ВСТУП

 

Навчальний посібник для самостійного вивчення курсу “Фінанси підприємств” призначено для студентів всіх форм навчання всіх економічних спеціальностей базової освіти. Курс передбачає набуття студентами системних знань в області фінансів підприємств та засвоєння специфічної фінансової термінології. В процесі оволодіння базовими знаннями, студенти мають вивчити загальні механізми формування та використання фінансових ресурсів та особливості руху грошових коштів на підприємствах торгівлі, промисловості та сфери послуг.

Запропонований курс лекцій, що розташований нижче, по формі є опорним. Поглиблене вивчення дисципліни студентами, знання механізмів використання певних фінансових інструментів, передбачає присутність на лекціях, на яких розглядається предмет курсу “Фінанси підприємств”. Курсом передбачено семінарські та практичні заняття в обсязі 22 години, на яких здійснюється методичне вирішення задач, для більш фундаментального засвоєння предмету данної дисципліни, та контроль знань студентів. Задачі з рішеннями і відповідями на практичні заняття і питання на семінарські, наводяться безпосередньо після кожної теми. Всі типи вирішених задач включаються в екзаменаційні білети. Методичні рекомендації консультативного характеру здійснюються безпосередньо на практичних заняттях.

На закінчення кожної теми наведено перелік термінів, які мають бути засвоєні студентами, та питань, на які студенти мають дати відповідь в процесі контролю.

Навчальний посібник має такі розділи: вступ; мета та завдання курсу; зміст курсу з вирішеними задачами та питання самоконтролю; питання, що винесені на екзамен; література.

 

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КУРСУ “ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ”.

 

Головною метою викладання курсу “Фінанси підприємств” є формування у студентів економічних спеціальностей сучасного економічного мислення та базових знань для вивчення курсів “Фінансовий аналіз” та “Фінансовий менеджмент.”

Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств суттєво впливає на фінансове становище країни в цілому. Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо пов'язаний з поліпшенням фінансового стану суб'єктів господарювання в усіх сферах діяльності. Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання.

За цих умов необхідна сучасна, адекватна ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства. Це потребує підготовки спеціалістів економічного профілю, що мають глибокі теоретичні і практичні знання, можуть узагальнити наявний досвід країн з розвинутою ринковою економікою, розробити план дій щодо виходу з фінансової скрути.

Завданням вивчення курсу “Фінанси підприємств” є теоретична та практична підготовка студентів економічних спеціальностей з питань:

- змісту та функцій фінансів підприємств;

- вивчення механізмів розрахунків підприємств з іншими суб'єктами господарювання;

- формування доходів і прибутку підприємств та їх розподілу;

- особливостей оподаткування підприємств в Україні;

- формування та руху обігових коштів підприємств;

- вивчення механізмів кредитування підприємств;

- фінансового забезпечення відтворення основних засобів;

- визначення умов банкрутства підприємств;

- фінансового планування на підприємстві.

         Курс “Фінанси підприємств” пов'язаний з дисциплінами “Фінансовий менеджмент”, в аспекті управління рухом фінансових ресурсів, та “Фінансовий аналіз”, в аспекті аналізу фінансового стану підприємства.

 

 

ЗМІСТ КУРСУ

 

I. Вступ у фінанси підприємств.

 

1.     Сутність і функції фінансів підприємств.

2.     Фінансові ресурси в системі фінансів підприємств.

3.     Зміст фінансової роботи на підприємстві.

4.     Задачі управління фінансами підприємств.

 

1.Сутність і функції фінансів підприємств.

 

         В результаті оволодіння матеріалом цієї теми, перш за все необхідно усвідомити, що стоїть за термінами «фінанси» взагалі і «фінанси підприємства» зокрема. Необхідно уяснити, що ці поняття базуються на розумінні того, чим є фінансові відносини. Важливо проводити границю між фінансовими і грошовими відносинами, хоча перші опосередковуються другими. Грошові відносини можуть стати фінансовими коли рух грошових коштів набуває відносно самостійного характеру. Це відбувається в процесі формування, розподілу і використання грошових доходів і фондів, згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів.

         До фінансових відносяться наступні групи відносин:

1.     Формування статутного фонду.

2.     Формування і розподіл первинних грошових доходів: виручки від реалізації, валового і чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємства.

3.     Отримання доходів від фінансових інвестицій та штрафних санкцій від інших підприємств.

4.     Виплати дивідендів, процентів і штрафів.

5.     Економічні відносини з банками, страховими компаніями та іншими суб'єктами фінансового ринку.

6.     Відносини з державою з приводу сплати податків та інших обов'язкових платежів.

         Головні функції фінансів підприємства:

1.Формування фінансових ресурсів.

2.Розподіл і використання фінансових ресурсів.

3.Контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

 

2.Фінансові ресурси в системі фінансів підприємств.

 

         Фінансові ресурси — це грошові кошти у фондовій і нефондовій формах, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Джерелами формування фінансових ресурсів на підприємстві є такі види коштів:

1.     Власні — валовий і чистий доходи, прибутки від операційної, фінансової та іншої неопераційної діяльності, амортизаційні відрахування, страхові відшкодування і таке інше.

2.     Власні залучені — акціонерний і пайовий капітал, внески учасників, внески трудового колективу.

3.     Прирівнені до власних — стійкі пасиви, цільове фінансування.

4.     Позикові — кредитні ресурси фінансових установ, кредитні інвестиції, ресурси від емісії облігацій та векселів, фінансові ресурси міністерств, концернів та асоціацій, державні субсидії.

 

3.Зміст фінансової роботи на підприємстві.

 

         Управління фінансовими ресурсами передбачає відповідну діяльність. Фінансова діяльність — це система норм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств і досягнення ними поставлених цілей. В процесі фінансової діяльності вирішуються наступні задачі:

1.     Фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності.

2.     Пошук резервів збільшення доходів та прибутку, рентабельності та платоспроможності.

3.     Виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками.

4.     Мобілізація фінансових ресурсів для фінансування виробничого і соціального розвитку, збільшення власного капіталу.

5.     Контроль за ефективним цільовим розподілом і використанням фінансових ресурсів.

         Фінансова робота для ефективного виконання поставлених задач здійснюється по таким напрямкам:

І.Аналіз і контроль виробничо-господарської діяльності — дозволяє виявити і мобілізувати внутрішньогосподарські резерви збілшення прибутку підприємства.

1.Аналіз фінансових результатів та факторний аналіз рентабельності:

·        аналіз рівню і динаміки фінансових результатів всіх видів;

·        факторний аналіз прибутків і рентабельності;

·        аналіз і оцінка ефективності використання прибутку;

·        аналіз впливу інфляції на фінансові результати діяльності підприємства;

·        аналіз взаємозв'язку між обсягом продаж, витратами і прибутком.

2.Аналіз фінансового стану підприємства:

·        аналіз і оцінка складу і динаміки змін в активах;

·        аналіз фінансової стабільності, платоспроможності, ліквідності і ділової активності;

·        комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.

ІІ.Фінансове прогнозування — визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності і можливість отримання цих коштів з різних джерел. Здійснюється по таким напрямкам:

·        інтенсифікація використання основних засобів та прискорення обігу оборотних;

·        зменшення собівартості та витрат живої праці;

·        скорочення витат на реалізацію, ліквідація непродуктивних витрат та зменшення браку;

·        економія адміністративних витрат.

ІІІ.Оперативна фінансова робота здійснюється по таким напрямкам:

·        робота з споживачами на предмет своєчасних розрахунків;

·        контроль за своєчасними розрахунками з постачальниками і бюджетом;

·        вчасне погашення банківських кредитів і сплата процентів по ним.

 

4.Задачі управління фінансами підприємств.

 

Основними напрямками прикладання управлінських зусиль при вирішенні задач ефективного менеджменту фінансових ресурсів є наступні:

1.     Формування та управління оборотними та позаоборотними активами.

2.     Формування оптимальної структури активів та капіталу.

3.     Управління інвестиціями.

4.     Упраління формуванням власних фінансових ресурсів

5.     Управління залученням позикових фінансових ресурсів.

6.     Управління фінансовими ризиками.

 

Термінологія, яку має засвоїти студент:

 

Фінанси, фінанси підприємства, фінансові відносини, грошові відносини, фінансові ресурси, грошові рсурси, фінансова діяльність, фінансова робота.

 

Контрольні питання:

 

1.Що таке фінанси взагалі та фінанси підприємств зокрема?

2.Визначте та прокоментувати функції фінансів підприємств.

3.Охарактеризуйте джерела формування фінансових ресурсів на підприємстві.

4.Визначте зміст процесу управління фінансами на підприємстві та його задачі.

5.У чому полягає оперативна фінансова робота на підприємстві?

6.Розкрийте зміст та задачі фінансової діяльності підприємств.

7.Які групи відносин на підприємстві належать до фінансових?

8.Розкрийте загальний зміст напрямків фінансової роботи.

9.Визначте структуру фінансово-аналітичної роботи на підприємстві.

10.У чому полягає, на вашу думку, методологічна різниця між дисципліною «Фінанси підприємств» та курсами «Фінансовий аналіз» і «Фінансовий менеджмент»?

 

Література: [8, 9, 11,12, 17,18, 19, 24, 31, 36].

 

 

2.Грошові розрахунки підприємств.

 

1.     Готівкові і безготівкові розрахунки.

2.     Касові операції.

3.     Банківські рахунки: види і порядок відкриття.

4.     Принципи організації безготівкових розрахунків.

5.     Розрахунки платіжними дорученнями і вимогами-дорученнями.

6.     Розрахунки чеками.

7.     Розрахуки акредитивами.

8.     Розрахунки векселями.

 

1.Готівкові і безготівкові розрахунки.

 

         Грошові розрахунки підприємств з будь-якими суб'єктами здійснюються в готівковій і безготівковій формах. Готівкова форма, як правило, застосовуєтьсья при обслуговуванні працівників і населення. З жовтня 1997 (постанова НБУ №334) дозволяється при розрахунках між підприємствами за поставки продукції. Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, що здійснюються через запис на рахунках в банках, коли кошти списуються з рахунку платника на рахунок покупця. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися по товарним і нетоварним операціям.

 

2.Касові операції.

 

Касові операції підприємства пов'язані з прийняттям і видачею готівки. Порядок ведення цих операцій регламентується НБУ. Видача готівки з поточного рахунку підприємства здійснюється через чек. Розрахунок готівкою всіма підприємствами може здійснюватися за допомогою таких документів: доходний і видатковий касові ордера, податкова накладна, касовий або товарний чек, квитанції, угоди куплі-продажу, акти про закупку товарів та інші документи, що свідкують про певну діяльність, що вимагає оплати.

У зв'язку з цим важливим є поняття ліміту залишку грошових коштів в касі. Як правило, цей ліміт встановлюється підприємствам комерційними банками, в яких вони обслуговуються, з урахуванням режиму і специфіки роботи, відстані від банку, обсягу касових оборотів, встановлених термінів і порядку передачі готівки в банк. КСП і сільські спілки самостійно визначають цей ліміт, в рамках нього вільно здійснюють розрахунки готівкою крім виплат заробітної плати. Ліміт взагалі не встановлюється фермерським і індивідуальним господарствам, що займаються виключно виробництвом, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції.

         Будь-яке надходження і використання готівки має реєструватися в касовій книгі. Кожен день касир визначає залишок в касі на наступне число і передає в бухгалтерію звіт. Контроль за правильністю ведення касової книги належить головному бухгалтеру. Не рідше разу в квартал таку перевірку має здійснювати керівник підприємства. Перевірки можуть здійснюватися також уповноваженими на це державними органами.

 

3.Банківські рахунки: види і порядок відкриття.

 

         Для здійснення всіх видів банківських і господарських операцій та зберігання коштів підприємствами відкриваються такі основні види рахунків, як в національній так і в іноземній валютах: поточний (розрахунковий), бюджетний (тільки в національній валюті), кредитний, депозитний, розподільчий (тільки при здійсненні валютно-експортних операцій).

         Поточний (розрахунковий) рахунок — відкривається для зберігання коштів і здійснення всіх операцій. Кожне підприємство має право відкрити по одному поточному рахунку в національній і іноземній валютах, не більше ніж у двох банках. Операції по рахункам здійснюються тільки після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік.

         Для відкриття поточного рахунку, в банк подаються наступні документи:

1.     Заява на відкриття рахунку, яка підписана керівником і головним бухгалтером підприємства.

2.     Копія свідоцтва (завірену нотаріально) про державну реєстацію підприємства.

3.     Копія статуту (положення), яка завірена нотаріально або органом реєстрації. Банк робить помітку про відкриття рахунку на тому примірнику статуту, де стоїть мітка про взяття підприємства на облік в податковому органі, і після цього цей примірник повертається власнику рахунка.

4.     Копія документа про постановлення підприємства на податковий облік.

5.     Карточка із зразками підписів осіб, яким надається право розпорядження рахунком і підписи розрахункових документів з відбитками печатки підприємства.

6.     Копія документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, яку завірено нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

         Бюджетний рахунок — рахунок для зберігання цільових коштів, що отримані за рахунок державного або місцевого бюджетів.

         Кредитний рахунок — відкриваються у будь-яких установах банків, які мають право видавати кредити. Він призначений для обліку кредитів, що отримані через оплату розрахункових документів або переказу коштів на поточний рахунок позичальника згідно умов кредитної угоди (овердрафт).

         Депозитний рахунок — відкривається власником в банку на встановлений строк. Кошти на депозит переводяться з поточного рахунку і після закінчення терміну, разом з процентами, на нього ж і повертаються. Проценти можуть переводитися на поточний рахунок і на протязі терміну депозиту. Проведення розрахункових операцій і видача готівки з депозиту забороняється.

         Розподільчий рахунок — призначається для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті. Еквівалент в гривнях тих валютних коштів, що були зараховані на розподільчий рахунок, згідно законодавству України, належать до 50%-го прдажу на міжбанківській валютній біржі, після чого в установленому порядку надходять на поточний рахунок. Друга половина — на валютний поточний рахунок.

 

4.Принципи організації безготівкових розрахунків:

 

1.     Обов'язковість зберігання підприємствами грошових коштів на рахунках в банках (за виключенням лімітів залишку грошових коштів в касі).

2.     Свобода вибору банку для відкриття рахунку.

3.     Самостійність вибору (без участі банку) підприємствами форм розрахунків та закріплення їх у своїх угодах.

4.     Кошти з рахунку підприємства списуються тільки по розпорядженню власника. При наявності двох рахунків заборгованість з основного може списуватися в безумовному порядку.

5.     Поточні рахунки підприємствам банківські установи відкривають тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

6.     Обов'язкова терміновість здійснення платежів.

7.     Платежі здійснюються в межах залишку грошових коштів на рахунку, або наданого кредиту.

8.     Безготівкові розрахунки можуть замінюватися готівковими.

 

5.Розрахунки платіжними дорученнями і вимогами-дорученнями.

 

         Платіжне доручення — письмове доручення власника рахунку перерахувати відповідну суму зі свого рахунку на рахунок отримувача коштів. Розрахунки цим документом можуть здійснюватися і по нетоварним операціям. Платежі здійснюються по такій схемі: постачальник відвантажує продукцію та виставляє за неї рахунок-фактуру; покупець подає в свій банк платіжне доручення і банк списує кошти з його рахунку; банк покупця повідомляє його про списання коштів та відсилає платіжне доручення банку постачальника; банк постачальника зараховує кошти на його рахунок та повідомляє його про це.

         Платіжне вимога-доручення складається з двох частин. Верхня — вимога постачальника покупцю сплатити вартість товару — заповнюється постачальником. Нижня — доручення покупця своєму банку перевести суму коштів з його рахунку на рахунок постачальника — заповнюється покупцем при виконанні всіх умов поставки. Таким чином, по суті, акцептується платіж покупцем. Розрахунки цим документом можуть бути з акцептом і без нього. Схема обороту аналогічна обороту платіжного доручення, тільки замість рахунку-фактури передається платіжна вимога-доручення.

         Покупець має право повністю відмовитися від акцепту в таких випадках:

·        якщо товари не було замовлено;

·        якщо товари відвантажено на непогоджену адресу;

·        коли товари доставлено достроково;

·        коли товари недоброякісні і некомплектні;

·        коли не погоджено ціну товару.

         Часткова відмова від акцепту можлива, якщо:

·        є товар “в навантаження”;

·        частина товару некомплектна або неякісна;

·        завищено ціни;

·        є арифметичні помилки в документах.

Відмова від акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо вмотивовано або мотиви протирічать законодавству, або інструкціям банку.

 

6.Розрахунки чеками.

 

         В розрахунках між підприємствами застовуються розрахункові чеки, а для отримання готівки з поточного рахунку — грошовий чек. Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банку перевести кошти з його рахунку на рахунок пред'явника чека. Розрахунковий чек заповнює платник. Чек пред'являється безпосередньо при здійсненні господарської операції.

         Принципова схема обороту розрахункового чеку: постачальник передає товар покупцю, а покупець передає чек постачальнику; постачальник передає чек у свій банк і останній спрямовує його в банк покупця для оплати; банк платника списує кошти з рахунку і повідомляє йому про це; банк платника переводить кошти в банк постачальника; банк постачальника зараховує йому кошти на рахунок та повідомляє йому про це.

         Перевагою чекових розрахунків є їх більш висока швидкість здійснення, а отже і швидкість надходження грошових коштів на рахунок постачальника. До недоліків можна віднести недостатню гарантованість платежу, складність оформлення чеку, та неможливість розрахунків на значну суму.

 

7.Розрахуки акредитивами.

 

         Акредитив — розрахунковий документ з дорученням однієї кредитної установи другій здійснити з рахунку спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар. Документи постачальника оплачуються банком тільки на умовах, які пердбачено в акредитивній заяві покупця. Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним постачальником. Акредитивна форма розрахунків вигідна для постачальників, оскільки гарантує оплату, а покупцю, навпаки, така операція невигідна, оскільки депонування коштів відволікає їх з обороту.

Види акредитивів.

Покритий акредитив — передбачає попереднє депонування коштів. Воно здійснюється за рахунок або виключно власних коштів або виключно позикових.

Непокритий акредитив — акредитив, по якому платежі постачальнику гарантує банк.

Відзивний акредитив — акредитив, який може бути змінено або анульовано банком-емітентом за вимогою покупця без попереднього погодження з постачальником. Банк-виконавець повинен оплатити документи, які були виставлено постачальником і прийнято банком, до отримання ним повідомлення про зміну або анулювання акредитиву.

Безвідзивний акредитив — акредитив, який неможливо анулювати без погодження постачальника, на користь якого його було відкрито.

         Схема розрахунків з використанням акредитиву:

1.     Покупець доручає своєму банку відкрити акредитив, що останній і виконує і повідомляє про це.

2.     Банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитиву, і останні повідомляє про це постачальника.

3.     Постачальник відвантажує товар, надає документи про виконання умов угоди в банк і вимагає розкрити акредитив.

4.     Банк покупця переводить банку постачальника кошти з акредитиву.

5.     Банк постачальника зараховує йому кошти на його рахунок і повідомляє йому про це.

Підгрунтям для відкриття акредитиву є повідомлення постачальника про готовність відвантажити товар. Для відкриття акредитиву платник подає в банк заяву встановленого зразка з необхідними реквизитами:

·        номер угоди, згідно якої відкривається акредитив;

·        термін дії акредитиву;

·        рахунок платника і назва банку, що його обслуговує;

·        документи, згідно яких здійснюється платіж по акредитиву;

·        термін подачі цих документів;

·        вид і сума акредитиву.

Закриття акредитиву в банку постачальника здійснюється:

1.     При заяві постачальника про відмову від подальшого використання акредитива до закінчення терміну його дії.

2.     Після закінчення терміну дії акредитиву.

3.     При заяві покупця про відзив акредитиву повністю або частково.

         Акредитив закривається в день отримання повідомлення від банка-емітента. Невикористана сума акредитиву повертається на поточний рахунок платника.

 

8.Розрахунки векселями.

 

         Вексельна форма розрахунків — це розрахунок між постачальником і покупцем з відстрочкою платежу, яка оформляється векселем. Вексель — це письмове зобов'язання стандартної форми, що надає право його власнику вимагати безумовну сплату відповідної суми, що вказана у векселі, від особи, яка видала вексель (крім трати), у відповідний термін. Абстрактність і безумовність векселя робить його самостійним платіжним засобом. Таким чином, вексель виступає як різновид цінного паперу. Вексель, при необхідності, можна перетворити в гроші, реалізувавши його іншому підприємству або банку з дисконтом.

         Класифікація векселів:

По емітенту:

1.     Казначейські векселі — державні цінні папери, які випускаються для покриття витрат бюджету. Вони можуть використовуватись для здійснення розрахунків, для зарахування оплати в держбюджет, як застава для забезпечення інших платежів і кредитів.

2.     Приватні векселя — емітуються корпораціями, фінансовим групами, комерційним банками.

По порядку платежа:

1.     Строкові векселя — сплата по цим векселям здійснюється в зазначений строк.

2.     На пред'явника — оплата по таким векселям здійснюється негайно після прийняття його дебітором.

По можливості передачі іншій особі:

1.     Такі що індосуються — передаються через передаточний надпис — індосамент.

2.     Без можливості передачі.

По суб'єкту здійснення оплати:

1.     Переказний вексель (трата) — виписується і підписується боржником — трсантом, і є вимогою трасату — боржнику трасанта, сплатити у визначений термін вказану у векселі суму третій особі — ремітенту (пред'явнику трати).

2.     Непереказний (соло-вексель) — за цим векселем векселедавець бере на себе зобов'язання особисто сплатити певну суму по векселю у визначену дату.

По типу угоди:

1.     Фінансові векселя— використовуються для мобілізації грошових коштів; мають депозитну природу.

2.     Товарні векселя — використовуються для кредитування товарних операцій.

По забезпеченню заставою:

1.     Забезпечені векселя (заставою).

2.     Незабезпечені векселя.

По місцю сплати боргу:

1.     Доміцільований вексель — вексель, в якому зазначено конкретне місце платежа.

2.     Недоміцільований.

По формі пред'явлення:

1.     Паперова.

2.     Електронна.

 

Термінологія, яку має засвоїти студент:

 

Готівковий розрахунок, безготівковий розрахунок, касова операція, ліміт залишку грошових коштів в касі, платіжне доручення, платіжне вимога-доручення, розрахунковий чек, покритий акредитив, непокритий акредитив, соло-вексель, трата.

 

Контрольні питання:

 

1.Розкрийте зміст грошового обороту на підприємстві. Якими формами розрахунків його забезпечено?

2.Визначте сутність та механізм здійснення готівкових і безготівкових розрахунків.

3.Окресліть основні види та форми готівкових та безготівкових розрахунків.

4.Касові операції підприємств та умови їх проведення.

5.Фінансово-правовий механізм здійснення касових операцій.

6.Що таке ліміт залишку грошових коштів у касі та як визначається його обсяг?

7.Визначте порядок відкриття підприємством банківського рахунку в національній валюті.

8.Охарактеризуйте види і призначення банківських рахунків у національній валюті.

9. Охарактеризуйте види і призначення банківських рахунків в іноземній валюті.

10.Які документи подаються підприємством в банк для відкриття поточного рахунку?

11.Охарактеризуйте принципи організації  безготівкових розрахунків.

12.Розкрийте сутність розрахункового документу “платіжне доручення” та визначте схему його обороту.

13.Розкрийте сутність розрахункового документу “платіжна вимога-доручення” та визначте схему його обороту.

14.Розкрийте сутність розрахункового документу “розрахунковий чек” та визначте схему його обороту.

15.Переваги і недоліки розрахуків за допомогою чеків.

16. Розкрийте сутність розрахункового документу “акредитив” та визначте схему його обороту.

17.Охарактеризуйте основні види акредитивів.

18.Які існують підстави для відкриття і закриття акредитиву.

19.Розкрити сутність розрахункового документу “вексель” та дати класифікацію його видів.

 

Література: [12, 19, 21, 22, 23, 24, 27, 31, 36].