
Щоб задовольнити такі різноманітні інформаційні потреби всіх зацікавлених сторін, сучасне підприємство мусить конструювати упорядковані потоки своєї фінансової інформації, її систематизоване подання в залежності від змісту запиту відповідної групи споживачів з точки зору її корисності.
З іншого боку, фінансова інформація, яка є продуктом праці вищого менеджменту кожного підприємства, формується, виходячи з ідеї раціонального управління фінансами. Це об'єктивне за своєю природою переважне право вищого менеджменту підприємства формувати фінансову інформацію безперечно нехтує інтересами інших користувачів. Саме ця обставина - головна причина появи асиметрії фінансової інформації.
Складне переплетіння інтересів різних користувачів інформації спричиняє побудову фінансової інформації на певних принципах, що ґрунтуються на об'єктивних аргументах і максимально задовольняють інтереси всіх користувачів.
Витоки фінансової інформації визначаються дворівневим характером обліку.
? виробничого, що відображає рух товарних потоків;
? фінансового, що відображає рух фінансових потоків.
Інтеграція цих потоків інформації, представлена у вигляді форм фінансової звітності, є ключем до задоволення найбільш важливих вимог, що висуваються до фінансової інформації різними користувачами.
Успішність роботи лінійних та функціональних керівників та спеціалістів залежить від різних видів забезпечення їх діяльності: правового, інформаційного, технічного тощо.
За аналітичними можливостями джерела інформації поділяють на 2 групи:
? джерела, які характеризують майновий та фінансовий стан підприємства;
? джерела, які характеризують зовнішнє середовище, передусім, ринок цінних паперів.
Основу першої групи складає бухгалтерська звітність, основу другої групи статистична та фінансова інформація.
За характером, сферами виникнення, призначенням та формами закріплення (фіксації) інформацію, що використовується в управлінні, поділяють на три великих класи.
До першого відносять науково-технічну інформацію. Джерелом її виникнення є результати наукових досліджень вчених та фахівців у різноманітних галузях діяльності. Ці відомості містяться в науково-технічній літературі, патентах, проектно-конструкторській та технологічній документації.
До другого класу належить власне управлінська інформація, що виникає безпосередньо в процесі управління. Це планова, нормативна та інша інформація, необхідна для організації управління підприємством чи організацією. Така інформація міститься в господарських договорах, заявках та замовленнях, різноманітних розпорядчих документах.
Третій клас містить обліково-статистичну інформацію. її джерело - результати діяльності адміністративно-господарських одиниць. Вона створюється як узагальнення даних про факти та явища, що сталися, відбуваються або можуть відбутися. Фіксується ця інформація у спеціально створених документах (формах), мас періодичний характер Обліково-статистична інформація призначена для використання як вихідна для прийняття рішень, оскільки на її основі формується уявлення про фактичний стан виробничо-господарських та соціально-економічних процесів, про досягнуті темпи розвитку галузей діяльності, зростання прибутків.
INCLUDEPICTURE "http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2007-1/Chigasova_107.files/image005.gif" \* MERGEFORMATINET
Рис. 2 Класифікація інформації
Серед інших класифікаційних ознак інформації можна виділити змістовну, організаційну, функціональну, рівневу.
Відповідно до змістовної ознаки інформацію класифікують за об'єктами відображення (трудові, матеріальні ресурси, засоби виробництва, фінанси), галузями діяльності (торгівля, громадське харчування) та за типами відносин (економічні, соціальні, технічні).
За організаційною ознакою інформацію поділяють на систематизовану, тобто регламентовану за складом показників, адресами, періодичністю, строками передавання, формами подання, та несистематизовану.
Відповідно до функціональної ознаки розрізняю інформацію планову, координаційну, облікову, контрольну та ін.
Рівнева ознака дає змогу виділити спрямованість інформації: командна, що надходить від суб'єкта до об'єкта управління, та повідомна, яка надходить навпаки, а також горизонтальна, яка забезпечує інформаційний обмін між партнерами одного рангу.
Вважаємо, що поряд з обліково-статистичною слід було б виділити фінансову інформацію як один з найважливіших видів інформації.
? 3 ?
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (П (С) БО 1) фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона складається за даними поточного (синтетичного та аналітичного) обліку. Форми фінансової звітності встановлюються Міністерством фінансів і Державним комітетом статистики України. Склад і форми звітності залежать від галузевої приналежності та особливостей діяльності підприємства.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Завдяки фінансовій звітності користувачі можуть забезпечити свої потреби в отриманні, аналізі та оцінці такої інформації:
– придбання, продаж та володіння цінними паперами;
– участь у капіталі підприємства;
– оцінка якості управління;
– оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
– забезпеченість зобов'язань підприємства;
– визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу;
– регулювання діяльності підприємства;
– інші рішення.
Порядок подання фінансової звітності затверджений законодавчо. Він передбачає подання звітності таким користувачам:
– органам, до сфери управління яких належить підприємство;
– трудовим колективам на їх вимогу;
– власникам підприємства (засновникам);
– іншим органам і користувачам (статистики, казначейства, райфінвідділам).
Звітним періодом фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність за місяцями і кварталами складається наростаючим підсумком з початку року.
Загальними вимогами до якості фінансової звітності є:
– зрозумілість, однозначність тлумачення;
– доречність, можливість оцінювати минулі, теперішні і майбутні події та коригувати їх за потреби, впливати на прийняття рішень користувачами;
– достовірність, відсутність помилок і перекручень;
– порівнянність фінансових звітів за різні періоди та з іншими підприємствами.
SHAPE \* MERGEFORMAT Баланс Звіт про власний капітал Примітки до фінансових звітів Звіт про фінансові результати Звіт про рух грошових коштів
Фінансова звітність
Рис 3. Склад фінансової звітності
Розрізняють таке поняття, як публічна фінансова звітність – це звітність, до складу якої входять аудиторський звіт, баланс, звіт про фінансові результати (або декларація про доходи) та інша бухгалтерська інформація, подання якої користувачам здійснюється шляхом публікації окремим виданням чи у визначених збірниках.
До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства. Об'єднання фінансової звітності об'єднаних підприємств, що ведуть спільну діяльність, становлять консолідовану фінансову звітність.
Баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.
Баланс має форму двосторонньої таблиці, на лівому боці якої відображається склад та розміщення грошових коштів, а на правому – зобов'язання як джерело залучених коштів, що утворилися в результаті здійснення дій, та є юридичною основою для майбутніх платежів за товари, роботи, послуги.
Баланс є головним джерелом інформації для різних категорій користувачів, наприклад податкових органів, фінансових і кредитних установ, органів державного управління та ін. Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень.
Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.
Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої, неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.
Звіт про власний капітал – звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Метою складання Звіту про власний капітал е розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного року. Звіт містить відомості про: зміни у складі статутного, пайового, додатково вкладеного, іншого вкладеного, резервного, неоплаченого і вилученого капіталу та нерозподіленого прибутку. Серед основних статей звіту слід назвати такі, як залишок власного капіталу на початок року, переоцінка активів, розподіл прибутку, внески учасників, вилучення капіталу та залишок власного капіталу на кінець року.
Звіт про рух грошових коштів – звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.
Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. Це стосується інформації про суми надходжень та вибуття грошових коштів, які з'являються в результаті операційної, інвестиційної, фінансової діяльності підприємства.
Примітки до фінансової звітності – сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
Загальні вимоги до складу Приміток до фінансової звітності містяться в П(С)БО 1. В них визначено три групи інформації, яку необхідно включити до складу Приміток:
– облікова політика підприємства;
– інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами);
– інформація, що містить податковий аналіз статей звітності для забезпечення її зрозумілості та достовірності.
На обсяг інформації, яка міститься у Примітках до фінансової звітності, впливає низка чинників, зокрема вид діяльності підприємства, а також вимог конкретних П(С)БО, які регламентують складання цього документа.
Форми фінансової звітності, зміст та основна інформація, яка міститься в них, наведені в табл. 1.
Таблиця 1
Форми фінансової звітності та їх використання в економічному аналізі
? 4 ?
Фінансовий менеджмент є невід'ємною складовою частиною загальної системи управління підприємством. Тому його організаційне забезпечення має бути інтегроване з загальною структурою управління підприємством. Таке поєднання дозволяє забезпечити координацію дій системи фінансового менеджменту з іншими управлінськими системами підприємств і підвищити ефективність контролю за реалізацією прийнятих рішень по фінансових аспектах.
Функціональна будова центрів управління фінансовою діяльністю суттєво відрізняється на підприємствах різних масштабів (мале, середнє, велике, крупне).
На малих підприємствах функціональні центри управління, як правило, не створюються. Функції цього управління в зв”язку з незначним обсягом діяльності покладаються на власника малого підприємства, його директора чи бухгалтера.
На середніх підприємствах функції фінансового управління покладаються на спеціального фінансового менеджера, який знаходиться в складі функціонального економічного підрозділу, чи на спеціалізований фінансовий структурний відділ, який здійснює управління всіма основними аспектами фінансової діяльності.
На великих підприємствах функції фінансового управління покладаються на фінансового директора, якому підпорядковано два-три функціональних структурних підрозділи.
На крупних підприємствах створюється найбільш диверсифікована система функціональних фінансових структурних підрозділів, які підпорядковані фінансовій дирекції.
Сучасний досвід організаційного забезпечення фінансового менеджменту в компаніях США і Західної Європи показує, що в структурі комплексу спеціалізованих фінансових служб обов'язково є бухгалтерія. В цих країнах традиційно статус фінансового директора вище статусу головного бухгалтера, який підпорядковується фінансовому директору, а не генеральному. В нашій країні ситуація протилежна - як правило, головний бухгалтер має вищий статус (а відповідно і пріоритетне право підпису в фінансових документах) ніж фінансовий директор.
Системи управління фінансами на малих та великих підприємствах відрізняються не тільки організаційною побудовою, а й переліком і складністю завдань, які необхідно вирішувати в процесі управління рухом фінансових ресурсів. Малі підприємства, які мають обмежений доступ до таких інструментів фінансового ринку, як акції та облігації, нарощують обсяг фінансових ресурсів переважно за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків, та за рахунок банківських позик.
1. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ГРОШОВОГО ПОТОКУ ( РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ)
Рух грошових коштів – надходження і вибуття грошових коштів в процесі здійснення господарської діяльності підприємства.
Основні поняття, що характеризують рух грошових коштів.
Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.
Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.
Рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.
Грошовий потік підприємства - це сукупність розподілених в часі надходжень і виплат грошових коштів, які генеруються його господарською діяльністю.
Управління грошовими потоками включає:
облік руху грошових коштів;
аналіз потоків грошових коштів;
складання бюджету грошових коштів.
Управління грошовими потоками важливо для підприємства з точки зору необхідності:
управління оборотним капіталом (оцінки короткострокової потреби в готівкових коштах і управлінні запасами);
планування часових параметрів капітальних витрат;
управління капітальними потребами (фінансування їх за рахунок власних коштів або кредитів банків);
управління затратами і їх оптимізація з точки зору більш раціонального розподілу ресурсів підприємства в процесі виробництва;
управління економічним ростом.
Основне завдання аналізу грошових потоків полягає в з’ясуванні причин нестачі (надлишку) грошових коштів, визначенні джерел їх надходжень і напрямків використання.
Для визначення грошових потоків використовують прямий і непрямий методи.
Основним документом для аналізу грошових потоків є Звіт про рух грошових коштів (ф.3).
Значення ефективного управління грошовими потоками підприємства визначається наступним:
грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства у всіх її аспектах;
ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку;
раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу управління;
ефективне управління грошовими потоками дозволяє скоротити потреби підприємства в позиковому капіталі;
управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства;
ефективне управління грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства;
активні форми управління грошовими потоками дозволяють підприємству отримувати додатковий прибуток, який генерується безпосередньо його грошовими активами.
2. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ
Поняття „ грошовий потік підприємства" є агрегованим, що включає у свій склад численні види цих потоків, що обслуговують господарську діяльність. З метою забезпечення ефективного цілеспрямованого управління грошовими потоками вони вимагають визначеної класифікації. Таку класифікацію грошових потоків пропонується здійснювати за наступними основними ознаками:
1. За масштабами обслуговування господарського процесу виділяються наступні види грошових потоків:
• грошовий потік по підприємству в цілому. Це найбільш агрегований вид грошового потоку, що акумулює усі види грошових потоків, що обслуговують господарський процес підприємства в цілому;
• грошовий потік по окремих структурних підрозділах (центрах відповідальності) підприємства. Така диференціація грошового потоку підприємства визначає його як самостійний об'єкт управління в системі організаційно-господарської побудови підприємства;
• грошовий потік по окремих господарських операціях. У системі господарського процесу підприємства такий вид грошового потоку варто розглядати як первинний об'єкт самостійного управління.
2. За видами господарської діяльності відповідно до міжнародних стандартів обліку виділяють наступні види грошових потоків:
• грошовий потік по операційній діяльності. Він характеризується грошовими виплатами постачальникам сировини і матеріалів; стороннім
виконавцям окремих видів послуг, що забезпечують операційну діяльність; заробітної плати персоналу, зайнятому в операційному процесі, а також здійснюючому управління цим процесом; податкових платежів підприємства в бюджети всіх рівнів і в позабюджетні фонди; іншими виплатами, пов'язаними зі здійсненням операційного процесу. Одночасно цей вид грошового потоку відображає надходження коштів від покупців продукції; від податкових органів у порядку здійснення перерахунку зайве сплачених сум і деякі інші платежі, передбачені міжнародними стандартами обліку;
• грошовий потік по інвестиційній діяльності. Він характеризує платежі і надходження коштів, пов'язані зі здійсненням реального і фінансового інвестування, продажем основних засобів, що вибувають, і нематеріальних активів, ротацією довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля й інші аналогічні потоки коштів, що обслуговують інвестиційну діяльність підприємства;
• грошовий потік по фінансовій діяльності. Він характеризує надходження і виплати коштів, пов'язані з залученням додаткового акціонерного чи пайового капіталу, одержанням довгострокових і короткострокових кредитів і позик, сплатою в грошовій формі дивідендів і відсотків по вкладах власників і деякі інші грошові потоки, пов'язані зі здійсненням зовнішнього фінансування господарської діяльності підприємства.
3. За спрямованістю руху коштів виділяють два основних види грошових потоків:
• позитивний (вхідний) грошовий потік, що характеризує сукупність надходжень коштів на підприємство від усіх видів господарських операцій (як аналог цього терміна використовується термін “приплив коштів");
• негативний (вихідний) грошовий потік, що характеризує сукупність виплат коштів підприємством у процесі здійснення усіх видів його господарських операцій (як аналог цього терміна використовується термін „відплив коштів").
Характеризуючи ці види грошових потоків, варто звернути увагу на високий ступінь їхнього взаємозв'язку. Недостатність обсягів у часі одного з цих потоків обумовлює наступне скорочення обсягів іншого виду цих потоків. Тому в системі управління грошовими потоками підприємства обидва ці види грошових потоків являють собою єдиний (комплексний) об'єкт фінансового менеджменту.
4. За методом обчислення обсягу виділяють наступні види грошових потоків підприємства:
• Валовий грошовий потік. Він характеризує всю сукупність надходжень або витрат коштів у розглянутому періоді часу в розрізі окремих його інтервалів;
• чистий грошовий потік. Він характеризує різницю між позитивним і негативним грошовими потоками (між надходженням і витратою коштів) у розглянутому періоді часу в розрізі окремих його інтервалів. Чистий грошовий потік є найважливішим результатом фінансової діяльності підприємства, багато в чому визначає фінансову рівновагу і темпи зростання його ринкової вартості. Розрахунок чистого грошового потоку по підприємству в цілому, окремих структурних його підрозділах (центрах відповідальності), різних видах господарської діяльності або окремих господарських операціях здійснюється за наступною формулою:
ЧГП = ПГП - НГП , (2.1.)
де ЧГП - сума чистого грошового потоку в розглянутому періоді часу;
ПГП - сума позитивного грошового потоку (надходжень коштів) у розглянутому періоді часу;
НГП - сума негативного грошового потоку (витрати коштів) у розглянутому періоді часу.
Як видно з цієї формули, у залежності від співвідношення обсягів позитивного і негативного потоків сума чистого грошового потоку може характеризуватися як позитивною, так і негативною величинами, що визначають кінцевий результат відповідної господарської діяльності підприємства і, що впливають у кінцевому підсумку на формування і динаміку розміру залишку його грошових активів.
5. За рівнем достатності обсягу виділяють наступні види грошових потоків підприємства:
• надлишковий грошовий потік. Він характеризує такий грошовий потік, при якому надходження коштів істотно перевищують реальну потребу підприємства в цілеспрямованій їхній витраті. Свідченням надлишкового грошового потоку є висока позитивна величина чистого грошового потоку, не використовуваного в процесі здійснення господарської діяльності підприємства;
• дефіцитний грошовий потік. Він характеризує такий грошовий потік, при якому надходження коштів істотно нижче реальних потреб підприємства в цілеспрямованій їхній витраті. Навіть при позитивному значенні суми чистого грошового потоку він може характеризуватися як дефіцитний, якщо ця сума не забезпечує планову потребу у витраті коштів по всіх передбачених напрямках господарської діяльності підприємства. Негативне ж значення суми чистого грошового потоку автоматично робить цей потік дефіцитним.
6. За методом оцінки в часі виділяють наступні види грошового потоку:
• теперішній грошовий потік. Він характеризує грошовий потік підприємства як єдину порівнювану його величину, приведену по вартості на теперішній момент часу;
• майбутній грошовий потік. Він характеризує грошовий потік підприємства як єдину порівнювану його величину, приведену по вартості на конкретний майбутній момент часу. Поняття майбутній грошовий потік може використовуватися і як номінальна ідентифікована його величина в майбутньому моменті часу (чи в розрізі інтервалів майбутнього періоду), що служить базою дисконтування з метою приведення до теперішньої вартості.
Розглянуті види грошового потоку підприємства відображають зміст концепції оцінки вартості грошей у часі стосовно господарських операцій підприємства.
7. За безперервністю формування в розглянутому періоді розрізняють наступні види грошових потоків підприємства:
• регулярний грошовий потік. Він характеризує потік надходження або витрат коштів по окремих господарських операціях (грошових потоках одного виду), що у розглянутому періоді часу здійснюється постійно по окремих інтервалах цього періоду. Характер регулярного носять більшість видів грошових потоків, генерованих операційною діяльністю підприємства: потоки, пов'язані з обслуговуванням фінансового кредиту у всіх його формах; грошові потоки, що забезпечують реалізацію довгострокових реальних інвестиційних проектів і т.п.;
• дискретний грошовий потік. Він характеризує надходження або витрати коштів, пов'язані зі здійсненням одиничних господарських операцій підприємства в розглянутому періоді часу. Характер дискретного грошового потоку носить одноразова витрата коштів, пов'язана з придбанням підприємством цілісного майнового комплексу; купівлею ліцензії франчайзинга; надходженням фінансових коштів у порядку безоплатної допомоги і т.п.
Розглядаючи ці види грошових потоків підприємства, варто звернути увагу на те, що вони розрізняються лише в рамках конкретного тимчасового інтервалу. При визначеному мінімальному тимчасовому інтервалі всі грошові потоки підприємства можуть розглядатися як дискретні. І навпаки - у рамках життєвого циклу підприємства переважна частина його грошових потоків носить регулярний характер.
8. За стабільністю тимчасових інтервалів формування регулярні грошові потоки характеризуються наступними видами:
• регулярний грошовий потік з рівномірними тимчасовими інтервалами в рамках розглянутого періоду. Такий грошовий потік надходжень або витрат коштів носить характер ануїтету;
• регулярний грошовий потік з нерівномірними тимчасовими інтервалами в рамках розглянутого періоду. Прикладом такого грошового потоку може служити графік лізингових платежів за орендоване майно з погодженими сторонами нерівномірними інтервалами часу їхнього здійснення протягом періоду лізінгування активу.
Розглянута класифікація дозволяє більш цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз і планування грошових потоків різних видів на підприємстві.
3. РОЗРАХУНОК ВИДІВ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ
Відповідно до міжнародних стандартів обліку і сформованої практики для підготовки звітності про рух коштів використовуються два основних методи - непрямий і прямий. Ці методи розрізняються між собою повнотою представлення даних про грошові потоки підприємства, вихідною інформацією для розробки звітності й іншими параметрами.
Непрямий метод спрямований на одержання даних, що характеризують чистий грошовий потік підприємства в звітному періоді. Джерелом інформації для розробки звітності про рух коштів підприємства за цим методом є звітний баланс і звіт про фінансові результати. Розрахунок чистого грошового потоку підприємства непрямим методом здійснюється по видах господарської діяльності і підприємству в цілому.
По операційній діяльності базовим елементом розрахунку чистого грошового потоку підприємства за непрямим методом виступає його чистий прибуток, отриманий в звітному періоді. Шляхом внесення відповідних коректив чистий прибуток перетворюється потім у показник чистого грошового потоку. Принципова формула, по якій здійснюється розрахунок цього показника по операційній діяльності, має наступний вигляд:
EMBED Equation.3 (3.2)
де ЧГПо – сума чистого грошового потоку підприємства по операційній діяльності в розглянутому періоді;
ЧП – сума чистого прибутку підприємства;
Аос – сума амортизації основних засобів;
Ана – сума амортизації нематеріальних активів;
?ДЗ – приріст (зниження) суми дебіторської заборгованості;
?З ТМ - приріст (зниження) суми запасів товарно-матеріальних цінностей, що входять до складу оборотних активів;
?КЗ - приріст (зниження) суми кредиторської заборгованості;
?Р - приріст (зниження) суми резервного й інших страхових фондів.
По інвестиційній діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою реалізації окремих видів позаоборотних активів і сумою їхнього придбання в звітному періоді. Принципова формула, по якій здійснюється розрахунок цього показника по інвестиційній діяльності, має наступний вигляд:
(3.3.)
де ЧГПі - сума чистого грошового потоку підприємства по інвестиційній діяльності в розглянутому періоді;
Рос - сума реалізації вибулих основних засобів;
Рна - сума реалізації вибулих нематеріальних активів;
Рдфі - сума реалізації довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля підприємства;
Рва - сума повторної реалізації раніше викуплених власних акцій підприємства;
Дп - сума дивідендів (відсотків), отриманих підприємством по довгострокових фінансових інструментах інвестиційного портфеля;
Пос - сума придбаних основних засобів;
?НКБ - сума приросту незавершеного капітального будівництва;
Пна- сума придбання нематеріальних активів;
Пдф - сума придбання довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля підприємства;
Вса - сума викуплених власних акцій підприємства.
По фінансовій діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою фінансових ресурсів, притягнутих із зовнішніх джерел, і сумою основного боргу, а також дивідендів (відсотків), виплачених власникам підприємства. Принципова формула, по якій здійснюється розрахунок цього показника по фінансовій діяльності, має наступний вид:
ЧДПф = Пск + Пдк + Пкк + БЦФ - ВдК - Вкк -Ду , (3.4.)
де ЧДПф - сума чистого грошового потоку підприємства по фінансовій діяльності в розглянутому періоді;
Пвк - сума додатково залученого з зовнішніх джерел власного акціонерного чи пайового капіталу;
Пдк - сума додатково притягнутих довгострокових кредитів і позик;
Пкк - сума додатково притягнутих короткострокових кредитів і позик;
БЦФ - сума засобів, що надійшли в порядку безоплатного цільового фінансування підприємства;
Вдк - сума виплат (погашення) основного боргу по довгострокових кредитах і позиках;
Вкк - сума виплат (погашення) основного боргу по короткострокових кредитах і позиках;
Ду - сума дивідендів (відсотків), сплачених власникам підприємства (акціонерам) на вкладений капітал (акції, паї і т.п.).
Результати розрахунку суми чистого грошового потоку по операційній, інвестиційній і фінансовій діяльності дозволяють визначити загальний його розмір по підприємству в звітному періоді. Цей показник розраховується за наступною формулою:
ЧГПП = ЧГПо + ЧГПі + ЧГПф , (3.5.)
де ЧГПП - загальна сума чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;
ЧГПо - сума чистого грошового потоку підприємства по операційній діяльності;
ЧГПі - сума чистого грошового потоку підприємства по інвестиційній діяльності;
ЧГПф - сума чистого грошового потоку підприємства по фінансовій діяльності.
Використання непрямого методу розрахунку руху коштів дозволяє визначити потенціал формування підприємством основного внутрішнього джерела фінансування свого розвитку - чистого грошового потоку по операційній і інвестиційній діяльності, а також виявити динаміку усіх факторів, що впливають на його формування. Крім того, слід відзначити відносно низьку трудомісткість формування звітності про рух коштів, тому що переважна більшість необхідних для розрахунку непрямим методом показників міститься в інших формах діючої фінансової звітності підприємства.
Прямий метод спрямований на одержання даних, що характеризують як валовий, так і чистий грошовий потік підприємства в звітному періоді. Він покликаний відбивати весь обсяг надходжень і витрат коштів у розрізі окремих видів господарської діяльності і по підприємству в цілому. Розходження отриманих результатів розрахунку грошових потоків прямим і непрямим методом відносяться тільки до операційної діяльності підприємства. При використанні прямого методу розрахунку грошових потоків використовуються безпосередні дані бухгалтерського обліку, що характеризують усі види надходжень і витрат коштів.
Принципова формула, по якій здійснюється розрахунок суми чистого грошового потоку по операційній діяльності підприємства прямим методом, має наступний вид:
ЧГПо = РП + ІПо - Зтм - ЗПОП - ЗПау – ППб – ППпФ - ІВо, (3.6.)
де ЧГПо - сума чистого грошового потоку підприємства по операційній діяльності в розглянутому періоді;
РП - сума коштів, отриманих від реалізації продукції;
ІПо - сума інших надходжень коштів у процесі операційної діяльності;
3тм - сума коштів, виплачених за придбання сировини, матеріалів і напівфабрикатів у постачальників;
ЗПОП - сума заробітної плати, виплаченої оперативному персоналу;
ЗПау - сума заробітної плати, виплаченої адміністративно-управлінському персоналу;
ППб - сума податкових платежів, перерахована в бюджет;
ППвф - сума податкових платежів, перерахована в позабюджетні фонди;
ІВо - сума інших виплат коштів у процесі операційної діяльності.
Розрахунки суми чистого грошового потоку підприємства по інвестиційній і фінансовій діяльності, а також по підприємству в цілому здійснюються за тими ж алгоритмами, що і при непрямому методі.
Відповідно до принципів міжнародного обліку метод розрахунку грошових потоків підприємство вибирає самостійно, однак кращим вважається прямий метод, що дозволяє одержати більш повне уявлення про їхній обсяг і склад.
4. ЕТАПИ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ
Процес управління грошовими потоками підприємства послідовно охоплює наступні основні етапи:
1. Забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності. Цей етап управління покликаний реалізувати принцип інформативної його вірогідності. У процесі здійснення цього етапу управління грошовими потоками забезпечується координація функцій і задач служб бухгалтерського обліку і фінансового менеджменту підприємства.
Основною метою організації обліку і формування відповідної звітності, що характеризує грошові потоки підприємства різних видів, є забезпечення фінансових менеджерів необхідною інформацією для проведення всебічного їхнього аналізу, планування і контролю.
2. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є виявлення рівня достатності формування коштів, ефективності їхнього використання, а також збалансованості позитивного і негативного грошових потоків підприємства за обсягом і в часі. Аналіз грошових потоків проводиться по підприємству в цілому, у розрізі основних видів його господарської діяльності, по окремих структурних підрозділах („центрах відповідальності").
На першому етапі аналізу розглядається динаміка обсягу формування позитивного грошового потоку підприємства в розрізі окремих джерел. У процесі цього аспекту аналізу темпи приросту позитивного грошового потоку зіставляються з темпами приросту активів підприємства, обсягів виробництва і реалізації продукції. Особлива увага на цьому етапі аналізу приділяється вивченню співвідношення залучення коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел, виявленню ступеня залежності розвитку підприємства від зовнішніх джерел фінансування.
На другому етапі аналізу розглядається динаміка обсягу формування негативного грошового потоку підприємства, а також структури цього потоку по напрямках витрат коштів. У процесі цього етапу аналізу визначається наскільки співрозмірно розвивалися за рахунок витрати коштів окремі види активів підприємства, що забезпечують приріст його ринкової вартості; за якими напрямками використовувалися кошти, залучені з зовнішніх джерел; в якій мірі погашалася сума основного боргу за залученими раніше кредитами і позиками.
На третьому етапі аналізу розглядається збалансованість позитивного і негативного грошових потоків за загальним обсягом; вивчається динаміка показника чистого грошового потоку як найважливішого результативного показника фінансової діяльності підприємства й індикатора рівня збалансованості його грошових потоків у цілому. У процесі аналізу визначається роль і місце чистого прибутку підприємства у формуванні його чистого грошового потоку; з’ясовується ступінь достатності амортизаційних відрахувань з позицій необхідного відновлення основних засобів і нематеріальних активів.
Особливе місце в процесі цього етапу аналізу приділяється „якості чистого грошового потоку" - узагальненій характеристиці структури джерел формування цього показника. Висока якість чистого грошового потоку характеризується ростом питомої ваги чистого прибутку, отриманої за рахунок росту випуску продукції і зниження її собівартості, а низьке - за рахунок збільшення частки чистого прибутку, пов'язаного з зростанням цін на продукцію, здійсненням позареалізаційних операцій і т.п.
На четвертому етапі аналізу досліджується синхронність формування позитивного і негативного грошових потоків у розрізі окремих інтервалів звітного періоду; розглядається динаміка залишків грошових активів підприємства, що відображає рівень цієї синхронності і забезпечує абсолютну платоспроможність. У процесі дослідження синхронності формування різних видів грошових потоків розраховується динаміка коефіцієнта ліквідності грошового потоку підприємства в розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду. Розрахунок цього показника здійснюється за наступною формулою:
EMBED Equation.3 , (4.7.)
де КЛгп - коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;
ПГП - сума валового позитивного грошового потоку (надходження коштів);
НГП - сума валового негативного грошового потоку (витрати коштів).
Для забезпечення необхідної ліквідності грошового потоку цей коефіцієнт повинний мати значення не нижче одиниці (перевищення одиниці буде генерувати зростання залишку грошових активів на кінець розглянутого періоду, тобто сприяти підвищенню коефіцієнта абсолютної платоспроможності підприємства).
На п'ятому етапі аналізу визначається ефективність грошових потоків підприємства. Узагальнюючим показником такої оцінки виступає коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства, що розраховується за наступною формулою:
EMBED Equation.3 (4.8.)
де КЕгп - коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;
ЧГП - сума чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді;
НГП - сума валового негативного грошового потоку підприємства в розглянутому періоді.
Визначене уявлення про рівень ефективності грошового потоку дозволяє одержати і коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку, що розраховується за наступною формулою:
EMBED Equation.3 (4.9.)
де КРчгп - коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку в розглянутому періоді;
ЧГПр - сума чистого грошового потоку підприємства, спрямована на інвестування його розвитку в розглянутому періоді;
ЧГП - загальна сума чистого грошового потоку підприємства в розглянутому періоді.
Ці узагальнюючі показники можуть бути доповнені низкою частих показників - коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку грошових активів у короткострокових фінансових вкладеннях; коефіцієнтом рентабельності використання середнього залишку інвестиційних ресурсів, що накопичуються, у довгострокових фінансових вкладеннях і т.п.
Результати аналізу використовуються для виявлення резервів оптимізації грошових потоків підприємства і їхнього планування на майбутній період.
3. Оптимізація грошових потоків підприємства. Така оптимізація є однією з найважливіших функцій управління грошовими потоками, спрямованою на підвищення їхньої ефективності в майбутньому періоді. Найважливішими задачами, розв'язуваними в процесі цього етапу управління грошовими потоками, є: виявлення і реалізація резервів, що дозволяють знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення коштів; забезпечення більш повної збалансованості позитивних і негативних грошових потоків у часі і за обсягами; забезпечення більш тісного взаємозв'язку грошових потоків по видах господарської діяльності підприємства; підвищення суми і якості чистого грошового потоку, генерованого господарською діяльністю підприємства.
4. Планування грошових потоків підприємства в розрізі різних їхніх видів. Таке планування носить прогнозний характер у силу невизначеності ряду вихідних його передумов. Тому планування грошових потоків здійснюється у формі різноманітних планових розрахунків цих показників при різних сценаріях розвитку вихідних факторів (оптимістичному, реалістичному, песимістичному)
5. Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства. Об'єктом такого контролю є: виконання встановлених планових завдань по формуванню обсягу коштів і їх витраті по передбачених напрямках; рівномірність формування грошових потоків у часі; ліквідність грошових потоків і їхня ефективність. Ці показники контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.
Тема 4. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ
1. Концепція оцінки вартості грошей в часі
Однією з найважливіших властивостей грошей є їх розподіленість у часі. При аналізі коротких періодів (до 1 року) в умовах стабільної економіки ця властивість незначна і нею часто нехтують. Однак у випадку більш тривалих періодів чи в умовах сильної інфляції виникає серйозна проблема забезпечення порівнянності даних. Та сама номінальна сума грошей, отримана підприємством з інтервалом в один рік і більше, у таких умовах матиме для нього неоднакову цінність. Це зумовлює коригування звітних даних з урахуванням інфляції. Але проблема не зводиться тільки до цього.
Концепція вартості грошей в часі полягає в тому, що вартість грошей з часом змінюється з врахуванням норми прибутку на фінансовому ринку, в якості якої звичайно виступає норма позичкового проценту.
Одним з основних принципів фінансового менеджменту є визнання тимчасової цінності грошей, тобто залежності їхньої реальної вартості від величини проміжку часу, що залишається до їхнього одержання чи витрати. В економічній теорії дана властивість називається позитивною тимчасовою перевагою.
Поряд з інфляційним знецінюванням грошей існує ще як мінімум три найважливіші причини даного економічного феномена:
по-перше, „сьогоднішні” гроші завжди будуть цінніше „завтрашніх” через ризик неотримання останніх, і цей ризик буде тим вище, чим більший проміжок часу відокремлює одержувача грошей від цього „завтра”;
по-друге, володіючи коштами „сьогодні”, економічний суб'єкт може вкласти їх у яке-небудь прибуткове підприємство і отримати прибуток, тоді як одержувач майбутніх грошей позбавлений цієї можливості. Розстаючись із грошима „сьогодні” на певний період часу (припустімо, даючи їх у борг на 1 місяць), власник не тільки піддає себе ризику їхнього неповернення, але й несе реальні економічні втрати у формі не одержаних доходів від інвестування;
крім того знижується платоспроможність економічного суб’єкта, тому що будь-які зобов'язання, одержувані ним замість грошей, мають більш низьку ліквідність, ніж „живі” гроші. Тобто в кредитора зростає ризик утрати ліквідності, що є третьою причиною позитивної тимчасової переваги.
EMBED Visio.Drawing.11
2. Методичний інструментарій вартості грошей у часі
Різноманітність завдань з визначення зміни вартості грошей у часі виконуються шляхом використання різного методичного інструментарію:
І. Компаундування - визначення майбутньої вартості грошей:
1.1) вкладених одночасно на певний термін під певний процент (просте компаундування);
1.2) вкладених рівними частками через рівні проміжки часу під певний процентів (FV або S ануїтетів або ренти):
1.2.1) компаундування звичайної (відстроченої) ренти - це визначення S ренти, вклади по якій проводяться в кінці кожного періоду;
1.2.2) компаундування вексельної ренти - визначення S ренти, вклади по якій проводяться на початку кожного періоду.
II. Дисконтування - визначення поточної (теперішньої) вартості грошей:
2.1) отриманих в майбутньому одночасно (просте дисконтування);
2.2) отриманих в майбутньому через рівні проміжки часу:
2.2.1) в кінці кожного періоду - це визначення теперішньої вартості звичайних ануїтетів, або Р звичайної (відстроченої) ренти;
2.2.2) на початку кожного періоду - це визначення Р (РV) вексельної ренти.
Таблиця 4.1
Показники визначення вартості грошей у часі
Кількісною мірою величини відшкодування вартості використання грошей є процентна ставка. З її допомогою може бути визначена як майбутня вартість „сьогоднішніх” грошей, так і дійсна (поточна чи приведена) вартість „завтрашніх” грошей. У першому випадку говорять про операцію накопичення, тому майбутню вартість грошей часто називають накопиченою. У другому випадку виконується дисконтування чи приведення майбутньої вартості до її поточної величини (на сучасний момент).
Для фінансового менеджменту більш важливе значення має дисконтування грошових потоків, приведення їхньої майбутньої вартості до сучасного моменту часу для забезпечення порівнянності величини розподілених за часом платежів.
3. Сьогоднішня дисконтована цінність грошей
Дисконтування є фінансово-математичною моделлю визначення поточної (теперішньої) вартості грошових потоків, надходження яких, як очікується, матиме місце у майбутньому протягом певного планового періоду. Теперішня вартість майбутніх грошових потоків визначається шляхом приведення – дисконтування на величину процента, який міг би бути заробленим у випадку, коли б грошові кошти були доступні для їх використання на момент оцінювання. Отже, теперішня вартість майбутнього грошового потоку дорівнює абсолютній величині грошових коштів, інвестування якої на прийнятих для дисконтування умовах через визначений проміжок часу дало б вартість, еквівалентну вартості майбутнього грошового потоку, що аналізується. Такий підхід дає можливість фінансовому менеджеру, так само, як і у разі компаундування, отримати зіставні абсолютні величини вартості грошей для прийняття адекватних управлінських рішень щодо інвестування.
Практичне застосування дисконтування для визначення сьогоднішньої дисконтованої цінності грошей вимагає відповідної фінансово-математичної формалізації моделі дисконтування – визначення абсолютної величини дисконту. Залежно від потреб аналізу грошових потоків та зміни їх вартості у часі можуть використовуватися такі моделі дисконтування:
просте дисконтування?
дисконтування ануїтетів (відстроченої або авансової ренти).
Під простим дисконтуванням (single discounting) розуміється фінансово-математична модель розрахунку приведеної вартості майбутнього грошового потоку, отримання якого, як очікується, відбудеться одноразово через чітко визначений період. Результатом простого дисконтування є сьогоднішня дисконтована цінність окремого майбутнього грошового потоку.
Сьогоднішня дисконтована цінність грошей за простим відсотком визначається за формулою:
EMBED Equation.3
А за складним відсотком:
EMBED Equation.3
Різноплановість руху грошових коштів у результаті підприємницької діяльності створює ситуацію, коли застосування простого дисконтування для оцінки приведеної вартості майбутніх грошових потоків є недостатнім. Передусім це стосується оцінки грошових потоків, які виникають протягом усього періоду із певною періодичністю, тобто ануїтетів (ренти).
Якщо припустити, що абсолютна величина грошових потоків протягом періоду, який аналізується, однакова і постійна, тобто умови ануїтету передбачають рівність окремих грошових потоків, формула теперішньої вартості ануїтету матиме вигляд:
EMBED Equation.3
Таблиця 4.2
Основні формули нарощення і дисконтування обмежених ануїтетів
де R – член ренти (разовий платіж);
j – номінальна процентна ставка;
m – кількість нарахувань за рік;
n – кількість періодів.
4. Чиста нинішня вартість грошей
Порівнюючи між собою приведені величини грошових притоків і відтоків фінансової операції, визначають найважливіший фінансовий показник - чисту приведену вартість (NPV). Найбільш загальна формула визначення цього показника є такою:
INCLUDEPICTURE "http://www.cfin.ru/finanalysis/lytnev/image1184.gif" \* MERGEFORMATINET , (3.23)
де I0 – початкові інвестиції в проект (відтік грошей),
PV – приведена вартість майбутніх грошових потоків за проектом.
NPV дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних вигод і поточною вартістю нинішніх і наступних витрат проекту протягом усього його циклу.
Для розрахунку NPV проекту необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування потоків витрат та вигод і підсумувати дисконтні вигоди й витрати (витрати зі знаком мінус). При проведенні фінансового аналізу, зазвичай у якості ставки дисконту використовується ціна (вартість) капіталу проекту. В економічному аналізі ставка дисконту являє собою закладену вартість капіталу, тобто прибуток, який міг би бути одержаний при інвестуванні найприбутковіших альтернативних проектів.
Загальне правило прийняття проектів за критерієм NPV: якщо NPV>0, то проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо NPV < 0 — проект не приймається.
Значення NPV =0 означає, що надходжень від проекту достатньо для того, щоб забезпечити мінімальний рівень дохідності на інвестований капітал, тобто рівно стільки, щоб сплатити власникам капіталу плату за користування ним. Значення NPV > 0 означає, що надходжень від інвестицій вистачить не тільки для розрахунків з кредиторами та засновниками підприємства, але й на збільшення доходів акціонерів, а це, в свою чергу, призводить до зростання вартості акцій цієї компанії. Тому можна говорити про те, що вартість фірми складається з двох часток: 1) вартості активів; 2) вартості “можливостей росту”, тобто проектів з NPV > 0.
