РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ТА ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Економічна природа прибутку як фінансового результату та його роль в діяльності торговельного підприємства
Однією із основних вимог успішного функціонування підприємств в умовах ринкової економіки є беззбитковість основної (операційної) та іншої діяльності, покриття витрат власними доходами і забезпечення в певних обсягах прибутковості, рентабельності господарювання. В статті 42 главі 4 Господарського кодексу України зазначено, що основною метою підприємства є господарська діяльність спрямована на досягнення соціальних та економічних результатів та одержання прибутку.
Прибуток як економічний показник являє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції.
Основними показниками, що характеризують фінансові результати підприємницької діяльності торговельних підприємств є валовий дохід, інші доходи, прибуток і рентабельність. Прибуток займає одне із центральних місць в загальній системі вартісних показників і важелів управління економікою. Він є мірилом оцінки діяльності підприємства, джерелом його розвитку, самофінансування, матеріального стимулювання праці працівників, є джерелом винагороди акціонерів, паїв у Статутному капіталі підприємства, поповнення державного і місцевого бюджетів. „Отже, прибуток – це основний багатозначний оціночний показник результатів роботи підприємства в умовах становлення і розвитку ринкового механізму господарювання” [39, с.242].
Прибуток – це важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціонування кожного суб’єкта господарювання, оскільки в прибутку акумулюються резерви всіх сторін діяльності підприємства: виробництво і реалізація, якість і асортимент, ефективність використання виробничих ресурсів, собівартість продукції.
Концепція прибутку як економічної категорії зазнавала значних змін і розвитку, але до нашого часу в економічній літературі існують різні точки зору щодо прибутку як економічної категорії. Сучасна теорія прибутку включає різні джерела його походження, а саме:
винагороду за передбачений і непередбачений ризик;
послідовне введення в економічний процес технічних, комерційних і організаційних інновацій;
існування монополії – обмеженої конкуренції в різних їх видах.
Ми дотримуємося думки тих науковців, які вважають, що прибуток створюється живою працею у процесі виробництва за допомогою засобів та предметів праці й у грошовому вигляді виникає після реалізації продукції.
Економічний потенціал підприємства характеризується результативністю його діяльності або його прибутковістю. Але мова йде не просто про прибуток, а про отримання підприємством такої величини прибутку, яка дозволяє забезпечити нормальні умови для його відтворювального розвитку. Отже підприємство повинно отримати прибуток певної якості, що викликає необхідність його кількісної і якісної оцінки.
Ґрунтуючись на аналітичних оцінках впливу чинників, що визначають якість прибутку, наведено складові якості прибутку підприємства: організаційні, економічні та фінансові. Організаційна складова якості містить облікову політику та результати аудиту фінансових звітів підприємства, економічна – результат діяльності та характер надходження прибутку, фінансова – джерела прибутку за видами діяльності, метод фінансування діяльності та форму оборотних коштів підприємства. При цьому, виходячи з розглянутих основних характеристик прибутку, його поняття в найбільш узагальненому вигляді було сформульовано у такий спосіб: прибуток – це виражений у грошовій формі дохід підприємця на вкладений капітал, плата за працю, за ризик ведення підприємницької діяльності, за здійснення інновацій у механізмі виробництва і реалізації продукції, а також винагорода за організацію й удосконалення маркетингової діяльності.
Прибуток характеризує ефективність господарювання за всіма напрямками його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, інвестиційної, фінансової. Прибуток становить основу економічного розвитку підприємства і зміцнює його фінансовий стан та фінансові відносини з партнерами. Крім цього, прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: у доходи бюджету здійснюються відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольняти не тільки фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров’я. Таким чином, у збільшення прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава.
В торгівлі з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається, як різниця між доходом підприємства та його поточними витратами (рис. 1.1).
Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності торговельного підприємства. Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство отримує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми. Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту.
Додатковий продукт – це вартість створювана безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту.
Прибуток відбиває результати діяльності підприємства і зазнає впливу багатьох чинників. На формування прибутку впливає: сфера діяльності підприємства, галузі господарства, форма власності, розвиток ринкових відносин, фінансово-господарська діяльність підприємства, облік фінансових результатів. Прибуток виконує ряд функцій (рис. 1.2).
SHAPE \* MERGEFORMAT Валові доходи від реалізації товарів
Доходи від інших видів реалізації
Доходи від операцій з основними фондами і н/а
Доходи від позареалізацій-них операцій
Податкові платежі, що входять в ціну товару
Податкові платежі, що входять в ціну товару
Чистий дохід від реалізації
Чистий дохід від іншої реалізації
Податки за рахунок доходу
Чистий дохід від ін. операцій
Прибуток від реалізації
Прибуток від ін. реалізації
Витрати
обігу
Собівар-тість
Витрати
обігу
Прибуток від ін. операцій
Балансовий прибуток торгівельного підприємства

Рис. 1.1 Формування прибутку торговельного підприємства [62, с.450].
SHAPE \* MERGEFORMAT Функції прибутку
Оцінююча функція
Розподільча функція
Стимулююча функція
Характеризує ефект господарської діяльності
Інструмент розподілу мідж підприємством та бюджетом
Джерело формування фондів стимулювання

Рис. 1.2. Функції прибутку підприємства [62, с.451].
1. Оціночна функція. Прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка перелбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.
2. Розподільча функція. Її зміст полягає в тому, що підприємство розподіляє прибуток, котрий отримало в результаті фінансово-господарської діяльності на дві частини: частина, яка акумулюється у бюджетах у вигляді податку на прибуток, та частина, яка залишається в розпорядженні підприємства.
3. Стимулююча функція. Прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання: фонд заохочення, фонд виробничого розвитку, фонд соціального розвитку, фонд виплати дивідендів, пайовий фонд, благодійний фонд.
В процесі управління прибутком торговельного підприємства використовують різні класифікації (рис. 1.3, табл. 1.1).
Таблиця 1.1.
Класифікація прибутку торговельного підприємства [9, с.215].
1. Залежно від виду діяльності, завдяки якій отримано прибуток, виділяють:
прибуток від реалізації товарів та платних торговельних послуг (прибуток від торговельної діяльності);
прибуток від реалізації продукції неторгової діяльності (виробничої, транспортної, посередницької та інше);
прибуток від реалізації майна, що є власністю підприємства (основних фондів, нематеріальних активів);
прибуток від позареалізаційних операцій, у складі якого виділяють : прибуток від інвестиційної діяльності ; прибуток від орендних операцій ; прибуток від інших позареалізаційних операцій;
2. Залежно від порядку визначення розрізняють:
загальний прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відбивається на рахунку 80 „Прибутки та збитки”;
оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства – платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Розміри валових витрат та доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первинних облікових документів. Визначений таким чином обсяг прибутку , що оподатковується фіксується в Декларації про прибуток підприємства, яка подається в податкові органи та є підставою для визначення суми податкових зобов’язань підприємства;
чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов’язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку. Отриманий чистий прибуток є власністю підприємства, розподіляється та використовується на його розсуд.
3. Залежно від методики оцінки визначають номінальний та реальний прибуток. Номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку. Реальний прибуток – це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством.
4. Залежно від мети визначення розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток
Бухгалтерський прибуток відповідає обсягу балансового прибутку.
Економічний прибуток являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. Витратами втрачених можливостей (або альтернативними) в мікроекономіці прийнято називати втрати на споживання якогось ресурсу, які вимірені з точки вигоди, що „втрачена” через невикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом.
Невірний вибір ресурсів, а також і нераціональне використання власних ресурсів, призводить до збільшення витрат обертання підприємства і зменшує потенційно можливий розмір отримання прибутку при даному обсязі діяльності. Економічний прибуток менший від бухгалтерського на величину неявних витрат підприємства.
5. Залежно від розмірів прибуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий або максимальний прибуток.
Такі види прибутку пов’язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлює знаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості. Підприємство може мати об'єми діяльності, при яких доходи від реалізації менше за витрати. Але сума збитків може бути по розміру менша, ніж постійні витрати. В такому разі підприємству вигідніше функціонувати, ніж нести збитки в розмірі постійних затрат.
1.2. Система показників прибутку і рентабельності та фактори, що на них впливаютью
Прибутковість підприємства вимірюються двома показниками – прибутком і рентабельністю. Прибуток підприємства виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів.
Для оцінки фінансових результатів діяльності підприємства потрібна відповідна інформаційна база, яка складається із офіційних документів – звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників. Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період та дає картину фінансових результатів за відповідний тривалий період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік). У звіті наводяться дані про одержані доходи від виробництва продукції та інших видів діяльності. Різниця між доходами та витратами і є прибутком або збитком підприємства за вказаний період. У вказаному звіті відображено чотири види показників прибутку: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток до оподаткування та чистий прибуток. Валовий прибуток це різниця між доходом від реалізації та собівартістю продукції. Операційний прибуток це різниця між доходами, отриманими в результаті здійснення операційної діяльності та витратами. А чистий прибуток – це кошти, що залишаються на підприємстві після сплати податкового зобов’язання, зокрема, податку на прибуток.
Специфічним показником для торговельних підприємств є показник на 1м2 торговельної площі. Він характеризує ефективне використання підприємством своїх торговельних площ, а саме, показує скільки прибутку приносить 1 кв. м. торговельної площі і розраховується за формулою:
Ч П
Пр 1 кв. м = ___________ (1.1)
S торг
де Пр 1 кв.м. – прибуток на 1 кв.м. торговельної площі;
ЧП – сума чистого прибутку за період;
S – площа торгового залу.
Використання показників рентабельності, обчислених за чистим прибутком, дозволяє виявити вплив на рентабельність податкових та інших обов’язкових платежів, котрі виплачуються з прибутку підприємства. Розрахунок показників рентабельності за прибутком від основної діяльності дозволяють оцінити окремо ефективність виробничої і невиробничої діяльності, що важлива для обгрунтування напрямів інвестиційної діяльності підприємства. Система показників рентабельності, методика їх розрахунку і аналіз рентабельності ТОВ „Зіко” представлений у другому розділі
Прибуток є реальним показником того, наскільки ефективно працює підприємство, визначає реальні, дійсні можливості підприємства фінансувати науково-технічний та соціальний розвиток. Більше того, тільки реальний прибуток є джерелом спроможності підприємства сплатити до бюджету податок на прибуток. Дуже важливо під час стратегічного планування прибутку врахувати усі фактори, які впливають на його величину.
Слід зазначити, що прибуток є результатом дії як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Тому з’ясування їх ролі та значення є важливим завданням при формуванні та використанні прибутку. Дослідження прибутку як кінцевого результату підприємницької діяльності повинно здійснюватися на основі сукупності факторів, виходячи з різного економічного значення та змісту окремих його елементів: прибутку від операційної діяльності, від іншої операційної діяльності, прибутку від фінансової діяльності. Основні фактори впливу на кінцевий фінансовий результат підприємства представлений у вигляді факторної моделі на рис. 1.4.
Зрозуміло, що в реальній підприємницькій практиці фактори можуть діяти одночасно і не завжди в одному напрямі. Позитивна взаємодія одних факторів буде зведена