Розділ 4.
ПРАВОВІ ОСНОВИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ І УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ.
Відповідальність за порушення обов'язкових вимог несуть юридичні фізичні особи та відповідні державні органи зі стандартизації у відповідно з законодавством України. Ця відповідальність має кримінальний, адміністративна та громадянсько-правовий характер. Порушення норм і вимог стандартів виявляють служби державного контролю та нагляду за суб'єктами господарської' діяльно ості.
Порушення посадовими особами чи громадянами України, які зареєстровані індивідуальними підприємцями, обов'язкових вимог ДСТУ під час реалізації використання, транспортування чи зберігання продукції, а також за уникання юридичних і фізичних осіб від надання продукції чи даних щодо неї та необхідної документації органам державного нагляду карається відповідними штрафами.
Карна відповідальність за виробництво та реалізацію продукції чи послуг, які не відповідають вимогам безпеки праці та здоров'я людей, а також цивільно-правова відповідальність за порушення вимог до якості продукції визначається на підставі відповідних положень українського кримінального законодавства.
Державний контроль та нагляд здійснюють в Україні на підставі Закону „Про стандартизацію”. На сучасному етапі соціально-економічних відносин основні зусилля спрямовані на виконання всіми господарськими суб'єктами обов'язкових норм і правил, що забезпечують інтереси та права споживача, захист здоров'я, майна людей та чистоту довкілля.
В КНД 50-001-93 наведена інструкція з порядку здійснення державного нагляду, загальні положення, в КНД 021-93 — порядок здійснення державного нагляду на стадії розроблення документації на продукцію, а в КНД 50-035-94 — порядок здійснення державного нагляду за якістю експлуатації (використання) продукції.
Основні завдання державного контролю та нагляду полягають у попередженні (профілактиці) та недопущенню порушень обов'язкових вимог ДСТУ, правил обов'язкової сертифікації продукції та законів України всіма суб'єктами господарської діяльності, а також інформування виконавчої влади та громадських організацій щодо результатів перевірянь.
Здійснюють цей контроль та нагляд посадові особи Центрального' органу виконавчої влади у сфері стандартизації та підвідомчих йому центрів метрології та стандартизації, що мають статус територіальних органів державного нагляду — державні інспектори. Окрім цього контролюють та наглядають за дотриманням обов'язкових вимог ДСТУ й інші організації, зокрема Державна інспекція з торгівлі, якості товарів і захисту прав споживачів. Державний комітет з охорони довкілля здійснює екологічне контролювання, Державна санїтарно-епідеміологічна служба перевіряє дотримання вимог санітарного законодавства під час розроблення, виготовлення та використання всієї продукції, включно з імпортованою з інших країн.
Перевірянню підлягає не тільки продукція, а і всі послуги населенню, види робіт, технічна документація, діяльність випробувальних центрів, лабораторій та органів з сертифікації продукції.
Суб'єкти господарської діяльності зобов'язані сприяти державним інспекторам у здійсненні контролю та нагляду, забезпечити їм вільний доступ в службові та виробничі приміщення, допомагати їм робочою силою, кваліфікованими фахівцями, технічними засобами тощо.
Державні інспектори, як представники державних органів влади, мають достатньо широкі права та знаходяться під захистом держави. До їх прав відносяться:
вільний доступ в службові та виробничі приміщення контрольованого підприємства чи організації;
отримання необхідної документації та зразків продукції;
ставлення вимог на усування відхилень від вимог стандартів;
заборони чи призупинення виготовлення та реалізації продукції, що не відповідає обов'язковим вимогам ДСТУ чи у разі відмови виробника від допуску інспектора до здійснення контролювання продукції; включно з імпортованою;
накладання штрафів за результатами контролювання у разі невиконання вимог інспектора щодо заборони виготовлення неякісної продукції;
направлення матеріалів в арбітражний суд, органи прокуратури чи народний суд, якщо його вимоги не виконуються об'єктом контролювання.
Державні інспектори окрім широких прав мають відповідні обов'язки та можуть нести відповідальність за неправильні дії, невиконання у встановленому законодавством України порядку. Державний інспектор має завжди пам'ятати, що він захищає інтереси держави та споживача продукції.
Державний контроль та нагляд за дотриманням обов'язкових вимог стандартів здійснюється вибірково. Для забезпечення достовірності та об'єктивності його результатів в процесі контролювання виконують технічний огляд, ідентифікацію об'єктів, випробування тощо.
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації визначає пріорітетні напрямки діяльності державних інспекторів, планує їх роботу, видає цільові доручення з інформування його щодо сертифікованої продукції, акредитації випробувальних лабораторій тощо.
Під час контролювання обов'язково перевіряють результати попередніх перевірянь суб'єкта, незалежно ким би вони не здійснювались, виконання рекомендацій та висновків комісій.
Випробуванню підлягають зразки продукції, дібрані відповідно до встановленої у стандарті на задану продукцію методики. Ідентифікація та технічний огляд проводить державний інспектор разом з фахівцями суб'єкта контролювання, а випробування зразків продукції — працівники суб'єкта під нагляданням інспектора.
Результати випробувань зразків розповсюджують на всю партію продукції, з якої вони дібрані. У разі відсутності у суб'єкта випробувальної бази випробування здійснюються в акредитованих випробувальних лабораторіях.
Якщо контролюють продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації, то до початку контролювання перевіряють наявність і правдивість сертифікату та знаку відповідності.
Контролювання акредитованих випробувальних лабораторій на виконання правил обов'язкової сертифікації полягає в тому, що державний інспектор (комісія) перевіряють: наявність ліцензії на право здійснення сертифікаційних випробувань та атестата акредитації лабораторії, відповідність видів випробуваної продукції профілю лабораторії, стан нормативної бази та випробувального устаткування, виконання програми та методик випробувань.
В процесі контролювання органу з сертифікації комісія спочатку перевіряє наявність ліцензії на здійснення сертифікації, нормативних документів на сертифіковану продукцію, правильність оформлення документації (включно із сертифікатами) та її реєстрації, а також обгрунтованність відмов у сертифікації продукції, якщо це відбувалось. За результатами випробувань продукції оформляють протокол та складають акт випробовувань. На підставі цього акту орган держнагляду видає суб'єкту рішення чи постанову щодо заходів впливу за порушення, виявлені під час його контролювання. Акт підписується обома сторонами. Сторона, яку контролювали, може не згодитись з результатами та письмово викласти свою окрему думку. Акт направляють керівництву організації, яка здійснювала контролювання суб'єкта та після оформлення узагальненого висновку, в Держстандарт України для оформлення штрафних санкцій.
З метою удосконалення роботи держнагляду введена система показників її ефективності, яка містить соціальну, економічну та технологічну складові частини.
Соціальний ефект характеризують такими показниками;
відвернена шкода споживачів від придбання шкідливої та неякісної продукції чи товарів, грн;
захист життя та здоров'я людей від використання шкідливої продукції, чоловік;
кількість споживачів, захищених від неякісної продукції та послуг, чоловік. Економічний ефект складається з:
грошових поступлень в дохідну частину державного бюджету від штрафів, грн;
компенсацій витрат з державного бюджету на здійснення державного наглядання, грн;
втрачених доходів, прибутків чи інших благ, не отриманих особою в наслідок нанесення йому шкоди чи порушення його прав невиконанням зобов'язань, з яких вона була кредитором.
Вказаний показник відноситься безпосередньо до суб'єктів господарської діяльності, які не дотримуються вимог стандартів і посередньо — до суб'єктів інвесторів (кредиторів), які фінансують виробничу діяльність. Втрачені доходи чи прибутки визначають з вартості забороненої до використання продукції, штрафних санкцій та витрат суб'єктів господарської діяльності на виправлення бракованої продукції.
Технологічний ефект характеризують такими показниками:
рівнем виявлення порушень вимог стандартів, %;
рівнем усування порушень вимог стандартів, %;
інтенсивністю наглядання та кількістю контролювань на одного інспектора в рік.