Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра політології соціології і права


Реферат
На тему:
«Актуальні проблеми виховного процесу в Україні на сучасному етапі»

Виконав:
студент ФЕіП
групи ОіА-21
Федоров В.Я.
Перевірив:
Цецик Я.П.
Рівне 2008
План
1. Проблеми виховання, поняття відповідальності
2. Фактори, які справляють вплив на формування відповідальності у підлітків :
2.1. Внутрішні
2.2. Зовнішні:
- Категорія «підлітки-вчителі» - найчастіше виникають протиріччя.
- Категорія «підлітки-підлітки».
- Категорія «підлітки-батьки».
- Категорія «підліток-дозвілля».










Вступ
Історія людського суспільства поклала на батькову голову відповідальність за своїх дітей, за організацію життя родини, коронувавши їх як найперших і не замінимих вихователів у житті кожної людини. Без батьківської мудрості нема виховуючи силу сім’ї. Батьківська мудрість духовним надбанням дітей, сімейні стосунки побудовані на громадянському обов’язку, відповідальність, мудрій любові й вимогливій мудрості батька й матері, самі стають величезною виховуючого силою.
У сім’ї однаково важлива роль належить як батькові та і матері. Про силу виховного впливу батьків красномовно говорить такі українські народні прислів’я і приказки: “який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина”. “Які мамо й тато, таке й дитятко” слова батька та матері для дитини має авторитетне значення.
Суперечливий характер економічного, соціального, політичного розвитку суспільства приводить до того, що підлітки не завжди можуть знайти можливості до застосування своїх сил.
Спостереження розбіжності між високим рівнем освіти і культури життя стає досягнення високого дорослих і низьким матеріальним рівнем їхнього життя стає головною причиною появи негативних явищ у середовищі підлітків. Єдиною метою матеріального достатку. 1. Проблеми виховання, поняття відповідальності
Сьогодні ми увійшли в період протиріч, якщо раніше було достатньо включати підлітків у трудове, політичне і громадське життя, таким чином розширяючи і ускладнюючи їх соціальні зв’язки, можна було говорити, що підліток усвідомлював своє місце у громадському життті. Відповідальний підліток розумів свої обов’язки у навчальних справах як необходність бути діяльними й виконувати доручення. Сьогодні цього вже недостатньо. Життя ставить нові завдання, нові умови. Поступово на перший план виходить сама індивідуальна особистість.
Зазначимо, що проблема відповідальності знайшла своє відображення у філософії (М. Бердяєв, І. Кант, Ж.-П. Сартр та ін.), яка розглядає сутність людини та співвідношення між її свободою і відповідальністю.
Психологи (К. Альбуханова-Славська, І. Бех, О Кононко, М. Савчин) кваліфікують відповідальність, як результат інтеграції всіх психічних функцій особистості та об’єктивного сприйняття нею навколишньої дійсності.
Виховання відповідальності в учнів загальноосвітніх закладів знайшло відображення у педагогіці (М. Єрохіна, В. Тернопільська, М. Левківський, О. Сухомлинська, В. Оржехівська та ін.).
Але проблема у визначеному формулюванні не опрацьована, і тому потребує теоретичного дослідження та практичної розробки.
Підлітковий вік відноситься до критичного періоду психічного розвитку. Зростає самостійність, стають багатогранними і змістовнішими відносини з ровесниками і дорослими, розширюються їх види і форми.
Найважливішим психологічним фактором підліткового періоду стає становлення самосвідомості, важливим моментом якого є почуття дорослості. Суб’єктивно дорослість підлітка пов’язана не з копіюванням, а з приєднанням підлітком себе до суспільства, з проявом у нього соціальної відповідальності, як можливості і необхідності відповідати за себе і за справу на рівні дорослої людини.
Сутність відповідальності — це інтегральна якість особистості, в якій об’єктивно втілюються основні вимоги суспільства до поведінки особистості, а суб’єктивно являє собою своєрідний стан свідомості, який знаходить свій прояв в мотивації вчинків та їх оцінці з точки зору інтересів суспільства.
Найвищім рівнем вихованості відповідальної поведінки є усвідомлення моральної відповідальності перед суспільством, перед батьками, педагогами, ровесниками і самим собою через внутрішні переконання. І досягнення цього рівня має бути метою виховання відповідальної поведінки. Проте формуванню моральних вчинків учнів все ще приділяється недостатньо уваги, що призводить до випадків безвідповідальності в поведінці, породжує важковиховуваність, ізоляцію особистості учня.
Існує кілька факторів, які справляють вплив на формування відповідальності у підлітків: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів відносяться вимоги з боку вчителів, батьків, наслідком невиконання яких може бути покарання. До внутрішніх — безпосередня необхідність і розуміння вимог відповідальної поведінки, виконання їх в силу внутрішніх переконань. Виховання — складна, нелінійна й багато в чому не визначена імовірнісна система, що відповідно вимагає багатоаспектного й багатовимірного підходу до її аналізу і проектування. Виявлення, визначення і кваліфікація суті кожної складової цієї системи, її місця в організації всього педагогічного процесу є надзвичайно складними завданнями, які не можна розв'язати, власне, педагогічними засобами. Теорія і практика виховання постійно стикаються з проблемою співвідношення реальності («буття») з виховними завданнями, з виховними ідеалами, устремліннями. Виховний процес тісно пов'язаний із станом суспільства, він спирається на реальність, рівень освіченості, умови, в яких живуть суспільство й конкретна дитина. Спробуємо висвітлити зазначену реальність, яка є живильним середовищем для розвитку й розбудови виховних ідей і концепцій. Тим більше, що процеси, які відбуваються сьогодні в Україні, — економічні, політичні, ідеологічні, культурологічні — мають швидкоплинний, змінюваний характер. У сучасному ідеологічному просторі України постійно стикаються інтереси, цінності певних політичних і владних, провладних і опозиційних структур та угрупувань, які мають характер протистояння та відкритої боротьби. У такі процеси втягуються якнайширші верстви населення, і серед них молодь. Це перший аспект трансформаційних змін, що відбуваються в суспільстві. Другим аспектом є зміни в світовому та загальноєвропейському просторі, що також мають тенденцію до багатовимірності: тут стрімко змінюються суспільний напрям діяльності, ринок праці, розширюються комунікації та інформаційне поле, відбувається вільний рух людей і товарів, уніфікуються системи освіти. В сучасному світі багато економічних, соціальних і культурних явищ існують і розвиваються як мережеві, тобто такі, що об'єднуються між собою й ігнорують кордони, особливо політичні та адміністративні. Україна вже частково стала частиною глобалізаційних процесів, характерних для нинішніх реалій. Вони викликають у людства не лише оптимістичні, а й правомірно песимістичні погляди на такий напрям розвитку, який породжує розрив між людьми: багаті, як люди, так і держави, багатіють, а бідні — біднішають. Великі багатонаціональні і транснаціональні компанії значно сильніші за держави. В останній доповіді Програми розвитку ООН говориться про те, що багатство 200 найбагатших людей світу перевищує сумарний прибуток держав, де проживає 41 % світового населення (2,3 млрд людей). Цей стан екстраполюється на системи освіти та на процеси виховання. Третій аспект, може, й найважливіший з усіх — це процес реформування й модернізації національної освітньої системи, її модифікації та трансформації. Він тісно пов'язаний з першими двома аспектами, але має й свої складові: зміна підходів до організації освітнього простору, розширення змістового наповнення освіти, її об'єктивізація та варіативність, національна й загальногуманістічна спрямованість, підвищення ефективності та якості освіти, внесення інформаційно-комп'ютерної складової, кореляція із загальноєвропейськими та світовими культурно-інформаційними процесами тощо. Такими є сучасні аспекти становлення і розвитку виховних процесів. Адже все починається спочатку не тільки з народженням дитини, а й з того, що ця дитина, підліток, юнак або дівчина приходить щоразу в оновлене і трансформоване суспільство, в нові контексти, які передбачають нові підходи, нові завдання та їх розв'язання. Подивимося, які ж конкретні трансформаційні зміни найбільше впливають на загальновиховний контекст, і спробуємо з'ясувати, які завдання стоять перед нами і чи можемо ми щось зробити. Зазначимо при цьому, що в Україні трансформаційні зміни пов'язані передусім з розвитком громадянського суспільства як всеохоплюючого феномена, як показника і рушійної сили трансформаційних змін. Цей процес поставив перед нами досить гострі питання і проблеми, а саме взаємовідносини процесів виховання і навчання. Через радянську традицію, яка теоретично розмежовувала процеси навчання й виховання дітей, навіть організовувала дискусії щодо правомірності висунення тези «виховуюче навчання», ми до сьогодні розглядаємо дещо відокремлено ці два процеси. Звичайно, не можна їх ототожнювати, проте зараз важливо підходити до модернізаційних змін з позицій єдиного цілісного педагогічного процесу. Такий підхід передбачає насамперед перехід від пріоритетної цінності самого знання до підходу, що спирається на індивідуальний досвід дитини, на цій основі — до пошуку шляхів формування компетенцій для визначення, орієнтації, стимулювання розвитку дитини. Сьогодні в світі поширюються нові характеристики знань: широта, універсальність, гнучкість, еволюційність, релевантність. Цим визначаються й характер їх інтерпретації, особливості оволодіння ними, у зв'язку з чим відбувається прискорена відмова від успадкованих канонів і правил, тобто розгляду знання як кінцевого результату процесу навчання і його певної абсолютної цінності. Які ж тенденції в освіті протистоять такому підходові? І що тоді має бути закладено в єдиний педагогічний процес? Це, на наш погляд, знання і компетенції щодо громадянського суспільства, прав та обов'язків людини, засад її діяльності. Попри різні організаційні підходи в різних державах щодо включення цих знань до єдиного педагогічного процесу, єдиним виступає положення про необхідність не лише введення відповідних курсів до змісту освіти (громадянознавство та практичне право, які сьогодні мають тенденцію до зникання із шкільного компонента нашої основної школи), а й насичення всього змісту освіти когнітивними уміннями та компетеїшіями про право і політику, мораль та їх роль у сучасному світі, про знання сьогоднішнього світу і процедурні вміння застосовувати ці знання.

У категорії «підлітки-вчителі» найчастіше виникають протиріччя.

Вчителі дуже часто використовують авторитарний стиль відносин з учнями, незважаючи на психологічні зміни, що відбулися у самоусвідомленні підлітків, незважаючи на необхідність переоцінки відносин і вимог. Як наслідок, це призводить до погіршання ставлення до навчання взагалі, збільшення критичності відносно школи, а в крайніх випадках — до особистісного конфлікту з вчителями.
Для того, щоб змінити ситуацію необхідно, в першу чергу, враховувати психологічні зміни, які відбуваються в підлітковому віці. По-друге, перейти до дружньо-ділових відносин, коли поряд з вимогами і поданням прикладу власною поведінкою учням надається можливість висловлювати власну думку, відмінну від думки вчителя, і відповідати за наслідки своїх вчинків перед собою та іншими.
Але стосунки категорії «підлітки-вчителі» не є єдиною складовою процесу формування відповідальної поведінки.
Суттєвими є стосунки з ровесниками і батьками, які можна визначити як категорії — «підлітки-підлітки» та «підлітки-батьки».
Категорія «підлітки-підлітки».

Спостереження відносин між підлітками під час їхнього перебування в школі показало, що навчальна діяльність в цьому віці втрачає першочергове значення. Більше уваги приділяється відносинам з протилежною статтю. Але тут виникає конфлікт між бажанням привернути увагу до себе і відсутністю елементарної культури поводження з протилежною статтю. Не володіючи основами цієї культури підлітки можуть навіть нанести шкоду здоров’ю один одному. Наприклад, занадто сильно вдарити чи штовхнути.
Характерним також є об’єднання підлітків в моргінальні групи як в середині класного колективу, так і за його межами. Підлітки групуються навколо неформального лідера, який за їх уявленнями є авторитетною особистістю. Тут має місце хибне уявлення про особистість — це той, хто вирізняється із загальної маси учнів, має яскраво виражені якості організатора, найчастіше спрямовані на створення конфлікту між учнями і вчителями. Це актуалізує потребу класного керівника і школи виявити такого лідера з метою залучення його до процесу виховання відповідальної поведінки і безпосереднього впливу через нього на вся групу. Крім усього вище вказаного, в підлітковому віці викривляється уявлення про дружбу, солідарність. Особливо це відбивається на навчальному процесі, що проявляється, наприклад, у списуванні, спробі захистити від покарання за негативний вчинок та ін.
Всі перелічені аспекти відносин між підлітками потребують докладнішого вивчення і розробки теоретичних і практичних механізмів впливу на них.
Категорія «підлітки-батьки»
У відносинах з батьками існують також деякі протиріччя в уявленні про відповідальність.
Батьки намагаються до мінімуму обмежити сфери життя і діяльності підлітків, за які вони можуть нести відповідальність, а учні намагаються розширити їх. Уявлення батьків про міру відповідальності в більшості зводяться до того, що їх дитина достатньо доросла, щоб відповідати за свою поведінку вдома, в школі і громадських місцях, за допомогу по господарству, за молодших братів чи сестер, але майже ніхто не говорить про можливість працювати та заробляти гроші (наприклад, під час канікул). Багато батьків вважають, що незалежно від віку підлітки є недостатньо дорослими, щоб бути самостійними. З цього виходить, що дитина росте, і в той же час залишаються несамостійною. До того ж деякі батькі вважають, що підлітки не несуть ніякої відповідальності, що за їхнє навчання, поведінку відповідають лише батьки. Таке відношення батьків може призвести до виникнення відчуття безвідповідальності дитини за свої вчинки чи спровокувати між батьками, які не визнають право своєї дитини на самостійність, і підлітком, який прагне довести свою здатність відповідати за свої вчинки і поведінку. Досить часто стереотип поведінки в сім’ї переноситься підлітком і на відносини з вчителями і ровесниками.
На наш погляд, не можна нехтувати у вихованні відповідальної поведінки підлітків й таким важливим фактором як організація дозвілля підлітків. Тому важливим на сучасному етапі є визначення впливової ролі сучасної індустрії дозвілля у формуванні мотивації відповідальної поведінки підлітків. З цієї точки зору можливим є формулювання ще однієї категорії «підліток-дозвілля».
Категорія «підліток-дозвілля».
Серед учнівської молоді підліткового віку сьогодні домінують культурно-споживацький і рекреативний типи дозвілля, які реалізуються у двох особистісних орієнтаціях: розваги, видовища, пов’язані з отриманням інформації (книги, телебачення, радіо, кіно, концерти, театр, музеї тощо), та задоволення потреб спілкування у неформальних групах. Але економічні негаразди спричиняють все більшу диференціацію підлітків в її доступі до цінностей культури. Високі ціни перетворюють відвідування концертів, театрів, перегляд кінофільмів і вистав в елітарні форми проведення дозвілля. А результатом стає низький культурний рівень. З малокультурної людини неможливо виховати особистість з елементами відповідальної поведінки, гідного майбутнього представника нації. Навіть поширення способу проведення дозвілля у інформаційному просторі Інтернету, яке набуло масового характеру і стало впливовим чинником у формуванні особистості, не завжди може мати позитивні наслідки. На нашу думку, використання всесвітньої павутини на користь виховному процесу — одне з першочергових завдань сьогодення.
Наразі це є проблема, яку потрібно вирішувати у комплексі, не відокремлюючи педагогічні, психологічні та рекреаційні умови виховання відповідальної поведінки підлітків.
Тому в практичній роботі з виховання відповідальної поведінки підлітків вчителю необхідно залучати до співпраці не тільки батьків, але й використовувати різноманітні рекреаційні технології сучасної індустрії дозвілля, на яких повинні базуватись спільні зусилля з організації та проведення процесу виховання.
Висновки
Проблема виховання відповідальної поведінки у підлітків — це насамперед практична проблема в зв'язку з тим, що на сьогодні завдання виховання відповідальності стає одним із першочергових, гостро відчувається нестача педагогічної літератури, присвяченої цьому питанню. Теоретичні і практичні питання виховання відповідальної поведінки потребують докладного висвітлення. Ті роботи з проблеми, які існують, присвячені лише деяким її сторонам і часто опиняються достатньо важкодоступними саме для тих, кому вони потрібні, — педагогам і організаторам виховної роботи.
Визначення підростаючою людиною свого місця в суспільстві має на увазі прийняття на себе відповідальності перед суспільством — й, насамперед, відповідальності за особистісне формування як людини і громадянина.
Література
Бех І.Д.  Особистісно зорієнтоване виховання. — К.: ІЗМН, 1998. — 235 с.
Виховання естетичної культури школярів. — К., 1998. — 153 с.
Ильин В.С.  Формирование личности школьника: Целостный процесс. — М.: Педагогика, 1984. — 144 с.
Корнєв М., Анненков В. Про дякі стереотипи дозвілля сучасної молоді // Бібліотеки України — юнацтву. Досвід, проблеми, перспективи: Інформ. бюллетень. — К., 1995. — Вип. 8–9.  — С. 35–37.
Психологические условия формирования социальної ответственности школьников: Сб. науч. тр. — М., 1987. — 151 с.
Скокова Л. Відмінності у структурі дозвілля молоді // Бібліотеки України — юнацтву. Досвід, проблеми, перспективи: Інформ. бюллетень. — К., 1995. — Вип. 8–9.  — С. 50–51.