Корисливі посягання на власність, поєднані з розкраданням майна
Поняття розкрадання державного, колективного або індивідуального (приватного) майна
У статтях 81–86 та 140–144 КК передбачена відповідальність за різні формі розкрадання державного, колективного та індивідуального (приватного) майна. В окремі статті чинного КК виділено розкрадання шляхом крадіжки; розкрадання шляхом грабежу; розкрадання шляхом шахрайства; розкрадання шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем; розбій з метою розкрадання майна; вимагательство майна. Із переліку цих злочинів видно, що законодавчий термін "розкрадання"1, зазначений кожного разу в назві певної статті, вживається як родове поняття. Це означає, що всім формам розкрадання майна притаманні загальні об'єктивні і суб'єктивні ознаки, визначення яких допомагає зрозуміти сутність кожної (норми розкрадання майна, надає можливість визначити саме поняття "розкрадання" та дозволяє відмежувати будьяку форму розкрадання майна від інших, схожих із розкраданням злочинів.
Об’єктом посягання при розкраданні майна є право власності як захищені законом відносини між людьми з приводу володіння, користування та розпоряджання майном.
Безпосереднім об'єктом посягання при розкраданні майна може бути право індивідуальної (приватної), колективної або державної власності.
Предметом розкрадання може бути майно (річ), яке має вартість, ціну і належить на праві власності приватній особі, колективу чи державі. Предметом розкрадання може бути як рухоме майно (гроші, монетарні метали, продукти харчування, худоба, засоби виробництва, вироблена продукція, твори літератури, науки, мистецтва тощо), так і нерухоме майно (будівлі, дерева тощо). Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" від 25 грудня 1992 р. № 12 роз'яснив, що предметом посягань, передбачених главою V КК України, с "майно, належне громадянам: жилі будинки, квартири, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.
Це майно може належати як одній, так і декільком особам за умови, що воно знаходиться у їх спільній сумісній чи частковій власності... і якщо їх об'єднання не є юридичною особою.
Майно, що є предметом розкрадання, має перебувати у володінні його власника або у віданні уповноваженої на це особи. Наприклад, розкрадання майна буде мати місце у разі обернення рибалками на свою користь зловленої у сіть риби з державного лову, касиром – грошей, одержаних у банку для того, щоб видати заробітну плату. Колективним чи державним майном визнаються також кошти, які були отримані від окремих громадян особами, уповноваженими колективом чи державою на отримання таких коштів від громадян, як плата за надані послуги чи перевезення пасажирів або вантажу тощо.
Будьяка річ, яка має матеріальну цінність, може бути предметом розкрадання, в тому числі цінні папери, які мають номінальну вартість, за якою вони реалізуються (облігації державних позик тощо), а також документи, що виконують роль грошового еквіваленту (наприклад, білети грошоворечової лотереї, транспортні квитки, талони на паливні чи мастильні матеріали та інші документи, що мають обмінну цінність).
Протиправне заволодіння документами, які надають лише право на одержання майна (квитанція на багаж, товарні чеки тощо), кваліфікується як готування до розкрадання.
До колективного чи державного майна прирівнюється у кримінальноправовому значенні індивідуальне майно громадян, яке було передано під матеріальну відповідальність колективної організації або держави. Наприклад, річ була здана для зберігання в автоматичну камеру чи гардероб або в поштове відділення для пересилки тощо. У цьому випадку розкрадання індивідуального майна треба кваліфікувати за відповідними статтями глави про злочини проти державної і колективної власності, оскільки відповідна організація чи держава за договором зберігання такого майна зобов'язані відшкодувати власнику вартість викраденого. Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна" від 25 вересня 1981 р. № 7 зазначив: "Враховуючи, що прийняті до перевезення від громадян транспортними підприємствами або організаціями ваьітажі та багаж перебувають иід охороною зазначених підприємств й організацій і Іюни носуть перєд власником відповідальність за їх збереження, заволодіння цими товарноматеріальними цінностями мнг розглядатися як розкрадання державного чи колективного майна"1.
Організація або держава звільняються від майнових зобов'язань, коли таке майно було видано за відповідним документом, икий було викрадено у власника майна, або за відгіовідною квитанцією чи накладною, якщо в обов'язки особи, котра видала майно, не входила перевірка особи одрржувача Останній у такому разі буде відповідати за розкрадання індивідуального майна громадян. Аналогічно треба кваліс|:лкувати випадки розкрадання індивідуального майна з «штомсітичної камери зберігання, якщо проникнення розкрадача до камери стало можливим з вини самого власника майна (наприклад, власник розголосив иіифр камери).
Предметом розкрадання може бути і майно об'єднань громадян, ппдїтичних партій, релігійних організацій.
Предметом розкрадання не можуть бути природні багатства в їх природному стані (земля, її надра, ліс на пні2, ди