Розділ 4. Заходи удосконаленню товарної політики на підприємстві
4.1 Розробка інноваційного продукту
Опис інноваційного продукту та технології виробництва
Пивоварне виробництво - одна з важливих галузей народного господарства України, від її ефективної роботи значною мірою залежить надходження коштів до державного бюджету. Попри деякі труднощі при виготовленні пива, обсяги його виробництва зростають. За результатами того ж 2000 року, споживання пива в Україні складає близько 21 л на душу населення (у 1999 р. - 16 л), з яких 87,5% припадає на пиво сортів "Світле" та "Преміум"; 12,5 % - темних сортів. Близько 75 % пива, спожитого середньостатистичним українцем, - це пиво пастеризоване, лише 25 % припадає на непастеризоване, так зване "живе" пиво. Усього в Україні близько 20 млн. людей п'ють пиво з різною регулярністю. Якщо порівняти споживання пива серед європейських країн, то в Україні цей показник у 1,5 рази нижчий, ніж у сусідній Росії, у 8 - Чехії, та, як мінімум, у 10 разів - Баварії, головній пивній провінції Німеччини. Але при цьому в Україні не спостерігається ані дефіциту пива в торгівлі, ані затоварення складів пивоварних підприємств, оскільки обсяги споживання та виробництва цілком від відають одне одному. За даними концерну "Укрпиво", місткість ринку пива оцінюється приблизно в 150 млн. дал на рік, у той час як загальна річна пропозиція в 2000 році склала близько 115 млн. дал (у 1999 р. - 84 млн. дал).
Сьогодні близько 15% усього реалізованого пива припадає на пиво, що упаковане у ПЕТ-тару. Така упаковка, у порівнянні з традиційною скляною пляшкою має деякі переваги. Зокрема це зручність у складуванні, адже ПЕТ пляшка значно міцніша за скляну. Упакування займає менше місця, має меншу вагу, тобто зменшує витрати на транспонування та складування.
Тому керівництво підприємства вирішило розширити свій асортимент новим продуктом – пивом упакованим у ПЕТ-тару.
Для цього необхідно придбати лінію по розливу у ПЕТ-тару.
Опис інноваційного продукту
Пиво у ПЕТ-тарі буде вироблятись ємністю 1 л. Як показує досвід вітчизняного ринку така упаковка є найбільш оптимальною для даного виду продукції. Термін зберігання становитиме від 30 до 45 діб, адже пиво, що буде розливатись у ПЕТ-тару буде виключно живим.
Технологія виробництва продукції
Технологія виробництва пива у ПЕТ-тарі складається з наступних етапів:
Видув ПЕТ-пляшки ємністю 1 л.
Налив пива у пляшку.
Укупорка пляшки.
Наклеювання етикетки.
Упакування у термоусадочну плівку (пакет з 10 пляшок).
Вибір та характеристики необхідного обладнання
Зважаючи на нестійкий фінансовий стан керівництвом підприємства було вирішено закупити частково бувше у використанні обладнання після капітального ремонту.
Закупівлю обладнання пропонується провести у Київського представництва фірми "Ай Сі Імпекс" (Німеччина).
"Ай Сі Імпекс" - це передові технології й ефективні рішення, високопродуктивні лінії розливу різної комплектації.
Таблиця 4.1
Характеристика обладнання
* комплект транспортерів у транспортній упаковці займає 4 вантажних місця загальною вагою 1,2 тони.
Вартість, (USD) встановлюється на повний комплект обладнання.
Вартість перевезення не входить до спектру послуг, тому необхідно врахувати ці витрати у розрахунках.
Усі розрахунки в роботі проведені у доларах США. Курс USD відносно UKН, тут і далі взятий станом на 19.12.2004 – 1USD = 5,56 UKН.
Зважаючи на розміри повного комплекту обладнання для перевезення необхідна автомобільна платформа вантажопідйомністю до 20 т.
Відстань, км – 325.
Ціна за 1 т/км, USD – 0,035.
Загальна вага, т. – 16,13.
Загальна вартість перевезення - $ 183.
Джерелом фінансування інноваційного проекту є кредит, наданий банком під 15% річних з терміном погашення боргу протягом трьох років. Виплати по погашенню заборгованості будуть проводитися за простим відсотком.
Прогноз економічних та фінансових показників інноваційного проекту
Інвестиційні витрати на запровадження інновації
Таблиця 4.2
Інвестиційні витрати на запровадження інновації
Заплановані обсяги виробництва та збуту У тис. дал. (1 дал. = 10 л.)
Таблиця 4.3
Заплановані обсяги виробництва та збуту
Заплановані обсяги виробництва продукції за другий та третій роки менші, ніж виробнича потужність обладнання, так як планується реалізовувати вироблену продукцію повністю, не працюючи на склад. Тому виробництво продукції, яка реально зможе бути реалізованою і буде вважатися повним завантаженням обладнання.
Собівартість інноваційної продукції
Таблиця 4.4
Змінні витрати: сировина і матеріали (на одиницю продукції За одиницю продукції прийнято 1 тис. дал.
)
Таблиця 4.5
Змінні витрати: електроенергія
Таблиця 4.6
Змінні витрати: фонд оплати праці в квартал
Таблиця 4.7
Постійні витрати (квартальні)
Таблиця 4.8
Розрахунок собівартості інноваційної продукції (за квартал)
Таблиця 4.9
Прогноз прибутків та збитків проекту

Таблиця 4.10
Прогноз руху грошових коштів
Залишок грошових коштів на початок першого періоду визначається грошима, що є в наявності на підприємстві, згідно балансу. Отримання інноваційного кредиту – в першому кварталі першого року проекту, повернення її в кінці третього року.
Оцінка ефективності інноваційного проекту
Розрахунок ефективності інноваційного проекту полягає в кількісній оцінці одержуваного фінансового результату шляхом порівняння одержуваного прибутку з витратами, що відносяться на розглянутий проект.
Основними показниками ефективності проекту є чиста приведена вартість проекту, коефіцієнт внутрішньої рентабельності проекту та період окупності проекту.
Чиста приведена вартість проекту (NPV) являє собою поточну вартість прибутків або вигод проекту, скоректовану на поточну вартість витрат, викликані його реалізацією. Тобто, NPV визначається різницею між поточною вартістю майбутніх прибутків або вигод і поточної вартості теперішніх і майбутніх витрат на здійснення, експлуатацію і технічне обслуговування проекту на всьому протязі його реалізації.
NPV = ?(( Bt – Ct ) / ( 1 + i )t ) (4.1)
де:
Bt – повні надходження в рік t;
Ct – повні витрати в рік t;
t – відповідний рік проекту;
і – ставка дисконтування.
Ставка дисконтування розраховується кумулятивним методом, як сума прогнозу рівня інфляції (6%) та ризику банку за наданий кредит (15%), і встановлюється у долях:
і = (6% + 15%) / 100% = 0,21 (4.2)
Таблиця 4.11
Розрахунок чистої приведеної вартості проекту
Чиста приведена вартість за перший рік проекту дорівнює дисконтова ній різниці надходжень і видатків протягом першого року, за другий рік проекту – сумі дисконтова них різниць надходжень і видатків за 1-й та 2-й роки проекту, за третій рік, відповідно – сумі різниць надходжень і видатків за три роки проекту. Крім того була проведена екстраполяція тренду на 4-й рік, який за обсягами виробництва дорівнює третьому. Графік NPV проекту за 4 роки має наступний вигляд:
EMBED Excel.Chart.8 \s
Рис. 4.1 Графік NPV проекту
Точка перетину графіку NPV проекту з часовою віссю (вісь ординат) дає значення періоду окупності проекту. Проаналізувавши графік, можна зробити висновок, що інноваційний проект окупиться протягом року.
Внутрішня норма рентабельності проекту (IRR) – це ставка дисконтування, при якій чиста приведена вартість проекту (NPV) дорівнює нулю.
Якщо ставка дисконтування відбиває вартість капіталу, то IRR дорівнює максимальному відсотку обслуговування кредиту, котрий проект може сплачувати за залучені фінансові ресурси.
Визначення значення IRR проекту здійснюється при розв’язанні такого рівняння:
?(( Bt – Ct ) / ( 1 + IRR )t ) = 0 (4.3)
Період окупності проекту або термін повернення капіталу (Т) показує період часу відшкодування витрат проекту потоками чистих вигод, викликані його реалізацією. Визначення показників ефективності інноваційного проекту здійснюється в табличній формі та графічно.
Для нашого випадку IRR буде дорівнювати 0,159, оскільки саме при такій ставці проект повністю окупиться і принесе перший прибуток у розмірі $7,34.
Таблиця 4.12
Інтегральні показники проекту
Аналіз ризиків
Необхідність визначення параметрів інноваційної стратегії призводить до необхідності кількісної оцінки ризику , що супроводжує реалізацію обраного плану.
У розрахунковій роботі оцінка ризиків здійснюється методом аналізу чутливості, що полягає в дослідженні змін основного показника, котрий характеризує результати проекту (чиста приведена вартість) внаслідок зміни параметрів, що характеризують вплив зовнішнього середовища.

Таблиця 4.13
Чутливість теперішньої вартості проекту від факторів ризику
EMBED Excel.Chart.8 \s
Графік впливу зміни різних факторів ризику на чисту приведену вартість проекту має такий вигляд:
Рис. 4.2 Графік чутливості проекту до впливу змін різних факторів
1.2 Розробка та проведення рекламної компанії
Встановлення цілей рекламної компанії
Реклама як складник одного з елементів маркетингу - просування товарів, має сприяти досягненню маркетингових цілей.
Економічні цілі, спрямовані на збільшення доходу та прибутку як результат проведення рекламної компанії визначаються показниками:
рекламний дохід – зміна збуту товару, обумовлена рекламою;
рекламний прибуток – різниця між рекламним доходом і витратами на рекламу.
Для визначення цілей реклами зручно користуватися моделями, які враховують реакцію споживачів:
пізнавальну (підвищення поінформованості споживачів);
емоційно (формування переваг, усвідомлення цінностей марки);
поведінку (підвищення інтенсивності споживання, сприяння пробним купівлям).
Цілі рекламної компанії пивзаводу відносяться до середньотермінових та довготермінових, це:
1) інформування споживачів
2) формування прихильності споживачів
3) залучення нових ділових партнерів
4) підтримання ділових доброзичливих стосунків та взаєморозуміння між діловими партнерами
5) формування сприятливого іміджу торгової марки підприємства.
Розрахунок бюджету рекламної компанії.
Загально-методологічні підходи до визначення рекламного бюджету:
при плануванні рекламного бюджету роботу починати необхідно з оцінки загальних видатків на маркетингові цілі в тому числі на рекламу;
використати слід як мінімум два методи розрахунку;
підходити до виконання рекламного бюджету слід гнучко.
Розрахунок рекламного бюджету методом цілей і задач:
Метод експериментальний (НУП / 5 П):
Даний метод розрахунку базується на експертних оцінках керівництва фірми. Він є самим простим і дешевим в порівнянні з іншими; проте і не дає достатньо точних результатів.
Метод 5 П полягає в оцінці залежності збуту від рекламної активності. При цьому експертам ставлять 5 основних питань:
який буде об’єм продажу при найбільш вірогідному рівні затрат на рекламу:
Sпот = 2400 дал Апот = 1000 грн.
яким був би максимальний об’єм продажу при нульовому рівні реклами
S0 = 2000 дал А0 = 0 грн.
яким був би максимальний об’єм продажу якби на рекламу можна було б потратити скільки завгодно коштів.
Smax = 60000 дал Amax = 80000 грн.
яким буде об’єм продажу, при об’ємі рекламного бюджету рівного половині від поточного.
S-50 % = 2200 дал А-50 % = 500 грн.
яким буде об’єм продажу, якщо видатки на рекламу збільшаться на половину у відношенні до поточних.
S+50 % = 2000 дал А+50 % = 1500 грн.
Для отримання обсягу реалізації 3600 дал (2400 * 50 %) необхідно витратити на рекламу приблизно 58000 грн..
Ідентифікація цільової аудиторії.
Прийняття рішень щодо реклами – рекламне звернення, вибір носіїв реклами, базується на тому, хто є цільовою аудиторією. При цьому враховуються соціально-демографічні характеристики, чинники поведінки споживачів, психологічні чинники.
Типи цільових аудиторій:
Рекламну торгову марку потенційно можуть придбати 5 основних категорій споживачів, що класифікуються по їх лояльності до даної марки.
1 група – лояльні споживачі рекламної торгової марки.
2 група – нові споживачі товарної категорії до якої відноситься дана торгова марка.
3 група – непостійні споживачі рекламної торгової марки.
4 група – непостійні споживачі інших торгових марок.
5 група – лояльні споживачі інших торгових марок.
Лояльні споживачі торгової марки – ті, хто регулярно купують товар рекламної торгової марки.
Нові споживачі товарної категорії – ті, хто купуючи наш товар знайомляться з даною товарною категорією.
Непостійні споживачі торгової марки – купують товар нашої і інших конкуруючих торгових марок.
Непостійні споживачі інших торгових марок – купують товари інших торгових марок в даній товарній категорії але не нашу.
Лояльні споживачі інших торгових марок - регулярно купують товари конкуруючої торгової марки.
Крім поведінкового підходу до встановлення цільової рекламної аудиторії використовуються і інші фактори сегментування ринку:
географічні – вони є завжди доречними, оскільки будь-яка рекламна компанія має територіальні обмеження; тому географічні показники слід використовувати для характеристики всіх цільових аудиторій, за виключенням загально національної реклами.
демографічний і психологічний поділ – їх використання дає можливість більш чітко визначити профіль цільової групи покупців. Особливо це важливо якщо рекламна компанія націлена на конкурентну вузьку рекламну аудиторію в середині однієї з п’яти раніше визначених груп.
Цільова рекламна аудиторія – це та, на яку будуть спрямовані заходи, і яка забезпечить досягнення визначених цілей рекламних коштів.
Цільовою рекламною аудиторією Рівненського пивзаводу по відношенню лояльності до торгової марки будуть:
непостійні споживачі торгової марки;
непостійні споживачі іншої торгової марки.
За демографічними та географічними показниками це будуть особи, що мешкають у Рівненській та прилеглій Волинській області віком більше 35 років, з середнім доходом.
Комунікаційні цілі рекламної компанії.
Комунікаційним ефектом називають стійкі асоціації що виникають в думках майбутнього покупці по відношенню до рекламованої торгової марки.
За допомогою комунікаційних ефектів створюється позиція марки на ринку, а покупець схиляється до наміру здійснити покупку.
В рекламуванні розрізнять 5 основних комунікаційних ефектів:
потреба в товарній категорії;
поінформованість про торгову марку;
відношення до торгової марки;
намір здійснити покупку;
сприяння покупці.
В рекламі розрізняють 3 рівні позиціонування:
макропозиціонування (X – YZ)
мезопозиціонування (I – D – Y)
мікропозиціонування (a – b – c)
Макропозиціонування: в нашому випадку дана торгова марка буде позиціюватися як одна з інших марок в даній товарній категорії а акцентування в самій рекламі буде на вигодах продукту.
Мезопозиціонування (на основі акцентування вигоди): необхідно встановити, які мотиви визначають поведінку цільового споживача. Основним елементом на якому буде акцентуватися вигода – це унікальність:
зробити акцент на унікальних вигодах – рівненське пиво “Рівень Преміум" – живе пиво;
нагадати важливі для даної торгової марки вигоди – пиво “Рівень Преміум” не містить консервантів і зберігає всі корисні мікроелементи.
Мікропозиціонування: потрібно вирішити на чому, в першу чергу характеристиках, вигодах чи емоціях потрібно фокусувати увагу. В даному випадку фокусування в рекламі необхідно сконцентрувати на характеристиках рівненського пива “Рівень Преміум” – непастеризоване, без консервантів, а тому корисне.
Творча ідея і її вирішення.
Творча ідея – це точне представлення позиції продукту, що привертає увагу цільової аудиторії.
Щодо форм творчих ідей, то на мою думку необхідно застосовувати зоровий образ та символ марки.
Необхідно зауважити, що ВАТ “Рівень” випускає виключно екологічно чисте пиво, виготовлено по оригінальних технологіях, із натурального високоякісного солоду власного виробництва.
“Наше пиво – живе і світле, тому що воно непастеризоване.”
Вибір носіїв реклами.
Так як ціллю рекламної комунікації є впізнавання марки, то необхідно:
наявність візуального змісту;
обробка інформації;
відносно низька частота повторів.
Так як наша цільова аудиторія є високо втягнутою та трансформаційною, то можна на основі таблиці “Вибір засобів реклами на основі поінформованості про марку та відношення до неї”.
Таблиця 4.14.
Вибір засобів реклами на основі поінформованості про марку і відношення до неї:
ТАК – засіб реклами підходить для досягнення даної цілі
НІ – засіб реклами не підходить
ОБМ – засіб реклами підходить але з обмеженнями
к – обмеження по кольору
ч – обмеження по частоті
віз – візуальні обмеження
Зробити висновок, що доцільно буде застосувати телебачення, газети (але з обмеженням по кольору) та зовнішню рекламу. Щодо телебачення, то це буде телеканал “Рівне 1”, газети “Авізо” та “Ого”, а також щити зовнішньої реклами (2), які будуть розміщені по двох центральних вулицях.
Розробка медіа-плану та графіку рекламної кампанії.
При розробці медіа-плану менеджер з реклами зосереджує увагу на трьох основних напрямках:
вибір категорії засобів розповсюдження реклами;
вибір конкретного носія реклами;
визначається календарний план та інтенсивність подачі реклами.
Так як пиво – продукт, який носить сезонний характер, і з в’язку з цим в теплий період товарорух набуває швидкості, а в холодний уповільнюється, тому є доцільність розміщувати рекламу навесні та восени, а саме у березні-квітні та у жовтні-листопаді. Також доцільно буде у зимовий період проводити акції рекламного характеру спрямовані на підвищення реалізації продукції.
Графік подачі реклами по ЗМІ
Мінімальна ефективна частота - розглядається по відношенню до певного періоду (як правило це рекламний цикл).
Максимально-ефективна частота контактів – частота контактів, коли частота повторів реклами перевищує мінімально необхідний для покупки рівень.
В рекламному менеджменті це поняття часто називають “перевантаженням” реклами. Тому головним принципом частоти рекламних подач є: рекламування продукту принаймні на рівні мінімально-ефективної частоти.
Ефективне охоплення за один рекламний цикл – кількість окремих споживачів охоплених рекламою протягом рекламного циклу хоча б з мінімально-ефективною частотою.
Оцінка мінімально-ефективної частоти:
МЕЧ/ц = 1 + УЗР (ЦА + ПМ + ВМ + ОВ)
МЕЧ = 1 + 2 (2 + 0 + 3 + 0) = 15
Необхідна частота газетної реклами: 15 контактів за 1 місяць. (15/1)
Організація контролю за ефективністю проведення рекламної кампанії.
Процес контролю проходить в 5 стадіях:
визначення планових показників
збір даних фактичних показників
порівняння планових і фактичних показників
аналіз можливих відхилень фактичних показників від планових
планування заходів на основі аналізу результатів відхилень показників.
Тобто на протязі всього циклу реклами будуть збиратися і аналізуватися дані реалізації продукції, буде проводитись аналіз і порівняння фактичного збуту з запланованими. На основі цих даних буде визначено ефективність проведення рекламної компанії, а також проаналізовано причина відхилень показників.
4.3 Заходи по забезпеченню охорони праці на підприємстві
Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні зростанню ефективності виробництва шляхом безперервного удосконалення і поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, зниження виробничого травматизму і профзахворювань.
Соціальне значення охорони праці проявляється в зростанні якості і продуктивності праці, збереженні трудових ресурсів і підвищенні сукупного національного продукту.
Зростання якості продуктивності праці відбувається в результаті підвищення фонду робочого часу за рахунок скорочення внутрішніх змінних простоїв шляхом зниження кількості або ліквідації мікротравм, обумовлених несприятливими умовами праці, а також запобігання передчасному стомленню за рахунок раціоналізації умов праці, введення оптимальних режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використання робочого часу.
Економічне зростання охорони праці визначається ефективністю заходів до покращення умов праці і підвищення безпеки праці, що є економічним виразом соціального стану охорони праці. Тобто економічне значення охорони праці оцінюється результатами, які отримують при зміні соціальних показників за рахунок впровадження заходів до покращення умов праці: підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і підвищення фонду робочого часу; економія витрат на пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах; зниження витрат через плинність кадрів за умови праці.
Економічне життя в Україні характеризується переходом до законів ринкової економіки, основною рушійною силою якої є необхідність отримання прибутку від будь-якої підприємницької діяльності. Це вимагає від підприємців ставитись з повагою і відповідальністю до розподілу прибутків і до витрачення коштів на різні потреби виробництва. Основні кошти на охорону праці підприємства складаються із витрат на загальне поліпшення умов праці, попередження нещасних випадків і професійних захворювань та на запобігання загальним захворюванням. На сьогодні кошти, які призначені для поліпшення умов праці та підвищення її безпеки, не виправдовують себе.
У зв’язку з цим підприємства витрачають значні кошти на пільги, компенсації та відшкодування наслідків несприятливих умов праці.
На ВАТ «Рівень» навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці проводяться на підставі “Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці”. Усі працівники, які приймаються на роботу, і в процесі роботи проходять на підприємстві навчання, інструктаж з питань охорони праці, подання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій. Потрібно відмітити, що перед перевіркою знань з охорони праці на ВАТ «Рівень» організовуються заняття, лекції, семінари та консультації. Перелік питань для перевірки знань з урахуванням специфіки підприємства складають члени комісії по перевірці знань з охорони праці, узгоджує служба охорони праці та затверджує голова правління. У складі комісії по перевірці знань з питань охорони праці троє чоловік, які у встановленому порядку пройшли навчання та перевірку знань працівників з питань охорони праці. Результати перевірки знань працівників оформляються протоколом. Особам, які при перевірці знань з питань охорони праці показали задовільні результати, видаються посвідчення. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірки знань забороняється. Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань з охорони праці на ВАТ «Рівень». покладається на голову правління. Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань здійснюють працівники, на яких покладені ці обов’язки правлінням.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці підрозділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж проводить особа на яку рішенням правління покладено ці обов’язки в кабінеті охорони праці. Він проводиться за програмою, що розроблена службою охорони праці із урахуванням особливостей діяльності. Програма та тривалість інструктажу затверджується головою правління. Запис про проведення вступного інструктажу робиться у спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.
Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для працівників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації і орієнтованого переліку питань первинного інструктажу.
Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками 1 раз на півріччя. Даний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.
Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при: виконанні разових робіт, що не пов’язані з безпосередніми обов’язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства); ліквідації аварії, стихійного лиха; проведення робіт, на які оформлюється наряд-допуск, дозвіл та інші документи. Інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією.
Первинний, повторний, цільовий та позаплановий інструктажі завершуються перевіркою знань усним опитуванням, за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа яка проводила інструктаж. Про проведення даних видів інструктажів, стажування та допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою. При необхідності первинний, повторний, позаплановий інструктажів та стажування працівників може проходити у встановленому порядку на іншому спорідненому за видом діяльності підприємстві, де є необхідні для цього умови та спеціалісти. У такому випадку проведена робота фіксується у журналі згідно з п. 5.8. цього Типового положення на підприємстві, де відбувалися інструктаж чи стажування, а працівникові керівники цього підприємства та служби охорони праці за своїми підписами з печаткою видають відповідну довідку, що додається до особової справи працівника на підприємстві, яке його відряджало. Керівник підприємства при необхідності має право запросити до себе для проведення інструктажів відповідних спеціалістів іншого, спорідненого за видом діяльності підприємства. Оформлення інструктажів, стажування та допуск до роботи працівника у таких випадках проводиться у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці підприємства.
Законом України “Про охорону праці” і “Положенням про порядок накладання штрафів на підприємств, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці”, передбачені такі штрафи:
ті, що накладаються на підприємство, установу, організацію (далі – підприємство) керівниками Держнаглядохоронпраці та його місцевих органів;
ті, що сплачуються підприємством самостійно, без розпорядження (припису) органів державного нагляду за охороною праці, за нещасні випадки або професійні захворювання, які сталися на підприємстві з його вини.
При накладанні штрафу на підприємство за порушення нормативних актів про охорону праці для розрахунку розміру максимально можливого штрафу береться фактичний фонд заробітної плати підприємства за місяць, що передує місяцю, в якому прийнято постанову про накладання штрафу. Власник зобов’язаний протягом місяця після одержання постанови про накладання штрафу надіслати відповідну суму до фондів охорони праці. Сплата штрафу здійснюється за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.
4.4 Висновки по розділу 4
Виходячи з вищевикладеного можна зазначити, що розробка інноваційного продукту в поєднанні з масштабною підтримкою всього асортименту дозволить підприємству вийти на свою проектну потужність протягом 2-3 років та стати регіональним лідером у виробництві живого непастеризованого пива.
Крім того, запропонована інновація не є єдиною можливою з часом можливе встановлення лінії для розливу пива у металеву банку.
Висновки
Підсумовуючи проведене дослідження проблеми удосконалення управління товарною політикою підприємства на прикладі ВАТ “Рівень” можна сказати, що підприємству важко існувати в сучасних умовах в сучасних умовах.
Відділ маркетингу і збуту підприємства знаходиться на 1-й стадії розвитку, тобто займається лише збутом продукції. Хоча в останнім часом помітний поступовий перехід до 2-ї стадії, тобто збут плюс маркетинг.
Підприємство кілька разів виступало спонсором на спортивних змаганнях та інших масових заходах. В серпні 2003 року було організовано культурно-масовий захід „Містр пиво” де були розіграні подарунки від підприємства.
У планах є організація щорічних культурно-масових заходів „Свято пива”.
Збутова діяльність підприємства направлена в основному на те щоб продати вироблене пиво, що прямо суперечить основній концепції маркетингу “Виробляти те, що користується попитом, а не продавати те, що виробили”. Тобто з позицій маркетингу можна сказати, що на підприємстві немає довгострокових планів маркетингових планів, товарна політика знаходить в зародковому стані.
Так як кінцева мета аналізу полягає в оцінці економічної життєздатності підприємства станом на даний час і на найближчу перспективу, то згідно проведених розрахунків фінансового аналізу можна сказати, що підприємство ВАТ “Рівень” потребує кардинальних змін як в організаційній структурі, так і в модернізації основного технологічного обладнання (що дасть можливість підвищити якість пива і строки його зберігання). Необхідно створити структуру орієнтовану на маркетинг, яка дозволяла б планувати діяльність підприємства і звісно ж маркетингову діяльність у відповідності з кон’юнктурою ринку, це дозволить в свою чергу підприємству твердо стати на ноги, так як підприємство має значний досвід, а здійснивши модернізацію буде мати і необхідну для цього базу.
Виходячи з проведеного аналізу маркетингового середовища підприємства можна зробити наступні висновки:
Підприємство є регіональним виробником з перспективою охоплення більше 50% рику м. Рівне, Рівненської області та ринку сусідніх областей. Вже зараз існують поставки пива марки „Рівень” у м. Луцьк та Тернопіль.
На даний час підприємство займає невелику частку ринку, що обумовлено слабкою рекламною підтримкою його продукції.
Існуючий виробничий потенціал, після заміни деякого технологічного обладнання, в перспективі виводить підприємство в регіональні лідери.
Необхідна також постійно працювати над розширенням товарного асортименту. Для цього у розділі 4 було запропоновано встановити лінію розливу пива у ПЕТ-тару, що дасть можливість більш вигідно використовувати складські приміщення та зменшить втрати продукції при транспортуванні та складуванні. На більш далеку перспективу існує можливість встановити лінію розливу у металеву банку з тими ж цілями, що і для ПЕТ-пляшки. Крім того пиво у металевій банці надійно захищене від дії сонячних променів, що підвищить його стійкість і відповідно термін зберігання. Ще одним важливим проектом є встановлення апарату для автоматичної мийки та заправки ємкісного пива у КЕГ-тарі КЕГ – бочка з нержавіючої сталі ємністю від 20 до 50 літрів.
, що дозволить приблизно у 2 рази скоротити тривалість заправки одного КЕГа, а отже підвищить ефективність роботи.
Також не слід забувати про допоміжне виробництво. Зокрема на пивзаводі функціонує власна котельня у якій встановлені парові котли 1971 року випуску і які мають коефіцієнт корисної дії (ККД) не більше 50%. Вже зараз планується встановити новий паровий котел італійського виробництва з ККД не менше 95%, що безумовно дозволить знизити витрати на виробництво пари та тепла, а отже підвищить рентабельність виробництва.
Загальний інвестиційний план поетапної модернізації виробництва розрахований на 5 років і загальний його кошторис складає близько 5 млн. доларів США.
Але технологічне переоснащення не можна здійснювати без жорсткого узгодження з маркетинговою програмою розвитку.
Що ж стосується саме удосконалення управління товарною політикою то тут можливі декілька напрямків розвиваючи кожен з яких можна досягти бажаних результатів. Це насамперед:
Зворотній зв’язок. Розробка нових видів продукції потребує постійної та достовірної інформації про запити споживачів.
Контроль якості на всьому шляху руху продукції від виробника до споживача.
Інформаційна підтримка всієї діяльності підприємства. Формування ефективної системи зв’язків з громадськістю.
Реалізація принаймні цих трьох позицій дозволить через 2-3 роки вийти у лідери західного регіону у виробництві пива, а у перспективі і безалкогольних напоїв.