Cуб’єкти, строки, порядок касаційного оскарження. Опротестування вироку
1. Порядок касаційного провадження
Конституцією України 1996-р. передбачено двоінстанційність перевірки судових рішень за ініціативою сторін. Законом від 21 червня 2001 р. до КПК було внесено зміни щодо нормативного регулювання касаційного провадження.
Статтею 383 КПК передбачено, що в касаційному порядку можуть бути перевірені такі судові рішення: 1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; 2) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку (ч. 1); 3) вироки та постанови місцевих судів, які не були предметом розгляду апеляційної інстанції і набрали законної сили; 4) вироки та постанови місцевих судів, які були предметом розгляду в апеляційній інстанції і залишені без зміни, змінені, скасовані (повністю або частково) із закриттям справи, поверненням на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд, інші ухвали апеляційного суду щодо вироків та постанов місцевих судів, що набрали законної сили (ч. 2).
З урахуванням того, що апеляційна інстанція може погіршити становище засудженого чи виправданого місцевим судом, законом передбачено, що вироки і постанови, які винесені нею після скасування вироків та постанов місцевих судів, також можуть переглядатися в касаційному порядку (ст. 386 КПК).
Отже, за новим законодавством касаційне провадження є формою перевірки судових рішень з метою виправлення судових помилок, допущених як у рішеннях, що не набрали законної сили, так і в рішеннях нижчестоящих судів, що набрали законної сили (ст. 386 КПК).
Безумовно, касаційне провадження покликане здійснювати охорону прав, свобод і законних інтересів особи. Воно також є засобом процесуального впливу на діяльність нижчестоящих судів. Прокурору касаційне провадження дає можливість, як стороні у змагальному процесі, реагувати на неправосудне, на його погляд, судове рішення.