Мiнiстерство освiти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів і економіки природокористування

РЕФЕРАТ
з дисципліни: „Управління проектами”
на тему:
«Компоненти структуризації проекту»



Виконав:
студент ФЕіП, групи Ф-51м
Остапчук О.М.

Перевірила:
Кузьмак О.М.

Рівне – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП.........................................................................................................................3
КОМПОНЕНТИ СТРУКТУРИЗАЦІЇ ПРОЕКТУ................................................5
ОДНОСПРЯМОВАНА СТРУКТУРИЗАЦІЯ – WBS..........................................8
ДВОСПРЯМОВАНА СТРУКТУРИЗАЦІЯ ТА КОДУВАННЯ ПРОЕКТУ....12
ТРЬОХСПРЯМОВАНА СТРУКТУРА ПРОЕКТУ.........................................14
ВИСНОВКИ...............................................................................................................15
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................16





ВСТУП
Досягнення «тотальної інтеграції» неможливе без структуризації як проекту, так і організації, що його виконує. Фахівці найчастіше більше обізнані в організаційних структурах і менше — в структуризації робіт з проекту, яка виконує не менш важливу роль.
Для планування виконання основних завдань проекту — обсягів, часу, витрат — менеджеру і команді проекту треба знати, які роботи виконувати, хто їх буде виконувати, які кошти і ресурси виділяються на ці роботи і якою є структура відповідних затрат. Відповідь на ці питання дає структуризація проекту, яка полягає у формуванні структури проектних робіт, затрат і узгодженні їх із організаційною структурою проектної команди. Вона передбачає розробку так званої робочої структури проекту (Work Breakdown Structure — WBS), організаційної структури проекту (Organization Breakdown Structure — OBS) і затратної структури проекту (Cost Breakdown Structure — CBS).
Структуризація проекту – це сукупність взаємопов’язаних елементів і процесів проекту, які представлені з різним ступенем деталізації. В термінах управління проектами структура проекту являє собою “дерево” орієнтованих на продукт компонентів, представлених обладнанням, роботами, послугами й інформацією, отриманими в результаті реалізації проекту.
Зараз спостерігаються два основних підходи при застосуванні цього методу:
створення тільки WBS (тобто структуризація проводиться в одному розрізі);
створення WBS і OBS (структуризація здійснюється у двох розрізах — проект і організаційні підрозділи).
Крім того, на основі цих підходів інколи використовують:
структуру витрат CBS або структуру обладнання;
багаторівневий підхід для мультинаціональних проектів.
Структуризація дає змогу навіть дуже великим і складним проектам бути добре керованими, спланованими і контрольованими та має використовуватися на ранніх стадіях їхнього життєвого циклу.








КОМПОНЕНТИ СТРУКТУРИЗАЦІЇ ПРОЕКТУ
Управління проектом припускає його розбивку на окремі блоки, які є самостійними об'єктами планування, обліку, організації й координування, тобто побудову структури проекту. Структура проекту повинна відповідати таким вимогам: кожний рівень ієрархії повинен мати закінчений вигляд або охоплювати всю суму частин проекту, представлених на даному рівні деталізації; сума характеристик елементів проекту на кожному рівні ієрархії структури повинна бути однаковою; нижній рівень декомпозиції проекту повинен містити елементи (модулі), на основі яких можуть бути чітко визначені всі дані, необхідні та достатні для управління проектами (функціональні характеристики, обсяги робіт, вартість, необхідні ресурси, виконавці, зв'язки з іншими елементами і т. ін.). Декомпозиція проекту означає поділ проекту на окремі компоненти, елементи, модулі, тобто виокремлення окремих рівнів ієрархії. Прийнята структура проекту з виділеною ієрархією постійних елементів утворить основу інформаційної мови проекту, на якій будуть спілкуватися всі учасники проекту і буде вестися документація.
Структуризація проекту дозволяє більш конкретно сформулювати для всіх учасників проекту перелік виконуваних ними робіт, проміжні й кінцеві результати, які повинні бути отримані ними на визначених стадіях створення проекту, а також встановити між роботами раціональні інформаційні зв'язки. Вона передбачає розробку робочої структури (Work Breakdown Structure — WBS), організаційної структури проекту (Organization Breakdown Structure — OBS) та затратної структури (Cost Breakdown Structure — CBS).
Структуризація проекту — досить складний процес, оскільки він повинен враховувати всі елементи і параметри проекту: результати проекту; стадії й етапи життєвого циклу; організаційну структуру управління; ресурси на розробку й реалізацію; умови зовнішнього й внутрішнього середовища, у яких здійснюється розробка і реалізація проекту й багато інших факторів. Тобто, структуризація проекту є одним з інструментів організації проекту, основою створення системи управління проектом у цілому (через запровадження схеми тотальної інтеграції), інструментом управління персоналом проекту.
Існують такі підходи до структуризації проекту:
за життєвим циклом проекту;
за компонентами продукту;
функціональний підхід;
географічний підхід;
за відповідальністю.
На жаль, у практиці управління проектами структуризація часто здійснюється тільки за одним критерієм, заснованим на стадіях і етапах життєвого циклу. Інші фактори враховуються інтуїтивно і не мають чіткого алгоритму формалізації.
Американський спеціаліст з управління проектами Кизбом так визначає суть структуризації (WBS — Work Breakdown Structure): "Система WBS поділяє проект на елементи робіт, що підкоряються управлінню, для яких легко визначити витрати та побудувати графіки. Належним чином підготовлена та побудована структура проекту задовольняє вимоги керівництва компанії, менеджера проекту та замовника. Інтеграція WBS з організаційною структурою проекту допомагає менеджеру наділити учасників проекту відповідальністю за виконання конкретних технічних завдань... Вона також дозволяє створити просту систему дослідження ходу реалізації проекту. Формування структури починається з розподілу цілей проекту на значно менші блоки робіт аж до досягнення самих дрібних позицій, що підлягають контролю. Така деревоподібна структура дозволяє розбити загальний обсяг робіт по проекту на незалежні блоки, що будуть передані під управління окремих спеціалістів, які несуть відповідальність за їх завершення, встановлюючи таким чином логічний зв'язок між ресурсами компанії та обсягом робіт, які потрібно здійснити". Отже, WBS — це ієрархічна структура, побудована з метою логічного розподілу усіх робіт із виконання проекту і подана у графічному вигляді. Це сукупність декількох рівнів, кожний з яких формується в результаті розподілу роботи попереднього рівня на її складові.
Основні етапи розробки WBS:
Визначення ступеня деталізації проектних робіт.
Визначення кількості рівнів.
Розробка структури кожного рівня.
Підготовка опису елементів WBS.
Формування системи кодування.
Проведення зворотних обчислень (затрати знизу догори за принципом: відділ локалізації— субпідрядник).
У 90-х роках методологія WBS поширилася на галузі із широким використанням комп'ютерної техніки, спеціальних програм. Тобто, мова йде про створення односпрямованої структури проекту (тільки обсягів виробництва).
На сьогодні застосовуються два основні підходи цього методу:
1. Створення тільки WBS (структуризація в одному розрізі);
2. Створення WBS і OBS (у розрізі — проект і організаційні підрозділи).
На основі цих підходів використовують структуру витрат CBS та багаторівневий підхід для мультинаціональних проектів.
Для створення WBS структуризація може проводитися по таких рівнях:
проект;
стадії або субпроекти;
системи або блоки;
робочі пакети.
На 4-му рівні знаходиться робочий пакет. Це група робіт чи операцій, які піддаються оцінці. Структура робочого пакету має такі складові: обсяг і перелік робіт до виконання; відповідальний за робочий пакет; необхідні результати; бюджет; основні умови; терміни.
2. ОДНОСПРЯМОВАНА СТРУКТУРИЗАЦІЯ – WBS
У наш час багато фірм застосовують «односпрямовану» систему для структуризації, управління, планування і контролю своїх проектів (тобто мова йде про структуризацію тільки обсягів робіт). Успіх у плануванні й контролі виконання проекту залежить від того, як швидко і точно буде визначено обсяги робіт. Це завдання вирішується за допомогою WBS — робочої структури проекту.
WBS створюється за допомогою поділу проекту на основні елементи, частини, послуги на логічній основі. Ці елементи, в свою чергу, поділяються на свої елементи, і цей процес повторюється доти, доки на нижчому рівні WBS елемент можна поділити на роботи, які мають виконуватись окремими групами. Кожного разу, як проект і його елементи поділяються, створюється так званий рівень.
Таким чином, WBS — це ієрархічна структура, побудована з метою логічного розподілу усіх робіт з виконання проекту і подана у графічному вигляді. Це сукупність декількох рівнів, кожний з яких формується в результаті розподілу роботи попереднього рівня на її складові. Елементом найнижчого рівня є група робіт, або так званий робочий пакет (work package).
Для одного й того самого проекту можна створити декілька WBS з різною кількістю рівнів та елементів на кожному рівні. Тому для фірми доцільно створити для окремих типів проектів стандартні формати їх WBS.
Основні принципи застосування WBS полягають у такому:
Кожний елемент WBS є таким підрозділом проекту, до якого можна застосувати управління, планування і контроль. Це дискретна частина проекту зі своїми власними постачальниками, планами, системою контролю й аналізу виконання з погляду витрат, ресурсів, дотримання графіка.
Проект розбивається на кілька рівнів. Найнижчий рівень WBS створюється найменшими дискретними частинами проекту, які потребують планування і контролю як інтегрованого цілого. Елементи цього найнижчого рівня WBS не мають подальшої структуризації, хоча під час виконання вони можуть бути розподілені на роботи для окремих груп виконавців, кожна з яких планується і контролюється як окрема одиниця.
Немає необхідності ділити кожний основний елемент про-екту на однакову кількість рівнів. Цей поділ має служити розумним цілям і виконуватися помірковано.
Кожний елемент вищого рівня WBS є складовою проекту, яка планується і контролюється як інтегроване ціле. Це потребує поєднання планування і контролю елементів нижчого рівня («дітей») та елементів більш високого рівня (їхніх «батьків»).
Кожний рівень у структурі — це рівень, на якому управління проектом потребує збору й аналізу контрольної інформації і кожний елемент цього рівня має свій аналіз виконання і звіт.
На практиці не потрібно ділити проект знову і знову, щоб створювати велику кількість рівнів заради самої структури. Кожний рівень має бути значним, логічним і необхідним для управління, планування і контролю проекту. Тому існує обмеження у глибині розбивки для користі управління проектом. Кожний рівень запроваджує інформацію на інтегровану частину проекту, можливо, для різних людей на різних рівнях управлінської ієрархії. Ця інформація має розглядатися як необхідна для ефективного управління проектом. Кожний додатковий рівень WBS значно збільшує обсяг інформації, яка збирається, роботи з паперами і потрібними звітами, але скорочує обсяг діяльності функціональних груп.
Для більшості проектів характерною є кількість рівнів від чотирьох до шести. У простих випадках достатньо двох рівнів. Розбивка до трьох рівнів може бути у разі, якщо це слугує справі. Це може бути при реалізації великих проектів, де кожний елемент третього рівня є значним за розміром або важливим і менеджер вважає, що потрібно мати інтегровані планування і контроль для елементів цього нижчого рівня проекту.
У великих проектах, до основних елементів яких залучаються окремі компанії-виконавці або організаційні одиниці, можуть бути дві групи WBS: одна — для проекту в цілому, і одна або більше — для індивідуальних виконавців (компаній) або організаційних одиниць.
Інтегрована робота, яка є спільною для більш ніж одного елементу WBS на будь-якому одному її рівні, постає як окремий елемент WBS. Проте робота, що є унікальною для одного елементу, включається у цей елемент як його складова на нижчому рівні.
WBS є попереднім етапом, основою для розробки сіткових і календарних планів, що потребують повного переліку всіх робіт за проектом, які можна отримати, маючи пакети робіт. WBS наочно демонструє весь обсяг робіт і місце окремих виконавців.
Основні етапи розробки WBS:
визначення ступеня деталізації проектних робіт (так, щоб вони піддавались оцінці);
визначення кількості рівнів (як правило три-чотири, для сучасних компаній — чотири оптимально);
розробка структури кожного рівня (формуються горизонтальні рівні);
підготовка опису елементів WBS (стисла назва кожної складової WBS);
формування системи кодування (кодуються всі блоки);
проведення зворотних обчислень (затрати знизу догори за принципом: відділ локалізації — субпідрядник).
Як зазначалося, для одного і того самого проекту можна створити кілька WBS із різною кількістю рівнів та елементів на кожному рівні залежно від принципу, який покладається в основу розбивки проекту на його складові. Тому фірмі доцільно створити для окремих типів проектів стандартні формати їх WBS.
Принципи формування рівнів WBS:
за продуктами або субпроектами (субпроект 1 — субпроект 2 — субпроект 3);
за фазами проекту (проектування — будівництво — приймання);
за місцем виконання робіт (фундамент — зовнішні роботи — внутрішні роботи);
за центрами затрат (компанія 1 — компанія 2 — компанія 3).
Тобто за дотримання будь-якого з цих принципів WBS — це поділ проекту на його складові елементи на логічній основі.
Для створення WBS структуризація може провадитися по таких рівнях:
рівень 1 — проект;
рівень 2 — стадії або субпроекти;
рівень 3 — системи або блоки;
рівень 4 — робочі пакети.
На нижчому рівні робочої структури проекту знаходиться робочий пакет (work package). Він являє собою групу робіт чи операцій, які піддаються оцінці з погляду визначення затрат і наділення ресурсами, тривалості виконання та призначення відповідального і має такі характеристики:
обсяг і перелік робіт, які треба виконати;
відповідального за виконання робочого пакету;
бюджет;
потрібні ресурси;
дати початку і кінця.
WBS може застосовуватися для поєднання робіт, які необхідно виконати, організаційних структур і відповідальності за роботу з підсистемами планування, оцінки, розподілу витрат і ресурсів, аналізу, контролю і звіту в єдину взаємопов’язану інтегровану систему управління проектом.
3. ДВОСПРЯМОВАНА СТРУКТУРИЗАЦІЯ ТА КОДУВАННЯ ПРОЕКТУ
Створення робочої структури проекту дає змогу визначити весь перелік робіт, які необхідно виконати, проте не відповідає на запитання, хто виконуватиме ці роботи і яким коштом. Тому дедалі частіше у проектах використовується двоспрямована структуризація, яка поєднує робочу й організаційну структури і передбачає:
робочу структуру проекту (WBS);
організаційну структуру проекту (OBS);
облік затрат;
описання робочих пакетів (діяльності);
систему кодування;
словник використання WBS (каталог CTR «Витрати — час — ресурси»).
Організаційна структура проекту (ОBS)
Ця структура стосується тільки внутрішньої організаційної структури проекту і не зачіпає відносин проектних груп чи учасників з батьківськими організаціями. Будується ОBS аналогічно робочій структурі, а саме:
на першому рівні відображається організаційна структура як єдиний елемент;
на другому і нижчих рівнях триває поділ структури на основні організаційні елементи.
Цей процес повторюється до найнижчого рівня — базових робочих груп (змішаних цільових або функціональних), а при реалізації малих проектів — до окремих виконавців.
Обсяг робіт для цих найнижчих організаційних рівнів являє собою найнижчі елементи WBS, кожний з яких можна планувати і контролювати як окремі одиниці. Таке саме правило чинне для створення OBS. Кількість рівнів залежить від розміру проекту.
Як уже наголошувалося, розподіл WBS здійснюється до робочого пакету, який виконується окремою групою. OBS, у свою чергу, розбивається до рівня груп, які виконують найнижчий рівень робіт у WBS. Таким чином, роботи найнижчого рівня WBS притаманні як WBS, так і OBS, тобто це — фундаментальні блоки обох структур.
Якщо зобразити WBS по горизонтальній осі, а OBS — по вертикальній, то на перетині отримаємо елементи двоспрямованої структури, тобто певні роботи, які виконуються відповідними підрозділами проектної команди. Кожний з них має свої ресурси і свій бюджет, що створює систему обліку затрат. За це відповідає менеджер-обліковець, який входить до складу адміністративної групи.
WBS, OBS і облік затрат встановлюють каркас системи управління проектом. Тут поєднуються обсяг робіт, організаційна структура і персональна відповідальність на кожному рівні із субсистемами планування, контролю змін, ресурсів, витрат, якості, матеріалів, інформації, аналізу і звітування. Облік затрат — це природний і логічний управлінський центр, у якому інтегруються ці чинники.
Облік витрат кожної роботи полягає у її визначенні, плануванні ресурсів і бюджету; ці набори планів є фундаментальними блоками, або найнижчим рівнем у ієрархічній системі двоспрямованої системи планування і контролю.
Облік затрат будується на таких принципах:
Одна особа відповідає за них.
Провадиться ретельне визначення робіт, які виконуються й оцінюються.
По кожному робочому пакету існують плани, як-то: календарний графік; ресурси; бюджет витрат.
Виконується аналіз і складаються звіти.
Обсяг робіт, ресурси і витрати, необхідні для виконання усього проекту або його складових, визначаються знизу догори — додаванням величини показників по вертикальній осі, тобто від найнижчого — до вищого рівня WBS. Аналогічно по функціональних групах організаційної структури це визначається по горизонталі: для кожного вищого рівня витрати визначаються додаванням по нижчих рівнях.
Ключем до інтеграції окремих елементів проекту є систематизована система кодування, яка допомагає структурувати проект, визначити елементи обліку витрат, WBS i OBS і встановити їхні взаємовідносини. Вона використовується, щоб відокремити і водночас поєднати все: роботи, їх планування і контроль, ресурси і кошти, облік, оцінку тощо.
Кожний кодовий номер відповідає певним витратам, WBS або ОBS рівню та елементу, а також вказує на взаємостосунки у структурах WBS і ОBS. Кожний рівень структури представлено частиною коду. Одна частина презентує структуру WBS, друга — ОBS. Пов’язуючи їх, ми отримуємо витрати, притаманні цим структурам та їхнім окремим елементам.
Роботу зі систематизації і поєднання робіт треба обов’язково виконати на певній стадії планування проекту. Для кожного виду діяльності потрібно визначити час, ресурси і затрати, щоб у подальшому формувати систему планів і здійснювати їх контроль, причому сума затрат і ресурсів за видами діяльності має відповідати затратам і ресурсам, виділеним для цього підрозділу, і навпаки.
4. ТРЬОХСПРЯМОВАНА СТРУКТУРА ПРОЕКТУ
Трьохспрямована структура проекту створюється додаванням до двоспрямованої структури третьої — структури затрат (Cost Breakdown Structure — CBS).
CBS утворюється за алгоритмом, аналогічним алгоритму створення WBS і OBS. Ця структура дає змогу збирати інформацію про затрати, аналізувати й готувати звіти по затратах будь-якого підрозділу або елементу робіт.
Таким чином, проведена за всіма напрямами структуризація проекту формує необхідну інформацію для подальшого планування і контролю його строків, ресурсів і затрат.
ВИСНОВКИ
У загальному вигляді проект повинен представляти синтез трьох самостійних структур: організації процесу створення проекту, процесу розробки й реалізації, результату.
Методика структуризації проекту залежить, насамперед, від його специфіки й умов створення. У цьому відношенні вона завжди індивідуальна. Проте процес структуризації можна розглядати як типовий, що складається з ряду послідовно виконуваних процедур.
Процес структуризації проекту в практиці управління розпочинається на передінвестиційній стадії (етапи аналізу проблеми й розробки концепції) і закінчується на інвестиційній стадії (етапи розробки й реалізації проекту).
Структура розбивки проекту повинна поєднувати:
компоненти продукту проекту;
етапи життєвого циклу;
елементи організаційної структури.
Процес структуризації є невід'ємною частиною загального процесу планування проекту і визначення його цілей, а також підготовки зведеного плану проекту та матриці розподілу відповідальності та обов'язків.
Структуризація проекту дозволяє більш конкретно сформулювати для всіх учасників проекту перелік виконуваних ними робіт, проміжні й кінцеві результати, які повинні бути отримані ними на визначених стадіях створення проекту, а також встановити між роботами раціональні інформаційні зв'язки. Вона передбачає розробку робочої структури (Work Breakdown Structure — WBS), організаційної структури проекту (Organization Breakdown Structure — OBS) та затратної структури (Cost Breakdown Structure — CBS).
Здійснити на практиці структуризацію не так легко, як здається на перший погляд. Здійснення цього процесу є порівняно легшим стосовно "відчуваних" (речовинних) проектів, наприклад, пов'язаних із будівництвом, а не з розробкою програмного забезпечення ("інтелектуальних" проектів).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Батенко Л.П., Загородніх О.А., Ліщинська В.В. Управління проектами: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 231 с.
Веретенников В.І., Тарасенко Л.М.., Гевлич Г.І. Управління проектами: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 280с.
Клифорд Ф. Грей, Эрик У. Ларсон. Управление проектами: Практическое пособие / Пер. с англ. – М.: Издательство «Дело и сервис», 2006. – 528 с.
Кобилянський Л.С. Управління проектами: Навч. посібник /МАУП. – К.: МАУП, 2005. – 198 с.
Мазур И.И. Шапиро В.Д. Ольдерог Н.Г. Управление проектами Под общ. ред. И. И. Мазура. — 2-е изд. — М.: Омега-Л, 2004. —664 с..
Павлов И.Д., Радкевич А.В. Модели управления проектами: Уч. пособие. – Запорожье: ГУ «ЗИГМУ», 2004. – 320 с.
Словник-довідник з питань управління проектами/ За ред.. С.Д. Бушуєва. – К.: Ділова Україна, 2001. – 640 с.
Тарасюк Г.М, Управління проектами: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2-е вид. – К.: Каравела, 2006. – 320 с.
Управление проектом / Фил Бэгьюли. – Пер. с англ. В. Петрушек. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 208 с.
Управління проектами: Навч. – К.: Каравела, 2004. – 344 с.
Управління проектами: Навчальний посібник / Л.І. Нефьодов, Ю.А. Петренко, С.А. Кривенко та ін. – Харків: ЗНАДУ, 2004. – 200 с.