МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
РЕФЕРАТ з дисципліни “ Інтелектуальна власність” на тему: «Суть та особливості науково-технічних відносин» Виконав: студент ІКТА групи ЗІД-12 Підкова Володимир
Перевірив: Ванько В. М. Львів – 2011 ПЛАН
1. Суть міжнародних науково-технічних відносин 2. Форми міжнародних науково-технічних відносин 3. Міжнародна передача технологій
1. Суть міжнародних науково-технічних відносин Міжнародні науково-технічні відносини – це відносини між суб’єктами світового господарства, пов’язані з розвитком і використанням світових досягнень науки та техніки. Міжнародні науково-технічні відносини відображають зв’язки по: - спільному проведенню науково-дослідних робіт; - спільній розробці і використанню науково-технічних нормативів і стандартів; - обміну результатами наукових робіт; - проведенню спільних досліджень (НД, ДКР); - впровадженню та використанню спільних науково-технічних програм. В організаційно-виробничому аспекті міжнародні науково-технічні відносини можна класифікувати на: - обмін загальною науково-технічною інформацією; - укладання та реалізацію контрактних угод щодо проведення НД ДКР; - здійснення міжнародних науково-технічних програм по спеціальних проблемах (біотехнологія, генна інженерія і т.д.); - спеціалізація в галузі науково-технічних робіт; - кооперування в галузі науково-технічних робіт (об’єднання зусиль партнерів з метою спеціального розв’язання науково-технічних задач); - міжнародні науково-виробничі об’єднання: - міжнародні науково-дослідні організації; - міжнародні науково-дослідні інститути (МАГАТЕ інститут ядерних досліджень в Дубліні); - міжнародні науково-технічні лабораторії (лабораторія сильних полів у Варшаві); - міжнародні науково-технічні центри (центр по електрозварюванню – інститут ім. Патона). Міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС) – це форма МЕВ, яка являє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які закріплені в міжнародних економічних договорах. Структура МНТС: створення координаційних міжнародних програм, спільних науково- технічних досліджень. Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями. Міжнародний інжиніринг. Співробітництво у підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів. Проведення міжнародних науково-технічних конференцій, симпозіумів. Створення та функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів, організацій. Розробка науково-технічних прогнозів. Пріоритетні напрямки розвитку МНТС: Електронізація та автоматизація виробничих процесів. Надійне мирне використання атомної енергії. Розширення практичного вмкористання біотехнології та генної інженерії(клонування). Космічні дослідження. 2. Форми міжнародних науково-технічних відносин Форми міжнародних науково-технічних відносин: - обмін ліцензіями, патентами (ринок ліцензій патентів); - “ноу-хау” – надання технічного досвіду, новинок і секретів виробництва; - інжиніринг – надання технологічних знань необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин та обладнання; - міжнародні виставки та ярмарки; - міжнародні зв’язки між науковими установами; - підготовка та перепідготовка кадрів.
Інтелектуальну власність можна визначити, як відносини між людьми, які виникають з приводу присвоєння, володіння, користування та розпорядження щодо результатів інтелектуальної власності. Предметом(об’єктом) інтелектуальної власності є : новітні технології, наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, ноу-хау, дослідні або промислові зразки устаткування, апаратура, інструменти, технологічні лінії, документація, способи виробництва. Інтелектуальна власність - це володіння виключним правом, яке визначає виключення і обмеження доступу, передання, контролю та відповідальності щодо об’єкта інтелектуальної власності. Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент – це документ, який видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на винахід. Проблема міжнародного патентування полягає в тому, що в різних країнах по різному побудовані правила щодо патентування. В США Патентне бюро повинно вирішити хто є першим, істинним та оригінальним винахідником, а час подання заявки на винахід не грає ніякої ролі, так як це практикується в Європі(при цьому сам винахідник залишається невідомим). Міжнародний інжиніринг – це форма міжнародного науково-технічного співробітництва, що має вигляд сукупності інтелектуальних видів діяльності, кінечна мета яких полягає в одержанні найкращих результатів від закордонних капіталовкладень чи інших витрат, пов!язаних з реалізацією проектів різного призначення інженерно-консультативного типу. Іншими словами міжнародний інжиніринг – це надання інженерно- консультативних послуг. Види інжиніронгових послуг: Передпроектні послуги – дослідження пов”язанні з вивченням ринку товарів, що вироблятитиме об”єкт, яки будуватиметься; топографічні зйомки; розвиток транспортної мережі. Проектні послуги – підготовка проекту, оцінка вартості проекту, експертиза проекту, робочі креслення, нагляд за проведенням робіт. Післяпроектні послуги – підготовка контракту на будівництво, будівництво, монтаж обладнання, консультації з експлуатації обладнання. Традиційно склалося, що основні наукові дослідження в Європі проводяться більше в науково-дослідних інститутах, а в США традиційна наука твориться в університетах, а прикладна наука – в пошукових лабораторіях при великих фірмах. Спеціалізація в науці на світовому рівні сприяє значному її прогресу. Обмін науковими знаннями відбувається різними шляхами: через наукову літературу, роботу провідних вчених в різних країнах, створення спільних науково-дослідних закладів, проведення різного роду симпозіумів та конференцій. Дещо менше розвинена система обміну в галузі освіти, яка побудована на основі зв’язків між вузами. Найроповсюдженішими формами міжнародних відносин на рівні вищої школи є: обмін досвідом та інформацією, обмін викладачами, науковими співробітниками та студентами, спільна дослідницька діяльність, стажування молодих спеціалістів. Серед великої кількості міжнародних організацій, що діють на рівні міжнародного науково-технічного співробітництва, помітно виділяється Світова організація інтелектуальної власності – це міжурядова організація, що має статус спеціалізованогозакладу ООН, заснована в 1970 році і має на меті: сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі шляхом розвитку співробітництва держав та взаємодії з будь-якою іншою міжнародною організацією; управління союзами, що входять до складу СОІВ, Паризький союз – охорона промислової власності, Союз РСТ – договір про патентну кооперацію, Мадридський союз – угода про міжнародну реєстрацію знаків. Україна однією з перших стала членом СОІВ в 1970 році.
3. Міжнародна передача технологій Міжнародна передача технологій – це не просто переміщення науково-технічних знань, а й обов’язковість їх використання у будь-якій діяльності. Міжнародна передача технологій включає: - вибір і придбання технології; - адаптацію і освоєння нової технології; - розвиток місцевих можливостей по вдосконаленню технології з врахуванням потреб національної економіки; Причини швидкого розвитку міжнародного обміну технологіями: - зростання швидкими темпами НТП; - посилення нерівномірності економічного розвитку держав; - закупівля передових іноземних технологій для країн, що розвиваються є важливим засобом подолання технічної відсталості; - монополізація НТП крупними фірмами; - загострення конкурентної боротьби між товаровиробниками на світовому ринку. Основні канали передачі технологій: - внутріфірмовий – дочірні підприємства ТНК (припадає 2/3 світової торгівлі ліцензіями); - міжфірмовий – по ліцензійних, коопераційних, управлінських, та інших угодах з іноземними фірмами; - зовнішньоторговий – нові технології поставляються разом з експортними поставками машин, обладнання та іншої промислової продукції. Головні форми передачі технологій відбуваються як на комерційній так і на некомерційній основі, в залежності від того чи ведуться грошові розрахунки між покупцями і продавцями технологій. Технології є результати інтелектуальної діяльності в уречевленій (обладнання, агрегати, інструменти, технологічні лінії і т.д.) і не уречевленій формі (різного роду технічна документація, знання, досвід і т.д.). Суб’єктами світового ринку технологій є: держава, університети, фірми (ТНК), науково-дослідні центри, фізичні особи – вчені, спеціалісти. Форми передачі технологій на некомерційній основі: - інформаційні масиви спеціальної літератури, комп’ютерні банки даних, патенти, довідники і т.д; - конференції, виставки, симпозіуми, семінари; - навчання, стажування, практика студентів, вчених, спеціалістів, які здійснюються на паритетних основах університетами, фірмами; - міграція вчених і спеціалістів “відплив мозку” з наукових структур; Головний потік передачі технологій в некомерційній формі припадає на непатентносопроможну інформацію НД ДКР, ділові ігри, наукові відкриття. Головні форми комерційної передачі технологій: - продаж технологій в матеріальній формі – танків, агрегатів, обладнання, технологічних ліній, і т.д; - іноземні інвестиції, якщо вони супроводжуються притоком інвестиційних товарів, а також лізингом; - продажа патентів; - продажа ліцензій, на всі види запатентованої власності; - продажа “ноу – хау”; - спільне проведення НД ДКР, науково-виробнича кооперація; - інжиніринг. Весь об’єм передачі технологій у комерційній формі супроводжується, або оформляється ліцензійним договором. Використана література
1. Киреев И.П. Мировая экономика. Ч – 1. М.: 1997. 2. Кредисов А.И. Управление внешнеэкономической деятельностью. Учебное пособие. – М., 1996. 3. Спиридонов И.А. Мировая экономика. - М.: 1998. 4. Международные экономические отношения./ Под ред. Сутырина. - Санкт-Петербург, 1996. 5. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини. – К., 1994.