Тема5.
1.Зміст і порядок розробки виробничої програми підрозділів.
Виробнича програма підрозділів основоного виробництва – це сукупність продукції певної номенклатури і асортименту, яка має бути виготовлена у плановому періоді у визначених обсягах згідно із спеціалізацією і вир. потужністю цих підрозділів.
Порядок розробки вир. програми підрозділів підприємства значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Передусім, тут має значення технологічний зв’язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, внутрішні коопераційні потреби, чи на ринок за межі під-ва.
План вир-ва продукції охоплює виготовлення продукції за номенклатурою і загальними обсягами у певному вимірі. Завдання за номенклатурою на план. період складається з переліку найменувань продукції яку слід виготовити та її обсяг у натурал. виразі.
При визначенні номенклатури і обсягу вир-цтва продукції підрозділами підп-ва важливе значення має вирішення питання про співвідношення власного вир-ва і купівлі на ринку окремих частин виробів (деталей,вузлів,агрегатів).
Ця проблема роз’язується з урахуванням таких чинників, як можливості власного вир-ва, якість виробів та їх вартість.
Завдання виробничим підрозділам доводяться у так званих плановооблікових одиницях або номенклатурних позиціях. Ці номенклатурні позиції мають різний ступінь деталізації в залежності від типу вир-ва. Найбільш повною і цікавою є вир. програма випускаючих (складальних) цехів. Вир. програма таких цехів включає найменування і випуск готових виробів згідно із планом вир-ва під-ва.
Плановий випуск продукції цеху розподіляється між дільницями у відповідності з їх спеціалізацією. При цьому повинні бути забезпечені комплексність виготовлення всіх деталей і рівномірне вир-во. Необхідною умовою ритмічної роботи усіх вир. підрозділів під-ва, випуску і поставки продукції згідно з договорами, є своєчасне забезпечення складальних процесів потрібними наборами деталей. Тобто, виготовлення деталей на всіх стадіях технологічного процесу повинно бути комплектним. Для забезпечення цієї вимоги важливе значення має організація планування і обліку виготовлення продукції на рівні бригади. Для того, щоб продукція виготовлялася бригадами конкретно слід обгрунтовано вибирати планово-облікові одиниці для бригад. Такими, планово-обліковими одиницями на рівні бригади найчастіше є бригадокомплекти.
Бригадо-комплект-це набір заготовок, деталей, вузлів, що входять у певний виріб і виготовляються конкретною бригадою. Кіл-ть найменувань бригадокомплектів закріплених за бригадою, як правило, відповідає кількості найменувань готових виробів, деталі для яких виготовляє бригада. Бригадокомплект вважається готовим, якщо здані всі деталі що у нього входять. Крім планування випуску продукції у натурал. виразі визначається загальний її обсяг у межах певного підрозділу. Основним показником обсягу продукції підрозділу є його кінцева продукція. До складу кінцевої продукції входять: вироби, складальні одиниці, комплекти деталей. Роботи і послуги, які пройшли вир. процес у даному підрозділі, відповідають стандартам чи технічним умовам і надходять в інші підрозділи або на склад готової продукції.
EMBED Equation.3
Вк-випуск кінцевої продукції підрозділів у грошовому виразі;
n-кіл-сть найменувань виробів, що виготовляються у підрозділі;
Ni-випуск виробів і-го найменування у натуральному виразі.
Ці-ціна і-го виробу.
У підрозділах з тривалим виробничим циклом виробленої продукції її обсяг за певний період виражається показником „Валова продукція”:
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3 -зміна залишків незавершеного вир-ва за розрахунковий період.
Загальний обсяг продукції підрозділів обчислюється в різних вимірниках залежно від конкретних умов вир-ва і діючої системи планування, обліку і оцінки їх діяльності. Для визначення динаміки обсягу продукції, продуктивності праці, фонду ЗП і деяких інших показників, найбільш точним є натуральний вимірник. Але він можливий лише в однономенклатурному вузькоспеціалізованому вир-ві, яке має обмежену сферу застосування.
У багатономенклатурному вир-ві потрібні більш універсальні вимірники, які здатні зробити порівняльними різні вироби і звести їх у загальний обсяг.
Універсальним заг. вимірником обсягу продукції є ціна. Ціна досить часто застосовується для визначення обсягу продукції підрозділів під-ва. На практиці досить широко обсяг продукції чи виконані роботи вимірюються у нормованому часі на її виготовлення (в нормогодинах). Нормований час як вимірник обсягу продукції застосовується передусім у підрозділах технологічної спеціалізації, а також на вир. дільницях і в бригадах. Основна перевага цього вимірника в його простоті і доступності. Оскільки на всі деталі,комплекти,вироби є норми часу і б.-я. спеціальних обчислень здійснювати не треба. При вик. показника нормованого часу динаміка обсягу вир-ва відповідає динаміці трудомісткості продукції, а це спрощує формування фонду оплати праці. Разом з цим вимірювання обсягу вир-ва в нормо-годинах має такі недоліки:
1)невидно залежності обсягу вир-ва та складності праці;
2)при вик. нормо-годин враховується,як правило, ЗП лише основних виробничих робітників, переважно на відрядній оплаті праці;
3)можуть виникати спотворення у динаміці обсягу вир-ва за рахунок різної напруженості норм на окремі операції деталі.
Отже, у практичній діяльності рекомендується застосовувати комплектно усі три вимірники. Але пам’ятати що на нижчих рівнях управління слід вик. натурал. вимірники.
На середніх і великих під-вах з розвиненою виробничою інфраструктурою поряд із розробкою вир. програм підрозділів основного вир-ва складаються плани вир-ва допоміжних підрозділів, передусім це стосується інструментального, ремонтного цехів і енергетичного гос-ва.
Допоміжні виробничі підрозділи забезпечують нормальну роботу підрозділів основного вир-ва, тому їх виробничі програми обумовлені переважно потребами останніх.