Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку.
Метод і прийоми бухгалтерського обліку.
Будова бухгалтерського балансу.
Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями.
Оборотні відомості до синтетичних рахунків.
Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку.
Подвійний запис, його суть і значення.
Поняття про рахунки, їх призначення і будова.
Рахунки синтетичного і аналітичного обліку.
Документація, класифікація документів, вимоги до складання.
Оборотні відомості до аналітичних рахунків.
Синтетичний і аналітичний облік витрат виробництва.
Методи обліку і калькулювання собівартості продукції.
Склад і класифікація витрат на виробництво.
Облік обов'язкових платежів на фонд оплати праці.
Облік нарахування відпускних та лікарняних.
Облік відрахувань із заробітної плати.
Поняття основних засобів, їх класифікація.
Види оцінки основних засобів.
Первинний, аналітичний та синтетичний облік основних засобів.
Облік ремонтів основних засобів.
Переоцінка основних засобів.
Облік зносу та амортизації основних засобів.
Облік виробничих запасів, їх класифікація та оцінка.
Аналітичний і синтетичний облік виробничих запасів.
Оцінка вибуття запасів.
Аналітичний і синтетичний облік оплати праці.
Поняття готової продукції, визначення і первісна оцінка.
Порядок формування та облік фінансових результатів.
Класифікацій нематеріальних активів, визначення та оцінка.
1. Предмет і об’єкти бух. обліку.
Бух. облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства, зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Предмет бух. обліку – факти господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів підприємства, процес придбання, виробництва і збуту, розрахункові відносини підприємства з фізичними та юридичними особами. результати діяльності підприємства та формування інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів.
Об’єктами бух. обліку є господарські засоби та джерела їх утворення. Т.Б господарські засоби (майно) необхідні для здійснення господарської діяльності, які утворюються за рахунок певних джерел (прибутку, вкладень засновника, позичених коштів) та господарські процеси (придбання, виробництво та приватизація).
2.Метод бух. обліку.
Метод бух. обліку – сукупність спеціальних прийомів за допомогою яких вивчають його предмет. .
До м-дів б.о. належать: 1)Документація і інвентаризаця 2)Оцінка і калькуляція 3)Система рахунків і подвійний запис 4)Баланс і звітність.
Документація – спосіб первинного спостереження і відображення господарських операцій у первинних бух. документах. Документами фіксується виконання госп операцій у момент їх здійснення, тому вони називаються первинними. За наявності обов’язкових реквізитів, що вказані в них вони мають юридичну доказовість при вирішенні майнових зборів.
Івентаризація - метод підтвердження достовірності даних бух. обліку, проводиться шляхом підрахунку, виміру, зважування і оцінки всіх залишків, засобів і коштів. Виявлення фактичної наявності і стану залишків майна підприємства ї зіставлення їх з даними бух. обліку.
Оцінка – спосіб грошового вимірювання об’єктів бух. обліку. Способом оцінки натуральні і трудові показники перераховують у вартісні.
Калькуляція – метод обчислення собівартості виготовлення продукції або виконаних робіт, наданих послуг за встановленою номенклатурою витрат перелік і склад яких визначається п-вом самостійно.
Рахунки – це спосіб економічного групування поточного відображення та оперативного контролю за об’єктами обліку з метою виявлення змін, що відбулися з ними під час госп.операцій. вони необхідні для того щоб можна було згрупувати на них за економічно-однорідними ознаками об’єкти і отримати інформацію про надходження чи витрачання коштів збільшення чи зменшення зобов’язань та капіталу.
Подвійний запис – це спосіб запису госп операцій дебет одного рахунку та кредит іншого рахунку на однакову суму. Він є основою б\о. Забезпечує облік і контроль активів, зобов’язань та к-лу на всіх стадіях кругобігу у процесі госп діяльності..
Баланс – це звіт про фінансовий стан п-ва який відображає на певну дату його активи, к-л і зобов’язання значення балансу полягає у тому що лише за його допомогою можна визначити фін стан п-ва.
Звітність – це система групування економічних показників що х-зують підсумки діяльності суб’єкта господарювання за звітний період. Основна мета складання та подання звітності - визначення реальних результатів діяльності та подача інформації про ресурси та їх джерела, а також результати діяльності..
3. Будова бух. балансу.
Баланс – звіт про фінансову діяльність підприємства, який відображає на певну дату активи, зобов’язання і власний капітал.
Баланс застосовується з метою узагальнення первинних даних про діяльність підприємства для отримання уявлення про фінансову і господарську діяльність підприємства.
Зовні баланс являє собою таблиць. яка складається з двох частин. Ліва – актив – відображає господарські засоби підприємства згруповані за складом в розміщенням; права – пасив – характеризує власний капітал підприємства і зобов’язання, тобто групування господарських засобів за джерелами утворення.
Підсумок активу балану завжди = підсумку пасиву. Кожна зі сторін балансу складається зі статей, статі групуються у розділи.
Рівняння балансу: актив= власний капітал + зобов’язання
Структура балансу визнач. Мінфіном Укр і є єдиною для всіх підпр. незалежно від форми власності і галузі наргосп крім банків і бюджетних устнов.
Сучасн. ф балансу затвердж наказом МФУ від 31.03.99 (зі змінами і доповн).
Зміст і форма балансу, а також його статей визначається у П(С)БО 2 „Баланс”
Структура балансу складається з таких розділів:
АКТИВ:
Р1. Необоротні активи
Р2. Оборотні активи
Р3. Витрати майбутніх періодів
ПАСИВ:
Р1. Власний капітал
Р2. Забезпечення наступних витрат і платежів
Р3. Довгострокові зобов’язання
Р4. Поточні зобов’язання
Р5. Доходи майбутніх періодів.
Необоротні активи – сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі госп. діяльності.(Засоби тривалістю використання більше 1 року, або операційний цикл яких більший за рік.
Оборотні активи – сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну, на протязі року, господарську діяльність підприємства і споживаються протягом 1 операційного циклу, якщо він менший року, і тому всю свою вартість переводять на виготовлену з них продукцію.
Витрати майбутніх періодів – витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів. (передплата періодичних видань, витрати з освоєння нових виробництв).
ПАСИВ:
Р1. Власний капітал
Р2. Забезпечення наступних витрат і платежів
Р3. Довгострокові зобов’язання
Р4. Поточні зобов’язання
Р5. Доходи майбутніх періодів
4.Зміни в балансі, зумовлені господарськими операціями
В процесі гос. діяль-ті відбув-ся безперервний рух госп. засобів, зміна їх складу і джерел формування. Госп. засоби (з-би) і джерела їх форм-ня під впливом госп. операцій збільшуються або зменшуються, в результаті чого змінюються і окремі статті балансу (б-су). В окремих випадках ці зміни обумовлюють появу нових статей б-су або зникнення інших.
За ступенем впливу на баланс розрізняють господарські операції, які викликають зміни:
- активні – пов’язані з рухом активів, вони призводять до того, що один з активів збільшується, а інший зменшується на одну і ту ж суму;
- пасивні – пов’язані з рухом капіталу, призводять до змн в пасиві балансу, при цьому рівність між активом і пасивом не змінюється.
- активно-пасивні в сторону збільшення – пов’язані з надходженням ресурсів на підприємство, але джерелом є зобов’язання. при цьому збільшується сума за статтею активу балансу і за статтею пасиву.
- активно-пасивні в сторону зменшення - , зменшується актив і пасив.
Висновок:
- кожна госп. операція призводить до змін двох статей балансу;
- рівновага підсумку активу і пасиву балансу зберігається після будь-якої операції;
5.Оборотні відомості за синтетичними рахунками,
Оборотна відомість по синтетичних рахунках дає загальну інформацію про стан і зміни господарських засобів і джерел, але не достатньо розкриває економічний зміст оборотів – звідки надійшли матеріальні цінності або грошові кошти іде вони були використані. Цей недолік можна усунути побудувавши оборотно-сальдову шахову відомість, всі рахунки на ній записують двічі, один раз по вертикалі, другий – по горизонталі в тій же послідовності. Суми оборотів по кожному рахунку записують на перетині кореспондуючих рахунків.
6. Інвентарізація як елемент методу БО.
Сутність інвентар. – це превірка відповідності даніх обліку фактичним залишкам засобів.
Мета інвентаризації: 1)це виявлення фактичної наявності і стану об’єкта, який перевіряється;
2) виявлення відхилень від нормативних правових і багатьох інших характеристик об’єкта, що перевіряється.
Завдання: 1) забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом використанням ресурсів;
2) виявлення майна, що зіпсоване, використане;
3) встановлення реального фізичного стану ї оцінки необоротних активів та засобів паці, що знаходяться на балансі;
4) визначення розмірів природніх та інших витрат;
5) контроль за станом обліку і звітності інших матеріально відповідальних осіб.
Відповідно до законодавства проведення інвентаризації є обов’язковим у наступних випадках: 1) передача майна держ п-ва в оренду; 2) перед складанням річної бух звітності; 3) при зміні мат відп. особи; 4)за приписом судово-слідчих органів; 5)в разі ліквідації п-ва.
Для проведення інв на п-ві створ інв комісія за наказом керівника до якої входять не менше 3 осіб: бух, матер. відп особа іншого підрозділу, працівник п-ва. Очолює комісію головн. бух, гол. інженер або заступник керівника. Забороняється призначати головою роб. комісії тих самих працівн.2 роки підряд.
Порядок і термін провед-я інвент. регламентуються положенням з інвент-ї. Підприємства зобов”язані проводити інв-ю залишків матеріалів не рідше як 1 раз на рік, за станом на 31.12. Позапланова інв-я провадиться в разі зміни матеріально відповідальних осіб.
Для провед-я інв-ї призначають робочу комісію у складі не меньш як 3 осіб.(обов”язкові її члени- матеріально-відповідальна особа та бухгалтери).До початку інв-ї у бухгалтерії треба обробити всі прибуткові та витратні документи щодо складу. Наявність цінностей визнач-ся обов"язковим підрахуванням, зважуванням, обмірюванням залежно від одиниць виміру. У процесі інв-ї визнач-ся фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від книги обліку та причини відхилення. Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухг-я складає порівняльну відомість. Всі надлишки обов”язково оприбутковуються, а нестачі списуються на витрати діяльн-ті (у межах природних втрат),понад ці норми- за рахунок прибутку (якщо не можна встановити винуватця), або вони відшкод-ся матеріально відповідальною особою. (у подвійному розмірі з нарахв-м ПДВ, що належить до сплати у бюджет).
7. Подвійний запис, його сутність, знач, та обгрунтування.
Відображення господарських операцій на рахунках коли один з рахунків дебетують, а другий кредитують на одну стуж суму називається подвійним записом. Суми відображенні по дебету мають дорівнювати сумам по кредету. Застосування подвійного запису забезпечує рівність між активом і пасивом балансу.
Зв’язок між рахунками , який виникає в результаті відображення на них господарських операцій при подвійному записі називається кореспонденцією рахунків.
В результаті господарських операцій відбуваються подвійні і рівновеликі зміни засобів господарства і джерел їх освіти. Це обумовлює необхідність відображати господарські операції на рахунках способом подвійного запису, суть якого полягає в тому, що кожну операцію в одній і тій же сумі записують двічі - по дебету одного рахунку і по кредиту - іншого. Перш ніж відобразити господарську операцію на відповідних рахунках, на підставі первинних документів складають бухгалтерську проводку, під якою розуміють вказівку рахунку, що дебетується, кредитується, і суми, відбиваної в обліку господарської операції. Кожна господарська операція унаслідок подвійного запису обумовлює взаємозв'язок між певними рахунками. Взаємозв'язок рахунків, що виникає в результаті віддзеркалення на них господарських операцій подвійним записом, називається кореспонденцією рахунків, а самі рахунки - що кореспондують. Подвійний запис дозволяє з'ясувати, в результаті яких операцій відбулися зміни тих або інших госп. засобів або їх джерел, звідки госп. засоби поступили і куди вони були використані, що має велике значення для контролю за збереженням майна предпр. Подвійний запис має контрольне і економічне значення: контрольне: подвійний запис дозволяє проконтролю правильність відображення операцій на рахівницях; ек: подвійний запис дозволяє проконтрол. рух активів підпр.
8. Поняття про рахунки, їх призначення і будова.
Система рахунків –це спосіб економічного групування госп. операцій з метою систематичного контролю за наявністю і змінами засобів та джерел їх утворення в прцесі госп. діяльності. Для кожного виду госп засобів та джерел їх утв відкривається окремий рахунок. Особливістю кожного рахунку є те, що кожна його сторона призначена для відображення збільшення або зменшення сум, але на рахунках відображається не тільки рух господарських засобів, а й їх початковий стан, тобто залишок на початок періоду або залишок на кінець періоду Відповідно з об’єктами бух. обліку одна група рахунків призначена для відображення стану руху господарських засобів і такі рахунки називаються активними, бо саме в балансі відображається стан і рух активів п-ва. Друга група рахунків призначена для відображення стану та руху джерел утворення господарських засобів. Такі рахунки називаються пасивними, бо в пасиві балансу відображаються стан і рух джерел утворення господарських засобів.
Рахунки (р-ки) бух. обліку (б.о.) – це спосіб узагалнення даних про стан, наявність та рух госп. засобів (з-бів) та джеред їх утворення за певний проміжок часу, сис-ма їх обліку та контролю. Р-ки б.о. представляють собою двостронню таблицю. Ліва частина має назву дебет (д-т), права – кредит (к-т). Для обліку госп. з-бів (активів) призначені активні (ак.) р-ки; відповідно для обліку джерел госп. з-бів – пасивні (пас). Залишок ак-в та пас-в на початок та кінець звіт. періоду підпр. наз-ся сальдо. В ак. р-х сальдо завжди знаход-ся в д-ті, в пас.- в к-ті. Будь-які госп. операції викликають зміни в двух статях ак. або пас. б-су; або в одній статі ак-ву, а в іншій в пасиву. Тому для відображ-ня збіль-ня ак-в, запис проводиться по д-ту ак-го р-ку. Операція, яка змен-є ак-ви на р-ку буде показана по к-ту. Для відображ-ня змін, які відбув-ся з пасивами підпр., збільш-ня показ-ся по к-ту, а зменш-ня пас.- по д-ту пас. р-ка. Весь перелік госп. операцій, їх підсумок за звітний період наз-ся оборот по р-ку. Оборот – це підсумок операцій, що відбулися на підпр. з відповідними ак-ми та пас-ми. Оборот по д-ту ак-го р-ку показує загальне збільш-ня відповіного ак-ву підпр. А оборот по к-ту – відповідно зменш-ня цього ж ак-ву. Оборот по д-ту пас-го. р-ку показує змен-ня п-ву підпр. А оборот по к-ту пас-го р-ку збільш-ня цього ж п-ву. Щоб визначити сальдо на кінець місяця по ак-му р-ку,- до сальдо на початок місяця додають оборот по д-ту і віднімають оборот по к-ду. Щоб визначити сальдо на кінець місяця по пас-му р-ку,- до сальдо на початок місяця додають оборот по к-ту і віднімають оборот по д-ту. Порядок запису на р-х б.о.: 1)Р-ки відкриваються на початок звіт. періоду, виходячи з відповідних статей б-су 2)Всі госп. операції записуються по д-ту або по к-ду відповідних р-ків 3) По закінченню звіт. періоду, на основі сальдо на кінець місяця склад-ся новий б-с.
9. Рахунки синтетичного і аналітичного обліку.
Синтетичними називають рахунки, призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел, хоз-х процесів і результатів діяч. грошовому вимірнику. Облік, здійснюваний за допомогою синт. рахунків, називається синтетичним обліком. Цей облік необхідний для отримання узагальненої инфор-и про діяльність предпр., аналізу цій діяч. і планування. Аналітичними називаються рахунки, призначені для обліку наявності і змін конкретних видів засобів і їх джерел. Облік, здійснюваний за допомогою аналит. рахунків, називається аналітичним обліком. У аналит. обліку, разом з грошовим, використовують натуральних і трудових вимірників. Аналіт. рахунки самостоят-го значення не мають. Вони ведуться в розрізі синтет. рахунків і деталізують инфор-ю отображен-ую в них. Синт. і аналит. рахунки тісно взаємозв'язані між собою. На них відбиваються одні і ті ж об'єкти. Раз одні і ті ж, то джерелом запису будуть одні і ті ж первинні документи. Залишок синт. рахунки дорівнює сумі залишків аналит. рахунків, які входять в нього. Коли дебетується або кредитується синт. рахунок, то одночасно дебетуються або кредитуються відповідні аналит. рахунки до нього. Звідси, обороти і залишки аналит. рахунків у результаті повинні дорівнювати оборотам і залишку синт. рахунки, їх об'єднуючому. Рахунки аналит. обліку можуть об'єднуватися безпосередньо відповідним синт. рахунком. Проте в окремих випадках виникає необхідність в додатковому угрупуванні однорідних аналит. рахунків в межах синт. рахунку для отримання узагальнених свідчень, необхідних для управління, складання балансу і інших форм звітності. Таке угрупування здійснюється в допомогою субрахунків. Субрахунки об'єднують відповідні групи аналит. рахунків і, у свою чергу, узагальнюються синт. рахунком.
10 Документація, класифікація документів, вимоги до складання.
Бух. документ – письмово зафіксоване первинне облікове посвідчення госп. операції.
Облік який ведеться згідно перв докум назив первинним.
Ведення перв обліку регламент «Положенням про докум забезпеч записів в БО» МФУ від 24 трав 95р.
Кожен докум повинен мати реквізити без яких він вваж недійсним, тобто не має юрид сили.
Реквізити:
найменув.
дата скл.
місце скл. сторони, які беруть участь в госп. опер.
зміст госп. Опер.
кількісна характеристика ГО
підписи осіб, що відпов. за провед. ГО.
Крім загал. обов’язк. реквізитів у відпов. докум. передбач. Спец. реквізити, які також є обов’язк.
Вимоги до бух. док.:
Записи повинні викон. Чітко.
Не допуск.помарки і підчистки
Не допуск. Виправл. в касових і банк. док. Виправ. завір. тими особами, які скл. док.
Класифікація документів. За місцем складання: 1)внутрішні (склад-ся на самому підпр) 2)зовнішні (поступають з інших підпр. і орган-й)
За призначенням: 1)розпорядчі - містять розпорядження на здійснення господ опер, але не підтверджують факту її здійснення (чеки, платіжні доручення банку).2)виконавчі (виправдні) - підтверджують факт здійснення операції (виписки банку з рахунку під-ва про зачислення чи списання грош. коштів, акти, квітанції...) 3)документи бухгалтерського оформлення - складаються самими працівниками бухгалтерії на підставі виправдальних документів або даних поточного обліку для техн-ї підготовки облікових записів (меморіальні ордери, бух справки, розрахунки). Не мають самостійного значення. Часто використовують док-ти з усіма трьома ознаками - комбіновані (касові ордери, вимоги, лімітно-збірні карти...)
Зо обсягом: 1)первинні складають у момент здійснення госп. операції (касові ордери, накладні на сдачу продукції та ін.) 2)зведені склад-ся на основі однорідних первин-х док-тів шляхом групування і узагальнення їх показників (звіти касира, авансові звіти та ін.)
За способом викор: 1)разові використ-ть для оформлення одної чи декількох операцій, які запис-ся в документ одночасно (грошові чекі, касові ордери та ін.) 2)накопичувальні викор-ся для оформлення однорідних,таких, що систематично повторюються операцій протягом певного періоду (лімітно-забірні накопичувальні наряди і ін.)
За змістом: 1)грошові (чек) 2) матеріальні (накладна) 3)розрахункові (платіж. доруч)
За к-стю відображу об’єктів: одно- багатопозиційні
13. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості.
Кальк-ня – це визначення розміру затрат у вартісному виражені,які припадають на калькуляційну одиницю. Осн. методи : 1) Простий метод-(викор-ють підпр-ва видобувн. пром-ті та підпр-ва, що випуск. один вид прод.). Суть: факт. собів-ть визнач-ся шляхом діленням суми вир. затрат на факт. кількість виробл. прод. 2) Позаказний метод (викор-ся на індивідуальних та дрібносерійних підпр-х). Суть: Всі витрати врахов-ся по заказах, об’єктом кульк-є собів-ть виконаних заказів. В межах кожного заказу витрати врах-ся по статтям кальк-ції. Непрямі витрати врах-ся на рах.91 і щомісяця включ-ся в собів-ть окремих заказів. Недолік методу: неспівпадання калькуляц. періоду з звітним. 3)Попередільний метод ( викор-ся на на під-вах з постадійною переробкою сировини). Суть: тут витрати врах-ся по окремим стадіям (переділам) по статтям кальк-ції. На вир-вах, де із сир-ни отрим-ть декілька видів прод., витрати між видами розподіл-ть за допом. спец. коефіцієнтів. Є 2 вар-ти цього методу: а)полуфабрикатний (де також розрах-ть собів-ть полуфабр.) Собів-ть гот. прод. розрах-ся шляхом додавання один до одного затрат всіх переділів. б) безполуфабр, де в затратах кожного цеху врах-ся тільки власні витрати, які і спис-ся на собів-ть. заг.-виробн. витрати + втрати від браку між переділами не розподіл-ся, а включ-ся в собів-сть. 4) Нормативн. метод – спочатку склад-ся нормат. кальк-ція на основі норм витрат. Факт. собів-ть порівн-ся з нормат. Поточний облік витрат на вир-во здійсн-ся окремо – по нормах та відхиленням від норм. При калькул-нні відхилення від норм відносять на собів-ть товарн. прод. Незаверш.вир-во оцін-ся за нормат. витратами. При складанні калькул-ції врах-ють вплив зміни норм. А факт. собів-ть розрах-ся як сума затрат по нормах плюс-мінус відхилення та зміни норм по кожній калькул.статті.
14. Склад і класифікація витрат на виробництво.
Це витрати по обслугов-ню вир-ва та упр-нню роботою цехів та інш. підрозділів осн. та допоміжн. вир-ва. Отже це: 1)витрати на упр-ня вир-вом (оплата праці апарату упр-ня цехами, витрати на соц. програми і мед. обслуг-ння апарату упр-ня), 2)амортиз.осн. засобів заг.-вир. призначення., 3)витрати на утримання ( експл-цію ремонт, страхув. тощо) осн. Засобів, 4)витрати на удосконалення технології та орган-ції вир-ва, 5)витрати на отоплення, освіщення, тощо вир. приміщень, 6)витрати на обслугов-ня вир. процесу(оплата загал.-вир-го персонала; відрах-ня на соц. заходи, мед. страх-ня роб-в управл-ня вир-ом) ;7) витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навкол-го сер-ща; 8) інші витрати. Синтетичний облік заг.-вир-х витрат відображ-ся на рах-ку 91” Заг.-вир-чі витрати”.Аналітичн. облік- по кожному цеху окремо. загальновиробничі витрати, поділяються на 2 групи: 1) витрати які належать до розподілу між окремими видами прод., що випуск (змінні витрати).: пов’зані безпосередньо з обслуговуванням технол. процесу в цеху. (+амортизація). Ці витрати розподіл пропорційно зар. платі вир.робітників, обсягу діяльності, прямих витрат; годинам роботи. Розподіленна сума заг. вир-х вит. спис-ся з кред. Рах-ка 91 на деб. Рах-ка: 23 ”Вир-во”(в сумі,що віднос-ся до вит-т вир-ва), 90 ”Собів-ть реал-ї прод-ї” ( в сумі, що відн-ся до собів-ті реал-ї прод-ї., робіт, послуг) 2) Постійні витрати (не підлягають розподілу) – пов’язані з управлінням стр.підрозділом п-ва. В кінці міс. вони спис-ся з кредита 91 на деб. 23.
23. Облік амортизаціїї (зносу) немат активів
Нематер. активи-умовна вартість об`єктів промисл. та інтелект. власності , а також ін. аналогічних майнових прав, які визнач. об`єктом права власн-сті конкр. підпр-ва; не мають матер. ф-ми(гудвілл, патенти, ноу-хау, авторські права, прогр. забезпеч. обчислюв. тех.-ки...). Мають такі х-ні риси: відсутність мат форми; використання протягом тривалого часу; властивість приносити ек вигоду п-ву; високий ступінь невизначеності розмірів майб прибутку від їх викор-ня. Б/О нематер. ак-вів ведуть на рах-ку 12 «Нематер. ак-ви». В дебеті р-ка відображ. надходж., в кредиті — вибуття. Аналіт. облік цього рах-ка ведуть за видами нематер. ак-вів. Для обліку амортизації нематер. ак-вів використов. рах-к 13 «Знос необор-х ак-вів», субрах-ок 133 «Знос нематер. ак-вів. Відповідно до П(С)БО 8 нарах-ня аморт-ї нематер. ак-вів здійсн. протягом терміну їх корисного використ., але не більше 20 років, починаючи з дати прийняття на облік. Підпр-во при визнач-ні терміну корисного викор-ня немат-го ак-ву має враховувати: строки корисного використ. цього активу підпр-вом; НТП і зміну попиту на продукцію, товари, роботи, послуги, які виробл. з допомогою цього активу (моральний знос); юрид. чи інші обмеження на його викор-ня; ін. чинники. Метод нарах-ня аморт. нематер. ак-ву обирається підпр-вом самостійно, виходячи з особл-стей його форми отримання очікуваних ек. вигод. Суми амортиз., нарахованої протягом звітн. періоду, відображ. у складі витрат цього періоду або включаються до собів-сті ін. ак-ву. Термін корисного викор-ня нематер. ак-ву та метод амортиз. підлягає перегляду в кінці звітн. періоду, якщо в наст. періоді очік. суттєві зміни цього терміну порівняно із його початк. оцінкою. Зміна методу нарах-ня аморт. нематер. ак-ву відображ. як зміна облік. пол-ки відповідно до націон. стандарту б/о № 6 «Виправлення помилок і зміни у фінанси. звітах». Нарах-ня амортиз. відображ. в дебеті р-ків витрат виробнич. або комерц. діял-сті та кредиту субрах-ка 133 «Знос (аморт.) нематер. ак-вів».
19. Види оцінки основних засобів
Оцінюються основні засоби за такими видами вартості : первісна, переоцінена первісна, залишкова, справедлива, ліквідаційна. Первісна – фактична (справедлива) собівартість осн. зас. на дату придбання або створення (включаючи витрати на транспорт та по установці, держстрах та інші витрати). Якщо об’єкт був придбаний в результаті бартеру, то його оцінка буде залежати від того, був обмін на подібний (виконує подібну функцію або мають однакову собівартість) або неподібний актив. При чому первісна вартість, отриманих об’єктів в результ. обміну на подібний актив, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкту. А якщо на неподібний об’єкт, то отриманий об’єкт приймається на облік за справедливою вартістю переданого об’єкту, зменшеною (збільш.) на суму доплат, яка була передана (отримана) підчас обміну. Змінювати первісну вартість можна лише при 1)покращенні осн. з-бів, які призведуть до збільшення вигод від їх використання; 2)переоцінки балансової вартості о.з; 3)часткової ліквідації відповідних об’єктів. Переоцінку перв. варт. можна здійснювати на 31 грудня кожного року. Залишкова = первісна – знос (реальний вартість на звітну дату).Відновна вартість – вартість відтворювання о.з. у сучасних умовах, при сучасному рівні цін. Справедлива – сума за якою може здійснюватись обмін активу, або оплата забов’язання в результ. операцій між зацікавленими незалежними інформованими сторонами. Ліквідаційна – це залишкова вартість на момент вибуття за мінусом витрат пов’язаних з ліквідацією об’єктів.
28.Поняття готової продукції, визнання і первісна оцінка.
До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, у комплектування згідно з умовами договорів, відповідно затвердженим стандартам. пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику, покупцю згідно з діючим порядком прийняття продукції.
Згідно пункту в П(С)БО 9 готова продукція виготовлена на підприємстві,для цілей бухгалтерського обліку включається в запаси, тому методологічні основи формування бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначається І1(С)БО 9 і Продукція, яка не відповідає зазначеним вимогам (крім браку) і роботи, які не прийнята замовником належать до незавершеного виробництва. Одиницею бухгалтерського обліку готової продукції є її найменування або однорідна група (вид). Первісною вартістю готової продукції визначається собівартість її виробництва за П(С)БО 16.
Існує два поняття собівартості готової продукції: собівартість реалізованої продукції і виробнича собівартість продукції. Управлінські витрати на збут до складу собівартості готової продукції не включаються, а вони акумулюються на рахунках 92, 93 та відображаються в тому періоді, в якому виникли. Оцінка готової продукції при її проведенні залежить від облікової політики підприємства в частині оцінки запасів при їх вибуттію При цьому можуть застосовуватись методи передбачені П(С)БО 9.
Для правильного визначення фактичної собівартості готової продукції, виконаних і послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавершеного виробництва, які відображаються за дебетом 23. На кінець місяця незавершене виробництво можна визначити за формулою:
НВк.м.=НВп.м.+ 3-Сг.п
де НВк.м. - незавершене виробництво продукції на кінець місяця; НВп.м. І незавершене виробництво продукції на початок місяця; З - затрати на виробництво продукції у звітному періоді; Сг.п. — собівартість готової продукції. В аналітичному обліку готова продукція враховується за обліковими цінами (плановою собівартістю, оптовими чи відпускними цінами тощо) з виділенням у регістрах відхилень фактичної виробничої собівартості виробів від їх вартості за обліковими цінами. При відображені продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою пміткою - первісна вартість (по дебету 901) та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту 701).
Порядок проведення уцінки готової продукції визначений положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо - технічного призначення та надлишкових товароматеріальних цінностей від 15.12.99 року. Дооцінка готової продукції може проводитись, але в межах попередньої уцінки.
29. Порядок формування та облік фінансових результатів.
Збитки - це перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.
Прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
В бухгалтерському обліку прибуток або збиток формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної і надзвичайної діяльності.
Чистий дохід (виручка від реалізації продукції) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації податку на додану вартість, акцизного збору та ін.
Різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції називається валовим прибуткам (збитком).
Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інше.
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування - це алгебраїчна сума -прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, та інших витрат.
Фінансовий результат від звичайної діяльності - це різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку.
Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються невідшкодовані прибутки (збитки) від надзвичайних подій.
Кінцевий фінансовий результат - це сума фінансових результатів цих видів діяльності.
Для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної і надзвичайної діяльності призначений рахунок 79 "Фінансові результати".
По кредиту рахунка 79 відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також, належна сума нарахованого податку на прибуток. Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 "Неоподатковані прибутки'*.
Облік на рахунку 79 ведеться за субрахунками. Зіставлення дебетового і кредитового оборотів по рахунку 79 за звітний період показує кінцевий результат: чистий прибуток (збиток).
30. Класифікація нематеріальних активів визначення та оцінка.
Нематер. активи - умовна вартість об`єктів промисл. та інтелект. власності , а також ін. аналогічних майнових прав, які визнач. об`єктом права власн-сті конкр. підпр-ва (гудвілл, патенти, ноу-хау, авторські права, прогр. забезпеч. обчислюв. тех.-ки...). Мають такі х-ні риси: відсутність мат форми; використання протягом тривалого часу; властивість приносити ек вигоду п-ву; високий ступінь невизначеності розмірів майб прибутку від їх викор-ня. Бухгалтерський облік нем ак ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами: права користування прир ресурсами ; права користування майном ; права на знаки для товарів і послуг ; права на об'єкти пром власності ; авторські та суміжні з ними права ; гудвіл; інші немат акт (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо). Нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх ек вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. БО немат активів здійснюється за первинною в-тю, що визначається в зал-ті від джерела їх надходження (придбання; внески засновників; обмін одного н.а. на інший н.а.; обмін н.а. на інший актив; в р-ті об’єднання п-в). Собіварт. придбаного немат. активу включ. всі витрати , пов’яз. з його придбанням та доведенням до стану, придатного до викор. Якщо немат. актив надійшов у рез. обміну, то його собів. дор. різниці між справедливою ринк.вартістю отриманого активу і сумою часткової оплати під час придбання. Собів. безкоштовно отриманого немат. активу дор. ринк. вартості на дату прийняття на облік.