Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) – це важке інфекційне захворювання з летальним послідком. Нині ця хвороба стала однією з найбільш соціальних і медичних проблем у багатьох країнах світу. Провідними патогенетичним механізмом СНІД є ураження і руйнування імунної системи організму людини. Дія вірусу на імунну систему комплексна і незворотня ВІЛ-внутрішній паразит, самотня вірусна частка, інертна і не здібна розмножуватися або чинити якусь шкоду, доки не потрапить усередину клітин. Протягом двох років (починаючи в 1981) було з’ясовано загальну картину хвороби, знайдено її збудника – ВІЛ (від англ. HIV-вірус імунодефіциту людини). Розроблено метод аналізу крові, за допомогою якого виявляють наявність інфекції виявлено специфічні мішені вірусу в організмі. Встановлено, що цей вірус належить до групи ретровірусів, які подібно до інших клітинних паразитів прагнуть до співіснування з організмом – хазяїном.
Перші випадки захворювання на СНІД діагностована в 1981 р. у молодих гомосексуалістів США. Спочатку хвороба здавалася зовсім загадковою. У крові хворих виявили виснаження окремих лейкоцитів – Т-лімфоцитів, внаслідок чого хворі піддавалися дії патогенів, які легко подолала б здорова імунна система. Згідно гіпотези початку 80-х років, спроможність імунної системи хворого виконувати свої функції зменшується під впливом чужорідних білків, навіть білків сперми, які попадають в організм чоловіків під час гомосексуального статевого акту. Проте імовірними було те, що цей незрозумілий синдром мав зв’язок з якимось новим інфекційним агентом. Р.Голлю висловив, думку про те, що таким агентом швидше всього міг би бути ретровірус. Пізніше вчені встановили, що збудник СНІД, як і НТLV, може передаватися під час не тільки гомосексуального, а й гетеросексуального статевого акту зі спермою, а також з кров’ю. З іншого боку, Ессекс з медичної школи Гарвардського університету показав, що ретровірус котів є збудником раку і значно пригнічує імунні систему.
Р.Галло спільно з Теміном виявили, що зараження людини ВІЛ розпочалося понад 20 років тому, але не раніше ніж 100 років тому. Допускають, що він існував тривалий час у невеликих ізольованих селищах Центральної Африки. Але у зв’язку зі зміною умов проживання, міграцією населення, з віддалених районів у великі міста ВІЛ перестав існувати ізольовано. До того ж у місті ставлення до сексу інше, ніж у провінції, а також набагато частіше переливається кров.
Жертви, які спричинив СНІД є колосальні. Вони складають мільйони по цілому світу. Тому було утверджено всесвітній день пам’яті померлих від СНІДу. У цей день, 19 травня, велика кількість мешканців планети прикололи до одягу червону стрічку – в знак скорботи і в пам'яті про мільйони людей, котрих СНІД лишив життя, в знак солідарності з тими, хто має ВІЛ-позитивний статус, або вже хворий СНІДом. Цей символ всесвітнього антиспідного руху придумав художник Френк Мур в квітні 1991 року. В листопаді 1991 року на концерті, присвяченому пам’яті Фредді Меркьюрі, в Великобританії червону стрічку надягнули 70 тисяч прихильників артиста. Дуже скоро стрічка кольору крові стала всесвітнім символом боротьби зі СНІДом і солідарності з тими, кого зачепила ця проблема.
Сьогодні в Україні епідемія лишень набирає темпи. Як свідчать дані українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом, по стану на 1 квітня 2002 року в країні офіційно зареєстровано 45714 ВІЛ-інфікованих, в тому числі 3284 дитини, народжених ВІЛ-позитивними матерями. Серед них 3500 людей досягли останньої стадії хвороби – СНІДу, при яких майже половина з них – 1602 дорослих і 58 дітей вже померли від СНІДу. Більшість людей з ВІЛ/СНІДом мають від 18 до 39 років. Тобто, як і було з самого початку, це хвороба молодих. А ось засоби розповсюдження інфекції пройшли корекції. Якщо з 1987 року по 2001 рік основним середовищем розповсюдження ВІЛ було середовище ін’єкційних наркоманів – 70 %, то тепер передача вірусу серед споживачів внутрішньовенних наркоманів значно знизилася. Проте замітно підвищилося його розповсюдження гетеросексуальним шляхом і до 13% - від матері до дитини. Вперше міжнародний день пам’яті померли від СНІДу був відмічений ще в 1983 р. в Сан-Франциско (США). За 20 років, які пройшли з моменту перших проявів, вірус вразив більше 60 млн. людей. Сьогодні на планеті нараховується 40 млн. живучих з ВІЛ. Ці люди обох статей, діти. Майже 25 млн. вже померло від цієї хвороби.
СНІД – справжній хамелеон. Він небезпечний ще і тим, що може маскуватися під різні шкірні захворювання, клініка й яких така як і у справжніх. Мозаїчність і чисельність варіацій патологічних процесів, які бувають при СНІДі, величезна. Видає “авантюриста” лишень те, що протікають ці захворювання не так, як звичайно. Вже відомо більше 200 різних інфекційних захворювань – бактеріальних, вірусних, грибкових, які можуть супроводжувати СНІД. Вони відрізняються тяжкістю проявів, погано піддаються лікуванню, особливо на пізніх стадіях. Такими ж стають всі інші хронічні і нехронічні хвороби, які могли бути у пацієнта, що до того, як він захворів СНІДом. Причому у кожного хворого спостерігаються особливості, притаманні тільки йому. І тому дуже важливо вчасно направити хворого на тестування відносно ВІЧ-СНІДу для своєчасного розпізнавання хвороби, щоб лікувати саме її, а не інші хвороби.