9.Фінансове планування на підприємствах.

 

1.     Сутність, задачі, види і методи фінансового планування.

2.     Поточний фінансовий план і послідовність його розробки.

3.     Сутність і форми оперативного фінансового планування.

 

1.Сутність, задачі, види і методи фінансового планування.

 

         Фінансове планування — процес визначення фінансових ресурсів по джерелам формування і напрямкам цільового використання згідно з виробничими і маркетинговими показниками підприємства в плановому періоді. Мета фінансового планування полягає у забезпеченні виробничого процесу необхідним обсягом джерел фінансування. Головні задачі фінансового планування:

1.     Забезпечення виробничо-інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами.

2.     Установленя раціональних фінансових відносин з державою, банками, підприємствами та іншими юридичними особами.

3.     Визначення шляхів ефективного вкладання капіталу, оцінка раціональності його використання.

4.     Виявлення і мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

5.     Здійснення контролю за утворенням і використанням платіжних засобів.

         В залежності від терміну планування поділяється на:

·        оперативне — у формі платіжного календаря та капітального бюджету (від 10 днів до половини року);

·        поточне — у формах поточних фінансових планів (на рік);

·        довгострокове прогнозування — у формі загальної фінансової стратегії і фінансових політик по окремим аспектам фінансової діяльності підприємства (2 – 5 років). Іноді цей план називають бізнес-планом.

Фінансове планування використовує наступний методичний інструментарій:

·        нормативний метод;

·        розрахунково-аналітичний — планування певного показника здійснюється по темпу зросту, по рівню в другому показнику, по циклу;

·        економіко-математичне моделювання;

·        оптимізація планових рішень.

 

2.Поточний фінансовий план і послідовність його розробки.

 

         Фінансовий план є одним із розділів бізнес-плану підприємства. Крім того, поточний фінансовий план є конкретизацією фінансового розділу бізнес-плану у кожному році. Цей план складається з декількох самостійних планів і влючає наступні елементи:

1.     Прогноз доходів і витрат підприємства.

2.     Баланс грошових доходів і витрат.

3.     Перевірочну таблицю доходів і витрат.

4.     Балансовий план.

Складання фінансового плану здійснюється в три етапи:

1.     Аналіз виконання фінансовго плану поточного року, що очікується.

2.     Розгляд і вивчення виробничих, маркетингових показників, на основі яких будуть розраховуватися планові фінансові показники;

3.     Розробка проекту бізнес-плану.

Мета складання поточного фінансового плану міститься в узгодженні доходів і витрат. При перевищенні доходів над витратами, суму цього перевищення може бути спрямовано в резерв через придбання високоліквідних фінансових інструментів. При зворотній ситуації виникає потреба в позикових коштах. Тоді це джерело включають в доходну частину, а його повернення — у витратну в наступному періоді.

З метою перевірки правильності складання балансу доходів і витрат складається перевірочна таблиця до фінансового плану. В ній, по горизонталі, розташовано напрямки використання коштів, а по вертикалі — джерела фінансування. Таблицю складають, заповнюючи спочатку підсумкові показники доходів та витрат. Потім для кожної статті витрат указують відповідні джерела фінансування. Така таблиця дає змогу збалансувати доходи та витрати в розрізі окремих статей, виявити цільовий характер доходів і надходжень, визначити резерви одержання коштів.

На основі фінансового плану може розроблятися балансовий план, приріст статей якого визначається напрямком спрямування коштів в балансі доходів і витрат. Обидва баланси дають можливість розрахувати ефективність планування та визначити фінансовий стан підприємства в плановому періоді.

 

3.Сутність і форми оперативного фінансового планування.

 

         Оперативне фінансове планування міститься в складанні платіжного календаря і системи фінансових бюджетів. Бюджет — оперативний фінансовий план короткострокового періоду, що відбиває витрати і надходження коштів по окреми аспектам фінансової діяльності, окремим господарським операціям або інвестиційним проектам. Платіжний календар теж є бюджетом. Його складають на квартал з розбивкою подекадно, а для значних підприємтв по 5, 3, 1-денним періодам. Він дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових і платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності. Він робить можливим спостереження за станом оборотних коштів і указує на необхідність використання додаткових ресурсів в плановому періоді. Складається по основним доходним і витратним статтям. Окремі статті, при необхідності, можуть мати структурну розбивку.

 

Термінологія, яку має засвоїти студент:

 

Фінансове планування, бізнес-план, поточне планування, оперативне планування, фінансовий план, баланс грошових доходів і витрат, перевірочна таблиця доходів і витрат, балансовий план, платіжний календар, капітальний бюджет, економіко-математичне моделювання, розрахунково-аналітичний метод, план доходів і витрат.

 

Контрольні питання:

 

1.Розкрийте зміст, завдання фінансового планування.

2.Які основні методи використовуються у фінансовому планувані та у чому вони полягають?

3.Що таке фінансовий план та які розділи до нього входять?

4.Охарактеризуйте мету та основні етапи складання фінансового плану.

5.Яким чином складається перевірочна таблиця фінансового плану?

6.У чому полягає оперативне фінансове планування?

7.Що таке платіжний календар та яка мета його розробки?

8.Які основні напрямки фінансово-господарської діяльності є предметом оперативного планування?

9.Як ви розумієте терміни «розрахунково-аналітичне» та «оптимальне» планування?

 

Література: [9, 10, 11, 12, 16, 21, 22, 23, 24, 28, 31, 33, 36].

 

Задача №1

 

Здійснити розрахунок планової суми товарних запасів нормативним і розрахунково-аналітичним методом, якщо реалізація товарів здійснюється без вихідних днів за наступними данними:

1.Норматив товарних запасів 15 днів.

2.Планова реалізація товарів за квартал по закупівельним цінам 180 тис.грн.

3.Запаси на кінець чотирьох передпланових кварталів відповідно 22, 27, 27, 29 (тис.грн.).

 

Вирішення задачі

 

1.     Одноденна реалізація товару по закупівельним цінам складає 180 тис. / 90 днів = 2 тис.грн.

2.     План товарних запасів нормативним методом = 2 * 15 = 30 тис. грн.

3.     Темпи зросту попередніх кварталів: 2-го до 1-го = 27 / 22 = 1,227, 3-го до 2-го — 1,0 і 4-го до 3-го — 1,074.

4.     Середній темп зросту знаходимо по середній геометрічній: корінь кубічний (1,227 * 1 * 1,074) = 1,096.

5.     План товарних запасів розрахунково-аналітичним методом = 29 * 1,096 = 31,797 тис.грн.

 

Відповідь: План товарних запасів нормативним методом розраховано в сумі 30 тис.грн., а розрахунково-аналітичним — 31,797 тис.грн.

 

Задача №2

 

Здійснити планування середньої суми оборотних активів методом відсотку від обсягу продаж (дані приводяться у тис.грн.):

1.Оборотні активи на початок першого місяця 140

2.Оборотні активи на початок другого місяця 150

3.Оборотні активи на початок третього місяця 150

4.Оборотні активи на кінець третього місяця 180

5.Обсяг продаж 370

6.Плановий обсяг продаж 420

 

Вирішення задачі

 

Середня вартість оборотних активів знаходиться за середньою хронологічною = (140 / 2 + 150 + 150 + 180 / 2) / (4 – 1) = 153,3 тис.грн.

Відсоток від продаж = 153,3 / 370 * 100% = 41%

План оборотних активів = 420 * 0,41 = 174,1 тис.грн.

 

Відповідь: Середня величина оборотних активів у плановому кварталі передбачається на рівні 174,1 тис.грн.

 

10.Банкрутство підприємств та його наслідки.

 

1.     Фінансова криза: фактори виникнення та наслідки для підприємства.

2.     Банкрутство підприємства і його наслідки.

3.     Економічна сутність санації підприємства та форми її проведення.

 

1.Фінансова криза: фактори виникнення та наслідки для підприємства.

 

         Основною причиною загрози банкрутства на підприємстві є виникнення і розвиток фінансової кризи. Фінансова криза — це позаплановий процес обмеженої діяльності і обмежених можливостей впливу на фінансові відносини з непрогнозованими результатами, який загрожує подальшому розвитку і існуванню підприємства. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності і банкрутства підприємства, його діяльність у безприбутковій зоні або відсутність потенціалу для успішного функціонування.

         Основними зовнішніми факторами виникнення фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

·        спад кон'юнктури в економіці в цілому;

·        значний рівень інфляції;

·        нестабільність господарського і податкового законодавства;

·        нестабільність фінансового ринку;

·        посилення конкуренції в галузі або криза у ній;

·        посилення мономолізму на ринку;

·        дискримінація підприємств органами влади і управління;

·        політична нестабільність в країні розташування підприємства або в країнах підприємств-постачальників сировини.

Основними внутрішніми факторами виникнення на підприємстві фінансової кризи є;

·        відсутність стратегічної спрямованості підприємства;

·        дефіцит в організаційній структурі;

·        низький рівень маркетингу і втрата існуючих ринків збуту продукції;

·        незадовільне використання виробничих ресурсів;

·        непродуктивне утримання зайвих робочих місць.

         Типовими наслідками дії вищенаведених факторів можуть бути:

·        втрата клієнтів і покупців готової продукції;

·        зменшення кількості замовлень і контрактів по збуту;

·        неритмічність виробництва;

·        неповне завантаження виробничих потужностей;

·        збільшення собівартості і значне зниження продуктивності праці;

·        збільшення обсягу неліквідних оборотних засобів, особливо наднормативних запасів;

·        виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності кадрів;

·        збільшення тиску на ціни;

·        суттєве зменшення обсягів реалізації та недоотримання виручки у зв'язку з цим.

 

2.Банкрутство підприємства і його наслідки.

 

         При тривалій фінансовій кризі на підприємстві, що поглиблюється, та хронічній неплатоспроможності, підприємство може бути об'явлене банкрутом. Банкрутство — це реалізація катастрофічних ризиків підприємства в процесі його господарської діяльності, внаслідок якої воно не може задовільнити в установлені строки вимоги, що пред'явлено зі сторони кредиторів та виконати зобов'язання перед бюджетом.

Основні причини банкрутства:

·        істотне порушення фінансової усталеності підприємства у випадку перевищення зобов'язань над активами;

·        значна незбалансованість від'ємного і додатнього грошових потоків;

·        тривала неплатоспроможність підприємства, що викликана низькою ліквідністю його активів.

         Види банкрутства.

1.     Реальне банкрутство — повна неспроможність підприємства відновити в наступному періоді свою фінансову стабільність і платоспроможність в силу реальних втрат капіталу. Таке підприємство юридично об'являється банкрутом.

2.     Технічне банкрутство — банкрутство, що викликане суттєвим простроченням дебіторської заборгованості та перевищенням цієї заборгованості над кредиторською, а сума активів істотно перевищує фінансові зобов'язання. При ефективному антикризовому управлінні підприємство, як правило, не об'являють банкрутом юридично.

3.     Навмисне банкрутство — навмисне створення або збільшення керівником або власником підприємства його неплатоспроможності, нанесення економічного збитку в особистих інтересах або інтересах інших осіб, заздалегідь некомпетентне фінансове керівництво. Виявлені факти переслідуються карним законодавством.

4.     Фіктивне банкрутство — заздалегідь неправдиве об'явлення підприємством про свою неплатоспроможність з метою введення в оману кредиторів для отримання від них відстрочки виконання своїх зобов'язань або знижки на суми кредиторської заборгованості. Виявлені факти переслідуються карним законодавством.

         Підставою для порушення справи про банкрутство є подача заяви в арбітражний суд підприємством-боржником, будь-яким кредитором, прокурором, органом державної податкової служби, контрольно-ревізійною службою. Суд може призначити три типи процедур: реорганізаційні (санаційні), ліквідаційні і мирову угоду між боржником і кредитором. Арбітражний суд визнає боржника банкрутом при відсутності пропозицій про санацію. У випадку признання підприємства банкрутом суд призначає ліквідаційну комісію.

         Наслідки признання підприємства банкрутом.

1.     Зупиняється підприємницька діяльність боржника.

2.     До ліквідаційної комісії переходять права розпорядження майном банкрута та його майнові права і обов'язки.

3.     Вважаються такими, що наступили, всі борги банкрута.

4.     Зупиняється нарахування пені і процентів на всі види заборгованості.

5.     Може бути признано недійсними угоди по продажу майна за три місяці до моменту подачі заяви про признання банкрутом і до року, до порушення справи про продаж майна або прийняття боргових зобов'язань, які привели підприємства до кризисного стану.

         Кошти, виручені ліквідаційною комісією від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів.

Черговість розрахунку з різним групами кредиторів.

1.     Покриваються витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді та з роботою ліквідаційної комісії, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою.

2.     Виконуються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат на акції трудового колективу).

3.     Задовольняються вимоги щодо державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення

4.     Задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

5.     Задовольняються вимоги членів трудового колективу щодо повернення їхніх внесків до статутного фонду підприємства.

         Вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої. За недостатністю майна для повного задоволення всіх вимого однієї черги претензії задовольняються пропорційно належній кожному кредиторові сумі. Претензії не задоволені за браком майна вважаються погашеними. Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, використовується відповідно до рішення його власника.

 

3.Економічна сутність санації підприємства та форми її проведення.

 

         Іноді, замість рішення арбітражного суда про бакрутство, може бути призначена санація. Санація — система заходів по фінансовому оздоровленню підприємства, що реалізуються за допомогою сторонніх юридичних або фізичних осіб, що спрямовані на запобігання об'явлення підприємста-боржника банкрутом і його ліквідації. Санація підприємства здійснюється в трьох основних випадках:

1.     До порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство при намаганні виходу із кризового стану залучає зовнішню допомогу по своїй ініціативі.

2.     Якщо підприємство, що звернулося в арбітражний суд із заявою про своє банкрутство, саме пропонує умови своєї санації.

3.     Якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд по пропозиціям, що надійшли від бажаючих задовільнити вимоги кредиторів до боржника і погасити його зобов'язання перед бюджетом.

         До форм проведення санації, що спрямовані на рефінансування боргу відносяться:

·        дотації і субвенції за рахунок коштів бюджету;

·        державне пільгове кредитування;

·        державні гарантії комерційним банкам по кредитам, які видаються підприємству, що санується;

·        цільовий банківський кредит;

·        перевод боргу на іншу особу;

·        реструктуризація короткострокового боргу в довгостроковий;

·        випуск облігацій та інших боргових цінних паперів під гарантію санатора;

·        відстрочка погашення облігацій підприємства;

·        списання санатором-кредитором частини боргу.

До форм проведення санації, що спрямовані на реструктуризацію або реорганізацію підприємства-боржника відносяться:

·        злиття з фінансово стабільним підприємством;

·        поглинання через придбання підприємства, що санується;

·        подрібнення для багатогалузевих підприємств;

·        перетворення у відкрите акціонерне товариство;

·        передача в оренду (як правило для державних підприємств);

·        приватизація (для державних підприємств).

 

 

Термінологія, яку має засвоїти студент:

 

Фінансова криза, банкрутство, реальне банкрутство, технічне банкрутство, навмисне банкрутство, фіктивне банкрутство, санація.

 

Контрольні питання:

 

1.Що таке фінансова криза на підприємстві та які існують фактори її виникнення?

2.Охарактеризуйте наслідки виникнення фінансової кризи на підприємстві.

3.Розкрийте економічний і правовий аспекти банкрутства.

4.Визначте наслідки визнання підприємства банкрутом.

5.Яка черговість задоволення претензій кредиторів банкрута в разі ліквідації підприємства?

6.Розкрийте економічну сутність сананції підприємств.

7.Які існують передумови щодо прийняття рішення про санацію?

8.В яких формах може проводитися санація?

 

Література: [4-14, 16, 17, 19, 22-25, 31-33, 36].