Р о з д і л V. ОБЛІКОВО-ФІНАНСОВІ ДОКУМЕНТИ

§ 1. Таблиця

Таблиця — це перелік, зведення статистичних даних або інших відомостей, розташованих у певному порядку й за графами.

Матеріал у таблиці систематизований, на першому плані ви­ступають цифри. У таблицях не використовуються дієслівні форми, прислівники. Найчастіше вживаються слова разам, усього, у тому числі.

Таблиця складається з таких реквізитів:    

1) номера;

     2) тематичного заголовка;

3) заголовної частини, яка розміщується вгорі (розділові знаки В кінці заголовків і підзаголовків'не ставляться);

4) основної частини, що містить графи й рядки;

5) примітки (якщо вони є) виносяться в окрему колонку або за межі таблиці.

Таблиця має бути компактною і наочною.

 

§ 2. Зв'язок числівників з іменниками

Числівник — це частина мови, яка означай абстрактно-математичну кількість (12, 124, 5\ 0,25) або точно визначену кількість предметів при лічбі (25 кілометрів, 150 грамів, 5 санти­метрів, десятеро курчат).

Числівники керують певними формами відмінків іменників, з якими сполучаються, або узгоджуються з ними.

1. Числівник один узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку: один зошит, одна книжка, одно (одне) перо. Числівник одні сполучається з іменниками, що мають тільки форму множини (множинні іменники): одні сани, канікули, ворота.

2. Числівник два має дві форми роду (два — чоловічий і се­редній, дві — жіночий): два плуги, озера, дві річки.

3. Після числівників два, три, чотири (а також після складених числівників, останнім словом яких є два, три, чотири) іменники вживаються у формі називного відмінка множини: два трактори, три автомашини, двадцять чотири причепи. Якщо при іменниках є прикметники, то вони можуть мати форму називного (три нові касети) або родового відмінка множини (три нових касети). Числівники два, три, чотири не сполучаються з абстрактними іменниками, тобто іменниками, які не підлягають лічбі (турбота, доброта, людяність). Не поєднуються вони також з іменниками: а) IV відміни (теля, порося), при них вживаються збірні числівники (двоє, троє, четверо поросят); б) що мають тільки форму множини (гроші, кошти, відходи).

4. Після числівника п 'ять і наступних іменники вживаються у формі родового відмінка множини: п 'ять метрів, вісім цистерн, шістнадцять комп 'ютерів, сто двадцять дев 'ять верстатів.

5. При числівниках тисяча, мільйон, нуль іменники вживаються у формі родового відмінка множини: тисяча картин, мільйон кар­бованців, нуль одиниць.

Примітка. При словах пара, десяток, дюжина, сила, маса іменники вживаються у родовому відмінку множини: пара шкарпеток, десяток гусей.

6. Після числівників половина, третина, чверть іменники вжи­ваються у родовому відмінку однини: половина шляху, чверть то­вару (але половина задач, третина дерев, чверть показників).

7. З неозначено-кількісними (багато, небагато, кілька, кіль­канадцять, кількасот, декілька) та збірними числівниками (двоє, троє, четверо... десятеро... двадцятеро, тридцятеро) іменники вживаються у формі родового відмінка множини (декілька років, багато студентів, п 'ятнадцятеро каченят).

8. Після дробових числівників іменники вживаються у формі родового відмінка однини: одна друга числа, одна ціла і п'ять десятих гектара, дві третіх урожаю.

Якщо до складу чисел входять слова половина, чверть, то від­мінкова форма іменника залежить від форми цілого числа: дві з половиною доби (бо дві доби), вісім з половиною кілометрів (бо вісім кілометрів).

9. Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у формі родового відмінка однини, а числівник півтораста — у родовому відмінку множини: півтора року, півтори доби, півто­раста центнерів.

10. Порядкові числівники узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: п 'ятий місяць, двадцять другий день, двісті сорок шостий номер.

Вправа 166. Складіть таблицю успішності студентів вашоТ групи з такими графами: 1) № по пор.; 2) кількість студентів у групі; 3) склали сесію; 4) на «5»; 5) на «4» І «5»; 6) на «З»; 7) не склали сесію; 8) успішність %   Вправа 167. Розкрийте дужки, запишіть числа словами; обгрунтуйте зв'язок числівників з іменниками.

Відвантажили 465 (мішок); закупили 3 (тонна); здали 1,5 (міль­йон гривня); замовили 20 (двері); їхали 9,5 (година); продали 1 (бу-динок); записалося 1000 (громадянин); купили 11 (трактор); засіяли 2% (гектар); вилупилося 15 (курча); 6 (акція); 40 (орендні під­приємства); 19 (замовлення).

Вправа 168. З поданими словосполученнями складіть речення. Запишіть числа словами і поясніть зв'язок числівників з іменниками.

11 фермерів, 39 місце, 155 кілометрів, 14 асоціацій, 80 земель­них ділянок, 263 випускників школи.

Примітки. 1. Запам'ятайте, що у числівниках одинадцять і чотирнадцять наголос на склад -на- зберігається у родовому та знахідному відмінках, а в інших переходить на закінчення.

2. У числівниках сімдесят і вісімдесят наголос падає на склад -сят тільки у аазивному і знахідному відмінках, а в інших — переходить на закінчення: вісім­десятії, вісімдесятьом

Вправа 169. Додайте іменники до поданих слів; з утвореними слово­сполученнями складіть речення.

Більшість, меншість, частина, група, решта.

Довідка: більшість студентів прийшла — більшість студентів прийшли —більшість студентів прийшло — всі ці варіанти присудків відповідають сучасним нормам української літературної мови. Форма однини присудка рекомендується, якщо: а) він передує групі підмета: Висіло багато картин; б) до складу підмета входять слова з абстрактним значенням: Решта спогадів забувається; в) підметом є іменник з кількісним значенням без залежних слів: Решта втекла. В інших випадках вживається форма множини присудка.

Вправа 170. Напишіть твір про свій факультет, максимально використо­вуючи кількісні числівники.

Вправа 171. Перекладіть словосполучення українською мовою і складіть з ними речення.

Шестидесяти инженеров, на девяносто пяти предприятиях, двумстам пятидесяти семи студентам, двум коллегам, семи задач, на восьми страницах, пятью детьми, о восьмидесяти двух рабочих, двенадцатью столами.

Вправа 172. Прочитайте текст, випишіть числівники з іменниками, поясніть. Тх зв'язок. Запам'ятайте, як записуються числівники в ділових документахі

Записи цифрової інформації

Простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиниці виміру) в запису відтворюється словом, а Не цифрою (дефектних виробів ... повинно бути не більше двох). Так само пишуть-ся однозначні числівники, якими позначаються часові межі (випробування повинні тривати три — п'ять місяців). Якщо однозначне число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами (7 центнерів сіна). Складні й скла­дені числівники звичайно записуються цифрами, крім тих випадків, коли ними починається речення (пор.: Було забраковано 28 виробів з цієї партії і Двадцять вісім виробів з цієї партії було забрако­вано). Цілі числа, які виражаються кількома знаками, прийнято записувати, розбиваючи їх на класи за допомогою пропусків. Місце пропусків залежить від системи обчислення (при десятковій — кожен четвертий знак: 100 000 т, 253 530 грн).

Запис порядкових числівників відрізняється від запису кіль­кісних. Якщо запис ведеться арабськими цифрами, то порядковий числівник вводиться в текст з відмінковим закінченням (за 3-м класом точності, радіоприймачі 1-го класу). При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз: вироби 1, 2 і 3-го сортів.

Складні слова, перша частина яких — цифрове позначення, можуть писатися в документації комбіновано:

100-відсотковий, 50-кілометровий (другу частину таких назгі дозволяється скорочувати, якщо це одиниця виміру: 50-км, 4-мм).

Окремі види інформації передаються у вигляді змішаного запису, який складається з цифр і слів (можна 473 000, а можна 473 тис.) (За А. Коваль).

Запитання для самоконтролю

1. Що таке таблиця? До яких видів документів вона належить?

2. Які реквізити містить таблиця?

3. Яка частина мови називається числівником?

4. У формі якого відмінка й числа вживаються іменники при числівниках два, три, чотири?

5. Як вживаються іменники при числівниках тисяча, мільйон, мільярд, нуль?

6. Як вживаються іменники з неозначено-кількісними числів­никами?

1.     Форму якого відмінка й числа мають іменники при дробових числівниках?

Уваго! Культуро мовлення! Запам'ятайте значення термінів

Колега — товариш по спільній службі, навчанню; особа тієї самої професії.

Колегіальність — принцип управління, за якого керівництво здійснює не одна особа, а група осіб, що мають рівні права й обо­в'язки у розв'язанні питань, віднесених до їхньої компетенції.

Комерція — діяльність, пов'язана з реалізацією товарів.

Компенсація — відшкодування, винагорода за будь-що (ком­пенсація збитків, грошова компенсація).

Компроміс — згода, порозуміння із суперником, досягнуті шляхом взаємних поступок.

Конвенція — 1) угода, міжнародний договір з якихось спе­ціальних питань; 2) договір між підприємствами й організаціями для врегулювання питань збуту, виробництва тощо.

Конверсія — 1) заміна раніше випущених державних позик новою, щоб подовжити строки кредиту й змінити умови позики; 2) обмін валюти країни на іноземну.

Консенсус — збіг думок, згода у спірних питаннях. .   Конто — рахунок. .   Контракт — договір, письмова угода сторін.

Контрактація — укладення з ким-небудь договору, контракту. І Конфіденційний — довірчий, секретний, той, що не підлягає розголошенню, публікації.

 Концесія — договір передання на певних умовах і на певний термін громадянам або юридичним особам, здебільшого інозем­ним, права експлуатації лісів, надр, підприємств.

Кооператив — добровільне об'єднаншглюдей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяль­ності.

Копія — точний список з оригіналу.

Корпорація — товариство, спілка, сукупність осіб, об'єднаних на основі комерційних, цехових та інших інтересів.

Кредит — 1) особлива форма руху вартості, продаж товарів з відстрочкою платежу або передання на певний термін грошей та   матеріальних цінностей з умовою їх повернення;'2) сума, включена до кошторису, в межах якої дозволяються витрати на певні потреби.

Кредитор — громадянин або юридична особа, що надала в позичку гроші або передала в борг товари й має право вимагати їх від боржника.

Кур'єр — 1) службовець, який розносить ділові папери; 2) особа для роз'їздів у термінових справах. І,     Курть — посередник.

     Ліцензія — дозвіл, що надається організаціям, на право вве­зення товарів з-за кордону й вивезення їх за кордон.

Ломбард — кредитна установа, що надає населенню позички за певний процент під заставу цінних речей.

Маклер — професійний посередник під час укладання торго­вельних і біржових угод.

Маркетинг — система заходів з вивчення ринку та організація збуту товарів.

Менеджери — наймані професійні керівники (директори під­приємств, керівники окремих підрозділів) у концернах, трестах.

§ 3. Список. Перелік

Список — це реєстрація предметів, осіб, документів. Він складається в певному порядку. Найпоширенішим є алфавіт­ний список, що являє собою перелік кого-небудь або чого-небудь за алфавітом. Якщо це список осіб, то ім'я та по батькові пишуться після прізвища.

Перелік — це перерахування предметів, осіб і об'єктів, на які поширюються певні норми й вимоги.

Отже, список і перелік — дуже близькі документи, які різ-, няться за призначенням.

Список і перелік містять такі реквізити:

1) номер; 2) тематичний заголовок; 3) основну частину, що містить графи і рядки (обов'язковою є графа «№ по пор.»).

Зразок списку:

   Список № 4

студентів IV курсу філологічного факультету Ніжин­ського педінституту, які працюють у школах м. Ніжина на місці вчителя

№ по пор	Прізвище, ім'я та по батькові	№ школи	Адреса школи
1	Андрущак Ганна Миколаївна Бойко Степан Іванович Кожина Ірина Леонідівна	Середня школа №2 Середня школа №20 Школа-інтернат №5	вул. Грінченка, 43 вуя. Малишка, 1а вул. Шевченка, 12

 

§ 4. Правопис прислівників

Прислівник належить до тих частин мови, що й досі поповнюються новими словами, особливо за рахунок приймен­никово-іменникових сполучень (деякі з них перейшли в прислів­ники, інші зберігають ознаки сполучення іменника з приймен­ником). Щоб розрізняти прислівники і сполучення прислівникового типу, необхідно з'ясувати на основі синтаксичних зв'язків, наскіль­ки збрежене значення предметності в іменниках, від яких вони походять.

Разом пишуться:

1. Прислівники, утворені від іменника, колишньої короткої форми прикметника, числівника, займенника, прислівника у по­єднанні з прийменником: ввечері, востаннє, втроє, внічию, за­надто.

2. Складні прислівники утворені з кількох основ: мимоволі, насамперед, повсякчас, праворуч, тимчасово, привселюдно.

3. Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- з будь-якою частиною мови: абикуди, аніскіяечки, деколи, чимало, щодня, якнайбільше.

Окремо пишуться:

1. Прислівникові сполучення, утворені від іменника з прий­менником. Найчастіше в них вживаються такі прийменники:

без: без упину, без відома, без жалю, без пуття, без сумніву;

в: в нагороду, в міру, в разі, уві сні;

до: до вподоби, до діла, до загину, до краю, до останку, до побачення, до пуття, до сих пір, до смаку, до сьогодні; з. з розгону, з переляку, з радості, з болю, з жалю;

на: на вибір, на видноті, на віку, на зло, на світанку, на до­браніч, на око, на диво;

під: під боком, під силу, під вечір;

по: по змозі, по можливості, по правді, по суті.

2. Прислівникові сполучення, в яких повторюються основи, розділені прийменниками: раз у раз, з боку на бік, день за днем, з року в рік, а також сполучення, утворені поєднанням іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку: кінець кін­цем, одним одна, сама самотою.

Через дефіс пишуться:

1. Прислівники, в яких повторюються основи: рано-вранці, ледве-ледве, зроду-віку, любо-дорого (синонімічні та антонімічні прислівники).

2. Прислівники, у яких повторювані основи розділені при­йменниками, що перейшли у префікси, та частками: всього-на-всього, де-не-де, хоч-не-хоч, коли-не-коли, будь-що-будь.

3. Прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою префікса по- і суфіксів -й; -ому: по-нашому, по-київськи.

4. Прислівники, утворені з префікса по- і порядкового числів­ника на -е: по-перше, по-четверте.

5. Прислівники по-латині, на-гора, десь-колись, десь-інде, десь-інколи, геть-чисто.

§ 5. Складне речення

Складним називається речення, утворене з двох або кіль­кох предикативних частин, які, маючи будову простих речень, по­єднуються в єдине смислове, граматичне та інтонаційне ціле: Сад посаджено, і солце встало, і грає далеч генієм людським (Рил.).

Складним реченням властиві такі самі ознаки, як і простим реченням: вони виражають відносно завершену думку, мають гра­матичні центри, інтонаційно завершені. Разом з різними типами простих речень складні речення є досконалим способом форму­лювання, вираження і повідомлення думок.

Будівельним матеріалом для складного речення є прості ре­чення: На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч. (У цьому реченні можна виділити дві частини, які характеризуються відносною самостійністю.) Частини складного речення з'єднуються в єдине ціле за допомогою сполучників, сполучних слів (відносних займенників і прислівників), інтонації, порядку розташування час­тин, змістової співвіднесеності.

Частини складного речення поєднуються сполучниковим і без­сполучниковим зв'язком:

У межах сполучникового зв'язку виділяють:

спосіб с у р я д н о-е-т і (коли частини складного речення поєднуються за допомогою сурядних сполучників як рівноправні, незалежні компоненти, які до певної міри зберігають смислову й структурну самостійність);

спосіб підрядності (коли одна частина пояснює другу, доповнюючи, пояснюючи або розкриваючи її зміст як частини складного речення). Синтаксично залежну частину складного ре­чення називають підрядним реченням (частиною). Ні головне ре­чення без підрядного, ні підрядне без головного існувати не мо­жуть. Підрядні сполучники й сполучні слова, які не належать ні до складносурядного, ні до простого речення, служать засобом ви­раження зв'язку в таких конструкціях.

Безсполучниковий зв'язок полягає в поєднанні частин склад­ного речення в єдине ціле без сполучників або сполучних слів за змістом та інтонаційно.

 

§ 6. Розділові знаки у складносурядних реченнях

Складносурядним називається речення, синтаксично рівноправні предикативні частини якого поєднуються в одне гра­матичне й смислове ціле сурядними сполучниками (єднальними: і, й, та (в значенні і); протиставними: а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак; розділовими: або, чи, а, чи... чи, то,..то, чи то...чи то)...

1.Між частинами складносурядних речень, з'єднаних єдналь­ними, протиставними й розділовими сполучниками, ставиться ко­ма: Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала прозора тінь від листя (Панч); Нас розлучали з рідними, з життям і на­віть — з мрією, але ніщо й ніколи нас не розлучало з вірою (Ол.); Чарівне море, та наймиліша серцю таки земля (Іван.); То мати гукає, то мати шепоче, мене виряджаючи в дальню дорогу (Вор.). Кома не ставиться між частинами складносурядного речення, якщо вони:

а) мають спільний другорядний член або спільне вставне слово й поєднуються неповторюваними сполучниками і, та (в значенні і); спільними для обох частин можуть бути також видільні частки тільки, лише, мабуть: На хвилину раптом стихли голоси і спи­нилися тіні (Смол.); Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (Гол.); Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді (Коц.);

Примітка. Якщо сполучники і (й), та (і) повторюються, то кома ставиться: Здавалося, і вітер тут чорний, і дощ лається з кеба чорний, як смола (Гонч.).

б) мають спільне підрядне речення: Коли ж одчинили вікно, світло впало-на ціле море напружених, схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (Коц.);

в) виражені двома спонукальними чи питальними реченнями: Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? (Олесь); Хай лягають зморшки на обличчя і все вище тисне кров моя, юності в Вітчизни я позичу і пісень позичу р солов'я (Сос.);

 г) виражені двома називними або безособовими реченнями: Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто не забуде (Довж.); Дощило і в повітрі віяло прохолодою (Гол.);

Примітка. Між безособовими реченнями кома ставиться, якщо їх присудки неоднорідні за значенням: Розвиднілось, і в повітрі помітно потеплішало (Гол.).

д) виражені окличними реченнями: Який простір і як легко дихати під високим небом Кавказу! (Мас.).

2. Якщо частини складносурядного речення, з'єднані сполуч­никами І (й), та (і), та й, а, виражають швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, тоді перед сполучником ста­виться тире: Хвилина ще — і схід розпише в сліпучі барви небосхил (Мас.); Закрався вечір, одшуміла праця, як сльози, затремтіли ліхтарі — та діти наші ночі не бояться (Рил„).

3. Якщо друга частина складносурядного речення виражає на­слідок або висновок з того, про що йдеться в першій, ставиться тире, інколи кома й тире: Зима летіла над землею, і от весна — і все в цвіту (Сое.); Я вірю в диво! Прийде час, — і вільні й рівні встануть люди й здійсняться мрії всі ураз! (Олесь).

4. Якщо частини складносурядного речення, з'єднані сполуч­никами а, але, проте, все ж, однак і рідше єднальними і, та, дуже поширені або мають уже всередині розділові знаки, або далекі за змістом, або автор хоче підкреслити їхню самостійність, то ста­виться крапка з комою: Отак ми їхали, то з надсадним виттям мотора пнулись угору, то повільно спускаючись вниз; і чорний Черемош спочатку пінився з лівого боку, а потім з правого; і гори злітали увись із святковою легкістю, і блакитного серпанку було повно і попереду, і ззаду, й над нами (Гуц.).

Вправа 173. Складіть алфавітний списом викладачів, які читають на вашому курсі; використайте графи «№ по пор., «Прізвище, ім'я, по батькові», «Вчений ступінь, вчене звання», «Навчальний предмет».

Вправа 174. Напишіть перелік навчальних дисциплін, які вивчаєте. У до­датках зазначте, які дисципліни ви хотіли б ще вивчати.

Вправа 175. Запишіть прізвища українською мовою в алфавітному порядку, згрупувавши Тх за рубриками: а) письменники; б) художники; в) композитори; г) мовознавці. Продовжте ряди; поясніть правопис.

Виноградов, Тропинин, Пешковский, Балакирев, Крамской, Суриков, Гяинка, Щедрин, Филин, Некрасов, Буслаев, Ивашкевич, Васнецов, Римский-Корсаков, Свиридов, Плещеев, Шостакович, Одоевский, Сергеев-Ценский, Тютчев, Бородин, Лебедев-Кумач, Перов, Кабалевский, Репин, Колмановский, Шишкин, Бунин, Кольцов.

Вправа 176. Запишіть прислівники й прислівникові сполучення окремо, разом або через дефіс. Поясніть Тх правопис.

І. До/останку, до/дому, що/неділі, в/гору, в/цілому, на/весні, на/ бік, на/совість, на/завтра, поза/торік, за/світла, з/далека, на/виворіт, на/втіки, од/віку, с/початку, с/просоння, у/двох, з/гори, на/швидку, по/одинці, за/мо-лоду, до/долу, з/верху, на/вкрути, на/гора, коли/не/ шли, на/рівні, в/голос, в/бік, по/правді.

 П. В/цілому, в/край, плече/в/плече, кінець/кінцем, до/побачення, по/братньому, давним/давно, на/ходу, до/гола, на/яву, в/далечінь, вряди/годи, тяжко/важко, з/краю, по/двоє, по/четверте, на/бігу, по/ товаришки, на/показ, на/слово, до/пари, в/зимку, капів/свідомо, в/слід.

III. Всього/на/всього, без/вісті, до/пізна, де/не/де, до/купи, по/ п'яте, в/середині, по/юнацьки, по/іншому, рано/пораненьку, на/силу, ^зустріч, день/у/день, о/півдні, як/не/як, по/польськи, за/одно, у/ гирьох, зі/споду, любо/дорого, раз/за/разом, на/показ, у/сто/крат, ?один/в/один, за/дня, у/розсип, в/волю, на/біс, по/людськи, поза/ 'торік, час/від/часу, по/правді, на/ніщо, на/різно, після/завтра, навік/ віки, зроду/віку, до/речі.

Вправа 177. Перепишіть речения. Правильно напишіть прислівники й прислівникові сполучення. Поясніть Тх правопис, звіривши за словником.

І. Обстоюючи право української мови бути робочою мовою України, реально запроваджуючи її в діловодство й усну практи­ку державних та інших установ на території України, необхідно пам'ятати, що наші стремління й вимоги будуть зведеш на/швець, якщо забудемо надати мовам наших національних меншостей таке ж право (Ловя.). 2, На/жаль, на/сьогодні ми зіткнулися з де­вальвацією поняття «рідна мова» (Рус.). 3. Ціна словам однакова од роду: чи присягаєш на вітрах сторіч при свідкові у вірності народу, чи другові, без свідка, віч/на/віч (Ол.). 4. Мандрівка наша і в/сні йому ніколи не приснилась, хоч Жуля Верна, звісно, він читав (Рил.). 5. О мово рідна! Золота колиско, в яких світах би не бувала я, — з тобою серцем і по/українськи я вимовляю мамине ім'я (Куч.). 6. Від сповиточка рідну мову дитина чує від матері, за нею перші ніжні слова ласки промовляє, ті слова, які проказувала прамати над колискою, може, і в глибоку/глибоку минувшину віків (Шум.). 7. Зоріє світанок, а він лежить, спить солодко, і мати ходить на/в/шшшьках, щоб не розбудити, обережно ставить йому біля узголів'я склянку трав'яного настою — хай вип'є на /тще/серце, як прокинеться (Гонч.). 8. Святі думки, як зерна жита, на світі знову оживуть, заквітне мрія пережита, пісні у/слід їй попливуть (Ухр.). 9. П. Тичина ніжно любив рідну мову, усе робив для того, щоб рідне слово квітло, буяло росяно/чисто, недоторкане (Вих.). 10. До, чого ж гарно й весело було в нашому городі! Ото як вийти із сінейта подивитись на/в/коло — геть/чисто все зелене та буйне (Довж.).11. Знов лягли дороги в/ранці/рано, починає папороть цвісти (Мол.).12. Чужина — могила, чужина — труна, душа на чужині, ще чайка сумна, — літає і квилить в сльозах без гнізда: на/вік його змила бурхлива вода (Олесь).

Вправа 178. Складіть або доберіть з фахової літератури речення з по­даними прислівниками і співзвучними з ними словами

Навіки — на віки, напам'ять — на пам'ять, по-нашому — по нашому, вголос — в голос, назустріч — на зустріч, по-перше — по перше, доволі — до волі, по-батьківському — по батьківському, востаннє — в останнє, угору — у гору.

Вправа 179. Перепишіть речення, правильно розставивши розділові знаки. Поясніть, у яких випадках кома між предикативними частинами складносу­рядного речення не ставиться.

1. В країнах теплих, полудневих злітає дощ із хмар рожевих і переймають на путі його проміння золоті (Олесь). 2. Тільки дуб стоїть у листі і калинонька в намисті (Позн.). 3. Підведу усміхне­не обличчя і по квітці світла у очах (Йов.). 4. Грає й сяє, мов са­моцвітне каміння, чиста роса; то стрільне вам у вічі тоненькою голочкою жовтого цвіту то зачервоніє круглою горошиною то за­синіє синьоцвітом (Мирн.). 5. Сам вперед іди і другого за собою веди (Нар. те.). 6. Нас ворог сто разів хотів зламати та ми лиш гартувалися в борні \Ребро). 7. Всім серцем любіть Україну свою і вічні ми будемо з нею (Сос.). 8. Калинонька буде цвісти а ти, синку, будеш рости (Нар. те.). 9. Скільки ж то сили і скільки то муки! (Рил.). 10. Де не візьметься вітрець і задзвеніли раптом очерета сопілками (Шевч.). 11. Степ і вітер, степ і тиша (Пере). 12. Та про­йдуть роки й виллються^на папір сміливі бунтарські рядки і обле­тять вони весь світ і- обезсмертять на віки вічні її творця — ве­ликого сина України Тараса Шевченка (Чем.). 13. З глибини землі цупке коріння тягне цілющі соки і на живих гілках дуба пророста­ють зелене листя і молоде пагіння і тугі жолуді в'яжуться на вітах, як заперечення старості і вмирання (Цюпа). 14. Чи не омана се чи не хвороблива часом уява моя викликає галюцинацію сміху? (Коц.).

Вправа 180. Випишіть з художніх творів, які ви вивчаєте, 8 складносурядних речень різних типів. Поясніть розділові знаки в них.Обліково-фіпансокі документи

   Запитання і завдання для самоконтролю

1 . Що таке список і перелік? Яка між ними різниця?

2. Які реквізити містить список?

3. Напишіть список студентів, які отримують Шевченківську, підвищену та звичайну стипендію.

4. Які прислівники пишуться разом?

5  Які прислівники пишуться через дефіс?

6. Які речення називаються складносурядними?

7. Які розділові знаки ставляться між частинами складно­сурядного речення?

8. Коли ставиться кома?

9. Коли кома не ставиться?

10. Коли ставиться тире?

   1 1 . Коли ставиться крапка з комою?

12.. Запишіть тексти під диктовку. Звірте написане з надрукованим, биправте помилки й поясніть їх.

 З уст народу

Давним-давно в Чигирині від сивої, спрацьованої за довге жит­тя бабусі я почув зворушливу легенду. Бабуся сиділа на ослоні в своїй тісненькій хатині, а довшла неї, по стінах, барвисто цвіли рушники, вишиті її сухими, жилавими руками, її тихий голос дзве­нів чисто-чисто, ніби Холодоярський струмок:

— Жила в нашому містечку дівчина-красуня. На диво струнка, чорноброва, з тугою косою за плечима, знала безліч старовинних пісень і співала їх так, що навіть людина, яка й мови української не знала, — танула серцем, ронила сльозу, бо вчувала у тих мелодіях, звичайнісеньких буденних словах — красу душі народної. Звали ту дівчину Оленою, і мала вона от-от повінчатися із своїм нареченим. Палко 1 вірно вони кохали одне одного. На жаль, за­ступили світ чорні хмари війни... Ганьбили й топтали дощенту землю нашу злі воріженьки. Провела на світанку Олена свого лю­бого на фронт, провела й стала чекати день за днем. І тільки тоді, як визволила Червона Армія до кінця наш край Чигиринський з-під фашистських чобіт, тільки тоді приніс листоноша жаданий трикутник. Але не від Тихона, ні... Друзі його писали, що лежить її суджений у далекому лазареті, смертельно поранений і без кінця-краю марить її ім'ям... Називає адресу, кличе Олену, просить при­везти води з джерела, що на Замковій горі, благає уві сні долю, аби

« Сончин голос почути, народною піснею з уст її душу втолити...

Рано-вранці зібралася дівчина і подалася до щастя свого аж на Урал. Відшукала, до спопелілих вуст припала, джерельною водою напувала і тихо співала улюблену Тихонову пісню, яку він най­більше поривався слухати ввечері під вербами біля Тасмина: Ой у лузі, та ще й при березі Червона калина...

І побачила Олена, як з тим її співом, її тихим сердечним го­лосом все ясніше розплющувалися карі очі коханого, а на його блідому, вкрай змарнілому обличчі — тепло світилася усмішка... Дні й ночі просиджувала біля нього.

А коли забирала додому немічного каліку без рук і правої ноги, лікар-хірург відкликав Олену і сказав наодинці: «Не ми, а ваша лю­бов, ваші пісні народні врятували солдата від смерті» (С. Носань).

II. Життя квітів починається з пролісків. Пролісок — квітка ніжна, але смілива й нетерпляча. Ще не зійде сніг, а вже крізь весняну ніздрювату сніго-льодову скоринку, прогріваючи собі тіс­неньку і скромну проталину, пнеться цупкий паросток, схожий на цибульку. Сьогодні це біло-зелєнаво-жовтуватий хвостик, а завтра це біло-зелена гостриця, післязавтра це вже довгий зелений лис­ток з тоненькою стрілкою всередині. Ще за день брунька на кінці стрілочки розквітає враз твердою білою пащицею — і квітів ви­зорює так густо, що земля знову стає біла і зимна від рясного холодного цвіту.

І негайно ж заквітовує ряст. Це вже весна. Квіти рясту фіалко­ві — теплі й сонячні. І хоча тіло квітки ще тверде, напружене, готове до опертя холоду й негоді — проте дух її вже ніжний, теп­лий, весняний. Вона вже пахне.

Потім з'являється жовтий козелець. Це вже повна весна. Квіт­ка гаряча, як сонце. Вона м'яка і ніжна. Дух від неї іде сильний, але це вже аромат. І росте козелець вже не з чорної землі. Довкола вже не тільки торішнє пріле листя, а й зелена трава. Над козельцем вже схиляється зелена брость і молода парость.

І тоді рясно вибухає фіалковий цвіт. Густим килимом вкри­вають теплу землю фіалки. Вони пахнуть ніжно, радісно і хвилю­юче. Випростує свої м'які волохаті пелюстки тихий сон. Стрімко зводяться легкі тремтливі дзвіночки. Все затоплює, все захоплює, все укриває войовничий, невідступний, швидкий барвінок. Над­ходить літо (За Ю. Смоличем). Уваго! Культуро мовлення Запам'ятайте значення термінів

Матрикул — офіційний список певних осіб.

Мета — угода, що передбачає поділ витрат і ризик навпіл.

Метрика — свідоцтво про народження.

Монополія — виняткове право на володіння чимось або здій-|снення заходів. я     Нетто — вага товару без упаковки (тари).

Номінал — 1) вартість, вказувана на грошових знаках, акціях, , облігаціях — номінальна вартість; 2) зазначена в прейскуранті або на товарі його ціна — номінальна ціна.

Нотаріус — службова о^оба, яка засвідчує, оформляє різні юридичні акти (договори, заповіти, доручення).

Нумерація — 1) позначення предметів послідовними номе­рами; сукупність таких номерів; 2) найменування і позначення чисел.

Облігація — цінний папір, що дає власникові дохід у вигляді процента чи виграшу.

Оренда — найм майна (житлових чи інших приміщень, землі) з правом тимчасового користування ним за певну плату.

Пай — частина, частка участі, внесок в акціонерне товариство, кооперативне підприємство або організацію.

Паритет — рівність сторін у їхніх взаємовідносинах.

Патент — 1) документ, що посвідчує авторство на винахід та виняткове право на використання його протягом певного періоду; 2) свідоцтво на право займатися торгівлею чи промислом.

Претензія — вимога, скарга, позов.

Проект — попередній текст будь-якого документа.

Проспект — 1) поширений виклад плану, короткий зміст на­укової праці, навчального посібника; 2) рекламна листівка, буклет, довідник з описом товарів та умов купівлі.

Рапорт — 1) форма усної або письмової доповіді підлеглих керівникові; 2) звіт про виконання завдання, взятих зобов'язань.

Регламент — 1) система правил, які визначають порядок ор­ганізації і діяльності органів державної влади в цілому; 2) сукупність процедурних правил, що визначають порядок проведення сесій, засідань, зборів.

Реєстр — список, опис, перелік, а також книга для запис справ, документів, майна.

Реквізит — обов'язкові елементи, встановлені для правиль­ного оформлення офіційних документів.

Рекомендація — 1) письмовий або усний схвальний відгук про роботу, діяльність тієї чи іншої особи; 2) вказівка, порада.

Ремітент — особа, на яку виписано вексель і якій має бути сплачено певну суму грошей за цим векселем.

Рента — дохід з капіталу, землі або майна, що його власники регулярно одержують, не займаючись підприємницькою діяльністю.