ОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІПІДПРИЄМСТВ
НАТАЛИЧ Б.С.
Незважаючи на певні успіхи в реалізації економічних реформ Хілпдприємницький клімат в Україні залишається малопри-вабливим. Одна з причин такого стану - неефективна система податкового регулювання. За даними опитувань, близько 90% промисловців і підприємців незадоволені чинною системою оподаткування, перш за все через нерівномірне розподілення податкового тягаря, надмірне навантаження на фонд оплати праці, відсутність правової стабільності, звужене застосування стимулюючої функції податків.
Аналіз досліджень і публікацій показав, що означеним питанням присвячено чимало наукових праць. Плідно працюють над створенням ефективної системи стимулювання інноваційної активності провідні вітчизняні вчені - В. Александрова, В. Геєць, Б. Кваснюк, Л. Федулова, І. Шовкун та ін.
Найактуальнішим питанням у розбудові й розвитку національної інноваційної системи є низька інноваційна активність корпоративного сектору. Практика показує, що на обсяги і структуру інноваційної діяльності підприємства суттєво впливають процеси фінансування.
З 5,8 млрд. грн., які у 2006 р. витрачені підприємствами на інноваційну діяльність, 3,4 млрд. грн. спрямовано на фінансування процесових інновацій, тобто на створення та впровадження у виробництво нових технологічних процесів (у 2003р. - 1,9 млрд. грн., або 63,9%). Причому частка загальних інноваційних витрат у загальній сумі операційних - з реалізованої продукції (робіт, послуг) - становила 1,4% (у 2003р. - 1,3%).
Сучасною академічною наукою доведено, що вихід економіки України на траєкторію випереджального розвитку має відбуватися не лише за підвищення темпів економічного зростання, а й за докорінної структурної перебудови, збільшення частки високотехнологіч-них галузей.
Потрібно поширити практику надання середньострокових кредитів із знижкою кредитної ставки (з одночасним відшкодуванням банкам за рахунок держбюджету різниці в ціні за користування кредитом) тим підприємствам, які представляють вищі технологічні уклади і демонструють позитивну динамік власного інноваційного розвитку.
Фактично три чверті податкових надходжень забезпечено за рахунок сплати податків - на прибуток підприємств, на додану вартість і прибуткового - з громадян.
Близько десяти податків і зборів (податок на промисел, плата за використання лісових ресурсів і за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, єдиний податок на підприємницьку діяльність юридичних осіб та ін.) не забезпечують надходжень навіть на рівні 0,5% від загальної суми податків.
Для подальшого вдосконалення і спрощення податкової системи України податки, що забезпечують мінімальні доходи, мають бути реформованими чи скасованими. Зокрема, можна поєднати кілька податків (наприклад, за реєстрацію суб'єктів підприємництва сплачувати державне мито - замість кількох ресурсних платежів ввести один і т. п.).
Не зважаючи на зусилля органів державної податкової служби податкова дисципліна платників податків залишається незадовільною. За деякими підрахунками, розміри тіньової економіки залишаються величезними - до 35%, а в окремих галузях - до 60%.
Теоретично екологічні платежі за втручання у процеси, що відбуваються у довкіллі, повинні вносити суб'єкти, що негативно впливають на його екологічний стан: власники транспортних засобів, виробники енергії, підприємства, що забруднюють навколишнє середовище тощо. Екологічні податки мають бути високими з метою стимулювання впровадження ресурсозберігаючих і нешкідливих технологій.
В окремих європейських країнах екологічні податки забезпечують 7% усіх податкових надходжень, що дає змогу урядам ефективно впливати на покращання екологічної ситуації і непрямими методами обмежувати розвиток шкідливих виробництв.
Крім того, так забезпечено раціональне використання природних ресурсів, особливо дефіцитних. Не дивно, що на Заході працювати з цінними природними копалинами можуть лише найпотужніші відомі компанії, що застосовують прогресивні обробні технології.
Система екологічного оподаткування має сприяти і підвищенню якості продукції. Наприклад, у ряді держав оподатковується збільшення вмісту свинцю в паливі, сірки в нафті. Стягують плату за порушення норм використання пестицидів і добрив. Усе це змушує підприємців постійно дбати про дотримання стандартів і екологічних обмежень у процесі виробництва, фінансувати заходи з впровадження екологічних інновацій.
Тож систему екологічного оподаткування потрібно адаптувати до європейських стандартів.
На активізацію інноваційної діяльності промислових підприємств спрямовано сучасну систему надання їм відповідних пільг (утому числі - податкових). Щодо доцільності надання преференцій у сферах інвестиційної та інноваційної діяльності існують різні думки, але закордонний досвід свідчить, що це - дійовий захід з підтримки такої діяльності.
Отже основні завдання інноваційної політики - це забезпечення збалансованої взаємодії наукового, технічного і виробничого потенціалів, розробка та впровадження заходів з активізації інноваційної діяльності суб'єктів підприємництва, поширення інновацій на усі сфери національної економіки.
Необхідно відновити у повному обсязі дію законодавчої бази з питань податкового стимулювання інноваційної та науково-технічної діяльності підприємств. Слід запровадити пільгове оподаткування тих із них, які здійснюють інноваційну діяльність, у тому числі - технопарків, технополісів, інших наукових організацій.
Подальші дослідження мають бути спрямованими на конкретні форми і методи податкового стимулювання роботи підприємств за окремими видами дшльності та на визначення критеріїв і показників рівня інноваційності виробництва.