Глава 7

КОНТРАБАНД

7.1. СУСПІЛЬНА НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ КОНТРАБАНДНІ ПОНЯТТЯ КОНТРАБАНДИ. СПОСОБИ НЕЗАКОННОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ ПРЕДМЕТІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН

Контрабанда має підвищену суспільну небезпечність, оскільки по­сягає на встановлений порядок переміщення через митний кордон матеріальних цінностей і може завдати збитків економіці держави, її культурній спадщині, сприяти розширенню тіньового сектору еконо­міки, а в окремих випадках поєднуватися з учиненням інших тяж­ких злочинів.

Згідно зі ст. 100 Митного кодексу України контрабандою визна­чається переміщення товарів, валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України поза митним контролем або з прихо­вуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах або групою осіб, які організувалися для заняття контрабандою, а також незаконне переміщення історичних цінностей, наркотичних засобів, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї).

Відповідальність за контрабанду передбачена ст. 201 Криміналь­ного кодексу України і карається позбавленням волі на термін від трьох до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Способи незаконного переміщення предметів через митний кордон визначено у статтях 115, 116 Митного кодексу України.

Під переміщенням предметів поза митним контролем слід розуміти їх переміщення через митний кордон поза місцем розташування мит­ниці або поза часом здійснення митного оформлення.

Приклад. 22 вересня 1998 р. прикордонний наряд спільно з працівника­ми митної варти Східної РМ у районі населеного пункту Івашки Золочівського району Харківської області на об'їзній дорозі поза місцем розташу­вання Магістральної митниці затримав громадян України А.Ю. Овсяникова, С.О. Ігнатова, В.В. Пономарьова і Р.В. Кияшка, які на автомобілі ВАЗ-212013 ввезли в Україну 2655 г маріхуани.

Стосовно зазначених осіб було порушено кримінальну справу за ознака­ми злочину, передбаченого ст. 70 Кримінального кодексу України. Проку­рор Київського району м. Харкова видав ордер на арешт злочинців.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю —т це їх переміщення через митний кордон:

• із використанням тайників або інших засобів, що утруднюють їх виявлення;

• шляхом надання одним предметам вигляду інших;

• шляхом подання до митного органу України як підстави для переміщення предметів підроблених документів або таких, які одер­жані незаконним шляхом, містять неправдиві дані чи є підставою для переміщення інших предметів.

Приклад 1. 28 вересня 1999 р. працівники митного поста «Аеропорт» Східної РМ у процесі особистого огляду вилучили у громадянки України О.А. Вєткіної 490 виробів із золота на суму понад 25 000 грн., які вона прихо­вала від митного контролю під своїм одягом. Названі предмети О.А. Вєткіна ввезла в Харків зі Стамбула. За даним фактом було порушено кримінальну справу.

Приклад 2. Працівники Східної РМ і Магістральної митниці спільно із СБУ при здійсненні митного контролю поїзда № 65 «Москва — Миколаїв» 6 листопада 1998 р. затримали громадянок І.А. Скарлат і Н.В. Сухоставську, які контрабандним шляхом намагалися ввезти в Росію 480 г героїну. Стосовно контрабандисток було порушено кримінальну справу.

Під тайниками слід розуміти спеціально виготовлені, обладнані або пристосовані сховища, а також конструктивні порожнини, ємності транспортних засобів, багажу тощо.

Використанням інших засобів, що ускладнюють виявлення пред­метів, має визнаватися, зокрема, приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головних уборах, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини чи тварини.

Надання одним предметам вигляду інших — це зміна їхніх зов­нішніх ознак (форми та стану, упаковки, ярликів, етикеток тощо).

Підробленими слід вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручу­ють зміст інформації щодо фактів, які ними засвідчуються, а також документи з підробленими відбитками печаток та штампів, підписа­ми тощо.

Під незаконно отриманими розуміються документи, які особа одер­жала за відсутності законних підстав або з порушенням встановле­ного порядку.

Документи, що містять неправдиві дані, — це такі, в яких відо­мості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо не відповідають дійсності.

У випадках, коли предмети навмисне ввозяться в Україну під ви­глядом транзиту через її територію, а фактично — з метою їх реалі­зації в Україні, такі дії за наявності необхідних ознак утворюють склад злочину, передбаченого ст. 201 Кримінального кодексу України, оскільки за цих обставин до митного органу як підстава для пере­міщення предметів подаються документи, що містять неправдиві дані.

Під контрабандою у великих розмірах слід розуміти переміщення через митний кордон предметів, загальна вартість яких становить тисячу і більше офіційно встановлених на час вчинення злочину нео­податковуваних мінімумів громадян. У випадках, коли вартість пред­метів менша від зазначеного розміру, відповідальність (за відсутності інших ознак злочину) настає за МК України як за порушення мит­них правил.

Поняття історичних і культурних цінностей визначено у ст. 1 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 р. № 1068-ХІV. Належність предме­та до такої категорії та його вартість встановлюються на підставі висновку експертизи.

Приклад. 27 січня 1994 р. під час митного огляду міжнародного пошто­вого відправлення (пакунка) з України в Росію було виявлено 5 монет у тайнику, виготовленому у вигляді книги. Згідно з актом експертизи монети становлять історичну цінність. За даним фактом було порушено кримінальну справу згідно зі ст. 70 Кримінального кодексу України.

Під групою, організованою для заняття контрабандою, необхідно розуміти двох і більше осіб, які спеціально об'єдналися для вчинення одного чи декількох незаконних переміщень предметів через митний кордон. Характерна ознака — її члени усвідомлюють, що контрабан­да вчиняється саме такою групою, тому кожен із них має нести відпо­відальність за ст. 201 КК як співвиконавець, незалежно від ролі, яку він виконував.

Контрабанда передбачає наявність прямого умислу. Для кваліфі­кації дій за ст. 201 КК не мають значення мотив і мета їх вчинення, а також чи спричинили вони шкідливі наслідки.

Суб'єктом злочину може бути громадянин України, іноземний гро­мадянин або особа без громадянства, які досягли віку 16 років.

7.2. КОНТРАБАНДА НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН ТА ПРЕКУРСОРІВ

Небезпека неконтрольованого обігу наркотичних засобів і психо­тропних речовин загальновідома. Збільшення масштабів їх незакон­ного виробництва, попиту й обігу, виявлені при цьому антисоціальні тенденції зумовили необхідність застосування на національному і міжнародному рівнях відповідної системи контролю.

Основні види наркотичних засобів, що найчастіше виявляються в Україні, — це рослинні наркотики місцевого виробництва: макова соломка і похідні з конопель. Як свідчать результати експертизи, виробництво наркотиків, придатних для вживання, здійснюється в основному кустарним способом у побутових умовах. Україна сьогодні є країною транзиту наркотичних засобів. Під виглядом нових лікарських препа­ратів можуть ввозитись і наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори та їх аналоги. Існують нормативні документи, регламен­туючий перелік наркотичних засобів і список, що постійно обнов­люється Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України. У цей список включаються всі нарко­тичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, що перебувають під міжнародним контролем.

Наркотичні засоби — рослини, сировина, речовини природного або синтетичного походження, що класифікуються як такі в міжна­родних конвенціях, а також інші рослини, сировина і речовини та вироби з них (маріхуана, гашиш), небезпечні для здоров'я населення і віднесені до зазначеної категорії Комітетом з контролю за наркоти­ками при МОЗ України: коноплі, макова соломка, кокаїн, героїн.

Психотропні речовини — це будь-які природні або синтетичні матеріали, що класифікуються так у міжнародних конвенціях, небез­печні для здоров'я населення внаслідок зловживання ними і відне­сені до зазначеної категорії Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ України: клофелін, мексалін, група амфітамінів.

Прекурсори — це речовини та їхні солі, що використовуються для виготовлення наркотичних і психотропних речовин, а також хімічні засоби та їхні солі, віднесені до зазначеної категорії Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ України: ацетон, оцтова кислота, ефедрин, марганцевокислий калій та ін.

Згідно зі ст. 305 КК України контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів, тобто переміщення їх через митний кордон України поза митним контролем або з при­ховуванням від нього, карається позбавленням волі на термін від трьох до восьми років із конфіскацією предметів контрабанди.

Такі ж дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом контрабанди були особливо небезпечні наркотичні чи психотропні засоби, або наркотичні та психотропні засоби у великих розмірах (розміри встановлює Комітет з контролю за наркотиками при МОЗ України), караються позбавленням волі на термін від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин їх ана­логів чи прекурсорів, вчинена організованою групою, а також якщо предметом контрабанди були наркотичні або психотропні засоби в особливо великих розмірах (розміри встановлює Комітет з контролю за наркотиками при МОЗ України) карається позбавленням волі на термін від восьми до дванадцяти років із конфіскацією майна.

Законодавець спеціально виділяє контрабанду наркотичних, пси­хотропних засобів або прекурсорів. Це злочин підвищеної суспільної небезпеки, який зазіхає на суспільні відносини, що забезпечують уста­новлений державою порядок виготовлення цих речовин, їх переміщення через митний кордон України та охорону здоров'я населення. Про це Свідчать фактична спрямованість дій на зазначені суспільні відноси­ни і їхня незаконність, оскільки всі дії щодо цих речовин (виготовлення, купівля, продаж, переміщення і т. ін.) правомірні лише в тому випадку, коли вони здійснюються за дозволом компетентних органів у медичних або наукових цілях.

Основним із них є сертифікат, затверджений постановою Кабіне­ту Міністрів України від 03.02.97 № 146 згідно зі ст. 11 Закону України «Про порядок видачі сертифікатів на ввіз і вивіз з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів». У ньому вказуються:

1) реєстраційний номер;

2) назва й адреса імпортера;

3) назва й адреса експортера;

4) назва (міжнародна) і кількість наркотичних засобів, психотроп­них речовин, прекурсорів і лікарських засобів, які входять до складу і списку контрольованих засобів, що підлягають ввозу згідно з кон­трактом;

5) вид тари, її кількість;

6) вид транспорту;

17) назва митниці на державному кордоні України, через яку здійснюються ввіз (вивіз) і митне оформлення;

8) дата видачі;   

9) час дії.

 Сертифікат підписує голова Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ України. Він підтверджується гербовою печаткою Комітету.

Згідно з наказом ДМС України від 03.06.97 № 296 про за­твердження кількості пунктів пропуску на митному кордоні України, через які дозволяються ввіз, вивіз і транзит через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, в Україні є перелік митних постів, через які дозволяється переміщення нарко­тичних засобів. У Східному регіоні, наприклад, це п'ять митних постів: Бачівск, Гоптівка (автомобільні); Тополі, Зернове (залізничні); Харків-Аеропорт.

Тільки за наявності зазначеного вище сертифіката на перелічених постах і пунктах пропуску юридичні й фізичні особи можуть пере­міщувати наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.

7.2.1. Місця приховування, що найчастіше використовуються контрабандистами

При контрабанді героїну. Використовують батарейки живлення, газові й аерозольні балони, фото-, відео- й аудіокасети. За допомогою пульверизатора наркотик наноситься на поверхню аркушів паперу, які потім пресують. Запакований у поліетиленовий пакет наркотик зашивають під прокладку валіз як ущільнювач. Використовують фальшиві шматки мила (наркотик пресують і запаковують у фірмове упакування).

При контрабанді кокаїну. Наркотик ховають у подвійному дні дорожніх валіз і сумок. Схованки виготовляють із двох жерстин, розмір яких залежить від периметра валізи, після закладення нарко­тику їх ретельно скріплюють між собою і ховають у м'яких каркасах валіз. Кокаїн також ховають у банках з-під соків, кави, пива, скринь­ках, касетах фотографій «Поляроїд».

Перевезення наркотиків пасажирами, які приховали їх у сере­дині свого тіла. Наркотики закладають у презервативи, гумові на-пальники і т. ін., зав'язують шовковою ниткою, змазують вазеліном і ковтають. Часто приймають велику кількість зміцнюючих засобів та препаратів для зменшення кислотності шлунка. Один професійний «ковтальник» може перевезти у шлунку до 500 г зілля.

Приховування з використанням порожнеч тіла. Наркотики запа­ковують так само, як і при ковтанні, але в даному випадку загорта­ють у спеціальну чорну плівку підвищеної еластичності й після цьо­го змащують. Потім це закладення, найчастіше циліндричної форми, вміщується або в пряму кишку, або в піхву.

7.2.2. Контрольована поставка (ст. 101 Митного кодексу України)

З метою припинення міжнародного незаконного обігу наркотич­них засобів та психотропних речовин і виявлення осіб, що беруть участь у ньому, митні органи України в кожному окремому випадку за домовленістю з митними та іншими відповідними органами іно­земних держав або на підставі міжнародних договорів України вико­ристовують метод «контрольованої поставки», тобто допускають під своїм контролем ввіз в Україну, вивіз з України або транзит через її територію наркотичних засобів і психотропних речовин, включених у незаконний обіг.

Рішення про використання методу «контрольованої поставки» приймається Державною митною службою України.

У разі схвалення рішення про використання цього методу кримі­нальна справа відносно особи, яка здійснює незаконний обіг нарко­тичних засобів і психотропних речовин, не порушується, а про прий­няте рішення Державна митна служба України негайно повідомляє органи прокуратури.

7.3. ДІЗНАННЯ У СПРАВАХ ПРО КОНТРАБАНДУ

7.3.1. Загальні положення

Контрабанда як злочин — це суспільне небезпечне протиправне Діяння (дія або бездіяльність), яке посягає на економічні інтереси Української держави, її зовнішньоторговельні зв'язки та встановлені митним законодавством правила вивезення з України та ввезення на її територію предметів, валюти та цінностей.

До кримінальної відповідальності притягуються особи, що займа­лися підготовкою до цього злочину (підшукування або пристосову­вання засобів чи знарядь або інше вмисне створення умов для скоєн­ня злочину), а також особи, які вчинили замах на злочин (умисну дію, безпосередньо спрямовану на скоєння злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного).

Чинний кримінально-процесуальний кодекс передбачає дві форми розслідування: початкову, тобто дізнання, та попереднього слідства.

У митній системі України дізнання у справах про контрабанду здійснюють органи дізнання — Державна митна служби України та митниці (ст. 102 МК України), попереднє слідство — слідчі органи Служби безпеки України (ст. 112 КПК України).

Зазначені органи дізнання зобов'язані проводити невідкладні слідчі дії для виявлення та закріплення слідів контрабанди, виявляти осіб, причетних до цього злочину, причини та умови, що сприяють здійснен­ню контрабанди, й уживати заходів щодо їх усунення.

Рішення про проведення дізнання приймається Головою ДМСУ або його заступниками, а в митницях — начальником митниці або особою, яка його заміщує.

Керівництво дізнанням у митній системі України здійснюється Управлінням по організації боротьби з контрабандою та ПМП ДМСУ, а в митницях дізнанням безпосередньо керує начальник митниці або особа, яка його заміщує.

Постанови, які виносяться дізнавачем, підлягають затвердженню начальником відповідного органу дізнання.

Дізнання має бути проведено в якомога короткий термін, але не більше десяти днів з дня порушення кримінальної справи (ст. 108 КПК України). Продовження цього терміну законом не передбачено.

При виконанні слідчих дій дізнавач зобов'язаний суворо дотриму­ватися вимог КПК України: вести дізнання об'єктивно, забезпечува­ти права громадян, використовувати надані йому законом повнова­ження для розкриття злочину та викривати осіб, які його скоїли, виявляти їхні злочинні зв'язки.

Дізнавач несе відповідальність за обґрунтованість своїх рішень, за законність та якість слідчих дій, які він проводить.

 

7.3.2. Порушення кримінальної справи

Порушення кримінальної справи — це початкова стадія кримі­нального процесу. Тільки після цього дозволяється проводити слідчі дії (виняток: огляд місця події на підставі ч. 2 ст. 190 КПК України).

Для порушення кримінальної справи необхідні приводи та підста­ви, передбачені ст. 94 КПК України.

Приводами до порушення кримінальної справи є:

— заяви та повідомлення підприємств, установ, організацій, служ­бових осіб, представників влади чи громадськості, а також окремих громадян;

— повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці скоєння злочину або з речовими доказами;

—   явка з повинною;

— повідомлення, опубліковані

     —безпосереднє виявлення органами дізнання, слідчим, прокуро­ром або судом ознак злочину.

Підставами до порушення кримінальної справи про контрабанду є достатні дані, які вказують на наявність ознак складу цього злочину, передбачених ст. 201 або 305 КК України.

Про порушення кримінальної справи про контрабанду начальник органу дізнання або особа, яка його заміщує, виносить постанову. Про порушення кримінальної справи негайно (протягом доби) інфор­мується територіальний прокурор.

7.3.3. Докази

При проведенні дізнання підлягають встановленню: подія злочи­ну, час, місце, спосіб його вчинення, особа, підозрювана в скоєнні зло­чину, мотиви та інші обставини, які мають відношення до скоєння злочину.

У кримінальних справах про контрабанду перш за все встановлю­ються ознаки складу цього злочину, визначені диспозиціями ст. 201 або ст. 305 КК України.

Встановлені у кримінальних справах факти та обставини можуть бути підтверджені лише передбаченими законом доказами.

Доказами у кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання встановлює наявність або відсутність суспільне небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: за показаннями свідків і підозрюваного, висновками експертів, речовими доказами, протоколами слідчих і су­дових дій та іншими документами (ст. 65 КПК України).

Усі наявні в кримінальній справі докази підлягають всебічній та об'єктивній перевірці органом дізнання. При цьому необхідно врахо­вувати, що ніякі докази не мають наперед установленої сили (ст. 67 КПК України).

Оцінювання доказів здійснюється впродовж діяльності зі збиран­ня та перевірки доказів як під час дізнання, так і при подальшому розслідуванні після передачі справи по підслідності. З допомогою оцінювання доказів більш виразно визначається коло обставин, які встановлюються у справі, намічаються слідчі версії та шляхи їх пере­вірки.

7.3.4. Провадження невідкладних слідчих дій

Згідно з чинним кримінально-процесуальним законодавством (ст. 104 КПК України) органи дізнання, порушивши кримінальну справу за ознаками контрабанди, проводять невідкладні слідчі дії.

Невідкладність слідчих дій — з огляду, обстеження, обшуку, виїм­ки, затримання і допитів підозрюваних і свідків — обумовлюється необхідністю діяти по гарячих слідах, тобто в умовах, коли особа, яка скоїла злочин, може втекти, а докази знищити або переховати.

Дотримання встановлених законом правил проведення невідклад­них слідчих дій забезпечує процесуальний порядок збирання та за­кріплення доказів про обставини, які стосуються встановлення події злочинного характеру та причетності до неї конкретних осіб.

Огляд — слідча дія, за допомогою якої з'ясовуються обставини скоєння злочину та інші обставини, які мають значення для справи. Дізнавач проводить огляд місцевості, приміщень, транспортних за­собів, предметів та документів з метою виявлення та закріплення слідів злочину та інших речових доказів.

Обстеження — слідча дія, спрямована на виявлення різних слідів на тілі людини або на визначення її психічного стану, ознак алко­гольного сп'яніння тощо (ст. 193 КПК України).

Обшук — слідча дія, яка проводиться з метою відшукування та вилучення речових і письмових доказів, а також виявлення злочинців, які переховуються. Дізнавач проводить обшук у тих випадках, коли має досить даних вважати, що знаряддя злочину, речі та цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети та документи, що мають значення для кримінальної справи, заховані в певному місці чи в якоїсь особи (ст. 177 КПК України).

Виїмка — слідча дія, яка проводиться з метою вилучення доку­ментів, цінностей та інших предметів, що можуть мати значення ре­чових і письмових доказів у кримінальній справі, у підприємств, органі­зацій і громадян, у розпорядженні яких вони перебувають. Виїмки здійснюються при добровільній видачі документів або предметів, що вимагаються.

Допит свідка. Свідок — це особа, яка має відомості про обстави­ни, що підлягають встановленню у кримінальній справі. Предметом показань свідків є фактичні обставини, які вони сприйняли безпосе­редньо — особисто бачили, чули, а також фактичні обставини, які вони могли сприймати з інших джерел — зі слів іншої особи або з будь-яких документів. За дачу свідомо неправдивих показань та відмо­ву від дачі показань про відомі свідку обставини він може бути при­тягнутий до кримінальної відповідальності.

Допит підозрюваного. Підозрюваний — особа, яку затримано за підозрою в скоєнні злочину, або особа, до якої застосовано запобіж­ний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваче­ної.

Перед допитом підозрюваному мають бути роз'яснені його права (ст. 43-1 КПК України), у тому числі право на захист. Йому також необхідно повідомити, в скоєнні якого злочину він підозрюється. Дача показань — право підозрюваного, а не його обов'язок.

Затримання підозрюваного. Затримання як захід процесуально­го примусу і як слідча дія проводиться дізнавачем тільки з поруше­ної кримінальної справи. Затримана особа, яка підозрюється в скоєнні злочину, позбавляється на короткий термін (72 години) волі й по­міщається в спеціальне приміщення — ізолятор тимчасового утри­мання. Рішення дізнавача про затримання підлягає обов'язковому затвердженню начальником органу дізнання. Про кожний випадок затримання дізнавач зобов'язаний скласти протоколі із зазначенням

підстав і мотивів затримання та повідомити про це прокурора. Особи, затримані за підозрою в скоєнні контрабанди, звільняються з місць тимчасового утримання, якщо: не підтвердилася підозра в скоєнні злочину; немає необхідності застосування до затриманого запобіжно­го заходу у вигляді утримання під вартою; закінчився встановлений законом термін затримання.

7.4. МИТНА ВАРТА: ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗАВДАННЯ, ФУНКЦІЇ ТА ПРАВА

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.96 р. № 698 було затверджено Положення про митну варту. Митна варта вхо­дить до системи органів управління митною справою як її складова спеціалізована служба, що об'єднує відповідні підрозділи Держмит-служби, регіональних митниць та митниць.

Митна варта комплектується з числа службових осіб митних органів за умови проходження в установленому порядку строкової військової служби.

Організаційну структуру митної варти, порядок організації її ро­боти та штатну чисельність затверджує Голова Держмитслужби. Кон­тролює законність використання підрозділів митної варти Держмитслужба. Нагляд за дотриманням законності в діяльності митної вар­ти здійснюється Генеральним прокурором і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Для виконання службових обов'язків митній варті виділяються:

— автомобілі, обладнані постійним радіозв'язком;

— мобільні радіостанції;

— табельна вогнепальна зброя та засоби захисту.

Згідно зі штатною структурою в підрозділах митної варти є відділи (сектори): оперативного реагування та охорони і супроводження.

Мета діяльності митної варти — забезпечення захисту економіч­них інтересів України, ведення ефективної боротьби зі злочинністю у сфері зовнішньоекономічної діяльності та здійснення контролю за до­триманням законодавства про митну справу. Митна варта у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, Мит­ним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Основні завдання митної варти:

1. Виявлення, попередження та припинення контрабанди і пору­шень митних правил поза місцем розташування пунктів пропуску через державний кордон або поза місцем і часом здійснення митного оформлення чи провадження підготовчих дій до таких порушень у прикордонних районах у взаємодії з Держкомкордоном.

2. Здійснення контролю за проходженням, охорона та супрово­дження підакцизних товарів та інших предметів, у тому числі транзитних, що переміщуються через митну територію України.

Митна варта відповідно до покладених на неї завдань виконує такі функції:

1. Організовує та здійснює спеціальні заходи щодо запобігання не­законному переміщенню через митний кордон та поза пунктами про­пуску через державний кордон товарів та інших предметів і транс­портних засобів.

2. Відповідно до вимог чинного законодавства здійснює адміністра­тивне затримання осіб, які небезпідставно підозрюються в контра­банді чи порушенні митних правил, проводить відповідне документу­вання їхньої протиправної діяльності.

3. У разі здійснення заходів щодо припинення незаконного пере­міщення товарів та інших предметів поза митним контролем узго­джує свої дії та взаємодії з підрозділами Держкомкордону.

Відповідно до чинного законодавства митна варта має право:

1. Розташовувати спеціальні наряди своїх підрозділів на об'єктах митних органів, на митному кордоні (де він збігається з державним), в узгодженому з Держкомкордоном порядку в межах прикордонної смуги та прикордонного контрольованого району.

Примітка

Прикордонна смуга — це ділянка місцевості, яка встановлюється без­посередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону.

Прикордонний контрольований район — це ділянка місцевості, яка визначена у межах району, міста, прилеглої до державного кордону.

2. Перевіряти документи на право переміщення товарів і предметів через державний кордон України у фізичних та юридичних осіб.

3. Використовувати необхідні технічні засоби митного контролю з метою виявлення фактів незаконної діяльності фізичних та юридич­них осіб у справах про митні порушення.

4. Застосовувати спеціальні засоби та зброю в межах, необхідних для припинення протиправних дій порушників чинного законодавства.

Діяльність підрозділів оперативного реагування митної варти щодо припинення незаконного переміщення товарів та інших предметів через державний кордон України поза місцем розташування пунктів пропуску регламентується:

1. Спільним наказом ДМСУ та Держкомкордону від 24.02.97 р. № 74/83 «Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії підрозділів Держкомкордону України та підрозділів митної варти ДМС України».

2. Наказом ДМСУ від 03.06.97 р. № 247 ДСК «Про затверджен­ня тимчасового положення про організацію та проведення підрозді­лами по боротьбі з контрабандою та іншими підрозділами ДМС України спеціальних операцій (оперативно-службових дій щодо ви­явлення, попередження та припинення контрабанди і порушень мит­них правил)».

Формами взаємодії митної варти з підрозділами Держкомкордону є:

1. Проведення спільних операцій за єдиним планом та задумом.

2. Спільне розташування митно-прикордонних нарядів.

З Обмін інформацією про наміри і спроби порушень державного кордону, незаконне переміщення товарів та інших предметів поза місцем розташування пунктів пропуску.

4. Узагальнення підсумків спільних заходів.

У разі затримання на державному кордоні, у межах прикордонної смуги та прикордонного контрольованого району контрабанди поса­дові особи митної варти спільно з посадовими особами підрозділів Держкомкордону проводять документування протиправної діяльності затриманих осіб.

При цьому складається:

— протокол про порушення митних правил;

—   протокол опитування;

— акт огляду транспортного засобу;

— схема затримання правопорушників відповідно до місцевості на державному кордоні, яка підписується співробітниками митної варти, представниками підрозділів прикордонних військ та затриманим пра­вопорушником.

У затриманих осіб відбирається пояснення на ім'я начальника митного органу стосовно їхніх протиправних дій, після чого затри­мані правопорушники доставляються до митного органу, де щодо них проводяться необхідні адміністративно-процесуальні дії. Затри­мані товари згідно зі ст. 128 Митного кодексу України вилучаються, передаються на склад митниці, а пакет документів за фактом кон­трабанди чи порушення митних правил співробітниками митної вар­ти передається до відділу дізнання або відділу по боротьбі з ПМП.

У разі нападу злочинця чи злочинних угруповань на співробіт­ників митної варти на державному кордоні, в межах прикордонної смуги та прикордонного контрольованого району військовослужбовці прикордонних військ надають їм допомогу у відбитті нападу та затри­манню злочинців.

Співробітники митної варти при затриманні порушників держав­ного кордону передають їх до найближчої прикордонної застави.

Підрозділи митної варти відповідно до наказу ДМСУ від 03.07.97 р. № 247 ДСК виконують свої обов'язки залежно від обставин у формі повсякденної служби або спеціальної митної операції.

Примітка

Повсякденна служба — узгоджені за метою, місцем і часом проведення безперервні дії підрозділів з метою виконання службових завдань.

Спеціальна операція — сукупність узгоджених і взаємозв'язаних за місцем і часом дій підрозділів, які проводяться за єдиним замислом і пла­ном у зазначеному районі з метою виявлення, попередження та припинення контрабанди і порушень митних правил на митній території України, а та­кож поза місцем розташування пунктів пропуску через державний кордон.

Документи по управлінню підрозділами митної варти:

1. Наказ начальника митного органу.

2. План проведення операції.

3. Розпорядження відповідних посадових осіб стосовно виділення необхідних сил та засобів.

У наказі про проведення спільної спеціальної операції визначається:

— мета проведення операції;

— напрямок (місце) проведення операції;

— хто залучається до проведення операції;

— організація взаємодії з залученими підрозділами;

— хто здійснює керівництво операцією.

План проведення операції відпрацьовується на кожну операцію Окремо і містить у собі:

— мету операції;               

— час проведення операції;

— місце проведення операції;

— керівництво операцією;

— склад сил та засобів;

— задум операції;

— хід операції;

— організацію взаємодії;

— організацію управління та зв'язку;

— закінчення операції.

Розпорядження стосовно проведення операцій надаються керів­ництвом відповідних взаємодіючих підрозділів (Держкомкордон, МВС, СБУ, ДПА, ДМС безпосередньо своїм підлеглим на місцях).

Залежно від завдань та цілей операції можуть бути створені такі види нарядів:

1. Контрольний пост.

2. Група спостереження.

3. Група охорони та супроводження.

4. Група захвату.

5. Пересувна оперативна група.

6. Засідка.

7. Митний конвой.

8. Фільтраційний пункт.

9. Група дізнання.

З метою забезпечення таємності дій, які плануються, інформація щодо їх конкретного терміну та напрямку доводиться до особового складу по закінченні підготовчих дій. Конкретні завдання, порядок і засоби їх виконання доводяться безпосередньо на місці.

Зміст функцій по супроводженню підакцизних транзитних то­варів підрозділами митної варти:

1) забезпечення постійного митного контролю за цими товарами;

2) обов'язкове доставлення цих товарів до митниць призначення;

3) визначення способу охорони і супроводження, шляхів переве­зень товарів, пунктів технологічних зупинок;

4) порядок приймання-передачі транспортних засобів і документів між підрозділами митної варти;

5) забезпечення недоторканності товарів та накладеного на транс­портні засоби митного забезпечення у вигляді пломб чи печаток на час переміщення товарів (від митниці відправлення до митниці при­значення).

Охорона і супроводження товарів застосовуються до товарів, на які законодавством України встановлено акцизний збір та які перемішуються транзитом через митну територію України, як альтернатива фінансовій заставі. Охорона і супроводження товарів застосову­ються на підставі добровільного їх обрання власником підакцизних транзитних товарів як альтернатива наданню фінансових гарантій чи перевезень за умовами конвенції МДП 1975 р., так і разом з ними. Охорона і супроводження товарів обов'язкові в разі переміщен­ня спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, не позначених марками акцизного збору.

Охорона і супроводження підакцизних товарів, що переміщуються автомобільним транспортом, здійснюються, як правило, у вигляді ес­кортування колони транспортних засобів чи поодиноких транспорт­них засобів підрозділами митної варти за участю, в разі потреби, підрозділів МВС.

Примітка

Колона — два чи більше автомобілів, не враховуючи автомобіля митної варти. Кількість транспортних засобів у колоні не повинна перевищувати

п'яти одиниць.

Кількісний склад групи охорони і супроводження визначається, виходячи з таких положень:

— для супроводження поодинокого транспортного засобу без ви­користання автомобілів митниці — 2 чоловіки;

— для супроводження колони від двох до чотирьох транспортних засобів без використання автомобілів митниці — 3 чоловіки;

— якщо формується колона з п'яти і більше транспортних засобів — додатково один інспектор на два транспортних засоби.

Якщо формується колона більше п'яти автотранспортних засобів, для забезпечення руху її необхідно отримати в органах ДАІ МВС дозвіл, передбачений Правилами дорожнього руху. Колона, яка скла­дається з десяти транспортних засобів, повинна додатково су­проводжуватися патрульним автомобілем ДАІ за окрему плату, що вноситься згідно з порядком, установленим МВС.

Обрання власником підакцизних товарів або уповноваженою ним особою охорони і супроводження товарів підтверджується укладен­ням відповідної угоди з митним органом, яка може бути кількох видів: на певний період, на певний обсяг вантажів або одноразова. Договір на супроводження складається у трьох примірниках між власником вантажу та митним органом (1-й — власнику ванта­жу; 2-й — митниці відправлення; 3-й — з митною вартою на митни­цю призначення), які завіряються підписами та печатками сторін, Учасників договору.

Плата за охорону і супроводження вноситься до або на момент Реалізації положень угоди, тобто до або на момент митного оформ­лення товарів, щодо яких застосовується цей застережний захід. Розмір плати за охорону і супроводження товарів нараховується згідно з калькуляцією витрат на їх здійснення. Отримані кошти перераховуються до державного бюджету відповідних митних установ і використовуються виключно на утримання та розвиток підрозділів митних органів і МВС, що здійснюють охорону і супроводження товарів.

 — 50 км/год — середня швидкість на годину руху колони автотранспорту супроводжується митною вартою;

 — 10 год — дозволений сумарний час руху колони автотранспорту на добу;

 — 2,12 долара США/год — собівартість охорони і супроводження одним інспектором митної варти;

— 0,354 долара США/год — собівартість витрат 1 км пробігу.

2. Розрахункові формули

. Формула вартості супроводження Всупр:

Ясупр(Дол.. = 2 х (С (дол./год) х Тр (год) х \У + 3 (км) х А (дол./км) х Жа)

де 2 — коефіцієнт, що враховує зворотний шлях групи супроводження до місця дислокації; С — собівартість супроводження в годину на одну посадову особу мит­ної варти; Тр — розрахунковий час руху колони транспортних засобів від митниці відправлення до митниці призначення з урахуванням зупинок (постанова Кабіне­ту Міністрів України від 06.05.96 р. № 484); V — кількість супроводжуючих посадових осіб групи супроводження митної варти (для супроводження поодино­кого транспортного засобу без використання автомобілів митниці — 2 чоловіки; для супроводження колони від двох до чотирьох транспортних засобів без викори­стання автомобілів митниці — 3 чоловіки; якщо формується колона з п'яти і більше транспортних засобів — додатково один інспектор на два транспортних засоби); 5 — довжина маршруту, яку визначає митниця відправлення (постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.96 р. № 484); А — собівартість 1 км руху (враховуючи використання автотранспорту митної варти); У — кількість авто­мобілів супроводження на колону, визначається митницею відправлення (якщо для організації охорони і супроводження використовуються службові автомобілі митних органів — додатково один інспектор-водій для кожного такого автомобіля).

Формула розрахункового часу, який витрачається групою митної варти на супроводження між пунктами транзиту:

Тр (год) = 24 (год) х 5 (км) / V (км/год) х 10,

де 24 (год) — кількість годин у добі; 5 (км) — довжина маршруту транзиту (постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.96 р. № 484); V (км/год) — середня швидкість руху колони автотранспорту на годину; 10 (год) — сумарний .час транзитного руху колони автотранспорту на добу.

         3. Приклад розрахунку     Вихідні дані:

транспортні засоби — 4 одиниці (автотранспортні засоби заявлені для транзиту);

протяжність транзиту 5 — 1000 км (протяжність маршруту, яку визначила митниця відправлення);

кількість посадових осіб митних органів \У — 5 чоловік (призначає митни­ця відправлення);

собівартість супроводження С — 2,12 долара США (згідно з калькуляцією ДМСУ);

собівартість 1 км руху А — 0,354 долара США (згідно з калькуляцією ДМСУ);

курс долара США (для розрахунку на день проплети коштів за супроводження);

кількість машин супроводження 1Уа — 2 одиниці (призначає митниця від­правлення).

Розрахунковий час, який витрачається групою на супроводження переміщення вантажу між пунктами транзиту (Гр):

Гр = 24 х 1000 / 50 х 10 = 48 год.

Вартість супроводження підрозділом митної варти підакцизного транзит­ного вантажу (Всупр):

ВсупР = 2 х (2>12 Н48 х 5 + 100° х °>354 х 2) = 2433,6 долара США.

Потреба в залученні підрозділів Державної служби охорони (далі — ПСО) МВС для охорони і супроводження транспортних засобів ви­значається начальником митного органу й органу МВС згідно з пун­ктом 5 «Положення про порядок охорони і супроводження товарів митними органами із залученням у разі потреби підрозділів МВС», за­твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1996 р.

№ 699.

Для здійснення охорони і супроводження складається Наказ на­чальника митниці, в якому зазначаються особовий склад групи су­проводження, старший групи, автомобіль митниці та реєстраційний номер, відповідальна особа за контроль виконання наказу.

Згідно з наказом група охорони і супроводження виїжджає до митного підрозділу, де проводилося митне оформлення товару.

З метою фіксації початку виконання функцій охорони на тери­торії митниці відправлення складається акт про приймання під охо­рону і супроводження та доставлення в митницю призначення цих товарів. Акт завіряється підписом старшого зміни, штампом «Під митним контролем», підписом та особистою номерною печаткою інспек­тора митного органу, який проводив митне оформлення.

У випадку спільного здійснення функцій охорони і супроводжен­ня нарядами підрозділів митної варти та ДСО МВС старшим спільного наряду призначається старший групи супроводження митної варти. У разі виконання функцій по припиненню злочинних посягань на безпеку осіб, які забезпечують перевезення товарів, чи на самі товари керівництво покладається на старшого групи ДСО МВС.

Напрямок та маршрут руху дотримуються старшим групи охоро­ни і супроводження, виходячи з переліку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.96 р. № 484, шляхів транзиту підакцизних товарів та пункту пропуску на митному кордоні, через який буде здійснюватися вивезення їх з митної території України. Цей пункт обов'язково встановлюється митницею відправлення і за­значається у вантажній митній декларації типу «Транзит». При ви­значенні пункту та маршруту руху митницею відправлення повинен враховуватися напрямок, обраний власником товарів або уповнова­женою ним особою (рис. 7.1).

Довжина маршрутів з інших пунктів пропуску через митний кор­дон з урахуванням відстані до найближчих пунктів прийому-пере-Дачі товарів між групами охорони і митного супроводження, розрахо­вується у відповідних регіональних митницях та затверджується на­казами їхніх начальників.

Граничні терміни транзиту підакцизних товарів через митну тери­торію України, встановлені постановою Кабінету Міністрів України В1Д 06.05.96 р. № 484 «Про затвердження переліку шляхів і на­прямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і виве­зення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України не можуть бути продовженими за рахунок часу, витраченого на проведення вантажних операцій з цими товарами (перевантаження підакцизних транзитних товарів з одного транспортного засобу на інший або з одного виду транспорту на інший).

Довжина основних маршрутів переміщення підакцизних вантажів із застосуванням охорони і супроводження (5, км)

Доманово — Київ — Вачівськ — 962 ,.,     к Доманово — Луцьк — Київ — Гоптівка — 1146                                 -. Доманово — Луцьк — Київ — Харків — Довжанський — 1511                              | Доманово — Луцьк — Тернопіль — Порубне — 548                              Ягодин — Київ — Бачівськ — 938                                                                   Ягодин — Луцьк — Київ — Гоптівка — 1122                                                       .            | Ягодин — Луцьк — Київ — Харків — Довжанський — 1487                          | Ягодин — Луцьк — Тернопіль — Порубне — 524                                                 | Шигині (Рава-Руська) — Львів — Київ — Бачівськ — 1040                       | Шигині (Рава-Руська) — Львів — Київ — Харків — Гоптівка — 1224              1 Шигині (Рава-Руська) — Львів — Харків — Довжанський — 1589          .-           | Шигині (Рава-Руська) — Тернопіль — Умань — Одеса — 845                          \ Шигині (Рава-Руська) — Тернопіль — Умань — Іллічівськ — 895 Шигині (Рава-Руська) — Тернопіль — Умань — Кучурган — 925 Шигині (Рава-Руська) — Стрий — Порубне — 397 Ужгород (Чоп) — Львів — Рівне — Київ — Бачівськ — 1210

Ужгород (Чоп) — Львів — Рівне — Гоптівка — 1394 _^ Ужгород (Чоп) — Львів — Рівне — Київ — Довжанський — 1759                       Щ Ужгород (Чоп) — Івано-Франківськ — Чернівці — Дунаївці — Нова Ушиця -| Могилів-Подільський — 660                                                                                                  Щ Порубне — Новоград-Волинський — Київ — Нові Яриловичі — 815                    "" Порубне — Новоград-Волинський — Бачівськ — 1027                                                            • Порубне — Новоград-Волинський — Гоптівка — 1228                                                        І Порубне — Новоград-Волинський — Київ — Довжанський — 1594 Порубне — Кам'янець-Подільський — Хмельницький — Умань — Одеса — 780 Порубне — Кам'янець-Подільський — Хмельницький — Умань — Іллічівськ — 830 Порубне — Кам'янець-Подільський — Хмельницький — Умань — Кучурган — 860 Могилів-Подільський — Умань — Нові Яриловичі — 657 Могилів-Подільський — Умань — Бачівськ — 767 Могилів-Подільський — Умань — Гоптівка — 958 Могилів-Подільський — Умань — Довжанський — 1323 Могилів-Подільський — Жмеринка — Вінниця — Нові Яриловичі — 592 Могилів-Подільський — Жмеринка — Вінниця — Бачівськ — 721              ' Могилів-Подільський — Жмеринка — Вінниця — Гоптівка — 890 Могилів-Подільський — Жмеринка — Вінниця — Довжанський — 1190 Могилів-Подільський — Жмеринка — Вінниця — Доманово — 652 Могилів-Подільський — Жмеринка — Вінниця — Ягодин — 689 Могилів-Подільський — Жмеринка — Літин — Тернопіль — Доманово — 617 Могилів-Подільський — Жмеринка — Літин — Тернопіль — Ягодин — 654 Могилів-Подільський — Жмеринка — Літин — Тернопіль — Рава-Руська — 524 Могилів-Подільський — Жмеринка — Літин — Тернопіль — Шигині — 517 Могилів-Подільський — Жмеринка — Літин — Тернопіль — Ужгород (Чоп) — 670^ Нові Яриловичі — Умань — Одеса — 750                                                                         Щ Нові Яриловичі — Умань — Іллічівськ — 800                                                                | Нові Яриловичі — Умань — Кучурган — 830 Нові Яриловичі — Довжанський — 1169      ,- 

Одеса

— Ягодин — 964

Одеса - Доманово - 990

Одеса Одеса

_ Бачівськ — 861

_ Мелітополь — Гоптівка — 908

Одеса _ Мелітополь — Довжанський — 978

Іллічівськ — Ягодин — 1014

Іллічівськ — Доманово — 1040

Іллічівськ — Бачівськ — 911

Іллічівськ — Мелітополь — Гоптівка — 958

Іллічівськ — Мелітополь — Довжанський — 1028   :   :

Кучурган — Ягодин — 1044

Кучурган — Доманово — 1070

Кучурган — Бачівськ — 941 .

Кучурган — Мелітополь — Довжанський — 1058

Кучурган —• Мелітополь — Гоптівка — 988

Маріуполь — Дніпропетровськ — Гонтівка — 615

Маріуполь — Дніпропетровськ — Нові Яриловичі — 1154

Маріуполь — Ягодин — 1487

Маріуполь — Доманово — 1511

Гоптівка — Сімферополь — Севастополь — 824

Гоптівка — Нові Яриловичі — 804

Севастополь — Київ — Нові Яриловичі — 1253

Севастополь — Київ — Бачівськ — 1364

Севастополь — Маріуполь — Довжанський — 894

 

По закінченні процедури охорони і супроводження об'єкт передається митниці призначення для завершення митного оформлення відповідно до діючого законодавства, про що складається акт про доставлення в митницю призначення цих товарів, який завіряється підписом старшого зміни, штампом «Під митним контролем», підпи­сом та особистою номерною печаткою інспектора митного органу, який проводитиме митне оформлення (виїзд). Після чого група по­вертається до місця розташування митної варти.

По закінченні митного оформлення (виїзд) митниця призначення надає інформацію до чергової частини митної варти про зняття з контролю переміщення даного вантажу за формою «Транзит-6».

Довжина маршрутів з інших пунктів пропуску через митний кор­дон з урахуванням відстані до найближчих пунктів приймання-передачі товарів між групами охорони і митного супроводження розра­ховується у відповідних регіональних митницях та затверджується наказами їхніх начальників.

 

 

7.5. ЗАВДАННЯ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ОПЕРАТИВНОГО ВІДДІЛУ (СЕКТОРУ) ВІДДІЛЕННЯ (СЛУЖБИ) ПО БК ТА ПМП РЕГІОНАЛЬНОЇ МИТНИЦІ (МИТНИЦІ)

7.5.1. Мета створення оперативного відділу

Оперативний відділ (сектор) є структурним підрозділом відділен­ня (служби) по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митниці. У структурі підрозділів, які здійснюють цю діяльність, він займає окреме, особливе місце, його статус пояснюється специфіч­ністю завдань, форм і методів роботи.

По-перше, митні правопорушення найчастіше є продовженням лан­цюжка інших, як правило, неочевидних протиправних діянь, зокрема порушень встановленого порядку ведення зовнішньоекономічної діяль­ності (наприклад укладання фіктивних угод, порушення правил підпи­сання контрактів про зовнішньоторговельні операції, надання недо­стовірних відомостей про реєстрацію або таку реєстрацію, коли учас­ника ЗЕД взагалі не було; відсутність ліцензії чи обов'язкових дозволів).

Проте об'єктом реагування митних установ залишаються в ос­новному дії, які виявляються безпосередньо при здійсненні митного контролю конкретних вантажів, що значно знижує результативність боротьби з митними правопорушеннями, а підготовчі дії правопоруш­ників залишаються поза увагою митних установ, внаслідок чого ла­тентність порушень митного законодавства залишається високою.

По-друге, забезпечення надійного перекриття фактично неприкри­того кордону в умовах дуже поширеної системи об'їзних доріг та стежок, добре відомих місцевим мешканцям прикордонної смуги України та Росії, які часто виконують функції провідників вантажів через кордон України, потребує такої великої кількості працівників митної варти, яку в існуючих економічних умовах держава не в змозі забезпечити.

По-третє, в процесі своєї антизаконної діяльності контрабандисти набувають певного злочинного досвіду і кваліфікації, вдосконалюють канали надходження контрабанди, форми роботи своєї організації.

У цих умовах єдиною реальною можливістю ефективно протистояти порушникам митного законодавства є створення спеціалізованого підрозділу, який би мав змогу сконцентрувати зусилля на здійсненні, в першу чергу, пошукових і попереджувальних заходів.

7.5.2. Основні завдання, покладені на відділ

1. Виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил, здійснення заходів із запобігання їх скоєння.

2. Проведення митних розслідувань за фактами порушень митних правил.

3. Здійснення керівництва та координації діяльності оперативни­ми відділами Служб по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил підпорядкованих митниць.

4. Організація і проведення оперативних заходів, спрямованих на припинення контрабанди та порушень митних правил на пунктах пропуску через митний кордон України і в зоні діяльності регіональ­ної митниці та митниць регіону.

5. Контроль виконання підрозділами митниць нормативних актів з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митного законо­давства.

6. Виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню контрабанди та порушенням митних правил, розробка та проведення заходів з їх усунення.

7. Надання методичної та практичної допомоги оперативним сек­торам підпорядкованих служб по боротьбі з контрабандою та пору­шеннями митних правил митниць регіону.

7.5.3. Основні форми і методи роботи

Структурно оперативний відділ складається з підрозділів за на­прямками роботи:

— група по роботі з організаціями, підприємствами, установами та Фізичними особами;

— сектор по роботі на митних постах.

Суть оперативно-службової діяльності відділу — орієнтація на більш раннє виявлення ознак митного правопорушення, яке готуєть­ся, І припинення його в докримінальних формах. Своєчасне викриття правопорушників — головна умова досягнення успіху в роботі мит­ної служби, створення стабільного правопорядку у сфері ЗЕД, а та­кож повного виконання митними установами покладених на них завдань з боротьби з правопорушеннями. Відділ працює у взаємодії і контакті з іншими підрозділами митниці, митними установами Украї­ни, судовими та правоохоронними органами України, іншими служ­бами і відомствами.

На практиці діяльність працівників відділу здійснюється в таких формах:

— виявлення серед юридичних та фізичних осіб потенційних по­рушників митного законодавства, каналів контрабандного переміщен­ня через митний кордон України товарів, цінностей, валюти та ін.;

— через можливості митниці, а також правоохоронних органів вживати вичерпних заходів щодо попередження, припинення митних правопорушень, документування цих фактів, притягнення винних до відповідальності згідно з чинним законодавством України та відшко­дування завданих державі збитків.

Методи роботи:

— вивчення та аналіз:

• стану оперативної обстановки (кількість виявлених ПМП, ква­ліфікація за статтями МКУ, місцем виявлення, способами, пред­метами, суб'єктами-правопорушниками і т.д.);

• інформації, здобутої відкритим шляхом із засобів масової інформації (газет, журналів, листівок, телебачення, радіо, бюле­тенів, досліджень тощо);

• інформації та повідомлень, отриманих офіційно від держав­них органів і установ, комерційних структур, заяв громадян і т. ін.;

— на підставі аналізу:

• розробка і здійснення конкретних пошукових заходів;

• розробка та проведення цільових, комплексних та інших опе­рацій.

У необхідних випадках залучати до цих заходів співробітників правоохоронних органів (СБУ, МВД, ДПА, судових установ), вантаж­них відділів, інших підрозділів митниці.

Важливість існування такого спеціалізованого підрозділу в мит­них установах України яскраво ілюструє такий приклад.

Приклад. Шляхом аналітичної роботи в 1996—1997 рр. колишнім органі­заційно-оперативним відділом ВБК та ПМП Східної РМ було встановлено фіктивне ПП «Т.», яке було засноване невстановленою особою на паспорт, утрачений власником. Ця фірма в період з 20 вересня по 20 грудня 1995 р. здійснила 40 експортних бартерних поставок вантажів (борошно, цукор, шкіра та ін.) на загальну фактурну вартість 629 754 грн., зустрічних поставок ван­тажів не було. Оформлення ВМД здійснювали виключно митні брокери ООО «С.. У подальшому ПП «Т.» зовнішньоекономічну діяльністю не здійснювало, організаційно приєднало до себе такі ж фіктивні структури: ПФ «Д.», ТОВ «С.», ПФ «Е.» та ПП «Ф.».

У процесі пошукової роботи, яка здійснювалася з використанням мож­ливостей УБОЗ УМВСУ в Харківській області, було встановлено, що цією діяль­ністю займалися громадяни Росії М. і Ю., які в 1992—1995 рр. створили в м. Харкові ще 4 товариства з обмеженою відповідальністю, які, у свою чергу, були ліквідовані або приєднані до ТОВ СП «Зекор-Дамаск». У цілому було виявлено 11 українських та 13 іноземних комерційних структур (більшість з яких були фіктивними), які мали безпосереднє відношення до контрабанд­ної діяльності встановлених осіб, а також дві діючі харківські фірми, які співробітничали з ними.

Діяльність зазначених фірм була припинена Харківською облас­ною прокуратурою та міськвиконкомом, їх державна реєстрація ска­сована. Враховуючи великі збитки, завдані економічним інтересам держави, розгалужені міжнародні та міжрегіональні зв'язки злочин­ного угруповання, матеріали для провадження були передані до органів СБУ в Харківській області.

Завдання для перевірки знань

І. Поняття контрабанди згідно з Митним кодексом України.

2. Що розуміється під переміщенням предметів поза митним контро­лем та з приховуванням від митного контролю?

3. Що таке тайник (схованка)?

4. Які документи вважаються підробленими?

5. Що розуміється під контрабандою у великих розмірах?

6. Громадянин України при перетині митного кордону України заявляє, що в нього серед речей знаходиться склянка з таблетками, які необхідні для його лікування ( таблетки входять до переліку психотропних речовин, пере­міщення яких заборонено без спеціальних документів). Ваші дії як інспек­тора чергової зміни?

7. Митна варта, її призначення, основні завдання.

8. Дайте перелік функцій митної варти при здійсненні супроводження підакцизних вантажів.

9. Як визначається кількісний склад групи охорони і супроводження?

10. Яким документом регламентується перелік маршрутів руху тран­зитного підакцизного вантажу по території України?

11. За якою формулою проводиться розрахунок часу, що витрачається групами супроводження митної варти між пунктами транзиту? Назвіть їх складові частини.

12. За якою формулою проводиться розрахунок вартості супроводження? Назвіть їх складові частини.

13. Основні нормативні документи, що регламентують діяльність митної варти щодо виявлення і припинення незаконного переміщення товарів та Інших предметів поза місцем розташування пунктів пропуску.

14. Які ви знаєте форми взаємодії підрозділів митної варти з підрозділа­ми Держкомкордону?

15. Які ви знаєте види нарядів підрозділів митної варти?