2.1. Сутність фінансів та їх роль у суспільстві
2.2. Фінансова система
2.3. Бюджетна система та бюджетний устрій в Україні
2.4. Доходи і видатки бюджету
2.5. Податкова система та принципи її формування
2.6. Загальнодержавні прямі податки
2.7. Загальнодержавні непрямі податки
2.8. Фінансовий ринок
2.9. Цінні папери
Лекція 1. Сутність фінансів та їх роль у суспільстві.
1.Сутність фінансів.
2.Функції фінансів.
3. Моделі фінансових відносин.
4. Фінансово–кредитний механізм.
5. Фінансові ресурси
— 1 —
Фінанси — це економічні відносини з приводу розподілу, перерозподілу і використання у грошовій формі вартості ВВП, а в певних умовах і національного багатства для задоволення суспільних потреб.
Інструмент фінансових відносин — гроші.
Об’єкт фінансових відносин : ВВП та національне багатство
ВВП — це додана вартість, вироблена в країні виробниками товарів, робіт, послуг у поточному році:
Національне багатство — це вартість нагромаджених в Україні матеріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів (основні засоби, матеріальні ресурси , золотий запас, валютний запас, страховий запас, природні ресурси)
Суб’єктами фінансових відносин виступають підприємства, держава, населення.
Ознаки фінансів :
обмінно–розподільчий характер (розподіл ВВП відбувається через реальні грошові фонди, відсутній еквівалентний обмін),
грошова форма відносин,
фінанси визначаються природою і функціями держави, її діяльністю.
Роль фінансів :
забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних та фізичних осіб, держави,
здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами і населенням,
забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і безперервність виробництва,
регулюють різні напрями соціально–економічного розвитку,
забезпечують контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів.
— 2 —
Функції фінансів:
Розподільча.
Контрольна.
Розподільча функція реалізується на трьох стадіях:
Первинний розподіл — це розподіл новоствореної вартості і формування первинних доходів суб’єктів фінансових відносин. Первинні доходи підприємства — прибуток; працівників - заробітна плата; держави — непрямі податки, надходження від державного майна, прибуток держсектора.
Перерозподіл полягає в створенні і використанні централізованих фондів грошових коштів.
За рівнем централізації вони поділяються на :
загальнодержавні (бюджет та фонди цільового призначення)
відомчі фонди (фонди міністерств та відомств)
корпоративні (формування фондів підприємств та об’єднань)
Вторинний розподіл властивий тим, хто не бере участі у первинному розподілі (виплата заробітної плати у бюджетній сфері, асигнування з бюджету, виділення коштів з фондів цільового призначення)
Контрольна функція — полягає у створенні об’єктивних можливостей для здійснення контролю за формуванням і використанням фондів грошових коштів. Необхідність її обумовлена тим, що фінансові відносини мають протиречивий характер.
Розрізняють контроль:
- державний (на загальнодержавному рівні розподілу ВВП)
- відомчий (галузевими міністерствами і відомствами)
- внутрішній (самоперевірка фінансової діяльності підприємствами)
- незалежний (здійснюють аудиторські фірми)
- суспільний (контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави)
— 3 —
Моделі фінансових відносин:
За послідовністю розподілу ВВП виділяють:
а) фінансова модель ринкової економіки:
Вартість ВВП розподіляється зпочатку між тими, хто зайнятий на його створенні (підприємства, працівники). Держава отримує свої доходи на етапі перерозподілу ВВП.
б) фінансова модель адміністративної економіки:
Переважна частина ВВП відразу централізується в бюджеті і виключається з розподільчих відносин.
Недоліки цієї системи:
- з неї не видно реального рівня доходів юридичних і фізичних осіб,
- відсутні стимули до продуктивної праці,
-доходи юридичних та фізичних осіб не відображають їх вклад у створення ВВП.
За рівнем державної централізації ВВП (в ринковій економіці):
Американська модель. Фінансове втручання в економіку мінімальне. Рівень бюджетної централізації — 25–30%. Рівень самофінансування фізичних і юридичних осіб максимальний.
Західноєвропейська модель. Помірний рівень централізації ВВП в бюджеті — 35–45%. За рахунок державних коштів фінансується соціальна сферна, насамперед освіта.
Скандинавська модель. Високий рівень централізації ВВП в бюджеті — 50–60%. Розгалужена державна соціальна сфера. Така модель можлива за високого рівня культури і свідомості населення.
— 4 —
Фінансово–кредитний механізм — це сукупність форм, фінансових методів та важелів впливу на соціально–економічний розвиток суспільства. Включає :
Фінансові показники - абсолютні величини, які характеризують формування або використання фінансових ресурсів держави, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення ( ВВП, ЧНП, НД, доходи та видатки бюджету, прибуток, середня ЗП).
Фінансові методи включають :
Фінансове планування - діяльність по визначенню обсягів, джерел формування та напрямків використання фондів фінансових ресурсів.
Фінансове управління – діяльність, пов’язана з необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою досягнення запланованих результатів.
Фінансовий контроль – діяльність, спрямована на перевірку правильності розподілу та перерозподілу ВВП і НБ через відповідні фонди.
Фінансове забезпечення виступає в трьох формах : самофінансування, бюджетне фінансування, кредитування.
Фінансове регулювання - законодавчо визначена система впливу держави на фінансові процеси в суспільстві.
Фінансові важелі, стимули та санкції - конкретні форми здійснення процесів розподілу і перерозподілу ВВП і НБ, за допомогою яких можна впливати на інтереси суб”єктів господарювання з метою підвищення їх зацікавленості в досягненні певних результатів.
Фінансове право - система фінансових правових норм і законів, що регламентують відносини щодо формування і використання грошових коштів держави та суб”єктів господарювання. (Конституція України, Закони України, Постанови ВРУ, декрети КМУ, укази Президента, нормативні акти міністерств, акти місцевих рад).
--- 5 —
Фінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу і використання ВВП та НБ за певний період.
Напрямки використання фінансових ресурсів :
1. Поповнення основного і оборотного капіталу державного сектора економіки.
2.Формування фонду споживання (видатки на соціально – культурні заходи, задоволення соціальних потреб, соціальний захист, видатки на оборону і управління).
3.Формування фонду нагромадження державного сектору економіки (капітальні вкладення, створення резервних фондів).
Розрізняють централізовані і децентралізовані фінансові ресурси.
Централізовані фінансові ресурси розміщені в:
бюджетній системі,
державних фінансових органах та кредитних установах, Центральному банку,
централізованих і децентралізованих фондах цільового призначення.
Джерелом фінансових ресурсів держави виступає ВВП.
Децентралізовані фінансові ресурси знаходяться в розпорядженні суб”єктів господарювання і населення. Створюються за рахунок прибутків і накопичень резидентів, зокрема : прибутку, амортизаційних відрахувань, кредитів банків, кредиторської заборгованості; коштів, отриманих від випуску цінних паперів.
Лекція 2. Фінансова система.
1. Поняття фінансової системи та її структура.
2. Державні централізовані фінанси.
3. Децентралізовані фінанси.
— 1 —
Фінансова система — це форма організації фінансових відносин в країні.
За внутрішньою будовою фінансова система — це сукупність відносно обособлених фінансових відносин, які взаємопов’язані між собою та відображають специфічні форми і методи розподілу і перерозподілу ВВП. Фінансова система за внутрішньою будовою включає :
державні фінанси,
фінанси населення,
фінанси приватних підприємств і організацій
Державні фінанси - економічні відносини з приводу формування і використання грошових ресурсів, що зосереджені в руках держави і призначені для виконання державою її функцій (економічних, соціальних, політичних). Державні фінанси поділяються на:
децентралізовані (фінанси державних підприємств)
централізовані (державний бюджет, місцеві бюджети, державний кредит, державне страхування, фонди цільового призначення)
Фінанси населення – економічні відносини з приводу формування і використання грошових ресурсів, що формуються з доходів, отриманих громадянами шляхом трудової, господарської та іншої діяльності або спадщини.
Фінанси підприємств - економічні відносини з приводу формування і використання грошових ресурсів, що забезпечують процес виробництва та відтворення в межах даного виробництва.
За організаційною будовою фінансова система — це сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють фінансовими відносинами.
До органів управління фінансовою системою відносяться :
1. Органи, що функціонують в сфері бюджету держави :
Міністерство фінансів,
Державна податкова адміністрація,
Контрольно – ревізійна служба,
Державне казначейство.
2. Контрольно – регулюючі органи :
Рахункова палата Верховної Ради,
Комітет з нагляду за страховою діяльністю,
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку,
Аудиторська палата.
3. Фінансові інститути :
Національний банк України,
Комерційні банки,
Небанківські фінансово – кредитні установи,
Фондові біржі.
4. Органи управління цільовими фондами.
-- 2 --
До державних централізованих фінансів відноситься :
Зведений бюджет - складається із Державного бюджету та місцевих бюджетів, це фінансовий план створення та використання централізованих грошових коштів на рівні держави та її регіонів
Державний кредит – економічні відноини, в яких позичальником виступає держава ( в особі Міністерства фінансів і місцевих органів влади ), а кредиторами - юридичні і фізичні особи. Здійснюється для мобілізації грошових ресурсів з метою покриття дефіциту бюджету.
Державне страхування - економічні відносини з приводу формування і використання резервних та страхових фондів для відшкодування збитків громадянам і господарським структурам. Держава виступає страховиком і розпорядником державних страхових фондів і резервів.
Державні цільові фонди - сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні центральних і місцевих органів влади і використовуються на певні цілі, що мають першорядне значення для країни. До них належать
Пенсійний фонд,
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань,
Фонд соціального страхування на випадок безробіття,
Державний фонд охорони навколишнього природного середовища,
Фонд соціального захисту інвалідів та ін.
- 3 -
Децентралізовані фінанси (фінанси підприємств) - економічні відносини, які виникають з приводу створення, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів для задоволення власних потреб колективу, забезпечення поточної господарської діяльності підприємства та його економічного розвитку.
За суб”єктами економічних відносин розрізняють:
1.Фінансові відносини всередині підприємства (розподіл прибутку, нормування оборотних засобів)
2.Фінансові відносини між підприємствами (сплата штрафів, розрахунки між підприємствами)
3.Фінансові відносини між підприємством і державою (держзамовлення, сплата податків , відрахування до фондів)
4.Фінансові відносини між підприємствами і вище стоячими організаціями (відрахування на утримання управлінського апарату, нарахування та використання цільових фондів).
5. Фінансові відносини між підприємствами і банками ( надання кредиту, сплата відсотків за кредит).
Принципи організації децентралізованих фінансів:
1. Принцип плановості, який забезпечує оптимальне співвідношення між перспективним та поточним плануванням.
2. Принцип комерційного розрахунку, який передбачає, що метою діяльності підприємства є отримання прибутку.
Децентралізовані фінансові ресурси - це грошові кошти, що знаходяться у підприємства і забезпечують поточну господарську діяльність, його виробничий та соціальний розвиток.
Лекція 3. Бюджетна система і бюджетний устрій України
1.Сутність бюджету та бюджетних відносин
2.Структура бюджетної системи України.
3. Бюджетний процес
4. Бюджетна класифікація
5. Бюджетне регулювання.
— 1 —
Під бюджетом розуміють фінансовий план держави, де передбачені грошові надходження та видатки.
З правової точки бюджет — це форма організації бюджетних відносин.
Бюджетні відносини — це фінансові відносини, які виникають у держави з підприємствами, установами, громадянами.
Риси бюджетних відносин:
1.Обов’язковим учасником бюджетних відносин є держава.
2.Бюджетні відносини пов’язанні з формуванням та використанням централізованого фонду грошових коштів.
3.Бюджетні відносини мають об’єктивний характер: в руках держави повинна зберігатись частина ВВП, яка буде спрямована на загальнодержавні потреби.
Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:
рівновага доходів і видатків;
перевищення доходів над видатками;
перевищення видатків над постійними доходами
Функції бюджету:
Перерозподільча — полягає у перерозподілі державних доходів та витрат за допомогою певних програм або через здійснення кошторисного фінансування.
Регулювання — полягає у виборі пріоритетних напрямків структурної політики, у забезпеченні збалансованості та рівноваги економічної системи.
Контрольна — проявляється у контролі державних надходжень та видатків, виявленні й аналізі відхилень фактичних показників від запланованих.
--2 --
Бюджетна система — це сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими нормами і формуються на єдиних принципах, під впливом державного устрою та адміністративно – територіального поділу країни. форма організації бюджетних відносин в Україні.
Згідно Бюджетного кодексу ( 2001 рік), бюджетна система України складається з:
Державного бюджету України.
Місцевих бюджетів ( 11785 самостійних місцевих бюджетів)
До місцевих бюджетів належать:
бюджет Автономної Республіки Крим,
обласні;
міські;
районні;
бюджети місцевого самоврядування ( сіл, селищ, територіальних громад)
Сукупність показників бюджетів всіх рівнів, що входять до складу бюджетної системи називається — зведеним бюджетом України.
Всі ланки бюджетної системи є самостійними. Самостійність їх забезпечується наявністю власних доходних джерел та правом визначати напрямки їх використання.
Бюджетний устрій — це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв”язок між окремими ланками.
Принципи бюджетного устрою:
1. Принцип єдності бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиною соціально–економічною політикою
2. Принцип автономності — означає, що кожний бюджет, який створюється в країні, є відносно відокремленим і формується незалежно від інших бюджетів. Автономність досягається за рахунок:
1) затвердження і виконання кожного бюджету окремо;
2) чіткого розмежування доходів і видатків між бюджетами;
3) необмежених прав місцевих органів влади та управління у затвердженні й виконанні власних бюджетів.
3.Принцип публічності. Висвітлення показників бюджетів у засобах масової інформації, а також звітів про їх виконання.
4.Принцип достовірності. Формування бюджетів повинне здійснюватись на основі реальних показників та науково–обгрунтованих нормативів.
5.Принцип цільового використання бюджетних коштів
6.Принцип ефективності. – полягає в тому, що всі учасники бюджетного процесу прагнуть отримати максимальний результат при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.
Бюджетна система України містить в собі протиріччя:
між державою і регіонами;
між державою і виробниками
між Україною та іншими державами.
-- 3--
Бюджетний процес — це регламентований законодавством порядок створення бюджету та його виконання.
Етапи бюджетного процесу :
1.Складання проекту бюджету (квітень–серпень попереднього року)
Міністерство фінансів і Міністерство економіки подають всім міністерствам бюджетні запити, доводять до місцевих органів влади інструктивні листи про особливості складання бюджетів.
Бюджетний запит – документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.
На основі аналізу бюджетних запитів МФ готує проект закону про ДБ України і подає його КМУ на розгляд. КМУ до 15 вересня приймає постанову щодо схвалення проекту закону і подає його ВР.
2. Розгляд та затвердження бюджету у Верховній Раді . Бюджет має бути затверджений до 1 грудня. Затвердження відбувається шляхом прийняття Закону “Про державний бюджет” на відповідний рік.
Після 1грудня починається формування місцевих бюджетів.
3.Виконання бюджету (протягом поточного року).
Бюджетний період – термін, протягом якого діє складений і затверджений бюджет. Виконання державного та місцевих бюджетів організовує КМУ через міністерства та відомства, виконавчі органи місцевих рад народних депутатів. Контроль за виконанням бюджету здійснює Верховна Рада та місцеві ради народних депутатів. Під виконанням бюджету розуміють забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів та безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів.
ДБ виконується за розписом.
Бюджетний розпис – документ, в якому встановлюється розподіл доходів та бюджетних асигнувань головним розпорядникам по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.
На основі бюджетного розпису розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.
4.Затвердження звіту про виконання бюджету (до 1 травня наступного року). Звіт про виконання державного бюджету затверджує Верховна Рада . Складання звітності про виконання ДБ здійснюється Державним казначейством.
--4--
Бюджетна класифікація - групування доходів та видатків бюджету за відповідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних
Бюджетна класифікація складається із 4 розділів:
Доходи бюджету.
Видатки бюджету
Фінансування бюджету
Державний борг.
Розділ 1 визначає структуру доходів бюджету ( за основу взятий вид платежу) :
податкові надходження,
неподаткові надходження,
доходи від операцій с капіталом,
офіційні трансферти, ( трансферт - це безвідшкодовна передача товарів, послуг, грошей),
державні цільові фонди
Розділ 2 складається з функціональної, відомчої та економічної структури видатків.
Функціональна структура видатків ( всього 24 розділи) відповідає основним напрямкам державної діяльності : економічна діяльність, охорона здоров”я, житлово – комунальне господарство, освіта, соціальний захист, охорона навколишнього середовища тощо
Економічна структура видатків характеризує видатки бюджету за їх економічним змістом :
поточні видатки,
капітальні видатки.
Відомча містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів (міністерства і відомства).
Розділ 3 визначає обсяги внутрішнього і зовнішнього фінансування.
Розділ 4 визначає структуру внутрішнього і зовнішнього боргу.
--- 5---
Бюджетне регулювання – це щорічний перерозподіл загальнодержавних централізованих ресурсів між різними ланками бюджетної системи з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.
Методи бюджетного регулювання :
Дотація ( з лат – дар ) це сума грошових коштів , яка виділяється із бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня для покриття його дефіциту при неможливості зменшити видатки.
Субсидія ( з лат – допомога, підтримка ) – сума грошей, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування певних поточних видатків. Має цільове призначення.
Субвенція – сума грошових коштів, яка передається із бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування конкретних капітальних видатків. Має цільове призначення.
Лекція 4. Доходи та видатки бюджету
1. Сутність доходів бюджету та їх класифікація
2. Видатки бюджету, їх класифікація.
3. Дефіцит бюджету, види та джерела покриття.
- 1 –
Державні доходи - це грошові відносини, які складаються між державою, юридичними і фізичними особами в процесі вилучення і акумуляції частини ВВП у загальнодержавному фонді для здійснення державою її функцій. Доходи бюджету можуть формуватися на основі чотирьох методів централізації грошових коштів:
- пряме вилучення доходів з державного сектора;
- отримання доходів від державних угідь, майна і послуг;
- перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою податків;
- залучення позик.
Пряме вилучення доходів з державного сектора Функціонування державного сектора економіки характеризує підприємницьку діяльність держави. Як і будь-який підприємець, держава має право на отримання підприємницького доходу — прибутку. Весь створений у державному секторі прибуток за правом власності належить державі.
Надходження від державного сектора зазвичай незначні..
Доходи від державних угідь, майна і послуг формуються на основі прав власності держави. В Україні всі угіддя, надра, корисні копалини належать державі. Тому доходи від їх використання спрямовуються до бюджету держави. Формою таких доходів є платежі за ресурси: лісовий дохід, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин. Надходження від державних прав власності в Україні мінімальні — 2 %.
Податковий метод формування доходів бюджету характеризує перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб. На відміну від прямого вилучення доходів в державному секторі, цей метод може здійснюватись тільки на підставі законів.
Позичковий метод означає формування доходів бюджету на поворотній основі.
Види доходів :
1. За джерелами формування доходів:
- доходи , отримані від розподілу новоствореного ВВП;
- отримані від реалізації національного багатства,
- отримані від зовнішніх джерел.
2. За методом залучення коштів :
Податкові надходження: прямі та непрямі податки, збори,
Неподаткові надходження:
доходи від власності і підприємницької діяльності,
адміністративні збори та платежі.
надходження від штрафів та фінансових санкцій
інші
Доходи від операцій з капіталом:
-від приватизації майна державних підприємств;
-від реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
-від реалізації державних матеріальних резервів;
-від продажу землі та нематеріальних активів
-інші.
Офіційні трансферти:
-дотації, субсидій, субвенції
Внески до цільових фондів.
3. За методами розподілу
- закріплені — доходи, які повністю або частково (за твердим фіксованим нормативом) надходять до бюджету певного рівня ;
- регулюючі - доходи, від яких встановлюються відрахування до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їх потреб, тобто нормативи відрахувань диференціюються в розрізі окремих бюджетів і періодично (як правило, щорічно) змінюються.
4. За умовами формування
безповоротні – це власні доходи держави
поворотні - державні позики
5.За рівнем централізації
централізовані – які концентруються в ДБ та цільових фондах держави
децентралізовані – які використовуються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бюджетних організаціях
- 2 -
Видатки бюджету – це грошові відносини, що виникають між державою та юридичними і фізичними особами з приводу використання централізованого фонду грошових коштів з метю задоволення суспільних потреб.
Класифікація видатків бюджету здійснюється за такими ознаками:
1.За економічними ознаками
поточні
капітальні видатки бюджету.
Поточні характеризують витрати на утримання підприємств, об'єктів, установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що функціонують на початок бюджетного року. Вони включають :
видатки на товари і послуги;
на оплату праці працівників бюджетних установ;
нарахування на заробітну плату;
придбання предметів постачання і матеріалів;
витрати на відрядження;
на оплату послуг бюджетних установ;
на оплату комунальних послуг та енергоносіів;
виплату процентів;
трансфертні платежі органам державного управління.
Капітальні (видатки розвитку) — це видатки на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави. До них відносяться видатки на:
придбання основного капіталу;
капітальне будівництво;
капітальний ремонт;
створення державних запасів і резервів;
придбання землі і нематеріальних активів;
капітальні трансферти.
Відповідно до такого розподілу видатків може формуватися два окремих бюджети — поточний і бюджет розвитку. Поточний — має забезпечуватись поточними доходами і бути збалансованим. Бюджет розвитку — може бути дефіцитним і забезпечуватись за рахунок позик, в т. ч. цільових інвестиційних.
2. За функціональною структурою видатки відображають функції держави:
управлінські — видатки на державне управління, правоохоронні органи, судову владу і прокуратуру, митну і податкову службу, міжнародну діяльність, національну оборону.
видатки на суспільні і соціальні послуги : освіта, охорона здоров”я, культура і мистецтво, фізична культура і спорт, соціальний захист та соціальне забезпечення, засоби масової інформації.
видатки на економічну діяльність держави;
видатки на обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу.
3.За рівнем бюджетної системи видатки:
Державного бюджету,
бюджету автономної республіки Крим
місцевих бюджетів.
4. За формами бюджетного фінансування:
проектне фінансування — фінансування з бюджету інвестицінних проектів;
бюджетні кредити — надання фінансової допомоги з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі,
кошторисне фінансування — виділення бюджетних асигнувань на підставі кошторису;
державні трансферти — державні субсидії, субвенції, дотації.
--3--
Держбюдет, як фінансовий план може характеризуватись трьома станами:
дефіцитний бюджет (видатки перевищують постійні доходи бюджету);
профіцитний бюджет (доходи перевищують нормативні видатки бюджету);
збалансований бюджет (доходи дорівнюють видаткам).
Причини виникнення дефіциту бюджету:
низька ефективність суспільного виробництва,
нераціональна структура бюджетних видатків;
низька результативність зовнішньоекономічних зв’язків;
неефективний бюджетний механізм.
Види бюджетного дефіциту:
1.За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:
відкритий — офіційно визнаний у законі про бюджет;
прихований — офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту.
2. За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває :
вимушеним,
свідомим.
Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.
Свідомий визначається характером фінансової політики держави — вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки.
3.За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють
активний
пасивний..
Активний — це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.
Пасивний — покриття поточних витрат.
Джерела покриття дефіциту:
державні позики Грошова маса при цьому не змінюється. Витрати на обслуговування боргу зростають.
кредитна емісія. Грошова маса збільшується, що призводить до інфляції.
Державний борг — це сума нагромаджених в країні за певний час бюджетних дефіцитів.
Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борги.
Поточний борг — це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році разом з належними до сплати в цей період процентами з усіх випущених на даний момент позик.
Капітальний борг — це загальна сума заборгованості і процентів, які мають бути виплачені за позиками.
Внутрішній борг — це заборгованість кредиторам всередині даної держави; зовнішній борг — кредиторам за межами країни.
Лекція 5. Податкова система та принципи її формування
1.Економічна сутність податків
2.Елементи податку, їх характеристика.
3.Класифікація податків та їх види.
4.Принципи формування податкової системи.
5.Податкова служба в Україні.
— 1 —
Податки — це законодавчо встановлені обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету. За економічним змістом податки — це фінансові відносини між державою та платниками з метою створення загальнодержавного фонду грошових коштів. Акумуляція грошових коштів здійснюється також за допомогою обов”язкових платежів:
Плата, збір відображає певну еквівалентність платника з державою. Розмір плати залежить від розміру ресурсів, що використовується, а надходження плати держава визначається державною власністю на ці ресурси.
Відрахування і внески передбачають цільове призначення платежів. Відносяться на витрати .
Відмінності:
1.Податки сплачуються виключно до бюджету держави. Плата, відрахування можуть сплачуватись іншим юридичним та фізичним особам.
2.Податки не мають цільового призначення
3.Податки справляються на умовах безповоротності. Сплата податку не породжує зустрічного зобов”язання держави вчинити будь – які дії на користь конкретного платника.
Функції податків:
Фіскальна — податки виступають методом централізації ВВП в держбюджеті
Розподільчо - регулююча — за допомогою податків здійснюється преррозподіл вартості ВВП та регулювання соціально – економічного життя країни.
- 2 -
Елементи податку:
1. Суб’єкт оподаткування — юридична або фізична особа, яка сплачує податки.
2.Об’єкт оподаткування — явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок. Об’єкт оподаткування повинен бути стабільним, піддаватися чіткому обліку і мати безпосереднє відношення до платника.
3.Податкова ставка — законодавчо встановлений розмір податку виходячи із об”єкту оподаткування.
Розрізняють ставки:
- фіксована — встановлюється конкретна сума (єдиний податок з фізичних осіб — до двухсот гривень на місяць)
- процентна ставка
Методи встановлення ставок :
-інтуітивний – на основі бажання та волі законотворців;
- емпіричний – на основі аналізу відповідних процесів за попередній період;
- математичного моделювання.
4.Податкові пільги – законодавчо встановлені умови та можливості пониження податкового навантаження та послаблення податкового тиску. Існують пільги :
- повне або часткове звільнення від сплати податку конкретного платника;
- повне або часткове звільнення від податку певного виду діяльності;
- пониження ставок оподаткування і використання нульової ставки;
-зменшення належної до сплати суми нарахованого податку і використання податкового кредиту.
5.Податкові канікули - відстрочення на певний період належних до сплати сум податків або повне звільнення від сплати податку протягом певного періоду.
6. Податковий кредит – термінова відстрочка податку, який належить до сплати в бюджет в календарному році.
7. Податковий період – термін, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов”язання.
8. Податковий звіт – документ, що подається до податкової інспекції зі звітними даними про розрахунки з бюджетом.
--- 3 —
1. За формою оподаткування розрізняють:
а) непрямі податки;
б) прямі податки.
При прямому оподаткуванні фінансові відносини виникають безпосередньо між державою і платниками податків.
При непрямому оподаткуванні суб’єктами оподаткування стає продавець товарів чи послуг, виступаючи посередником між державою та споживачем. Непрямі податки включені в ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито)
2. За економічним змістом об’єкту оподаткування розрізняють:
а) податки на доходи – обов”язкові збори, які стягуються з чистого доходу фізичних і юридичних осіб в момент його отримання (податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб);
б) податки на споживання - обов”язкові збори, які стягуються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата не залежить від результатів фінансово – господарської діяльності (ПДВ та інші непрямі податки);
в) податки на майно – обов”язкові збори, які стягуються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває у власності (податок з власників транспортних засобів).
3. За рівнем державних структур, що встановлюють податок:
а) загальнодержавні - встановлюються ВРУ, їх стягнення є обов’язковим незалежно від того, до якого бюджету зараховується.
Поділяються на 3 групи:
-ті, що зараховуються до держбюджету;
- ті, що зараховуються до місцевих бюджетів;
- ті, що розподіляються між держбюджетом і місцевими бюджетами.
б) місцеві - встановлюються місцевими органами влади. Зараховуються до місцевих бюджетів.
4. В залежності від платика
а) податки з юридичних осіб;
б) податки з фізичних осіб;
в) змішані ( плата за землю. податок з власників транспортних засобів)
5. В залежності від джерел сплати
а) податки. що включаються у валові витрати та собіартість;
б) податки, що включаються у ціну товару;
в) податки, що сплачуються з прибутку або капіталу.
---4 —
Податкова система — це сукупність встановлених в країні податків, зборів, та інших платежів до бюджету і державних цільових фондів; форм і методів їх установлення ; дій, які забезпечують їх сплату. Податкова система передбачає :
- порядок встановлення і введення в дію податків,
- види податків,
- права і обов”язки платників податків,
- порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів,
- відповідальність учасників податкових відносин.
Найчастіше в податкових системах різних країн використовуються наступні податки:
— подоходний податок з фізичних осіб;
— відрахування на соціальне страхування;
— податок на прибуток підприємств (корпорацій);
— податок на майно (землю, нерухоме майно);
— податок, що утримується при передачі майнових прав однієї особи іншій;
— податок на споживання, що встановлюється як надбавка до цін на товари, роботи і послуги (на додану вартість, з покупок і продажу, мито, акцизний збір).
Принципи побудови податкової системи:
обов'язковість —встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
рівнозначність і пропорційність — стягнення податків з юридичних осіб здійснюється у відповідній частці від прибутку;
недопущення проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання при визначенні податкових зобов'язань;
соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення через застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі доходи;
стабільність — забезпечення незмінності податків і податкових платежів, їх ставок, і податкових пільг протягом бюджетного року;
економічна обґрунтованість — встановлення податків відповідно до соціально-економічної доктрини держави з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
рівномірність плати — встановлення термінів плати, виходячи з необхідності забезпечення фінансування витрат бюджету;
єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати, податкового періоду, ставок податку, основ для надання пільг;
доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і податкових платежів.
Податкова робота — це діяльність держави та її органів, а також платників в процесі правового регламентування, нарахування, сплати податків і податкових платежів, а також контролю за своєчасністю та повнотою їх надходження до бюджету.
Суб'єктами податкової роботи в Україні виступають:
Верховна Рада України — приймає закони загальної та спеціальної дії в сфері оподаткування;
органи виконавчої влади (Міністерство фінансів, Державне казначейство, Міністерство економіки) — забезпечують дію механізмів справляння податків і податкових платежів;
органи податкової служби — здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства,
платники податків — нараховують і сплачують податки та податкові платежі, подають податкову звітність, несуть відповідальність за порушення податкового законодавства.
----5 ----
Податкова служба — це сукупність державних органів, які організовують та контролюють надходження коштів до бюджету.
Структура податкової служби:
Вищий рівень Державна податкова адміністрація України
Середній рівень Податкові адміністрації в областях
Низовий рівень Податкові інспекції в містах і районах
ДПАУ виконує функції:
1. розробка нормативних актів щодо оподаткування, методики розрахунку податків, форм податкової звітності,
2. координування діяльності всієї податкової служби,
3. роз'яснення окремих норм законодавчих актів про податки, інші платежі;
4. контроль за діяльністю низових рівнів податкової служби;
5. кадрова політика;
6. прогноз, аналіз надходження податків, розробка пропозиції щодо їх збільшення та зменшення витрат бюджету;
7. розробка основних напрямків, форм і методів проведення перевірок додержання податкового та валютного законодавства;
Функції обласних ДПА:
1. роз'яснення правової бази щодо оподаткування;
2. контроль за діяльністю низової ланки;
3. здійснення перевірок та перепровірок діяльності окремих платників;
4. кадрова політика;
Первинна ланка ДПС України — Державна податкова інспекція. ДПІ очолюють начальники, які призначаються Головою ДПА України за поданням відповідних державних податкових адміністрацій .
Основні функції ДПІ:
1. контроль за дотриманням податкового законодавства;
2. облік платників податків і податкових платежів, їх реєстрація;
3. облік податкових надходжень до бюджету, цільових бюджетних та позабюджетних фондів;
4. роз'яснення правової бази щодо оподаткування і робота з платниками податків;
5. прийняття та опрацювання податкової звітності;
6. притягнення до адміністративної відповідальності порушників податкового законодавства;
7. перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів;
8. контроль за законністю валютних операцій;
На кожному рівні податкової служби діють підрозділи податкової міліції.
Податкова міліція складається зі спеціальних підрозділів з боротьби з податковими правопорушеннями і здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, виконує оперативно-пошукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Лекція 6. Загальнодержавні прямі податки
1. Податок на прибуток.
2. Податок з доходів фізичних осіб.
3. Плата за землю.
4.Податок з власників транспортних засобів.
--- 1 —
Об’єктом оподаткування є оподаткований прибуток, який визначається за формулою:
ОП = СВД – ВВ – АВ, де
СВД — скореговані валові доходи ;
ВВ — валові витрати;
АВ — амортизаційні відрахування.
Валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній і нематеріальній формі на території України та за її межами. До валового доходу відносять:
1. Загальний дохід від продажу товарів, робіт, послуг. Моментом продажу рахується момент відвантаження продукції, або момент надходження коштів на рахунок продавця, чи в його касу (правило першої події).
2. Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, ЦП.
3. Доходи від спільної діяльності у вигляді дивідендів, відсотків, володіння борговими вимогами, від оренди.
4. Доходи, не враховані при обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному періоду.
5. Інші доходи, в т. ч. :
- суми безповоротної та поворотної фінансової допомоги,
-безплатно надані платнику податків послуги,
-сума штрафів, неустойок та пені, одержаних підприємством.
До складу валового доходу не включаються суми ПДВ, отримані підприємством.
Валові витрати — це сума будь–яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній та нематеріальній формі, пов’язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції та охороною праці. У склад витрат виробництва включають фактично здійснені витрати, а не витрати на вироблену і реалізовану продукцію.
До складу валових витрат не включаються витрати на :
- потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності,
- придбання, будівництво, реконструкція, модернізація, ремонт основних фондів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації,
- сплата податку на прибуток; ПДВ, включеного до ціни товарів,
- сплату вартості торгових патентів,
- сплату штрафів, неутойки, пені,
- виплата дивідендів.
- інші виплати.
Амортизаційні відрахування — процес перенесення витрат на придбання, виготовлення, поліпшення основних засобів на зменшення оподаткованого прибутку.
Для нарахування амортизації основні засоби поділяються на 4 групи:
1. будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої. Квартальна норма амортизації — 2%.
2. автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі, побутові. електронні, оптичні, електромеханічні прилади, інше конторське обладнання, устаткування, приладдя. Квартальна норма амортизації — 10%.
3. інші основні засоби. Квартальна норма амортизації — 6 %.
4. електронно – обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інші інформаційні системи, мікрофони і рації. Квартальна норма амортизації - 15 %.
EMBED Equation.3 , де
АВ – амортизаційні відрахування,
Бв — балансова вартість основних засобів на початок звітного періоду,
Na — норма амортизації.
Ставка податку на прибуток 25 %.
Податок сплачується до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Термін подачі декларації - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.
--2—
Платниками податку є:
- резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
- нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.
Об'єктом оподаткування є:
- загальний місячний оподатковуваний дохід;
- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:
- доходи у вигляді заробітної плати,
- доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної власності;
- сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню;
- сума страхових виплат, страхових відшкодувань,
- дохід від надання майна в оренду або суборенду ,
- доходи, отримані платником податку від його працедавця як додаткові блага,
- доходи у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів;
- інші доходи згідно із Законом.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи:
-суми державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій або дотацій,
- суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт;
- суми збору на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку,
- аліменти;
- кошти або майно, майнові чи немайнові права, які отримуються спадкоємцями фізичної особи,
-сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти в рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку-найманого працівника,
- вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування в межах території України,
- інші доходи.
Платник податку має право на зменшення суми загального місячого оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:
- для будь-якого платника податку — у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року;
- у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам від суми пільги (однієї мінімальної заробітної плати), для платника податку, який:
а) є самотньою матір'ю або батьком (опікуном, піклувальником) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
б) утримує дитину — інваліда 1 або 2 групи — на кожну дитину,
в) має трьох чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожну таку дитину;
г) є вдівцем або вдовою;
д) є особою, віднесеною законом до 1 і 2 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ж) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, військовослужбовцем строкової служби;
з) є інвалідом 1 або 2 групи, у тому числі з дитинства;
є) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;
- у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам від суми пільги (однієї мінімальної заробітної плати) — для платника податку, який є:
а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;
б) учасником бойових дій під час Другої світової війни, або працівником тилу, який має відповідні державні відзнаки;
в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто,
г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни,
д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда.
Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
На перехідний період установлюються такі розміри податкової соціальної пільги:
- у 2005 році — у розмірі 50% від суми податкової соціальної пільги;
- у 2006 році — у розмірі 80% від суми податкової соціальної пільги;
- у 2007 році — у розмірі 100% від суми податкової соціальної пільги.
Податковий кредит — це суми, на які щорічно дозволяється зменшити оподатковуваний податком прибуток. Після закінчення календарного року, якщо були витрати, які дозволяється включати в податковий кредит, громадяни можуть подати декларацію в податковий орган для відшкодування частини сплачених податків.
Ставка податку – 13 % від оподатковуваного доходу. З 1 січня 2007 року – 15%.
--- 3—
Платниками податку є власники землі і землекористувачі, в тому числі й орендарі.
Об’єкт оподаткування — земельна ділянка, яка перебуває у власності чи користуванні.
Розміри земельного податку залежать від цільового призначення земельної ділянки, її місця розташування та грошової оцінки земель
Плата за землю диференційована:
для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1% від грошової оцінки землі,
для багаторічних насаджень — 0,03% від грошової оцінки,
землі населених пунктів – 1% від грошової оцінки,
земельні ділянки на землях природоохоронного значення – 50 %.
Грошова оцінка встановлюється Державним Комітетом України по земельним ресурсам.
Якщо грошову оцінку землі не встановлено, ставка податку встановлюється в залежності від населення населених пунктів в копійках за один квадратний метр.
Пільги по податку:
Податок не сплачують:
- вітчизняні і дослідні господарства,
- заповідники,
- органи державної влади і самоврядування,
- установи, що повністю фінансуються за рахунок бюджету,
- релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю,
- інваліди 1, 2–ї групи,
- громадяни, які виховують трьох дітей і більше,
- пенсіонери,
- чорнобильці,
- громадяни, члени сімей яких проходять військову службу
Податок сплачується протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця. Громадянами до 15 серпня та 15 листопада.
— 4 —
Платники податку — юридичні та фізичні особи, які мають зареєстровані в Україні транспортні засоби.
Об’єкт оподаткування — транспортні засоби.
Ставки податку встановлюються від об’єму циліндрів двигуна, або з 1 кВт потужності двигуна, або зі 100 сантиметрів довжини (яхт, човнів).
Для легкових автомобілів з об’ємом циліндрів двигуна
до 1000 сантиметрів кубічних, ставка становить 3 грн. зі 100 сантиметрів кубічних;
до 1500 сантиметрів кубічних — ставка 4 грн. зі 100 сантиметрів кубічних тощо
Пільги по податку:
Від податку звільняються
- підприємства автомобільного транспотру, що зайняті перевезенням пасажирів, на які встановлено тарифи,
- навчальні заклади, що фінансуються з бюджету стосовно учбових транспортних засобів,
- ветерани війни, праці, інваліди 1, 2–ї групи, чорнобильці, щодо одного автомобіля з об’ємом циліндрів до 2500 сантиметрів кубічних;
На 50% зменшуються ставки податку :
- для сільськогосподарських підприємств на колісні трактори, автобуси та спецмашини для перевезення не менше 10 людей,
- на автомобілі, вироблені в СНД і поставлені в Україну на облік до 90р. включно.
Податок сплачується фізичними особами перед реєстрацією та перереєстрацією щорічно, або раз в 2 роки. Юридичні особи сплачують податок щоквартально до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Лекція 7. Загальнодержавні непрямі податки.
1. Податок на додану вартість (ПДВ).
2. Акцизний збір.
3.Мито.
— 1 —
Платники податку — особи, які займаються підприємницькою діяльністю, якщо обсяг їх оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців перевищує 3600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Об’єкт оподаткування — операції з продажу товарів, робіт, послуг у середині держави, їх імпорт чи експорт.
Ставка оподаткування:
20% (базова ставка). В цьому випадку податок додається до ціни товарів, робіт, послуг.
нульова ставка
Нульова ставка застосовується:
- при експорті товарів,
- при наданні транспортних послуг за межами території України,
-при продажу переробним підприємствам молока та м”яса сільськогосподарськими виробниками,
- при продажу газу безпосередньо споживачам.
Пільги по податку :
Звільняються від оподаткування операції з продажу:
- вітчизняних продуктів дитячого харчування спеціалізованими магазинами;
- товарів, призначених для інвалідів;
- лікарських засобів і виробів медичного призначення, що вироблені в Україні;
- періодичних видань, учнівських зошитів, книжок. підручників та навчальних посібників;
- путівок для санаторно–куротного лікування та відпочинку дітей;
- товарів, виготовлених підприємствами інваілдів,
- надання послуг з перевезення пасажирів міським транспортом;
- надання послуг з освітньої діяльності, з утримання дітей у дошкільних закладах та інтернатах, з охорони здоров”я;
- інші операції згідно чинного законодавства.
При застосуванні ставки 20 % в бюджет платиться різниця між податковим зобов”язанням та податковим кредитом.
Податкове зобов”язання – загальна сума податку, одержана платником податку в звітному податковому періоді.
Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов”язання звітного періоду.
При застосуванні нульової ставки, сума ПДВ, сплачена постачальникам, на витрати не відноситься і підлягає відшкодуванню із бюджету.
Якщо операції звільнено від ПДВ, сума сплаченого ПДВ відноситься на витрати. ПДВ в бюджет не платиться і з бюджету не відшкодовується.
ПДВ сплачується не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом (місяць, квартал). Декларація подається протягом 20 або 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця або квартала.
— 2 —
Акцизний збір — непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари. Порелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлено КМУ. До них відносяться:
транспортні засоби;
тютюнові вироби;
алкогольні напої;
спирт етиловий;
пиво солодове;
бензин та дизпаливо;
Платниками акцизного збору є виробники або імпортери підакцизних товарів.
Об’єкт оподаткування — обороти з реалізації вироблених товарів або митна вартість імпортних товарів.
Акцизний збір обчислюється:
1) за твердими ставками у гривнях або в євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів;
2) за ставками у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів, без врахування акцизного збору та податку на додану вартість
По імпортованим товарам сума АЗ обчислюється, виходячи з митної вартості цих товарів, збільшеної на суму ввізного мита, без врахування акцизного збору. При визначенні вказаної вартості іноземна валюта перераховується у гривні за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації.
Акцизний збір, обчислений у євро, з товарів (продукції), що вироблені і реалізуються в Україні, сплачується у валюті України за валютним курсом НБУ, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару.
Пільги по податку :
Не сплачується акцизний збір з:
- реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту,
- оборотів з реалізації автомобілів спеціального призначення (швидка допомога, пожежна) та автомобілів, призначених для інвалідів,
- при вивезенні за межі України підакцизної продукції, набутої інвестором у власність при розподілі продукції.
Податок сплачується :
для підприємств, що реалізують алкогольні напої — на третій день після здійснення реалізації,
з реалізації тютюнових виробів – щомісяця до 16 числа,
з інших підприємств – протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного терміну подання розрахунку,
з імпортованих товарів – під час митного оформлення.
Розрахунок АЗ подається протягом 20 календарних днів, що настають за звітним місяцем.
— 3 —
Мито — непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів. Мито включається в ціну товарів, сплачується за рахунок покупця, його ставки диференційовані за групами товарів.
Митні збори і митні платежі — це плата за виконання митницею своїх обов'язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів України.
За напрямком переміщення товарів розрізняють мито:
експортне (вивізне), що нараховується на товари при їх вивозі за межі митної території України;
імпортне (ввізне), що справляється митницями при поступленні іноземних товарів на внутрішній ринок України;
транзитне, що справляється митницею при транзиті товару через митну територію України;
За призначенням мито буває :
антидемпінгове, що використовується при ввезенні на митну територію України товарів за ціною, яка суттєво нижча їхньої конкурентної ціни,
компенсаційне, що використовується при ввезенні чи вивезенні товарів, під час виробництва яких використовувалась субсидія, якщо таке ввезення чи вивезення загрожує вітчизняним товаровиробникам ;
спеціальне, що використовується як захисний засіб, якщо товари ввозяться на митну територію України в таких кількостях чи на таких умовах, які можуть нанести збиток вітчизняним виробникам подібних;
сезонне, що встановлюється на окремі товари на термін, не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення;
Мито сплачується в національній валюті України за встановленими ставками, виходячи з митної вартості товару.
Митна вартість — це ціна товару, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону України.
Сплата податку здійснюються під час перетину митного кордону.
Лекція 8. Фінансовий ринок
1. Поняття фінансового ринку. Типи фінансових ринків.
2. Фондовий ринок та його учасники.
3. Фондова біржа.
— 1 —
Фінансовий ринок —це система економічних та правових відносин, пов”язаних із купівлею – продажем або випуском та обігом фінансових активів. Передача в користування фінансових ресурсів на фінансовому ринку оформляється фінансовим інструментом (власності, позики, похідним).
Інструменти власності є безстроковими інструментами і засвідчують пайову участь інвестора в статутному фонді емітента, дають право їх власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів, право на частку майна товариства при його ліквідації.
Інструменти позики відображають відносини з виплатою доходу за надану емітенту позику. Вони характеризуються визначеним терміном обігу. До інструментів позики належать як кредитні інструменти, так і боргові ЦП (облігації, векселя казначейські зобов”язання, сертифікати).
Похідними фінансовими інструментами є ф”ючерсні, форвардні, опціонні угоди. Механізм випуску та обігу похідних інструментів (деривативів) пов”язаний з купівлею – продажем певних фінансових чи матеріальних активів.
Осіб, які інвестують кошти в діяльність інших суб”єктів ринку, купуючи фінансові активи, називають інвесторами чи власниками фінансових активів. Тих, хто залучає кошти через випуск та продаж фінансових активів називають емітентами.
Функції фінансового ринку:
1. Акумуляція та перерозподіл коштів для інвестування їх в економіку.
2. Забезпечення взаємодії покупців та продавців фінансових активів
Типи фінансових ринків:
1.За строками обігу фінансових активів:
а) ринок грошей — здійснюється короткострокове інвестування коштів (до 1 року). Короткострокові ЦП ( короткострокові казначейські зобов”язання, ощадні та депозитні сертифікати, векселі, короткострокові облігації) більш ліківдні та менш ризикові.
б) ринок капіталів — ринок довгострокових боргових зобов’язань. На ньому надаються середньострокові та довгострокові кредити та цінні папери.
2. За умовами передачі фінансових ресурсів в користування
а) ринок позичкового капіталу — ресурси передаються на умовах позики на визначений термін та під процент
б) ринок акціонерного капіталу — кошти вкладаються на невизначений термін. При цьому акціонер отримує право на частину прибутку у вигляді дивіденду, право співвласності на активи підприємства.
В залежності від стадії торгівлі
а) первинний фінансовий ринок — це ринок на якому нові випуски цінних паперів продаються та купуються вперше. Обов”язковими учасниками цього ринку є емітенти ЦП.
б) вторинний — ринок на якому мають обіг емітовані раніше фінансові активи.
4. За місцем торгівлі фінансовими активами
а) біржовий ринок — включає угоди, що укладаються на біржах і охоплює вторинний ринок
б) позабіржовий — відображає угоди, що здійснюються поза біржею, він стосується первинного ринку.
5. За механізмом функціонування
а) кредитний ринок
б) валютний ринок
в) фондовий ринок
---2 —
Фондовий ринок — є складовою частиною фінансового ринку і представлений акціями, облігаціями, казначейськими векселями, депозитними сертифікатами та ін.
Учасниками фондового ринку виступають держава, корпорації, фінансові посередники, населення, іноземні інвестори на емітенти.
Держава на фондовому ринку здійснює регулювання ринку та емітує боргові зобо”вязання для забезпечення потреб бюджету.
Державне регулювання цінних паперів — здійснення державою комплексних засобів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів.
Форми державного регулювання:
1. Прийняття законодавчих актів з питань діяльності на ринку цінних паперів;
2. Регулювання випуску і обігу цінних паперів;
3. Видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на рику цінних паперів;
4. Реєстрація випуску цінних паперів;
5. Створення системи захисту прав інвесторів;
6. Контроль за дотриманням оптимального законодавства.
Обіг цінних паперів — це укладення та виконання угод щодо цінних паперів.
Емітент — особа, що здійснює випуск цінних паперів.
Інвестор — особа, яка купує цінні папери від свого імені, за свій рахунок з метою отримання прибутку, або набуття відповідних прав.
Фінансові посередники — це юридичні особи, які надають послуги по пердачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних інвесторів і від інвесторів до емітентів.
Депозитарії — установи, що здійснюють зберігання, облік та розрахунки по цінних паперах, а також стягнення відсотків та надають інші послуги, пов’язані з цінними паперами.
Зберігачі — комерційні банки або торговці цінними паперами, які мають право зберігати цінні папери та обслуговують їх обіг.
Реєстратори - суб”єкти підприємницької діяльності, які ведуть облік та зберігають інформацію про власників цінних паперів
-- 3 --
Фондова біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому відбувається торгівля ЦП за ринковими цінами.
Функції біржі:
1.Організація біржових зборів для проведення публічних торгів
2. Визначення ринкової ціни ЦП, що котируються на біржі
3. Гарантування виконання умов біржових угод, здійснення розрахунків
4. Здійснення біржового арбітражу
5. Забезпечення учасників ринку інформацією про стан та тенденції ринку.
Для допуску до обігу та котирування на фондовий біржі ЦП мають пройти процедуру лістингу – включення до списку ЦП, що вже котируються на біржі. Основні критерії лістингу - ступінь інтересу інвесторів до цієї компанії, місце компанії в галузі, та її стабільність. Перспективи розвитку.
Котирування полягає у визначенні курсів ЦП через збалансування попиту і пропозиції.
Угоди на біржах здійснюються з лотами. Лот – це мінімальний стандартний обсяг біржового активу, який може бути куплений чи проданий на біржі.
Основні схеми укладання угод на біржі :
Продавець – Брокер –Брокер --- Покупець
Продавець та покупець подають відповідні заявки брокерам (біржовим посередникам) . При цьому вони попередньо укладають з брокерами договір на обслуговування і гарантують оплату куплених ЦП або передають брокеру цінні папери для продажу. Брокери виконують замовлення клієнтів, після чого проводять розрахунки за угодою.
Продавець ---Ділер --- Покупець
Ділер скуповує ЦП у продавця і від свого імені продає покупцеві. Ділер - фізична або юридична особа, яка здійснює біржове або торгівельне представництво.
Продавець – Брокер – Дилер – Брокер – Покупець.
Один брокер бере заявку від покупця і виконує її, купивши цінні папери у ділера. Другий брокер виконує заявку продавця, продаючи відповідні цінні папери ділеру.
Основними параметрами угод, що укладаються на фондовій біржі є назва, ціна та кількість активу, термін виконання, термін передачи ЦП та термін розрахунків за ними. Переважно угоди укладаються по принципу „поставка проти оплати”.
Лекція 9. Цінні папери
1. Поняття цінних паперів.
2. Види цінних паперів.
3. Оцінка цінних паперів
4.Класифікація акцій та акціонерний капітал.
5. Методика розподілу дивідендів по акціям.
6. Види облігацій. Методика нарахування відсотків.
— 1 —
Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають виплату доходів у формі дивідендів чи процентів або можливість передачі грошових та інших прав.
Специфічні ознаки ЦП :
1.ЦП підтверджують майнові чи інші грошові права.
2. Цінний папір має бути визнаний таким чинним законодавством.
Цінні папери, що вважаються такими відповідно до Закону України „Про цінні папери і фондову біржу”, називають основними. До них відносять акції, ОВДП, ОЗДП, облігації муніципальної позики. облігації підприємств, казначейські зобов”язання, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.
Похідні цінні папери називають цінними паперами другого роду, або деривативами.
Типи ЦП:
пайові – засвідчують право участі у статутному фонді, надають право на управління підприємством, право на отриманння прибутку та частини майна у випадку ліквідації підприємства;
боргові – надають право на отримання доходу у вигляді процентів.
Цінні папери можуть існувати в матеріалізованій (паперовій) формі чи в дематеріалізованій формі у вигляді записів на спеціальних рахунках. ЦП можуть мати фіксовану або плаваючу ставку.
---2---
Акції - це цінні папери без встановленого строку обігу, що засвідчують внесення їх власником коштів до статутного фонду АТ, надають право на участь в управлінні підприємством, право на отримання прибутку у вигляді дивідендів, право на отримання майна при ліквідації підприємства.
Облігації – цінні папери, що засвідчують передачу їх власником коштів на користь емітента і підтерджують зобов”язання емітента відшкодувати власнику номінальну вартість цього цінного паперу у встановлений строк та сплачувати відсотки.
Казначейські зобов”язання - цінні папери, що розміщуються серед населення на добровільних засадах і засвідчують внесення їх власниками коштів до бюджету, та дають право на отримання фіксованого доходу.
Сетрфікат – це письмове свідоцтво банку про депонування коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення визначеного строку суми вкладу та відсотків за ним.
Вексель – цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов”язання векселедавця сплатити векселедержателю вказану у векселі суму у визначений термін.
Приватизаційні цінні папери – державні цінні папери, які засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
Існує три види приватизаційних ЦП :
приватизаційні майнові сертифікати,
приватизаційні житлові чеки,
приватизаційні земельні бони.
Особливості приватизаційних ЦП :
Вони не підлягають вільному обігу.
Дивіденди та проценти за ними не нараховуються.
Вони не можуть бути використані для розрахунків, чи як застава.
---3---
До основних характеристик цінних паперів належать :
Термін обігу – відрізок часу до кінцевого платежу або вимоги погашення цінних паперів. Фінансові активи, що мають обмежений термін обігу, називають строковими.
Ліквідність – можливість швидкого перетворення цінних паперів в гроші без значних втрат. Найліквіднішими вважаються державні цінні папери.
Дохід за ЦП – визначається процентними дивідендними виплатами, а також сумами, отриманими від погашення чи перепродажу.
Дохідність - розраховується у вигляді процентної річної ставки.
Ризиковість – відображає невизначеність, пов”язану з величиною та часом отримання доходу за даним активом у майбутньому.
Подільність - характеризується мінімальним обсягом ЦП, які можна купити чи продати на ринку. Подільність пов”язана з поняттям номіналу.
Конвертованість – можливість перетворення одних цінних паперів в інші.
Механізм оподаткування – визначає у який спосіб та за якими ставками оподатковуються доходи від володіння або перепродажу цінних паперів.
---4---
Розрізняють акції :
1. Прості акції — не мають фіксованої норми прибутку. Сума дивідендів залежить від загального обсягу чистих прибутків та рішень ради директорів.
Прості акції дають право на участь в управлінні підприємством, право на одержання дивідендів пропорційно вартості акцій, право в останню чергу претендувати на майно акціонерного товариства у випадку його ліквідації.
2. Привілейовані акції — дають право на отримання фіксованого доходу, а також привілегії претендувати на майно підприємства у випадку його ліквідації. Ці акції розміщуються серед фізичних осіб. Власник привілейованої акції не має права на участь в управлінні підприємством.
Розрізняють привілейовані акції:
Кумулятивна привілейована акція— дає право на отримання фіксованого дивіденду за поточний рік і право на отримання дивідендів за той період, коли фірма несла збиток. Невиплачені дивіденди накопичуються і мають бути виплачені до виплати дивідендів по простим акціям.
Привілейована акція з повною участю в прибутках — дає право на отримання фіксованого доходу за поточний рік, а також право на отримання додаткового доходу на пропорційній з власниками простих акцій основі, верхня межа яких не встановлюється.
Привілейована акція з частковою участю в прибутках — дає право на отримання фіксованого доходу за поточний рік, а також право на отримання додаткового доходу на пропорційній з власниками простих акцій основі, при встановленій верхній межі.
Привілейована акцяї з регульованими дивідендами - дає право на періодичне регулювання дивідендів, як правило, щоквартальне.
Конвертована привілейована акція — дає право обмінювати привілейовані акції на певну кількість простих акцій цієї ж фірми.
Привілейована акція з правом голосу — дає право голосувати на зборах акціонерів по всім питанням.
Привілейована акція з обмеженим правом голосу — дає право голосу по деяких питаннях.
В ході емісії акцій формується акціонерний капітал.
Акціонерний капітал — це максимальна кількість акцій на максимальну суму, яка може бути емітована фірмою у відповідності з її статутом.
АК = К*Цн ,
К — кількість акцій
ЦН — ціна номінальна
АК — акціонерний капітал
Номінальна ціна акцій — це початкова ціна при первинному випуску.
Ринкова ціна акцій (курсова) — це вартість акцій на ринку в визначений період часу.
— 5 —
Маса дивіденду — це частина прибутку фірми, яка може бути розподілена між акціонерами.
МД = ЧП – С – ВФ – ІВ,
МД — маса дивіденду
ЧП — чистий прибуток
С — санкції
ВФ — відрахування до фондів
ІВ — інші відрахування
Маса дивіденду відповідає нерозподіленому прибутку.
Розподіл дивідендів :
1. По привілейованим акціям:
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3 — фіксований відсоток.
EMBED Equation.3 —кількість привілейованих акцій.
EMBED Equation.3 —ціна номінальна привілейованих акцій.
Дивіденди по простим акціям :
EMBED Equation.3
2. По привілейованим кумулятивним акціям:
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3 — кількість років протягом яких не виплачуються дивіденди.
Дивіденди по просим акціям
EMBED Equation.3
EMBED Equation.3 — сума дивідендів простих акцій.
— 6 —
Види облігацій:
Купонна — має купонний лист з термінами виплати відсотків.
Іменна — власник такої облігації отримує дохід у вигляді чеків безпосередньо у емітента.
Іпотечна — такі облігації забезпечуються нерухомим майном, яким володіє емітент.
Конвертована — це облігації, які можуть обмінюватися на інші цінні папери за встановленою шкалою.
Класифікація облігацій:
1. По емітенту:
- іноземні,
- державні облігації (облігації внутрішньої державної позики, облігації зовнішньої державної позики),
- муніципальні облігації (облігації муніципальної позики),
- корпоративні (облігації банків, підприємств).
2. За строком випуску:
- короткострокові ( до одного року),
- середньострокові ( від одного до трьох років),
- довгострокові (більше трьох років).
3. По рівню надійності:
- забезпечені,
- незабезпечені.
4. По формі виплати процентів:
- з фіксованим процентом,
- з плаваючим процентом.
Існують два методи виплати процентів по облігаціям:
по купонному листу — до облігації додається купонний лист, який містить: порядковий номер купона на виплату %, номер облігації по якій виплачується %, найменування емітента, термін виплати відсотків.
Відірваний купон власник облігації подає у встановлений банк для оплати. В подальшому банк стягує з емітента всі кошти, що були виплачені по купонах.
по чеках — власник облігації отримує відсотки у вигляді чеків фірм-емітентів і подає їх для оплати в банк.