Споживання і нагромадження національного доходу

Фонди споживання і нагромадження, їх структура. У

результаті розподілу та перерозподілу національного до­ходу утворюються кінцеві доходи, які використовуються для споживання та нагромадження. Нагромадження є не­обхідною умовою розширеного відтворення всіх елемен­тів економічної системи.

Національний доход, що використовується на спожи­вання та нагромадження, не збігається з величиною ство­реного національного доходу. Останній зменшується на суму втрат. Наприклад, у сільському господарстві ко­лишнього СРСР втрачалося до третини вирощеної сільсь­когосподарської продукції. Значна частина врожаю про­падає нині і в Україні. Можливі втрати частки створено­го національного доходу і від стихійного лиха. Крім то­го, використаний національний доход може відрізнятися від створеного на величину сальдо зовнішньоторговельно­го балансу. Якщо країна імпортує більше товарів та по­слуг, ніж експортує, то використаний національний до­ход буде більший від створеного, і навпаки. Але це не означає, що країні вигідно більше ввозити товарів і по­слуг, ніж вивозити.

Велике значення для збільшення величини націо­нального доходу, прискорення соціально-економічного прогресу та розширеного відтворення економічної систе­ми має оптимальне співвідношення між споживанням і нагромадженням національного доходу. Між цими дво­ма величинами постійно існує суперечність, яка може перерости в конфлікт. Так, з одного боку, надмірно великий фонд споживання не дає змоги здійснювати роз­ширене відтворення, тобто будувати нові заводи, фабри­ки, електростанції, впроваджувати нову техніку і техно­логію, розвивати науку, освіту тощо. З іншого боку, над­мірне нагромадження частки створеного національного доходу стримує споживання населення, зростання його особистих доходів. Це, у свою чергу, підриває стимули до праці, формує тип економіки, не спрямованої на за­доволення потреб та інтересів населення, тобто затратну економіку.

Оптимальним у колишньому СРСР вважалося співвід­ношення між споживанням і нагромадженням у пропорції 75:25. У різних країнах світу залежно від соціально-еко­номічної програми розвитку воно відхилялося як в один, так і в другий бік. В Україні за період 1961—1989 pp. нор­ма нагромадження скоротилася з 29 до 18%.

За час економічної кризи норма нагромадження в на­шій державі скоротилася ще більше. Значною мірою це було зумовлено невикористанням амортизаційних відра­хувань (у 2000 р. — понад 10 млрд. грн.). Враховуючи до­свід багатьох держав світу, цю норму в нинішніх умовах слід підняти до 25—26%. Нижньою межею є норма на­громадження 20%. У Китаї в другій половині 90-х років вона становила понад 30%.

Основне джерело нагромадження — додатковий про­дукт. Він використовується для розширеного виробниц­тва, будівництва об'єктів соціального (шкіл, лікарень та ін.), культурного призначення, а також для створення страхових запасів та суспільних резервів.

Для розширеного виробництва необхідно виготовити не лише таку кількість засобів виробництва, яка піде на відновлення зношених протягом року засобів і предметів праці (або фонд заміщення), а й певний надлишок для будівництва нових фабрик, заводів тощо. Оскільки на збудовані нові фабрики й заводи? нові шахти та ін. необ­хідно залучати додаткову кількість працівників, то з фонду нагромадження слід виділити частину коштів для виробництва додаткових предметів споживання.

За рахунок фонду нагромадження здійснюється ви­робниче й невиробниче нагромадження. Виробниче нагро­мадження використовують для будівництва нових заво­дів, електростанцій, залізниць, оснащення діючих під­приємств новою технікою та ін. Завдяки цьому відтворю­ється в розширеному масштабі власність на засоби вироб­ництва (кількісний аспект цієї категорії). Невиробниче нагромадження використовують для будівництва житло­вих будинків, закладів освіти, охорони здоров'я, культу­ри. Воно передбачає також виробництво додаткових предметів споживання для працівників, які працювати­муть у цій сфері, а також витрати на їх підготовку та пе­рекваліфікацію.

Найважливішим елементом фонду нагромадження є виробниче нагромадження. Тому його норма — найваж­ливіша частка валового (сукупного) нагромадження. В структурі останнього провідна роль належить амортиза­ційному фонду.

Шляхи оптимізації фондів споживання та нагрома­дження.

Такими шляхами є:

•*• Зниження матеріаломісткості, енергомісткості, ^проведення державою активної амортизаційної політи-

ки тощо. Ці заходи мають надзвичайно важливе значен­ня для досягнення оптимально:»'! норми нагромадження.

2. Лізинг. Як сучасний метоед прискорення науково-те­хнічного розвитку, оптимізацід фонду нагромадження, отримав широке використання.. Це довгострокова оренда машин і устаткування, транспоіртних засобів тощо. В умо­вах розгортання НТР лізинг наСбув міжнародного характе­ру, тобто використовується оревйдна форма експорту та ім­порту машин і устаткування. О)днією з форм використан­ня лізингу є зобов'язання ореіндаря купити машини та устаткування після закінчення строку оренди. Лізинг на­був поширення в розвинутих крраїнах світу. Так, наприкі­нці 90-х років об'єктами лізинг-ових угод у Німеччині бу­ли 35% автомобілів, до 15% промислового обладнання.

3. Процес інтенсифікації І суспільного виробництва. Він істотно впливає на оптимізаацію фонду споживання та фонду нагромадження.

4. Проведення активної структурної політики, насамперед скорочення матеріаломістких галузей вироб­ництва. Це один з важливих фгакторів радикальної зміни у співвідношенні фонду споживання і фонду нагромад­ження. Тому уряд насамперед пювинен з'ясувати економі­чну доцільність існування деякіих базових галузей проми­словості у нинішніх обсягах і віибрати найперспективніші наукомісткі та високотехноло^гічні галузі. Основними критеріями вибору галузей є: їх; експортний потенціал або можливість його нарощування; :прискорений розвиток га­лузей, який сприяє підвищеінню конкурентоздатності більшості з них (їх модернізаціі.ї, підвищенню ефективно­сті); можливість заміни імпорту. До найперспективніших галузей в Україні належать елеіктроніка, машинобудуван­ня, чорна металургія, кораблебудування, трубопровідний транспорт, аерокосмічні ракети й апарати, сільське госпо­дарство, харчова і текстильна промисловість, охорона здо­ров'я, охорона навколишнього середовища, їх у першу чергу повинна фінансове підтрщмувати держава, постача­ти ресурсами, вони мають користуватися податковими, кредитними пільгами тощо.

5. Зменшення частки військових нагромаджень. Віді­грає певну роль у поліпшенні структури фонду нагромад­жень.

6. Підвищення якості продукції, скорочення витрат на її зберігання та споживантя, розширення її асорти­менту тощо. Має важливе значення для вдосконалення фонду споживання.

7 Скорочення суспільних фондів споживання (за ра­нок окремих пільг, надмірно високих пенсій для держслужбовців та ін.). Це важливий напрям вдосконалення фонду споживання в Україні. Так,  в державі налічується до 18 млн. пільговиків.

Запитання. Завдання

1. Чим різняться сукупний суспільний продукт, кінцевий суспіль­ний продукт і національний доход?

2. У чому полягає відмінність між ВНП і ВВП?

3. Охарактеризуйте структуру національного багатства.

4. Визначте відмінність між народногосподарською, соціальною та економічною ефективністю.

5. Якими показниками вимірюється ефективність суспільного ви­робництва?

6. Охарактеризуйте механізм перерозподілу національного доходу.

7. За допомогою яких чинників можна досягти оптимізації фонду споживання та фонду нагромадження?